- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/2943/25
Провадження №11-сс/991/257/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6, його захисника - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бедевля Тячівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України,
у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05 березня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2025 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) тазастосовано до підозрюваногоОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з дня його фактичного затримання 02.04.2025, до 31.05.2025 включно; визначено підозрюваному заставу у розмірі 1 235 424 грн, у разі внесення застави постановлено строком на два місяці покласти на ОСОБА_6 обов`язки: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8, щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; не виїжджати з міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
У своїй апеляційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним і необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам.
Посилається на таке.
Доводи клопотання про застосування запобіжного заходу, матеріали кримінального провадження та висновки слідчого судді не підтверджують наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків.
Слідчий суддя не обґрунтував недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Слідчий суддя не врахував дані про особу ОСОБА_6, його процесуальну поведінку, умови воєнного стану.
Застосування застави в розмірі 408 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 1 235 424 грн є непомірним для ОСОБА_6, який не має відповідних коштів, доходів або іншого майна.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України, є необґрунтованою, оскільки суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, є виключно службова особа, водночас, повідомлення про підозру передбачає можливу причетність до вчинення кримінального правопорушення службових осіб, прокурорів Закарпатської обласної прокуратури та слідчих ДБР, однак у кримінальному провадженні жодній службовій особі не повідомлено про підозру, таке не містить доказів причетності службових осіб до вчинення кримінального правопорушення, що виключає склад цього кримінального правопорушення у діяннях ОСОБА_6 .
Слідчий суддя залишив поза увагою, що до показань і дій свідка ОСОБА_9 необхідно ставитись критично через можливі недостовірність показань, негативну репутацію, адже: свідок ОСОБА_9 є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні за ч.1 ст.384 КК України - введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, яке розглядається Оболонським районним судом міста Києва (справа №756/2736/24); обставини кримінального провадження за підозрою ОСОБА_16 стосуються подій, в яких (відповідно до процесуальних документів кримінального провадження №62024140160000215 від 17.05.2024) приймав участь ОСОБА_9 у зв`язку з чим йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 КК України та ч.4 ст.189 КК України.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2025 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05.03.2025 до підозрюваного ОСОБА_6 .
Прокурор САП ОСОБА_8 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на таке.
Клопотанням про застосування запобіжного заходу та наданимислідчому судді матеріаламиу повній мірі доводилась обґрунтованість того, що достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків може саме застава у сумі 4 996 200 грн, яка не є для нього завідомо непомірною.
Розмір застави, визначений слідчим суддею підозрюваному у розмірі 408 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 235 424 грн, не здатен запобігти наявним ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку, оскільки є недостатнім для того, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, є таким, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального провадження, а тому не відповідає вимогам ч.4-5 ст.182 КПК України.
Слідчий суддя не взяв до уваги такі обставини: на момент звернення з клопотанням відшукано тільки 1000 із 30 000 доларів США, які вручались під контролем за вчиненням злочину заявнику ОСОБА_9 і передавались підозрюваному ОСОБА_6 ; під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 вилучено 6800 доларів США, 33500 грн; у постійному користуванні підозрюваного перебували транспортні засоби; ОСОБА_6 під час розмови з ОСОБА_9 висловлювався про можливість вирішити проблему з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_9 через Генеральну інспекцію Офісу Генерального прокурора за 50 000 доларів США, надання підозрюваним 100 000 доларів США, наміри купити квартиру за 65 000 доларів США, наявність у нього вже двох квартир які він ще не реєстрував на себе; реєстрацію кримінальних проваджень щодо ОСОБА_6 ч.3 ст.332, ч.3 ст.190, ч.1 ст.289, ч.2,3 ст.362 КК України; проживання підозрюваного ОСОБА_6 останнім часом окремо від дитини та дружини.
Необхідність визначення розміру застави саме у сумі 4 996 200 грн обґрунтовується також тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а також, що застава може бути внесена іншою особою.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2025 в частині визначення розміру застави та постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити повністю; застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, визначити розмір застави у сумі 4 996 200 грн; в іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2025 залишити без змін.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 і надали пояснення, які аналогічні її доводам, та заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора САП ОСОБА_8 .
У судовому засіданні прокурорСАП ОСОБА_8 підтримав свою апеляційну скаргу і надав пояснення, які аналогічні її доводам, та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7, пояснення прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05.03.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України.
За версією слідства, у ОСОБА_6 та службової особи Закарпатської обласної прокуратури, виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 .
У травні 2024 року ОСОБА_6, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою протиправного збагачення, висловив громадянину ОСОБА_9, на той час свідку у кримінальному провадженні №62024140160000215 від 17.05.2024, прохання про надання неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США для нього особисто та службової особи Закарпатської обласної прокуратури за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у вищевказаному кримінальному провадженні.
Надалі, після отримання відмови від ОСОБА_9 упродовж травня-серпня 2024 року надати неправомірну вигоду через ОСОБА_6 для службової особи Закарпатської обласної прокуратури 15.08.2024 слідчими Державного бюро розслідувань, за погодженням із прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_14, повідомлено ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 КК України.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, діючи у змові зі службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, повторно висловив ОСОБА_9 прохання, поєднане із вимаганням щодо надання неправомірної вигоди у більшому розмірі. Після отримання відмови від ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду у період з серпня 2024 року по лютий 2025 року слідчим шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_11, за погодженням з прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_15, 26.02.2025 ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 та ч.4 ст.189 КК України, а також здійснено його затримання. На підставі клопотання слідчого, погодженого з прокурором Закарпатської обласної прокуратури, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо ОСОБА_9 змінено запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою.
У подальшому, 08.03.2025, ОСОБА_6, перебуваючи в м. Києві, діючи у змові зі службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, реалізуючи свій злочинний задум, повторно висловив ОСОБА_9 прохання, поєднане з вимаганням, про надання йому та службовій особі Закарпатської обласної прокуратури неправомірної вигоди у розмірі 30 000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62024140160000215 за ч.4 ст.189 КК України, а також за вирішення питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі за ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 КК України. Водночас, під час цієї зустрічі ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9 про можливість вирішити питання про закриття кримінального провадження №62024140160000215 про підозру ОСОБА_9 за ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 та ч.4 ст.189 КК України за умови надання йому та службовій особі Офісу Генерального прокурора неправомірної вигоди в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.
Після цього, доводячи свій злочинний умисел до завершення, 15.03.2025 ОСОБА_6, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, з метою протиправного збагачення, перебуваючи в м. Києві поблизу будинку за адресою: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 34, в автомобілі марки «JAGUAR I-PACE», сірого кольору, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, одержав від ОСОБА_9 для себе та службової особи Закарпатської обласної прокуратури неправомірну вигоду в сумі 30 000 доларів США.
02.04.2025 ОСОБА_6 затримано в поряду п.3 ч.1 ст.208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України.
04.04.2025 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ,погоджене прокурором САП,про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05.03.2025 з визначенням застави у розмірі 4 996 200 грніз покладенням ряду обов`язків у разі її внесення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України є обґрунтованою.
Наявні достатні підстави вважати, що існують передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики, а саме: ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, співучасників та інших учасників кримінального провадження; знищення, приховування або спотворення підозрюваним речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, процесуальну поведінку ОСОБА_6, необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не гарантує можливості запобігти встановленим ризикам.
Визначений у клопотанні розмір застави у сумі 4 996 200 грн, з урахуванням всіх обставин цього провадження, покладатиме на підозрюваного надмірний тягар. Водночас, застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, нездатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. З огляду на це, необхідно визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 1 235 424 грн, оскільки саме така застава разом з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і запобігти ризикам кримінального провадження.
У зв`язку із викладеним, для ефективного досягнення мети, визначеної ст.177 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами, відповідно до приписів ч.5 ст.9 КПК України.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011). Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, а саме пособництві у проханні за попередньою змовою зі службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, та пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Встановлюючи обґрунтованість підстав для підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував, зокрема, такі докази:
-протоколи допиту свідка ОСОБА_9 від 05.03.2025 з додатками про обставини висловлення йому ОСОБА_6 прохання про надання неправомірної вигоди службовій особі Закарпатської обласної прокуратури, яка займає відповідальне становище, за вчинення дій щодо не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 62024140160000215. (т.1, а.с.25-48, а.с.49-72);
-протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 14.03.2025, яким підтверджується вручення 14.03.2025 ОСОБА_9 30 тисяч доларів США заздалегідь ідентифікованими банкнотами номіналом 100 доларів США для подальшого використання під час проведення заходів з перевірки фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, яка займає відповідальне становище (т.1, а.с.130-132);
-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 17.03.2025 про обставини одержання ОСОБА_6 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі від ОСОБА_9 для службової особи Закарпатської обласної прокуратури за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62024140160000215 за ч.4 ст.189 КК України, а також за вирішення питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі за ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 КК України (т.1, а.с.73-77);
-протокол від 12.03.2025 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи ОСОБА_6 щодо обставин висловлення ним ОСОБА_9 прохання, поєднаного з вимаганням, з приводу надання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі службовій особі Закарпатської обласної прокуратури за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62024140160000215 за ч.4 ст.189 КК України, а також за вирішення питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі за ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 КК України (т.1, а.с.78-113);
-протокол від 26.03.2025 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи ОСОБА_6 щодо обставин одержання ним від ОСОБА_9 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для службової особи Закарпатської обласної прокуратури та обговорення не притягнення за це останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62024140160000215 за ч.4 ст.189 КК України, а також за вирішення питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі за ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.355 КК України (т.1, а.с.114-129);
-протокол обшуку від 02.04.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, під час проведення якого виявлено частину грошових коштів, що були предметом неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_6 від ОСОБА_9 для передачі службовій особі Закарпатської обласної прокуратури (т.2, а.с.55-65).
Отже, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, колегія суддів вважає, що з огляду на обставини кримінального провадження №52025000000000130 від 05.03.2025 і надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.
Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а твердження апеляційної скарги сторони захисту на те, що повідомлена ОСОБА_6 підозра - необґрунтована, є безпідставним.
Згідно із п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
А відтак, оскільки кримінальний процесуальний закон встановлює лише одну підставу для повідомлення про підозру - наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та не виключає можливість здійснення такого повідомлення пособнику за відсутності повідомлення про підозру іншим співучасникам, колегія суддів вважає помилковим твердження апеляційної скарги про необґрунтованість підозри у зв`язку з відсутністю повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05.03.2025 службовій особі - виконавцю кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
Посилання апеляційної скарги на необхідністькритичного сприйняттяпоказань і дій свідка ОСОБА_9, через можливу недостовірність показань, негативну репутацію, нечесність свідка, а також наявність обвинувачення ОСОБА_9 у іншому кримінальному провадженні, визнаються колегією необґрунтованими.
Так, відповідно до ч.2 ст.96 КПК України для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
Однак стороною захисту не подано жодного документа, визначеного ч.2 ст.96 КПК України, який підтверджує репутацію свідка ОСОБА_9, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
Крім того, колегія суддів враховує, що показання вказаного свідка об`єктивно узгоджуються з даними вищевказаних протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, достовірність яких стороною захисну не оспорюється.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя дійшов до висновку про наявність ризиків того що ОСОБА_6 : може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, співучасників та інших учасників кримінального провадження; знищити, приховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Слідчим суддею враховано не лише суворість передбаченого покарання - кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6, яке є особливо тяжким злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі, з конфіскацією майна, а й наявність обвинувачення та підозри ОСОБА_6 в інших в кримінальних провадженнях, досвіду перетину державного кордону, імовірність того, що ОСОБА_6 можуть бути відомі шляхи незаконного перетину державного кордону, враховуючи, що підозрюваний народився і виріс у районі на межі державного кордону України з Республікою Польща, Словацькою Республікою, Румунією та Угорщиною, можливу наявність друзів і знайомих за кордоном, матеріальні статки ОСОБА_6, його дружини ОСОБА_17 та близьких родичів, не відшукання значної частини грошових коштів, які були предметом неправомірної вигоди, що можуть зберігатися ОСОБА_6 та бути використаними для переховування від органу досудового розслідування.
Також, слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_6 до 2022 року працював оперуповноваженим в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві та є обізнаним із способами конспірації і методами здійснення розшуку осіб, та може використати ці навички для переховування від органів досудового розслідування та суду.
Відтак, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
На спростування вказаних обставин стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу, а саме лише покликання апеляційної скарги на те, що у ОСОБА_6 наявні міцні соціальні зв`язки на території України, не може виключати наміри останнього залишати Україну, змінювати місце проживання або іншим чином переховуватись від органів досудового розслідування та суду, суперечать даним вищевказаних протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до яких останній не проживав з дружиною і малолітнім сином.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не може перетнути державний кордон у зв`язку із дією в Україні воєнного стану, на думку суду, не є обставиною, яка свідчить про відсутність ризику переховування підозрюваного, оскільки слідчим суддею встановлено, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень слідчими слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Закарпатській області розслідується кримінальне провадження №12024070000000358 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме організації ОСОБА_18 спільно з ОСОБА_6 та іншими особами каналу незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску до країн Європейського союзу за грошову винагороду, що дає підстави вважати, що у підозрюваного напрацьовані неформальні зв`язки, які він може використати для незаконного перетину державного кордону України.
Згідно із ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
З вказаних положень закону слідує, що ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчий суддя урахував установлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, механізм оцінки таких доказів під час судового розгляду, те, що є взаємообумовленість дій між ОСОБА_6 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, досвід роботи підозрюваного оперуповноваженим в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві, отримані під час досудового розслідування за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій відомості про можливий підкуп ним посадових осіб правоохоронних органів, та прийшов до обґрунтованого висновку, що, використовуючи свої зв`язки, знайомства серед правоохоронців, прокурорів та серед осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, інший незаконний вплив (шантаж, підкуп, погрози), безпосередньо або опосередковано через інших осіб ОСОБА_6 може впливати на свідків, співучасників та інших учасників кримінального провадження з метою надання ними неправдивих показів, приховання інформації про факти й обставини вчинення кримінального правопорушення, які мали місце, приховання речей і документів, що можуть мати значення доказів у цьому провадженні.
При цьому безпідставним є посилання апеляційної скарги на те, що в ухвалі не наведено жодного доказу здійснення впливу на учасників кримінального провадження, оскільки КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо наявності ризикузнищення, приховання або спотворення ОСОБА_6 речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчим суддею враховано обставини та характер поведінки ОСОБА_6 під час проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №52025000000000130, та встановлено наявність підстав вважати,що вказані дії можуть вчинятися підозрюваним як особисто, так із використанням своїх знайомств з іншими особами чи за матеріальну винагороду третіми особами. Окрім того, під час досудового розслідування не було відшукано та вилучено значну частину грошових коштів, які були предметом неправомірної вигоди. Ці кошти можуть зберігатися ОСОБА_6, який у подальшому може мати змогу знищити ці речові докази з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тому, правильним є висновок слідчого судді про наявність ризику знищення, приховання або спотворення підозрюваним речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відповідно до приписів ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Слідчий суддя врахував відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, його процесуальну поведінку, та прийшов до правильного висновку, що всі ці відомості у своїй сукупності, разом з обставинами кримінального провадження, свідчать про те, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не гарантує можливості запобігти встановленим ризикам.
Колегія суддів критично ставиться до твердження сторони захисту про необхідність утримання батьків похилого віку, оскільки вони, попри незначні дохід та грошові кошти, володіють рядом автомобілів небюджетного класу, які потребують недешевого обслуговування.
Посилання апеляційної скарги на наявність у підозрюваного хронічних захворювань і потреби у лікуванні та постійному медичному обстеженні, яке на думку сторони захисту неможливо забезпечити в умовах тримання під вартою, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів, медичних довідок, заключень лікарських комісій на підтвердження наявності у підозрюваного хронічних захворювань, а також неможливості утримання ОСОБА_6 в слідчому ізоляторі у зв`язку з цим.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував: обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність у нього постійного місця роботи і стійких соціальних зв`язків, грамот і подяк за період служби в поліції, стан здоров`я ОСОБА_6, інші дані про його особу і ризики, передбачені ст.177 КПК України, та прийшов до правильного висновку, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, а саме - 1 235 424 грн, яка не є завідомо непомірною для підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя встановив, що перелік майна в порівнянні з офіційними доходами родичів ОСОБА_6 та його дружини може вказувати на наявність у них неофіційних джерел доходів.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений розмір застави не корелюється з реальним майновим станом ОСОБА_6 та є для нього надмірним тягарем є безпідставними із огляду на таке.
Із матеріалів провадження вбачається, що відповідно до інформації Державної податкової служби України з 1998 року по 2025 рік ОСОБА_6 та його родичі отримали наступні офіційні доходи (т.2, а.с.2-10, а.с.121-188):
- ОСОБА_6 - 1 527 320 грн;
- колишня дружина ОСОБА_19 - 2 003 098 грн;
- теперішня дружина ОСОБА_17 - 1 440 199 грн;
- батько ОСОБА_20 - 149 866 грн доходу, задекларованого податковими агентами, та 25 000 грн доходу, задекларованого ним самостійно;
- матір ОСОБА_21 - 85 711 грн доходу, задекларованого податковими агентами, та 38 000 грн доходу, задекларованого нею самостійно;
- тесть ОСОБА_22 - 521 851 грн;
- мачуха його дружини ОСОБА_23 - 2 549 224 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно родичам ОСОБА_6 належать наступні об`єкти:
- батькові ОСОБА_19 : земельна ділянка кадастровий номер 2124480400:03:003:1062 площею 0,2202 га в с. Бедевля Тячівського району Закарпатської області; житловий будинок площею 149,8 кв.м. в АДРЕСА_3 (спільна власність із матір`ю ОСОБА_21 ); земельна ділянка кадастровий номер 2124480400:03:003:0009 площею 0,2198 га в АДРЕСА_3 (спільна власність із матір`ю ОСОБА_21 );
- тещі ОСОБА_24 - квартира за адресою: АДРЕСА_4 ;
- тестю ОСОБА_22 : земельна ділянка кадастровий номер 7410400000:03:002:0005 площею 0,3257 га; земельна ділянка кадастровий номер 7410400000:03:002:0004 площею 0,1 га; житловий будинок площею 54,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ;
- мачусі дружини ОСОБА_23 : земельна ділянка кадастровий номер 7410400000:02:017:0050 площею 0,088 га; житловий будинок площею 122 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; гараж площею 23,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_8 .
Під час розслідування також встановлено (т.2, а.с.19-21), що ОСОБА_6 користувався автомобілями:
- марки «AUDI», моделі «Q7», 2016 року випуску, державний номерний знак, НОМЕР_2, який зареєстрований на його тещу ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
- марки «VOLKSWAGEN», моделі «PASSAT», 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, який зареєстрований на його матір ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
- марки «JAGUAR», моделі «I-PACE», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який зареєстрований на його батька ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Окрім того, під час розслідування встановлено, що ОСОБА_6 належать наступні автомобілі: сідловий тягач марки «IVECO AS 440S46», 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 ; автомобіль марки «ВАЗ 2107», 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 ; транспортний засіб марки «АЗЛК 2140», 1981 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 .
Водночас до 06.04.2024 йому належав ще й автомобіль марки «VOLKSWAGEN E-GOLF», 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 ;
Батькові ОСОБА_6 - ОСОБА_19 належать: автомобіль марки «ВАЗ 21011», 1978 р.в., д.н.з. НОМЕР_8 ; автомобіль марки «ВАЗ 21070». 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_9 ; автомобіль марки «ВАЗ 210700 20», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_10 ; автомобіль марки «ВАЗ 2106», 1976 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 .
При цьому йому до 03.05.2023 належав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ E 200 CDI», 2010 р.в.; до 26.01.2023 автомобіль марки «MERCEDES-BENZ E 220», 2013 р.в.; до 01.04.2023 автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», 2013 р.в.; до 25.05.2022 автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», 2017 р.в.; до 02.02.2019 автомобіль марки «KIA SORENTO», 2006 р.в.
Матері ОСОБА_6 - ОСОБА_21, окрім автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі «PASSAT», 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, належить автомобіль марки «ВАЗ 2103», 1981 р.в., д.н.з. НОМЕР_12, автомобіль марки «ВАЗ 21061», 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_13 .
Водночас їй належали до 18.11.2015 автомобіль марки «VОLКSWАGЕN ТRАNSРОRТЕR», 2006 р.в.; до 22.12.2021 автомобіль марки «RENAULT MASTER», 2010 р.в.; до 02.06.2023 автомобіль марки «VOLKSWAGEN CC», 2012 р.в.
Тещі ОСОБА_6 - ОСОБА_24 також належить ще автомобіль марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_14 .
До 09.01.2024 їй належав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S 250 CDI», 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_15, право користування яким мав ОСОБА_6 .
Мачусі дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_23 належать автомобілі: марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_16 ; марки «CHEVROLET NIVA», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_17 .
Оскільки згідно з положеннями ст.182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), немає підстав для висновку, що слідчим суддею визначено заставу у завідомо непомірному розмірі.
Водночас, посилання апеляційної скарги прокурора САП на необхідність визначення застави у сумі 4 996 200 грн під час апеляційного перегляду підтвердження не знайшло.
Так, наявне нерухоме і рухоме майно сім`ї та близьких осіб ОСОБА_6 правильно враховано слідчим суддею при визначенні розміру застави у сумі 1 235 424 грн.
Однак інших доказів на підтвердження наявності підстав для збільшення розміру застави, крім вже зазначеного нерухомого і рухомого майна стороною обвинувачення не надано, зокрема не надано доказів наявності у підозрюваного, його сім`ї та близьких осіб, доходів, грошових коштів - готівкових чи на банківських рахунках, які б виправдовували призначення застави саме у сумі 4 996 200 грн, та ствердили її помірність для ОСОБА_6 .
Як зазначалось вище ч.4 ст.182 КПК України визначає, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з практикою ЄСПЛ має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції» від 23.09.1982).
Таке співвідношення неможливе і у ситуації коли для внесення розміру застави підозрюваний вимушений (1) продавати свою нерухомість або інше майно; (2) отримувати кредитні грошові кошти під заставу або інше забезпечення; (3) зупиняти або закривати бізнес; (4) істотним чином змінювати свій спосіб життя.
А тому, так як слідчим суддею визначено розмір застави з врахуванням вимог КПК України та практики ЄСПЛ, неспроможними є посилання в апеляційній скарзі прокурора САП на наявність підстав для збільшення розміру застави.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,
ПО С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4