Документ № 127293042

Справа № 991/3607/25

Провадження 1-кс/991/3637/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 квітня 2025 року Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, підозрюваного ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився у с. Хворостянівка Старобільського району Луганської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 52024000000000479, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідування 17 вересня 2024 року, та

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_6 .

2.В обґрунтування клопотання детектив зазначає, що детективами Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17 вересня 2024 року за підозрою у вчиенні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

2.1.За твердженням детектива, в ході досудового розслідування встановлені такі обставини.

2.2. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, Указом Президента України від 13.05.2008 № 432/2008 призначений строком на п`ять років на посаду судді Ленінського районного суду м. Луганська.

ОСОБА_6 18.06.2008 склав присягу судді, зокрема присягнув чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді. Додержання присяги є обов`язком судді, що передбачено ч. 6 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За постановою Верховної Ради України від 16.05.2013 № 247-VII, ОСОБА_6 обрано суддею Ленінського районного суду м. Луганська безстроково.

Указом Президента України від 07.04.2015 № 203/2015 ОСОБА_6 переведено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Згідно з наказом в.о. голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2015 № 23/К ОСОБА_6 зараховано до штату Сєвєродонецького міського суду Луганської області за переведенням із Ленінського районного суду м. Луганська з окладом відповідно до штатного розпису з 21.04.2015 та встановлено доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 20.04.2015 25 років 9 місяців 2 дні. Також встановлено доплату за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.06.2020 № 1946/0/15-20 ОСОБА_6 звільнено з посади судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу в.о. голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30.09.2020 № 26/К ОСОБА_6 відраховано з 30.09.2020 зі штату Сєвєродонецького міського суду Луганської області у зв`язку з поданням ним заяви про відставку.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

З 06.03.2006 до 30.09.2020 він був на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014.

ОСОБА_6 01.10.2020 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про перехід на пенсію за іншим законом, а саме Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та почав отримувати щомісячно довічне грошове утримання судді у відставці, яке одержує до цього часу.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

У ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя, крім іншого, зобов`язаний: дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя, вступаючи на посаду, присягає Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуватись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

За ст. ст. 1, 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, ОСОБА_6 повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду і має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Водночас він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011 зазначено, що дотримання суддею своїх обов`язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.06.2023 № 601/0/15-23 ОСОБА_6 призначено на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як суддю у відставці, і саме її він обіймає станом на день підписання повідомлення про підозру.

У пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суддя є суб`єктом, відповідальним за корупційні правопорушення.

За ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», суддям забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, набувши статус судді, з часу складання присяги і до цього часу ОСОБА_6 у розумінні ст.18 КК України є службовою особою.

Проте ОСОБА_6, незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, знаючи про них, здійснюючи функції представника судової влади, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, і, згідно з нормами зазначеного законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов`язаним діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, маючи відповідну фахову підготовку та значний досвід роботи, знехтував вимогами законодавства і вчинив умисний корисливий корупційний злочин за таких обставин.

За ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Станом на 21.04.2015 (день зарахування ОСОБА_6 до штату Сєвєродонецького міського суду Луганської області та початку виплати йому надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 відсотків) Закон України «Про судоустрій і статус суддів» був чинним в редакції від 01.04.2015.

Зокрема, ст. 133 передбачала: «Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду».

Тобто фактично ці норми ідентичні та протягом тривалого часу суддівська винагорода в Україні складається з одних і тих самих виплат, гарантуючи достойний рівень матеріального забезпечення судді.

Однією зі складових частин суддівської винагороди є доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків.

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Спеціалізованої вченої ради Міжнародної Кадрової Академії, Міжнародного Відкритого Університету, Міжрегіональної Академії управління персоналом від 01.12.2011 ОСОБА_6 присуджено науковий ступінь доктора філософії в галузі права, про що видано відповідний диплом серії НОМЕР_2 (реєстраційний номер № 1147) із перекладом на українську та англійську мови.

Однак згідно з інформацією, отриманою від Міністерства освіти і науки України, у 2011 році законодавством України Міжрегіональна Академія управління персоналом не була суб`єктом видачі дипломів доктора філософії власного зразка. Враховуючи наведене, диплом доктора філософії в галузі права серії НОМЕР_2 від 01.12.2011, виданий ОСОБА_6 Міжрегіональною Академією управління персоналом, не є документом встановленого зразка та не засвідчує наявність у вказаної особи наукового ступеня. Також Міністерством освіти і науки України не приймалось рішення про затвердження рішення Спеціалізованої вченої ради Міжрегіональної Академії управління персоналом про присудження ОСОБА_6 наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Крім того, ОСОБА_6 видавався диплом серії НОМЕР_2 від 01.12.2011 у межах неформальної освіти за програмою «Спільна заочна докторантура». Науковий ступінь доктора філософії, який присуджувався ОСОБА_6, не належить до формальних наукових ступенів та не є дипломом встановленого державою зразка.

При цьому між ОСОБА_6 та ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» укладався контракт на навчання у спільній заочній докторантурі, яким, у тому числі п. 2.5 визначено, що «присвоєний науковий ступінь не є підставою для отримання пільг, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 № 644 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань», а також іншими нормативними актами, якщо це прямо в них не сказано».

Незважаючи на такі обставини, у подальшому, не пізніше 21.04.2015, ОСОБА_6 при переведенні з посади судді Ленінського районного суду м. Луганська на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, усвідомлюючи, що він не має права на отримання доплати до суддівської винагороди за науковий ступінь кандидата (доктора філософії), маючи на меті отримати грошові кошти за рахунок бюджетних коштів, передбачених для виплати суддівської винагороди, зловживаючи можливостями службового становища, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як судді гарантії, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення яких вони надавались, діючи умисно, з корисливих мотивів, попри покладені на нього Конституцією України і законами України обов`язки дотримуватися норм і правил поведінки та не вчиняти дій, які є несумісними з високим званням судді, вирішив заволодіти коштами, які передбачені законом для доплати суддям за науковий ступінь, для чого подав до Сєвєродонецького міського суду Луганської області диплом доктора філософії в галузі права серії НОМЕР_2 від 01.12.2011, виданий йому ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».

Наказом в.о. голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2015 № 23/К ОСОБА_6 зараховано до штату Сєвєродонецького міського суду Луганської області за переведенням із Ленінського районного суду м. Луганська з окладом згідно із штатним розписом з 21.04.2015 та встановлено доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 20.04.2015 25 років 9 місяців 2 дні. Також нараховано доплату за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.

Підставою для встановлення такої надбавки стало надання ОСОБА_6 диплома серії НОМЕР_2 від 01.12.2011.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 21.04.2015 по 30.09.2020 на посаді судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_6 незаконно отримано з Державного бюджету України від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області у вигляді доплати до суддівської винагороди за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) грошові кошти в сумі 168 460 грн 50 коп.

Крім того, ОСОБА_6 після виходу 23.06.2020 у відставку, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, усвідомлюючи, що він не має права на отримання доплати до суддівської винагороди за науковий ступінь кандидата (доктора філософії), маючи на меті продовжувати отримати грошові кошти за рахунок бюджетних коштів у вигляді щомісячного довічного грошового утримання судді, без законних на те підстав, зловживаючи можливостями службового становища, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як судді гарантії, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», 01.10.2020 подав до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заяву про призначення довічного грошового утримання судді у відставці. До вказаної заяви ОСОБА_6 в тому числі долучив: копію трудової книжки серії НОМЕР_3; копію наказу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30.09.2020 № 26/К про звільнення; розрахунок стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.09.2020 № 2227/20-Вих, яка включала доплату за науковий ступінь у розмірі 10 404 грн 90 коп.

Наявність доплати за науковий ступінь збільшила розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримує ОСОБА_6 . За попереднім розрахунком включення з 01.10.2020 до розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_6 15 відсотків збільшило суму на 7 699 грн 63 коп. щомісячно, що загалом складає станом на початок квітня 2025 року 408 080 грн 39 коп.

Отже, ОСОБА_6, маючи статус судді та судді у відставці, тобто будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із статусом судді), шляхом подання копії диплома доктора філософії в галузі права серії НОМЕР_2 від 01.12.2011 і заяви від 01.10.2020 про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, усвідомлюючи той факт, що уповноважені посадові особи суду, Державної судової адміністрації та пенсійних органів не мають повноважень перевіряти справжність наданого диплома про науковий ступінь та зобов`язані відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виконувати його вимоги в частині нарахування та виплати доплати за науковий ступінь, заволодів бюджетними коштами в загальній сумі 576540 грн 89 коп., які передбачені на виплату суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_6 в період з 21.04.2015 по 01.04.2025 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахували йому грошові кошти у вигляді доплати за науковий ступінь до суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці в загальній сумі 576 540,89 грн (що згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України є великим розміром), якими в подальшому ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, слідство вважає, що ОСОБА_6 заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

2.3.В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу детектив зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує на ризики: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду, 2) знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, 3) незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, 4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

2.4.Детектив просить визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 661 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 2 001 508 грн. Вважає, що такий розмір застави, з огляду на особу підозрюваного та його майновий стан, здатний запобігти ризикам кримінального провадження.

2.5.У випадку внесення застави сторона обвинувачення просить покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження та за визначеною ними періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (м. Київ), без дозволу детектива, прокурора або суду; 3) утримуватися від спілкування зі свідками у провадженні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими свідками у провадженні; 4) повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; 5) здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

3.В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:

3.1.Прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити.

3.2.Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. На обґрунтування своїх доводів подав письмові заперечення. У них зазначив про те, що: 1) повідомлення про підозру ОСОБА_6 є необґрунтованим та є суб`єктивною інтерпретацією стороною обвинувачення як фактичних обставин, так і діянь, інкримінованих йому як елементів кримінального правопорушення; 2) сторона обвинувачення не надала обґрунтування того, чому не може бути застосовано більш м`який запобіжний захід; 3) відсутні реальні ризики, передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а сторона обвинувачення говорить про ризики необґрунтовано та абстрактно, не підтверджуючи їх існування фактами та доказами; 4) розмір застави є необґрунтованим та неспівмірним з майновим станом ОСОБА_6 та його доходами, визначений без урахування регулярної фінансової допомоги ЗС України.

3.3.Захисник ОСОБА_4 підтримав доводи свого колеги. Зазначив, що стороною обвинувачення не доведено обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Вказані дії, на переконання захисту, свідчать про ймовірне вчинення доброчесної помилки ОСОБА_6, що не може бути кримінально-караним діянням. Їх клієнт вірив, що цей диплом доктора філософії надає право на надбавки, а навчальний заклад просто ввів в оману ОСОБА_6 та інших людей, які навчались там.

3.4.Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників. Додатково зазначив, що МАУП його запевнив у тому, що диплом доктора філософії є законним і дійсним, відповідає законодавству. Вказав, що з 2014 року є військовослужбовцем ЗС України, наразі хоч і не є вже військовим, але активно допомагає побратимам та різним підрозділам. Також зазначив, що не заперечує відшкодувати суму, яку отримав від доплат. Проте вважає, що отримані вони були на законних підставах.

3.5.Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заперечення сторони захисту з додатками, слідчий суддя дійшов таких висновків.

4.Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

4.1.Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

4.2.У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

4.3.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

4.4.Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного.

5.Щодо обґрунтованості підозри.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого, прокурора.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник одержують можливість належним чином реалізовувати функцію захисту.

З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України.

Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 квітня 2025 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000479 розпочате 17 вересня 2024 року. ОСОБА_6 17 квітня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою ОСОБА_6 про його отримання 17 квітня 2025 року об 11 год 34 хв. (том 1 а.с. 21-29).

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

5.1.Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

5.2.Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, про що прямо зазначає ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, надавати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, крім випадку їх очевидної недопустимості. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Згідно з встановленими слідчим суддею обставинами кримінального провадження ОСОБА_6 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за тих обставин, викладених у повідомленні про підозру (том 1 а.с. 21-29).

5.3.Для визначення його причетності до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені відомості, надані органом досудового розслідування, зокрема:

-заява ГО «Центр протидії корупції» № 24_0829_259_ЦПК від 29.08.2024 в якій повідомлено про ймовірне вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме заволодіння ним коштами з Державного бюджету України;

-протокол огляду інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та стосується розгляду Луганським окружним адміністративним судом справ за позовами ОСОБА_6 від 28-29.10.2024 року;

-протокол огляду інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та стосується розгляду судами справ за участі ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» від 05.03.2025;

-протокол огляду інформації, яка міститься в мережі Інтернет та стосується навчання в Докторантурі в ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» та скандалів, які у зв`язку з цим виникали від 05.03.2025;

-протокол огляду інформації, яка міститься в мережі Інтернет та стосується сайту ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" та навчання в Докторантурі в Міжрегіональній Академії управління персоналом в минулі роки від 04.03.2025;

-протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 17.02.2025;

-протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.03.2025;

-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 24.03.2025;

-висновок Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_6 від 22.01.2025 та доданих до нього матеріалів;

-лист Державної судової адміністрації України № 11-4056/24 від 28.10.2024 про надання Територіальним управлінням ДСА України в Луганській області інформації стосовно отриманої ОСОБА_6 суддівської винагороди в Севєродонецькому міському суді Луганської області з 20.04.2015 по 30.09.2020;

-лист Державної судової адміністрації України № 8-25196/24 від 26.12.2024 про надання Територіальним управлінням ДСА України в Луганській області інформації щодо ОСОБА_6, в тому числі стосовно місця знаходження особової справи;

-лист Державної судової адміністрації України № 11-20602/24 від 18.10.2024 про надання Територіальним управлінням ДСА України в Луганській області інформації щодо ОСОБА_6, в тому числі стосовно суддівської винагороди;

-лист Державної судової адміністрації України № 11-7191/25 від 11.04.2025 про надання Територіальним управлінням ДСА України в Луганській області інформації щодо ОСОБА_6, в тому числі стосовно розміру суддівської винагороди;

-лист Міністерства освіти і науки України №9/17834-24 від 28.10.2024, яким підтверджено відсутність у ОСОБА_6 диплому доктора філософії державного зразка та відсутність рішення про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради про присудження ОСОБА_6 наукового ступеня;

-лист ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» № 4822 від 18.11.2024 про отримання ОСОБА_6 диплому доктора філософії в межах неформальної освіти та неможливість його використання для отримання доплат, передбачених за науковий ступінь;

-лист ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» № 1057 від 03.04.2025 про надання інформації стосовно навчання ОСОБА_6 в Докторантурі та надання копії контракту;

-лист Вищої ради правосуддя № 29422/о/9-24 від 22.10.2024 стосовно проходження спеціальної перевірки ОСОБА_6 та його участі в конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

-лист Головного управління Пенсійного фонду України № 1200-0305-5/27989 від 01.11.2024 щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_6, в тому числі щодо його збільшення за рахунок надбавки за науковий ступінь в розмірі 15%;

-лист Головного управління Пенсійного фонду України № 2800-060203-5/65830 від 28.10.2024 щодо пенсійного забезпечення та перебування на обліку ОСОБА_6 ;

-протокол огляду речей та документів від 28.04.2025;

- інші матеріали кримінального провадження.

5.4.Слідчий суддя не буде посилатись як на доказ на протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 07 січня 2025 року. На переконання слідчого судді, вказаний доказ був отриманий з показань ОСОБА_6 як свідка, який надалі визнаний підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, що дає підстави визнати його недопустимим у межах розгляду справи № 991/3607/25 (п. 3 ч. 3 ст. 87 КПК України). Щодо протоколу допиту свідка ОСОБА_8, то слідчий суддя не вбачає підстав для такого ж висновку, бо підстав для визнання недопустимими «похідних» показань процесуальним законодавством не передбачено.

5.5.Також слідчий суддя зауважує, що, виходячи із практики ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином та на даній стадії розслідування не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

У відповідності до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.

Так, згідно з матеріалами провадження, предметом розгляду слідчим суддею є виключно клопотання сторони обвинувачення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави. Сторона обвинувачення зобов`язана надати слідчому судді достатні докази, які на її переконання свідчать про причетність особи до вчинення злочину. Слідчий суддя у свою чергу на підставі змагальності сторін вже здійснює оцінку обставинам справи в межах розгляду вказаного клопотання.

Захист стверджував, що відсутні всі елементи складу злочину, у якому сторона обвинувачення підозрює ОСОБА_6 .

Разом з тим, на переконання слідчого судді, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення органом досудового розслідування усіх елементів складу інкримінованого злочину, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі його елементи (суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона), а також кваліфікуючі ознаки.

Отже, вирішення на даній стадії досудового розслідування питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_6 всіх елементів складу злочину є передчасним.

Натомість, за результатами розгляду клопотання не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим. Більше того, характер та послідовність дій ОСОБА_6, наведених у повідомленні про підозру, у сукупності з наданими до клопотання доказами, пов`язують його з інкримінованим злочином тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування та стверджувати, що такий злочин за викладених у клопотанні обставин міг мати місце.

Тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вказаному кримінальному провадженні є не доведеними на даному етапі кримінального провадження.

Доводи ж захисників про добросовісну помилку в діях ОСОБА_6, які були озвучені у ході судового розгляду, у тому числі в контексті наданих роз`яснень МОН щодо деяких питань практичної реалізації положень нового Закону України «Про вищу освіту» від 15 серпня 2014 року (прирівняння дипломів доктора філософії до дипломів кандидата наук) підлягають перевірці органом досудового розслідування з урахуванням всіх обставин справи.

Так, дійсно вказані роз`яснення хоч і не є нормативно-правовим актом, проте вони висловлюють позицію профільного державного органу, що здійснював керівництво роботою з присудження наукових ступенів, та розміщені на сайті Кабінету Міністрів України з 2014 року. Відповідно до практики ЄСПЛ поняття «закон» включає всі акти законодавства, а не лише закони («Санди Таймс проти Великої Британії», 1979 року; «Даджен проти Великої Британії», 1981 року).

Вищезазначена стадія кримінального провадження є динамічною, тому, на переконання слідчого судді, органом досудового розслідування має бути в подальшому підкріплена додатковими доказами його слідча версія, що відображена в повідомленні про підозру.

6.Щодо ризиків кримінального провадження.

6.1.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

6.2.Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче сторона обвинувачення у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

6.3.На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

-переховуватись від органів досудового розслідування та суду,

-знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,

-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні,

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

6.4.Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов`язаний з корисливою спрямованістю та використанням службового становища (що може свідчити про свідому позапроцесуальну поведінку). Злочин, який інкримінується ОСОБА_6, є тяжким кримінальним правопорушенням, його санкція передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі "Becciev v. Moldova", п. 58). Отже, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6, у сукупності з іншими обставинами.

ОСОБА_6 призначений членом ВККС з 2023 року, до цього займав посади як і слідчого та прокурора у Луганській області, так і з 2008 року судді Ленінського районного суду м. Луганська, а з 2015 року судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області. На переконання слідчого судді, вказане може свідчити про наявність різного роду зв`язків, у тому числі у правоохоронних органах, що може сприяти у переховуванні підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Ба більше, з 28 лютого 2022 року до 14 червня 2024 року ОСОБА_6 був мобілізований та проходив військову службу за призовом у військовій частині НОМЕР_1, що може надати йому можливість переховуватись в розташуванні цієї частини, оскільки він залишився у тісному контакті з військовослужбовцями, які продовжують нести службу та можуть сприяти йому в переховуванні від органів досудового розслідування, а через військові дії тяжко навіть встановити місце розташування військових частин, які задіяні у виконанні бойових завдань.

Також встановлено, що у ОСОБА_6 є повнолітня дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка протягом тривалого часу проживає за кордоном, а саме у Великій Британії, а отже має там постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, джерела доходу. Зокрема вбачається, що ОСОБА_12 залишила територію України 12 серпня 2023 року та більше не поверталась. Ці обставини підтверджуються даними щорічної декларації ОСОБА_6 за 2024 рік, де місцем проживання ОСОБА_12 зазначено м. Лондон, Велика Британія.

З 2021 року за кордон весь час їздять дружина та молодша дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_13 та неповнолітня ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, вони деколи залишаються за кордоном на декілька місяців, що ймовірно свідчить також про їх поїздки до ОСОБА_12 та наявність достатніх матеріальних ресурсів.

Вищенаведене підтверджує можливість сприянні родиною ОСОБА_6 у переховуванні його за межами України та міцність соціальних зв`язків там.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_12 перебуватиме у Великій Британії до 31 серпня 2025 року, оскільки має строковий дозвіл на перебування там, який закінчується, а тому вона ніяким чином не зможе сприяти ОСОБА_6 у перебуванні там, слідчий суддя відхиляє. По перше, суд аналізує наявність ризиків на дату постановлення ухвали, по друге, вищезазначений дозвіл може бути продовжений.

На переконання слідчого судді вказане не свідчить про відсутність сталих зв`язків у ОСОБА_12 за кордоном. Існує висока ймовірність, що вона може сприяти ОСОБА_6 у перебуванні в іншій країні чи навіть логістично допомогти у перетині кордону. Цих дій цілком достатньо для обґрунтування на вказаній стадії ймовірності існування ризику переховування.

Також слід враховувати, що фінансові доходи ОСОБА_6 дозволяють йому без жодних проблем залишити межі України, обрати будь-яку країну для проживання та залишатись там протягом тривалого часу. Зокрема, тільки на банківських рахунках у нього та його дружини знаходиться більше 2 млн. грн., а також наявні значні заощадження в готівкових коштах, зокрема 27000 доларів США.

Також слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування, як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

6.5.Ризик знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Достатньо обґрунтованим є ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинений шляхом використання службового становища.

Так, ОСОБА_6, враховуючи свою посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та соціальний статус під час досудового розслідування, може вживати заходів для знищення чи спотворення документів, які можуть бути доказами вчинення кримінального правопорушення, що розслідується.

Крім того, велика частина документів та носіїв інформації, які мають значення для досудового розслідування, знаходяться на окупованій території Луганської області, втрачені або їх місце перебування взагалі невідоме. Це стосується документів та інформації, які знаходились у володінні Ленінського районного суду м. Луганська, Сєвєродонецького міського суду Луганської області, Луганського окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Пенсійного фонду України в Луганській області.

ОСОБА_6 безпосередньо сам або через уповноважених осіб може спробувати знищити або приховати документи та інформацію, якими володіють ці суди та державні органи, оскільки йому достеменно відомо про можливе їх знаходження там.

ОСОБА_6 маючи знайомства і вплив, як безпосередньо, так і здійснюючи вплив на бувших колег по роботі, а також підлеглих йому працівників суду, використовуючи вплив та повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, може спробувати знищити чи спотворити оригінали матеріалів своєї особової справи, документів, які стосуються його навчання в Докторантурі ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», судових справ, які розглядались Луганським окружним адміністративним судом тощо. При цьому, такі документи, їх копії, інформація та носії інформації можуть зберігатись у самого ОСОБА_6 . Про це також свідчить надання копії особової справи судді самим підозрюваним у судовому засіданні з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, яку, як зазначила прокурор, детективи намагались відшукати під-час проведення обшуків у ОСОБА_6, проте не знайшли.

Ці обставини можуть свідчити про достатню вірогідність вчинення підозрюваним дій, що будуть спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

6.6.Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим. Слідчим суддею береться до уваги, що ОСОБА_6, використовуючи свій авторитет, досвід та службове становище, матиме можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні. Крім цього, слідчий суддя враховує, що вказаний ризик також розповсюджується на вже допитаних свідків, зокрема суддю ОСОБА_8, іншого члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_9, керівника апарату Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_10, щоб вони змінили свої покази або відмовились від свідчень.

Разом з цим, слідчий суддя відхиляє вказаний ризик та у подальшому заборону спілкування зі свідком ОСОБА_11 . Хоч, як вказує сторона обвинувачення він був науковим керівником при захисті дисертації в ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», проте наразі вказана особа здійснює адвокатську діяльність і є адвокатом ОСОБА_6 з 21 грудня 2024 року (том 7 а.с. 153-160). Ба більше, предмет надання юридичних послуг ОСОБА_11 стосується обставин, які встановлюються в межах кримінального провадження № 52024000000000479.

Ризик незаконного впливу на вказаних осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

6.7.Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Вказаний ризик є досить обґрунтованим, з огляду на таке. ОСОБА_6 в силу своєї посади, особистих якостей має широке коло зв`язків в правоохоронних органах, судів, які він може використати з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином для уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_6 є членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, тобто суддівського органу, який має значне коло повноважень в сфері суддівського врядування, а саме до кола його повноважень входить проведення доборів суддів та конкурсів на посади, проведення оцінювань тощо. Саме по собі перебування ОСОБА_6 у складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, створює тиск на діяльність як самої Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, так і судочинства в цілому.

У ході розгляду клопотання встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом адвоката ОСОБА_14, подана в інтересах ОСОБА_6, до ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», третя особа Міністерство освіти та науки України про визнання контракту недійсним та стягнення вартості навчання та моральної шкоди. Є достатні підстави вважати, що у разі ухвалення позитивного рішення у цій цивільній справі, ОСОБА_6 планує використати з метою свого захисту, що є правомірним

В той же час, враховуючи посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ОСОБА_6 може використати свій статус для впливу на суддів Голосіївського районного суду м. Києва для отримання потрібного йому рішення.

6.8.Враховуючи вищевикладене слідчий суддя доходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує детектив у клопотанні та прокурор у судовому засіданні. Слідчий суддя не погоджується з доводами захисників про повну відсутність таких ризиків або малу їх ймовірність. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

7.Щодо індивідуальних обставин, які стосуються особи підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України.

7.1.Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові обставини.

7.2.Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час вирішення питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу враховує такі обставини/документи:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України;

- інкриміноване кримінальне правопорушення відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 виповнилося 59 повних років;

- посвідчення учасника бойових дій від 03 червня 2008 року (том 4 а.с 312);

- нагороди як військовослужбовця ЗС України (том 7 а.с. 161-166), довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 27 червня 2024 року (том 4 а.с. 313-314);

- службову характеристику ОСОБА_6 як військовослужбовця від 13 лютого 2025 року (том 7 а.с. 234);

- підозрюваний з 2008 року є суддею, а з 2023 року - членом ВККС;

- майновий стан підозрюваного, який можна охарактеризувати як забезпечений. Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік ОСОБА_6 отримав 1 209 091 грн щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; 221 667 грн процентів за вкладом; 4 390 грн компенсацію пільг; 520 636 грн виплат військовослужбовцю; 1 912 576 грн зарплати члена ВККС. Таким чином, всього за минулий рік ОСОБА_6 отримав сукупний дохід, що перевищує 3 млн 800 тисяч гривень. Також він володіє та користується транспортним засобом: MITSUBISHI OUTLANDER, 2016 року випуску та має у власності будинок та дві земельні ділянки у м. Луганськ.

8.Щодо застосування запобіжного заходу у виді застави.

8.1.Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

8.1.У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8.2.Визначаючи необхідність застосування запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя виходить із наданих стороною обвинувачення та захисту відомостей про майновий стан підозрюваного та документів, наданих стороною захисту щодо витрат і волонтерської діяльності ОСОБА_6 (том 7 а.с. 200). Наявними в матеріалах клопотання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, загальний дохід підозрюваного за цей рік склав 3 млн 800 тисяч грн.

8.3.З урахуванням всіх досліджених даних щодо фінансового стану підозрюваного, зокрема даних щодо витрат на утримання доньки, активної волонтерської позиції, стану здоров`я підозрюваного, з урахуванням наданих виписок із хірургічного відділення ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області». ОСОБА_6 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення видане 03 червня 2008 року. Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 08.03.2022 по 21.05.2022, з 23.05.2022 по 03.02.2023, з 14.02.2023 по 09.05.2023, з 14.05.2023 по 10.06.2023, з 21.06.2023 по 02.09.2023, з 21.09.2023 по 11.11.2023, з 06.12.2023 по 19.12.2023, з 19.12.2023 по 29.12.2023, з 18.01.2024 по 20.05.2024, з 08.06.2024 по 14.06.2024, перебуваючи в м. Малин Житомирської області, в м. Слов`янськ Донецької області. Указом Президента України № 634/2024 від 17 вересня 2024 року нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Також слідчий суддя бере до уваги, що 01 червня 2023 року Вища рада правосуддя за результатами проведення співбесіди з рекомендованим Конкурсною комісією кандидатом на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вирішила призначити ОСОБА_6 на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, тобто вказана особа має авторитет та під час тривалих конкурсних процедур підтвердив свою доброчесність на вказаному етапі. Слідчий суддя оцінює вказані обставини безвідносно до питань отримання диплому доктора філософії.

Ба більше, із письмовими зобов`язаннями про особисту поруку ОСОБА_6 звернулись військові ОСОБА_15, який є Героєм України, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, що також заслуговує на увагу, а тому слідчий суддя, з урахуванням усіх обставин та характеристик підозрюваного, вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави, проте не у тому розмірі, який просить сторона обвинувачення, а у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин, на переконання слідчого судді, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не є непомірним для підозрюваного.

8.4.Приймаючи до уваги визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя доходить висновку, що застава є достатнім та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, саме у такому розмірі як зазначає слідчий суддя. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити частково.

9.Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.

9.1.Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

9.2.Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 до слідчого судді звернулись із письмовими зобов`язаннями ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про особисту поруку.

Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

В даному випадку слідчий суддя безумовно погоджується з тим, що військовослужбовці ЗС України є особами, які заслуговують на довіру, адже вони є людьми, які боронять нашу державу під час повномасштабного вторгнення РФ на територію України і захищають людей.

Водночас особиста порука як запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_6, на переконання слідчого судді, не є ефективним запобіжним заходом.

На даний момент слідчий суддя встановив наявність ризиків переховування, знищення документів, впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який ефективно забезпечується заставою саме у тому розмірі, який було визначено під час застосування запобіжного заходу. Особиста порука є менш обтяжливим запобіжним заходом, а тому повною мірою не може запобігти наявним ризикам кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя враховує і той факт, що на даний момент підозрюваний ОСОБА_6 не обтяжений жодними додатковими процесуальними обов`язками, а тому застава як запобіжний захід здатна забезпечити потреби досудового розслідування, і не є суворим обмеженням прав ОСОБА_6 .

При чому, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави. Можливість втратити грошові кошти є фактором, що утримує підозрюваного від вчинення дій на шкоду кримінального провадження.

10.Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

10.1.У зв`язку із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, та встановлення ризиків кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов`язки, про які зазначає детектив у клопотанні і які кореспондуються з встановленими ризиками кримінального провадження.

10.2.Разом з цим, слідчий суддя вважає за доцільне уточнити певні обов`язки, а саме.

10.3.Так, сторона обвинувачення просить покласти обов`язок «утримуватися від спілкування зі свідками у провадженні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими свідками у провадженні». Проте, слідчий суддя вважає його непропорційно обтяжливим в частині «утримуватися від спілкування …. зі свідком ОСОБА_11 та з іншими свідками у провадженні», оскільки підозрюваний може реалізовувати своє право на правову допомогу шляхом спілкування зі своїм адвокатом ОСОБА_11, а щодо інших свідків, то їх коло не є визначеним та конкретизованим для обмеження спілкування.

Щодо обмеження спілкування підозрюваного зі свідками у провадженні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, то таке обмеження не відповідає легітимній меті обмеження права особи на свободу слова. Слідчий суддя зазначає, що свідок ОСОБА_9 є також членом ВККС і заборона спілкування загалом із вказаним свідком унеможливить нормальні робочі відносини членів комісії.

Поруч з цим, покладання на ОСОБА_6 обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення, буде належним запобіжником запобігання спробам незаконного впливу на них.

10.4.Також у ході розгляду клопотання встановлено, що дружина та донька ОСОБА_6 працюють і проживають у м. Івано-Франківськ, а тому він регулярно відвідує їх. Слідчий суддя вважає за необхідне надати дозвіл підозрюваному на перебування як у м. Києві, так і у м. Івано-Франківськ, з можливістю проїзду до вказаного міста з м. Києва.

10.5.Щодо обов`язку прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження та за визначеною ними періодичністю, то слідчий суддя вважає за необхідне також уточнити такий обов`язок. Оскільки на даному етапі не визначено з якою періодичністю має підозрюваний прибувати, то вказаний обов`язок у такому вигляді не є конкретизованим та підлягає виключенню.

10.6.Крім того, слідчий суддя зазначає, що забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім випадків, передбачених законодавством України, зокрема забороняється взяття паспорта у заставу (п. 23 Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року зі змінами). На підстав викладеного слідчий суддя вважає за необхідне уточнити обов`язок щодо здачі на зберігання документів для виїзду закордон, зазначивши «окрім паспорта громадянина України».

10.7.У відповідності до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Тому строк дії покладених на підозрюваного обов`язків встановлюється слідчим суддею до 30 червня 2025 року.

11. У ході судового розгляду сторона захисту наводила також інші аргументи, які жодним чином не свідчать про відсутність підстав застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_6 . Тому слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, № 303-A; пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Розглядаючи клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

12. Відтак слідчий суддя доходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання детектива.

13. Окремо слід зауважити, що на підставі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 176-178, 182, 193, 194, 196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя постановив:

1.Клопотання старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, задовольнити частково.

2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Хворостянівка Старобільського району Луганської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

3.Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов`язки:

3.1.прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

3.2.не відлучатися із м. Київ та м. Івано-Франківськ з можливістю проїзду через Київську, Житомирську, Тернопільську, Івано-Франківську області, без дозволу детектива, прокурора або суду;

3.3.утримуватися від спілкування зі свідками у провадженні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення;

3.4.повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

3.5.здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

4.Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці - до 30 червня 2025 року.

5.Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN - UA678201720355279004000096000.

6.Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

7.Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

8.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

9.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

10.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1