- Головуючий суддя (ККС ВС): Маринич В.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 991/3227/24
провадження № 51-1303 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2025 року,
встановив:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2024 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим та призначено йому покарання за частиною 4 статті 369 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 8 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установах, а також будь-які інші посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 3 роки.
Постановлено до набрання вироком законної сили залишити без змін обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, постановлено початок строку покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили.
У строк покарання ОСОБА_5 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 22 по 24 листопада 2023 року, а також строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання за цим вироком до набрання ним законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Також цим вироком конфісковано нерухоме майно, застосовано спеціальну конфіскацію та вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2025 року залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2024 року, а апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
18 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга захисника ОСОБА_4, в якій він ставить вимогу про скасування вказаної ухвали апеляційного суду. Зазначає, що у цьому кримінальному провадженні відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисників. Вказує, що 13 лютого 2025 року ним була подана апеляційна скарга на зазначений вирок від 14 листопада 2024 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Захисник посилається на таке: ним подано апеляційну скаргу до початку апеляційного розгляду; обставини, які викладені в цій апеляційній скарзі, не дублюють апеляційні скарги інших захисників та є самостійною підставою для скасування оскаржуваного вироку; строк між набуттям повноважень захисника у цьому кримінальному провадженні та поданням апеляційної скарги, з урахуванням витрат часу на дорогу, становить лише 4 дні.
Захисник зазначає, що ним у максимально стислі строки вжито всіх доступних заходів для реалізації права на апеляційне оскарження вказаного вироку та відсутні з його боку будь-які прояви зловживання процесуальними правами. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, фактично став на сторону обвинувачення.
Вважає, що посилання апеляційного суду на ухвали Верховного Суду від 12 липня 2024 року (справа № 991/11115/23), від 01 жовтня 2020 року (справі 334/1952/18), від 09 листопада 2023 року (справа 317/1651/23) не є релевантними. При цьому, вказує, що, на відміну від обставин, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 09 листопада 2023 року (справа 317/1651/23), у цьому провадженні було укладено договір між ним та обвинуваченим ОСОБА_5 вже після спливу строку на апеляційне оскарження.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки щодо відмінності його апеляційної скарги від апеляційних скарг інших захисників, а також можливості його апеляційної скарги слугувати окремою підставою для скасування оскаржуваного вироку у випадку погодження судом із мотивами, наведеними у цій апеляційній скарзі.
Посилається на постанови Верховного Суду від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), від 05 березня 2025 року (справа № 695/1734/24), від 13 червня 2019 року (справа № 607/9498/16-к), ухвалу Верховного Суду від 13 лютого 2025 року (справа № 504/1649/23), постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 243/6674/17), від 24 квітня 2024 року (справа № 304/1035/20).
Крім того, захисник зазначає, що апеляційний суд всупереч положенням частини 3 статті 323 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не здійснив та не оприлюднив на офіційному сайті Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції для участі у судовому засіданні, під час якого вирішувалося питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додану до неї копію судового рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 395 КПКапеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Пунктом 4 частини 3 статті 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду з огляду на конкретні обставини, що завадили подачі скарги у визначений законом строк.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Зі змісту оскаржуваної ухвали від 04 квітня 2025 року вбачається, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду врахувала, що суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за участі прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 . Апеляційний суд зазначив у своєму рішенні, що 14 листопада 2024 року Вищий антикорупційний суд постановив вирок та цього ж дня одразу після виходу з нарадчої кімнати проголосив його відповідно до положень статті 376 КПК.
Отже, оскільки останній день подання апеляційної скарги припадає на вихдіний день, останнім днем цього строку вважається 16 грудня 2024 року. Однак захисник ОСОБА_4 подав свою апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 13 лютого 2025 року, тобто поза межами встановленого строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вироку, мотивував свою позицію тим, що укладення обвинуваченим ОСОБА_5 договору з новим захисником на представництво його інтересів в суді апеляційної інстанції, після закінчення строків на апеляційне оскарження рішення, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення такого строку слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути останньому.
З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів, ураховуючи, що відповідно до кримінального процесуального закону апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак захисник ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою майже через 2 місяця після закінчення строку на апеляційне оскарження вироку.
При цьому посилання захисника ОСОБА_4 на обставини, а саме: залучення його як захисника обвинуваченого ОСОБА_5 вже після закінчення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку; подання ним апеляційної скарги до початку апеляційного розгляду; те, що доводи його апеляційної скарги не дублюють апеляційні скарги інших захисників; строк між набуттям повноважень захисника у цьому кримінальному провадженні та поданням апеляційної скарги становить лише 4 дні, не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного вироку.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_4 про не надання апеляційним судом оцінки щодо відмінності його апеляційної скарги від апеляційних скарг інших захисників, а також можливості його апеляційної скарги слугувати окремою підставою для скасування оскаржуваного вироку, то колегія суддів звертає увагу на те, що надання оцінки апеляційній скарзі можливе лише після поновлення строку на апеляційне оскарження.
Посилання захисника ОСОБА_4 на те, що апеляційне провадження вже відкрито за апеляційними скаргами прокурора та інших захисників, не є підставою для поновлення йому строку на апеляційне оскарження вироку.
Крім того, посилання захисника на постанови Верховного Суду від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), від 05 березня 2025 року (справа № 695/1734/24), від 13 червня 2019 року (справа № 607/9498/16-к), ухвалу Верховного Суду від 13 лютого 2025 року (справа № 504/1649/23), постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 243/6674/17), від 24 квітня 2024 року (справа № 304/1035/20) не є релевантними, оскільки обставини у даних провадженнях та у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 не є аналогічними.
Що стосується посилання захисника на порушення прав його підзахисного на участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, оскільки не було здійснено та не оприлюднено на офіційному сайті Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції, то захисник не зазначає яким чином це порушення в цілому вплинуло на законність оскаржуваного рішення.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування або зміни судового рішення, колегія суддів не вбачає.
Інших обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду апеляційної інстанції про відсутність законних підстав для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказаного вироку, захисником не наведено.
Таким чином, з касаційної скарги захисника та доданої до неї копії судового рішення Суд не вбачає підстав для її задоволення.
На підставі наведеного, керуючисьпунктом 2частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3