Документ № 127432947

Справа № 991/531/25

Провадження 2/991/2/25

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мовчан Н.В.,

суддів Саландяк О.Я., Сікори К.О.,

за участю секретаря судового засідання Волейник М.А.,

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Колотила О.О.

відповідача - ОСОБА_1

представників відповідача - адвокатів Бисько М.Г., Гордієнко Н.П., Усика Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Держави України в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Колотила О.О.

до ОСОБА_1,

про визнання необґрунтованим активів та їх стягнення в дохід держави,

установив:

22 січня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Колотила О.О. (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Позивач просив визнати необґрунтованими активи на суму 2 000 000 грн, а саме: автомобіль марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, вартістю 1 252 158 грн, також кошти в сумі 747 842 грн, та стягнути ці активи в дохід держави.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві прокурор зазначив, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави - начальника відділу з питань нотаріату у Закарпатській області Управління нотаріату Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1. встановлено відомості, що свідчать про набуття ним необґрунтованих активів на суму 2 000 000 грн.

Зазначив, що 01 лютого 2002 року ОСОБА_1 був призначений на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції, з 26 грудня 2019 року - на посаду начальника відділу з питань нотаріату у Закарпатській області Управління нотаріату Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), а з 17 жовтня 2022 року відповідач обіймає посаду начальника відділу з питань нотаріату у Закарпатській області Управління нотаріату Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Тобто, ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

25 січня 2024 року ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, в якій вказав у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» дохід на загальну суму 354 815 грн. У подальшому, 07 лютого 2024 року подав виправлену декларацію за 2021 рік, в якій у зазначеному розділі додатково задекларував подарунок у грошовій формі у розмірі 2 000 000 грн, подарований його матір`ю - ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що можливість ОСОБА_2 подарувати вказану суму коштів спростовується зібраними матеріалами.

Позивач зазначає, що сукупний законний дохід ОСОБА_1 на дату набуття подарунку у грошовій формі становив 657 446,23 грн, у тому числі дохід його дружини ОСОБА_3 (актовий запис про шлюб від 06 вересня 2012 року № 312) у сумі 12 768 грн. Загальна сума законних доходів батьків ОСОБА_1 на день укладення договору дарування складала: матері - ОСОБА_2 з 1998 року - 544 938,48 грн; батька - ОСОБА_4 - 53 675,02 грн.

Прокурор вважає, що обставини, зазначені у поясненнях щодо подарунку у грошовій формі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, є сумнівними, оскільки жодних доказів на їх підтвердження не надано.

Так, ОСОБА_1 посилався на те, що подаровані кошти є заощадженнями його батьків. Його мати - ОСОБА_2 здійснювала трудову діяльність з 1959 по 2013 роки, була заміжня за ОСОБА_4 з 1969 по 27 липня 2000 року, однак проживали разом до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки протягом життя жодних значних витрат не здійснювали, нерухоме майно не купували, неодноразово виїжджали за межі України на роботу. На зароблені за кордоном кошти, отриманий дохід у виді заробітних плат та пенсій, а також кошти від продажу цінностей, зокрема, ювелірних прикрас купували іноземну валюту.

У свою чергу ОСОБА_2 пояснила, що приблизно з 1994 року здійснювала догляд за одиноким ОСОБА_5, який віддавав їй більшу частину отриманої пенсії та 06 листопада 1998 року заповів їй усе своє майно, у тому числі, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 успадкувала лише зазначену квартиру, яку на підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року продала за 8 619 грн (за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 06 червня 2000 року становило 1 584,99 доларів США). ОСОБА_2 зазначила, що станом на 2021 рік у неї начебто були заощаджені кошти у сумі більше 120 000 доларів США, більшу частину яких, а саме: 2 000 000 грн вона 03 березня 2021 року подарувала ОСОБА_1 .

У подальшому, 13 вересня 2023 року за необґрунтовано набутий актив ОСОБА_1 придбав автомобіль марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN- код: НОМЕР_1 за ціною 1 252 158 грн, який зареєстрував 09 грудня 2023 року, решта склала 747 842грн.

За наведених обставин прокурор стверджує про наявність підстав для стягнення з відповідача в дохід держави необґрунтованих активів на суму 2 000 000 грн, а саме: зазначеного автомобіля та коштів в сумі 747842грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

11 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду відзив з додатками, у якому просив відмовити у задоволенні позову та скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2025 року у справі № 991/292/25 на автомобіль марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN- код: НОМЕР_1 (т. 2 а.с.1- 2).

На обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до договору дарування грошових коштів від 03 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Дан І.В., отримав у дарунок від матері - ОСОБА_2 кошти в сумі 2 000 000 грн, які задекларував 05 березня 2021 року у повідомленні про суттєві зміни у майновому стані, а також у розділі 12 «Грошові активи» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, поданої 25 січня 2024 року. Підставою для подарунку вказаних коштів стало перенесення ОСОБА_2 хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 18 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року. З тих же міркувань у січні 2021 року мати подарувала ОСОБА_1 належну їй 1/3 частини квартири. На переконання відповідача, зазначені обставини свідчать про волевиявлення матері спростити імовірні питання спадкування як нерухомого майна, так і готівкових коштів.

Стосовно походження коштів у ОСОБА_2 відповідач зазначив, що ці кошти є заощадженнями, накопиченими ОСОБА_2 та її чоловіком - ОСОБА_4 протягом їхнього спільного життя, зокрема, для майбутнього придбання житлового будинку. Житловий будинок чи інше коштовне майно подружжям не придбавалось, все життя батьки прожили у приватизованій ними квартирі у місті Рахові, де відносно невисока вартість життя.

Щодо доходів ОСОБА_2 відповідач зазначив, що вона:

з 1971 року по 2013 рік постійно працювала у КНП «Рахівська районна лікарня» на посаді акушера, отриманий дохід склав 168 642,62 грн, що еквівалентно 26 113,40 доларів США відповідно до офіційного валютного курсу гривні до долару США на останній день кожного року (у розрахунок в доларах США не враховано отримані доходи у валюті - карбованець за період з 1971 по 1995 роки),

у тому числі, з січня 2001 року по жовтень 2013 року, працюючи на посаді акушера, отримувала пенсію, яку відкладала, її розмір становив 130 779,23 грн, що еквівалентно 19 509,77 доларам США;

а з січня 2001 року по березень 2021 року отримала пенсію на загальну суму 388 937,55 грн, що еквівалентно 30 906,21 доларів США.

Окрім цього, у 1990 роках здійснювала торгівлю на ринках у м. Рахові, а також Румунії та Угорщині.

Про доходи батька відповідач зазначив, що ОСОБА_4 здійснював трудову діяльність переважно за межами України, працюючи сезонним робітником у Словацькій Республіці, Чеській Республіці, Північно-Східній частині Росії (Сибір, Тюмень). Так, його щомісячний дохід у період з 1992 року по 1998 рік становив від 450 до 700 доларів США, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та поясненнями осіб, які з ним працювали. ОСОБА_4 отримував значний дохід, а витрат на проживання майже не здійснював, що дозволяло забезпечити здійснення заощаджень. Загалом, чистий дохід(нетто) склав не менше 40 000 доларів США.

Щодо здійснення батьками валютно-обмінних операцій відповідач зазначив, що накопичення коштів його батьками здійснювалось протягом тривалого періоду, починаючи з 1990-х років, тому документи, що підтверджують обмін валюти, не могли зберегтися, оскільки фактично втрачаються з часом, піддаються знебарвленню та вицвітанню. Посилаючись на лист НБУ від 28 вересня 1995 року, Доповнення до Положення про пункти обміну іноземної валюти, затверджене листом НБУ від 19 червня 1995 року № 265, Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджену постановою Правління НБУ від 12 грудня 2002 року № 502, ОСОБА_1 стверджує, що в квитанції про купівлю валюти до 2012 року не зазначались відомості про особу, тому наявність квитанції не забезпечила б ідентифікацію особи, якою здійснено операцію з обміну валюти.

Також у відзиві відповідач зазначає, що його матір 06 червня 2000 року отримала кошти в сумі 35 000 доларів США від продажу квартири АДРЕСА_2, загальною площею 54,9 кв.м., яка набута у власність в порядку спадкування. Фактична ціна продажу квартири становила 35 000 доларів США, проте у договорі купівлі-продажу вказана лише інвентаризаційна (страхова) вартість у розмірі 8 619 грн, яка не відображає реальну суму угоди. На підтвердження факту передачі покупцю - ОСОБА_6 коштів у розмірі 33 500 доларів США - частини вартості квартири, яка не зазначена в договорі купівлі-продажу квартири, остання отримала від продавця - ОСОБА_2 розписку, оригінал якої зберігається у ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 7).

З метою визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_2 станом на 06 червня 2000 року відповідачем замовлено проведення оціночно - будівельної експертизи. Відповідно до висновку експерта від 05 лютого 2025 року ринкова вартість вказаної квартири станом на 06 червня 2000 року могла становити 217 448,00 грн, що за курсом долара США станом на вказану дату становить 39 972,06 доларів США.

Посилаючись на зазначені обставини відповідач стверджує, що станом на 2021 рік ОСОБА_2 могла мати кошти, накопичені завдяки трудовій діяльності та сімейним заощадженням, у сумі 120 000 доларів США, у тому числі 2 000 000 грн, що в еквіваленті становило 71599,99 доларів США відповідно до курсу НБУ станом на дату укладення договору дарування.

Відповідач зазначив, що на придбання автомобіля марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, він витратив 1 252 458 грн. Зазначив, що витратив кошти, які відображені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, станом на 31 грудня 2022 року, а саме: готівкові кошти, частина яких складається з коштів, подарованих матір`ю у 2021 році, та частина з особистих накопичень за результатом трудової діяльності.

ОСОБА_1 стверджує, що він підтвердив належними та допустимими доказами походження подарованих його матір`ю коштів у сумі 2 000 000 грн, тому різниця між вартістю спірних активів та розміром законних доходів відсутня і не відповідає «мінімальному порогу» (500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 003 500 грн).

Також відповідач зазначив про порушення з боку НАЗК положень п. 11, 14 Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 жовтня 2023 року № 236/23 (надалі - Порядок), з огляду на те, що питання щодо необґрунтованості активів та звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави порушено перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою 09 вересня 2024 року листом від 19 вересня 2024 року № 281-03/69469-24, тобто до завершення моніторингу способу життя суб`єкта декларування.

Відповідь на відзив.

13 лютого 2025 року засобами електронної пошти від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач стверджує, що доводи, наведені у відзиві, є необґрунтованими, безпідставними та не підтверджують набуття ОСОБА_1 активів, щодо яких подано позовну заяву, за рахунок законних доходів (т. 2 а.с. 53-103).

На переконання прокурора, посилання ОСОБА_1 на підстави для укладення договору дарування не підтверджують набуття відповідачем активів за рахунок законних доходів. Пояснення відповідача про доходи його батька за межами України у період з 1992 по 1998 роки, які нібито склали 40 000 доларів США, не підтверджуються належними доказами. Поставив під сумнів позицію відповідача щодо сумування усіх доходів матері та батька за довготривалий період як таких, що могли бути ними у повному обсязі заощаджені, оскільки очевидним є факт необхідності витрат на існування, харчування, сплату комунальних послуг та забезпечення життєдіяльності. Також відповідачем не надано підтверджень спадкування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштів після смерті батька - ОСОБА_4 .

Щодо доводів про доходи, одержані матір`ю відповідача 06 червня 2000 року від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, прокурор, посилаючись на положення ст. 153, 224, 228, 227 ЦК УРСР в редакції від 30 жовтня 1999 року, зазначив, що сторонами у порядку, передбаченому діючим на той момент законодавством, укладено договір купівлі-продажу, в якому чітко та однозначно вказано істотну умову договору - ціну у розмірі 8 619 грн. Будь-які інші умови, у тому числі, щодо вартості квартири, договором не передбачені. Тобто, наведені у відзиві доводи про іншу ціну, аніж передбачену у договорі, є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, суперечать умовам самого договору.

На переконання прокурора, висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 05 лютого 2025 року не спростовує умови договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року, за яким ОСОБА_2 продала квартиру за 8 619 грн. Ціна квартири станом на зазначену дату визначена у ймовірний спосіб; можливу ціну квартири станом на 06 червня 2000 року експертом встановлено без порівняння з цінами на аналогічні об`єкти нерухомого майна у відповідний період часу на підставі методичних рекомендацій, які відсутні в Реєстрі методик проведення судових експертиз. Стверджує, зокрема, що експерт, застосовуючи порівняльний підхід, фактично не врахував істотних змін цін на нерухоме майно з 2000 року, змін, які відбулись за цей проміжок часу, ринкових очікувань на дату ретроспективної оцінки - 06 червня 2000 року. Прокурор, посилаючись на аналіз загальнодоступної інформації щодо вартості нерухомого майна в Україні станом на 2000 рік, зазначив, що вартість квартири площею 54.9 кв.м. у м. Києві у 2000 році могла складати 20862 доларів США або 113 368,5грн. Навів співвідношення цін у м. Києві та інших обласних центрах України у 2000-х роках, згідно з якими різниця у вартості квартир була значною, а саме меншою у 2, 3, подекуди майже у 4 рази.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення НАЗК під час здійснення моніторингу способу його життя положень Порядку прокурор зазначив, що (1) Законом України «Про запобігання корупції» та Порядком не встановлено строків проведення моніторингу способу життя; (2) направлення матеріалів моніторингу способу життя прокурору не є його завершенням і такі матеріали направляються під час проведення моніторингу способу життя, а не після його завершення; (3) п. 12-14 Порядку врегульовують дії НАЗК залежно від встановлених фактів, та не встановлюють обов`язок завершити моніторинг способу життя одразу після їх встановлення та направляння спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

Заперечення.

19 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Гордієнко Н.П. надійшли заперечення на відповідь на відзив із додатками, у яких представник навела заперечення проти доводів та міркувань позивача, викладених у відповіді на відзив (т. 2 а.с. 104-132).

Щодо оцінки висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи, адвокат, посилаючись на положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1998 року № 53/5, зазначила, що експерту надається право самостійно обирати спосіб, засіб та методологію виконання експертиз. Непрямим доказом ринкової вартості подібної квартири у тому самому будинку у 2000-х роках є договір іпотеки, укладений ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, у якому зазначена ринкова вартість квартири АДРЕСА_3, станом на 01 жовтня 2007 року - 172 000, 00 грн. Також представник відповідача, посилаючись на Порядок, стверджує, що порушенню питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передує складання доповідної записки, яка водночас є завершенням процедури моніторингу способу життя суб`єкта декларування. Звертаючись до Вищого антикорупційного суду із позовом у цій справі, Спеціалізована антикорупційна прокуратура як фактичну підставу звернення використала лист НАЗК від 19 вересня 2024 року № 281-03/69469-24, складений за три місяці до завершення процедури моніторингу та повідомлення про це відповідача.

Заяви, клопотання, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2025 року у справі № 991/292/25 з метою забезпечення позову накладено арешт на транспортний засіб TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN- код: НОМЕР_1, вартістю 1 252 158 грн (т. 1 а.с. 49-52).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 січня 2025 року відкрито провадження у справі № 991/531/25 за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Колотила О.О. до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, призначене підготовче засідання на 21 лютого 2025 року.

11 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду відзив з додатками (т. 2 а.с.1-52).

13 лютого 2025 року засобами електронної пошти від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (т. 2 а.с. 53-103).

19 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Гордієнко Н.П. надійшли заперечення на відповідь на відзив із додатками (т. 2 а.с. 104- 132).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2025 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів із ДПСУ та встановлено відповідачу ОСОБА_1 додатковий строк до 17 березня 2025 року для подання доказів.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

У судовому засіданні прокурор вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, також підтримав доводи, викладені у відповіді на відзив.

У судовому засіданні у порядку ч. 5 ст. 229 ЦПК України надав пояснення з приводу доказів, якими підтверджуються доходи та видатки ОСОБА_2 . Зазначив, що згідно з довідкою про розмір виплаченої пенсії ОСОБА_2 упродовж 2020 року та січня-лютого 2021 року вона отримала пенсію у розмірі 61 485,41 грн. У ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк» було відкрито 3 рахунки, на один з яких вона у період з 01 січня 2020 року по 03 березня 2021 року отримувала пенсію у зазначеному розмірі, а витратила безпосередньо через операції на банківському рахунку 26 994,56 грн та зняла у різний час готівки - 38 400 грн, а всього 65 394,56 грн, що підтверджується випискою по рахунку. На переконання прокурора, періодичне та систематичне зняття готівки у різний період часу у різних сумах вказує на те, що ця готівка використовувалась для забезпечення життєдіяльності ОСОБА_7 . Також прокурор звернув увагу, що заробітна плата ОСОБА_1 у 2020 році склала 255 288 грн, проте відповідач поповнив через термінал власні банківські карти на суму 400 000 грн.

Відповідач та його представники просили відмовити у задоволенні позову. Підтримали вимоги відзиву на позовну заяву та мотиви, викладені у запереченнях.

Представник відповідача - адвокат Бисько М.Г. у судовому засіданні у порядку ч. 5 ст. 174 ЦПК України надала пояснення, зазначивши, що посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 у період з 2020 року по березень 2021 року витратила на 3 909, 16 грн більше, ніж отримала за відповідний період, є таким, що не має правового значення у справі, оскільки відповідно до ст. 77 ЦПК України не стосується предмета доказування. Станом на 01 січня 2020 року на трьох рахунках ОСОБА_2 обліковувались залишки коштів на загальну суму 7 354,40 грн. ОСОБА_2 регулярно здійснювала зняття готівкових коштів, що є типовою фінансовою дією з метою придбання іноземної валюти або збереження в готівковій формі. Стосовно доводів позивача про те, що розмір офіційних доходів відповідача перевищує розмір витрат у 2020 році, адвокат зазначила, що за 2020 рік ОСОБА_1 отримав заробітну плату у розмірі 255 288 грн (після утримання ПДФО та військового збору - 205 506,84 грн), його дружина - 87 059 грн (після утримання ПДФО та військового збору - 70 082,49 грн). Джерелами надходження коштів, які використані для поповнення карток та здійснення витрат упродовж 2020 року були: заробітна плата, знята з рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк» - приблизно 250 000 грн (знята дружиною відповідача готівка - 63 750 грн, знята відповідачем готівка приблизно 190 000 грн); готівкова гривня у розмірі орієнтовно 135 000 грн, отримана внаслідок продажу 5000 доларів США (грошових накопичень, що заощаджені до 31 грудня 2019 року та відображені ОСОБА_1 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави і місцевого самоврядування, станом на цю дату); кошти, отримані від ОСОБА_8 у сумі 76 500 грн як повернення раніше наданих протягом року позик.

В ході судового провадження за клопотанням відповідача допитані свідки.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні надала суду показання про те, що її чоловік - ОСОБА_4 з 1992 року по 1996 рік працював за кордоном. Зокрема в Словаччині працював підсобником та заробляв 500 доларів США на місяць, а в Чехії - майстром та за 10 місяців міг заробити 6 000 доларів США. У 2005 році міг привезти 2000 доларів США. Гроші привозив додому, вони їх майже не витрачали, заощаджували. З продуктами їм допомагала її мати. Вона ( ОСОБА_2 ) також працювала та мала додатковий заробіток, оскільки як медичний працівник робила уколи та ставила крапельниці людям похилого віку. Також здавала в оренду кімнату. У 1990-х роках їздила за кордон, торгувала на ринках в Румунії та Угорщині. За вказаний період разом із чоловіком заощадила 30 000 доларів США. Після розлучення із ОСОБА_4 проживали разом до його смерті, вели спільне господарство. У період з 1994 року по 1999 рік вона доглядала за тяжко хворим чоловіком-інвалідом, який заповів їй квартиру АДРЕСА_2 . Він також віддавав їй половину пенсії, а потім і всю пенсію. Спадщину на вказану квартиру після його смерті оформила на початку 2000 року, а в подальшому продала у червні 2000 року. В успадкованій квартирі знайшла ювелірні прикраси та готівку у сумі 2000 доларів США. Ювелірні прикраси продала і купила долари США. Ці кошти не витрачала. Вказану квартиру вона планувала залишити сину - ОСОБА_1, оскільки йому на той час вже виповнилось 18 років, тому у квартирі був зроблений якісний ремонт. Ремонт у квартирі зробив чоловік власноруч за рахунок офіційних доходів: заробітної плати та пенсії, заощадження не використовували. Проте, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вмовили продати цю квартиру за 35 000 доларів США. Ціну запропонували ОСОБА_10. В день укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_9 принесли їй додому кошти у сумі 35 000 доларів США. Гроші знаходились в сумці чи пакеті, точно не пам`ятає. Ці гроші були ОСОБА_9 тому, що він купував цю квартиру у подарунок для дружини ОСОБА_6 . У подальшому вони разом пішли до нотаріуса та уклали договір купівлі-продажу квартири. Про фактичну суму отриманих коштів нотаріус не знав. Підтвердила, що розписку про отримання коштів за квартиру писала власноручно, проте дату її написання та конкретний текст не пам`ятає. Ініціатором написання розписки був ОСОБА_9 . Написану розписку нотаріусу не показувала, чи показували ОСОБА_10 цю розписку нотаріусу - не пам`ятає. Також свідок не пам`ятає чому у договорі купівлі-продажу квартири вказана інша ціна, ніж та, за яку фактично продано квартиру. Усі обов`язкові платежі при укладення договору купівлі-продажу квартири сплачували ОСОБА_10 . Кошти від продажу квартири АДРЕСА_2 у сумі 35 000 доларів США свідок не витратила та зберегла. Зазначила, що з чоловіком за життя значних витрат не вчиняли, кошти заощаджували та купували долари США. Станом на 2021 рік вона мала заощадження на загальну суму 120 000 доларів США. Комунальні платежі сплачувала через касу в банківській установі, в магазинах розраховувалась готівкою.

Після смерті чоловіка вирішила подарувати сину - ОСОБА_1 кошти в сумі 2 000 000 грн для придбання будинку. До вчинення подарунку вона обміняла певну частину збережень у доларах США на гривні. У день дарування грошей ОСОБА_1 приїхав з м. Ужгорода, вона поклала гроші в сумку та вони разом пішли до нотаріуса, де передала кошти ОСОБА_1 . Іншу частину заощаджених коштів у сумі 50 000 доларів США залишила для власних потреб та для онуків. Із цих коштів 10 000 доларів США дала старшому сину. Онуку давала на навчання долари США.

Старший син ОСОБА_12 у 2007 році взяв кредит в сумі 12 000 доларів США строком на 10 років під заставу квартири за адресою: АДРЕСА_4, оскільки його власне житло - будинок в сільській місцевості не міг бути предметом застави через незначну вартість. Позику самостійно повернув банку через 2 роки.

Вона разом із чоловіком матеріально допомагали синам: ОСОБА_12 та ОСОБА_1, зокрема ОСОБА_1 допомагали під час навчання в школі та інституті, проте не багато. ОСОБА_1 почав працювати та заробляти кошти після закінчення інституту.

Повідомила, що має відкритий рахунок у банку, на який нараховується пенсія. Також з цього рахунку відбуваються відрахування на депозитний рахунок «Скарбничка».

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що ОСОБА_1 є її двоюрідним братом. У червні 2000 року «отримала від чоловіка у подарунок» квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На момент купівлі квартири перебувала у відпустці по догляду за дитиною, разом із чоловіком - ОСОБА_9 та дитиною проживали у її батьків. Вирішили жити окремо від батьків, чоловік достатньо заробляв, тому була можливість купити квартиру. Ціну за квартиру у сумі 35 000 доларів США запропонували вона з чоловіком. Оскільки чоловік постійно був на заробітках, вони шукали відремонтовану квартиру. Квартира, яку вона придбала, була повністю відремонтована, частково з меблями, замінена сантехніка. Про те, що ця квартира продається, повідомив її батько. Під час укладення договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса вона була з чоловіком. Державне мито та відрахування у Пенсійний фонд при укладенні договору купівлі-продажу сплачував чоловік, розмір сплачених сум не пам`ятає, але вартість розраховувалась від суми 8600 грн. Фактично квартиру придбали за 35 000 доларів США. Гроші передав чоловік за місцем проживання ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_4, у присутності ОСОБА_4 . Гроші за квартиру передавались ОСОБА_2 купюрами номіналом по 100 доларів США, одразу всю суму. Гроші були складені у сумочці. Гроші передавались до укладення договору купівлі-продажу. ОСОБА_2 писала розписку про отримання коштів у день підписання договору. З 2000 року розписка разом з іншими документами перебувала у сейфі її ( ОСОБА_6 ) батька. Оригінал розписки у березні 2025 року вона передала ОСОБА_1, а копія зберігається у неї по цей день. Розписку нотаріусу не показували, про дійсну суму грошей, яка передавалась ОСОБА_2 за квартиру, нотаріусу не повідомляли. Ініціатором написання розписки був ОСОБА_9, завчасно питання щодо розписки із ОСОБА_2 не обговорювали, про її написання домовились у день укладення договору купівлі-продажу квартири.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що у 2000 році він із ОСОБА_6 та їх малолітньою дитиною жили з батьками дружини. Вирішили купити квартиру, шукали варіанти. Потім дізнались, що ОСОБА_4 робить ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Тому він попросив тестя, щоб той посприяв у придбанні квартири ОСОБА_13, тобто ініціатива купівлі квартири у ОСОБА_2 походила від нього. Квартира була в гарному стані, зроблений якісний ремонт. На той час не було багато варіантів для купівлі квартири, усі були з поганим ремонтом, але й ціни на них були дешевше. Оскільки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, не потрібно було нічого переробляти, він вирішив, що за неї можна заплатити дорожче. Квартира знаходилась в центрі міста. Щодо джерел своїх доходів пояснив, що з 1991 року допомагав людям працевлаштуватися в Чехії, за що отримував значний відсоток. Купував квартиру за власні заощадження у розмірі 30 000 доларів США та 5 000 доларів США дав тесть. Спочатку він разом із ОСОБА_6 занесли кошти ОСОБА_13 у квартиру АДРЕСА_3, а потім пішли до нотаріуса, де уклали договір купівлі-продажу. Не пам`ятає, хто платив та у якому розмірі обов`язкові платежі за договором купівлі-продажу квартири від 06 червня 2000 року. Пам`ятає, що на той час квартира була оцінена у 8 500 грн. Після укладення договору купівлі-продажу він попросив ОСОБА_2 написати розписку про отримані кошти, потім остання передала ключі від квартири. Квартиру купив як подарунок для дружини.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що він та дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 родом із одного села - с. Косівська Поляна, проживали по сусідству. ОСОБА_4 спочатку працював водієм автобусу в Рахівському АТП, потім вони ( ОСОБА_14 та ОСОБА_4 ) випадково потрапили до м. Братислава, Словаччина. Із ОСОБА_4 працював в одній бригаді, але їх розподіляли на різні види робіт. Із ОСОБА_4 разом працював не щодня. Працювали не менше 12 годин в день, 6 днів на тиждень. Було таке, що просили виконувати термінову роботу у неділю, тоді заробітну плату платили більшу. Заробляли до 500-600 доларів США на місяць. Витрачали мало грошей, економили, намагались заощаджувати. Із ОСОБА_4 у Братиславі працювали з січня 1992 року по грудень 1993 року. У той час не потрібно було отримувати дозвіл на роботу, лише надати паспортні дані. За проживання не платили, жили у гуртожитках. За отриману заробітну плату у місцевих купували долари США, які везли додому. Із ОСОБА_4 працював і надалі у Словаччині, конкретний період не пам`ятає. Гроші за роботу отримували від клієнта на руки, розписувались за отримані гроші. Зараз перебуває на пенсії. Повідомити чи враховувався отриманий за кордоном дохід для визначення розміру пенсії не зміг.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він у період з 1991 року по1993 рік працював у м. Братислава, Словаччина, виконував різні будівельні роботи. Зазначив, що ОСОБА_4 впізнавав, вони вітались, однак спільно роботу не виконували, працювали у різних клієнтів - осіб, які їх запрошували на роботу, розмір отриманої заробітної плати не обговорювали.

Свідок ОСОБА_16 надав суду показання, згідно з якими ОСОБА_4 був його сусідом у с. Косівська Поляна. В Чехії працювали разом із ОСОБА_4 на реставрації замків, а саме: мурували, штукатурили, бетонували. Отримували 60 крон за годину, працювали по 12 годин в день. Також отримували надбавку до 5 крон за годину, якщо хороший спеціаліст. ОСОБА_4 був кращим за нього спеціалістом та міг отримувати надбавку. Заробляли в середньому 650 доларів на місяць. Витрати за житло несла фірма, продукти брали із собою з дому. Додому везли долари США, які купували в Чехії. У Чехії свідок працював з 1992 року, лише останні 8 років не працює, за станом здоров`я. Повідомив, що із ОСОБА_4 працював у Чехії у 1995-1997 роках, у м.Млада-Болеслав, реставрували замки. Місце роботи було не постійним. Працювали на того роботодавця, хто платив більше. Працював у таких містах: м. Прага, м. Карлові Вари та інші. Також були періоди, коли працювали із ОСОБА_4 на одного роботодавця, але у різних бригадах. У 2000-х роках працював у м. Прага-2 - район м. Прага, в неділю ходив на ринок, там і бачився із ОСОБА_4 . Однак разом в цей період не працювали. Розписувався за отримані кошти. Кошти передавали додому сусідами, перевізниками.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, представників відповідача, надавши оцінку показанням свідків та іншим доказам, дійшов таких висновків.

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави врегульовані Главою 12 Розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до абзаців першого та другого частини другої ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

За частиною третьою ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

Згідно із ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено, зокрема до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті.

Відповідно до ч. 8 ст. 290 ЦПК України

- термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування;

- під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

- особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»;

- термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, враховуючи норми пунктів 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», для цілей здійснення позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави правомірно отриманими із законних джерел доходами є:

- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи;

- наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Відповідно до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

У ст. 292 ЦПК України визначено правові наслідки визнання активів необґрунтованими, а саме: особливості їх стягнення в дохід держави.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що при розгляді цивільних справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про те:

- чи є відповідач особою, до якої може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

- чи набув відповідач у власність активи, які позивач вважає необґрунтованими;

- чи відповідають активи, які позивач вважає необґрунтованими, вимогам частини 2 ст. 290 ЦПК України (дата набуття, різниця між вартістю та доходами особи).

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Щодо особи, до якої пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

У судовому засіданні встановлено, що наказом від 26 грудня 2019 року № 152/03 ОСОБА_1 з 28 грудня 2019 року призначено на посаду начальника відділу з питань нотаріату у Закарпатській області управління нотаріату Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в порядку переведення з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області зі збереженням 5 рангу державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби (т. 1 а.с. 86).

Відповідно до наказу від 17 жовтня 2022 року № 202/03 у зв`язку з перейменуванням Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_1 слід вважати таким, що з 17 жовтня 2022 року обіймає посаду начальника відділу з питань нотаріату у Закарпатській області Управління нотаріату Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т. 1 а.с. 87).

Відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, є державні службовці.

Таким чином, ОСОБА_1 на момент набуття спірного активу був державним службовцем та відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, отже до нього може бути пред`явлено цивільний позов в порядку ст. 290 ЦПК України.

Щодо набуття відповідачем у власність активів, які прокурор вважає необґрунтованими.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьками ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (т. 1 а.с. 93, 95).

Також встановлено, що 06 вересня 2012 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_17, що підтверджується копією актового запису про шлюб № 312 (т. 1 а.с. 96).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У той же час, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 СК України).

Встановлено, що 03 березня 2021 року між ОСОБА_2 (надалі - Дарувальник) та ОСОБА_1 (надалі - Обдаровуваний) укладено договір дарування грошових коштів, який посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Дан І.В. за реєстраційним № 124. За умовами цього договору ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар кошти у сумі 2 000 000 грн (т. 1 а.с. 180-181).

05 березня 2021 року на виконання вимог ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у розділі 2 «Доходи, у тому числі подарунки» вказав подарунок у грошовій формі - 2 000 000 грн, джерело доходу: ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 41, 46 (зворот).

У подальшому, 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 задекларував подарунок від матері, зазначивши відповідні відомості у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (т. 1 а.с. 57-60).

Встановлено, що 13 вересня 2023 року між ТОВ «Карат Мотор», в особі генерального директора Пилипчинця В.В., як Продавцем, та ОСОБА_1, як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1740, за умовами якого: Продавець зобов`язується передати у власність Покупця транспортний засіб (автомобіль) TOYOTA RAV4 ACTIVE 2.0 CVT (DM), код моделі (інтер`єр) НОМЕР_8 (20), колір (код) сірий «металік» (1G3), VIN: НОМЕР_1 (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за Товар грошову суму, визначену у цьому договорі (п. 1.1); на дату укладання договору ціна Товару становить 1 252 158,00 грн (п. 2.1); право власності на Товар виникає у Покупця з моменту підписання Акту приймання-передання Товару (п. 3.5), що підтверджується копією договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 147-153).

01 грудня 2023 року між ТОВ «Карат Мотор», в особі генерального директора Пилипчинця В.В., та ОСОБА_1 складено акт приймання товару № КС-1740, за яким оглянуто та передано ОСОБА_1 автомобіль TOYOTA RAV4 ACTIVE 2.0 CVT (DM), VIN: НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 163).

09 грудня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрував зазначений транспортний засіб (т. 1 а.с. 145-146).

Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_3 від 28 листопада 2023 року, справжність підпису якої засвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за реєстровим № 3231, у якій ОСОБА_3 заявила, що кошти, які будуть витрачатись її чоловіком ОСОБА_1 на купівлю автомобіля TOYOTA RAV4 50 1G3 VIN-код: НОМЕР_1, належать йому на праві особистої приватної власності, оскільки отримані ним у дарунок згідно з договором дарування грошових коштів, який посвідчений 03 березня 2021 року приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Дан І.В. за реєстровим № 124 (т. 1 а.с. 181).

У той же час, у поясненнях, які ОСОБА_1 надав 15 квітня 2024 року на запит Управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції від 04 квітня 2024 року № 281-03/22643-24, серед іншого, зазначено, що (1) за отримані 03 березня 2021 року у подарунок від матері ОСОБА_2 кошти у сумі 2 000 000 грн він до кінця 2021 року купив іноземну валюту - приблизно 70 000 доларів США; до грудня 2023 році продав 40 000доларів США та отримав орієнтовно 1 450 000 грн, із яких 1 252 158 грн витрачено на купівлю автомобіля TOYOTA RAV4, окрім того 40 000 грн сплачено за страхування транспортного засобу та близько 54 000 грн склали платежі за реєстрацію автомобіля, решта витрачена на проживання сім`ї. Отже кошти, витрачені на придбання автомобіля TOYOTA RAV4, - це частина коштів, отриманих від матері як подарунок (т. 1 а.с. 176-179).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що автомобіль TOYOTA RAV4 придбаний виключно за отримані у подарунок кошти, тому транспортний засіб є його приватною власністю.

Тобто, ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 набуті на підставі договору дарування кошти у розмірі 2 000 000 грн, частину яких ним витрачено на придбання транспортного засобу: автомобіля марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN- код: НОМЕР_1, за ціною 1 252 158 грн. Тому, в розумінні ст. 57 СК України, зазначене майно, а саме: отримані у подарунок кошти та придбаний за частину з них транспортний засіб є його особистою приватною власністю.

За таких обставин, суд вважає доведеним наявність прямого зв`язку ОСОБА_1 з майном, яке відповідає ознаці «активи», тому, враховуючи дату набуття цих активів (після 28 листопада 2019 року), щодо них може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активи та стягнення їх в дохід держави.

Щодо вартості набутих активів та різниці між їх вартістю і законними доходами особи.

Враховуючи норми ч. 3 ст. 290 КПК України та встановлені судом обставини справи, вартість активів ОСОБА_1, які позивач просить визнати необґрунтованими, визначається сумою коштів, отриманих у подарунок від ОСОБА_2, а саме: 2 000 000 грн (т. 1 а.с. 180-181).

За ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активи та стягнення їх в дохід держави може бути пред`явлено, якщо різниця між вартістю таких активів і законними доходами особи у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України.

Так, 28 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 липня 2019 року встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тому, мінімальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить 1 003 500 грн (2007грн * 500).

Враховуючи норми ст. 368-5 КК України, максимальна сума такої різниці становить шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року у сумі 2270 грн (ст. 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Тому, максимальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи становить 7 377 500 грн (2270грн/2 * 6500).

Тобто, для подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави різниця між вартістю активів та законними доходами особи має становити не менше 1 003 500 грн та не повинна перевищувати 7 377 500 грн.

Враховуючи обставини справи, зазначені прокурором у позові та відповідачем у відзиві, суд вважає за необхідне дослідити питання щодо майнового стану ОСОБА_2 станом на 03 березня 2021 року - день здійснення подарунку коштів у сумі 2 000 000 грн та джерела її доходів з метою перевірки фінансової спроможності ОСОБА_2 на здійснення такого подарунку.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП) щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ):

у період з 1998 року по 2013 року сума виплаченого доходу становила 154 945,91 грн;

у період з 2014 року по 03 березня 2021 року ОСОБА_2 дохід не отримувала (т. 1 а.с. 103 - 104).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17 квітня 2024 року № 0700-0202-8/25136 про розмір виплаченої пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ):

у період з січня 2001 року по лютий 2021 року розмір отриманої пенсії склав 382 169,37 грн, у тому числі з червня 2003 року через банківську установу (т. 1 а.с. 111-155 (зворот).

Відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих ОСОБА_2 КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області, розмір заробітної плати, яка врахована при обчисленні пенсії з розшифруванням (грн), за період з 1971 року по 1997 рік склав 6578,13 грн (6578,13244грн) (т. 2 а.с. 36-40).

Сторона відповідача у судовому засіданні пояснила, що надані ними та досліджені судом довідки містять відомості про розмір доходів ОСОБА_2 за період з 1971 року по 1997 рік, які відсутні в інших матеріалах справи. Щодо розміру доходів ОСОБА_2 за період з 1998 року по 2021 рік, зазначеного у відомостях з ДРФОПП, не заперечують.

Таким чином, сукупний дохід ОСОБА_2 у період з 1971 року по 03 березня 2021 року складав 543 693,41 грн, складовими якого є: нарахована заробітна плата у розмірі 161 524,04 грн (у тому числі податки) ( 154 945,91 грн + 6578,13 грн), пенсія - 382 169,37 грн.

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_2 01 червня 2000 року набула у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) жилу двокімнатну квартиру АДРЕСА_5, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 5/2000 від 08 січня 2000 року (т. 1 а.с. 127-133).

Так, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Рахівською державною нотаріальною конторою 01 червня 2000 року № 696, вартість спадкового майна - квартири АДРЕСА_5 становить 8 619 грн (т. 1 а.с. 133).

Така вартість квартири загальною площею 54,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 8619 грн визначена в довідці-характеристиці Рахівського районного бюро технічної інвентаризації від 30 травня 2000 року № 171 (т. 1 а.с. 131).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року, посвідченого завідуючою Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О.І. за реєстровим № 727, укладеного між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець): Продавець продала, а Покупець купила належну Продавцю на праві особистої власності жилу двокімнатну квартиру загальною площею 54,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Рахівською державною нотаріальною конторою 01 червня 2000 року № 696 та зареєстрованого в Рахівському бюро технічної інвентаризації № 1911 кн. 10 (п. 1); продаж вчинено за 8 619 грн, які Продавець одержала до підписання даного договору (п. 2); інвентаризаційна оцінка квартири 8 619 грн (п. 3) (т. 1 а.с. 126).

У судовому засіданні сторона відповідача наполягала на тому, що продаж цієї квартири фактично здійснено за 35 000 доларів США, що відповідало станом на 06 червня 2000 року дійсній (ринковій) вартості цієї квартири.

Проте, такі доводи відповідача колегія суддів оцінює критично з таких підстав.

На підтвердження факту продажу ОСОБА_2 успадкованої квартири саме за 35 000 доларів США відповідачем надано до суду копію розписки від 06 червня 2000 року, написаної власноруч, за змістом якої ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_6 кошти у сумі 33 500 доларів США (без урахування 8 619 грн - ціна договору) в якості оплати за продаж відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 22). Отже, цей доказ є похідним від договору.

Колегія суддів враховує, що на час укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, тобто станом на 06 червня 2000 року, діяли норми ст. 153 ЦК УРСР в редакції від 30 жовтня 1999 року, згідно з якими договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224, 227, 228 ЦК УРСР в редакції від 30 жовтня 1999 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Тобто, враховуючи вимоги діючого на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 06 червня 2000 року законодавства, ціна нерухомого майна мала бути узгоджена між сторонами договору купівлі-продажу на власний розсуд та, як одна із істотних умов, обов`язково зазначена у договорі купівлі - продажу, який нотаріально посвідчується.

В ході допиту свідків ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 встановлено, що під час укладення договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року сторони договору не повідомляли нотаріусу про узгоджену ціну квартири у розмірі 35 000 доларів США.

Колегія суддів звертає увагу, що, визначивши на власний розсуд суму коштів, які зазначені у договорі купівлі-продажу від 06 червня 2000 року як ціна квартири, сторони цього договору добровільно взяли на себе як тягар доказування розміру коштів, реально сплачених на його виконання, так і усі ризики можливих негативних наслідків у випадку не доведення цього.

Не залишається поза увагою суду, що у заяві від 01 травня 2024 року, яка надана до додаткових пояснень ОСОБА_1 на запит НАЗК від 04 квітня 2024 року, ОСОБА_2 посилалася лише на вчинення договору купівлі-продажу успадкованої квартири, не зазначаючи розмір фактично отриманого доходу, і лише у відзиві відповідач повідомив про продаж квартири за 35 000 доларів США та додав заяву (письмові пояснення) ОСОБА_6 від 07 лютого 2025 року, тобто складену вже після відкриття провадження у цій справі (т. 1 а.с. 183, т. 2 а.с. 23).

Також колегія суддів враховує, що свідки ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 перебувають у родинних стосунках із відповідачем ОСОБА_1 (є близькими родичами), отже є зацікавленими особами щодо результатів розгляду цієї справи.

Окрім цього, у відзиві відповідач зазначив, що оригінал розписки перебуває у ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 7). Натомість, під час допиту свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона зберігає копію розписки, бо оригінал передала ОСОБА_1 . У судовому засіданні на уточнююче запитання суду відповідач та представник відповідача Гордієнко Н.П. стверджували, що оригіналу розписки ніколи не мали і не бачили, а долучена до відзиву та направлена через Електронний суд електронна копія розписки є копією з копії розписки, яку надала їм ОСОБА_6 .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд зазначає, що від позивача не надходило клопотання про витребування оригіналу розписки від 06 червня 2000 року, а з`ясовані у судовому засіданні обставини унеможливлюють встановлення особи, у якої суд міг би за власною ініціативою витребувати оригінал цього доказу, тому суд ставить під сумнів відповідність поданої електронної копії розписки від 06 червня 2000 року та не бере цей доказ до уваги при ухваленні рішення.

Також суд критично оцінює надані відповідачем докази на підтвердження того, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2, була більша, ніж зазначено у договорі купівлі-продажу від 06 червня 2000 року, а саме:

- висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 05 лютого 2025 року № Е-02/25, згідно з яким ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 06 червня 2000 року могла становити 217 448,00 грн, що за курсом долара США станом на 06 червня 2000 року становить 39 972,06 дол США (т. 2 а.с. 24- 32);

- копію договору іпотеки від 01 жовтня 2007 року № 11229696000, укладеного між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, у п. 1.2 якого зазначена ринкова вартість предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_3, яка складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 67,14 кв.м., станом на 01 жовтня 2007 року - 172 000,00 грн (т. 2 а.с. 120-121) з таких підстав.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, позиція сторони відповідача в ході розгляду справи, серед іншого, зводилась до того, що ОСОБА_2 06 червня 2000 року фактично отримала 35 000 доларів США.

У той же час, зазначені вище документи, які надала сторона відповідача на обґрунтування заперечень, можуть бути оцінені з метою з`ясування можливої ринкової вартості успадкованої ОСОБА_2 квартири, що не стосується предмету доказування. Натомість, жоден із цих документів не підтверджує сам факт отримання ОСОБА_2 певної суми коштів від продажу успадкованої квартири, що саме і є предметом доказування у цій справі.

Тому, на підставі ч. 4 ст. 77 ЦПК України ці докази не беруться судом до уваги при ухваленні рішення.

Водночас, суд дійшов висновку, що лише показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не є достатніми та переконливими доказами для встановлення реальної ціни продажу квартири, а саме фактичного отримання ОСОБА_2 коштів у розмірі 35000 доларів США.

Колегія суддів вважає, що стороною відповідача не надано до суду належних та достовірних доказів, які б дали підстави для висновку, що ОСОБА_2 за продаж квартири АДРЕСА_2, фактично отримала кошти у розмірі 35000 доларів США.

Враховуючи встановлені обставини, у розумінні ст. 290 ЦПК України, правомірно отриманими ОСОБА_2 доходами із законних джерел за результатом продажу успадкованої квартири є її вартість, зазначена у договорі від 06 червня 2000 року, а саме: 8 619 грн, що враховується судом при обрахуванні доходу ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_2 також повідомляла, що у 1990 році вона отримала доходи від торгівлі на ринках України, а також за кордоном. Однак, жодних інших доказів, окрім її показань як свідка, стосовно цих обставин до суду не надано. Тому, на переконання суду, такі докази не є достатніми для встановлення обставин, що мають значення для справи (ст. 80, 90 ЦПК України).

Також, у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомила, що після смерті ОСОБА_5 у його квартирі вона знайшла гроші - 2000 доларів США та ювелірні вироби і нагороди. Ці кошти та кошти, отримані від продажу речей, вона також відклала на зберігання. Повідомила, що свідоцтво про право на спадщину на інше успадковане майно, окрім квартири, їй не видавалося.

Сторона відповідача стверджувала, що свідоцтво про право на спадщину на такі гроші, ювелірні вироби та нагороди не могло бути отримане, оскільки не існувало на ці речі правовстановлюючих документів спадкодавця, які вимагаються нотаріусом для вчинення такої нотаріальної дії. На підтвердження цього посилалися на відповідну судову практику.

В ході судового розгляду судом встановлено, що відповідно до заповіту, посвідченого завідуючою Рахівською державною нотаріальною конторою Небогою О.І. 06 листопада 1998 року за реєстровим номером 1650, ОСОБА_5 заповідав ОСОБА_2 усе своє майно (т. 1 а.с. 132).

Відповідно до п. 109, 115 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. N 18/5 в редакції, яка діяла станом на час оформлення спадщини ОСОБА_2, тобто станом на 01 червня 2000 року, свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. При цьому в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє, серед іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво.

Згідно з п 24 цієї інструкції нотаріус на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус не пізніш як у триденний строк виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Тобто, належним та достовірним доказом того, що ОСОБА_2 вчиняла дії, направлені на отримання свідоцтва про спадщину після смерті ОСОБА_5 на гроші - 2000 доларів США та ювелірні вироби і нагороди, однак не отримала його, могла бути лише постанова нотаріуса про відмову у вчиненні цих нотаріальних дій.

Однак, стороною відповідача таких доказів суду не надано, тому, суд ставить під сумнів показання ОСОБА_2 щодо виявлення у квартирі померлого грошей, ювелірних виробів та нагород, оскільки вони не підтверджені іншими доказами у справі.

Отже, колегія суддів вважає доведеним, що максимально можливий дохід ОСОБА_2, отриманий із правомірних джерел, у період з 1971 року по 03 березня 2021 року складав: заробітна плата - 161 524,04 грн (з урахуванням податку), пенсія - 382 169,37 грн, дохід від відчуження нерухомого майна - 8 619 грн, а всього у сумі 552 312,41 грн.

Оскільки, відповідач на обґрунтування заперечень посилався на те, що статки його матері складали також спільні заощадження подружжя, судом надана оцінка доказам, наявним у матеріалах справи щодо доходів батька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Встановлено, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі у період з 01 травня 1969 року по 27 липня 2000 року, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 92-93).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується актовим записом про смерть (т. 1 а.с. 94-95).

За показаннями свідка ОСОБА_2 після розлучення вони з ОСОБА_4 продовжували проживати однією сім`єю, мали спільний бюджет та вели спільний побут. Доказів, які б спростовували ці обставини, матеріали справи не містять.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи:

у період з 1998 року по 2004 рік сума виплаченого ОСОБА_4 доходу становила 4332,87 грн, з них податки у сумі 307,98 грн, тобто отриманий дохід склав 4024,89 грн (т. 1 а.с. 107). Відомості про доходи в інші періоди відсутні.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28 серпня 2024 № 88127/0/03-24 у період з 01 січня 2001 року по 30 квітня 2010 року включно ОСОБА_4 отримав виплати в розмірі 52 637,55 грн. (т. 1 а.с. 118-132).

Враховуючи, що у періоди до 1998 року та після 2004 року ОСОБА_4 доходів, окрім пенсійних виплат, на території України не мав, особливості регіону, де він проживав, суд вважає вірогідним, що ОСОБА_4 міг виїжджати на заробітки за кордон, що підтверджують свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_14 .

У той же час, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 03 березня 2025 року № 19/17104-25, наданого на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2025 року, встановлено, що надати інформацію стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про перетин державного кордону України у період з 01 січня 1990 року по 31 грудня 2000 року неможливо, оскільки зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб, які перетнули державний кордон України, впродовж 10 років здійснюється з 08 листопада 2017 року, до цього така інформація зберігалась протягом 5 років (т. 2 а.с. 151-155).

Встановлено, що 18 лютого 2025 року між MAREK&STANOVSKY v.o.s., в особі Томаша Марека - адвоката, внесеного до реєстру адвокатів Чеської адвокатської палати під № 155543, (далі - адвокат) та ОСОБА_19 (далі - клієнт) укладено договір про надання юридичних послуг (далі - Договір), предметом якого є надання клієнту юридичної послуги, зокрема юридична допомога у справі отримання інформації про доходи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, для потреби Вищого антикорупційного суду, справа № 991/531/25 (п. 1 Розділу ІІ Договору). Зазначене підтверджується копією договору від 18 лютого 2025 року (т. 2 а.с. 126-129).

На виконання вказаного договору від 18 лютого 2025 року адвокат Томаш Марек листом від 17 березня 2025 року повідомив, що ОСОБА_20 міг працювати в 1995-1997 роках на території Чеської Республіки в сфері будівництва для фірми Прогрес, організаційний підрозділ з місцем знаходження в м. Брно, вул. Гудцова, 72, 62100, яка зареєстрована при Обласному суді в м. Брно під реєстраційним записом А 5247. У зв`язку з тоді існуючими нормами, а саме § 35, абзац 2 Закону № 582/1991 Sb. «Про організацію та проведення соціального забезпечення» обов`язок зберігати облікові листи пенсійного забезпечення тривав 10 років від кінця року, коли був виготовлений відповідний документ. Немає підстав для існування жодного архіву з цього питання (т. 2 а.с. 158, 176-183).

До листа долучена копія повного витягу з торгового реєстру, веденого при Обласному суді в Брні, відділ А запис 5247 стосовно Прогрес, у якому зазначені відомості про скасування 31 березня 2009 року реєстрації цієї юридичної особи (т. 2 а.с. 159).

Суд звертає увагу, що до листа від 17 березня 2025 року не надані докази, які б давали можливість перевірити наявність обставин, на підставі яких адвокат дійшов висновку, що « ОСОБА_20 міг працювати в 1995-1997 роках на території Чеської Республіки в сфері будівництва для фірми Прогрес», а також про отриманий ОСОБА_4 дохід у цей період.

Також, на виконання договору про надання юридичних послуг від 18 лютого 2025 року листом від 07 квітня 2025 року адвокат Томаш Марек повідомив, що на підставі інформації, отриманої від фірми ZL stavebni, spol. s r. o. (ЗЛ будівельна, ТОВ) з місцем розташування за адресою: Прага 2, вул. Єчна, 547/15 12000, код 264 58 368, зареєстрованої при Міському суді в Празі за № С83599, його поінформовано, що ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_6, працював у цьому товаристві у період з 2005 року по 2007 рік, загалом відпрацьовано 4 392 години, за які отримано дохід в сумі 439 200 чеських крон, що згідно із курсом Національного банку Чеської Республіки станом на день останньої виплати складало 19 295,50 доларів США. На підтвердження цього до листа надано лист - відповідь ЗЛ будівельна, ТОВ, у якому наведена інформація із зазначенням періодів, відпрацьованого часу та суми, отриманих ОСОБА_4, доходів. (т. 3 а.с. 82-90).

Інших доказів, окрім показань свідків ОСОБА_2, ОСОБА_14 та ОСОБА_16, які б свідчили про те, що батьки ОСОБА_1 отримували у періоди з 1990 року по 2004 рік та після 2007 року дохід за кордоном та розмір такого доходу, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає достовірними та достатніми докази, а саме: показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_16, а також відомості, отримані від адвоката Томаша Марека, викладені у листі від 07 квітня 2025 року та доповненнях до нього, щодо доходів ОСОБА_4 від фірми ZL stavebni, spol. s r. o. (ЗЛ будівельна, ТОВ), які у сукупності дають підстави для висновку про доведеність стороною відповідача отримання ОСОБА_4 доходу у період з 2005 року по 2007 рік у розмірі 19 295,50 доларів США.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим на підставі належних доказів та враховує дохід ОСОБА_4, отриманий у період з 1998 року по 30 квітня 2010 року у сумі 56 662,44 грн, складовими якого є: нарахована заробітна плата у розмірі 4024,89 грн (з урахуванням податку), пенсія - 52 637,55 грн, а також дохід в сумі 19 295,50 доларів США.

Відтак, за результатом дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що доведений максимально можливий сукупний дохід подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за період з 1971 року по 03 березня 2021 року становив 608 974,85 грн (552 312,41 грн + 56 662,44 грн) та 19 295,50 доларів США.

Сторона відповідача наполягала на тому, що батьки відповідача на заощаджені кошти купували іноземну валюту - долари США та станом на 03 березня 2021 року ОСОБА_2 мала заощадження у розмірі 120 000 доларів США, однак квитанції та чеки з плином часу не збереглись, тому надати їх відповідач не може.

Проте, на переконання колегії суддів, факти проведення купівлі-продажу іноземної валюти не можуть підтверджуватись виключно показаннями свідка ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості перевірити вказані факти на предмет достовірності.

Також колегія суддів вважає неспроможними твердження відповідача про те, що його батьки протягом життя майже не здійснювали витрат.

Оскільки є очевидним, що за життя подружжя ОСОБА_13 мало здійснювати витрати, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, утримання та виховання двох дітей, допомогу онукам, витрати на поховання, тощо.

Так, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 повідомив, що він у період з 1997 року по 2001 рік навчався у коледжі у м. Коломия, що за 130 км від м. Рахів, на контрактній основі, кошти за навчання сплачували батьки у сумі від 100 до 300 доларів США на рік. Повідомив, що з 2000 року почав отримувати самостійний дохід.

На підтвердження обставин щодо наявності доходу ОСОБА_1 надав довідку форми ОК-5 з Пенсійного фонду України, відповідно до якої, серед іншого, він у 2000 році отримував доходи протягом трьох місяців на загальну суму 118,37 грн, а протягом 2001 року - 814,61 грн. Водночас доказів, які б переконали суд, що отримувані ним доходи забезпечували повністю його потреби на той час та з чого такі потреби складалися (оренда житла, продукти харчування, ліки, одяг, тощо) відповідачем до суду не надано. Тому, такі пояснення відповідача не свідчать, що у цей період він не потребував матеріальної допомоги батьків.

Не залишаються поза увагою суду показання свідка ОСОБА_2 про те, що нею та її чоловіком у 2000 році були здійснені витрати з поточних доходів на ремонт квартири АДРЕСА_2 . І хоча вартість ремонту суду не доведена, однак свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_9 переконували суд та наполягали на тому, що квартира була повністю готова для проживання: ремонт був дуже якісний, замінена сантехніка, частково наявні меблі. Тобто, все це також потребувало значних фінансових витрат.

Стороною відповідача надані рахунки по сплаті Рахівському КП «Рахівтепло» послуг за водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2021 року по квартирі АДРЕСА_2 на загальну суму 1235,53 грн, яка хоча і є незначною та є оплатою одного з видів комунальних платежів. Водночас, ці докази підтверджують висновки суду, що такі витрати у ОСОБА_2 були.

У той же час, як встановлено в ході судового розгляду єдиним підтвердженим доходом ОСОБА_4 за кордоном є 19 295,50 доларів США, які отримані у період з 2005 по 2007 роки. Колегія суддів враховує, що з 2007 року по день смерті ОСОБА_4 отримував лише пенсійні виплати. У свою чергу, ОСОБА_2 з 2001 року по 2013 рік отримувала як заробітну плату, так і пенсійні виплати, а з 2014 року, тобто за сім років до здійснення подарунку на суму 2 000 000грн, лише пенсію.

Враховуючи встановлені обставини, а саме: розмір сукупного доходу ОСОБА_2 та її чоловіка, а також очевидність здійснення ними певних витрат для забезпечення життєдіяльності сім`ї, колегія суддів вважає, що доводи відповідача та показання свідка ОСОБА_2 про те, що станом на 03 березня 2021 року (день вчинення укладення договору дарування) ОСОБА_2 мала заощадження у розмірі 120 000 доларів США або як мінімум 70 000 доларів США, є сумнівними та необґрунтованими.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як встановлено вище, починаючи з 2014 року єдиним офіційним доходом ОСОБА_2 були пенсійні виплати.

Згідно з інформацією з банківських установ на ім`я ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк» відкриті три рахунки: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 ( т. 1 а.с. 192-197).

Відповідно до інформації про рух коштів по цими рахунками за період з 01 січня 2020 року по 03 березня 2021 року (дата здійснення ОСОБА_1 подарунку) встановлено, що:

- на рахунку № НОМЕР_3 станом на 01 січня 2020 року обліковувався залишок - 4151,10 грн та здійснювалось нарахування пенсії у сумі 61 486,41 грн та відсотки на залишок коштів за договором - 502,44 грн, всього в загальній сумі 66139,95 грн.

Водночас, з цього рахунку здійснено перекази коштів на картки іншим фізичним особам ( ОСОБА_23 (10 разів), ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 ) в загальній сумі 11 664, 57 грн, переказ на власну іншу карту - 402,01 грн, поповнення мобільного телефону - 174,00 грн, перекази на інший рахунок НОМЕР_5 (скарбничка) - 750 грн. Також, з цього рахунку здійснено зняття готівки в банкоматі у м. Рахів на суму 38 400 грн.

- на рахунку № НОМЕР_4 станом на 01 січня 2020 року обліковувався залишок у сумі 3030,23 грн та здійснювались такі зарахування: від фізичних осіб ( ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 ) в загальній сумі 11 034, 20 грн; поповнення через термінал самообслуговування у м. Ужгород - 2 000 грн, поповнення картки на 2 861,75 грн, всього 18926,18 грн.

Водночас, з цього рахунку здійснено перекази на картки фізичним особам ( ОСОБА_23 (7 разів), ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_30 (3 рази) на суму 14 034,28 грн, а також поповнення мобільного телефону на 204 грн, переказ зі своєї карти на суму 255 грн, всього - 14 493, 28 грн. Також, з цього рахунку здійснено зняття готівки в банкоматі в м. Ужгород - 4 650 грн.

Так, за результатом аналізу руху коштів по цим рахункам колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 за період з 01 січня 2020 року по 03 березня 2021 року (14 місяців) розпоряджалася коштами як шляхом здійснення переказів у безготівковій формі, так і шляхом зняття коштів з рахунків у сумі 43050,00грн, тобто у середньому на місяць мала 3075,00грн готівкових коштів, які, враховуючи її показання, вона витрачала на розрахунки в магазинах, сплату комунальних послуг, тощо, в тому числі на придбання валюти.

Тому, колегія суддів вважає, що позиція відповідача щодо обрахування усієї суми доходів, отриманих його матір`ю, у доларах США по курсу НБУ на день отримання такого доходу є хибною та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно із абзацом 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

При оцінці доказів, наявних у матеріалах справи, суд враховує вимоги ст. 89 ЦПК України, а також правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (провадження № 61-8529св23): «... Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим. Такий специфічний правовий режим:

- виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в ЦК України; ЦПК України; Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікацію рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності;

- характеризується суб`єктами, до яких може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими, - публічні особи та «пов`язані» з ними особи (частина четверта статті 290 ЦПК України). Тобто правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб`єктів така конструкція нехарактерна і невластива;

- законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину, очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України). ...»

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 991/3346/23 (провадження № 61-15586св23), відповідно до якої: «…Український інститут «цивільної» конфіскації об`єднує ознаки світових механізмів конфіскації без обвинувального вироку суду (англ. non conviction based forfeiture, NCB вилучити активи, раніше отримані як доходи з джерел, які неможливо законно обґрунтувати та зменшити вигоду від використання посади задля отримання незаконних доходів) і механізм необґрунтованих активів (англ. unexplained wealth mechanism, UWM, основна функція - зобов`язати пояснити законне походження свого майна).

У застосованій національним законодавством моделі «цивільної конфіскації» державні органи не повинні доводити зв`язок майна з предикатним злочином. У конфіскації в межах кримінального процесу держава зобов`язана довести, що майно є або предметом, або засобом вчинення злочину. Чинне законодавство ж передбачає, що правоохоронні органи доводять, а суд вирішує на основі принципу «переваги доказів», що активи набуті чиновником прямо або опосередковано з незрозумілих джерел, не конкретизуючи, який саме злочин/інша неправомірна поведінка були джерелом отриманих доходів. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (в результаті цивільного провадження in rem) суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне є достатнім для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції. На відміну від інших категорій спорів, самостійним і автономним способом захисту інтересів держави в цьому випадку є саме визнання активу (чи його частини) необґрунтованим з подальшим стягненням його (чи його частини, його вартості чи вартості його частини) в дохід держави. ... ».

Як встановлено вище відповідач ОСОБА_1, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після укладення договору дарування від 03 березня 2021 року на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у розділі 2 «Доходи, у тому числі подарунки» вказав подарунок у грошовій формі - 2 000 000 грн, джерело доходу: ОСОБА_2, у подальшому, задекларував подарунок від матері, зазначивши відповідні відомості у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, а також в розділі «Грошові активи» задекларував 14 000 Євро та 80000 доларів США, власником яких зазначив себе (т. 1 а.с. 57-60, т. 2 а.с. 41, 46 (зворот).

Також встановлено, що

станом на 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 задекларував 10 000 Євро та 10000 доларів США, власником яких зазначив себе;

станом на 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 задекларував 15 000 Євро та 82000 доларів США, власником яких зазначив себе, та 5000 доларів США - власність дружини,

а станом на 31 грудня 2023 року року - 15 000 Євро та 42000 доларів США, власником яких зазначив себе, та 5500 доларів США - власність дружини, що підтверджується копіями декларацій за відповідний рік ( т. 2 а.с. 61-68).

Тому, колегія суддів констатує, що декларування ОСОБА_1, отриманих у подарунок коштів у сумі 2 000 000 грн (еквівалент 70000 доларів США), слід сприймати як фактичне їх набуття (отримання) у 2021 році, зберігання протягом 2022 року та використання у 2023 році.

Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України у разі набуття активу безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, застосовується мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

Враховуючи те, що активом, який ОСОБА_1 набув безоплатно, є кошти в сумі 2 000 000 грн, вартість якого є більшою ніж 1 003 500 грн, суд при вирішенні цього спору не використовує правила ч. 2 ст. 290 ЦПК України щодо встановлення різниці між вартістю активу та законними доходами відповідача. Колегія суддів у цьому випадку керується нормами ст. 291 ЦПК України у тій частині, яка зазначає, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Судом не беруться до уваги інші досліджені в судовому засіданні докази, які наявні у матеріалах справи, а також показання свідка ОСОБА_15, оскільки вони підтверджують факти, які, на переконання колегії суддів, не входять до предмета доказування у цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача щодо порушення Національним агентством з питань запобігання корупції під час здійснення моніторингу способу життя ОСОБА_1 . Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 жовтня 2023 року № 236/23 можуть бути предметом спору в порядку адміністративної юрисдикції.

Представниками відповідача наведено також інші доводи, які не потребують здійснення колегією суддів детального аналізу, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог Цивільного процесуального кодексу України, вони не мають вирішального значення при вирішенні питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Висновки.

За результатом повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності колегія суддів вважає, що докази позивача є більш переконливими порівняно з сукупністю доказів сторони відповідача щодо розміру максимально можливих законних доходів батьків відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та розміру їх мінімально можливих витрат та спростовують твердження відповідача про те, що на час вчинення договору дарування 03 березня 2021 року ОСОБА_2 мала заощадження еквівалент 2 000 000 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що майновий стан ОСОБА_2 не дозволяв їй подарувати ОСОБА_1 03 березня 2021 року кошти у сумі 2 000 000 грн, вартість цього активу на день набуття ОСОБА_1 є більшою ніж 1 003 500 грн, отже в ході судового розгляду спростовано презумпцію правомірності набуття права власності на ці активи та встановлено зв`язок особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 з цими активами, тому наявні правові підстави у розумінні ст. 290 ЦПК України для визнання необґрунтованими активи в сумі 2 000 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів. Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Як встановлено вище, відповідач ОСОБА_1 після набуття необґрунтованого активу у розмірі 2 000 000 грн, розпорядився ним на власний розсуд, а саме придбав за частину цих активів транспортний засіб TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN- код: НОМЕР_1, вартістю 1 252 158 грн.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 необґрунтованих активів, а саме: автомобіль марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, та кошти в сумі 747 842 грн.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З огляду на ухвалення рішення про задоволення позову, захід забезпечення позову - арешт транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN- код: НОМЕР_1, вартістю 1 252 158 грн, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2025 року у справі № 991/292/25, скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, а також висновок суду щодо позовних вимог, підстави для ухвалення рішення про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 95, 259, 263-265, 273, 290-292 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Задовольнити позов Держави України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Визнати необґрунтованими активи на суму 2 000 000 грн, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), а саме:

автомобіль марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, вартістю 1 252 158 грн;

кошти в сумі 747 842 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в дохід держави необґрунтовані активи:

автомобіль марки та моделі TOYOTA RAV4, 2023 р.в., VIN- код: НОМЕР_1 ;

кошти в сумі 747 842 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45252419).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_7, РНОКПП НОМЕР_6, паспорт: НОМЕР_7, виданий 09.02.1999 Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області).

Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.

Головуючий суддя Н. В. Мовчан

Судді О. Я. Саландяк

К. О. Сікора