- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/1324/20
провадження №11-кп/991/82/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2023 року у справі №991/1324/20, залишеним в силі ухвалою від 05 жовтня 2023 року Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.368, ч.3 ст.209 КК України. Цим же вироком залишений без змін арешт, накладений на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 та 18 серпня 2016 року на квартиру загальною площею 110,10 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30 вересня 2024 року у справі №752/23128/23 (яке набрало законної сили 07 листопада 2024 року) за ОСОБА_5 визнано право власності на частку в розмірі 3/4 вищевказаної квартири.
17 лютого 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8, у якому він просив скасувати накладений 09 та 18 серпня 2016 року ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва арешт з 3/4 квартири АДРЕСА_2, яка на лежить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року вказане клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна залишено без задоволення.
Вказане рішення мотивоване, зокрема тим, що задоволення клопотання про скасування арешту на 3/4 частки вказаної квартири за встановлених обставин не відповідатиме меті застосованого заходу забезпечення кримінального провадження та фактично буде зміною порядку вирішення питання про частку засудженого, що підлягає конфіскації в майні, яким він володіє спільно з іншою особою.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року скасувати, зняти накладений 09 та 18 серпня 2016 року ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва арешт з 3/4 квартири АДРЕСА_2, яка на лежить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначав, що судом не враховано позицію прокурора щодо висновків Голосіївського районного суду м.Києва, викладених у рішенні від 30 вересня 2024 року у справі №752/23128/23, а саме його формальне погодження з висновками зазначеними у цьому рішенні суду й нездійснення в зв`язку з цим дій з подання апеляційної скарги для його оскарження й подання відповідно заперечень до поданої позовної заяви.
Також, у вказаній цивільній справі фактично вирішено питання, які покладаються на державного виконавця за необхідності внесення подання в порядку ст.443 ЦПК й у тій формі, як визначено у постанові ВП ВС від 08 червня 2022 року (справа №2-591/11).
При цьому, надана судом оцінка позиції засудженого як відповідача у цивільній справі, яка на думку Вищого антикорупційного суду спрямована на ускладнення виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого (штучне зменшення обсягу його майна), є безпідставною.
Відтак, з огляду на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки у справі існують підстави для винесення Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду нової ухвали про задоволення внесеного в інтересах ОСОБА_5 клопотання про зняття арешту.
Також у апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали від 27 лютого 2025 року, повний текст якої особа, яка подала апеляційну скаргу, отримала засобами поштового зв`язку лише 11 березня 2025 року, що позбавило володільця майна ( ОСОБА_5 ) та її повноважного представника подати належним чином аргументовану апеляційну скаргу.
Позиції учасників судового провадження.
Представник ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Інші учасники апеляційного провадження, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили, а тому суд з урахуванням ч.4 ст.405 КПК, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності.
Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Наведена засада закріплена також у ст.41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст.2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як вбачається з матеріалів провадження, 17 лютого 2025 року представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 під час виконання судового рішення, а саме вироку Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2023 року у справі №991/1324/20, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного 09 та 18 серпня 2016 року ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва на квартиру АДРЕСА_3 .
В обґрунтування поданого клопотання представник посилався на те, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30 вересня 2024 року за ОСОБА_5 визнано право власності на частку в розмірі 3/4 вищевказаної квартири, а тому в подальшому застосуванні цього заходу (арешту) в цій частині відпала потреба.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року вказане клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна залишено без задоволення, оскільки скасування арешту на частку 3/4 у квартирі за встановлених судом обставин не відповідатиме меті застосованого заходу забезпечення кримінального провадження та фактично буде зміною порядку вирішення питання про частку засудженого, що підлягає конфіскації в майні, яким він володіє спільно з іншою особою.
При перегляді оскаржуваної ухвали, колегія суду апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. (ч.1 ст.170 КПК).
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч.2 ст.170 КПК).
У випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В свою чергу, ч.4 ст.174 КПК передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Про те, що в застосуванні арешту відпала потреба на стадії виконання вироку суду може свідчити зокрема те, що суд виправдав обвинуваченого, закрив кримінальне провадження і якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначив покарання у виді конфіскації майна та/або не застосував спеціальну конфіскацію, залишив цивільний позов без розгляду або відмовив у цивільному позові, проте не вирішив питання про скасування заходу забезпечення.
Як з поданого до суду першої інстанції клопотання, так і із змісту апеляційної скарги вбачається, що представник не посилався на те, що ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 та 18 серпня 2016 року арешт накладено необґрунтовано, однак стверджував, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням представника та відхиляє його посилання на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 вересня 2024 року, як підставу для скасування арешту майна, з огляду на таке.
Як вже зазначалось, вироком Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2023 року у справі №991/1324/20, залишеним в силі ухвалою від 05 жовтня 2023 року Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.368, ч.3 ст.209 КК України. Цим же вироком залишений без змін арешт, накладений на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 та 18 серпня 2016 року на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 . Відповідно до мотивувальної частини вказаного вироку арешт на зазначену квартиру був накладений і залишений в силі з метою забезпечення конфіскації майна ОСОБА_7 як виду покарання.
Відповідно до порядку виконання покарання у виді конфіскації майна, передбаченому ст.48 Кримінально-виконавчим кодексом (далі - КВК), суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом (ст.62 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Як зазначив представник у поданому до суду першої інстанції клопотанні, 30 жовтня 2023 року Голосіївським ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ відкрите виконавче провадження №ВП 73165811 про стягнення з ОСОБА_7 як боржника в рамках конфіскації у справах з вчинення корупційного та пов`язаного з корупцією правопорушення (крім спецконфіскації).
Разом з цим, представником не надано жодних відомостей щодо проведення виконавчих дій та прийнятих рішень у зазначеному виконавчому провадженні, що вказує на передчасність тверджень адвоката про те, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, адже арешт накладено саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Крім того, під час апеляційного розгляду представником зазначено, що вищевказане рішення по цивільній справі виконавцю ще не надавалось.
Щодо рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 вересня 2024 року колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що вказаним рішенням суду задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної в м.Києва державної адміністрації про поділ спільного сумісного майна задовольнити, визнано за ОСОБА_5 право власності на частку у розмірі 3/4 квартири АДРЕСА_3 .
Разом з цим, аналіз статей 69 - 71, 74 СК в контексті встановлених фактичних обставин справи дозволяє зробити висновок, що поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні як приватно-правова категорія, покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах та захист прав та інтересів або ж їх відновлювати. Натомість ініціювання спору про поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
Враховуючи наведене, колегія суддів, не надаючи оцінки законності та обґрунтованості вищевказаного судового рішення, не вважає його преюдиційним для публічних відносин, що склались між державою та засудженим ОСОБА_7 .
Відтак, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту майна колегія суддів вважає передчасними, підстав, передбачених ст.174 КПК не встановлено.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні при вирішення питання щодо правомірності прийнятого судом рішення про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна під час виконання вироку.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали судом дотримано передбачені кримінальним процесуальним законодавством вимоги, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.2, 7, 9, 370, 404, 405, 407, 418, 419, 532, 537, 539 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити строк апеляційного оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3