УХВАЛА
08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5241/24
провадження № 61-5604ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков Максим Миколайович, на рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року у справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
ВСТАНОВИВ:
17 червня 2024 року держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Рішенням Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року позовну заяву держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задоволено. Визнано необґрунтованим актив вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн, а саме: автомобіль Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 року випуску. Звернуто стягнення в дохід держави на належний ОСОБА_2 необґрунтований актив, а саме автомобіль Mercedes-Benz G 400 D, номер кузова НОМЕР_1, 2023 року випуску, вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн.
Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року клопотання про поновлення строку задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави залишено без змін.
21 квітня 2025 року (згідно з датою, зазначеною у накладній кур`єрської доставки) ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М.,не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також на правові висновки Верховного Суду, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України (зокрема у чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій у цій справі висновкам Верховного Суду), що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, а також докази направлення копій касаційної скарги усім учасникам справи.
Також заявнику необхідно надати відомості щодо проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами, продовження строку інвалідності з метою підтвердження права на користування пільгою щодо сплати судового збору.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков Максим Миколайович, на рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 22 травня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников