- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/3876/25
провадження №11-сс/991/311/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року про повернення прокурору клопотання про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
30 квітня 2025 року слідчому судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора від 29 квітня 2025 року про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД) у кримінальних провадженнях №22023000000000573 від 09 червня 2023 року та №62022000000000370 від 09 червня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року клопотання прокурора залишено без розгляду, оскільки вказане кримінальне провадження №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року на думку слідчого судді не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, тому розгляд будь-яких клопотань в такому знаходиться поза межами повноважень слідчого судді та суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
Висновок слідчого судді щодо непідсудності клопотання Вищому антикорупційному суду мотивований тим, що вирішення спору про підслідність в кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року постановою виконувача обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_6 від 27 грудня 2024 року шляхом віднесення такої до компетенції слідчих ГСУ ДБР, означає відсутність будь-яких ознак належності згаданого кримінального провадження до підслідності НАБУ, враховуючи пряму заборону доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування (крім випадків наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування НАБУ чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану).
З огляду на таке, слідчий суддя дійшов твердого переконання, що згадка у статті 33-1 КПК предметної підсудності ВАКС винятково за наявності хоча б однієї з умов, передбачених саме ч.5 ст.216 КПК, означає те, що в разі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-яким іншим слідчим органом, ніж НАБУ, таке не підсудне ВАКС. Інше тлумачення такої норми позбавляє будь-якого сенсу саму згадку про ч.5 ст.216 КПК, й також створює правову невизначеність, оскільки надаватиме можливість іншим органам досудового розслідування, ніж НАБУ, свавільно і довільно на власний розсуд у будь-який час лише за формальними ознаками скеровувати до ВАКС будь-які кримінальні провадження, яких наразі в Україні нараховується сотні тисяч, що призводитиме до неможливості здійснення ВАКС ефективного судочинства, саме для запобігання чому і наявна така норма.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його таким, що постановлене з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року та постановити нову, якою матеріали клопотання прокурора про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року інформації, отриманої в результаті проведення НСРД в іншому кримінальному провадженні, повернути слідчому судді Вищого антикорупційного суду для розгляду в порядку ст.257 КПК.
Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для повернення клопотання про надання у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року, в якому ОСОБА_7 повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні умисного тяжкого корупційного злочину у сфері службової діяльності за ч.2 ст.364 КК - у зловживанні службовим становищем, яким спричинено збитки державі в особі Міністерства оборони України в сумі 93 871 730,52 грн., а тому, з урахуванням положень ч.1 ст.33-1, п.2 ч.5 ст.216 КПК, кримінальне провадження належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Враховуючи положення ст.248,257,405 КПК інші учасники кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не повідомлялись.
Мотиви суду.
Щодо права прокурора на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з ч.3 ст.392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.309 КПК визначений виключний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, проте за ч.3 цієї статті інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Відповідно до положень абз.2 ч.1 ст.257 КПК, якою регламентовано порядок розгляду клопотання про надання дозволу на використання результатів НСРД в інших цілях або передання інформації, слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами ст.247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.
Разом з цим, ч.3 ст.248 КПК визначено дві обов`язкові умови, за наслідками встановлення яких слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення НСРД.
При цьому, ані положення ст.257 КПК, ні ст.247-248 КПК не передбачають підстав для прийняття слідчим суддею рішення про повернення клопотання, в тому числі з підстав непідсудності кримінального провадження, в межах якого воно подано.
Таким чином, хоча ухвала слідчого судді про повернення клопотання, поданого в порядку ст.257 КПК, не передбачена ст.309 КПК, як така, що може бути оскаржена в апеляційному порядку під час досудового розслідування, у даному випадку слід керуватись положеннями щодо можливості апеляційного оскарження такої ухвали, оскільки слідчим суддею прийнято рішення, яке не передбачене КПК, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі №243/6674/17-к.
Встановлена слідчим суддею підстава для повернення клопотання не може бути усунена прокурором з метою розгляду його клопотання саме у Вищому антикорупційному суді. При цьому у разі помилкового висновку слідчого судді щодо непідсудності цього клопотання Вищому антикорупційному суду це клопотання не зможе розглянути жоден суд в силу припису ч.3 ст.33-1 КПК. Із урахуванням цього суд апеляційної інстанції не може відмовити в апеляційному перегляді та зобов`язаний перевірити висновки слідчого судді про непідсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.
Надаючи оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
У поданій апеляційній скарзі прокурором наводяться доводи, з якими погоджується колегія суддів, про необґрунтованість висновку слідчого судді щодо непідсудності вищевказаного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, що призвело до неприйняття за наслідками розгляду по суті клопотання відповідного рішення слідчим суддею.
Так, предметна підсудність Вищого антикорупційного суду визначається статтею 33-1 КПК, а з 22 вересня 2019 року статтею 33-1 КПК з урахуванням положень пункту 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України № 100-ІХ від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року.
Вищому антикорупційному суду підсудні серед іншого кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці статті 45 КК, зокрема, злочину, передбаченого статтею 364 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК (частина 1 статті 33-1 КПК, примітка до статті 45 КК).
Пунктом 20-2 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (в редакції Закону № 100-IX від 18 вересня 2019) визначено, що підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР: 1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду"; 2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Як стверджував прокурор та вбачається з матеріалів провадження, 12 листопада 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.364 КК, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
В ході досудового розслідування встановлено, що 24 листопада та 27 грудня 2023 року ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 55/2, тимчасово виконуючи обов`язки директора Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, будучи службовою особою, уповноваженим за довіреністю Міністра оборони України від 10 листопада 2023 року 450/д на підписання від імені Міністерства оборони України договорів (додаткових угод) на закупівлю товарів, керуючись метою одержання ТОВ «ТЛР», ТОВ «БАМ», ТОВ «БК Сітіград» неправомірної вигоди у вигляді суми зменшення (перерахування) виставлених штрафних санкцій за порушення строків (термінів) постачання товарів за договорами про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 23 лютого 2023 року №286/3/23/102, №286/3/23/103, №286/3/23/109, №286/3/23/115, №286/3/23/116, №286/3/23/118, №286/3/23/119, №286/3/23/122 та №286/3/23/123, усвідомлюючи явно незаконний характер своїх дій, діючи в порушення п.1.5 укладених договорів, використав своє службове становище всупереч інтересам служби шляхом необґрунтованого та безпідставного укладення додаткових угод від 24 листопада 2023 року №4 та від 27 грудня 2023 року №5 до договору №286/3/23/102, від 24 листопада 2023 року №4 та від 27 грудня 2023 року №5 до договору №286/3/23/103, від 24 листопада 2023 року №5 та від 27 грудня 2023 року №6 до договору №286/3/23/109, від 24 листопада 2023 року №5 до договору №286/3/23/115, від 24 листопада 2023 року №5 та від 27 грудня 2023 року №6 до договору №286/3/23/116, від 24 листопада 2023 року №3 до договору №286/3/23/118, від 24 листопада 2023 року №4 та від 27 грудня 2023 року №5 до договору №286/3/23/119, від 24 листопада 2023 року №4 та від 27 грудня 2023 року №5 до договору №286/3/23/122, від 27 грудня 2023 року №4 до договору №286/3/23/123, якими продовжено строки (терміни) постачання товарів, внаслідок чого зменшено (перераховано) виставлені штрафні санкції, а саме:
- за договорами від 23 лютого 2023 року №286/3/23/102, №286/3/23/103, укладеними Міноборони із ТОВ «ТЛР», виставлені штрафні санкції в розмірі 13 475 617,36 грн. зменшені (перераховані) до 23 741,23 грн., чим спричинено державі в особі Міністерства оборони України матеріальну шкоду (збитки) в сумі 13 451 876,13 грн.;
- за договорами від 23 лютого 2023 року №286/3/23/109, №286/3/23/115, №286/3/23/116, укладеними Міноборони із ТОВ «ВАМ», виставлені штрафні санкції в розмірі 26 343 230,15 грн. зменшені (перераховані) до 64 306,45 грн., чим спричинено державі в особі Міністерства оборони України матеріальну шкоду (збитки) в сумі 26 278 923,70 грн.;
- за договорами від 23 лютого 2023 року №286/3/23/118, №286/3/23/119, 286/3/23/122 та 286/3/23/123, укладеними Міноборони із ТОВ «БК Сітіград», виставлені штрафні санкції в розмірі 58 119 330,92 грн. зменшені (перераховані) до 3 978 400,23 грн., чим спричинено державі в особі Міністерства оборони України матеріальну шкоду (збитки) в сумі 54 140 930,69 грн., чим спричинив збитки державі в особі Міністерства оборони України в сумі 93 871 730,52 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.
Зі змісту умов, визначених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК слідує, що законодавець застосував диференційований підхід при визначенні підсудності Вищого антикорупційного суду та відніс до його підсудності лише ті провадження, що стосуються корупційних та пов`язаних з ними злочинів у публічному секторі управління (вчинені службовими особами публічного сектору управління чи щодо них) та які загрожують національній безпеці держави.
Колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді щодо відсутності необхідної сукупності умов належності цього кримінального провадження до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, оскільки за формальними ознаками, передбаченими п.2 ч.5 ст.216 КПК, зазначене кримінальне провадження є підсудним Вищому антикорупційному суду.
Так, за версією сторони обвинувачення завданий кримінальним правопорушенням розмір шкоди у кримінальному правопорушенні (93 871 730,52 грн.), підпадає під першу складову умови п.2 ч.5 ст.216 КПК - розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі (5 368 000 грн.) і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
Разом з цим суд перевіряє, чи наявна інша складова цієї умови - вчинення кримінального правопорушення службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
КПК не містить визначення поняття «державний орган», що вжито в п.2 ч.5 ст.216 КПК, тому суд, керуючись ч.2 ст.3 КПК, використовує визначення цього поняття в чинному законодавстві, а саме абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якого державним органом є орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.
Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (ч.1 ст.1 Закон України «Про Збройні Сили України»)
Міноборони є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (далі - ЗСУ) (ч.1 ст.3 Закон України «Про ЗСУ»). Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період (абз.2 п.1 Положення про Міноборони, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26 листопада 2014 року).
Міноборони у сфері управління ЗСУ серед іншого забезпечує життєдіяльність ЗСУ, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом ЗСУ в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах ЗСУ (абз.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про ЗСУ»,пп.23 п.4 Положення про Міноборони), укладає в установленому порядку договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), та підприємствами, які здійснюють поставку військової продукції (пп.20 п.4 Положення про Міноборони).
З цих підстав Міністерство оборони України є державним органом в розумінні абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» та п.2 ч.5 ст.216 КПК.
Враховуючи наведене та обставини відображені у повідомленні про підозру, ОСОБА_7, будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, уповноваженим за довіреністю Міністра оборони України від 10 листопада 2023 року 450/д на підписання від імені Міністерства оборони України договорів (додаткових угод) на закупівлю товарів, обіймав посаду пов`язану з постійним виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а тому за посадою був службовою особою, згідно примітки 1 до ст.364 КК, тобто службовою особою державного органу.
Отже, у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року ймовірний розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.364 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення та у вчиненні цього злочину підозрюється службова особа державного органу, у зв`язку з чим вказане кримінальне провадження містить умову, передбачену п.2 ч.5 ст.216 КПК.
Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі наявних на час розгляду апеляційної скарги відомостей та встановлених обставин констатує, що кримінальне провадження №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року предметно підсудне Вищому антикорупційному суду.
З урахуванням наведеного, висновок слідчого судді про непідсудність кримінального провадження та як наслідок ухвалення рішення про повернення клопотання прокурору є помилковим.
Зважаючи на викладене, відповідно до ч.1 ст.412 КПК, колегія суддів вважає зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону істотними та такими, які перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
З урахуванням того, що подане клопотання прокурора фактично не було предметом розгляду слідчого судді, постановлення судового рішення судом апеляційної інстанції по суті клопотання є неможливим, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а матеріали клопотання поверненню слідчому судді Вищого антикорупційного суду для вирішення питання щодо можливості його розгляду по суті з урахуванням викладених у рішенні суду апеляційної інстанції висновків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-1, 216, 247, 248, 257, 309, 392, 404, 407, 409, 412, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року про повернення клопотання скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою матеріали судової справи №991/3876/25 повернути до Вищого антикорупційного суду для розгляду слідчим суддею клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні в порядку ст.257 КПК.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3