Документ № 126242993

Дата засідання: 26/03/2025
Дата винесення рішення: 26/03/2025
Справа №: 991/3097/23
Провадження №: 52022000000000310
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.

Справа № 991/3097/23

Провадження 1-кп/991/49/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 березня 2025 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (режимі відеоконференції власними засобами),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 в частині зменшення розміру застави до 242 240 гривень; клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді застави на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків; клопотання захисника ОСОБА_8 про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14.10.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Буринь, Буринського району, Сумської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Суми, Сумська область, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На стадії судового розгляду у Вищому антикорупційному суді перебуває кримінальне провадження № 52022000000000310 від 14.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

25.03.2025 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді застави в частині зменшення розміру застави до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн (вх. № 12748/25).

26.03.2025 від захисника ОСОБА_9 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді застави на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків.

26.03.2025 захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні подав повторне клопотання про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14.10.2022.

1.Обґрунтування клопотання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 .

У клопотанні зазначено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного cуду від 17 жовтня 2022 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 780 00 грн. Зазначена сума грошових коштів 18.10.2022 була внесена заставодавцями ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на відповідний рахунок, і обвинуваченого (на той момент - підозрюваного) ОСОБА_6 звільнено з під варти та покладено ряд процесуальних обов`язків. З моменту внесення застави вважається, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У клопотанні захисник звернув увагу на те, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6, перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

19 травня 2023 року ухвалою Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, зменшено обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2022, до двохсот двадцяти чотирьох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 601 216 (шістсот одна тисяча двісті шістнадцять гривень). Частину застави в розмірі 178 784 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн повернуто заставодавцю ОСОБА_12 .

Надалі, 17.04.2024 ухвалою суду змінено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 в частині зменшення розміру застави до 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 393640 Гривень.

Сторона захисту вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 вийшов за межі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яким передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на березень 2025 року максимальний розмір застави складає 242 240 грн).

Грошові кошти, які були внесені в якості застави за ОСОБА_6 були взяті у борг заставодавцями ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у інших осіб, термін дії повернення яких сплив.

На даний час заставодавець ОСОБА_11 офіційно не працевлаштована, з 24.02.2022 будь-якого доходу не отримує, перебуває на утриманні свого чоловіка, має захворювання серця та лікується від наслідків перенесеної черепно-мозкової травми. Її чоловік ОСОБА_14 проходить військову службу в зоні бойових дій.

Заставодавець ОСОБА_12 з 2014 року не працює, власного доходу не має та фактично знаходиться на утриманні батьків, які перебувають на пенсії. Також батьки ОСОБА_12 через похилий вік мають низку хронічних захворювань, потребують постійного лікування та догляду за ними, що в свою чергу потребує грошових витрат.

Заставодавець ОСОБА_13 має власну сім`ю та на його утриманні перебуває малолітній син. Крім того заставодавці ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не є близькими родичами ОСОБА_6, а грошові кошти, які вони взяли у борг для внесення застави, має повернути сам обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до наказу ГУНП в Сумській області № 221о/с від 31.05.2023 звільнений з роботи, після неодноразових спроб влаштуватись на іншу роботу не зміг. На утриманні обвинуваченого перебуває малолітній син 2017 р.н., який навчається у першому класі, потребує проходження додаткових занять, враховуючи проходження навчання у м. Сумах в онлайн режимі.

У родині обвинуваченого єдиною особою, яка отримує дохід та може фінансово допомогти є вітчим ОСОБА_14, який призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до зони проведення бойових дій. Однак однієї заробітної плати не вистачає на проживання для всієї родини, яка складається із чотирьох осіб. Отже розмір застави для обвинуваченого та його сім`ї є непомірним, а також він не має можливості повернути заставодавцям взяті в борг кошти.

Також сторона захисту зазначила, що під час судового засідання 27 вересня 2023 року при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_5 погодилась з тим, що за час проведення досудового розслідування не було допущено будь-яких порушень обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Обвинувачений та його захисник вважають, що наразі ризик переховування від органу досудового розслідування та суду припинив своє існування. Так, обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, здав 25.10.2022 до Державної міграційної служби України закордонний паспорт, та незважаючи на закінчення встановлених судом обов`язків, визначених ст. 194 КПК України, не повертав його. Після звільнення з органів Національної поліції, став на військовий облік, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

За час проведення досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений належним чином виконує всі покладені на нього процесуальні обов`язки та не здійснює жодних спроб перешкоджати судовому розгляду справи. Такий стан, на переконання захисника, обґрунтовано свідчить про належну процесуальну поведінку обвинуваченого та про відсутність ризиків, на які вказувала сторона обвинувачення.

Вважали, що застосування до обвинуваченого загального положення щодо розміру застави до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде в повному розмірі відповідати меті та підставам застосування запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 177, 182, 194 КПК України.

2. Обґрунтування клопотання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_9 у своєму клопотанні зазначив, що на даний час відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні діє запобіжний захід у вигляді застави, що складає 393640 грн, без покладення обов`язків, що нівелює саму суть такого запобіжного заходу, метою якого є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання ризикам, під умовою звернення застави в дохід держави. Таким чином, на думку захисника, у прокуратури та суду відсутні законні підстави для звернення застави в дохід держави навіть у разі ухилення обвинуваченого від суду, адже такого обов`язку у нього немає. Незважаючи на це, обвинувачений ОСОБА_7 умови застосованого запобіжного заходу не порушував, та навіть без покладення на нього обов`язків виконував їх самостійно, прибуваючи за викликом у судові засідання, повідомляв про місце свого проживання, утримувався від спілкування зі свідками, здав паспорт для виїзду за кордон.

Вважав, що більш м`який запобіжний захід як особисте зобов`язання забезпечить виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду на даній стадії судового провадження. Наголошує на тому, що дружина обвинуваченого ОСОБА_15 має інвалідність 3 групи. На утриманні обвинуваченого перебуває двоє малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, один з яких має вроджені вади здоров`я, а також на утриманні знаходиться непрацездатна матір 1959 року народження.

До того ж у заставодавця ОСОБА_16 14.11.2023 згорів автомобіль Skoda Favorit, що підтверджується актом про пожежу, складеним уповноваженими членами комісії управління Державними служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області. Інших транспортних засобів у власності заставодавця немає.

Тому, на даний момент наявні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді застави на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який полягає у покладенні обов`язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.

3. Обґрунтування клопотання щодо призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14.10.2022

В судовому засіданні 26.03.2025 захисником ОСОБА_8 подано повторне клопотання про призначення у кримінальному провадженні судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного мовлення ОСОБА_6 з ОСОБА_17 .

Зазначено, що на виконання попередньої ухвали суду від 27.11.2024, якою відмовлено у проведенні лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного мовлення, сторона захисту звернулась з дорученням до Сумського відділення Наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф.М.С. Бокаріуса» про проведення комісійної лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи». Але враховуючи значну вартість проведення такої експертизи та відсутність зазначених коштів у обвинуваченого ОСОБА_6, експертиза не була проведена.

Крім того, клопотання обґрунтовано тим, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у підбурюванні керівника ТОВ «Група Айсберг» ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди керівнику (заступнику) керівника Сумської обласної прокуратури. У повідомленні про підозру ОСОБА_6 покладено матеріали про проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме протоколи проведеного аудіо-, відео контролю ОСОБА_6 . На переконання захисника файлові носії із аудіо -, відеозаписів не містять фактів, що вказували б на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 .

У клопотанні захисник просить на вирішення експерта поставити такі питання:

-чи містяться в розмовах між ОСОБА_6 та ОСОБА_17, зафіксованих в протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії від 17.10.2022 N?19/5953 висловлювання ОСОБА_6 у формі підбурювання ОСОБА_18 до надання неправомірної вигоди керівництву або працівникам Сумської обласної прокуратури?

-чи містяться в розмовах між ОСОБА_6 та ОСОБА_17, зафіксованих в протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії від 17.10.2022 N?19/5953, висловлювання ОСОБА_17 у формі підбурювання ОСОБА_6 до отримання неправомірної вигоди?

Для виконання експертизи захисник просив направити експертам матеріали кримінального провадження № 52022000000000310 від 14.10.2022, а саме: копію протоколу за результатами негласної слідчої (розшукової) дії від 17.10.2022 N?19/5958 на 7 арк; копію відеозаписів, які містяться на файлах N?2022-10-15_091824_095145_02; N?2022-10-15 123551 130358_01; circular_2022-10-_15-08; circular 2022-10-22_15-23; circular_ 2022-10-22_15-38; N? 61033A 151022_134555-151022_143411_ch1 ( за період з 14 години 05 хвилин 00 секунд по 14 годину 19 хвилин 00 секунд) записані на флеш накопичувач марки «GOOD RAM» об`ємом 8 Gb (упакований в паперовий конверт, скріплений підписом захисника та печаткою АО «Веріта Груп»); клопотання про призначення експертизи від 15.11.2022; копію постанови про відмову в задоволенні клопотання від 24.11.2022; клопотання про призначення експертизи від 07.04.2023; доручення на проведення експертизи від 23.01.2023; супровідний лист від 31.01.2025; рахунок № 253 від 28.01.2025.

4. Доводи сторін при розгляді клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу з підстав зазначених у ньому. Додав, що ризики, враховуючи стадію судового розгляду, припинили своє існування. Також підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника, просив врахувати його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду, вважав, що ризик його переховування від суду нівельований. Також підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 .

Захисники ОСОБА_9, ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 . В свою чергу захисники просили задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 звернув увагу суду, що обставини, які виникли у заставодавця, а саме знищення автомобіля, вплинула на його майновий стан, та у зв`язку з цим йому потрібні кошти на купівлю нового автомобіля. Враховуючи напружену ситуацію у Сумській області через агресію Росії проти України та втрату особистого транспортного засобу, ОСОБА_16 позбавлений можливості вивезти свою сім`ю у безпечне місце при виникненні безпосередньої загрози їх життю та здоров`ю. Тому просив змінити йому запобіжний захід, а заставу повернути заставодавцю.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим. Вказала на те, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду не припинив існувати, а встановлений розмір суми застави забезпечує належну процесуальну поведінку обвинувачених. Більш того зазначила, що заставу за обвинувачених вносили інші особи, тому аргумент обвинуваченого ОСОБА_6 щодо необхідності повернення частини застави для утримання родини, є необґрунтованим. Вважала, що доводи захисника ОСОБА_9 у клопотанні про зміну запобіжного заходу є не новими, були предметом розгляду судом попереднього клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 .

5. Встановлені обставини

Щодо ОСОБА_6 .

Встановлено, що 17.10.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів в сумі 780000,00 грн (справа № 991/4725/22, провадження 1-кс/991/4744/22). Зазначена сума грошових коштів 18.10.2022 внесена на відповідний рахунок заставодавцями, і ОСОБА_6 було звільнено з під варти із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 1 ст.194 КПК України (т. 11 а.с. 158-168).

Надалі ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені обов`язки щодо ОСОБА_6 неодноразово продовжувалися, зокрема ухвалою від 10.03.2023 до 11.05.2023 (справа № 991/2049/23, провадження 1-кс/991/2081/23) (т. 1 а.с. 177-180).

На час розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу строк дії визначених ОСОБА_6 обов`язків закінчився. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на ОСОБА_6 були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припинила свою дію і обов`язки вважаються скасованими, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України.

17 квітня 2024 року ухвалою Вищого антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід та зменшено розмір застави до 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 393640 грн (триста дев`яносто три тисячі шістсот сорок) гривень.

Отже на день розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 продовжує діяти запобіжний захід у виді застави у розмірі 130 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 393640 грн (триста дев`яносто три тисячі шістсот сорок) гривень і відповідно до вимог ч. 5 ст.194 КПК України зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.

Щодо ОСОБА_7

17.10.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744300,00 грн та покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (справа № 991/4726/22, провадження 1-кс/991/4745/22). 18 жовтня 2022 на виконання ухвали суду заставодавцем ОСОБА_16 внесено відповідні грошові кошти на рахунок Вищого антикорупційного суду (т. 1 а.с. 165-166).

Надалі ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду строк покладених обов`язків ОСОБА_7 неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.03.2023 до 11.05.2023 (справа № 991/2051/23, провадження 1-кс/991/2083/23) (т. 1 а.с. 111-114).

На час розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу строк дії визначених ОСОБА_7 обов`язків закінчився. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на ОСОБА_7 були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припинила свою дію і обов`язки вважаються скасованими відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України.

19 травня 2023 року ухвалою Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, зменшено обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2022, до двохсот двадцяти чотирьох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 601 216 (шістсот одна тисяча двісті шістнадцять гривень). Частину застави в розмірі 143084 грн повернуто заставодавцю ОСОБА_16 (т. 11 а.с. 166-173).

17 квітня 2024 року ухвалою Вищого антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід та зменшено розмір застави до 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 393640 грн (триста дев`яносто три тисячі шістсот сорок) гривень.

Отже на день розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжує діяти запобіжний захід у виді застави у розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 393640 грн (триста дев`яносто три тисячі шістсот сорок) гривень, що відповідно до вимог ч. 5 ст.194 КПК України зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.

6. Оцінка та мотиви суду

Щодо клопотань про зміну запобіжного заходу обвинуваченим

Вирішуючи зазначені клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжного заходу і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, як того вимагає ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (стаття 201 КПК України).

Перелік підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту не передбачений кримінальним процесуальним законом, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого запобіжний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу.

При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто такими, які з`явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.

Доводи сторони захисту щодо необхідності зменшення розміру визначеної ОСОБА_6 застави зводяться до тверджень про скрутне матеріальне становище як обвинуваченого так і заставодавців, бездоганну процесуальну поведінку, відсутність ризиків з огляду на пройдені етапи розгляду справи.

Доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді застави на особисте зобов`язання зводяться до тверджень про скрутне матеріальне становище заставодавця, бездоганну процесуальну поведінку обвинуваченого, відсутність ризиків з огляду на пройдені етапи розгляду справи

Як вже неодноразово зазначалось судом під час розгляду попередніх клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Наявні матеріали кримінального провадження підтверджують, що визначений розмір застави, з одного боку є помірним та реальним для обвинувачених (застава вже внесена), з іншого боку, сума залишається необхідно високою для перспективи втрати цих грошових коштів у разі неналежної процесуальної поведінки обвинувачених.

Водночас ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як вбачається з попередніх ухвал Вищого антикорупційного суду від 17.04.2024 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим, продовжує існувати ризик переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та суду, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжких корупційних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України та за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України відповідно, верхня межа санкцій яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні "Ilijkov v. Bulgaria" від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Порівнюючи існуючі обставини та ті, що були станом на момент розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим, яким надана оцінка ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.04.2024, вказаний фактор тяжкості кримінального правопорушення і суворості покарання за них залишається. Важливим аспектом є те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України, як правило, не передбачено (ст. 69, 75 КК). До такого висновку суд доходить з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04): «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує». За таких обставин є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.

До того ж, суд вважає, що з урахуванням заключної стадії судового розгляду динамічність ризику переховування обвинувачених від суду зростає, оскільки наближається ухвалення вироку, тому обвинувачені, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого злочину, можуть переховуватись від суду з метою уникнення покарання.

Водночас суд критично ставиться до тверджень захисника ОСОБА_8, що обставиною, яка спростовує ризик переховування, є те що обвинувачений ОСОБА_6, всупереч припиненню дії обов`язку здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон, його не повернув. На переконання суду обвинувачений має можливість отримати вказаний паспорт в будь-який момент та використати його за призначенням у зручний час.

Отже враховуючи наявність дійсного до 02.08.2031 року паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 від 02.08.2021, орган видачі 5926) не контрольованість частини кордону території України, суд убачає потенційну можливість обвинуваченого ОСОБА_6 виїхати за межі України та на непідконтрольні їй території.

Відомості про наявність у обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків на території України, зокрема неповнолітньої дитини, матері похилого віку у ОСОБА_6 ; дружини та двох неповнолітніх дітей у ОСОБА_7, на переконання суду не нівелюють ризик їхнього переховування.

Посилання сторони захисту на бездоганну процесуальну поведінку обвинувачених не спростовує існування ризику переховування. Прибуття за викликом до суду, підкорення законним вимогам та розпорядженням суду є процесуальними обов`язками обвинувачених. Їх невиконання є підставою для застосування заходів процесуального примусу, або зміни запобіжного заходу на більш тяжкий. До того ж, належна поведінка обвинувачених не є новою обставиною, яка перебуває у безпосередньому взаємному зв`язку із застосованим запобіжним заходом. Тож посилання на цю обставину не може зумовлювати зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді застави як в контексті зменшення його розміру, так і зі зміни на більш м`який запобіжний захід.

Отже ризик переховування від органів досудового розслідування та суду обвинувачених продовжує існувати на високому рівні з огляду на наближення до стадії постановлення судового рішення за наслідком розгляду кримінального провадження.

Варто додати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Як було встановлено судом під час розгляду попередніх клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів, грошові кошти у якості застави внесли за обвинувачених інші особи. При цьому специфіка застави як запобіжного заходу не пов`язує наявність застави або зміну її розміру з фінансовим становищем особи, яка виступає заставодавцем. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Внесення застави неможливе без взаємної згоди підозрюваного/обвинуваченого та заставодавця. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню та волі, тобто вона висловлює своє добровільне волевиявлення на внесення застави та згоду нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку вона вносить заставу. Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов`язки як заставодавця, останні мали усвідомлювати існування ризику неповернення застави та звернення її в дохід держави. З огляду на вищезазначені законодавчі положення, у заставодавців відсутні законні підстави вважати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного, будуть їм обов`язково повернуті до припинення дії запобіжних заходів.

Тому суд, як підставу для зміни запобіжних заходів обвинуваченим, не враховує доводи про скрутне матеріальне становище заставодавців, як і не враховує скрутне матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_6, оскільки грошові кошти в якості застави внесено іншими особами.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому твердження захисника ОСОБА_9 про недієвість запобіжного заходу - застави, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 з урахуванням відсутності взагалі будь якого обов`язку, в тому числі з`являтись до суду, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Суд наголошує, що обов`язок обвинуваченого з`являтись до суду передбачений ч. 7 статті 42 КПК України. В свою чергу, стаття 194 КПК України визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на підозрюваного (обвинуваченого) рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, частина 5 статті 194 КПК України визначає умовами покладення додаткових обов`язків обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному запобіжного заходу за наявності визначених в частині 5 статті 194 КПК України умов. Отже застава забезпечує виконання підозрюваним, обвинуваченим як тих обов`язків, що покладені судом при застосуванні запобіжного заходу, так і тих, що покладені процесуальним законом. А не виконання таких обов`язків обвинуваченим є наслідком стягнення застави в дохід держави.

Більш того, розмір встановленої обвинуваченим застави вже двічі зменшувався судом ухвалою суду від 19.05.2023 та 17.04.2024, враховуючи зменшення ризиків із плином часу.

З урахуванням викладеного, на думку суду визначений наразі розмір застави обвинуваченим є дієвим, помірним та в достатній мірі забезпечує їх належну процесуальну поведінку в подальшому та запобігає ризику переховування, тому клопотання захисників про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави стосовно ОСОБА_6 та зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання стосовно ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_8 про призначення у кримінальному провадженні судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного мовлення.

Захисник ОСОБА_19, обвинувачений ОСОБА_6 підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому.

Інші захисники та обвинувачений ОСОБА_7 просили задовольнити повторне клопотання про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного мовлення для забезпечення реалізації обвинуваченого ОСОБА_6 права на захист.

Прокурор заперечила щодо задоволення клопотання захисника. Зауважила про можливість суду надати оцінку розмовам, які відбувались між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 та які зафіксовані у протоколах НС(р)Д, без залучення експертів.

Суд, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, заслухавши учасників судового провадження, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_19 з огляду на такі підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого, за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Частина 2 ст. 242 КПК України передбачає випадки, коли проведення експертизи є обов`язковим. Так, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3)визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст.ст 7, 8 Закону України "Про судову експертизу" та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз Міністерством юстиції України наказом № 53/5 від 08 жовтня 1998 року затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція).

Доводи сторони захисту вказують на те, що проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи необхідне для спростування повідомлення про підозру ОСОБА_6 .

В своєму клопотанні захисник просить експерта надати відповідь чи містяться у розмовах між ОСОБА_6 та ОСОБА_17 висловлення, виражені у формі підбурювання ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди керівництву або працівникам Сумської обласної прокуратури, та чи містяться в розмовах між ОСОБА_6 та ОСОБА_17 висловлювання ОСОБА_17 у формі підбурювання ОСОБА_6 до отримання неправомірної вигоди.

Згідно з пп. 2.1.2 Інструкції, про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора. Висновок експерта за результатами таких досліджень не повинен бути про правову кваліфікацію, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Об`єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст (промова), так і його (її) фрагменти, окремі висловлювання, слова, написи, текстові відтворення усного мовлення тощо. Якщо постає завдання здійснити семантико-текстуальну експертизу усномовленнєвого повідомлення (промови, висловлювання), то замовник цієї експертизи разом із цифровим (чи аналоговим) записом промови має надати дослівне текстове відтворення її змісту (стенограму), зроблене власними засобами. Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.

Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), погрозу, пропозицію, обіцянку або надання, прийняття, спонукання до надання будь-якої вигоди (вказується, яких саме дій) тощо на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

На відміну від експерта, суд, здійснюючи тлумачення висловлювань, які зафіксовані у протоколах НС(р)Д, з`ясовує їх зміст не лише з урахуванням тільки протоколів НС(р)Д, де відображено відповідне спілкування, а й з урахуванням інших доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження. Більш того, мовленнєва компетенція суду в повному обсязі дозволяє здійснювати тлумачення зафіксованих в ході проведення НС(р)Д висловлювань обвинуваченого ОСОБА_6 та заявника ОСОБА_17 без наявності спеціальних знань у галузі філології.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що вирішення питань, які ставляться стороною захисту у клопотанні експертам, не потребують спеціальних знань та можуть бути оцінені судом при ухваленні остаточного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 177-178, 194, 182, 201, 331, 372 КПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_20

ОСОБА_21

Пошук

Документ № 126242993