- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/10619/23
Провадження № 1-кп/991/127/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 березня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
їх захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 14.08.2024 призначено судовий розгляд.
26.03.2025 до суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до його підзахисного, а саме застави в розмірі 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 грн, на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Обґрунтування поданого клопотання
Захисник ОСОБА_11 мотивував подане клопотання тим, що наразі до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 748 грн, а додаткові процесуальні обов`язки, покладені на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України), оскільки сторона обвинувачення не ініціювала питання про продовження такого строку.
Захисник вважає, що ризик кримінального провадження, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшився, оскільки 1) ОСОБА_8 як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження демонструє належну процесуальну поведінку, у тому числі й у період, коли на ньогоне було покладено додаткових процесуальних обов`язків у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, 2) з моменту внесення застави та звільнення ОСОБА_8 з-під варти минуло більше 13 місяців.
Переконаний, що застосування до обвинуваченого застави у меншому розмірі - 242 240 грн - буде достатнім для забезпечення дотримання ОСОБА_8 належної процесуальної поведінки й надалі.
Водночас просить суд повернути заставодавцю ОСОБА_12 суму, на яку буде зменшено заставу, у розмірі 2 758 508 грн.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали клопотання, просили суд змінити запобіжний захід.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання. Зазначив, що встановлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати, хоча дійсно зменшив свою інтенсивність, у зв`язку з чим сторона обвинувачення не зверталась до суду із клопотанням про продовження строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_8 . Вважає, що саме застава у визначеному розмірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисники ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_8 та просили суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу.
Мотиви та висновки суду
Зважаючи на стадію кримінального провадження, а також положення ст. 201, 194 КПК України, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4495/23 до ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування та часу фактичного затримання, визначено 60 днів, тобто до 20.07.2023 включно. Одночасно ОСОБА_8 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 26 840 000,00 грн, та у разі звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покладено на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування зокрема за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зменшувався. Останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.01.2024 у цій справі строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 14.03.2024 та зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу - застави до 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 грн. У разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, покладено на нього обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Визначено, що строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 у разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, - до 14.03.2024.
На виконання вказаної ухвали 06.02.2024 ОСОБА_12 внесла на депозитний рахунок суду заставу в повному розмірі, у зв`язку з чим ОСОБА_8 звільнений з-під варти в той же день, що підтверджується платіжним дорученням від 06.02.2024 № 4037222207322294 та повідомленням Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 06.02.2024 № 2649.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 27.11.2024 у цій справі поклав на обвинуваченого ОСОБА_8 додаткові процесуальні обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 27.01.2025.
Надалі ухвалою від 20.01.2025 у цій справі суд продовжив строк дії означених обов`язків до 20.03.2025.
З урахуванням вказаного вище, наразі до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 748 грн, а покладені на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4495/23 про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 18.07.2023 у справі № 991/6338/23, від 22.08.2023 у справі № 991/7281/23, від 18.10.2023 у справі № 991/9009/23 про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання прозміну запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Суд вважає, що наразі ризик переховування ОСОБА_8 від суду є актуальним.
Злочини, передбачені ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8, є тяжкими та відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_8 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. Водночас оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна («Panchenko v. Russia», § 106, 45100/98; «Letellier v. France» від 26.06.1991, § 43).
Про наявність такого ризику свідчить не лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, але й сукупність інших обставин.
Так, майновий стан ОСОБА_8 є достатнім для існування в умовах переховування.
Обвинувачений є власником шести земельних ділянок, житлового будинку, розташованого на території Київської області, квартири, розташованої в АДРЕСА_5, транспортного засобу марки Toyota Camry, 2021 року випуску. Факт належності вказаних об`єктів обвинуваченому свідчить про його значні статки.
ОСОБА_8 є директором діючого підприємства - ТОВ «Ясунь Транс 27», яке надає логістичні послуги щодо перевезення залізничним транспортом, зокрема контрагентами його підприємства були такі мережі як БРСМ, ОККО, SOCAR. Крім того ОСОБА_8 зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює відповідну діяльність та отримує від неї прибуток, що підтверджується зокрема витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2024 та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 31.05.2023.
При оцінці продовження існування вказаного ризику суд також бере до уваги, що ОСОБА_8 має можливість виїжджати закордон під час дії воєнного стану. У ході судового провадження обвинувачений зазначав, що знятий з військового обліку за станом здоров`я. Тобто на обвинуваченого не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Суд звертає увагу, що наразі додатковий процесуальний обов`язок, передбачений п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, скасований внаслідок закінчення строку його дії, тому детектив Національного антикорупційного бюро України повернув ОСОБА_8 паспорт для виїзду за кордон.
Разом з тим, з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.
Зважаючи на викладене, є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України однією із обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, є наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
У межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Суд не погоджується із доводами захисту про те, що здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні вказаного злочину не має враховуватись під час вирішення питання про зміну застосованого щодо нього запобіжного заходу у провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023, у зв`язку з тим, що події цих проваджень є пов`язаними. Пункт 10 ч. 1 ст. 178 КПК України не містить застережень щодо його застосування з огляду на пов`язаність / не пов`язаність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких особа підозрюється / обвинувачується, адже в цьому контексті має значення лише факт підозри особи у вчиненні ще одного кримінального правопорушення.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності свідчать, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати на доволі високому рівні, а зважаючи на стадію та тривалість кримінального провадження - відсутні підстави стверджувати про його істотне зменшення.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про нівелювання вказаного ризику з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж усього часу здійснення кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Застосування до ОСОБА_8 застави у розмірі 3 000 748 грн є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки, у тому числі після закінчення строку дії додаткових процесуальних обов`язків, та не допускати дій, спрямованих на ухилення від суду.
Ті обставини, що обвинувачений раніше не судимий, не перебував у розшуку, має міцні соціальні, ділові зв`язки в Україні, на його майно накладено арешт, а також те, що він повернувся в Україну після відвідування з дозволу суду доньки у Великобританії, не свідчать про те, що встановлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, перестав існувати.
Щодо твердження сторони захисту про зменшення ризиків із плином часу, суд зазначає, що під час судового провадження суд двічі зменшував розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави (ухвали від 06.12.2023 та від 15.01.2024 у цій справі). Загалом розмір застави зменшено з 26 840 000 грн до 3 00 748 грн, тобто майже у 9 разів.
Водночас прокурор не звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого строком до 20.03.2025, що також свідчить про те, що зменшення ризиків із плином часу враховано та втілено у вигляді поступового ослаблення відповідного втручання у права обвинуваченого.
Суд вважає, що застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі застави у меншому розмірі, не буде достатньо дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, що зможе в повній мірі запобігти встановленому ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Застосований до ОСОБА_8 розмір застави наразі є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під ризиком втрати цих коштів.
Отже, відсутні підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, тому слід відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 .
Керуючись ст. 182, 201, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3