- Головуючий суддя (ВАКС): Крук Є.В.
Справа № 991/3288/25
Провадження 1-кс/991/3290/25
В И Щ И Й А Н Т И К О Р У П Ц І Й Н И Й С У Д
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, власника майна ОСОБА_4, власника майна - підозрюваного ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000130 від 05.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
В С Т А Н О В И В:
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
11.04.2025 прокурор третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 (далі - САП, прокурор), звернувся із клопотанням, яке надійшло до суду 14.04.2025, про арешт майна шляхом позбавленням власника (володільця) майна права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме:
1) 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Бедевлянські курчата» (код ЄДРПОУ 45577067), яка належить ОСОБА_5, а також 100% всього рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, грошових коштів, об`єктів права інтелектуальної власності вказаного суб`єкта господарської діяльності;
2) транспортні засоби, які належать ОСОБА_5 :
- сідловий тягач марки «IVECO», моделі «AS 440S46», 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2107», 1992 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб марки «АЗЛК», моделі «2140», 1981 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 ;
3) автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, який зареєстрований на батька ОСОБА_5 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Необхідність арешту обґрунтовано потребою у забезпеченні конфіскації майна як виду покарання.
Клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду 14.04.2025 та було передано до провадження слідчого судді ОСОБА_1 .
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні
Детектив ОСОБА_3, якому, серед інших детективів, прокурор доручив взяти участь у розгляді цього клопотання та який відповідно до витягу з ЄРДР входить до складу групи детективів у цьому кримінальному провадженні, у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити.
На запитання головуючого детектив пояснив, що відносно ТОВ «Бедевлянські курчата» не здійснюється кримінальне провадження. Стверджував, що правочин щодо перереєстрації автомобіля «JAGUAR I-PACE» з ОСОБА_5 на його батька ОСОБА_4 є фіктивним правочином, який не створив жодних правових наслідків, оскільки ОСОБА_5 продовжує користуватися цим автомобілем. Вважав, що позбавлення власника майна ОСОБА_5 саме права відчуження, розпорядження та користування часткою в статутному капіталі ТОВ «Бедевлянські курчата» може забезпечити збереження майна (частки в статутному капіталі ТОВ «Бедевлянські курчата»).
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання про арешт майна, надав усні пояснення.
Власник майна - підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника ОСОБА_6, заперечував проти накладення арешту на належне їм з батьком майно. Також посилався на те, що він вже не власником транспортного засобу - сідлового тягача марки «IVECO», про що долучив до матеріалів справи копію довіреності від 11.01.2024, якою він уповноважив ОСОБА_8 на експлуатацію та користування належним йому транспортним засобом - сідловим тягачем марки «IVECO», моделі «AS 440S46», 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Власник майна ОСОБА_4 також підтримав думку захисника ОСОБА_6, заперечував проти задоволення клопотання про арешт належного йому майна - автомобіля «JAGUAR I-PACE» та долучив до матеріалів справи копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно з яким він є власником автомобіля «JAGUAR I-PACE» VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7 .
ІІ. Положення закону, якими керувалася слідчий суддя при постановленні ухвали
Щодо арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження
Відповідно до ч. 1 та пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, до яких, зокрема, належить арешт майна. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Поряд з цим, арешт майна застосовується у кримінальному провадженні незалежно від ступеню тяжкості кримінального правопорушення, що у ньому розслідується.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається (частини 10-12 ст. 170 КПК України).
У силу частин 1, 2, 4, 5 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, якщо арешт накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання; (3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
ІІІ. Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази
Згідно із матеріалами клопотання, 02.04.2025 у кримінальному провадженні № 52025000000000130 від 05.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: пособництві у проханні за попередньою змовою зі службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди; пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб (т. 1, а.п. 151-155).
Поряд з цим, з матеріалів клопотання встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 на праві власності належить наступне майно:
1) 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Бедевлянські курчата» (код ЄДРПОУ 45577067) (т. 1, а.п. 295-297);
2) транспортні засоби:
- сідловий тягач марки «IVECO», моделі «AS 440S46», 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 (т. 1, а.п. 298);
- автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2107», 1992 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 (т. 1, а.п. 300);
- транспортний засіб марки «АЗЛК», моделі «2140», 1981 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 (т. 1, а.п. 299).
ІV. Мотиви слідчого судді
Щодо повноважень слідчого судді на розгляд клопотання
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя встановив, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно із ст. 33-1, 216 КПК України, а тому, його розгляд належить до повноважень слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Щодо підстав для арешту майна
Правовою підставою для арешту зазначеного у клопотанні майна є п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт з метою конфіскації майна як виду покарання).
На переконання слідчого судді, доведено, що ця підстава підлягає застосуванню, з огляду на таке.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення
02.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1, а.п. 151-155).
За змістом підозри, під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;
3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Окрім цього, відповідно до ч. 2 Примітки до ст. 368 КК України прокурори відносяться до службових осіб, які займають відповідальне становище.
Групою прокурорів Закарпатської обласної прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62024140160000215 від 17.05.2024, яке розслідується слідчими шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, зокрема, слідчим ОСОБА_9 .
У зв`язку з цим, у ОСОБА_5 та службової особи Закарпатської обласної прокуратури, посада якої зазначена у п. 8 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру» (далі - службова особа Закарпатської обласної прокуратури), виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 .
Так, у травні 2024 року ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою протиправного збагачення, висловив громадянину ОСОБА_10, на той час свідку у кримінальному провадженні № 62024140160000215, прохання про надання неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США для нього особисто та службової особи Закарпатської обласної прокуратури за непритягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності у вищевказаному кримінальному провадженні.
Після отримання відмови від ОСОБА_10 упродовж травня-серпня 2024 року надати неправомірну вигоду через ОСОБА_5 для службової особи Закарпатської обласної прокуратури 15.08.2024 слідчими Державного бюро розслідувань, за погодженням із прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_11, повідомлено ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 355 КК України.
У подальшому, ОСОБА_5, діючи у змові зі службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, повторно висловив ОСОБА_10 прохання, поєднане із вимаганням щодо надання неправомірної вигоди у більшому розмірі.
Після отримання відмови від ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду у період з серпня 2024 року по лютий 2025 року слідчим шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_12 26.02.2025 ОСОБА_10 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 355 та ч. 4 ст. 189 КК України, а також здійснено його затримання.
На підставі клопотання слідчого, погодженого з прокурором Закарпатської обласної прокуратури, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо ОСОБА_10 змінено запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою.
У подальшому, 08.03.2025, ОСОБА_5, перебуваючи в м. Києві, діючи у змові зі службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, реалізуючи свій злочинний задум, повторно висловив ОСОБА_10 прохання, поєднане з вимаганням, про надання йому та службовій особі Закарпатської обласної прокуратури неправомірної вигоди у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 62024140160000215 за ч. 4 ст. 189 КК України, а також за вирішення питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 355 КК України.
Крім того, під час цієї зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10 про можливість вирішити питання про закриття кримінального провадження № 62024140160000215 про підозру ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 355 та ч. 4 ст. 189 КК України за умови надання йому та службовій особі Офісу Генерального прокурора неправомірної вигоди в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.
Згідно з ч. 1 Примітки до ст. 368 КК України неправомірною вигодою в особливо великому розмірі є така вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і станом на 2025 рік складає суму понад 757 000 грн (1514 грн * 500).
У повідомленні про підозру зазначається, що, доводячи свій злочинний умисел до завершення, 15.03.2025 ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, керуючись метою протиправного збагачення, перебуваючи в м. Києві поблизу будинку за адресою: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 34, в автомобілі марки «JAGUAR I-PACE», сірого кольору, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7, одержав від ОСОБА_10 для себе та службової особи Закарпатської обласної прокуратури неправомірну вигоду в сумі 30 000 доларів США.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: пособництві у проханні за попередньою змовою зі службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди; пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
У практиці останнього «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява № 42310/04, п. 175).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про арешт майна підозрюваного, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня, як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, слідчий суддя з`ясовує, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальні правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.
Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами, що додані до клопотання, зокрема, копіями:
1)протоколів допиту свідка ОСОБА_10 від 05.03.2025, 12.03.2025 та 17.03.2025 (т. 1, а.п. 15-67):
- під час допиту 05.03.2025 свідок ОСОБА_10 вказав безпосередньо на ОСОБА_5 як на знайому йому особу, яка повідомила йому про те, що під час розмови з прокурором ОСОБА_13 йому стало відомо, що для позитивного вирішення кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 та непритягнення його до кримінальної відповідальності, необхідно надати йому неправомірну вигоду в сумі 5 000 доларів США; під час подальших розмов з ОСОБА_5 останній повідомив ОСОБА_10, що він знов спілкувався з прокурором ОСОБА_13, якому необхідно надати неправомірну вигоду в сумі 15 000 доларів США, а потім і 20 000 доларів США, на що свідок ОСОБА_10 відмовився (т. 1, а.п. 15-38);
- під час допиту 12.03.2025 свідок ОСОБА_10 вказав, що 08.03.2025 він на власному автомобілі приїхав на залізничний вокзал, де зустрівся з ОСОБА_5, який йому повідомив про необхідність надати неправомірну вигоду в сумі 30 000 доларів США через ОСОБА_5 керівнику Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_13 (т. 1, а.п. 39-62);
- під час допиту від 17.03.2025 свідок ОСОБА_10 стверджував, що 15.03.2025 передав ОСОБА_5 для ОСОБА_13 30 000 доларів США (т. 1, а.п. 63-67);
2)протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 14.03.2025 (т. 1, а.п. 68-141), під час якого грошові кошти в сумі 30 000 доларів США вручені в НАБУ ОСОБА_10 для подальшого використання під час проведення заходів з перевірки фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище;
3)ухвали ВАКС від 14.03.2025 про дозвіл на обшук автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_5 (т. 1, а.п. 156-167);
4)протоколу обшуку від 02.04.2025 автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_5 (т. 1, а.п. 168-175);
5)ухвали ВАКС від 14.03.2025 про дозвіл на обшук квартири, яка перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 (т. 1, а.п. 176-187);
6)протоколу обшуку від 02.04.2025 квартири, яка перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 (т. 1, а.п. 188-198).
Дані, що містяться в наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 52025000000000130 можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні наведеного.
Щодо ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна
З огляду на повідомлення ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає такий додатковий обов`язковий вид покарання як конфіскація майна, то у підозрюваного є вагомі підстави для вчинення дій щодо відчуження майна, на яке прокурор просить накласти арешт.
Прокурор просив накласти арешт шляхом тимчасового позбавленням власника (володільця) майна права на відчуження, розпорядження та користування майном.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
За таких обставин, майно ОСОБА_5, яке належить йому на праві власності, підлягає арешту шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме:
1) 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Бедевлянські курчата» (код ЄДРПОУ 45577067), яке належить ОСОБА_5 ;
2) транспортні засоби, які належать ОСОБА_5 :
- сідловий тягач марки «IVECO», моделі «AS 440S46», 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2107», 1992 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб марки «АЗЛК», моделі «2140», 1981 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 .
На переконання слідчого судді, саме у такий спосіб (шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном) можна запобігти наведеному ризику, також з огляду на наступні обставини.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручання у права і свободи особи
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Щодо законності втручання, то КПК України не встановлює заборон щодо накладення арешту на майно, що належить підозрюваному на власності з метою конфіскації майна як виду покарання.
Поряд з цим, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Слідчий суддя підкреслює, що вислів «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції по суті відсилає до національного законодавства і закріплює обов`язок дотримувати його матеріальних і процесуальних норм (рішення від 13 листопада 2003 р. у справі «Елсі та інші проти Туреччини» (Elci and Others v. Turkey), заяви № 23145/93 і 25091/94, п. 697).
Втручання має ґрунтуватись на належних і достатніх підставах і повинне бути пропорційним щодо законної мети або цілей, що переслідуються (Segerstedt- Wiberg і Інші проти Швеції, 2006).
Отже, пропорційність втручання в особисте життя та приватне спілкування особи, відносно якої подано клопотання про арешт майна, - ОСОБА_5, ОСОБА_4, слідчий суддя оцінює на відповідність трьом критеріям, встановленим Європейським судом з прав людини: 1) чи відбувається втручання згідно із законом; 2) чи переслідує втручання законну мету; 3) чи є втручання необхідним в демократичному суспільстві.
Так, КПК України передбачено, що рішення про проведення слідчих (розшукових) дій у випадках, визначених цим кодексом, приймає слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях, віднесених до його підсудності. Втручання шляхом проведення слідчих (розшукових) дій має законну мету - отримання доказів, які можуть мати суттєве значення для з`ясування обставин кримінального правопорушення. Отже, таке втручання відбувається згідно з законом та переслідує законну мету.
Також таке втручання буде необхідним та пропорційним, оскільки потреби досудового розслідування в частині виконання завдань кримінального провадження вимагають перевірки ймовірної причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (відомості про яке внесено до ЄРДР 05.03.2025 про те, що службова особа, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, вимагає надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за прийняття рішення, що входить до її службових повноважень), та існує необхідність перевірити відомості, що безпосередньо стосуються обставин вчинення особливо тяжкого корупційного злочину.
На переконання слідчого судді, з огляду на обґрунтованість підозри ОСОБА_5, накладення арешту на майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження.
Також потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваного, адже таке втручання стосується виключно конкретного майна у формі позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном. Зокрема, позбавлення власника майна ОСОБА_5 саме права відчуження, розпорядження та користування майном може забезпечити збереження відповідного майна.
Щодо наслідків арешту майна
На переконання слідчого судді, з огляду на викладені у цій ухвалі обставини, такий арешт не є надмірно обтяжливим.
Поряд з цим, наразі слідчому судді не надано будь-яких даних, які б вказували на суттєве позначення такого арешту майна на інтересах ОСОБА_5 .
Щодо можливості виконання завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням
Прокурор обґрунтовує необхідність арешту майна необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З огляду на оголошення ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено додаткове обов`язкове покарання у виді конфіскації майна, відповідне завдання може бути виконане.
Приймаючи рішення за даним клопотанням, суд виходить із ч. 1 ст. 22, ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України, а також того, що на стадії досудового розслідування для прийняття рішення достатньо обґрунтованої підстави вважати, що відповідні обставини мали місце, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться ( ОСОБА_5 ), своїми діями міг вчинити кримінальне правопорушення, й такі обставини виправдовують подальше розслідування, а також виходячи зі стандарту «достатності підстав вважати», що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, та враховуючи стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про арешт майна підозрюваного.
Щодо інших вимог клопотання прокурора
Щодо вимог клопотання прокурора про арешт майна, а саме 100% всього рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, грошових коштів, об`єктів права інтелектуальної власності суб`єкта господарської діяльності - ТОВ «Бедевлянські курчата» (код ЄДРПОУ 45577067), слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як встановлено в судовому засіданні, відносно ТОВ «Бедевлянські курчата» не здійснюється кримінальне провадження, тому у слідчого судді відсутні достатні підстави вважати, що до ТОВ «Бедевлянські курчата», як до юридичної особи, у подальшому може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Отже, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог клопотання про арешт майна, а саме 100% всього рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, грошових коштів, об`єктів права інтелектуальної власності суб`єкта господарської діяльності - ТОВ «Бедевлянські курчата» (код ЄДРПОУ 45577067), оскільки відносно ТОВ «Бедевлянські курчата» не здійснюється кримінальне провадження.
Щодо вимог клопотання про арешт автомобіля марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, який зареєстрований на батька ОСОБА_5 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування зазначених вимог у клопотанні прокурор посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 з 13.06.2024 до 04.12.2024 належав на праві власності автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7 . В подальшому вказаний транспортний засіб було переоформлено на його батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_5 зареєстровано як належного користувача. Зазначив, що відповідно до інформації з Державної податкової служби України з 1998 року по 2025 рік у батька ОСОБА_5 - ОСОБА_4 не було офіційних доходів, які б дозволили за власні кошти придбати автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7 . Окрім того, під час досудового розслідування встановлено, що автомобілем марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, фактично користувався саме ОСОБА_5 . Зазначив, що ОСОБА_5 є підозрюваним в декількох інших кримінальних провадженнях, тому, на його думку, ОСОБА_5 з метою уникнення можливої матеріальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень майнового характеру ОСОБА_5 вчинив фіктивний правочин щодо передачі права власності на автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, своєму батькові ОСОБА_4 та залишився фактичним володільцем цього транспортного засобу.
Арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного (ч. 5 ст. 170 КПК України).
З долученої до матеріалів клопотання реєстраційної картки транспортного засобу автомобіля марки «JAGUAR I-PACE» (т. 1, а.п. 302) та наданої ОСОБА_4 у судовому засіданні копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «JAGUAR I-PACE» слідчий суддя встановив, що право власності на автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, на який прокурор просить накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, належить ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, а підозрюваний ОСОБА_5 є лише належним користувачем.
Зокрема, слідчий суддя не бере до уваги доводи прокурора в клопотанні про те, що з метою уникнення можливої матеріальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень майнового характеру ОСОБА_5 вчинив фіктивний правочин щодо передачі права власності на автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, своєму батькові ОСОБА_4 та залишився фактичним володільцем цього транспортного засобу, оскільки слідчий суддя встановив, що перехід права власності на автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, від ОСОБА_5 до його батька ОСОБА_4 відбувся набагато раніше (а саме 04.12.2024), ніж вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України (відомості про яке внесено до ЄРДР 05.03.2025), а тому зазначений автомобіль не може вважатися перетвореним майном.
Отже, оскільки арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, а автомобіль марки «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_7, на який прокурор просить накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, не належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні цих вимог клопотання.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні посилався на те, що він вже не власником транспортного засобу - сідлового тягача марки «IVECO», на підтвердження чого надав копію довіреності від 11.01.2024, якою він уповноважив ОСОБА_8 на експлуатацію та користування належним йому транспортним засобом - сідловим тягачем марки «IVECO», моделі «AS 440S46», 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Проте слідчий суддя не бере до уваги та відхиляє такі доводи підозрюваного ОСОБА_5 і надану ним у зв`язку з цим у судовому засіданні копію довіреності на сідловий тягач марки «IVECO», оскільки наявність довіреності, якою він уповноважив ОСОБА_8 на експлуатацію та користування належним йому транспортним засобом, не є доказом переходу права власності на належний йому іншій особі та доказом відчуження зазначеного транспортного засобу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000130 від 05.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, задовольнити частково.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в межах кримінального провадження № 52025000000000130 від 05.03.2025, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на:
1) 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Бедевлянські курчата» (код ЄДРПОУ 45577067), яке належить ОСОБА_5 ;
2) транспортні засоби, які належать ОСОБА_5 :
- сідловий тягач марки «IVECO», моделі «AS 440S46», 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2107», 1992 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб марки «АЗЛК», моделі «2140», 1981 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 .
В задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню уповноваженими у кримінальному провадженні № 52025000000000130 детективами.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити детективу, власникам майна ОСОБА_4, ОСОБА_5, захиснику ОСОБА_6 .
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково під час досудового розслідування слідчому судді, а під час судового провадження - суду.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1