- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/3054/25
Провадження №11-сс/991/278/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.04.2025: частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про арешт майна; накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 02.04.2025 обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) та в автомобілі «JAGUAR I-PACE», VIN: НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, із метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05.03.2025, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на: 1) мобільний телефон Apple iPhone A3105 з сім-карткою оператора № НОМЕР_3 ; 2) мобільний телефон Apple iPhone, IMEI: НОМЕР_4 із сім-карткою оператора № НОМЕР_5 ; 3) предмет неправомірної вигоди 1000 доларів США (10 банкнот номіналом по 100 доларів: LL18393077D, LC49576842A, LD72183340C, LB53041336L, LB53041332L, LB53041335L, LB53041330L, LB53041331L, LF47629655E, LF47629656E); 4) гроші в сумі 6 800 доларів США та 33 500 грн.
На вказане рішення захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судовий розгляд - неповний, а висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на те, що слідчий суддя мав відмовити у задоволенні клопотання про арешт грошових коштів у сумі 33 500 грн, оскільки обставини кримінального правопорушення не передбачають одержання неправомірної вигоди в іншій формі чи валюті, аніж долари США, та немає доказів, що вони використані чи перетворені. Відсутня підстава для арешту, передбачена п.1 ч.2 ст.170 КПК України, адже майно належить ОСОБА_6 і не має значення для кримінального провадження, а тому не може відповідати приписам ст.98 КПК України. Клопотання не містить належного обґрунтування підстави і мети арешту коштів у сумі 33 500 грн для можливого забезпечення збереження речових доказів. Отже, виключаються ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. Арешт порушує право власності підозрюваного, гарантоване ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.04.2025 у частині накладення арешту на вилучені під час проведення 02.04.2025 обшуку в квартирі АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 33 500 грн, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження, користування майном, постановити нову ухвалу в цій частині, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт вказаних грошових коштів.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор САП ОСОБА_8 зазначає, що ухвала слідчого судді - законна, обґрунтована та вмотивована, а доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами провадження.
Посилається на те, що з моменту передачі ОСОБА_6 30 000 доларів США і до проведення обшуків пройшов тривалий проміжок часу, тому є підстави вважати, що предмет неправомірної вигоди був перетворений в інші активи, зокрема, у грошові кошти у гривневому еквіваленті. Підозрюваний довго працював в органах Національної поліції України, обізнаний з особливостями проведення слідчих (розшукових) дій працівниками правоохоронних органів, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за ст.190 КК України, тому має досвід отримання і маскування таких доходів. Офіційних доходів у ОСОБА_6 у 2025 році лише 13 400 грн від дружини брата.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.04.2025.
Прокурор САП ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув. У запереченнях на апеляційну скаргу просив здійснити апеляційний перегляд без його участі у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі прокурора САП.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись доводи, наведені в ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Кримінальне провадження №52025000000000130 розпочато 05.03.2025 за фактом того, що службова особа, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, вимагає надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за прийняття рішення, що входить до її службових повноважень.
14.03.2025 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду надав дозвіл на проведення обшуку в автомобілі JAGUAR I-PACE, д.н.з. НОМЕР_2, VIN: НОМЕР_1, що перебуває у власності ОСОБА_9 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6, а 17.03.2025 - на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_10, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6, та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6, із метою відшукання та вилучення речей та оригіналів документів, а саме: документи, їх проекти, копії (в паперовому та електронному вигляді), що стосуються притягнення ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності, зокрема, але не виключно, у кримінальному провадженні №62024140160000215 та інших пов`язаних із цим кримінальних провадженнях, проведення щодо них слідчих (розшукових), процесуальних дій, застосування заходів забезпечення кримінального провадження; документи, їх проекти, копії (в паперовому та електронному вигляді), що стосуються звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, зокрема, але не виключно, у кримінальному провадженні №62024140160000215 та інших пов`язаних із цим кримінальних провадженнях; чорнові записи, записні книжки, блокноти, засоби мобільного та інтернет-зв`язку (сім-картки, смартфони, мобільні телефони), комп`ютерна техніка (ноутбуки, планшети, системні блоки персональних комп`ютерів, карти пам`яті, USB-флешнакопичувачі, переносні жорсткі магнітні диски тощо), у яких містяться текстові файли, зображення, фотознімки, нотатки, замітки, аудіо- відео- та текстові записи, листування в смс-повідомленнях, у месенджерах та файлообмінниках Skype, IMessage, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal тощо, із відомостями про фактичні обставини вчинення ОСОБА_14, ОСОБА_15 та іншими особами дій (бездіяльності) щодо притягнення ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності, зокрема, але не виключно, у кримінальному провадженні №62024140160000215 та інших пов`язаних із цим кримінальних провадженнях, та/або звільнення від кримінальної відповідальності, висловлення ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6 чи іншими особами прохань, в тому числі, поєднаних із вимаганням щодо отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 чи інших осіб за прийняття службовими особами органів прокуратури чи Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) рішень з використанням їх службового становища щодо притягнення чи непритягнення ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності; грошових коштів, що є предметом неправомірної вигоди, а також інших грошових коштів та майна, у які могли бути перетворені грошові кошти, що є предметом неправомірної вигоди.
02.04.2025 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 14.03.2025 в автомобілі вилучено, серед іншого, мобільний телефон «TECNO» IMEI: НОМЕР_7, IMEI2: НОМЕР_8 із сім-карткою оператора Київстар № НОМЕР_9 .
02.04.2025 у ході обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 17.03.2025 у квартирі вилучено, зокрема: 1) мобільний телефон Apple iPhone A3105 із сім-карткою оператора № НОМЕР_3 ; 2) мобільний телефон Apple iPhone, IMEI: НОМЕР_4 із сім-карткою оператора № НОМЕР_5 ; 3) годинник BREITLING A17320; 4) предмет неправомірної вигоди 1000 доларів США (10 банкнот номіналом по 100 доларів: LL18393077D, LC49576842A, LD72183340C, LB53041336L, LB53041332L, LB53041335L, LB53041330L, LB53041331L, LF47629655E, LF47629656E); 5) гроші в сумі 6 800 доларів США та 33 500 грн.
03.04.2025 постановою детектива зазначене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №52025000000000130.
03.04.2025 постановою детектива призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій, а також експерту надано об`єкт дослідження, мобільний термінал систем зв`язку - мобільний телефон iPhone (IMEI: НОМЕР_4 ), який упаковано в сейф-пакет НАБУ №0061437.
04.04.2025 постановою уточнено питання комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій.
04.04.2025 старший детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся із клопотанням, яке надійшло до суду 08.04.2025, про арешт майна, вилученого під час проведення вищевказаних обшуків, із метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном.
07.04.2025 постановою призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій, а також експерту надано об`єкт дослідження, мобільний термінал систем зв`язку - мобільний телефон iPhone 15Pro Max (IMEI: НОМЕР_10 ), який упаковано в сейф-пакет НАБУ №0061423.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов до таких висновків: розгляд клопотання належить до повноважень слідчого судді Вищого антикорупційного суду; таке подане в межах строків, визначених ч.5 ст.171 КПК України, та відповідає положенням цієї статті щодо змісту; прохальна частина клопотання щодо арешту майна з метою конфіскації майна як виду покарання не погоджена з прокурором, тому слід відмовити в цій частині; вилучені у ОСОБА_6 під час обшуку речі та грошові кошти, імовірно, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; наявні умови для накладення арешту на зазначене майно, передбачені абз.2 ч.3 ст.170 КПК України; існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна; майно підлягає арешту шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування ним, адже у наведений спосіб можна запобігти встановленим ризикам; слід відмовити у накладенні арешту на годинник BREITLING A17320, оскільки не доведено, що він є перетвореною річчю; детектив відмовився від вимог клопотання про арешт мобільного телефону «TECNO» IMEI: НОМЕР_7, IMEI2: НОМЕР_8 із сім-карткою оператора Київстар № НОМЕР_9, тому відсутні підстави для їхнього розгляду; на цьому етапі досудового розслідування накладення арешту на вилучене майно з метою збереження речових доказів є необхідним для виконання завдань кримінального провадження; таке втручання відбувається згідно з законом, переслідує законну мету, є необхідним та пропорційним; арешт стосуватиметься конкретного майна, яке має значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та не є надмірно обтяжливим.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги представника.
Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами клопотання стверджується, що у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05.03.2025 перевіряється можлива причетність до одержання неправомірної вигоди працівників прокуратури та ДБР ОСОБА_16, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
За версією органу досудового розслідування, доводячи свій злочинний умисел до завершення, 15.03.2025 ОСОБА_6, діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою зі службовою особою Закарпатської обласної прокуратури, керуючись метою протиправного збагачення, перебуваючи в м. Києві поблизу будинку за адресою: м. Київ, пр. Повітряних Сил, 34, в автомобілі марки «JAGUAR I-PACE», сірого кольору, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, одержав від ОСОБА_13 для себе та службової особи Закарпатської обласної прокуратури неправомірну вигоду в сумі 30 000 доларів США. Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_6 20.03.2025 після 22 год. мав зустріч із прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури - ОСОБА_16 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_6 міг передати ОСОБА_16 частину неправомірної вигоди, яку останній мав передати прокурору ОСОБА_14 та слідчому ДБР ОСОБА_15
02.04.2025 у кримінальному провадженні №52025000000000130 від 05.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України.
Відповідно до протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 14.03.2025 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, вручені ОСОБА_13 14.03.2025 у НАБУ для подальшого використання під час проведення заходів із перевірки фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Згідно із протоколом обшуку від 02.04.2025 у ході цієї слідчої дії у квартирі вилучено гроші в сумі 33 500 грн. 03.04.2025 постановою детектива зазначене майно визнане речовим доказом у кримінальному провадженні №52025000000000130.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що вилучені у ОСОБА_6 під час обшуку грошові кошти в сумі 33 500 грн, імовірно, вміщують відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційної скарги на те, що грошові кошти належить ОСОБА_6, не мають значення для кримінального провадження, а тому не можуть відповідати приписам ст.98 КПК України.
Як слідує із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Не може бути взятим до уваги твердження апеляційної скарги про те, що обставини кримінального правопорушення не передбачають одержання неправомірної вигоди в іншій формі чи валюті, аніж долари США, та немає доказів їхнього використання чи перетворення, адже з дня імовірної передачі коштів ОСОБА_6 та до проведення обшуків минув тривалий період часу, останній у силу отриманого особистого і професійного досвіду, знань обізнаний з особливостями проведення слідчих (розшукових) дій у ході досудового розслідування, а також можливими заходами протидії збиранню доказової бази слідством, відтак, підозрюваний мав можливість здійснити конвертацію предмета неправомірної вигоди у гривневий еквівалент.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що у цьому кримінальному провадженні наявні ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, із чим погоджується й колегія суддів. Так, у випадку подальшого володіння і користування підозрюваним грошовими коштами є можливість їхнього перетворення, відчуження чи передачі третім особам з метою приховання чи знищення доказів кримінального правопорушення та уникнення кримінальної відповідальності. Тому накладенням арешту забезпечується можливість запобігти зазначеним ризикам.
У зв`язку з викладеним довід апеляційної скарги про відсутність ризиків визнається колегією суддів безпідставним.
Твердження апеляційної скарги, що клопотання не містить належного обґрунтування підстави і мети арешту коштів у сумі 33 500 грн для можливого забезпечення збереження речових доказів, ґрунтується на особистій оцінці представника та спростовується змістом клопотання, а також долучених до нього документів.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Оскільки досудове розслідування здійснюється за фактом того, що службова особа, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, вимагала надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за прийняття рішення, яке входить до її службових повноважень, слід визнати, що арешт грошових коштів у сумі 33 500 грн забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника. Тому неспроможним є посилання апеляційної скарги на те, що арешт порушує право власності підозрюваного, гарантоване ст.1 Протоколу №1 Конвенції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а покликання апеляційної скарги на те, що судовий розгляд - неповний, висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження - безпідставні.
Пунктом 1 ч.1 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4