- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/2095/25
Провадження №11-сс/991/227/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий суддя: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 про відмову у задоволенні його скарги на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні посадовими особами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя встановив, що адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_8, 06.03.2025 засобами поштового зв`язку звернувся до САП з заявою про вчинення посадовими особами ДБР кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 344, 364 КК України, яка була отримана 07.03.2025.
Дослідивши зміст заяви, слідчий суддя зазначив, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 344 КК, не належить до кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ і підсудних ВАКС.
Щодо іншої частини заяви, стосовно ймовірного вчинення злочину, передбаченого ст.364 КК України, слідчий суддя зазначив, що ст. 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК, залежно від розміру завданої шкоди. Зокрема, для визначення підслідності кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК, за детективами НАБУ та, відповідно, можливості здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС розмір предмета або завданої шкоди має у 2000 і більше разів перевищити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на час вчинення кримінального правопорушення. У 2025 році такий поріг складає не менше 6 056 000 грн.
Проте у заяві не наведено фактів реального заподіяння працівниками ДБР істотної шкоди або настання тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам держави чи осіб на будь-яку суму, а посади працівників ДБР, щодо яких подана заява, не належать до вичерпного переліку посад, зазначених в п.1) ч. 5 ст. 216 КПК, й тому відсутня така умова визначення підслідності за НАБУ.
Оскільки скаржником не доведено наявності обов`язку посадових осіб САП внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок вчинення ними бездіяльності, у задоволенні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 слідчий суддя відмовив.
2. Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт, стверджуючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 13.03.2025 та постановлення нової, якою його скаргу на бездіяльність посадових осіб САП, що полягає у невнесенні відомостей в ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, слід задовольнити.
Також апелянт прохає поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді з огляду на отримання її повного тексту лише 18.03.2025 засобами електронного зв`язку, що завадило викласти доводи апеляційної скарги у визначений п`ятиденний строк із дня її постановлення.
Зазначає, що до заяви про злочин додавались докази того, що посадові особи ДБР протягом двох місяців 31 раз застосовували щодо ОСОБА_9 заходи забезпечення кримінального провадження, викликаючи його для участі у процесуальних діях, участь в яких не була обов`язковою. Оскільки такі порушення є очевидними, є всі підстави для підозри у тому, що посадові особи ДБР, які вчиняли такі дії, могли використовувати владу/службове становище всупереч інтересам служби.
Крім того, посилання слідчого судді як на підставу для відмови у задоволенні скарги на непідслідність описаних у заяві подій детективам НАБУ є передчасним, оскільки прокурор САП, бездіяльність якого є предметом оскарження, відповідно до ч. 7 ст. 214 КПК, був зобов`язаний протягом п`яти днів з дня внесення відомостей до ЄРДР із дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування, а не ігнорувати заяву.
3. Позиції учасників судового провадження.
Адвокат ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, у судове засідання не прибули. 20.03.2025 адвокат ОСОБА_7 подав до суду заяву, у якій зазначив, що листом від 10.03.2025 прокурор САП ОСОБА_10 повідомив про скерування заяви адвоката ОСОБА_6 про злочин до Національного антикорупційного бюро. Також прохав апеляційний розгляд здійснювати без його участі (а.п. 37-38).
Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання (а.п. 34-35), однак її представник у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.
Керуючись ч. 4 ст. 405 КПК України, судовий розгляд здійснено за відсутності належним чином повідомлених учасників судового провадження.
4. Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи необхідність поновлення строків на апеляційне оскарження, адвокат ОСОБА_7 посилався на неможливість формування правової позиції, необхідної для звернення із апеляційною скаргою, через складання і оголошення 13.03.2025 лише резолютивної частини ухвали, повний текст якої отримано ним 18.03.2025, що, на його переконання, є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Згідно із п.3 ч.2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвали (постанови), постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення (ч. 5 ст. 376 КПК України).
Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати (ч. 1 ст. 376 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді.
Дата оголошення судового рішення пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що у судовому засіданні під час проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 був присутній представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 (а.п. 15). Відтак останнім днем на апеляційне оскарження ухвали є 18.03.2025.
Апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокатом ОСОБА_7 було подано 19.03.2025 (а.п. 22).
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025, колегія суддів вважає за можливе застосувати висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), відповідно до якого у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. В той же час, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, причини пропуску строку на апеляційне оскарження за їх клопотанням можуть бути визнані поважними та бути підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7 та поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги по суті, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначений у статті 214 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, в реєстрі, серед іншого, згідно з п.4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, зазначається короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Аналогічні вимоги закріплені у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
Частина 2 Глави 1 Розділу ІІ вказаного Положення закріплює, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема - мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Відмінністю письмової заяви чи повідомлення про злочин від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається із тексту заяви від 06.03.2025, адвокат ОСОБА_6, в межах надання правничої допомоги ОСОБА_8, відносно якого слідчими ДБР здійснюється кримінальне провадження № 22016130000000212 від 19.09.2016, повідомляв про ймовірне одержання посадовими особами ДБР неправомірної вигоди у вигляді майнових чи нематеріальних благ (премій, просування службою, отримання переваг від керівництва), використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби, чим було завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_8, а також державним інтересам внаслідок обмеження його конституційних прав і свобод як народного депутата. До таких висновків заявник прийшов з огляду на надсилання директором ДБР у межах наведеного кримінального провадження на адресу Голови Верховної Ради України 11 повісток про виклик ОСОБА_8 на 11 різних дат у лютому 2025 році та 20 повісток про його виклик у березні 2025 року. Підставами для виклику була необхідність участі підозрюваного ОСОБА_9 у процесуальних діях, в тому числі для виконання вимог ст. 290 КПК, що є правом підозрюваного, а не обов`язком. Вважає, що внаслідок застосування до ОСОБА_8 зазначених заходів забезпечення кримінального провадження посадові особи ДБР вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 344, 364 КК України.
Листом прокурора САП ОСОБА_11 від 10.03.2025 заява адвоката ОСОБА_6 була направлена до НАБУ для перевірки доводів, що викладені у ній (а.п. 40).
Дослідивши зазначені аргументи, колегія суддів дійшла висновку, що заява адвоката ОСОБА_6 не містить тих необхідних відомостей, які б могли бути підставами для початку досудового розслідування щодо посадових осіб ДБР, зокрема, в частині реалізації ними своїх процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні. Незгода із порядком здійснення досудового розслідування, процесуальними діями, ініційованими слідчим, а також іншими діями та бездіяльністю органу досудового розслідування може бути предметом оскарження на стадії досудового розслідування в порядку, визначеному ст. 303 КПК, та бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК. Водночас прибувати за викликом слідчого є одним із обов`язків підозрюваного відповідно до п. 1) ч. 7 ст. 42 КПК, а здійснення таких викликів відноситься до дискреційних прав слідчого, у провадженні якого перебуває провадження, та не може автоматично свідчити про наявність у його діях складу злочину, зокрема корупційного. Так само не свідчать про вчинення злочину факти здійснення слідчим виклику підозрюваного на ті дати та час, що є незручним для підозрюваного, оскільки можуть припадати на робочі дні та, ймовірно, порушуватимуть звичний уклад життя підозрюваного.
Зазначення заявником правової кваліфікації дій посадових осіб ДБР за статтями, що підслідні НАБУ та САП, яке ґрунтується виключно на припущеннях заявника, також не породжує безумовного обов`язку внести такі відомості до ЄРДР.
Так, заявник стверджував про вчинення посадовими особами ДБР кримінальних правопорушень, що передбачені ст.ст. 344, 364 КК України у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212 від 19.09.2016.
Водночас, об`єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем (ч.1 ст.364 КК) має три обов`язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам; причинний зв`язок між діянням та наслідками. Суб`єктивна сторона означеного злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою - одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст.364 КК.
Відповідно до пунктів 3) та 4) Примітки до ст.364 КК України, істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за ст.364 КК України наступає виключно у разі спричинення матеріальної шкоди у визначеному законом розмірі. А як вбачається із змісту заяви адвоката ОСОБА_6 ним виказується лише про гіпотетичне заподіяння шкоди посадовими особами ДБР, без наведення будь-якого розміру та доказів її спричинення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що за наведених в заяві адвоката обставин, в діях описаних осіб відсутній один з елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.364 КК України, а відтак така заява не містить відомостей про наявність складу кримінального правопорушення та не може бути підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За відсутності в заяві жодних відомостей про вчинення слідчими ДБР злочинних діянь з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших осіб або про заподіяння такими діяннями істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам осіб, не зазначення розміру завданої шкоди та отриманої неправомірної вигоди, обов`язок внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень у прокурора САП відсутній. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про імперативний обов`язок внесення таких відомостей прокурор САП із подальшим виконання приписів ч. 7 ст. 214 КПК, як такий, що не ґрунтується на матеріалах апеляційного провадження.
В частині заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 344 КК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про непідсудність зазначеного злочину ВАКС, що виключає процесуальні повноваження слідчого судді цього суду здійснювати судовий контроль у провадженні стосовно зазначеної норми КК України.
Відтак суд апеляційної інстанції приходить до переконання про відсутність в заяві адвоката ОСОБА_6 обов`язкових ознак кримінального правопорушення, зокрема корупційного (передбаченого ст. 364 КК України), а тому прийняте слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні скарги його представника відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності матеріали апеляційного провадження та співставивши їх із доводами апелянта, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді від 13.03.2025 постановлена за наслідком повного та об`єктивного судового розгляду, відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга не містить доводів, які б могли переконати колегію суддів у протилежному, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку - задовольнити.
Поновити представнику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4