Документ № 127353453

Справа № 991/3868/25

Провадження 1-кс/991/3902/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 представників власника/володільця майна - адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4, детектива ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52025000000000046 від 31.01.2025,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна (далі - Клопотання) у кримінальному провадженні № 52025000000000046 від 31.01.2025 (далі - Кримінальне провадження), в якому вона просить:

1) скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2024 та змінений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30.10.2024 у справі № 991/1152/24, на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6, а саме:

- 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ GLE 300D, VIN-код НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2022 року випуску;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0024 площею 0,2019 га за адресою АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0040 площею 0,1537 га за адресою АДРЕСА_1 (далі - Ухвала від 14.02.2024);

2) скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.03.2024 № 991/1667/24, на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6, а саме:

- 1/2 частину житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 728454432214), площею 1020,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, (об`єкт складається з житлового будинку загальною площею 1020,6 кв.м., житловою площею 254,8 кв.м., каплиці площею 49,8 кв.м., будинку охорони площею 49,8 кв.м., альтанки площею 75,5 кв.м. будинку рибалки площею 4,3 кв.м.);

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0022 площею 0,1580 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0019 площею 0,1691 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0015 площею 0,2997 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0014 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0005 площею 0,1050 га за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Ухвала від 05.03.2024).

Клопотання мотивовано тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32014100070000038 від 08.05.2014, в межах якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ст. 255 КК України. Постановою прокурора САП ОСОБА_8 від 31.01.2025 матеріали досудового розслідування, зокрема, за підозрою ОСОБА_7, виділені в окреме провадження, якому в подальшому присвоєно номер № 52025000000000046 від 31.01.2025. У цей же день детектив ОСОБА_9 своїм листом повідомив сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у Кримінальному провадженні в порядку ст. 290 КПК України. Водночас, у межах кримінального провадження № 32014100070000038 від 08.05.2014 накладено арешт на майно ОСОБА_6 . Ухвалою від 14.02.2024 із забороною відчуження та розпорядження, а також Ухвалою від 05.03.2024 із забороною розпоряджання. Представник у Клопотанні зазначає, що арешт накладено необґрунтовано з огляду на таке: (1) 07.03.2013 між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 укладено шлюбний договір, яким визначено правовий режим майна; (2) арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, проте ОСОБА_6 не має жодного статусу ні у кримінальному провадженні № 32014100070000038 від 08.05.2014, ні у Кримінальному провадженні; (3) розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника такого майна, наслідком чого є неналежна перевірка всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про арешт. Враховуючи вищевикладене, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна безпідставно обмежує право власності ОСОБА_6 та суперечить принципу справедливого балансу.

У судовому засіданні представники ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали доводи поданого Клопотання, просили задовольнити із викладених у ньому підстав.

Детектив НАБУ ОСОБА_5, який діє на підставі доручення прокурора САП ОСОБА_8, заперечував щодо доводів Клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Підтримав письмові заперечення (Вх. № 19694/25 від 05.05.2025), де зазначено таке. Арешт накладено обґрунтовано, оскільки є достатні підстави вважати, що частина майна підозрюваного ОСОБА_7 у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_6, яке зареєстроване за останньою, є предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначене ОСОБА_7 у разі визнання його вини. При цьому, при накладенні арешту на майно вже застосовано принцип пропорційності шляхом накладення арешту на 1/2 частину спільного майна. Крім того, накладення арешту на майно із забороною відчуження та розпорядження не позбавляє власника майна права ним користуватися.

Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту Клопотання та згідно пояснень представників у судовому засіданні, адвокати посилаються саме на необґрунтованість накладення арешту на майно.

Таким чином, враховуючи доводи Клопотання, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчим суддею при розгляді поданого Клопотання, на підставі наданих доказів, встановлюється обґрунтованість/необґрунтованість накладення арешту на Майно та, як наслідок, наявність/відсутність підстав для скасування такого арешту.

12.02.2024 у межах кримінального провадження № 32014100070000038 від 08.05.2014 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001) КК України.

30.01.2025 у межах кримінального провадження № 32014100070000038 від 08.05.2014 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001) КК України (далі - Повідомлення про підозру).

Згідно викладених у Повідомленні про підозру обставин, протягом 2013-2014 років компаніями ОСОБА_11 на територію України під приводом подальшого транзиту в інші країни ввезено нафтопродукти, які в дійсності реалізовувались в межах держави без сплати належних податків, зборів і платежів. У 2014 році за цими фактами слідчими підрозділами МВС України розпочато кримінальні провадження, у межах яких накладено арешт на нафтопродукти як речові докази для забезпечення в майбутньому виконання вироку в частині конфіскації майна та відшкодування державі збитків. У ОСОБА_12 та ОСОБА_7, які розуміли, що нафтопродукти будуть звернуті в дохід держави, виник спільний умисел щодо заволодіння ними, замаскувавши це під передачу речових доказів для реалізації підконтрольному державному підприємству, їх продаж за заниженою ціною підконтрольному приватному суб?єкту господарювання та виведення коштів, отриманих державним підприємством як часткова оплата, на рахунки інших підконтрольних приватних суб?єктів господарювання. З 06.03.2014 по 30.09.2014 ОСОБА_7 та ОСОБА_12 з метою вчинення особливо тяжкого злочину - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - створили злочинну організацією, до якої увійшли ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також інші невстановлені на даний час особи, керували нею та брали участь у ній. Злочинна організація на чолі з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 встановила контроль над ДП «Укртранснафтопродукт» (далі - ДП), у тому числі шляхом призначення на керівні посади в ДП членів злочинної організації. На роль покупця нафтопродуктів ОСОБА_12 підібрано підконтрольне йому ТОВ «Укройлпродукт», а для виводу коштів, отриманих ДП як часткова оплата за реалізовані нафтопродукти, підшукано ТОВ «Ітанікс Стронг» та ТОВ «Трейд Інвест Компані». ОСОБА_17, діючи від імені ДП, уклав з іншим членом злочинної організації ОСОБА_16, який діяв від імені ТОВ «Укройпродукт», договір постачання разом з додатками, умови якого передбачили ціну нижче за ринкову через «вимушеність продажу» та відстрочення остаточних розрахунків за отримані нафтопродукти. Однак навіть визначена у такий спосіб вартість нафтопродуктів не була перерахована на депозитний рахунок уповноваженого банку органу досудового розслідування для забезпечення конфіскації. Натомість ОСОБА_12 організовано перерахування коштів ДП на рахунки ТОВ «Ітанікс Стронг» та ТОВ «Трейд Інвест Компані» у якості передоплати за договорами поставки. Як наслідок кошти, що перераховувались ТОВ «Укройлпродукт» на рахунки ДП, із володіння злочинної організації не вибували, проте члени злочинної організації отримували у своє розпорядження і нафтопродукти. ОСОБА_15 та ОСОБА_14 під виглядом уповноважених представників ДП організовано відпуск нафтопродуктів загальною вартістю 817 052 406,75 грн (з урахуванням сплати акцизного збору) з місць їх зберігання покупцям після продажу на паливному ринку України з оформленням супроводжуючих документів. Таким чином, у зв?язку з несплатою в дохід державного бюджету вартості арештованих у кримінальному провадженні № 12014160020000076 нафтопродуктів, діяльністю злочинної організації під керівництвом ОСОБА_7 та ОСОБА_12 державі заподіяно збитки в розмірі 817 052 406,75 грн (з урахуванням сплати акцизного збору).

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється:

- у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також керівництві такою організацією та участі у ній, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-III);

- організації, керуванні підготовкою та вчиненням заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого злочинною організацією в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ) КК України, є особливо тяжким злочином.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Постановою прокурора САП ОСОБА_8 від 31.01.2025 матеріали досудового розслідування, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, виділені в окреме провадження, якому в подальшому присвоєно номер № 52025000000000046 від 31.01.2025.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2024 (справа № 991/1152/24, провадження 1-кс/991/1164/24) накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, право власності на яке зареєстроване за останньою, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0024 площею 0,2019 га за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0040 площею 0,1537 га за адресою АДРЕСА_1 ; автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 300D, VIN-код НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2022 року випуску.

Водночас, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30.10.2024 вказану ухвалу скасовано в частині накладення арешту на 1/2 частину вищезазначеного майна.

Також, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.03.2024 (справа № 991/1667/24, провадження 1-кс/991/1669/24) накладено арешт із забороною розпорядження на майно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке належить йому на праві спільної сумісної власності та зареєстроване за ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, а саме: 1/2 частину житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 728454432214), площею 1020,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, (об`єкт складається з житлового будинку загальною площею 1020,6 кв.м., житловою площею 254,8 кв.м., каплиці площею 49,8 кв.м., будинку охорони площею 49,8 кв.м., альтанки площею 75,5 кв.м. будинку рибалки площею 4,3 кв.м.); 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0022 площею 0,1580 га за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0019 площею 0,1691 га за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0015 площею 0,2997 га за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0014 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221480903:02:014:0005 площею 0,1050 га за адресою: АДРЕСА_3 . Відомості щодо скасування або зміни вищезазначеної ухвали в матеріалах Клопотання відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається зі змісту вищезазначених ухвал, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для накладення арешту слідчими суддями встановлено: (1) детективами НАБУ у межах кримінального провадження № 32014100070000038 від 08.05.2014 розслідуються обставини вчинення, у тому числі, ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, чим спричинено збитки державі на суму 967 309 290, 53 грн; (2) існує обґрунтована підозра щодо вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень та причетність до х вчинення ОСОБА_7, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна; (3) у випадку направлення обвинувального акта щодо ОСОБА_7 до суду та визнання судом його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, до нього може бути застосоване обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна; (4) майно, щодо якого подане клопотання про арешт, належить ОСОБА_6 та набуте нею у власність у період перебування у шлюбі з ОСОБА_7 . Вказане може свідчити, що частина даного майна належить ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності подружжя; (5) накладення арешту на майно не є припиненням права власності, а носить тимчасовий характер застосування, тому відповідні обмеження є розумними та співмірними з огляду на завдання кримінального провадження; (6) не накладення арешту на майно може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження; (7) заборона відчуження та розпорядження майном виправдає такий ступінь втручання у право власності ОСОБА_6 ; (8) негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не встановлено; (9) на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання; (10) втручання у право власності є пропорційним.

У Клопотанні зазначається про необґрунтованість накладення арешту на майно, оскільки воно є особистою приватною власністю ОСОБА_6 внаслідок укладання шлюбного договору, яким визначено правовий режим майна кожного з подружжя.

Так, шлюб між ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2, укладено 03.06.1989, що встановлено слідчими суддями при вирішенні питання про накладення арешту та не спростовано учасниками під час розгляду Клопотання.

Відомості щодо розірвання шлюбу у матеріалах Клопотання відсутні.

Як вбачається з копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 08.06.2006 та витягів з Державного реєстру правочинів, за ОСОБА_19, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстровано право власності на наступні об`єкти:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0024 площею 0,2019 га за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0022 площею 0,1580 га за адресою: АДРЕСА_1;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0015 площею 0,2997 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0019 площею 0,1691 га за адресою: АДРЕСА_2;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0014 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0005 площею 0,1050 га за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, за ОСОБА_19, РНОКПП НОМЕР_3, також зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221480903:02:014:0040 площею 0,1537 га за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 168337 від 30.11.2011.

Згідно свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 728454432214), площею 1020,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з 18.09.2015 перебуває у приватній власності ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_3 .

Як вбачається з п. 1.1. договору купівлі-продажу № 0252630031 від 11.11.2022, укладеного між ТОВ «Автоцентр на Кільцевій» (Продацець) та ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_3 (Покупець), Продавець, керуючись рішенням Покупця, який вибрав потрібний йому новий автомобіль Mercedes-Benz, замовлення № 0252630031 із представлених в автосалоні Продавця зразків або електронних каталогів, зобов`язується передати у власність Покупцеві Автомобіль, аналогічний вибраному, а Покупець зобов`язується прийняти переданий Автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до Акту приймання-передачі автомобіля № 0252630031 від 31.01.2023 Продавець (ТОВ «Автоцентр на Кільцевій») передав, а Покупець ( ОСОБА_6 ) прийняла Автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, 4 MATIC, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_4 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 08.02.2023 право власності на транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLE 300D, VIN-код НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2022 року випуску зареєстровано за ОСОБА_6 .

Таким чином, вказаний автомобіль, житловий будинок та земельні ділянки придбані під час шлюбу ОСОБА_10 з ОСОБА_7 .

Згідно положень ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Так, відповідно до ч. 1, 3 чт. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 64 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Глава 10 Сімейного кодексу України регулює порядок укладення шлюбного договору.

Так, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям (ч. 1 ст. 92 СК України).

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 93 СК України).

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (ч. 5 ст. 93 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 97 СК України у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім`ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв`язку з реєстрацією шлюбу.

Так, 07.03.2013, між ОСОБА_7, РНОКПП НОМЕР_5 (Чоловік) та ОСОБА_19, РНОКПП НОМЕР_3 (Дружина) укладено шлюбний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським (далі - Договір) Вказаний Договір врегульовує майнові відносини між Чоловіком та Дружиною, включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі. Даний Договір набирає чинності у день його нотаріального посвідчення та укладений без зазначення терміну його дії.

Зі змісту Договору вбачається, що (1) все майно, у тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною до реєстрації щлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане чи набуте; (2) все майно, у тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною після реєстрації щлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане чи набуте; (3) все майно, у тому числі рухоме і нерухоме, яке буде придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною після укладення даного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно буде придбане чи набуте.

Надаючи оцінку вищезазначеному Договору, слідчий суддя враховує також обставини кримінального провадження, в межах якого накладено арешт, а саме:

1) Період вчинення кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_7 . Відповідно до Повідомлення про підозру ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень в період з 2014 по 2018 роки, однак вони ґрунтуються на передумовах та обставинах, що виникли ще у 2013 році;

2) Дати укладання шлюбу (1989 рік), Договору (2013 рік) та внесення відомостей про кримінальні правопорушення, вчинення яких інкриміновано ОСОБА_7, до Єдиного реєстру досудових розслідувань (08.05.2014). Тобто Договір укладено через 24 роки після реєстрації шлюбу, проте незадовго до початку досудового розслідування;

3) Дат набуття ОСОБА_10 майна у власність та обсяг вказаного майна;

4) Метою укладання Договору було не лише врегулювання майнових відносин подружжя, а і зміна правового режиму всього майна, набутого подружжям, як до укладання цього Договору, так і після.

Враховуючи вищевикладене, на переконання слідчого судді, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо укладання Договору саме у 2013 році спрямовані на уникнення негативних правових наслідків щодо їх майна, зокрема, можливого застосування покарання у виді конфіскації майна.

За такого, факт укладання Договору не є безумовною підставою для скасування арешту майна, зазначеного у Клопотанні, оскільки з огляду на обставини його укладення, він не змінює презумції спільної сумісної власності щодо об`єктів, набутих у шлюбі.

Таким чином, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що частина майна підозрюваного у спільній сумісній власності (1/2) подружжя з ОСОБА_10, яке зареєстровано за ОСОБА_10, є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_7 судом, у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину.

Слідчий суддя також зазначає, що при вирішенні питання про конфіскацію майна третіх осіб, набутого в результаті вчинення тяжких корупційних злочинів, необхідно враховувати практику Верховного Суду щодо добросовісності як основоположної засади цивільного законодавства.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного шравовідношення. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-д провадження № 61- 156св17).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення правочину/договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов?язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов?язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Дана позиція узгоджується із позицією суду касаційної інстанції (постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №?606/1636/18, від 13.04.2022 у справі №?757/62043/18-ц).

За такого, при вирішенні питання про скасування арешту у порядку кримінального судочинства, слідчий суддя не може залишити поза увагою обставини укладання договору, яким визначено правовий режим майна, набутого, у тому числі, в період перебування в зареєстрованому шлюбі.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1 статті 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК України).

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цьому Кримінальному провадженні пов`язаний із значенням для держави та суспільства інституту права власності на землю, запобігання її незаконного вибуття із державної власності, формуванням у суспільства антикорупційної правосвідомості та усвідомлення невідворотності покарання за вчинені правопорушення.

При цьому, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб Кримінального провадження та суспільного інтересу з огляду на те, що арешт, накладений на 1/2 частку майна, зазначеного у Клопотанні, із забороною відчуження та розпорядження ним, не є припиненням права власності/володіння або позбавленням права власності/володіння на це майно. Крім того, беручи до уваги, що судом не встановлено заборони користування вказаним майном, є лише тимчасовим обмеженням права власності, що, враховуючи завдання кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту такого майна.

Щодо доводів з приводу неналежної перевірки слідчими суддями всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про арешт, оскільки розгляд клопотань про арешт майна відбувся без повідомлення власника такого майна, слідчий суддя зазначає таке.

Зі змісту Ухвали від 14.02.2024 та Ухвали від 05.03.2024 вбачається, що слідчими суддями, враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, прийнято рішення проводити розгляд клопотань про накладення арешту без повідомлення власників майна/їх представників з метою забезпечення арешту майна, оскільки наявні обґрунтовані підстави вважати, що майно, зазначене у клопотаннях, може бути відчужене третім особам.

Разом з тим, положення ст. 174 КПК України передбачають право осіб, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Вказаним правом і скористалась ОСОБА_6 через своїх представників. Тому вищезазначені доводи представника відхиляються.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт накладено обгрунтовано та підстави для його скасування відсутні, а тому підставв для задоволення Клопотання немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 170, 174, 234, 235 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1