- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
- Суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О., Михайленко Д.Г.
- Секретар : Міленко О.В.
справа № 991/4001/24
провадження № 22-ц/991/11/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Глотова М. С.,
суддів Калугіної І. О., Михайленка Д. Г.,
за участю:
секретарки судового засідання Міленко О. В.,
представника відповідачів - адвоката Альошина В. С.,
представника позивача - прокурора Стрільцова І. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Альошина Владислава Сергійовича, подану на ухвалу Вищого антикорупційного суду (головуюча суддя Криклива Т. Г., судді Дубас В. М., Ткаченко О. В.) від 19 березня 2025 року (повний текст складено 20 березня 2025 року) про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та розстрочку виконання судового рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина В. С. щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та розстрочки виконання судового рішення.
Наведене рішення мотивоване: (1) ненаданням доказів існування виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; (2) поверненням ОСОБА_1 грошових коштів, які визнані судом необґрунтованими активами; (3) недоведеністю перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в такому матеріальному становищі, яке об`єктивно вказує на неможливість чи ускладнення виконання рішення суду; (4) ненаданням суду доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 тяжкого захворювання, яке перешкоджає виконанню рішення Вищого антикорупційного суду від 20.09.2024; (5) недоведеністю, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви, відповідачі добровільно виконають судове рішення; (6) ненаведенням мотивів, які можуть бути підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (т. 8 а. с. 82, 86-89).
В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа у справі №991/4001/24 таким, що не підлягає виконанню, надати розстрочку на виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 20.09.2024 та встановити добровільне його виконання шляхом сплати коштів на користь держави протягом 10 місяців з щомісячним платежем у сумі 378 416,75 грн. Наведені прохання мотивовані: (1) бажанням відповідачів добровільно виконати судове рішення, але відсутністю можливості це зробити через своє матеріальне становище; (2) відсутністю в ОСОБА_1 постійного джерела доходу через безробіття та невеликим розміром заробітної плати ОСОБА_2 із одночасною наявністю на утриманні неповнолітньої дитини; (3) проблемами зі здоров`ям у ОСОБА_1 ; (4) поверненням грошових коштів, визнаних необґрунтованими активами, позикодавцям (т. 8 а. с. 111-112).
В судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній. Додатково вказав, що виконавчі листи видано з порушенням строку, встановленого для їх видачі, оскільки строк на апеляційне оскарження рішення суду від 20.09.2024 суд апеляційної інстанції поновив. Також зазначив, що наразі відкрито два виконавчих провадження, а саме щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибули. Від ОСОБА_1 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, викладені у формі клопотання/заяви, згідно з якими: (1) суд не сприяв внесенню змін до виконавчого листа в частині виправлення помилки, допущеної при його оформленні та видачі або визнанню виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; (2) виконавчий лист виданий тоді, коли відповідачі ще мали час на апеляційне оскарження, а тому його не правильно оформлено; (3) він та його дружина планують виконувати рішення суду добровільно, але не можуть миттєво внести всю суму коштів через їх відсутність внаслідок втрати роботи відповідачем, перебуванням на утриманні неповнолітнього сина, погіршенням стану здоров`я подружжя, невеликою заробітною платою відповідачки, списанням усіх коштів з рахунків й накладенням арештів на майно та оголошення в розшук майна внаслідок відкритого виконавчого провадження; (4) з відкриттям виконавчих проваджень і примусовим стягненням коштів на відповідачів ліг додатковий тягар у вигляді обов`язку сплати 10 відсотків виконавчого збору (т. 8 а. с. 182-187).
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає, що підстави для її задоволення відсутні, а відповідачі намагаються в будь-який спосіб уникнути виконання судового рішення про стягнення необґрунтованих активів.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, зроблено висновок, що колегія суддів суду першої інстанції правильно встановила відсутність підстав для задоволення заяви представника Альошина В. С .
Підстави для визнання виконавчого документа, виданого в цивільній справі, таким, що не підлягає виконанню, визначені в ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/, а підстави для розстрочки виконання судового рішення наведені в ч. 3 ст. 435 ЦПК.
Так, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК). Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК).
В ході апеляційного розгляду з`ясовано, що на підставі рішення Вищого антикорупційного суду від 20.09.2024 про визнання необґрунтованими активів 08.11.2024 були видані виконавчі листи, один з яких стосується стягнення коштів із ОСОБА_1 (т. 8 а. с. 190-191), а інший - ОСОБА_2 (т. 8 а. с. 199-200). Оскільки в заяві, яка 26.02.2025 була подана представником до Вищого антикорупційного суду, йшлося про визнання таким, що не підлягає виконанню, лише виконавчого листа, який виданий щодо ОСОБА_1 (т. 8 а. с. 8), то під час апеляційного перегляду питання визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого щодо ОСОБА_2, не перевіряється та не вирішується.
Як встановив суд апеляційної інстанції 20.09.2024 Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про визнання необґрунтованими активів, його повний текст було складено 24.09.2024 (т. 6 а. с. 55-56, 65-101), дане рішення набрало законної сили 25.10.2024, а виконавчий лист виданий 08.11.2024 (т. 8 а. с. 190-191), тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження та набрання рішенням щодо визнання необґрунтованими активів законної сили.
Отже, виконавчий лист, який було видано судом з метою звернення до виконання рішення суду щодо ОСОБА_1, яке набрало законної сили, неможливо вважати помилково виданим.
Доводів про те, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням або добровільним виконанням в апеляційній скарзі не наведено.
Також суд апеляційної інстанції вважає за неможливе визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з «інших причин», про які згадується у ч. 2 ст. 432 ЦПК, оскільки до таких причин не належить помилка, допущена при оформленні або видачі виконавчого листа - неправильне зазначення суми, яка підлягає стягненню з відповідачів, внаслідок описки, якої суд припустився в судовому рішенні від 20.09.2024, та яку виправлено ухвалою від 27.02.2025 (т. 8 а. с. 23-24). Адже наведену підставу для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, необхідно відрізняти від тієї, яка зазначена в ч. 1 ст. 432 ЦПК і передбачає виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі виконавчого листа. В судовому засіданні представник відповідачів підтвердив, що із заявою про виправлення помилки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не зверталися, а отже відповідної можливості сторона відповідачів не позбавлена.
Таким чином, підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не встановлено, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.
Поруч із цим, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: (1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; (2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; (3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК).
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено наявності обставин, які б істотно ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим.
Так, наявність захворювань у відповідача, про якій йдеться в консультативному висновку, хоч і може свідчити про незадовільний стан його здоров`я (т. 8 а. с. 11), але не вказує, що вони є тяжкими. В ході судового розгляду наявності у відповідачів тяжкої хвороби не було доведено.
Крім того, грошові кошти, які визнані судом необґрунтованими активами, були повернуті ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (т. 2 а. с. 230-235). Й доводи щодо повернення цих коштів позикодавцям та особі, якою, як вказує представник, вони були надані на відповідальне зберігання, сприймаються колегією суддів критично. Адже згідно з висновками, зробленими 20.09.2024 Вищим антикорупційним судом та 20.02.2025 Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, які на стадії виконання судового рішення не можуть бути переоцінені, твердження щодо надання позики ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та надання коштів на відповідальне зберігання ОСОБА_7 не були доведені (т. 6 а. с. 65-101; т. 7 а. с. 106-116). Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не дозволяють зробити висновок про складнощі з виконання рішення, не пов`язані з волею та поведінкою відповідачів.
Отже, сторона відповідачів не довела перебування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у такій винятковій ситуації, за якої ускладнено чи неможливо виконати рішення суду від 20.09.2024. Ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак постановлене рішення є законним і обґрунтованим та відсутні підстави для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 374, 375, 381-384, 432, 435 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника Альошина Владислава Сергійовича залишити без задоволення, ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. С. Глотов
Судді: І. О. Калугіна
Д. Г. Михайленко