Документ № 126217076

справа № 991/5241/24

провадження № 22-ц/991/3/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Чорненької Д.С.

за участю:

секретарів судового засідання Дубини Т.Ю.

представника відповідачів адвоката Крайнюкова М.М.

представника позивача прокурора Гребенюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

УСТАНОВИЛА:

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року задоволено позовну заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2, визнано необґрунтованим й стягнуто в дохід держави належний ОСОБА_2 необґрунтований актив, а саме автомобіль Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в., вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн (п`ять мільйонів шістсот сорок сім тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень шістдесят вісім копійок).

Не погодившись з указаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. На його думку, судом першої інстанції не надано належної оцінки позиції відповідачів та прийнято помилкову позицію прокурора, яка ґрунтується виключно на припущеннях та не містить належного обґрунтування.

На час реєстрації права власності на транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz G 400 D ОСОБА_2 не була зобов`язана мати посвідчення водія з відповідною категорією, не повинна доводити для яких цілей набувалось таке майно, а також чи могла вона його використовувати або передавати в користування третім особам. Це виключне право (воля) власника майна. Однак, судом в оскаржуваному рішенні взято до уваги лише позицію прокурора, який стверджує, що набуття ОСОБА_2 транспортного засобу без наявності у неї посвідчення водія доводить перебування відповідного автомобіля у розпорядженні ОСОБА_1 .

Притягнення ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності під час керування зазначеним автомобілем також не підтверджує доводів прокурора щодо перебування такого майна у розпорядженні ОСОБА_1 та його дружини.

Зазначаючи, що після набуття права власності на автомобіль Mercedes-Benz G 400 D ОСОБА_2 склала довіреність на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд ототожнює вказані дії з набуттям ними права розпорядження зазначеним транспортним засобом, що не відповідає дійсності. Сам факт існування нотаріально посвідченої довіреності не може слугувати підставою для висновку про перебування автомобіля Mercedes-Benz G 400 D у розпорядженні ОСОБА_1, оскільки довіреність являється одностороннім правочином, який не зобов`язує повіреного до вчинення будь-яких дій, а дає лише право.

Щодо доходів та витрат ОСОБА_2 прокурор посилається на інформацію Державної податкової служби України, з якої вбачається, що за період з 1998 року по квітень 2023 року ОСОБА_2 отримала законний дохід на загальну суму 1 806 312 грн 82 коп. Однак, судом першої інстанції не враховано, що вказаний дохід отримувався на протязі 25 років, в різний період. На той час були різні курси валют, в які конвертувався дохід, а також індекс інфляції з відкритих джерел за повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) становив у серпні 2023 року щодо липня: 98,6%, за період січень - серпень 2023 року: 102,5%, за період січень 1998 року серпень 2023 року: 2038,7%. Ураховуючи вищезазначене сукупний дохід за вказаний період з конвертацією національної валюти був більш ніж достатній для накопичення ОСОБА_2 коштів для придбання автомобіля Mercedes-Benz G 400 D.

Крім того, у різні проміжки часу в ОСОБА_2 були наявні як транспортні засоби, так і нерухоме майно, а також приватне підприємство та доходи від відчуження транспортних засобів, що судом не враховано. Не взято до уваги судом й договір позики від 01 серпня 2015 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за умовами якого ОСОБА_2 отримала у борг 2 550 000 грн до 01 липня 2017 року, а також попередній договір купівлі-продажу частки корпоративних прав від 27 грудня 2021 року, відповідно до якого в момент укладення цього договору ОСОБА_5 має передати ОСОБА_2 сім авансових платежів розміром по 2 000 000 грн. На день підписання договору ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 прийняла авансові платежі на загальну суму 12 000 000 грн.

Ще однією підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідач вважає відсутність у такому рішенні належної правової оцінки наданого адвокатом Крайнюковим М.М. висновку комісійної судової економічної експертизи від 15 жовтня 2024 року. Згідно відповідного висновку проведеним дослідженням підтверджується отримання ОСОБА_2 доходу в достатньому розмірі для здійснення придбання автомобіля Mercedes-Benz G 400 D та проведення його технічного обслуговування й ремонту.

За вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання учасниками справи відзиву.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Крім того, ОСОБА_1 також подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року, оскільки у зв`язку із перебуванням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» повний текст указаного рішення він отримав лише 19 грудня 2024 року, що завадило подати апеляційну скаргу раніше, так як він не був обізнаний з мотивами його ухвалення.

У судове засідання з`явились представник відповідачів - адвокат Крайнюков М.М. та представник позивача - прокурор Гребенюк В.І. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку за наявного складу учасників.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно матеріалів провадження, вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення Вищого антикорупційного суду проголошено 11 грудня 2024 року, а повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року. Водночас з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1. звернувся лише 17 січня 2025 року, тобто вже після закінчення тридцятиденного строку на оскарження зазначеного рішення та просить поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Таким чином, оскільки у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» повний текст оскаржуваного рішення отримано останнім лише 19 грудня 2024 року, а апеляційна скарга подана ним у строки встановлені п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі, пояснення представника позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване рішення без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (далі - Закон № 263-IX) запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Указаний Закон набув чинності 28 листопада 2019 року.

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачені Главою 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом (1 003 500 грн), але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України; активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 КК України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст.284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного; доходів, отриманих від активів, зазначених в абз. 2, 3 цієї частини.

Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (ч. 1 ст. 291 ЦПК України).

Активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави (ч. 1 ст. 292 ЦПК України).

У ході розгляду цієї справи судом першої інстанції з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість визнання активів необґрунтованими та встановлено наявність достатніх підстав для стягнення в дохід держави належного ОСОБА_2 на праві власності автомобіля Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в., вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість такого висновку суду першої інстанції апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовною заявою про визнання необґрунтованим та стягнення в дохід держави належного ОСОБА_2 автомобіля прокурор стверджував, що ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, оскільки у період з 08 квітня 2016 року по 14 листопада 2023 року займав посаду начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (далі - ГУ ДМСУ в Одеській області), а з 14 листопада 2023 року - начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМСУ в Одеській області.

25 квітня 2023 року ОСОБА_2 в інтересах свого сина ОСОБА_1 набуто у власність автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», д.н.з. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в., вартістю 5 647 926,68 грн. ОСОБА_1 опосередковано вчиняв із таким активом дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. При цьому ані у ОСОБА_2, ані у її сина ОСОБА_1 станом на 25 квітня 2023 року не було достатніх законних доходів для придбання зазначеного автомобіля.

Розглянувши справу та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що сукупність доказів позивача є більш переконливою, ніж сукупність доказів відповідачів.

Зокрема, судом встановлено, що на момент придбання транспортного засобу, тобто 25 квітня 2023 року, ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», а право власності на зазначений актив набуто після набрання чинності Законом № 263-IX. Таким чином, на заявлений актив поширюється темпоральний і змістовний критерій застосування законодавства про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Очевидним для суду першої інстанції є й зв`язок автомобіля Mercedes-Benz G 400 D, д.н.з. НОМЕР_2 з ОСОБА_1, оскільки безпосередньо після придбання зазначеного транспортного засобу ним спочатку без довіреності користувався ОСОБА_1, а в подальшому ОСОБА_2 було видано довіреності на право користування та розпорядження вказаним автомобілем ОСОБА_1 й ОСОБА_3 . Купуючи транспортний засіб ОСОБА_2 не володіла посвідченням водія, і ані до покупки, ані після такої покупки відповідного посвідчення не отримувала, що очевидно свідчить про відсутність у неї наміру та можливості особисто керувати придбаним автомобілем. Дії ОСОБА_1 після набуття зазначеного активу лише підтверджують, що придбання ОСОБА_2 транспортного засобу здійснювалося не для себе, а саме ОСОБА_1 та його дружина мали намір використовувати та використовували зазначений автомобіль після придбання. Судом першої інстанції також взято до уваги, що відповідачами до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що користування придбаним автомобілем здійснювалось безпосередньо ОСОБА_2 . На переконання суду першої інстанції, зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують не лише безпосередню пов`язаність відповідного активу з ОСОБА_1, а й набуття ним такого активу в розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Судом першої інстанції також встановлено, що сукупний дохід ОСОБА_2 за період з 1998 по квітень 2023 року, які передували купівлі транспортного засобу, склав 1 806 312,82 грн, у той час як вартість активу на день набуття склала 5 647 926,68 грн, що свідчить про відсутність у ОСОБА_2 фінансових можливостей для його набуття. А отже, актив або грошові кошти, необхідні для придбання активу, щодо якого поданий позов про визнання необґрунтованим, були набуті не за рахунок законних доходів ОСОБА_2 . З огляду на викладене, зазначений автомобіль підлягає визнанню необґрунтованим та стягненню в дохід держави.

Відповідних висновків суд першої інстанції дійшов на підставі безпосередньо досліджених матеріалів справи у їх сукупності, зокрема:

-договору купівлі-продажу автомобіля № 0352605030 від 27 грудня 2022 року, відповідно до якого Продавець (філія «Автомобільний дім «Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто»), керуючись рішенням Покупця ( ОСОБА_2 ), який вибрав потрібний йому новий автомобіль Mercedes-Benz, замовлення № 0352605030 зобов`язується передати у власність Покупцеві Автомобіль, а Покупець зобов`язується прийняти переданий Автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим Договором. За домовленістю повна ціна Автомобіля зазначається у Специфікації (том 1 а.с. 37);

-специфікації як додатку № 3 до Договору купівлі-продажу від 27 грудня 2022 року № 0352605030 ) а повною ціною з ПДВ 141 472,57 Євро або 5 647 926,68 грн згідно офіційного курсу НБУ на дату підписання Специфікації (том 1 а.с. 51);

-акту приймання-передачі автомобіля № 0352605030 від 25 квітня 2023 року (том 1 а.с. 53);

-видаткової накладної № 0352605030 (том 1 а.с. 54);

-платіжного доручення № 4 від 27 грудня 2022 року на суму 1 105 514,53 грн (том 1 а.с. 55);

-платіжної інструкції № 00010а9а90 від 17 квітня 2023 року на суму 1 910 635,61 грн та № 00010а9а90 від 17 квітня 2023 року на суму 390 000,00 грн (том 1 а.с. 56);

-платіжної інструкції № 32а8с08а1а від 20 квітня 2023 року на суму 2 241 776,54 грн (том 1 а.с. 57);

-заява № 1229076137 від 26 квітня 2023 року про реєстрацію транспортного засобу (том 1 а.с. 79-80);

-реєстраційної картки транспортного засобу (том 1 а.с. 121);

-листа ДБР від 13 червня 2024 року, в якому зазначено, що згідно даних ЄДРТЗ МВС відомості про наявність у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами відсутні (том 1 а.с. 125);

-інформації з Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» про адміністративну практику органів поліції за участі транспортного засобу Mercedes-Benz G 400 D, д.н.з. НОМЕР_2 : 1) постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України від 13 червня 2023 року, 2) постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП України від 29 травня 2023 року, 3) постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України від 18 травня 2024 року, 4) постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України від 16 лютого 2024 року, 5) постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України від 11 жовтня 2023 року (том 1 а.с. 126-130);

-інформації від КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеса (Центр-077) по автомобілю д.н.з. НОМЕР_2, з долученими знімками з відеофіксації автомобіля від 08 березня 2024 року, 13 січня 2024 року, 04 лютого 2024 року, 28 лютого 2024 року, 03 березня 2024 року, 04 лютого 2024, 16 січня 2024 року (том 1 а.с. 131-141);

-повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) № 52667900 від 06 травня 2024 року, згідно з яким приватним нотаріусом Кушнір І.В. 18 жовтня 2023 року зареєстровано довіреність. Особа, яка видала довіреність: ОСОБА_2, представник: ОСОБА_1, ОСОБА_6, майно: транспортний засіб, автомобіль легковий, номер державної реєстрації НОМЕР_2, Mercedes-Benz модель 463A/C723T1/НОМЕР_9 (том 1 а.с. 144);

-повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) № 52667897 від 06 травня 2024 року, згідно з яким приватним нотаріусом Кушнір І.В. 12 березня 2024 року зареєстровано довіреність. Особа, яка видала довіреність: ОСОБА_2, представник: ОСОБА_1, ОСОБА_3, майно: транспортний засіб, автомобіль легковий, номер державної реєстрації НОМЕР_2, Mercedes-Benz модель 463A/C723T1/НОМЕР_9, на розпорядження транспортним засобом (том 1 а.с. 145);

-повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) № 52667903 від 06 травня 2024 року, згідно з яким приватним нотаріусом Рязанцевою О.Ю. 30 січня 2018 року зареєстровано довіреність. Особа, яка видала довіреність: ОСОБА_2., представник: ОСОБА_1., опис: розпоряджатись всім майном з чого б воно не складалося і де б не знаходилося, укладати всі передбачені законом договори по управлінню і розпорядженню майном, та представляти інтереси в будь-яких органах (том 1 а.с. 146);

-повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) № 52667902 від 06 травня 2024 року, згідно з яким приватним нотаріусом Рязанцевою О.Ю. 19 липня 2018 року зареєстровано довіреність. Особа, яка видала довіреність: ОСОБА_2, представник: ОСОБА_1, опис: розпорядження всім майном та ведення справ в суді (том 1 а.с. 146);

-повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) № 52667901 від 06 травня 2024 року, згідно з яким приватним нотаріусом Кушнір І.В. 04 квітня 2023 року зареєстровано довіреність. Особа, яка видала довіреність: ОСОБА_2, представник: ОСОБА_1, опис: на розпорядження транспортним засобом марки BMW, модель 520І, номер державної реєстрації: НОМЕР_3 (том 1 а.с. 146);

-повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00044858564 від 06 травня 2024 року, згідно з яким 23 жовтня 2023 року зареєстровано актовий запис № 1915 про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (том 1 а.с. 155);

-витягу ДМС з інформацією про особу ОСОБА_1 (том 1 а.с. 146);

-витягу ДМС з інформацією про особу ОСОБА_2 (том 1 а.с. 147);

-витягу ДМС з інформацією про особу ОСОБА_3 (том 1 а.с. 148);

-повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження щодо ОСОБА_1, з відомостями про матір ОСОБА_2 (том 1 а.с. 149-151);

-повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб щодо ОСОБА_1, з відомостями про реєстрацію шлюбу 23 жовтня 2023 року з ОСОБА_6, після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_3 (том 1 а.с. 152-155);

-відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 (том 1 а.с. 160-174);

-копії довідки про доходи № 10-36/24 від 14.02.2024 ОСОБА_1 за 2023 рік (том 1 а.с. 175);

-щорічної декларації ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022, 2023 рік (том 1 а.с.178-187);

-копії довіреності від 12 березня 2024 року за реєстровим № 779 щодо транспортного засобу (том 2 а.с. 21);

-копії довіреності від 18 жовтня 2023 року за реєстровим № 2237 щодо транспортного засобу (том 2 а.с. 29);

-відповіді Головного сервісного центру МВС від 19 червня 2024 року № 31/17323-18588-2024 на запит прокурора САП на адресу Головного сервісного центру МВС від 17 червня 2024 про відсутність станом на 18 червня 2024 року в Єдиному державному реєстрі МВС інформації про видачу національного посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4 (том 2 а.с. 38);

-відповіді Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки НПУ від № 85787-2024 від 20 червня 2024 року на запит прокурора САП на адресу Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки НПУ від 17 червня 2024 року про відомості щодо правопорушень в системі ІПНП станом на 18 червня 2024 року за даними: «Mercedes-Benz G 400 D», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2 а.с. 40-41).

-відповіді на запит від 06 травня 2024 року № 180, що містить Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи щодо доходів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 за період з 1998 по квітень 2023 року (тобто на день вчинення правочину щодо набуття Активу) (том 1 а.с. 160-174);

-копії довідки № 10-36/24 від 14 лютого 2024 року про доходи ОСОБА_1 з січня по грудень 2023 року (том 1 а.с. 175);

-щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави і місцевого самоврядування ОСОБА_1 за 2021 рік (том 1 а.с. 178-180);

-щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави і місцевого самоврядування ОСОБА_1 за 2022 рік (том 1 а.с. 181-183);

-щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави і місцевого самоврядування ОСОБА_1 за 2023 рік (том 1 а.с. 184-187);

-листа АТ Комерційний банк «ПриватБанк» від 20 травня 2024 року № 20.1.0.0.0/7-240515/21054 з долученими на диску відомостями про рух коштів по рахункам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року до 07 травня 2024 року (том 1 а.с. 190-191);

-договору купівлі-продажу від 26 січня 2022 року про передачу у власність покупцю ОСОБА_2 12/100 часток домоволодіння, загальною площею 152,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 265 200,00 грн (том 1 а.с. 194-196);

-договору купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року про передачу у власність покупцю ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0331 га за ціною 200 000,00 грн (том 1 а.с. 199-200);

-договору купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року про передачу у власність покупцю ОСОБА_2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0331 га за ціною 49 000,00 грн (том 1 а.с. 204-205);

-мовою оригіналу: «договора № 16/ІІ от 04 марта 2016 года о порядке выкупа пая (машиноместа), сумма пая 572 000,00 грн, включая НДС, что в эквиваленте в иностранной валюте составляет 22 000,00 долларов США» (том 1 а.с. 208-211);

-підтвердження про отримання від ОСОБА_2 572 000,00 грн за умовами договору № 16/ІІ (том 1 а.с. 212);

-мовою оригіналу: «договора № 16 от 13 августа 2015 года о порядке выкупа пая (квартира), сумма пая 1 238 802,00 грн, включая НДС, что в эквиваленте в иностранной валюте составляет 52 715,00 долларов США» (том 1 а.с. 215-219);

-підтвердження про отримання від ОСОБА_2 1 238 802,00 грн за умовами договору № 16 (том 1 а.с. 220);

-протоколу № 1 Загальних зборів засновників Приватного підприємства «САЛВЕЙВ» від 27 лютого 2018 року, де постановлено створити ПП «САЛВЕЙВ», статутний капітал 2 000 000,00 грн, зокрема, ОСОБА_2 вносить нерухоме майно на загальну суму 1 000 000,00 грн, що складає 50% часток в статутному капіталі Підприємства та голосів на Загальних зборах засновників Підприємства: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 50 000,00 грн; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0331 га, вартістю 350 000,00 грн; машиномісце № НОМЕР_5 за адресою АДРЕСА_3 вартістю 50 000,00 грн; квартира за адресою АДРЕСА_4 вартістю 100 000,00 грн; земельна ділянка площею 0,0659 га за адресою АДРЕСА_5 вартістю 100 000,00 грн; земельна ділянка площею 0,0329 га за адресою АДРЕСА_6 вартістю 200 000,00 грн; земельна ділянка площею 0,0074 га за адресою АДРЕСА_7 вартістю 50 000,00 грн; 35/100 будівлі магазину за адресою АДРЕСА_7 вартістю 100 000,00 грн (том 1 а.с. 221-223);

-акту прийому-передачі майна до статутного капіталу Приватного підприємства «САЛВЕЙВ» від 27 лютого 2018 року (том 1 а.с. 224-226);

-акту прийому-передачі частки у статутному капіталі Приватного підприємства «САЛВЕЙВ» від 12 серпня 2022 року (том 1 а.с. 228);

-протоколу № 8 Загальних зборів Учасників Приватного підприємства «САЛВЕЙВ» від 12 серпня 2022 року (том 1 а.с. 229);

-акту прийому-передачі майна до статутного капіталу Приватного підприємства «САЛВЕЙВ» від 23 березня 2018 року (том 4 а.с. 72);

-протоколу № 1 Загальних зборів Учасників Приватного підприємства «САЛВЕЙВ» від 27 лютого 2018 року (том 4 а.с. 73-74);

-договору дарування від 10 жовтня 2018 року (том 4 а.с. 75-79);

-розписки ОСОБА_9 від 02 квітня 2023 року (том 4 а.с. 83);

-свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (том 4 а.с. 84-85);

-паспорта громадянина України ОСОБА_9 (том 4 а.с. 86-88);

-квитанції № 17 про здійснення валютної операції від 24 січня 2019 року (том 4 а.с. 89);

-квитанції № 26 про здійснення валютної операції від 19 жовтня 2018 року (том 4 а.с. 89);

-квитанції № 38 про здійснення валютної операції від 29 грудня 2017 року (том 4 а.с. 90);

-квитанції № 9 про здійснення валютної операції від 08 лютого 2018 року (том 4 а.с. 90);

-квитанції № 21 про здійснення валютної операції від 06 червня 2017 року (том 4 а.с. 91);

-квитанції № 24 про здійснення валютної операції від 01 березня 2017 року (том 4 а.с. 91);

-квитанції № 34 про здійснення валютної операції від 12 липня 2019 року (том 4 а.с. 92);

-квитанції № 18 про здійснення валютної операції від 27 грудня 2019 року (том 4 а.с. 92);

-квитанції № 38 про здійснення валютної операції від 29 листопада 2018 року (том 4 а.с. 93);

-довідки ПФУ від 30 серпня 2024 року (том 4 а.с. 178-188);

-висновку комісійної судової економічної експертизи від 15 жовтня 2024 року (долученого в Електронному суді);

-договору позики від 01 серпня 2015 року (долученого в Електронному суді);

-попереднього договору купівлі продажу частки корпоративних прав від 27 грудня 2021 року (долученого в Електронному суді);

-запиту прокурора САП на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Валта Груп» від 16 вересня 2024 та відповіді вказаної компанії від 23 вересня 2024 року стосовно надання пояснень про здійснення валютно-обмінних операцій, проведених ОСОБА_2 із зазначенням дати, часу, сум валютно-обмінних операцій, місця здійснення цих операцій, а саме за адресою: АДРЕСА_3 (том 4 а.с. 218-218-221);

-запиту прокурора САП на адресу ДБР від 15 жовтня 2024 року та відповіді на запит від 16 жовтня 2024 року із відомостями з державних реєстрів, зокрема, ДПС України про доходи ОСОБА_5, відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявних у власності ОСОБА_5 транспортних засобів, відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави і місцевого самоврядування щодо інформації про подання ОСОБА_5 та/або членами його родини декларацій, яка була надана ДБР у відповіді на запит (том 4 а.с. 228-239, том 5 а.с. 1-19).

На переконання колегії суддів, сукупність наявних у матеріалах справи доказів свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності у цій справі передбачених законом підстав для визнання необґрунтованим та стягнення в дохід держави належного ОСОБА_2 на праві власності автомобіля Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в., вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн. Судом наведені належні і достатні мотиви ухвалення відповідного рішення.

Виходячи з практики ЄСПЛ показовим при розгляді справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є рішення у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (заява №36862/05 від 12 травня 2015 року), за яким, зважаючи на такі міжнародні правові механізми як Конвенція ООН проти корупції від 2005 року, Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) і двох відповідних Конвенцій Ради Європи від 1990 та 2005 років щодо конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, Суд зазначає, що звичайні європейські і навіть універсальні правові стандарти можуть існувати і заохочувати, по-перше, до конфіскації майна, що пов`язане із серйозними кримінальними злочинами, зокрема такими, як корупція, відмивання коштів, обіг наркотичних засобів тощо, без попереднього кримінального звинувачення у цих злочинах. По-друге, тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. По-третє, заходи щодо конфіскації могли застосовуватись не тільки безпосередньо до майна, яке було отримане незаконним шляхом, а й майна, доходів та інших непрямих прибутків, які були отримані шляхом конвертування або перетворення цінностей, отриманих злочинним шляхом, або змішані з іншим майном, джерело походження якого, можливо, є законним. Зрештою, заходи з конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо звинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі [§ 105].

Оцінюючи доводи відповідача стосовно відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження перебування зазначеного транспортного засобу у постійному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 колегія суддів бере до уваги, що аналогічні доводи представником зазначались й під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції та були належним чином перевірені.

Відхиляючи доводи відповідачів в цій частині суд першої інстанції зазначив, що про можливість відповідача прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, можуть свідчити різні обставини, які мають бути оцінені судом у сукупності, зокрема, але не виключно: 1) користування активом, у тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування; 2) систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); 3) наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо; 4) набуття активу номінальним власником на підставі правочину, в якому задіяна повірена особа, що діє формально за дорученням від первісного власника та яка одночасно пов`язана із суб`єктом декларування в інтересах якої набувається актив; 5) фінансова спроможність третьої особи самостійно набути актив у власність; 6) створення суб`єктом декларування умов для набуття активів третьою особою; 7) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; 8) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу; 9) поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби; 10) можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї); 11) можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу; 12) можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що набуття транспортного засобу ОСОБА_2 здійснювалося не для себе, а ОСОБА_1 міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження таким автомобілем.

Зокрема, 27 грудня 2022 року між філією «Автомобільний дім «Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто», як Продавцем, та ОСОБА_2, як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу автомобіля № 0352605030 (том 1 а.с. 37).

В подальшому, 25 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та філією «Автомобільний дім «Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» підписано Специфікацію як додаток № 3 до Договору від 27 грудня 2022 року № 0352605030, видаткову накладу та акт приймання-передачі автомобіля Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, за ціною 141 472,57 Євро або 5 647 926,68 грн згідно офіційного курсу НБУ на дату підписання Специфікації, засвідчивши таким чином факт здійснення повної оплати та набуття його у власність ОСОБА_2 (том 1 а.с. 51).

Таким чином, 25 квітня 2023 року ОСОБА_2 набула право власності на автомобіль Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в. вартістю 5 647 926,68 грн.

26 квітня 2023 року відомості про реєстрацію право власності за ОСОБА_2 на вказаний транспортний засіб було зареєстровано у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. При цьому в заяві № 1229076137 щодо первинної реєстрації нового транспортного засобу Mercedes-Benz G 400 D від 26 квітня 2023 року контактним телефоном зазначено номер, який належить не ОСОБА_2, а її сина ОСОБА_1 - « НОМЕР_7 », що вказує на здійснення останнім організаційних дій щодо реєстрації транспортного засобу (том 1 а.с. 79-80, 146).

Судом також встановлено, що купуючи транспортний засіб, ОСОБА_2 не володіла посвідченням водія, і ані до покупки авто, ані після покупки таке посвідчення не отримувала, що підтверджує відповідь Головного сервісного центру МВС від 19 червня 2024 року № 31/17323-18588-2024 на запит прокурора САП на адресу Головного сервісного центру МВС від 17 червня 2024 року про відсутність станом на 18 червня 2024 року в Єдиному державному реєстрі МВС інформації про видачу національного посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4 (том 2 а.с. 38). На переконання суду, зазначене очевидно свідчить про відсутність у ОСОБА_2 можливості та наміру особисто користуватися придбаним автомобілем.

Крім того, ОСОБА_2 видана довіреність № 2237 від 18 жовтня 2023 року, якою уповноважено ОСОБА_1 та ОСОБА_10 бути її представником з питань експлуатації та керування транспортним засобом Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в., з правом тимчасового виїзду за кордон України (том 2 а.с. 29).

Також ОСОБА_2 підписана довіреність № 779 від 12 березня 2024 року, якою уповноважено ОСОБА_1 або ОСОБА_3 розпоряджатися та бути її представником з питань експлуатації та керування транспортним засобом, з правом тимчасового виїзду за кордон України (том 2 а.с. 21).

Суд першої інстанції переконаний, що вищевикладеними обставинами підтверджується надання ОСОБА_2 своєму сину ОСОБА_1 саме права розпорядження спірним транспортним засобом, що, в свою чергу, повністю відповідає правовій конструкції «можливості прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним».

Факт активного користування ОСОБА_1 транспортним засобом, придбаним ОСОБА_2, підтверджується також інформацією щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР при керуванні автомобілем Mercedes-Benz G 400 D, д.н.з. НОМЕР_2 .

Так, на запит прокурора на адресу Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки НПУ надійшла відповідь № 85787-2024 від 20 червня 2024 року (том 2 а.с. 40-41), в якій повідомлено, що станом на 18 червня 2024 року за даними: «Mercedes-Benz G 400 D», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із зазначених у запиті питань в системі ІПНП наявні наступні відомості щодо постанов про адміністративні правопорушення: постанова серії ЕАС № 7162652 від 13 червня 2023 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; постанова серії ЕАТ № 7916391 від 11 жовтня 2023 року за ч. 1 ч. 122 КУпАП відносно ОСОБА_6 ; постанова серії ЕНА № 1450718 від 16 лютого 2024 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_3, постанова серії ЕНА № 2174884 від 18 травня 2024 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_3, постанова про серії ЕНА № 2264002 від 29 травня 2024 року за ч. 4 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_3 .

Більше того, за інформацією КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження

та відеоаналітики міста Одеса (Центр - 077)» по автомобілю Mercedes-Benz G 400 D, д.н.з. НОМЕР_2 у м. Одеса, з долученими знімками з відеофіксації автомобіля від 08 березня 2024 року, 13 січня 2024 року, 04 лютого 2024 року, 28 лютого 2024 року, 03 березня 2024 року, 04 лютого 2024 року, 16 січня 2024 року вбачається, що протягом значного періоду часу зафіксовано рух автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», д.н.з. НОМЕР_2 у м. Одеса (тобто, у місті де працює ОСОБА_1 ), за кермом якого згідно зафіксованих зображень перебували інші, ніж ОСОБА_2, особи (том 1 а.с. 131-141).

У той же час суд першої інстанції наголошує на відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на спростування доводів прокурора, що користування, розпорядження транспортним засобом Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, здійснювалось саме ОСОБА_1 .

На переконання суду, зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують не лише безпосередню пов`язаність відповідного активу з ОСОБА_1, а й набуття ним такого активу в розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Таким чином, доводи відповідача стосовно відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження перебування зазначеного транспортного засобу у постійному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є безпідставними та ґрунтовно спростовуються наведеними висновками суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, дозволяє судам вищих інстанцій, відхиляючи апеляцію, просто підтримати мотиви наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, заява № 49684/99, п. 30).

На спростування висновків суду першої інстанції відповідач стверджує, що на час реєстрації права власності на вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 не була зобов`язана мати посвідчення водія з відповідною категорією, не повинна доводити для яких цілей набувалось таке майно, а також чи могла вона його використовувати або передавати в користування третім особам. У той же час він переконаний, що складення ОСОБА_2 довіреностей на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як і притягнення ОСОБА_1 та його дружини до адміністративної відповідальності під час керування зазначеним автомобілем, не свідчить про набуттям останніми права на розпорядження таким транспортним засобом.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині колегія суддів виходить з того, що саме сукупність наявних у матеріалах справи доказів та встановлених на їх підставі обставин свідчать про наявність у ОСОБА_1 можливості безперешкодно вчиняти щодо належного ОСОБА_2 транспортного засобу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Доказування досить часто ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які підтверджують або спростовують існування певних обставин.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_2 достатніх законних доходів та накопичень для набуття у власність автомобіля Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 р.в., вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн, слід зазначити, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні наведено ретельну оцінку майнового стану відповідачів.

Зокрема, судом зазначено, що відповідно до інформації Державної податкової служби України № 180 від 06 травня 2024 року (том 1 а.с. 160-174), всього за період з 1998 по квітень 2023 року (тобто на день вчинення правочину щодо набуття Активу) ОСОБА_2 отримала законний дохід на загальну суму 1 806 312,82 грн (за вирахуванням податків і зборів - 1 691 314,31 грн). При цьому доходи ОСОБА_2 у 2023 році склали - 13 843,36 грн, а сукупний розмір отриманих доходів за 2019-2022 роки становив 197 200 грн (з урахуванням податків і зборів).

Відповідач у відзиві, як і в апеляційній скарзі, наполягав на необхідності врахування того, що вказаний дохід отримувався на протязі 25 років, в різний період. На той час були різні курси валют, в які конвертувався дохід. З метою підтвердження відповідних обставин представником відповідачів у якості доказів долучено до матеріалів справи квитанції ТОВ «Фінансова компанія «Валта груп» м. Одеса Відділення № 1 про здійснення валютних операцій (том 4 а.с. 89-93).

Однак, на запит прокурора ТОВ «Фінансова компанія «Валта Груп» повідомили, що товариство не реєструвало операційну касу та ніколи не здійснювало валютно-обмінні операції за адресою АДРЕСА_3 . Також повідомили, що громадянка ОСОБА_2 ніколи не була працівником ТОВ «ФК «ВАЛТА ГРУП» та не здійснювала операції з купівлі та продажу іноземної валюти. Стосовно наданих квитанцій зазначили, що квитанції № 34 від 12 липня 2019 року, № 24 від 01 березня 2017 року, № 21 від 06 липня 2017 року, № 9 від 08 лютого 2018 року, № 17 від 24 січня 2019 року, № 29 від 19 жовтня 2018 року, № 38 від 29 грудня 2017 року ТОВ «ФК «ВАЛТА ГРУП» не формувались, не роздруковувались, не підписувались та не надавались клієнту.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не було враховано посилання відповідача на конвертування доходу, що підтверджується квитанціями ТОВ «Фінансова компанія «Валта груп» про здійснення валютних операцій, оскільки вказане товариство заперечило як свою реєстрацію та місцезнаходження за адресою, вказаною у квитанціях (м. Одеса, вул. Преображенська, 72), так і формування, підписання та видачу зазначених квитанцій.

На підтвердження отримання ОСОБА_2 доходу її представником до матеріалів справи також було долучено попередній договір купівлі-продажу частки корпоративних прав від 27 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, за яким останні зобов`язуються укласти в майбутньому протягом трьох років з дня підписання цього договору основний договір про купівлю-продаж частки в розмірі 100 % корпоративного права в статутному капіталі Приватного підприємства «САЛВЕЙВ» за сумою у 14 000 000,00 грн. На день підписання цього договору ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 прийняла авансові платежі на загальну суму 12 000 000,00 грн.

Однак, жодних доказів (розписок, банківських виписок тощо) фактичного отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 12 000 000,00 грн. відповідачем до суду не надано, як і не надано доказу укладення сторонами в подальшому основного договору. Не надано відповідних доказів відповідачами й до суду апеляційної інстанції. Відсутні у матеріалах справи й докази сплати ОСОБА_2 податків від отриманого доходу.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів укладання сторонами основного договору купівлі-продажу частки корпоративних прав та здійснення розрахунку за попереднім договором купівлі-продажу, у суду відсутні підстави для врахування в дохід ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 12 000 000,00 грн.

З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги щодо отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 у борг 2 550 000 грн до 01 липня 2017 року за договором позики від 01 серпня 2015 року.

Крім того, ОСОБА_2 до суду також надано розписку ОСОБА_9 (том 4 а.с. 83), згідно з якою 02 квітня 2023 року ОСОБА_9 набув у власність транспортний засіб BMW 520і НОМЕР_8, за що передав ОСОБА_2 до укладення угоди суму вартості транспортного засобу у розмірі 25 000 доларів США, після чого отримав у розпорядження вищевказаний транспортний засіб, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 квітня 2023 року на ім`я ОСОБА_9 (том 4 а.с. 83-85).

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що вказаний транспортний засіб BMW 520і НОМЕР_8 належав ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 . Згідно з поданими деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 власником автомобіля BMW 520і 2016 року була громадянка ОСОБА_11 .

За відсутності доказів належності вказаного транспортного засобу на праві власності ОСОБА_2, судом першої інстанції не враховано грошові кошти у сумі 25 000,00 доларів США як доказ доходу ОСОБА_2 від продажу вказаного транспортного засобу, оскільки неможливим є отримання доходу від продажу майна, власником якого вона не була.

Колегія суддів повністю погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції, будь-яких нових обставин на їх спростування відповідачем не наведено, жодних нових доказів до апеляційної скарги не додано.

Ще однією підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідач вважає відсутність у такому рішенні належної правової оцінки висновку комісійної судової економічної експертизи № 288/182 від 15 жовтня 2024 року.

Відповідні доводи апеляційної скарги є абсолютно безпідставними, оскільки судом в оскаржуваному рішенні надано всебічну та повну оцінку зазначеному висновку експертів.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до висновку комісійної судової економічної експертизи від 15 жовтня 2024 року сума отриманого ОСОБА_2 доходу за період з 1998 року по квітень 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, становить 14 301 890,30 грн., а сума доходу ОСОБА_1, отриманого від заробітної плати за зазначений період складає 1 457 413,40 грн. Таким чином, загальна сума отриманого доходу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 1998 по квітень 2023 року складає 15 759 303,70 грн.

Станом на 27 грудня 2022 року, тобто на дату укладання договору купівлі-продажу автомобіля № 0352605030 сума доходу ОСОБА_2 з урахуванням доходу від заробітної плати ОСОБА_1 та вирахуванням прожиткового мінімуму на працездатних осіб, складає 15 759 303,7 грн, з якого сума здійснених витрат на придбання активів складає 5 625 002 грн. Різниця між сумою доходу та здійсненими витратами на придбання активів складає 10 134 301,7 грн.

У ході проведення дослідження експертами було об`єднано суми доходів ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_1 в контексті достатності цих доходів для придбання спірного автомобіля. Разом з тим, такий підхід є не обґрунтованим, оскільки жодних доказів того, що ОСОБА_1 весь свій дохід передавав ОСОБА_2 відповідачами до суду не надано.

До того ж, експертами в якості доходу ОСОБА_2 було враховано грошові кошти в сумі 12 000 000,00 грн згідно попереднього договору купівлі-продажу частки корпоративних прав від 27 грудня 2021 року, а також дохід від продажу автомобіля BMW 520і НОМЕР_8, які судом першої інстанції було відхилено.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що питання, поставлене експерту, було некоректно сформульоване, а проведене дослідження не є обґрунтованим, що позбавляє суд можливості врахувати висновки останнього в межах цієї справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та фактично зводяться до незгоди відповідача ОСОБА_1 з висновками суду першої інстанції, викладеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Жодних нових доказів, які б підтверджували правомірність набуття ОСОБА_2 оспорюваного активу, з апеляційною скаргою до суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року постановлене у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає таке рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 127, 290-292, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Клопотання про поновлення строку задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

Д.С. Чорненька