- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/3625/25
Провадження №11-сс/991/328/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2025 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), накладено арешт на майно, вилучене 05.03.2025 у ОСОБА_6 у ході обшуку автомобіля «AUDI SQ8», реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом заборони розпорядження та користування, а саме на мобільний телефон iPhone 11 Pro Max A 2218 S\N НОМЕР_6 IMEI: НОМЕР_2 .
На вказане рішення представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала слідчого судді - незаконна та необґрунтована.
Посилається на те, що у кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру, не встановлено в чому полягають порушення ТОВ «ЕЛІЗ» під час проведення закупівель і чому ціни є завищеними. Вилучений телефон не містить інформації, яка може мати доказове значення, а тому відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.170 КПК України, для накладення на нього арешту. Оскільки ОСОБА_6 є адвокатом, у його телефоні та блокнотах може міститься інформація, яка становить адвокатську таємницю. Відтак, під час проведення обшуку і вилучення майна відбулося порушення норм процесуального законодавства, прав людини та гарантій адвокатської діяльності. Зокрема, телефон вилучено з рук ОСОБА_6, а не з автомобіля, на обшук якого надано дозвіл, але про це не зазначено в протоколі обшуку, у подальшому обшук особи не легалізувався ухвалою слідчого судді. Позбавивши власника доступу до телефона, детектив розпочав його огляд без участі представників Ради адвокатів Запорізької області та понятих. Також детективи не повідомили ОСОБА_6 про його права та обов`язки і порушили абз.2 ч.5 ст.236 КПК України, адже він заявив про необхідність участі адвокатів. Під час розгляду клопотання детектив надав слідчому судді протокол огляду телефона з фототаблицею, а тому, оскільки сторона обвинувачення отримала необхідну інформацію, цей прилад вже не є предметом дослідження. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.04.2025 скасовано арешт, однак телефон не повернуто власнику відповідно до ч.6 ст.173 КПК України.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2025 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000548 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.14, ч.5 ст.191, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК України.
21.02.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «AUDI SQ8», реєстраційний номер НОМЕР_3, який перебуває у власності ОСОБА_6, з метою відшукання електронних носіїв інформації, жорстких дисків, карт пам`яті, флеш носіїв, оптичних дисків, мобільних телефонів, планшетів, комп`ютерів, які можуть містити відомості про участь ТОВ «Еліз» у постачанні продукції на користь АТ «Укрзалізниця», номенклатуру, ціни цієї продукції, домовленості зі службовими особами державної компанії щодо перемоги в торгах ТОВ «Еліз», суми заволодіння державними грошима, спілкування з представниками та менеджментом цього товариства, взаємодію з іншими членами організованої групи з цих питань, отримані, погоджені та передані розміри неправомірної вигоди, інші обставини злочину.
05.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля «AUDI SQ8», реєстраційний номер НОМЕР_4, що перебуває у користуванні ОСОБА_6, і вилучено мобільний телефон iPhone 11 Pro Max A2218 S\N НОМЕР_6 IMEI: НОМЕР_2 .
06.03.2025 постановою детектива вилучений під час обшуку технічний пристрій визнано речовим доказом.
10.03.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшли клопотання детектива НАБУ про арешт тимчасово вилученого майна з метою забезпечення збереження речового доказу шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.
11.03.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/2052/25 матеріали вказаного клопотання об`єднані з іншими, поданими у цьому ж кримінальному провадженні, а саме зі справами №991/2053/25, №991/2054/25 та №991/2055/25.
12.03.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду чотири об`єднані клопотання детектива НАБУ задоволені та накладено арешт на відповідне майно.
14.04.2025 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді скасовано та призначено новий розгляд клопотань детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000548 від 22.10.2024.
22.04.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду із судової справи №991/2052/25 виділено у окремі провадження матеріали за клопотаннями детектива НАБУ за вхідними номерами 10042/25?Вх, 10045/25?Вх та 10050/25?Вх.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків: клопотання детектива про арешт майна подано у визначений абз.2 ст.5 ст.171 КПК України строк; імовірно, були вчинені кримінальні правопорушення такого ступеня тяжкості, що можуть бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження; рішення детектива про необхідність вилучення мобільного телефона є виправданим та правомірним; детектив довів необхідність арешту телефона, вилученого в автомобілі «AUDI SQ8», реєстраційний номер НОМЕР_3, що перебуває у користуванні ОСОБА_6, із метою забезпечення збереження речових доказів; на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження; накладення арешту на мобільний телефон зможе запобігти можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення інформації, що міститься у пристрої та може мати суттєве значення для кримінального провадження.
Наведені висновки відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги представника.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно із абз.2 ч.3 ст.170 КПК України арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Матеріалами клопотання стверджується, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000548 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.14 ч.5 ст.191, ч.4 ст.368, ч.4 ст. 369 КК України. За версією слідства, організована група осіб систематично впливає на діяльність АТ «Укрзалізниця» із метою надання незаконних переваг ТОВ «Еліз», забезпечення переваги товариству в конкурсних торгах, які організовуються державним підприємством та його афілійованими особами, придбання у ТОВ «Еліз» товарів за завищеними цінами. За надання таких переваг службові особи АТ «Укрзалізниця» отримують неправомірну вигоду, у тому числі із предмету заволодіння.
Серед іншого, досудове розслідування здійснюється щодо обставин укладення та виконання договору №ЦЗВ?07?05423?01 від 01.11.2023 закупівлі філії ЦЗВ у ТОВ «Еліз» трансформаторів ТДН?16000/110?УІ, ТДН?16000/35?У1, вартість яких є завищеною, зокрема ТДН?16000/110?УІ на 7 683 333,33 грн (без ПДВ), а ТДН?16000/35?У1 філії ЦЗВ на 3 306 803,01 грн (без ПДВ) вища, аніж продаж трансформатора іншим компаніям. Відповідні завищення були встановлені на підставі аналізу податкових накладних за розслідуваний період часу.
Окрім цього, проводиться слідство за обставинами систематичного надання неправомірної вигоди службовим особам АТ «Укрзалізниця» упродовж 2023?2024 років за придбання трансформаторів у ТОВ «Еліз».
Із протоколу обшуку від 05.03.2025 вбачається, що під час проведення обшуку автомобіля у ОСОБА_6 вилучено мобільний телефон iPhone 11 Pro Max A2218 S\N НОМЕР_6 IMEI: НОМЕР_2 . Останній увів пароль доступу до нього « НОМЕР_5 », повідомивши його детективам. Під час огляду телефона виявлені контакти «ОСОБА_13», « ОСОБА_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ОСОБА_10 », «ОСОБА_14», «ОСОБА_15», « ОСОБА_11 », «ОСОБА_16», «ОСОБА_17», у месенджері «Whatsapp» - листування із контактами « ОСОБА_18» та « ОСОБА_9 » щодо розгляду діяльності електронної системи закупівель Міністерства економіки від ТОВ «Еліз» щодо ТОВ «Аплойд проджектс». Наявне листування має ознаки видалення, окрім цього, на телефоні містяться скриншоти листування, таблиці найменувань та вартості продукції, зокрема трансформаторів.
Під час подальшого огляду телефону 22.04.2025 виявлено листування з пересиланням договору поставки №ЦЗВ?07?05524?01 від 14.11.2024 та контакти осіб, які можуть бути працівниками філії ЦЗВ.
11.03.2025 призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікації щодо вказаного мобільного телефона і детективом поставлено питання про можливість скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу, доступ до якого пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.
Відтак, оскільки слідчий суддя надав дозвіл на вилучення під час обшуку вказаного мобільного телефону, доступ до приладу обмежується системою логічного захисту, органом досудового розслідування встановлено, що цей носій може містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження, та наявна необхідність провести огляд його вмісту із застосуванням спеціальних знань, експертного дослідження, відповідного програмного забезпечення та комп`ютерного обладнання із метою віднайдення і копіювання наявних відомостей, відновлення видалених чи прихованих даних, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна дотримано вимог ч.2, 3 ст.170 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не може давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про арешт майна. Виключенням із цього правила є очевидна і явна неналежність, недопустимість, недостовірність доказів.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що у кримінальному провадженні не встановлено в чому полягають порушення ТОВ «ЕЛІЗ» під час проведення закупівель і чому ціни є завищеними, ґрунтуються на припущеннях, а не категоричних даних про очевидну та явну неналежність, недопустимість, недостовірність зазначених доказів, що є недостатнім для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому вищевказане твердження визнається колегією суддів безпідставним.
Враховуючи перелік контактів та зміст листування, наявного у телефоні, колегія суддів вважає неспроможним посилання апеляційної скарги на те, що вилучений телефон не містить інформації, яка може мати доказове значення, а тому відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.170 КПК України, для накладення на нього арешту.
При цьому огляд телефона детективом НАБУ та складення протоколу з фототаблицею не може замінити здійснення експертного дослідження особою, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження вилученого об`єкта, що вірогідно містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та як наслідок отримання висновку з поставлених питань.
А тому, надання слідчому судді у судовому засіданні протоколу огляду телефона з фототаблицею не спростовує необхідності проведення експертного дослідження, та не стверджує, що прилад не може бути предметом дослідження.
Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень у ході проведення обшуку - необґрунтовані та спростовуються матеріалами клопотання.
Так, відповідно до положень ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон) у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов`язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті. Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії. Неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.
Згідно з матеріалами провадження ОСОБА_6 є адвокатом. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду 20.02.2025 містить перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення обшуку. Із протоколу обшуку від 05.03.2025 вбачається, що під час проведення цієї слідчої дії щодо його транспортного засобу був присутній представник Ради адвокатів Запорізької області. Доказів про те, що службовою особою, яка проводила обшук, завчасно не повідомлено раду адвокатів регіону за місцем його проведення в апеляційній скарзі не наведено. Тому наявні підстави вважати, що детективи НАБУ дотримались гарантій адвокатської діяльності. Відтак, помилковими є доводи апеляційної скарги у цій частині.
Відповідно до ч.3 ст.236 КПК України слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.
Положення ч.3 ст.236 КПК України не покладають на орган досудового розслідування обов`язку залучити під час обшуку адвоката або представника, чи не розпочинати такого до їхнього прибуття, а лише - допустити адвоката або представника до слідчої дії на будь-якому етапі проведення. Обшук розпочався о 15 год 37 хв, із рук детектива ОСОБА_6 із власного телефону надано можливість викликати адвокатів, які прибули о 16 год 05 хв. У зв`язку з цим колегія суддів вважає голослівними доводи апеляційної скарги про порушення прав ОСОБА_6 на правову допомогу.
Матеріалами клопотання стверджується, що особистий обшук ОСОБА_6 не проводився, йому вручено копію ухвали про дозвіл на обшук, а також роз`яснено право користуватися правовою допомогою, що підтверджується його власним підписом, а також відсутністю зауважень з цього приводу.
Тому неспроможним визнається твердження апеляційної скарги про особистий обшук та необхідність його легалізації ухвалою слідчого судді.
Відповідно до ст.22 Закону адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
Адвокатська таємниця розповсюджується не на будь-яке спілкування між адвокатами, юристами щодо здійснення їх професійної діяльності, а лише на відомості, що безпосередньо стосуються обставин справи, в межах якої надається правова допомога на підставі відповідного договору.
В апеляційній скарзі не наведено жодних доводів зберігання у вилученому мобільному телефоні інформації, що є адвокатською таємницею, так як не зазначено яка саме інформація, що міститься на вказаному мобільному телефоні є адвокатською таємницею та не вказано яких справ та клієнтів вона стосується. Сам лише статус адвоката не може свідчити про поширення гарантій адвокатської таємниці на все майно, яке перебуває у його власності чи користуванні.
Із огляду на вказане, колегія суддів, попри доводи апеляційної скарги, не вбачає порушень норм процесуального законодавства, прав людини та гарантій адвокатської діяльності під час проведення обшуку і вилучення майна.
Згідно із ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК України не містить такої вимоги її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.
Тому, помилковим є посилання апеляційної скарги на не здійснення повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні.
05.03.2025 проведено обшук автомобіля «AUDI SQ8», реєстраційний номер НОМЕР_4, 07.03.2025 засобами поштового зв`язку направлено до суду клопотання про арешт вилученого майна з додатками. Це клопотання 12.03.2025 розглянуте слідчим суддею, проте ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.04.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.03.2025 та постановлено нову, якою призначено новий розгляд клопотань детектива НАБУ, погоджених прокурором САП, про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000548 від 22.10.2024 у Вищому антикорупційному суді.
КПК України не передбачає такої підстави для повернення тимчасово вилученого майна особі, у якої його було вилучено, як скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової про призначення нового розгляду клопотань про арешт майна.
У зв`язку з викладеним неспроможним є твердження апеляційної скарги про наявність підстав для повернення майна з посиланням на вищевказану ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4