- Головуючий суддя (ККС ВС): Бущенко А.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2025 року
м. Київ
справа № 991/1551/19
провадження № 51-2567км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,адвокатів прокурораОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 (заявника) на ухвалу Вищого антикорупційного суду (ВАКС) від 12 липня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (АП ВАКС) від 14 серпня 2024 року.
Обставини справи
Передісторія
1. Заявник обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України (КК), яка передбачала відповідальність за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб`єктом декларування зазначеної декларації.
2. 27 жовтня 2020 року Конституційний Суд України (КСУ) визнав статтю 366?1 КК неконституційною, внаслідок чого вона втратила чинність з дня ухвалення цього рішення.[1]
3. 30 грудня 2020 року набрав чинності закон, яким статтю 366-1 виключено з КК.[2]
4. 01 квітня 2021 року ВАКС закрив кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (КПК).
5. Сторона заявника оскаржила це рішення, вважаючи що у зв`язку з визнанням неконституційною статті 366-1 КК суд першої інстанції мав постановити виправдувальний вирок, оскільки процесуальний закон не передбачав для суду можливості закрити кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК, крім того, таке рішення не реабілітує зацікавлену особу і позбавляє її можливості довести невинуватість.
6. 27 травня 2021 року АП ВАКС залишила ухвалу першої інстанції без змін, хоча і внесла певні зміни в її мотивувальну частину.
7. 09 липня 2021 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою сторони захисту на ці рішення.
Перегляд за виключними обставинами
8. 08 червня 2022 року КСУ визнав неконституційним пункт 4 частини 1 статті 284 КПК і зазначив, що він втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього рішення.[3]
9. Заявник звернувся до ВАКС, вимагаючи перегляду ухвали від 01 квітня 2021 року (див. пункт 4 вище) за виключними обставинами, і просив ухвалити нову ухвалу, якою кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК. В обґрунтування наявності виключних обставин він постався на ухвалене 8 червня 2022 року рішення КСУ (див. пункт 8 вище).
10. 12 липня 2023 року ВАКС залишив цю заяву без задоволення.
11. 19 жовтня 2023 року АП ВАКС скасувала цю ухвалу і своєю ухвалою закрила кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
12. 28 травня 2024 року Верховний Суд за скаргою прокурора скасував цю ухвалу АП ВАКС та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
13. 14 серпня 2024 року апеляційна інстанція оскарженою ухвалою залишила без змін ухвалу ВАКС від 12 липня 2023 року.
Вимоги і доводи касаційних скарг
14. Сторона заявника, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені ухвали. Адвокат ОСОБА_8 просить закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК, а адвокат ОСОБА_6 - призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
15. Вони вважають, що висновки судів попередніх інстанцій про незворотність дії в часі рішень КСУ та відсутність в законі визначення реабілітуючих та нереабілітуючих підстав для закриття кримінального провадження є помилковими.
16. Вони звертають увагу на те, що в своєму рішенні від 08 червня 2022 року (див. пункт 8 вище) КСУ вказав, що в кримінальному процесуальному законодавстві застосовуються поняття «реабілітуючі» та «нереабілітуючі» підстави закриття кримінального провадження. Зазначена позиція відображена також у практиці Суду, викладеної, зокрема, в постанові від 28 вересня 2022 року[4].
17. Сторона заявника зазначає, що визнання неконституційним пункту 4 частини 1 статті 284 КПК є підставою для перегляду рішення за виключними обставинами, незважаючи на час, коли така норма втратила чинність.
18. Вони також вважають, що висновок ВАКС про те, що рішення КСУ не можуть мати зворотної дії у часі, суперечить статті 459 КПК, оскільки у цій справі існує чинне судове рішення, в якому підставою для закриття провадження визначено «у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою», що означає визнання особи винуватою і це спричиняє негативні наслідки для репутації, честі, гідності особи, а також вказує на ставлення публічної влади до такої особи як до винуватої без обвинувального вироку суду.
19. На думку сторони заявника, наслідком втрати чинності нормою КК у зв`язку із визнанням її неконституційною має бути встановлення юридичного факту, який вказує на невинуватість усіх осіб, які коли-небудь переслідувались за цією нормою.
Позиції учасників касаційного розгляду
20. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог.
21. Сторона заявника підтримала доводи своїх скарг.
22. Іншим учасникам було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
23. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
24. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
25. Відповідаючи на доводи касаційної скарги, Суд, перш за все, має вирішити питання, чи є рішення КСУ від 8 червня 2022 року (див. пункт 8 вище) підставою для перегляду ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року (див. пункт 4 вище) за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини 3 статті 459 КПК.
26. Суд зазначає, що предметом касаційного розгляду є питання, чи давало рішення КСУ від 8 червня 2022 року (див. пункт 8 вище) підставу для перегляду ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року (див. пункт 4 вище) за виключними обставинами.
27. Суд зазначає, що рішення КСУ стосувалося відповідності Конституції України процесуальної норми, яка визначала порядок ухвалення рішення у випадку скасування закону, що передбачав кримінальну відповідальність за діяння, у вчиненні якого обвинувачувалась особа.
28. Рішенням від 8 червня 2022 року КСУ визнав неконституційним пункт 4 частини 1 статті 284 КПК, який передбачав обов`язок закрити кримінальне провадження у разі, якщо «набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою».
29. Внаслідок цього рішення законодавець запровадив комплексні зміни до КПК[5], встановивши новий порядок вирішення цього питання, зокрема, передбачивши в частині 3 статті 479-2 КПК можливість продовження судового розгляду у випадку, якщо обвинувачена особа заперечує проти закриття провадження на підставі втрати чинності відповідним кримінальним законом, і можливість ухвалення виправдувального вироку у разі, якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
30. Зважаючи на підставу, з якої сторона заявника вимагала перегляду за виключними обставинами, її позиція зводилася до того, що ухвалу ВАКС від 01 квітня 2021 року (див. пункт 4 вище), постановлену відповідно до процедури, існуючої на час її ухвалення, слід скасувати, а питання, пов`язане з втратою чинності статтею 366-1 КК, вирішити у відповідності до процедури, яка не існувала на час її постановлення, і прийняти рішення, не передбачене на той час законом.
31. Суд нагадує, що відповідно до частини 1 статті 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
32. Відповідно до позиції КСУ закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними рішенням органу конституційного контролю.[6]
33. Тому втрата чинності відповідним положенням процесуального закону, незалежно від того, відбулося це внаслідок зміни закону або внаслідок визнання КСУ цього положення неконституційним, не дає підстав для перегляду рішення, ухваленого відповідно до порядку, який існував на час його ухвалення.
34. Виключення з принципу незворотності дії в часі законів відповідно до статті 58 Конституції України допускається лише у випадку, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Внесення змін до процедури вирішення справи за обвинуваченням у вчиненні діянні, кримінальна відповідальність за яке виключена законом, не є скасуванням або пом`якшенням відповідальності особи, яке зумовлює зворотну дію такої зміни.
35. Тому Суд не вважає, що рішення КСУ, на яке посилається сторона заявника, дає підстави для перегляду рішення, ухваленого відповідно до чинної на час його ухвалення процедури. Стаття 459 КПК, яка дає підстави для перегляду судового рішення, у якому застосовано положення закону або іншого правового акту, визнаного КСУ неконституційним, не скасовує принципи, втілені у статті 58 Конституції України.
36. На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що визнання КСУ неконституційним пункту 4 частини 1 статті 284 КПК не дає підстав для перегляду ухвали ВАКС 01 квітня 2021 року, а тому оскаржені ухвали є законними і обґрунтованими.
37. У зв`язку з таким висновком Суд не вважає за необхідне розглядати решту доводів сторони заявника.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12 липня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги його адвокатів - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Рішення № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020(393/20) за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v013p710-20#Text
[2] Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 4 грудня 2020 року № 1074?IX, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1074-20/ed20210317#Text
[3] Рішення № 3-р(II)/2022 у справі № 3-20/2021(40/21) за конституційною скаргою ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (справа щодо презумпції невинуватості), https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-22#Text
[4] № 522/20468/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558700
[5] Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправністьдіяння» від 1 грудня 2022 року № 2810-IX, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2810-20#Text
[6] Рішення Конституційного суду від 24 грудня 1997 року у справі № 3/690-97 за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-97#Text