Документ № 127087593

справа № 991/1826/25

провадження №11-сс/991/286/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7, представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК.

27 лютого 2025 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 26 лютого 2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1, а саме: ноутбук Macbook model А1706 serial CO2T7NK4GTFY; ноутбук Dell s/n 7YMDH22; ноутбук Lenovo model 80TV s/n PFOMTFF3; твердотілий накопичувач Kingston SV300S37S/240G s/n 500268775509144F; накопичувач на жорстких магнітних дисках Seagate model ST2000DM001, s/n 2424BN65, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2025 року вказане клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на вказане майно шляхом тимчасового позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження майна як речового доказу у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив ухвалу слідчого судді від 16 квітня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги представник посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, а саме.

В ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, безпосередню участь приймав спеціаліст, у якого була можливість оглянути технічні носії та ноутбуки, станом на дату розгляду клопотання слідчим суддею у сторони обвинувачення був процесуальний час у майже два місяці з дати вилучення майна з метою перевірки наявності інформації на вилучених електронних носіях, фіксування її в протоколах огляду та надання слідчому судді.

Проте, не провівши огляд вилученого майна, не встановивши наявність будь-якої інформації, яка підлягає встановленню в кримінальному провадженні, детективом безпідставно винесено постанову про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадження, внаслідок чого в такій постанові не зазначено його ознак у відповідності до ст.98 КПК.

Оцінюючи вилучене майно на предмет відповідності ознак речового доказу слідчим суддею не враховано доказове значення такого майна для кримінального провадження.

Стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтована ймовірна підозра ОСОБА_5 за фактом ймовірного вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Детектив під час розгляду клопотання не зазначив, яким чином ОСОБА_6 або ОСОБА_5 мають відношення до розслідуваного кримінального правопорушення, відповідні докази відсутні.

Також не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив ухвалу слідчого судді від 16 квітня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити та зобов`язати повернути ОСОБА_6 вилучене під час проведення обшуку майно.

В обґрунтування апеляційної скарги представник посилався на необґрунтованість оскаржуваного рішення та невідповідність викладених в ньому висновків фактичним обставинам справи, а саме.

З моменту проведення обшуку 26 лютого 2025 року і по теперішній час стороною обвинувачення не доведено, що вилучені електронні носії містять відомості про окремі (перелічені в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку) товариства та/або відомості, які вказують на спілкування чи будь-які зв`язки ОСОБА_6 з посадовими особами цих товариств, як і не доведено об`єктивне відношення вилучених речей до розслідуваного кримінального провадження.

В порушення норм кримінально-процесуального закону детективом, який проводив обшук, не зафіксовано в протоколі ходу проведення обшуку, зокрема, місця виявлення речей, як і не додано до нього зауваження адвоката, який брав участь в проведенні обшуку, оскільки вказаний матеріал є додатком до протоколу обшуку.

У зв`язку з недоведеністю детективом, що інформація, її обсяг, а головне - зміст, який повинен співвідноситься з обставинами, що перевіряються в межах цього провадження, взагалі існує та міститься на вилучених речах, представник вважав безпідставним визнання детективом вилученого майна речовим доказом і, як наслідок, потреби в його збереженні шляхом накладення арешту. Детективом не доведено, що видалена інформація стосується обставин, які перевіряються в межах цього провадження.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно прокурором не доведено, що в арешті є потреба, оскільки відсутні докази того, що майно, на яке він просив накласти арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та відповідає критеріям ст.98 КПК, а відтак у задоволенні клопотання слід було відмовити.

Водночас, абсолютно всі речі та предмети, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6, є власністю останньої, яка не є фігурантом розслідуваного кримінального провадження, їй не вручалась підозра у вчиненні кримінального правопорушення, вилучені речі та предмети не містять доказового значення згідно з обставинами розслідуваного кримінального провадження, отже не є речовими доказами в розумінні ст.98 КПК.

Матеріалами клопотання не підтверджено та прокурором не доведено, що дане майно містить відомості, які мають відношення до даного кримінального провадження та необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення як арешт майна.

Позиції учасників провадження.

Представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу також підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, розгляд яких проводити за його відсутності.

Треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили, а тому суд з урахуванням позиції їх представників згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК, вважав за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності третіх осіб та прокурора.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК щодо наступних обставин: в період з 2017 по 2020 роки включно 27 підприємствами, діяльність яких контролюється однією групою осіб, здійснено ввезення на митну територію України товарів та/або придбання товарів на території України, після чого такі товари реалізовані за готівкові кошти без відображення у бухгалтерському обліку відомостей про факти такого продажу. Представники вказаних підприємств подали до податкових органів завідомо неправдиві податкові декларації, в яких безпідставно заявлено до відшкодування 1 073 861 302 грн. ПДВ у зв`язку з відсутністю продажу раніше імпортованих та/або придбаних товарів. У подальшому службові особи податкових органів, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди використали службове становище всупереч інтересам служби та не забезпечили проведення вичерпних контролюючих заходів, а також умисно допустили порушення вимог Податкового кодексу України при проведенні позапланових документальних перевірок, створивши тим самим підстави для подальшого скасування відповідних актів перевірок судами, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді виплаченого підприємствам бюджетного відшкодування ПДВ.

26 лютого 2025 року в межах вказаного кримінального провадження при проведенні санкціонованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2025 року обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5, детективами НАБУ виявлено та вилучено: ноутбук Macbook model А1706 serial CO2T7NK4GTFY; ноутбук Dell s/n 7YMDH22; ноутбук Lenovo model 80TV s/n PFOMTFF3; твердотілий накопичувач Kingston SV300S37S/240G s/n 500268775509144F; накопичувач на жорстких магнітних дисках Seagate model ST2000DM001, s/n 2424BN65, на які оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 16 квітня 2025 року накладено арешт.

Як вбачається з змісту ухвали слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про відповідність вилученого майна визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів, врахував призначення постановою детектива від 27 лютого 2025 судової комп`ютерно-технічної експертизи вилученого майна.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52020000000000529.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши осіб, які подали апеляційні скарги, дослідивши матеріали провадження, на які посилалась сторона обвинувачення під час розгляду клопотання, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 16 квітня 2025 року щодо накладення арешту на вилучене майно, виходячи з наступного.

У відповідності до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

За приписами ч.1 ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 здійснював функції кіберзахисту діяльності групи осіб, причетної до вищезазначених злочинів, в частині роботи з особистими технічними засобами учасників групи та обслуговування віддалених серверів для зберігання відомостей щодо контрагентів, руху коштів та обліку, створення, використання юридичних осіб, бухгалтерського обліку.

Ухвалою слідчого судді від 17 лютого 2025 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку квартири за вищевказаною адресою, що знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_5, з метою відшукання, зокрема, технічних носіїв інформації, мобільних терміналів зв`язку. Наявність підстав для вилучення останніх вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 26 лютого 2025 року, а саме: у квартирі під час обшуку виявлено ноутбук Macbook model А1706 serial CO2T7NK4GTFY; ноутбук Dell s/n 7YMDH22; ноутбук Lenovo model 80TV s/n PFOMTFF3; твердотілий накопичувач Kingston SV300S37S/240G s/n НОМЕР_1 ; накопичувач на жорстких магнітних дисках Seagate model ST2000DM001, s/n 2424BN65. Під час обшуку ОСОБА_6 заперечила належність виявлених пристроїв їй, а тому є підстави вважати, що ноутбуки та накопичувачі вилучені в квартирі належать ОСОБА_5, який проживає у вказаній квартирі.

Разом з цим, у зв`язку з відсутністю електроенергії в будинку зазначені речі були запаковані до сейф-пакетів та вилучені для дослідження під час експертизи, в ході якої буде здійснений пошук, зокрема прихованих, видалених, змінених файлів електронних документів, листування тощо), які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази.

Отже, як вбачається із наведеного, інформація, яка може знаходитися на виявлених та вилучених носіях інформації, може становити інтерес для досудового розслідування в контексті розслідуваних обставин щодо можливого одержання неправомірної вигоди службовими особами податкових органів шляхом використання службового становища всупереч інтересам служби, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Наявність електронних документів, у тому числі видалених, їх зміст, дата створення файлів, хронологія внесення до них змін, з`ясування, чи піддавались відповідні накопичувачі певним процедурам з метою знищення інформації, інші питання, які мають суттєве значення для досудового розслідування та належать до предмету доказування у даному кримінальному провадженні, можуть бути встановлені виключно під час проведення комп`ютерно-технічної та інших експертиз, на дослідження яких за правилами їх призначення та проведення в обов`язковому порядку має бути надано вилучену комп`ютерну техніку (мобільний телефон). Так, відповідно п.13.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, для дослідження інформації, що міститься на комп`ютерних носіях, експерту надається сам комп`ютерний носій, а за потреби комп`ютерний блок (комплекс комп`ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій).

В обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно вказано про процесуальну необхідність проведення експертного дослідження, відповідною постановою від 27 лютого 2025 року детективом НАБУ призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу з метою встановлення наявності на вилучених технічних засобах файлів (в т.ч. видалених), що мають значення для кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаних носіїв інформації зазначеним у ст.98 КПК критеріям, оскільки останні можуть містити відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів про недостатність обґрунтованості підозри для застосування арешту вилученого майна, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).

Колегія суддів звертає увагу, що умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК не містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов обґрунтованого висновку, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання, тобто про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна, можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарги, не надано та під час розгляду останніх не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів всупереч доводам апеляційних скарг вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2025 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3