- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
У Х В А Л А
27 березня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою суду від 06.02.2025 строком до 06.04.2025. Даною ухвалою продовжені такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
Вказуючи на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, відсутністю міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_4 на території України через проживання дружини, дітей та тещі за кордоном. Ризик впливу на свідків обґрунтовує підтриманням обвинуваченим зв`язків з посадовими особами місцевого самоврядування, органів державної влади, посадовими особами правоохоронних органів, та самою процедурою отримання показань від свідків на стадії судового розгляду, встановленою КПК України.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив таке. Ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями дотепер продовжують існувати та жодним чином не зменшилися. Тому вважає за необхідне продовжити строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання. Подав до суду письмові заперечення та додатково зазначив таке. З часу останнього продовження строку дії процесуальних обов`язків у обвинуваченого ОСОБА_4 зміцнилися соціальні зв`язки на території України - ОСОБА_4 отримав атестат доцента для зайняття науковою діяльністю. Разом з цим, ОСОБА_4 з часу останнього продовження строку дії обов`язків виїжджав за межі території України та повернувся у визначений судом час. Також у ОСОБА_4 в Україні мешкають батьки похилого віку, які перебувають на його утриманні. В сукупності викладеного вбачається, що твердження прокурора про відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків на території України є хибним, обвинувачений має досить міцні зв`язки на території України та не має наміру ухилятися від суду. На підтвердження цього захисник послався на лист за підписом голови партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» ОСОБА_18, в якому останньою виказано запевнення суду щодо належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 при скасуванні обов`язку отримувати від суду дозвіл на виїзд за межі території України. Окремо захисник вказав на лист від медичного закладу, в якому говориться про подальшу необхідність приймання участі ОСОБА_4 в лікуванні сина. Просив клопотання задовольнити частково та не продовжувати обов`язок отримувати ОСОБА_4 від суду дозвіл на виїзд за межі України. Необхідність виїзду може бути викликана раптовою терміновістю, а покладений обов`язок обмежує обвинуваченого у швидкості виїзду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та наголосив на тому, що має міцні соціальні зв`язки на території України, його поведінка є бездоганною, наміру ухилятися від суду не має.
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали позицію захисника ОСОБА_7 щодо недоцільності продовження вищевказаного обов`язку.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас вказаною ухвалою визначено, як альтернативний запобіжний захід, заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 3 028 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть застосовані до ОСОБА_4 у разі внесення застави.
26.02.2024 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням низки процесуальних обов`язків.
У подальшому покладені на ОСОБА_4 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою від 06.02.2025, строком до 06.04.2025.
На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з цим, ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .
Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попереднім судовим рішенням, яким продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності дотепер.
Актуальність ризику переховування обвинуваченого прокурор мотивує, в тому числі тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, неможливістю звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, та відсутністю міцних соціальних зв`язків обвинуваченого на території України.
Так, ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Поряд з тяжкістю можливого покарання, на переконання суду, в обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв`язки на території України та наявні певні грошові кошти, які останній може використати при бажанні вчиненні дій з метою переховування. Факт відсутності міцних соціальних зв`язків Суд пов`язує з фактом проживання дружини обвинуваченого - ОСОБА_4, та їх дітей - ОСОБА_19, ОСОБА_20 поза межами України протягом тривалого часу. Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та роботи на території України, проживання в Україні батьків похилого віку, отримання атестата доцента в грудні 2024 року, на переконання суду, не є настільки стримуючими факторами за наявності яких можливо стверджувати про повну відсутність ризику переховування. Водночас, враховуючи факт наявності у ОСОБА_4 батьків похилого віку є очевидним, що останні в силу свого віку можуть вільно виїхати за межі території України при виявленні відповідного бажання. Стосовно ж наявності грошових коштів, Суд приймає до уваги висновки, зроблені на підставі попереднього судового засідання з розгляду клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків. В судовому рішенні від 06.02.2025 Судом зроблено висновок, що родина ОСОБА_21 має певні грошові кошти з огляду на скасування арештів з грошових коштів та повернення їх родині ОСОБА_21 .
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.
Поряд з цим, на підтвердження ризику переховування обвинуваченого від суду, Суд не приймає до уваги твердження прокурора про набуття ОСОБА_4 знайомств серед представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб правоохоронних органів, які обвинувачений може використати з метою переховування від суду. Наведеним у клопотанні доводам прокурора Судом надана оцінка в ухвалі від 06.02.2025. На підтвердження вказаного доводу стороною обвинувачення не долучено жодного нового документа та не надано ніякого пояснення стосовно можливого існування ризику з підстав наявності можливих таких знайомств. Як зазначалося в попередньому судовому рішенні та констатується у даному рішенні, прокурором на підтвердження наведеної у клопотанні позиції не надано для дослідження жодного доказу, з якого б вбачалося підтримання обвинуваченим з ким-небуть зі службових осіб органів державної влади настільки близьких стосунків, що можуть бути ним використані з метою переховування, та не надано матеріалів, які б містили відомостей про обговорення ОСОБА_4 з такими особами можливості забезпечити йому переховування у разі виникнення відповідної необхідності.
У сукупності викладеного Суд вважає доведеною прокурором необхідність продовження обов`язків, спрямованих на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду, а саме: не відлучатися за межі території України без дозволу суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
У зв`язку з викладеним, з метою мінімізації ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Підсумовуючи вищевикладене, Суд констатує, що продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
Строк дії ухвали встановити до 27 травня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_22