- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/1670/25
Провадження №11-сс/991/258/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника власників майна адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника власників майна адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року про накладення арешту в кримінальному провадженні №52025000000000092,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року в межах виділеного кримінального провадження №52025000000000092 частково задоволено клопотання прокурора, з метою конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
Вказане рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, а також наявністю об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_10 здійснив відчуження належного йому на праві власності майна на користь вищевказаних осіб незадовго до повідомлення йому про підозру з метою уникнення негативних наслідків у виді можливої конфіскації майна як додаткового виду покарання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 були подані апеляційні скарги, в яких адвокат зазначав, що оскаржувана ухвала винесена без належної оцінки їх доводів, просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року скасувати, а в арешті майна відмовити. Також разом з апеляційними скаргами представником власників майна подані клопотання про поновлення строків на оскарження вищевказаної ухвали слідчого судді, поважність причин пропуску яких обґрунтовано постановленням такої ухвали без повідомлення та виклику скаржників.За доводами апеляційних скарг ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не є у вказаному кримінальному провадженні ані підозрюваними, ані обвинуваченими, і все зареєстроване за ними майно, на яке прокурор просив накласти арешт, набуте ними у законний спосіб, ще до повідомлення ОСОБА_10 про підозру, а тому підстави для його арешту відсутні.
В судовому засіданні представник власників майна апеляційні скарги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційних скаргах, просив їх задовольнити.
Належним чином повідомлені про час та місце судового засідання власниці майна ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до суду не з`явились, що не є перешкодою апеляційному розгляду згідно ст.405 КПК України.
Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Процесуальний строк на оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року представником власників майна не пропущений. Оскаржувана ухвала постановлена без виклику власників майна. ОСОБА_8 отримала копію рішення 31 березня 2025 року (останній день подання апеляційної скарги припадав на 05.04.2025, який був вихідним), ОСОБА_9 та ОСОБА_7 отримали копію рішення 11 квітня 2025 року (останній день подання апеляційної скарги припадав на 16 квітня 2025 року), апеляційні скарги були подані представником власниць майна 02 та 14 квітня 2025 року відповідно, тобто в межах п`ятиденного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч.3 ст.395 КПК України, а отже підстав для вирішення питання про поновлення такого строку відповідно до заявлених представником клопотань колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідноположень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року щодо обставин заволодіння грошовими коштами акціонерного товариства «Укрзалізниця» (надалі - AT «Укрзалізниця»).
У межах вказаного кримінального провадження, 07 лютого 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру за ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, а саме в пособництві заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, а також у вчинені таких дій повторно.
20 лютого 2025 року матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_10 виділено в окреме провадження за №52025000000000092.
За результатом розгляду клопотання прокурора слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_10 підозри щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Слідчим суддею також встановлено, що санкція вказаного кримінального правопорушення передбачає можливу конфіскацію майна як вид додаткового покарання, а фактичним власником зазначеного в оскаржуваній ухвалі майна є підозрюваний ОСОБА_10, в той час як ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, за якими на праві власності зареєстровані: будинок, земельні ділянки, квартири, паркомісце та транспортні засоби, є лише номінальними власниками такого майна, відчуження якого на вказаних осіб ОСОБА_10 здійснив незадовго до повідомлення йому про підозру, передбачаючи можливість застосування до нього заходів кримінального провадження.
Колегія суддів з таким висновком погоджується та вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Санкцією ч.5 ст.191 КК України, якою визначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_10 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_10 був власником наступних об`єктів нерухомості:
-квартира за адресою:
АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617428432080 (право власності було зареєстровано 29.07.2022 р. на підставі договору купівлі-подажу майнових прав, виданого 10.12.2018);
-житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 768516932224 (право власності було зареєстроване за ОСОБА_10 10.12.2018 р. на підставі договору дарування);
-земельної ділянки, кадастровий номер: 3222482000:10:001:0357, площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 425113432224 (право власності було зареєстроване за ОСОБА_10 10.12.2018 р. на підставі договору дарування);
-земельної ділянки, кадастровий номер: 3222482000:10:001:0351, площею 0,12 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23280232224, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (право власності було зареєстроване за ОСОБА_10 10.12.2018 р. на підставі договору дарування);
-земельної ділянки, кадастровий номер: 3222482000:10:001:0033, площею 0,0554 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2709641232224 (право власності було зареєстровано за ОСОБА_10 11.04.2023 р. на підставі договору дарування);
-квартири, за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1814870480000 (право власності було зареєстровано за ОСОБА_10 17.04.2019 р. на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 21.01.2019 р.;
-машиномісця/паркомісця, за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1815353880000 (право власності за ОСОБА_10 було зареєстровано 17.04.2019 р. на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 21.01.2019 р.
-Крім того, за підозрюваним ОСОБА_10 були зареєстровані наступні транспортні засоби:
-автомобіль LEXUS RX 300, номерний знак НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2 (зареєстрований за ОСОБА_10 21.07.2022 р.);
-мотоцикл HONDA VT 1300, номерний знак НОМЕР_3,vin НОМЕР_4 (зареєстрований за ОСОБА_10 21.03.2019 р.);
-мотоциклу HARLEY-DAVIDSON FLHTCU, номерний знак НОМЕР_5, НОМЕР_6 (зареєстрований за ОСОБА_10 14.04.2021 р.);
-мотоциклу YAMAHA DRAG STAR 400, номерний знак НОМЕР_7,vin НОМЕР_8 (зареєстрований за ОСОБА_10 05.08.2022 р.);
-мотоциклу VICTORY HARD-BALL, номерний знак НОМЕР_9,vin НОМЕР_10 (зареєстрований за ОСОБА_10 13.04.2023 р.;
-мотоциклу INDIAN CHIEF, номерний знак НОМЕР_11,vin НОМЕР_12 (зареєстрований за ОСОБА_10 07.09.2024 р.).
Разом з цим встановлено, що ОСОБА_10 починаючи з 23.01.2025 р. почав активно здійснювати дії по відчуженню належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна на близьких йому осіб: дружину, доньку та співмешканку.
Так, на підставі договору довічного утримання від 24.01.2025 р. укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_10, останній передав у власність ОСОБА_7 належні йому: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222482000:10:001:0357, 3222482000:10:001:0351, площею 0,12 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку, площею 0,0554 га, кадастровий номер: 3222482000:10:001:0033. Також на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2025 р. ОСОБА_10 відчужив на користь ОСОБА_7 належний йому автомобіль LEXUS RX 300, номерний знак НОМЕР_1 .
Крім того, на підставі договорів дарування від 24.01.2025 р. ОСОБА_10 відчужив на користь доньки ОСОБА_9 належні йому: квартиру, за адресою: АДРЕСА_3, та машиномісце 4 за цією ж адресою.
Водночас, на підставі договору дарування від 07.02.2025 р. ОСОБА_10 відчужив на користь своєї дружини ОСОБА_8 належні йому: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та мотоцикли HONDA VT 1300, номерний знак НОМЕР_3, HARLEY-DAVIDSON FLHTCU, номерний знак НОМЕР_5, YAMAHA DRAG STAR 400, номерний знак НОМЕР_7, VICTORY HARD-BALL, номерний знак НОМЕР_9, INDIAN CHIEF, номерний знак НОМЕР_11 .
Всі вищевказані правочини були здійснені ОСОБА_10 невдовзі після повідомлення про підозру ОСОБА_11, який за даними досудового розслідування здійснював фактичний вплив на діяльність групи компаній «Укркабель» де ОСОБА_10 є одним із співвласників. Отже, очевидним є, що ОСОБА_10 будучи обізнаним про повідомлення ОСОБА_11 про підозру та застосування до останнього заходів кримінального провадження, намагаючись уникнути для себе негативних наслідків, почав вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна.
Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що відчуження ОСОБА_10 рухомого та нерухомого майна незадовго до повідомлення про підозру має ознаки фіктивності, та вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, і було покликано приховати майно від моживого накладення арешту в рамках кримінального провадження. Разом з тим, фактичним власником та контролером перереєстрованого на ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 майна залишаєтся ОСОБА_10 .
Колегія суддів також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 145/972/16-к, згідно якої обізнаність особи та її близьких осіб про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також про розгляд слідчим суддею клопотання про накладення арешту на майно може свідчити, що відчуження такого майна було здійснено з метою уникнення конфіскації, і перехід права власності не був законним.
Зазначений висновок про обізнаність ОСОБА_10 про можливе накладення арешту на належне йому майно та намір останнього здійснити його відчуження на користь близьких осіб з метою унеможливити конфіскацію такого адвокатом ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не спростований.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів констатує, що висновки, викладені в ухвалі слідчого судді від 26 лютого 2025 року відповідають фактичним обставинам справи, слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання прокурора щодо можливості накладення арешту на вище перелічене майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Інші доводи сторони захисту вказаного не спростовують, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, з чим погоджується колегія суддів і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого слідчим суддею рішення та бути підставами для його скасування, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційні скарги- без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3