Документ № 126334295

Справа № 991/2299/25

Провадження №11-сс/991/235/25

Слідча суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2025 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного в кримінальному провадженні № 52024000000000473 від 16.09.2024, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-3 та ч. 4 ст. 410 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8,

підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000473 від 16.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-3 та ч. 4 ст. 410 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за обставинами неподання ОСОБА_7 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік та привласнення ним військового майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1, шляхом шахрайства, вчиненого в умовах воєнного стану.

У межах цього кримінального провадження, 17.03.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, а саме: ст. 366-3 КК України - умисно не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік у порядку та строки, визначені Законом України «Про запобігання корупції»; ч. 4 ст. 410 КК України - заволодів військовим майном - квартирою за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 3 835 152 грн, шляхом шахрайства, вчиненого в умовах воєнного стану, чим державі в особі Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі - ГУР МОУ) завдав майнову шкоду, яка полягає у вибутті квартири з власності держави, на суму 3 835 143,70 грн.

Цього ж дня детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 908 400 грн з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя своєю ухвалою від 19.03.2025 застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908 400 грн та поклав на нього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Адвокат ОСОБА_6, представляючи інтереси ОСОБА_7, подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про застосування до його клієнта запобіжного заходу у вигляді застави.

Сторона захисту стверджує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, не підсудне Вищому антикорупційному суду і не підслідне НАБУ. Це є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Основні аргументи захисту зводяться до незгоди з підозрою. Адвокат вважає, що підозра за ч. 4 ст. 410 КК України є необґрунтованою, оскільки квартира є частиною державного житлового фонду і не вважається військовим майном. Повідомлення про підозру за цією статтею, на думку адвоката, не відповідає фактичним обставинам справи, адже йдеться про умисел заволодіння квартирою ще у 2018 році, а підозра описує події не раніше листопада 2021 року. Щодо підозри за ст. 366-3 КК України, то адвокат вважає її також безпідставною, оскільки сторона обвинувачення в підозрі одночасно стверджує про не подання декларації та про подання декларації із зазначенням майнового стану особи.

Окремо захист наголошує на відсутності ризиків, які б виправдовували застосування запобіжного заходу. Зазначає, що ОСОБА_7 після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну жодного разу не виїжджав за кордон, сумлінно з`являвся на всі судові засідання та виклики. Адвокат вважає, що ризик переховування може бути усунутий шляхом здачі закордонного паспорта, що забезпечить належну процесуальну поведінку.

Заперечує захист й наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів, оскільки видалення месенджера Signal з телефону ОСОБА_7 відбулося задовго до обшуку.

Твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 підтримує товариські стосунки з колишнім начальником ГУР МОУ ОСОБА_10, та може використовувати ці особисті стосунки для впливу як на нього, так і через нього на інших осіб з-поміж співробітників ГУР МОУ, у тому числі й тих, що вже допитані як свідки, не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами. Вказані особи мають лише приязні стосунки, а їхнє спілкування є доволі обмеженим. Твердження про можливий вплив через ОСОБА_10 є абсурдним, оскільки він був звільнений зі служби ще у 2020 році, тобто задовго до початку здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Окрім зазначеного, адвокат звертає увагу на те, що ОСОБА_7 має 41 рік вислуги, звання генерал-майор, нагороджений орденами, медалями та відзнаками, і у грудні 2023 року переніс інфаркт мозку через тромбоз церебральних артерій.

Позиції учасників судового провадження

Сторона захисту в судовому засіданні в повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просила задовольнити. Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Уважає, що підстави для скасування ухвали слідчого судді, відсутні.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи й заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду

Сторона захисту стверджує, що описані стороною обвинувачення обставини, нібито, вчинення кримінальних правопорушень не пов`язані між собою, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, підсудне іншому суду, а зазначені кримінальні правопорушення об`єднані в цьому провадженні штучно. Тому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, не підсудне Вищому антикорупційному суду і не підслідне НАБУ.

Колегія суддів вказані доводи захисту вважає безпідставними, з огляду на нижченаведене.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у цьому кримінальному провадженні 16.09.2024 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України. Надалі 23.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України.

Відповідно до абз. 11 п. 20-2 Перехідних положень КПК України, у разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень (ч. 3 ст. 217 КПК України).

Рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором. Рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене. (ч. 5, 6 ст. 217 КПК України).

Водночас норма ч. 1 ст. 36 КПК України встановлює, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Отже, вирішення питання про об`єднання або ж виділення матеріалів досудового розслідування є виключною компетенцією прокурора. Суд не має права перевіряти наявність або ж відсутність підстав для виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження.

Нині у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування здійснюється щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, одне з яких підсудне Вищому антикорупційному суду, а тому як в слідчого судді, так і в Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, наявні повноваження на розгляд клопотання та перегляд ухвали, постановленої за результатами його розгляду. Доводи захисту вказаного не спростовують

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

З наданих суду матеріалів, колегія суддів встановила, що наведені у клопотанні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу слідчий суддя перевірив належним чином. При цьому, слідчий суддя в судовому засіданні заслухав доводи прокурора, заперечення підозрюваного та його захисника, дослідив надані стороною обвинувачення матеріали, які обґрунтовують клопотання, а також письмові докази сторони захисту, з`ясував всі обставини необхідні для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи не є визначений розмір застави непомірним для ОСОБА_7 .

Щодо обґрунтованості підозри

Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що підозра є необґрунтовано, а тому підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 відсутні. Колегія суддів такі доводи сприймає критично та в цій частині зазначає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ст. 366-3 КК України, має бути з`ясовано, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальні правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.

Колегія суддів, після перевірки фактів, відомостей та доказів, наданих сторонами судового провадження як під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, так і під час перегляду оскаржуваної ухвали, погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-3 та ч. 4 ст. 410 КК України.

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у клопотанні про застосування запобіжного заходу. Тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.

До тверджень сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_7 відсутній умисел на неподання декларації за 2021 рік, а квартира не належить до категорії військового майна, колегія суддів ставиться критично, адже вони вказують тільки на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.

У цій частині колегія суддів звертає увагу на алгоритм оцінки доказів на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 94 КПК України - слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку виключно в межах прийняття відповідного процесуального рішення.

На цій стадії, як слідчому судді, так і колегії суддів, надано достатньо фактичних даних, які зв`язують ОСОБА_7 із кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких він підозрюється, та виправдовують подальше розслідування.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, не вирішуючи питання про доведеність вини підозрюваного, виходячи із сукупності досліджених матеріалів, доданих до клопотання, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі. При цьому, слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

При оцінці ризику переховування ОСОБА_7, слідчий суддя взяв до уваги тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин (ч. 4 ст. 410 КК України) та відсутність можливості застосування норм ст. 69, 75 КК України. Це може спонукати підозрюваного до переховування, що відповідає практиці ЄСПЛ, наприклад, у справі «Ілійков проти Болгарії».

Крім цього, слідчий суддя врахував, що підозрюваний, досягнувши 63-річного віку, має правові підстави для перетину кордону під час воєнного стану, що посилює ризик переховування.

Доводи захисту про те, що ОСОБА_7 щонайменше з дати проведення у нього обшуку у грудні 2024 року обізнаний про зазначене кримінальне провадження, та з того часу не ухилявся від викликів органу досудового розслідування, не вжив заходів щодо переховування, не спростовують наявність ризику переховування. У цій частині колегія суддів звертає увагу, що лише 17.03.2025 ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а отже, наразі притягується до кримінальної відповідальності, що своєю чергою підсилює імовірність настання такого ризику.

Також слідчий суддя врахував майновий стан підозрюваного, що дозволяє йому мати ресурси для переховування, і відсутність обставин, які могли б стримати цей ризик..

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_11 від органів досудового розслідування та/або суду. Доводами апеляційної скарги вказаний висновок не спростований.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного ОСОБА_7 стало відомо про обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, а ознайомившись із доказами, якими його підозра обґрунтовується, зокрема, що долучені до клопотання, він може безперешкодно знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, однак ще не були виявлені органом досудового розслідування.

Про наявність вказаного ризику свідчить також те, що під час здійснення тимчасового доступу до речей та документів, що знаходяться у володінні ГУР МОУ, не було виявлено частини документів, зокрема рапорту ОСОБА_7 про надання службового житла, рапорту про взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та рапорту про надання квартири для постійного проживання. А отже така частина документів щодо отримання ОСОБА_7 квартири знищена, втрачена або ж прихована.

Сторона обвинувачення на обґрунтування зазначеного ризику також посилається на те, що під час обшуку 12.12.2024 у ОСОБА_7 вилучено мобільний телефон iPhone 11 Pro Max, у якому виявлено листування у месенджері WhatsApp з якого слідує, що власник телефона може користуватися месенджером Signal. Утім на момент вилучення цей месенджер на телефоні не був встановлений, що може свідчити про його умисне видалення задля приховування змісту листування з його використанням.

Колегія суддів з такими твердженнями сторони обвинувачення не погоджується та в цій частині бере до уваги доводи сторони захисту про те, що застосунок «Signal» був видалений з телефону ОСОБА_7 задовго (декілька років тому) до проведення обшуку, тобто до того, коли підозрюваному стало відомо про факт проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. До того ж такий застосунок був видалений, оскільки він був зламаний невідомими особами. Прокурор цього не спростував.

Таким чином зазначені доводи сторони обвинувачення, як на наявність ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, колегія суддів вважає безпідставними.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя обґрунтовано враховував встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Отже, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.

Колегія суддів зазначає, що для здійснення тиску не обов`язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на значний строк, після ознайомлення з матеріалами справи, у т.ч. і з матеріалами клопотання, стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.

У цій частині слушним є зауваження слідчого судді про те, що підозрюваний тривалий час перебував на військовій службі, у тому на керівних посадах ГУР МОУ, а так само знаходився у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1, та очевидно, що був знайомий з членами житлової комісії, а отже, в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, зумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні через набутий авторитет та наявні професійні знання.

Отже, зазначене дає достатні підстави вважати, що ризик існує.

Твердження сторона обвинувачення на наявність у ОСОБА_7 товариських відносин із колишнім начальником ГУР МОУ ОСОБА_10, які він може використати для впливу через ОСОБА_10 на інших співробітників з-поміж ГУР МОУ, у тому числі тих, що є свідками у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_10 звільнився із військової служби у 2020 році, відомостей про те, що він знайомий із будь-ким з осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні та, у зв`язки з цим, може здійснювати на них вплив, не надано. Таким чином висновки слідчого судді та доводи захисту в цій частині є обґрунтованими.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Відповідно до протоколу огляду від 13.03.2025 та електронного додатка до нього, що міститься на компакт-диску, у мобільному телефоні ОСОБА_7 у месенджері Threema виявлено листування із колишнім начальником ГУР МОУ ОСОБА_10 . Зміст розмови свідчить про те, що співрозмовники наразі підтримують спілкування.

Отже, наявність у підозрюваного з ОСОБА_10 довірчих відносин, може свідчити про те, що підозрюваний, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності, може вдатись до спроб перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом використання авторитету та знайомств ОСОБА_10 .

Таким чином, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також існує. Висновки слідчого судді в цій частині є також обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

На переконання колегії суддів, з огляду на встановлене вище, на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб. Застосування більш м`якого запобіжного заходу аніж застава буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від його волі, а порушення таких обов`язків не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави.

Щодо розміру застави

За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчий суддя зобов`язаний врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Водночас обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).

Отже, з огляду на встановлені вище в ухвалі обставини, розмір застави з одного боку повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що обґрунтованим розміром застави є верхня межа розміру, встановлена п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме 908 400 грн.

Колегія суддів не може погодитися з правильністю визначення слідчим суддею розміру застави, та переконана, що з урахуванням вищевикладених в ухвалі обставин, особистих даних підозрюваного, зокрема його віку, сімейного стану, наявності проблем зі здоров`ям, відсутності відомостей про наявність судимостей, а також даних, які його характеризують - участь у бойових діях 2016-2017 роках, наявність численних нагород, пов`язаних із несенням військової служби та зміцненням обороноздатності Збройних Сил України, застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн, буде справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, буде помірною для підозрюваного та достатньою для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу. Разом із тим колегія суддів не погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді в частині визначення розміру застави з постановленням нової ухвали в цій частині - визначення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. У решті ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін з огляду на те, що рішення слідчого судді в цій частині є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково,

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2025 скасувати в частині визначеного розміру застави.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2025 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4