- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 761/15604/17
Провадження №11-кп/991/55/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
прокурора ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби з покладанням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року за обвинуваченням: ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
УСТАНОВИЛА:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року ОСОБА_7, серед іншого, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.
Також ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад такого кримінального правопорушення.
Окрім того, застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною йому залишати цілодобово житло за місцем проживання та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, на строк до набрання вироком законної сили.
Не погодившись з вказаним рішенням, зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким закрити кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою від 03 січня 2025 року за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, а також обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою від 13 січня 2025 року - закінчено підготовку та призначено апеляційний розгляд справи.
28 березня 2025 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що застосований відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати цілодобово житло за місцем проживання та покладенням на нього процесуальних обов`язків на строк до набрання вироком законної сили, - є таким, що суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства, а наявність обставин щодо нього надають підстави для пом`якшення покладених на нього процесуальних обов`язків, виходячи із наступного:
-за весь час перебування під цілодобовим домашнім арештом після винесення вироку не було жодного порушення умов застосованого запобіжного заходу, він завжди з`являвся за викликом слідчого, прокурора та суду та не перешкоджав судовому провадженню будь-яким чином;
-документи для виїзду за кордон здані до відповідних органів;
-наявна об?єктивна необхідність продовжувати трудову та професійну діяльність, яка є єдиним джерелом доходу;
-наявні позитивні характеристики особи, що свідчать про свідому соціально-громадянську позицію та міцні соціальні зв?язки;
-сторона обвинувачення не просила в суді першої інстанції застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
-можливість продовження застосування електронного засобу контролю, забезпечить достатній контроль за дотриманням ним процесуальних обов`язків.
В судове засідання з`явились обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та прокурор САП ОСОБА_11 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8, які підтримали подане клопотання та просили задовольнити його у повному обсязі, думку прокурора САП ОСОБА_11, який заперечував проти задоволення значеного клопотання, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно вимог частини 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31.
За частинами 1-2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною першою ст. 201 КПК України встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.
Підставами для звернення до суду з клопотанням про зміну застосованого запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що були взяті судом до уваги при застосуванні запобіжного заходу. Отже, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються обставини, що враховувалися судом при його застосуванні.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину і йому призначається покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, що ОСОБА_7 є адвокатом, керуючим партнером адвокатського об`єднання та працює в університеті на посаді доцента, навчається в докторантурі, розлучений та має на утриманні двох дітей. Процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового провадження була належною, ОСОБА_12 виконував обов`язок обвинуваченого з`являтись до суду на виклик, не вчиняв дій, які би перешкоджали судовому провадженню. Однак, усвідомлюючи суворість призначеного покарання, яке, у разі набуття вироком законної сили, пов`язане з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду та від відбування покарання, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу. З урахуванням професійного і соціального статусу ОСОБА_7, безсумнівне широке коло знайомих, у тому числі серед правоохоронців, у зв`язку із професійною діяльністю як адвоката, суд дійшов висновку про те, що вказаному ризику не зможе запобігти інший більш м`який запобіжний захід, аніж домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово та із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. На переконання суду першої інстанції, цей запобіжний захід у даному кримінальному провадженні є необхідним та забезпечить, до набрання вироком законної сили, виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків обвинуваченого.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Застосування запобіжного заходу на підставі вироку суду здійснюється з метою забезпечення апеляційного перегляду такої справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочину.
Згідно ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З оскаржуваного вироку випливає, що суттєвою обставиною, яка вплинула на вирішення судом питання стосовно застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, стало визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, та призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Під час застосування такого запобіжного заходу судом першої інстанції було взято до уваги як обставини відповідного кримінального провадження, так і обставини, що стосуються безпосередньо ОСОБА_7 . Натомість стороною захисту у поданому клопотанні не наведено будь-яких обставин, які б могли слугувати підставою для зміни застосованого запобіжного заходу, а фактично стосуються питання отримання дозволу на відлучення з місця проживання.
З огляду на обставини цієї справи, особу обвинуваченого та призначене йому покарання, висновок суду першої інстанції про неможливість застосування відносно ОСОБА_7 іншого більш м`якого запобіжного заходу є обґрунтованим, оскільки у цьому випадку саме такий запобіжний захід є мінімально можливим для забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження. Зміна застосованого відносно нього запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби може негативно відобразитися на здійсненні розгляду поданих апеляційних скарг та виконанні обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Попередня належна процесуальна поведінка обвинуваченого не спростовує існування зазначеного ризику та не може у цьому конкретному випадку бути підставою для зміни застосованого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 131, 177, 178, 181, 194, 201, 331, 372, 418 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3