- Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
Справа № 991/3018/25
Провадження 1-кс/991/3014/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_2 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
07.04.2025 до ВАКС надійшла скарга від 03.04.2025 ОСОБА_1 (далі- скаржник) на бездіяльність посадових осіб НАБУ стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, для розгляду якої відповідно до статті 35 КПК і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_2 в судовій справі №991/3018/25 (провадження 1-кс/991/3014/25).
07.04.2025 до ВАКС надійшла скарга від 03.04.2025 того ж скаржника на бездіяльність посадових осіб НАБУ стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, для розгляду якої відповідно до статті 35 КПК і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_2 в судовій справі №991/3020/25 (провадження 1-кс/991/3016/25).
07.04.2025 ухвалою слідчого судді усі скарги об`єднані в одне судове провадження із присвоєнням єдиного унікального номера судової справи №991/3018/25 (провадження 1-кс/991/3014/25).
08.04.2025 здійснено судовий розгляд скарг.
2. Короткий виклад скарг та позицій у991/3018/25часників судового провадження.
2.1. Скаржник у скарзі 1 просив: «Керуючись ч.1. п.3 4.2 ст. 307 КГІК України прошу суд зобов`язати уповноваженого особу НАБУ виконати вимоги ч.1 ст. 214 КПК України, а саме: внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з мого повідомлення від 26.03.2025 року №P-3325, і передати матеріали на проведення досудового розслідування до НАБУ. Враховуючи мій вік (70 років) та те, що я не мешканець м. Києва прошу суд розглянути мою скаргу за мою відсутність у судовому засіданні»,
що обґрунтовувалось зокрема таким «26.03.2025 року, я звернувся до НАБУ з Повідомленням про кримінальне правопорушення в якому повідомив про наявність ознак кримінального правопорушення визначеного ст. 366. ст. 367, от. 382 КК України детективом НАБУ ОСОБА_4. В Повідомленні я виклав обставини, які обумовили мене звернутись до НАБУ з цим Повідомленням. Керуючись ч.І ст. 214 КПК України просив уповноважену особу НАБУ внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення дій з ознаками злочину передбаченого ст. 366, ст. 367, ст. 382 КК України які вчинено детективом НАБУ ОСОБА_4 при виконанні нею вимог ухвали суду, яка постановлена 23.12.2024 року у справі №991/13410/24 і передати матеріали на проведення досудового розслідування до НАБУ. У Повідомленні я зазначив спосіб, обставини і час скоєного кримінального правопорушення та факти що можна перевірити Моє Повідомлення в НАБУ в той же день отримали і зареєстрували за № Р-3325 про що я дізнався по контактному телефону НАБУ. КПК України визначає порядок розгляду мого Повідомлення, який починається з внесення уповноваженою на те особою НАБУ відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.'як то визначено ч. І ст. 214 КПК України та за спливом 24 годин від часу внесення відомостей до ЄРДР. надати мені Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таку дію уповноважена особа НАБУ не здійснила, так як на час подання цієї скарги витяг з ЄРДР стосовно внесення відомостей з мого повідомлення до ЄРДР я не отримав».
2.2. Скаржник у скарзі 2 просив: «Керуючись ч.1. п.3 ч.2 ст. 307 КГІК України прошу суд зобов?язати уповноваженого особу НАБУ виконати вимоги ч.1 ст. 214 КПК України, а саме: внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з мого повідомлення від 27.03.2025 року N?P-3370, і передати матеріали на проведення досудового розслідування до НАБУ. Враховуючи мій вік (70 років) та те, що я не мешканець м. Києва прошу суд розглянути мою скаргу за мою відсутність у судовому засіданні»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «27.03.2025 року, я звернувся до НАБУ з Повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення в якому повідомив про наявність ознак кримінального правопорушення визначеного ч.4 ст. 191, ч.3 ст. 209. ч.2 ст. 210. ч.2 ст. 364. ч.2 ст. 366 КК України посадовими особами Височанської селищної ради та т.в.о. директором КП ТВСР. В Повідомленні я виклав обставини, які обумовили мене звернутись до НАБУ з цим Повідомленням. Керуючись ч.І ст. 214 КПК України просив уповноважену особу НАБУ внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення дій з ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 191, ч.З ст. 209, ч.2 ст. 210. ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України посадовими особами Височанської селищної ради ОСОБА_5. ОСОБА_6. ОСОБА_7 та т.в.о. директором КП ТВСР Є. Заславським і передати матеріали на проведення досудового розслідування до НАБУ. У Повідомленні я зазначив спосіб, обставини і час скоєного кримінального правопорушення та факти що можна перевірити. Крім того я повідомив НАБУ. Що інформація мною отримана в порядку виконання статутної діяльності, як голови ХРХОГО «Споживач» Моє Повідомлення в НАБУ в той же день отримали і зареєстрували за № Р-3370 про що я дізнався по контактному телефону НАБУ. КПК України визначає порядок розгляду мого Повідомлення, який починається з внесення уповноваженою на те особою НАБУ відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як то визначено ч. І ст. 214 КПК України та за спливом 24 годин від часу внесення відомостей до ЄРДР. надати мені Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таку дію уповноважена особа НАБУ не здійснила, так як на час подання цієї скарги витяг з ЄРДР стосовно внесення відомостей з мого повідомлення до ЄРДР я не отримав».
2.3. В судове засідання попри здійснений належним чином виклик скаржник не прибув, не надіславши з цього приводу будь-яких заяв, проте в своїх скаргах зазначив, що просить розглянути скарги у його відсутності. З метою дотримання розумних строків судового провадження та з огляду на прохання скаржника, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без його участі. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Представник НАБУ як органу, гіпотетична бездіяльність якого оскаржувалась, попри належним чином повідомлення про судове засідання в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) суб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі №556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов`язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що скаржник направив заяви про кримінальні правопорушення: 26.03.2025 р. за вих. № Р-3325 до НАБУ, 27.03.2025 за вих. № Р-3370 до НАБУ, які зареєстровані того ж дня, відтак скаржником не пропущено визначений КПК строк на подання скарги.
3.4. Норми, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу). статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 КК або у пункті 1 цієї частини.
Відтак слідчий суддя повинен з`ясувати чи відомості, викладені в скарзі, мають ознаки корупційних кримінальних правопорушень, які належать до підслідності НАБУ і як предметної підсудності ВАКС.
3.5. Кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366, 367 і 382 КК, про які зазначав скаржник, не належать до підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, тоді як кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 209, 210, 364 КК, формально належать до таких.
Частина 2 статті 191 КК передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Об`єктом цього злочину є відносини власності. Об`єктивна сторона: привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Суб`єктом є тільки службова особа. Суб`єктивна сторона передбачає прямий умисел і корисливий мотив - одержання матеріальних благ для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Частина 5 статті 191 передбачає такі кваліфікуючі ознаки - вчинення діянь у особливо великих розмірах або організованою групою. Тобто з об`єктивної сторони стаття 191 КК передбачає три різні форми вчинення злочину: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо). Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Специфіка статті 191 КК полягає в тому, що майно, яким особа заволодіває, не ввірене їй, не перебуває в її безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Зловживання службовим становищем - це спосіб заволодіння майном. Це означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.
Об`єктом злочину, передбаченого статтею 209 КК, є встановлений порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності з метою протидії залученню в економіку майна, одержаного злочинним шляхом. Об`єктивна сторона злочину може виражатись в одній з трьох форм: (1) вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом; (2) використання коштів та іншого майна (здобутих завідомо злочинним шляхом) для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності; (3) створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. Суб`єктом злочину є будь-яка осудна особа. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Стаття 364 КК передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об`єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують належну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, а також їх службових осіб, а додатковий безпосередній об`єкт - охоронювані законом права, свободи та інтереси осіб. Об`єктивна сторона включає три обов`язкові елементи: (1) діяння, яке (а) може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності; (б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень; (в) суперечить інтересам служби; (2) наслідки у вигляді істотної шкоди (частина 1) або тяжких наслідків (частина 2); (3) причинний зв`язок між зазначеним діянням та його наслідками. Суб`єктом є службова особа. Суб`єктивна сторона передбачає прямий умисел і спеціальну мету - одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. При цьому у статті 364 КК вчинення службового зловживання шляхом використання для цього службовою особою наданої їй влади або службового становища визнається не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке обумовлене її службовим становищем і пов`язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень.
Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 КК, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від п`ятисот до двох тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи НАБУ.
Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 209, 364 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення таких кримінальних правопорушень конкретного розміру його предмета або завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 500-2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Відтак підслідність кримінальних проваджень НАБУ та відповідно можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 209, 364 КК, окрім іншого, обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення або розміром завданої ним шкоди, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування такого розміру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено у 2024-2025 роках такий прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень, й відтак розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 209 чи 364 КК, або розмір завданої ним шкоди, для можливості кваліфікації діяння як кримінального правопорушення для підслідності НАБУ, а в подальшому здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у 2024-2025 роках в будь-якому разі повинен становити не менше 6 056 000 грн. (3028 грн. х 2000).
Проте в жодному з повідомлень і скаргах скаржника до НАБУ не зазначено відомостей про конкретний розмір предмету кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 209, 364, чи про розмір завданої шкоди.
Крім того, в скаргах і повідомленнях про кримінальні правопорушення скаржник не зазначив відомостей щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369 КК, що свідчить про відсутність ознак підслідності, передбаченої пунктом 3 частини 5 статті 216 КПК.
Також скаржник не повідомляв про вчинення кримінальних правопорушень особами, зазначеними у вичерпному переліку, наведеному у пункті 1 частини 5 статті 216 КПК.
Таким чином, скаржником не наведено жодної ознаки корупційних кримінальних правопорушень підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбаченої пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Також зі змісту заяв скаржника до НАБУ про вчинення кримінальних правопорушень та з наявних матеріалів не вбачається достатніх об`єктивних вагомих обставин вчинення будь-яких кримінальних правопорушень. Окрім того, скаржник посилається на вчинення кримінальних правопорушень, проте викладені обставини не свідчать про їх ймовірність і доводи скаржника не є достатніми для отримання зазначеного вище висновку, не потребують перевірки засобами кримінального процесу, а тому такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КПК вирішення питання про попередню правову кваліфікацію обставин, які вносяться до ЄРДР, належить до дискреційних повноважень слідчого або прокурора, які вносять відповідні відомості до ЄРДР, та правова кваліфікація кримінального правопорушення, здійснена скаржником у заяві, не є обов`язковою для слідчого або прокурора.
Вирішення слідчим суддею кваліфікації описаних у заяві обставин за певною частиною КК із зобов`язанням внести відомості саме таким шляхом, взагалі не належить до повноважень слідчого судді та суперечить принципу диспозитивності, закріпленому частиною 3 статті 26 КПК.
Таким чином, незгода скаржника із кваліфікацією внесеннх до ЄРДР відомостей у кримінальному провадженні №52025000000000008 від 07.01.2025 в жодному разі не може бути підставою для звернення зі скаргою, Також КПК не передбачає права особи на неодноразове внесення до ЄРДР відомостей за одними і тими обставинами. Права скаржника як заявника вже реалізовані у кримінальному провадженні №52025000000000008 від 07.01.2025, й відтак скаржник має повне право дізнатись про хід досудового розслідування шляхом звернення до відповідного органу досудового розслідування.
Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
3.6. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на те, що скаржником не доведено обов`язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок їх бездіяльність, в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні скарг ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 08.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_2 ______________