Документ № 127245624

справа № 991/1827/25

провадження №11-сс/991/301/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представників ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги представників ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК.

27 лютого 2025 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 26 лютого 2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільний телефон iPhone 15 ProMax модель MU793RX/A серійний номер НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон iPhone SE, модель НОМЕР_7/A серійний номер НОМЕР_4 IMEI НОМЕР_5 IMEI 2: НОМЕР_6 ; ноутбук ASUS модель Х1403Z FCCID: RAC-MT921 IC:7542A-MT7921, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Під час розгляду клопотання слідчим суддею детектив ОСОБА_8 повідомив про те, що відпала потреба в накладенні арешту на мобільний телефон iPhone 15 ProMax модель MU793RX/A, серійний номер НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2025 року вказане клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на вказане майно, за виключенням мобільного телефону iPhone 15 ProMax, шляхом тимчасового позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження майна як речового доказу у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представники ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися з апеляційними скаргами, за вимогами яких просили ухвалу слідчого судді від 21 квітня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

В обґрунтування поданих апеляційних скарг представники посилались на наступні доводи.

Прокурор у клопотанні зазначає про те, що вилучене майно є речовими доказами та відноситься до речей, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, зокрема підтвердження або спростування факту вчинення кримінальних правопорушень.

Однак, матеріали клопотання не містять об`єктивних та беззаперечних доказів того, що вилучений мобільний телефон та ноутбук містять інформацію відносно осіб, щодо яких триває кримінальне переслідування, які за версією слідства причетні до обставин даного кримінального правопорушення.

З моменту проведення обшуку 26 лютого 2025 року і по теперішній час стороною обвинувачення не доведено, що вилучені електронні носії містять відомості про окремі (перелічені в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку) товариства та/або відомості, які вказують на спілкування чи будь-які зв`язки ОСОБА_5 з посадовими особами цих товариств, як і не доведено об`єктивне відношення вилучених речей до розслідуваного кримінального провадження.

Вилучення мобільного телефону відбулося в порушення ст.168 КПК, оскільки згідно з протоколом обшуку ОСОБА_5 видала мобільний телефон та надала пароль від нього. При цьому відомості, що ОСОБА_5 відмовилась надати пароль від системи логічного захисту пристроїв у протоколі обшуку відсутні. Також під час обшуку не залучено спеціаліста, який би зміг скопіювати наявну на пристроях інформацію без вилучення, детектив безпідставно, без спеціальних знань, дійшов висновку про часткове видалення інформації.

Відповідно до постанови детектива від 27 лютого 2025 року у даному кримінальному провадженні призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ДНДЕКЦ МВС України. Згідно з п.3 резолютивної частини на експертизу необхідно надати об`єкти дослідження, зокрема, вилучені у ОСОБА_5 технічні засоби (2 телефони та ноутбук). Вказана постанова була направлена 28 лютого 2025 року. При цьому, детективом до матеріалів кримінального провадження долучено протокол огляду від 03 квітня 2025 р., відповідно до якого детективом ОСОБА_8 у приміщенні НАБУ (кабінет НОМЕР_8) проведено огляд мобільного телефону Apple Iphone SE, який належить ОСОБА_5 . В судовому засіданні 16 квітня 2025 року детектив повідомив, що до експертної установи надіслано лише постанову, без об`єктів дослідження.

Водночас, абсолютно всі речі та предмети, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 є власністю останньої, яка не є фігурантом розслідуваного кримінального провадження, їй не вручалась підозра у вчиненні кримінального правопорушення, вилучені речі та предмети не містять доказового значення згідно з обставинами розслідуваного кримінального провадження, отже не є речовими доказами в розумінні ст.98 КПК.

Позиції учасників провадження.

Представники ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні подані ними апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, розгляд яких проводити за його відсутності.

Третя особа, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явилася, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила, а тому суд з урахуванням позиції її представників згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК, вважав за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності третьої особи та прокурора.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК щодо наступних обставин: в період з 2017 по 2020 роки включно 27 підприємствами, діяльність яких контролюється однією групою осіб, здійснено ввезення на митну територію України товарів та/або придбання товарів на території України, після чого такі товари реалізовані за готівкові кошти без відображення у бухгалтерському обліку відомостей про факти такого продажу. Представники вказаних підприємств подали до податкових органів завідомо неправдиві податкові декларації, в яких безпідставно заявлено до відшкодування 1 073 861 302 грн. ПДВ у зв`язку з відсутністю продажу раніше імпортованих та/або придбаних товарів. У подальшому службові особи податкових органів, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди використали службове становище всупереч інтересам служби та не забезпечили проведення вичерпних контролюючих заходів, а також умисно допустили порушення вимог Податкового кодексу України при проведенні позапланових документальних перевірок, створивши тим самим підстави для подальшого скасування відповідних актів перевірок судами, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді виплаченого підприємствам бюджетного відшкодування ПДВ.

26 лютого 2025 року в межах вказаного кримінального провадження при проведенні санкціонованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2025 року обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5 детективами НАБУ виявлено та вилучено, зокрема: мобільний телефон iPhone SE, модель НОМЕР_7/A серійний номер НОМЕР_4 IMEI НОМЕР_5 IMEI 2: НОМЕР_6 ; ноутбук ASUS модель Х1403Z FCCID: RAC-MT921 IC:7542A-MT7921, на які оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 21 квітня 2025 року накладено арешт.

Як вбачається з змісту оскаржуваної ухвали слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про відповідність вилученого майна визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів, врахував призначення постановою детектива від 27 лютого 2025 судової комп`ютерно-технічної експертизи вилученого майна.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52020000000000529.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши осіб, які подали апеляційні скарги, дослідивши матеріали провадження, на які посилалась сторона обвинувачення під час розгляду клопотання, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 21 квітня 2025 року щодо накладення арешту на вилучене майно, виходячи з наступного.

У відповідності до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

За приписами ч.1 ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 здійснювала функції бухгалтера «конвертаційного цеху», до складу якого входили зазначені 27 підприємств. У тому числі, вона виконувала розпорядження щодо використання коштів, які знаходились на рахунках зазначених підприємств, складала бухгалтерські відомості та подавала податкові звітності.

Ухвалою слідчого судді від 12 лютого 2025 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку квартири за вищевказаною адресою, що знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_5 та належить останній на праві власності, з метою відшукання, зокрема, технічних носіїв інформації, мобільних терміналів зв`язку. Наявність підстав для вилучення останніх вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 26 лютого 2025 року, а саме: ОСОБА_5 надала для огляду мобільний телефон iPhone SE, модель НОМЕР_7/A серійний номер НОМЕР_4 IMEI НОМЕР_5 IMEI 2: НОМЕР_6, а також повідомила пароль для подолання логічного захисту. В ході проведення огляду мобільного телефону встановлено, що на ньому містяться месенджери Viber, WhatsApp, Telegram та електронна пошта. Оглядом встановлено, що листування в месенджерах частково видалено, з метою відновлення видалених даних телефон вилучено. В подальшому виявлено ноутбук ASUS модель Х1403Z FCCID: RAC-MT921 IC:7542A-MT7921, детективами запропоновано ОСОБА_5 надати пароль для подолання логічного захисту для здійснення огляду ноутбуку, на що остання повідомила, що паролю для подолання логічного захисту вона не знає. Тому, з метою проведення огляду на наявність файлів, які зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, прийнято рішення про вилучення комп`ютерної техніки для подальшого огляду спеціалістом.

Отже, як вбачається із наведеного, інформація, яка може знаходитися на виявлених та вилучених носіях інформації, може становити інтерес для досудового розслідування в контексті розслідуваних обставин щодо можливого одержання неправомірної вигоди службовими особами податкових органів шляхом використання службового становища всупереч інтересам служби, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Наявність електронних документів, у тому числі видалених, їх зміст, дата створення файлів, хронологія внесення до них змін, з`ясування, чи піддавались відповідні накопичувачі певним процедурам з метою знищення інформації, інші питання, які мають суттєве значення для досудового розслідування та належать до предмету доказування у даному кримінальному провадженні, можуть бути встановлені виключно під час проведення комп`ютерно-технічної та інших експертиз, на дослідження яких за правилами їх призначення та проведення в обов`язковому порядку має бути надано вилучену комп`ютерну техніку (мобільний телефон). Так, відповідно п.13.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, для дослідження інформації, що міститься на комп`ютерних носіях, експерту надається сам комп`ютерний носій, а за потреби комп`ютерний блок (комплекс комп`ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій).

В обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно вказано про процесуальну необхідність проведення експертного дослідження, відповідною постановою від 27 лютого 2025 року детективом НАБУ призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу з метою встановлення наявності на вилучених технічних засобах файлів (в т.ч. видалених), що мають значення для кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаних носіїв інформації зазначеним у ст.98 КПК критеріям, оскільки останні можуть містити відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів про недостатність обґрунтованості підозри для застосування арешту вилученого майна, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).

Колегія суддів звертає увагу, що умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК не містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов обґрунтованого висновку, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання, тобто про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна, можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарги, не надано та під час розгляду останніх не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів всупереч доводам апеляційних скарг вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2025 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3