- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/2431/25
Провадження №11-сс/991/254/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.03.2025 задоволено клопотання детектива та накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно вилучене 18.03.2025 у ОСОБА_6 в ході обшуку автомобіля Land Rover Rang Rover Velar, д.н.з НОМЕР_1, а саме: на мобільний телефон Apple iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з лотком для сім карти і мобільний телефон Apple iPhone, фіолетового кольору.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що до отримання на електронну адресу 01.04.2025 копії ухвали представник ОСОБА_7 не був обізнаний з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, а тому причина пропуску строку апеляційного оскарження є поважною.
Щодо незгоди з рішенням слідчого судді стверджує, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та, що наявне істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на таке.
Відсутні обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та підстави для вилучення мобільних телефонів і залучення експерта для їх дослідження.
Вилучені термінали мобільного зв`язку не відповідають критеріям речових доказів.
Порушено процесуальний порядок визнання доказів речовими.
Власник майна не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про відмову у задоволенні клопотаннядетектива про арешт майна.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився,про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаної особи.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і вимоги поданої апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор САП ОСОБА_8 у судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та не визнав вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представникаОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на оскарження слід задовольнити, а апеляційну скаргу - визнати необґрунтованою.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.
Як вбачається з матеріалів провадження, апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 24.03.2025 ОСОБА_7 подав 02.04.2025, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження, оскільки останнім днем оскарження було 31.03.2025.
Отримання ухвали слідчого судді 01.04.2025 свідчить, що апелянт не був обізнаний з мотивами оскаржуваного рішення, що перешкодило останньому викласти в апеляційній скарзі вимоги та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, та подати її у встановлений законом строк.
А тому, колегія суддів вважає, що наявні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим строк на оскарження ухвали слідчого судді слід поновити.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000316 від 26.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2, ст. 368-5, ч.3 ст.368, ч.3 ст.369 КК України.
24.01.2023 ОСОБА_9 призначено т.в.о. директора КП «СКК «Одеський палац спорту» засновником якого є Одеська обласна рада. Палац спорту розташований за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 31 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:47:002:0014 площею 2.0737 га. На території зазначеної земельної ділянки встановлені торгівельні павільйони громадського харчування, які за наявними даними передаються службовими особами палацу спорту в користування третім особам за договорами оренди.
За версією органу досудового розслідування, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02.11.2023, ОСОБА_6 при спілкуванні з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 висловив вимогу надати йому неправомірну вигоду у вигляді права користування підконтрольними йому особами кількома торгівельними павільйонами, що були встановлені КП «СКК «Одеський палац спорту» на прилеглій території, обґрунтувавши це наявністю в себе статусу керівника місцевої районної адміністрації та певних повноважень у вигляді, зокрема, спроможності унеможливити фінансово-господарську діяльність на зазначеній вище території шляхом зміни організації дорожнього руху. На вказану вимогу не пізніше 08.11.2023, ОСОБА_11 за сприяння голови Одеської обласної ради ОСОБА_10 погодився та висловив ОСОБА_6 пропозицію надати останньому неправомірну вигоду, що ним вимагалася.
11.03.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілі Land Rover Range Rover Velar, д.н.з НОМЕР_1, який перебуває у фактичному володіння ОСОБА_6, з метою відшукання та вилучення, зокрема, засобів зв`язку (мобільних телефонів, планшетів), які містять інформацію щодо обставин вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_6 та пропозиції надання такої неправомірної вигоди ОСОБА_11 за сприяння ОСОБА_10 у вигляді права користування торгівельними павільйонами, що були встановлені «СКК «Одеський палац спорту» на прилеглій території.
18.03.2025 на підставі вказаної ухвали слідчого судді детективами НАБУ проведено обшук автомобіля Land Rover Range Rover Velar, д.н.з НОМЕР_1, в ході якого виявлено та вилучено такі речі: мобільний телефон Apple iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з лотком для сім карти, і мобільний телефон Apple iPhone, фіолетового кольору.
18.03.2025 постановою детектива НАБУ мобільні телефони Apple iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з лотком для сім карти, Apple iPhone, фіолетового кольору визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
18.03.2025 постановами детектива НАБУ призначено комплексну судову комп`ютерно технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій зазначених мобільних телефонів.
20.03.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_12 у якому він просив накласти арешт на вищевказане вилучене майно ОСОБА_6 .
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання, дійшов таких висновків:
-наявні достатні підстави вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-мобільні телефони відповідають критеріям речових доказів;
-враховуючи необхідність проведення експертного дослідженняз метою копіювання усієї інформації, що міститься на мобільних телефонах,а також, що доступ до них пов`язаний з подоланням системи логічного захисту, орган досудового розслідування мав передбачені ч.2 ст.168 КПК України підстави для вилучення зазначених речей;
-виходячи з сукупності обставин у кримінальному провадженні, виправданим є застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів;
-накладення арешту на мобільні телефони забезпечить запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення інформації, що у них міститься та може мати суттєве значення для кримінального провадження;
-ступінь втручання у право мирного володіння майном є незначним, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6, таке є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.
Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку, що дані, які містяться у протоколах за результатами проведення оперативно?розвідувальних заходів від 14.11.2023 та 02.02.2024 (т.2 а.с.15, 32); протоколі огляду ділянки місцевості від 06.12.2024 (т.2 а.с.49); витягах з реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.56, 58); протоколі огляду веб?сайту Одеської обласної ради від 06.12.2024 (т.2 а.с.60); висновку експерта від 10.02.2025 (т.2 а.с.86) та інші матеріали кримінального провадження формують внутрішнє переконання щодо того, що мали місце обставини кримінальних правопорушень, у зв`язку з якими подається клопотання.
З наведеного слідує, що слідчий суддя навів перелік процесуальних носіїв фактичних даних, однак не розкрив зміст цих даних та не дав їм оцінку.
Разом з тим, вищевказаними доказами підтверджується перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у статусі депутатів обласної ради восьмого скликання, наявність на прилеглій ділянці до СКК «Одеський палац спорту» споруд для проведення сезонного зимового дозвілля, перебування земельної ділянки у власності Одеської обласної ради, факт розмов між ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 .
Згідно з висновком експерта від 10.02.2025 №21/1 у об`єктивному змісті розмов, текстове відтворення яких зафіксоване в стенограмі, яка є додатком до протоколу огляду від 10.12.2024 у висловлюваннях «Особи-2» міститься контекстуально виражене вимагання у «Особи-1» надання їй («Особі-2») можливості розміщення торговельних об`єктів. В об`єктивному змісті розмов у висловлюваннях «Особи-3» з «Особою -1» міститься інформація щодо вимагання здійсненого «Особою-2» по відношенню до «Особи-3» надати «Особі-2» можливість розміщення торговельних точок.
Із співставлення даних протоколів за результатами проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді обстеження публічно недоступного місця та аудіоконтролю особи від 14.11.2023 та 02.02.2024 і даних висновку експерта від 10.02.2025 №21/1 слідує, що стенограма, надана для дослідження експерту повністю відповідає змісту вказаних протоколів, та, що «Особою -1» є ОСОБА_10, «Особою -2» - ОСОБА_6, «Особою -3» - ОСОБА_11 .
Вищенаведене спростовує твердження апеляційної скарги про відсутністьобґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до абзацу 2 та 3 п.7 ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у разі виявлення ознак кримінального правопорушення оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
У разі, якщо ознаки кримінального правопорушення виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак кримінального правопорушення, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.
Посилання апеляційної скарги на незаконність проведення оперативно-розшукових заходів і, як наслідок, неможливість використання матеріалів, отриманих під час їх проведення, у зв`язку з порушенням вимог абзацу 2 та 3 п.7 ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» колегія суддів вважає помилковим.
Так, факт оформлення оперативно-розшукових заходів протоколами детективом НАБУ Єременко і отримання відповідних відомостей не пізніше 02.02.2024 та реєстрація кримінальних проваджень за цими відомостями 26.06.2024 не може свідчити про порушення вимог закону, оскільки згідно з абзацом 3 п.7 ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» направлення зібраних матеріалів, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, до відповідного органу досудового розслідування, обумовлюється виключно закінченням проведення оперативно-розшукового заходу.
А відтак, за відсутності даних про те, що оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, не направив невідкладно зібрані матеріали до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування після закінчення проведення оперативно-розшукового заходу, немає підстав для висновку про порушення вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Твердження представника власника майна в апеляційній скарзі про логічну помилку, з посиланням на те, що у цьому кримінальному провадженні одночасно розслідуються обставини вимагання неправомірної вигоди для себе з використанням наданої йому влади чи службового становища депутатом Одеської обласної ради, який займає посаду голови Приморської РА ОМР, ОСОБА_6, та висловлення депутатом Одеської обласної ради ОСОБА_11, який займає посаду т.в.о. директора КП «СКК «Одеський палац спорту», за сприяння голови Одеської обласної ради ОСОБА_10, пропозиції голові Приморської РА ОМР ОСОБА_6, який займає відповідальне становище та є депутатом Одеської обласної ради, надати останньому неправомірну вигоду, колегія суддів вважає голослівним, оскільки не наведеного жодного аргументу щодо зумисного або ненавмисного порушення органом досудового розслідування логічних законів і правил міркування проведення одночасного розслідування.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. (ч.1 ст.167 КПК України)
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. (ч.2 ст.168 КПК України)
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до протоколу обшуку від 18.03.2025 ОСОБА_6 відмовився надати пароль для доступу або розблокування мобільних телефонів Apple iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з лотком для сім карти і Apple iPhone, фіолетового кольору, мотивуючи це тим, що не буде це робити без свого адвоката, після чого мобільні телефони були вилучені та поміщені до сейф пакетів НАБУ №0055987 та №005988 (т.2 а.с.132-138).
А відтак, у зв`язку з обмеженням доступу до мобільних телефонів їх власником та необхідністю подолання системи логічного захисту вилучення мобільних телефонів проведено з дотриманням вимог абз.3 ч.2 ст.168 КПК України.
У зауваженнях адвоката ОСОБА_13 до протоколу обшуку від 18.03.2025 вказано, що після прибуття свого адвоката ОСОБА_6 погодився надати доступ до мобільних телефонів для їх огляду (т.2 а.с.139-141).
Згідно зі ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Таким чином, оскільки КПК України не передбачає такої підстави для повернення тимчасово вилученого майна, як надання власником доступу до мобільних телефонів після їх вилучення, колегія суддів вважає безпідставним твердження апеляційної скарги про відсутність підстав для вилучення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею взято до уваги, що згідно із протоколами за результатами проведення оперативно розшукових заходів у вигляді обстеження публічно недоступного місця та аудіоконтролю особи від 14.11.2023 та 02.02.2024, зафіксовано розмови між ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . При цьому зафіксовано як ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_10, що ОСОБА_6 телефонував йому щодо розташування торгівельних павільйонів на території КП «СКК «Одеський палац спорту» (т.2 а.с.15, 32).
А відтак, оскільки мобільні телефони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, неспроможним є посилання апеляційної скарги, що мобільні термінали не відповідають критеріям речових доказів.
При цьому колегія суддів не може взяти до уваги довід апеляційної скарги, що детективом не проведено огляд мобільних телефонів із залученням спеціаліста, так як дослідження інформації, яка наявна в мобільному телефоні може бути проведено шляхом включення телефону та огляду текстових повідомлень, які в ньому знаходились та доступ до яких не пов`язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв`язку) доступу до електронних інформаційних систем. (Постанова ВС ККС від 09 квітня 2020 року, справа №727/6578/17)
В даному випадку орган досудового розслідування не мав можливості провести огляд телефонів у зв`язку з обмеженням доступу до них власником та необхідністю подолання системи логічного захисту, що виключало потребу залучення спеціаліста.
Також, безпідставним є твердження в апеляційній скарзі про невідповідність мобільних телефонів критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України, з посиланням на порушення детективом процесуального порядку визнання доказів речовими, так як наявність цих критеріїв жодним чином не обумовлена необхідністю прийняття детективом постанови про визнання доказів речовими та складання протоколу огляду мобільних телефонів на яких наявна система логічного захисту.
18.03.2025 постановами детектива НАБУ призначено комплексну судову комп`ютерно- технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій зазначених мобільних телефонів.
Відповідно до п.13.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 (далі - Інструкція), до основних завдань експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів належать: установлення робочого стану комп`ютерно-технічних засобів; установлення обставин, пов`язаних з використанням комп`ютерно-технічних засобів, інформації та програмного забезпечення; виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на комп`ютерних носіях; установлення відповідності програмних продуктів певним версіям чи вимогам на його розробку.
Пунктом 13.2 Інструкції визначено орієнтовний перелік вирішуваних питань.
Дійсно, в постановах детектива НАБУ про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій відсутні питання, зазначені в п.13.2 Інструкції.
А тому, оскільки п.13.2 Інструкції містить не вичерпний, а орієнтовний перелік вирішуваних експертизою питань, помилковим є посилання в апеляційній скарзі на те, що перед експертом всупереч вимогам Інструкції поставлено питання, які не входять до переліку, наведеного у вказаному пункті, а також на безпідставність призначення експертиз.
Зважаючи на те, що у клопотанні детектив НАБУ просив накласти арешт на майно на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, неспроможним є твердження апеляційної скарги, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Посилання апеляційної скарги, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_6 як арешт майна не може прийматись до уваги, так як слідчим суддею враховано: інтерес суспільства, який пов`язаний, зокрема, з розслідуванням тяжких злочинів; незначний ступінь втручання у право мирного володіння майном з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном; існування передбаченого ст.174 КПК України правового механізму скасування арешту майна за клопотанням володільця майна, його представника, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4