Документ № 127508986

Дата засідання: 20/05/2025
Дата винесення рішення: 20/05/2025
Справа №: 991/4550/25
Провадження №: 52019000000001067
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС): Крук Є.В.

Справа № 991/4550/25

Провадження № 1-кс/991/4602/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

19.05.2025 детектив Національного бюро Першого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 (далі - детектив, НАБУ), за погодженням з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 (далі - прокурор, САП), звернувся із клопотанням про арешт майна, в якому просив:

1) накласти арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження) на майно, яке належне на праві приватної власності, ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25501798, площею 69,5 кв. м., за адресою:

АДРЕСА_1 ) накласти арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження) на 1/2 частки майна, а саме: спільної сумісної власності ОСОБА_5, що набута ним за період перебування у шлюбі з ОСОБА_6, яке перебуває у власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:

- транспортний засіб Hyundai Kona, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб Toyota Aygo, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

У клопотанні детектив посилався на те, що розголошення інформації під час відкритого розгляду клопотання про арешт майна або під час оприлюднення судового рішення в електронній формі може привести до інформування підозрюваного ОСОБА_5 про факти накладення арешту на його майно та його частку у спільній сумісній власності з його дружиною ОСОБА_6 . Тому з метою збереження таємниці досудового розслідування, неможливості відчуження майна ОСОБА_5 та його частки у спільній сумісній власності, набутій за період перебування у шлюбі з ОСОБА_6, розгляд даного клопотання детектив просив провести у закритому судовому засіданні без подальшого оприлюднення змісту ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також просив не викликати у судове засідання з розгляду клопотання підозрюваного ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представників.

Необхідність арешту обґрунтовано потребою у забезпеченні конфіскації майна як виду покарання.

Клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду 19.05.2025 та було передано до провадження слідчого судді ОСОБА_1 .

ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні

Детектив ОСОБА_3, який звернувся до суду з клопотанням про арешт майна та який відповідно до витягу з ЄРДР входить до складу групи детективів у цьому кримінальному провадженні, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судове засідання, у судове засідання не з`явився. 20.05.2025 до початку судового засідання від нього надійшла заява про підтримання вимог клопотання про арешт майна та розгляд клопотання без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна, яке не було тимчасово вилучене, слідчий суддя не здійснював повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6, адже наявні розумні підстави вважати, що існує ризик відчуження майна, з урахуванням нижчевикладених обставин провадження та необхідності забезпечення таємниці досудового розслідування, про що просив детектив у клопотанні про арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття детектива та власників майна в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Розгляд клопотання проводився слідчим суддею згідно з вимогами ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 222 КПК України в закритому судовому засіданні без подальшого оприлюднення змісту ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень з метою збереження таємниці досудового розслідування, запобігання перешкоджання ефективному досудовому розслідуванню, зокрема, надання можливості відчуження, приховування чи знищення винними особами матеріальних об`єктів, які зберегли сліди вчинення кримінального правопорушення, або приховування майна.

ІІ. Положення закону, якими керувалася слідчий суддя при постановленні ухвали

Щодо арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження

Відповідно до ч. 1 та пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, до яких, зокрема, належить арешт майна. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Поряд з цим, арешт майна застосовується у кримінальному провадженні незалежно від ступеню тяжкості кримінального правопорушення, що у ньому розслідується.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається (частини 10-12 ст. 170 КПК України).

У силу частин 1, 2, 4, 5 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, якщо арешт накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання; (3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Щодо арешту майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (ч. 3 ст. 26 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року у певних положеннях є теж частиною кримінального процесуального законодавства. Останні у ст. 62 встановлюють, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Поряд з цим, ч. 6 ст. 48 визначає, що у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Сімейний Кодекс України (далі - СК України), зокрема, у статтях 60-71 встановлює правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

СК України у ст. 73 також передбачає можливість стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: «Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення».

Також у ст. 57 СК України визначає випадки віднесення майна до особистої приватної власності дружини чи чоловіка.

ІІІ. Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази

Згідно із матеріалами клопотання, 15.05.2025 у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28.11.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: у тому, що він, в період часу з 13.11.2019 до 20.12.2019, перебуваючи в м. Ужгород, шляхом умовляння та переконання схилив ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди в сумі 5500 доларів США особі, які відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище - голові Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданої йому влади та службового становища - прийняття судового рішення на його користь (т. 1, а.п. 178-189).

В свою чергу, ОСОБА_7, будучи підбуреним та введеним в оману ОСОБА_5, 20.12.2019 надав останньому частину неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 20.12.2019 становить 35 061,15 грн., однак діяння не було доведено до кінця у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не мав наміру передавати неправомірну вигоду судді, тобто з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7 .

Поряд з цим, з матеріалів клопотання встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 на праві власності належить наступне майно.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у підозрюваного ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, у власності перебуває наступний об`єкт:

- квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25501798, площею 69,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.п. 143-144).

Також слідчим суддею встановлено, що між ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, 22.05.1999 укладено шлюб, про що складено актовий запис № 203 (т. 1, а.п. 142). На даний час шлюб між ними не розірвано.

Майно, набуте ОСОБА_5 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_10 по теперішній час, є спільною сумісною власністю подружжя.

Водночас слідчий суддя встановив, що згідно з реєстраційними картками транспортних засобів встановлено, що у власності дружини підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_11, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, перебувають такі транспортні засоби:

- Hyundai Kona, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (т. 1, а.п. 147);

- Toyota Aygo, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (т. 1, а.п. 148).

ІV. Мотиви слідчого судді

Щодо повноважень слідчого судді на розгляд клопотання

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя встановив, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно із ст. 33-1, 216 КПК України, а тому, його розгляд належить до повноважень слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Щодо підстав для арешту майна

Правовою підставою для арешту зазначеного у клопотанні майна є п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт з метою конфіскації майна як виду покарання).

На переконання слідчого судді, доведено, що ця підстава підлягає застосуванню, з огляду на таке.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення

15.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України (т. 1, а.п. 178-189).

За змістом повідомлення про підозру, під час досудового розслідування встановлено, що на підставі рішення Ради адвокатів Закарпатської області від 07.02.2014 № 14 ОСОБА_5 10.02.2014 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 021/941.

Проте, ОСОБА_5, нехтуючи вимогами законодавства та Правил адвокатської етики, умисно вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Головою Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8, розглядається кримінальне провадження № 12018070130000405 за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, справа № 304/282/19, провадження № 1-кп/304/105/2019 (далі - Справа).

Захист ОСОБА_7 та ОСОБА_12 у цьому провадженні здійснював адвокат ОСОБА_5 .

Не пізніше 13.11.2019 у ОСОБА_5 виник умисел на підбурювання ОСОБА_7 до надання голові Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8 неправомірної вигоди в розмірі 5 500 доларів США за винесення останнім вироку, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_12 буде призначено покарання, не пов`язане із позбавленням волі, та/або із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Так, 13.11.2019 після судового засідання у Справі дорогою з м. Перечин до м. Ужгород Закарпатської області адвокат ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 5 500 доларів США за винесення останнім вироку, яким буде призначено ОСОБА_7 та ОСОБА_12 покарання, не пов`язане із позбавленням волі та/або із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

ОСОБА_5 вказав, що надавати кошти для ОСОБА_8 потрібно через нього.

Продовжуючи схиляти ОСОБА_7 до вчинення злочину, 25.11.2019 дорогою з м. Ужгород до м. Перечин Закарпатської області ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7, що для надання неправомірної вигоди ОСОБА_8, ОСОБА_7 необхідно 20.12.2019 на судове засідання у Перечинському районному суді Закарпатської області принести з собою частину неправомірної вигоди в розмірі 3 000 доларів США.

Укріплюючи переконання ОСОБА_7 в необхідності надати неправомірну вигоду, ОСОБА_5 повідомив, що вже спілкувався з ОСОБА_8, який сказав, що, у випадку ненадання йому неправомірної вигоди, він призначить ОСОБА_7 та ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_7, не маючи наміру передавати неправомірну вигоду ОСОБА_8, 28.11.2019 звернувся із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів.

03.12.2019 після судового засідання у Перечинському районному суді Закарпатської області, по дорозі з м. Перечина до м. Ужгорода ОСОБА_5, продовжуючи схиляти ОСОБА_7 до вчинення злочину, вчергове запитав у ОСОБА_7, чи готові кошти в розмірі 3 000 доларів США, які він повинен передати ОСОБА_8 20.12.2019 за винесення рішення в інтересах ОСОБА_7

19.12.2019 приблизно о 14 год. 30 хв. під час поїздки в автомобілі від будинку 1а по вул. Срібляста у м. Ужгород до ресторану «Кілікія» в м. Ужгород, ОСОБА_5, продовжуючи схиляти ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди ОСОБА_8, вказав ОСОБА_7, щоб останній мав із собою 20.12.2019 1 500 доларів США, тобто «лише за себе», для передачі ОСОБА_8, у зв`язку із відсутністю ОСОБА_12 . ОСОБА_5 також наголосив, що гроші треба передати ОСОБА_8 20.12.2019 та не переносити судове засідання, бо інакше ОСОБА_8 подумає, що його хочуть підставити.

Дорогою до Перечинського районного суду Закарпатської області 20.12.2019 ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_7, чи взяв він гроші, на що ОСОБА_7 відповів, що взяв, після чого ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_7, що у нього буде все добре.

Після відкладення судового засідання у кримінальному провадженні, у зв`язку з неявкою ОСОБА_12, ОСОБА_5 повідомив, щоб ОСОБА_7 зачекав, а він спробує зайти до ОСОБА_8 .

Через деякий час ОСОБА_5 вийшов з приміщення Перечинського районного суду Закарпатської області та повідомив ОСОБА_7, що суддя ОСОБА_8 боїться бути викритим правоохоронними органами, не хоче спілкуватися із ними безпосередньо, та сказав ОСОБА_5 отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_7, оскільки довіряє ОСОБА_5 і сума неправомірної вигоди є невеликою.

Після цього, дорогою з м. Перечин до м. Ужгород Закарпатської області, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7, що їм потрібно поговорити, уникаючи передання неправомірної вигоди у присутності ОСОБА_14, який теж перебував із ними в авто.

Близько 12 год. 20 хв. 20.12.2024 ОСОБА_7 з ОСОБА_5 під`їхали та зайшли до кафе «Карат» за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 145.

В приміщенні кафе «Карат» ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_5, що робити, чи давати долари, на що ОСОБА_5 відповів, щоб ОСОБА_7 надав грошові кошти.

ОСОБА_15 уточнив у ОСОБА_7 суму грошових коштів, на що ОСОБА_7 повідомив, що сума становить 1500 доларів США.

Після цього, будучи підбуреним ОСОБА_5, близько 12 год. 22 хв. ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 1500 доларів США, які ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_7 та поклав їх у свій портфель.

ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7, що довіряє йому, а тому не буде перераховувати грошові кошти, що всі ці кошти будуть передані ОСОБА_8, а для себе ОСОБА_5 нічого не залишить, а також, щоб ОСОБА_7 нікому про це не розповідав.

Поряд з цим, не маючи наміру передавати грошові кошти ОСОБА_8, ОСОБА_5 отриманими коштами розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, тобто у тому, що він, в період часу з 13.11.2019 до 20.12.2019, перебуваючи в м. Ужгород, шляхом умовляння та переконання схилив ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди в сумі 5500 доларів США особі, які відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище - голові Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданої йому влади та службового становища - прийняття судового рішення на його користь.

Слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

У практиці останнього «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява № 42310/04, п. 175).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про арешт майна підозрюваного, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня, як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, слідчий суддя з`ясовує, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальні правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.

Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами, що додані до клопотання, зокрема, копіями:

1)заяви ОСОБА_7 про вчинення злочину від 28.11.2019, в якій він вказав на ОСОБА_5 як на особу, яка вказала, що за винесення суддею Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8 вироку, яким ОСОБА_7 буде призначено покарання, не пов`язане із позбавленням волі, ОСОБА_7 необхідно надати йому неправомірну вигоду в розмірі 5 500 доларів США (т. 1, а.п. 10);

2)витягу з Єдиного реєстру адвокатів України стосовно ОСОБА_5 (т. 1, а.п. 16);

3)відомостями з офіційного вебсайту «Судова влада України» (т. 1, а.п. 25-26);

4)звіту про автоматизований розподіл у справі № 304/282/19 від 21.02.2019 на суддю Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8 (т. 1, а.п. 27);

5)ухвал Перечинського районного суду Закарпатської області від 22.02.2019 та 06.12.2023 (т. 1, а.п. 29-32);

6)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 28.11.2019 (т. 1, а.п. 33-37), згідно з яким ОСОБА_7 повідомив, зокрема, що під час розгляду справи в суді його інтереси та інтереси ОСОБА_12 на підставі договору про надання правової допомоги представляє адвокат ОСОБА_5 . Після судового засідання 13.11.2019 адвокат ОСОБА_5 повідомив йому про те, що за винесення рішення суду суддею ОСОБА_8, не пов`язаного з реальним позбавленням, щодо нього та його знайомого ОСОБА_12 знадобиться 6000 доларів США, з яких 5500 доларів США потрібно надати голові суду ОСОБА_8 та 500 доларів США - адвокату ОСОБА_5, як гонорар за надані адвокатські послуги. 25.11.2019 між свідком та адвокатом ОСОБА_5 відбулася повторна розмова, під час якої адвокат повідомив йому, що 20 грудня свідку необхідно взяти з собою половину обумовленої суми в розмірі 3000 доларів США, які він передасть голові суду ОСОБА_8 за чашечкою кави, після чого розгляд справи можна перенести на січень 2020 року. А надалі в січні 2020 року після оголошення позитивного рішення суду потрібно буде передати решту грошових коштів. Разом з тим, ОСОБА_5 сказав свідку, що спілкувався з суддею ОСОБА_8, який сказав, що у випадку не надання йому 5500 доларів США свідку ОСОБА_7 та його знайомому ОСОБА_12 буде призначено покарання у виді позбавлення волі;

7)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 09.12.2019 (т. 1, а.п. 38-41), згідно з яким свідок ОСОБА_7 додатково повідомив, що 03.12.2019 він передав адвокату ОСОБА_5 50 доларів США та 1500 грн. Яку суму коштів адвокат ОСОБА_5 передав судді ОСОБА_8 свідок не уточнював, тому адвокат міг передати 1500 грн. або 50 доларів США, а решту залишити собі у вигляді гонорару;

8)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 26.01.2020 (т. 1, а.п. 42-46), згідно з яким ОСОБА_7 до наданих раніше показів додатково повідомив, що 19.12.2029 він зустрічався з адвокатом ОСОБА_5, який запитав у свідка, чи буде він мати гроші за себе, в сумі 1500 доларів США, щоб віддати як завдаток, але треба взяти гроші на 20 грудня, щоб не переносити, бо суддя подумає, що його хочуть підставити. Цього ж дня детективом НАБУ ОСОБА_3, з участю понятих, вручено йому грошові кошти в сумі 1500 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів у кількості 15 штук. Після судового засідання 20 грудня свідок передав адвокату ОСОБА_5 1500 доларів США, які йому вручено детективом НАБУ. Адвокат взяв у свідка 1500 долар США та поставив їх у свій портфель. Сказав, що довіряє йому, ці гроші підуть по призначенню, і щоб свідок нікому про це не розказував, повідомив, що суддя зробить усе, що фінансується, щоб свідок все розказував, чи буде частина перша чи друга статті - буде видно. Повідомив, щоб на наступне судове засідання свідок взяв йому гонорар у розмірі 250 доларів США. Приблизно о 18:30 20 грудня свідку зателефонував адвокат ОСОБА_5 та повідомив, що зустрічався з суддею на нейтральній території, і у свідка буде все добре, щоб він не переживав. Також 24 грудня 2019 року під час спільної поїздки до суду з адвокатом ОСОБА_5 останній повідомив свідку, що зустрічався з головою суду ОСОБА_8, що вирішили питання щодо свідка, що в нього буде все добре, щоб свідок не переживав;

9)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 31.03.2020 (т. 1, а.п. 49-52), згідно з яким, зокрема, 27.02.2020 адвокат ОСОБА_5 сказав свідку, щоб свідок взяв ще для вирішення його питання щодо звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням ще частину неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США та 3000 доларів США за іншого обвинуваченого ОСОБА_16 ;

10)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 26.05.2020 (т. 1, а.п. 53-56), згідно з яким після судового засідання 25.05.2020 адвокат ОСОБА_5 повідомив свідку, що планує отримати в обвинуваченого ОСОБА_17 (ішого обвинуваченого за його справою) грошові кошти для того, щоб передати судді ОСОБА_8, окрім того, розпитував, чи не відомо свідку, чи батько ОСОБА_12 має грошові кошти, щоб передати ОСОБА_5 ;

11)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 10.06.2020 (т. 1, а.п. 58-60), згідно з яким свідок повідомив, що 30 травня 2020 року він мав телефонну розмову зі своїм адвокатом ОСОБА_5, під час якої адвокат повідомив йому, що питання відносно нього наполовину закрито, оскільки свідок оплатив вимоги судді, однак, у зв`язку з карантином, епідемією справа поки не розглядається. Також адвокат запевнив свідка, що відносно нього суддя прийняв позитивне рішення, але ще інші обвинувачені по справі, які не закрили питання. Коли буде все вирішено і буде рішення суду, адвокату не відомо. Адвокат повідомив, що з суддею порішав, але суддя не може сказати свідку особисто або зустрітися з ним, тому гарантом його свободи є тільки він (адвокат);

12)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 12.05.2021 (т. 1, а.п. 61-64), згідно з яким після судового засідання 23.04.2021 адвокат ОСОБА_5 повідомив свідку, що суддя ОСОБА_8 сказав, що його питання вирішено, йому призначать покарання у виді позбавлення волі та звільнять його від відбування призначеного покарання із визначенням випробувального строку, а також, що суддя зацікавлений в тому, щоб якнайшвидше розглянути вказану справу. Також сказав, що потрібно укладати угоду про визнання винуватості;

13)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 30.12.2021 (т. 1, а.п. 67-70), згідно з яким на початку грудня 2021 року між свідком та адвокатом ОСОБА_5 відбулася випадкова зустріч, під час якої адвокат повідомив йому, що для того, щоб суддя прийняв позитивне рішення відносно свідка, то йому потрібно на наступне судове засідання принести другу частину грошей в розмірі 1500 доларів США, окрім цього, оплатити окремо послуги адвоката ОСОБА_5 в сумі 200-300 доларів США. Також адвокат повідомив, що він бере мало грошей, інші кошти він передає головуючим. В кінці розмови адвокат повідомив свідку, що наступне судове засідання відбудеться 24 січня 2022 року, щоб свідок шукав кошти обов`язково в сумі 1500 доларів США, а за його послуги як адвоката йому можливо буде віддати протягом місяця після судового засідання;

14)протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 09.11.2022 (т. 1, а.п. 73-75), згідно з яким 08.11.2022 під час телефонної розмови він домовився з адвокатом ОСОБА_5 про зустріч та домовленості щодо подальшого розгляду справи свідка;

15)протоколу огляду та вручення грошових коштів від 19.12.2019 (т. 1, а.п. 76-80), згідно з яким ОСОБА_7 отримав грошові кошти в сумі 1500 доларів США, які належать НАБУ та надані йому для отримання фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди;

16)протоколу про проведення контролю за вчиненням злочину від 13.02.2020 (т. 1, а.п. 81-82), відповідно до якого 20.12.2019 приблизно о 12:22 в приміщенні кафе «Карат» у м. Ужгороді ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 доларів США (предмет неправомірної вигоди), які йому були вручені НАБУ. 20.12.2019 приблизно о 18:30 на мобільний телефон ОСОБА_7 зателефонував адвокат ОСОБА_5 та повідомив, що він зустрічався з суддею, та що в ОСОБА_7 буде все добре. В подальшому 24.12.2029 ОСОБА_5 ще раз повідомив свідку, що зустрічався з головою суду ОСОБА_8, вони обговорили питання щодо кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332 КК України, та запевнив, що в ОСОБА_7 буде все добре

17)протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіовідеоконтролю особи ОСОБА_5 від 28.01.2020 (т. 1, а.п. 83-99);

18)протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіовідеоконтролю особи ОСОБА_5 від 27.03.2020 (т. 1, а.п. 100-121);

19)протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіовідеоконтролю особи ОСОБА_5 від 18.06.2020 (т. 1, а.п. 122-124);

20)протоколу про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_5 від 18.06.2020 (т. 1, а.п. 125-129);

21)протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіовідеоконтролю особи ОСОБА_5 від 16.09.2020 (т. 1, а.п. 130-133);

22)протоколу про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_5 від 24.01.2020 (т. 1, а.п. 134-135);

23)протоколу про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_5 від 19.06.2020 (т. 1, а.п. 136-139);

24)ухвал Вищого антикорупційного суду від 21.05.2021 та 12.01.2022 про продовження строку досудового розслідування (т. 1, а.п. 158-167);

25)протоколу від 17.03.2025 огляду інформації, що міститься у протоколах НС(Р)Д від 28.01.2020, 24.01.2020, 27.03.2020, 16.09.2020 (т. 1, а.п. 168-177).

Дані, що містяться в наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 52019000000001067 можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні наведеного.

Щодо ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна

З огляду на повідомлення ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, то у підозрюваного є вагомі підстави для вчинення дій щодо відчуження майна, на яке детектив просить накласти арешт.

Детектив просив накласти арешт шляхом тимчасового позбавленням власника майна права на відчуження та розпорядження майном, посилаючись на те, що у разі задоволення клопотання про арешт майна буде виконано завдання, для виконання якого подано клопотання, тобто накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 та його частку у спільній сумісній власності з метою унеможливити його відчуження для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

За таких обставин, майно підлягає арешту шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження майном.

На переконання слідчого судді, саме у такий спосіб (шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження майном) можна запобігти наведеному ризику.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручання у права і свободи особи

З метою вирішення цього питання, слідчий суддя, у першу чергу, звертає увагу на правовий режим майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

СК України передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При цьому ст. 73 СК України визначено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

З цими положеннями корелюються й норми, встановлені ЦК України.

Зокрема, ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, у СК України встановлена презумпція належності на праві спільної сумісної власності майна, набутого подружжям за час шлюбу.

На підставі викладеного вище, слідчий суддя вважає, що до майна, на яке просить накласти арешт детектив, підлягає застосуванню така презумпція.

До того ж, із наданих слідчому судді матеріалів клопотання не встановлено обставин, які б давали підстави відносити майно, що зареєстроване на праві власності за дружиною підозрюваного - ОСОБА_11, до особистої приватної власності.

Поряд з цим, слідчий суддя бере до уваги позицію ВС, викладену у постанові від 04.10.2022 у справі № 752/7440/18, відповідно до якої спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно, в тому числі і яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, шляхом поділу його з виділенням часток.

Однак, слідчому судді належить визначити, чи виправданим буде обмеження права власності, в тому числі, дружини підозрюваного, у разі накладення арешту.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Щодо законності втручання, то КПК України не встановлює заборон з цього приводу. У ч. 5 ст. 170 встановлено тільки вимогу того, що у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, до якого належить майно, що перебуває у режимі спільної сумісної власності.

Ба більше, законодавство передбачає і подальший механізм конфіскації такого майна. Так, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, у ч. 6 ст. 48 встановлює: «У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця».

На підставі викладеного, закон передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного, що є спільною сумісною власністю, а питання звернення стягнення на таке із визначенням частки буде вирішуватись судом під час виконання вироку.

Також слідчий суддя бере до уваги, що потреба в арешті викликана необхідністю забезпечення конфіскації майна підозрюваного як виду покарання у кримінальному провадженні.

Поряд з цим, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Слідчий суддя підкреслює, що вислів «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції по суті відсилає до національного законодавства і закріплює обов`язок дотримувати його матеріальних і процесуальних норм (рішення від 13 листопада 2003 р. у справі «Елсі та інші проти Туреччини» (Elci and Others v. Turkey), заяви № 23145/93 і 25091/94, п. 697).

Втручання має ґрунтуватись на належних і достатніх підставах і повинне бути пропорційним щодо законної мети або цілей, що переслідуються (Segerstedt- Wiberg і Інші проти Швеції, 2006).

Отже, пропорційність втручання в особисте життя та приватне спілкування осіб, відносно яких подано клопотання про арешт майна, - підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_11, гарантії адвокатської діяльності ОСОБА_5, слідчий суддя оцінює на відповідність трьом критеріям, встановленим Європейським судом з прав людини: 1) чи відбувається втручання згідно із законом; 2) чи переслідує втручання законну мету; 3) чи є втручання необхідним в демократичному суспільстві.

Так, КПК України передбачено, що рішення про проведення слідчих (розшукових) дій у випадках, визначених цим кодексом, приймає слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях, віднесених до його підсудності. Втручання шляхом проведення слідчих (розшукових) дій має законну мету - отримання доказів, які можуть мати суттєве значення для з`ясування обставин кримінального правопорушення. Отже, таке втручання відбувається згідно з законом та переслідує законну мету.

Також таке втручання буде необхідним та пропорційним, оскільки потреби досудового розслідування в частині виконання завдань кримінального провадження вимагають перевірки ймовірної причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України (відомості про яке внесено до ЄРДР 28.11.2019 про те, що особа схилила іншу особу до надання неправомірної вигоди особі, яка відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища. Особа, яку підбурили, надала неправомірну вигоду, однак діяння не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи, яка надала неправомірну вигоду), та існує необхідність перевірити відомості, що безпосередньо стосуються обставин вчинення тяжкого корупційного злочину.

На переконання слідчого судді, з огляду на обґрунтованість підозри ОСОБА_5, накладення арешту на майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження.

Також потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваного та його дружини, а також через наявність правового режиму спільної сумісної власності, адже таке втручання стосується виключно конкретного майна у формі позбавлення права на відчуження та розпорядження майном.

Зокрема, позбавлення власника майна саме права відчуження та розпорядження майном може забезпечити збереження відповідного майна.

Щодо наслідків арешту майна

На переконання слідчого судді, з огляду на викладені у цій ухвалі обставини, такий арешт не є надмірно обтяжливим.

Поряд з цим, наразі слідчому судді не надано будь-яких даних, які б вказували на суттєве позначення такого арешту майна на інтересах підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_11 .

Щодо можливості виконання завдання, для виконання якого детектив звертається із клопотанням

Детектив обґрунтовує необхідність арешту майна необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

З огляду на оголошення ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, відповідне завдання може бути виконане.

Приймаючи рішення за даним клопотанням, суд виходить із ч. 1 ст. 22, ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України, а також того, що на стадії досудового розслідування для прийняття рішення достатньо обґрунтованої підстави вважати, що відповідні обставини мали місце, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться ( ОСОБА_5 ), своїми діями міг вчинити кримінальне правопорушення, й такі обставини виправдовують подальше розслідування, а також виходячи зі стандарту «достатності підстав вважати», що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, та враховуючи стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про арешт майна підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в межах кримінального провадження № 52019000000001067 від 28.11.2019, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження майном, а саме на:

- квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25501798, площею 69,5 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Накласти арешт на 1/2 частки майна, а саме: спільної сумісної власності ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що набута ним за період перебування у шлюбі з ОСОБА_6, яке перебуває у власності ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_7, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в межах кримінального провадження № 52019000000001067 від 28.11.2019, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження майном, а саме на:

Ухвала підлягає негайному виконанню уповноваженими у кримінальному провадженні № 52019000000001067 детективами.

Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати детективу, прокурору, підозрюваному ОСОБА_5, іншому власнику майна ОСОБА_11 .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково під час досудового розслідування слідчому судді, а під час судового провадження - суду.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Пошук

Документ № 127508986