Документ № 127843259

Справа № 991/4887/25

Провадження 1-кс/991/4941/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

отримавши клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою

у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

28.05.2025 до ВАКС надійшло клопотання від 27.05.2025 старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 (далі - слідчий), погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідування Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу передачу судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

29.05.2025 захисником ОСОБА_4 подана заява про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023, й також слідчим суддею ОСОБА_1 заявлено самовідвід від розгляду кримінального провадження №62023100120000684 від 09.09.2023 на підставі пункту 4 частини 1 статті 75 КПК.

29.05.2025 ухвалою судді ВАКС ОСОБА_5 залишені без задоволення заява захисника ОСОБА_4 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду клопотанням слідчого ОСОБА_2 про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 та заяву слідчого судді ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду вказаного кримінального провадження.

2. Короткий виклад клопотання.

Слідчий в клопотанні просив: «1.Задовольнити клопотання та продовжити до 03.08.2025 включно стосовно підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця м. Донецьк, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та який проживає за адресою: АДРЕСА_2, є адвокатом, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 000 000 (п`ятдесят мільйонів) гривень. 2. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю»,

що обґрунтовувалось зокрема таким: «Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст.15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст.111-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5, та за підозрою ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III) КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 3 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 №2447-VIII визначено, що завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства, а також здійснення правосуддя у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», у порядку адміністративного судочинства.

Стаття 4 того ж Закону №2447-VIII передбачає, що Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», у порядку адміністративного судочинства; аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику у кримінальних та інших провадженнях, віднесених до його підсудності, інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд та надає йому пропозиції до висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності, а також оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті. Територіальна юрисдикція (підсудність) Вищого антикорупційного суду поширюється на всю територію України.

3.2. Статтею 2 КПК встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 32 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу. Кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснює Вищий антикорупційний суд.

3.3. Відповідно до частин 1-3 статті 33-1 «Предметна підсудність ВАКС» КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України (КК) (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті. Інші суди, визначені цим кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності ВАКС (крім випадку, передбаченого абзацом 7 частини 1 статті 34 цього кодексу).

В свою чергу, частиною 5 статі 216 КПК визначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 КК або у пункті 1 цієї частини.

3.4. В ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду (ККС ВС) від 14.12.2021 у справі №991/4989/21 викладена така правова позиція:

«Редакція частини 5 статті 216 КПК, якою визначалася підслідність Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), впроваджена Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, у підпункті «и» пункту 3 Прикінцевих положень якого зазначено, що після частини четвертої статті 216 доповнити новою частиною.

Первісно ця частина складалася з двох абзаців, перший з яких законодавчо визначав предметну, персональну та предметно-персональну підслідність НАБУ, другий - надавав прокурору, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться слідчими Національного антикорупційного бюро України, право своєю постановою віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам (імперативна підслідність).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 25 квітня 2015 року № 198 VIII стаття 216 КПК була викладена у новій редакції. У результаті таких змін частина 5 цієї статті складалася з чотирьох абзаців. Її було доповнено абзацом, який встановлював підслідність за зв`язком кримінальних проваджень та абзацом, який визначав підслідність підрозділу внутрішнього контролю НАБУ.

Наступні та останні на теперішній час зміни до частини 5 статті 216 КПК відбулися у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рекомендацій Європейського Союзу з виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно уточнення підслідності органів досудового розслідування» від 10 листопада 2015 року № 771-VIII.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 цього Закону в абзаці 3 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК слова «кримінальних правопорушень» та «кримінальні правопорушення» замінено відповідно словами «злочинів» і «злочини».

Суд звертає увагу на те, що зміни до структури частини 5 статті 216 КПК на кшталт «вважати абзац 2 частини 5 статті 216 КПК абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК» законодавцем не вносилися.

Отже, виходячи з тексту чинної редакції частини 5 статті 216 КПК, підстав вважати абзац 2 частини 5 статті 216 КПК абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК колегія суддів не убачає.

До такого висновку надає можливості дійти і використання логіко-граматичного та системного способів тлумачення цієї норми права.

Так, Український правопис, схвалений постановою Кабінету міністрів №437 від 22 травня 2019 року, передбачає певну систему правил пунктуації (членування написаного тексту розділовими знаками), за допомогою яких позначають змістовний та інтонаційний поділ висловленої думки. Згідно з цими правилами перелік певних складових може відкриватися знаком пунктуації «:» і має бути поєднаний з узагальнюючим словом. Складові відокремлюються знаком пунктуації «;». Завершення вичерпного переліку складових закінчується знаком пунктуації «.».

Відповідно аналіз абзацу 1 частини 5 статті 216 КПК крізь призму правил Українського правопису дає підстави констатувати: - перелік умов відкривається знаком пунктуації «:», поставленим після узагальнюючого слова «умов»; - умова, визначена у пункті 1, завершується знаком пунктуації «;», що відповідно до встановлених правил Українського правопису означає продовження переліку; - умова, визначена у пункті 2, завершується знаком пунктуації «;», що відповідно до встановлених правил Українського правопису означає продовження переліку;- умова визначена у пункті 3, завершується знаком пунктуації «.», що відповідно до встановлених правил Українського правопису означає завершення речення, тобто завершення вичерпного переліку викладених умов, на які йде посилання у частині 1 статті 33-1 КПК.

Складові пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, згідно з правилами юридичної техніки, мають змістовно корелювати один з одним, мати якусь об`єднуючу ознаку, як це має місце, наприклад, у нормативній конструкції пункту 1 цієї ж статті, де визначені суб`єкти, щодо яких досудове розслідування здійснюється детективами НАБУ. Вони мають різний правовий статус, їх перелік закріплений в різних абзацах пункту 1, між тим їх об`єднує те, що усі вони є фізичними особами, які здійснюють певні державницькі функції.

При співставленні пункту 3 частини 5 статті 216 КПК та наступного за ним абзацу такої кореляції не простежується. Більш того, абзац 1 та наступний за ним абзац частини 5 статті 216 КПК закріплюють різні за своєю природою види підслідності. І якщо предметна (родова), персональна та предметно-персональна підслідності взаємопов`язані між собою і є відносно сталими, то імперативна підслідність визначається шляхом реалізації наданих відповідному прокурору дискреційних повноважень.

Більш того, аналізуючи зміст абзацу, відповідно до вимог якого прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам, і визначаючи його як абзац 2 пункту 3 частини 216 КПК, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла висновку про необхідну наявність лише двох складових для її застосування - існування постанови прокурора, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, про віднесення кримінальних проваджень, передбачених абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, та встановлення факту, що відповідний злочин заподіяв або міг заподіяти тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам.

На думку колегії суддів таке тлумачення є сумнівним. Якщо вважати цей абзац абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, то слід визначати і третю обов`язкову складову, а саме: кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 частини 5 статті 216 КПК.

Однак, вочевидь, такий підхід буде позбавлений будь-якої логіки, не буде відповідати волі законодавця, який надав повноваження відповідним прокурорам визначати підслідність за НАБУ кримінальних проваджень, які за загальним правилом йому непідслідні, і призведе до унеможливлювання реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повноважень щодо визначення імперативної підслідності.

Стосовно застосування положень пункту 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до зазначеного пункту підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань: 1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»; 2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури… обвинувальні акти подаються в установленому порядку відповідно до Вищого антикорупційного суду.

Аналіз цих положень дає підстави вважати, що Перехідними положеннями не визначається підсудність Вищого антикорупційного суду. Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду. Проте, з огляду на останнє зазначене положення, усі без винятку кримінальні провадження, досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури направляються до Вищого антикорупційного суду, який, у свою чергу, і має виключні повноваження направити кримінальне провадження до іншого суду у разі непідсудності йому цього провадження.

На погляд колегії суддів, зазначене є додатковою гарантією забезпечення незалежності Вищого антикорупційного суду, запровадженою законодавцем».

Таким чином, КПК визначено вичерпний перелік обов`язкових альтернативних умов належності кримінального провадження до предметної підсудності ВАКС за такими критеріями: 1) спеціальний статус суб`єкта кримінального правопорушення (пункт 1 частини 5 статті 216 КПК); 2) розмір предмету кримінального правопорушення у статтях 354, 368, 369, 369-2, або розмір предмету чи завданої шкоди у статтях 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410, у поєднанні зі певним спеціальним статусом суб`єкта кримінального правопорушення (пункт 2 частини 5 статті 216 КПК); 3) спеціальний статус особи, стосовно якої вчинено кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369 чи частиною 1 статті 369-2 КК (абзац 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК).

3.5. Суд на підставі наявних матеріалів встановив такі обставини:

29.08.2018 у невідомому кримінальному провадженні внесено відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною 1 статті 14/частиною 4 статті 189 КК, частиною 3 статті 15/частиною 2 статті 146 КК.

09.09.2023 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №62023100120000684 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною 1 статті 112-1 КК.

19.01.2024 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №62023100120000684 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення згідно з частиною 3 статті 209 КК.

02.04.2024 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №62024000000000270 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення згідно з статтею 368-5 КК.

05.04.2024 постановою про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 постановлено «1. Доручити здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань. 2. Постанову для виконання направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві. 3. Відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань», що обґрунтовувалось таким: «Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні N? 62023100120000684 від 09.09.2023 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 209 КК України. Вивченням матеріалів кримінального провадження установлено, що з початку здійснення досудового розслідування слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, не проведено необхідних слідчих дій, не ініційовано перед прокурором погодження клопотань, передбачених КПК України. Наведені обставини можуть призвести до затягування строків, необхідних для швидкого та повного досудового розслідування, а також притягнення всіх причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень осіб до відповідальності. Ураховуючи специфіку указаних кримінальних правопорушень, особливості здійснення досудового розслідування в таких злочинах: недопущення зволікання у фіксації відомостей про злочини, терміновість реагування на збирання доказів, досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні проводиться неефективно, необхідні для виконання завдань кримінального провадження процесуальні дії та рішення в розумні строки не виконуються і не приймаються. Зважаючи на викладене, досудове розслідування проводиться з порушенням вимог ст. ст. 2, 7, 28 КПК України, у зв`язку з чим його подальше здійснення необхідно доручити іншому органу досудового розслідування. Частиною 5 ст. 36 КІК України визначено, що Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану. За таких обставин з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у розумні строки його подальше здійснення необхідно доручити Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань».

23.04.2024 постановою прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 об`єднано у одне кримінальне провадження №62023100120000684 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях 62024000000000270 від 02.04.2024 і №62023100120000684 від 09.09.2023.

27.11.2024 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №620240000001062 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення згідно з частиною 2 статті 368 КК.

27.11.2024 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №620240000001063 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення згідно з частиною 1 статті 255 КК.

02.12.2024 постановою прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 об`єднано у одне кримінальне провадження №62023100120000684 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №620240000001062 від 28.11.2024, №620240000001063 від 28.11.2024 і №62023100120000684 від 09.09.2023.

03.12.2024 заступник Генерального прокурора ОСОБА_7 склав підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255 і частиною 2 статті 368 КК (в редакції Закону від 05.04.2001 №2341-ІІІ).

03.12.2024 ухвалою слідчої судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 в справі №757/56984/24-к задоволено клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2, застосовано до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком з 15 год. 15 хв. 02.12.2024 і до 15 год. 15 хв. 30 січня 2025 року.

13.01.2025 ухвалою Апеляційної палати (АП) ВАКС задоволено частково апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2024 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково, застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 січня 2025 року включно, визначивши йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 000 000 (вісімдесяти мільйонів) гривень, за умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави визначено у два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

24.01.2025 постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 до трьох місяців, тобто до 02.03.2025 включно.

28.01.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_9 в справі №991/636/25 (залишеною без змін 19.02.2025 ухвалою АП ВАКС) задоволено частково клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2, продовжено підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02 березня 2025 року включно визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 50 000 000 грн., у разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов`язки: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді; -не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю, строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначено два місяці з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, в іншій частині клопотання слідчого відмовлено, у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовлено, у задоволенні заяв ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді поруки відмовлено.

28.01.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_9 в справі №991/1666/25 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК, до шести місяців, в іншій частині клопотання відмовлено.

29.01.2025 постановою про визначення підслідності кримінальних правопорушень прокурор першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 постановлено: «1. Визначити підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5, та за підозрою ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 №2341-III) КК України у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за Національним антикорупційним бюро України. 2. Відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 3. Постанову направити до Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань для виконання», що обґрунтовувалось зокрема таким: «Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст.15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5, та за підозрою ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 №2341-III) КК України. Так, під час розслідування встановлено, що не пізніше серпня 2008 року (точний час, дата та місце органом досудового розслідування не встановлено). була створена злочинна організація, до якої були залучені окремі судді Донецького апеляційного господарського суду, господарського суду Донецької області, зокрема заступник голови господарського суду Донецької області ОСОБА_6, члени їх сімей та інші близькі особи, інші особи, які у різний час входили до злочинної організації, члени якого та структурні частини якої за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації. При цьому діяльність вказаної злочинної організації була спрямована на постановлення суддями у порядку господарського судочинства в Донецькій області та місті Києві, а у подальшому і в Київському апеляційному господарському суді та Вищому господарському суді України судових рішень, спрямованих на отримання незаконної матеріальної вигоди від представників сторін у господарських спорах (потенційних господарських спорах), а також в інших особистих інтересів. Зокрема установлено, що упродовж серпня 2008 року - листопада 2008 року (точний час, дата та місце органом досудового розслідування не встановлено) включно вищевказана злочинна організація заволоділа отриманими як предметом вимагання та одержання неправомірної вигоди корпоративними правами ТОВ «Дрімнуд» (код СДРПОУ 35655955) та як наслідок наявними у розпорядженні ТОВ «Дрімвуд» майновими та немайновими правами, внаслідок прийняття ОСОБА_6 завідомо неправосудного рішення у справі №8/170пн від 09.10.2008, яким позовні вимоги ТОВ «Дрімвул» до Святогірської міської ради міста Слов`янська Донецької області задоволено повністю та зобов`язано Святогірську міську раду міста Слов`янська Донецької області укласти з ТОВ «Дрімвуд» договір оренди земельної ділянки орієнтовною площею 20 га строком на 49 років 9 місяців для будівництва та експлуатації об`єкта - спортивно-оздоровчого комплексу з фізкультурними майданчиками, зоною відпочинку, пляжною зоною, обладнанням для відпочинку на воді й будинками для відпочинку за адресом: вулиця Набережна, місто Святогірськ, Донецька область у порядку, передбаченому ЗК України та Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення ТОВ «Дрімвуд» із заявою до Святогірського міського голови. Надалі у період між прийняттям вищевказаного рішення та укладанням 19.11.2008 відповідного договору оренди відбулося включення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до складу засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Дрімвуд» через підконтрольні юридичні особи ТОВ «Інтерпарес», ТОВ «Ексекво» разом з довіреними особами ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також призначенням в подальшому директором цього товариства іншої довіреної особи. У порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, 02.12.2024 ОСОБА_6 затримано та 03.12.2024 йому повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 255 КК України та за ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 №2341-III) КК України. Слідчим суддею Печерського районного суду м. Києві 03.12.2024 застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та його поміщено до ДУ «Київський слідчий ізолятор» у м. Києві. За результатами розгляду апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 апеляційною палатою Вищого антикорупційного суд 13.01.2025 винесено ухвалу згідно з якою до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом застава у розмірі 80 млн грн. Разом з цим у ході досудового розслідування перевіряються обставини щодо можливого незаконного збагачення ОСОБА_6 на час, коли він обіймав посаду судді, можливої легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, колишнім суддею ОСОБА_6 через близьких і довірених йому осіб, у тому числі членів його сім`ї, внаслідок прийняття раніше неправосудних рішень через втручання в автоматизовану систему судів, втручання у діяльність суддів господарського суду міста Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України в інтересах третіх осіб, одержання ним та близькими і довіреними йому особами, у тому числі членами його сім`ї, незаконної матеріальної вигоди, зокрема шляхом придбання рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав юридичних осіб як в Україні, так і за кордоном, оформлення такого майна на близьких та довірених йому осіб. Також у кримінальному провадженні перевіряються обставини можливого вимагання ОСОБА_6 передачі корпоративних прав у низці іноземних компаній та можливого вчинення на його замовлення, на час, коли він обіймав посаду судді Вищого господарського суду України, за попередньою змовою групою осіб незакінченого замаху на викрадення громадянина Федеративної Республіки Німеччина з метою вимагання передачі останнім майнових прав в особливо великих розмірах. Поряд з цим у рішенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, яке отримано 21.01.2025 зазначається, що у кримінальному провадженні поряд із кримінальними правопорушеннями, які підслідні Державному бюро розслідувань, розслідується корупційне кримінальне правопорушення, а тому згідно з приміткою до ст. 45 КК України, відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України є підсудним Вищому антикорупційному суду (далі - ВАКС), оскільки вчинене суддею. Відповідно до абз. 9 п. 20-2 Розділу «Перехідні положення КПК України» у разі підозри особи у вчиненні кількох правопорушень, серед яких є підсудні ВАКС, судове провадження здійснює ВАКС, якщо виділення в окреме провадження непідсудних ВАКС епізодів може негативно вплинути на повноту судового розгляду. У цьому кримінальному провадженні перевіряється законність дій ОСОБА_6, який починаючи з 2008 року обіймав посаду судді, та інших невстановлених працівників судів, правомірність прийнятих судових рішень, які у цілому стали предметом розслідування. Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368 та ст. 368-5 КК України, зокрема якщо ці кримінальні правопорушення вчинені суддею. Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, та за підозрою ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255 КК України, які не підслідні НАБ України, проте пов`язані із кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 368 КК України, а також із кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 368-5 КК України, не можуть бути виділені з цих матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, оскільки це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування. При цьому вказаними кримінальними правопорушеннями могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Згідно з ч, 2 ст. 218 КПК України прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності».

14.02.2025 постановою про скасування постанови про визначення підслідності кримінальних правопорушень заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 постановив: « 1. Скасувати постанову прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання Державного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 29.01.2025 про визначення підслідності кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за НАБ України. 2. Постанову направити до НАБ України для організації виконання, до Офісу Генерального прокурора та прокурору у кримінальному провадженні для відома. 3. Відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 4. Вказане рішення може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. ст. 314-316 КК України», що обґрунтовувалось таким: «Постановою прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання Державного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 29.01.2025 визначено підслідність кримінальне провадження №62023100120000684 від 09.09.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України, за Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБ України). Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_6, протокол його затримання та допиту у матеріалах кримінального провадження відсутні. На прохання детектива слідчим ДБР надано електрофотокопії підозри та матеріалів, доданих до клопотання про взяття ОСОБА_6 під варту, з яких вбачається, що 03.12.2024 ОСОБА_6 заступником Генерального прокурора ОСОБА_7, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 (в редакції від 05.04.2001) КК України. Суть підозри полягає в тому, що колишній голова ВГСУ ОСОБА_17 створив злочинну організацію, до якої також увійшов ОСОБА_6, з метою заволодіння державним та іншим майном, шляхом постановлення судових рішень у господарських спорах, тиску на суддів, отримання неправомірної вигоди за такі рішення та вчинення дій з подальшої її легалізації (відмивання). Зокрема, 17.11.2008 ОСОБА_18 та ОСОБА_17 отримали хабар у вигляді корпоративних прав ТОВ «Дрімвуд» за винесення ОСОБА_6 неправосудної ухвали від 09.10.2008 та наказу про примусове виконання від 21.10.2008, якими зобов`язано Слов`янську міську раду Донецької області укласти з ТОВ «Дрімвуд» договір оренди земельної ділянки площею 20 га. Встановлено, що у кримінальному провадженні №62023100120000684 про підозру за ч. 2 ст. 368 КК України повідомлено ОСОБА_6 за тими ж фактичними обставинами, які містились в повідомленні про підозру за ч. 2 ст. 375 КК України у кримінальному провадженні №42018000000001398 (виділене 06.06.2018 в окреме провадження з кримінального провадження №42013110000001050). Так, 23.11.2016 за вказаними вище обставинами вчинення ОСОБА_6 дій на користь ТОВ «Дрімвуд» внесено відомості в ЄРДР, і 29.05.2018 ОСОБА_6 заступником Генерального прокурора ОСОБА_19 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 375 КК України. 11.09.2020 у кримінальному провадженні №42018000000001398 обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та інших осіб направлений до Печерського районного суду м. Києва. Розгляд судом кримінального провадження на теперішній час не завершено. За ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Підозра за ч. 2 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні №62023100120000684 обґрунтовується виключно коліями матеріалів кримінального провадження №42018000000001398 або даними, що їх дублюють (запити, витяги з баз даних тощо). Всі слідчі дії, які можуть мати значення для встановлення фактичних обставин подій щодо винесення ОСОБА_6 рішення щодо ТОВ «Дрімвуд» - були предметом досудового розслідування з 23.11.2016. Всі можливі для встановлення факту передачі хабара слідчі дії проведені в ході розслідування кримінального провадження №42018000000001398, отримання додаткових доказів видається малоімовірним у зв?язку зі смертю директора ТОВ «Дрімвуд» (станом на 2008 рік ОСОБА_20 ), перебуванням на окупованій території України колишнього засновника ТОВ «Дрімвуд» ОСОБА_21 та ліквідацією в 2012 іншого засновника ТОВ «Дрімвуд» -ТОВ «Донбаська торгівельно-комерційна компанія «Прогрес»» (юридична адреса м. Донецьк). 15-річний строк притягнення ОСОБА_6, до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений в 2008 році- сплив 21.10.2023. Кримінальне провадження №62023100120000684 за ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146 КК України розслідується фактично з 2018 року, відношення до обставин, як інкриміновано ОСОБА_6 в 2008 році, не має, у зв`язку з чим є сумнів у доцільності об`єднання кримінальних проваджень №62024000000001062 від 28.11.2024 за ст. 368 ч. 2 КК України з кримінальним провадженням №6202310012000068. Оцінкою зібраних досудовим розслідуванням доказів не підтверджується беззаперечний факт умисного вчинення інкримінованого ОСОБА_6 корупційного злочину. Матеріали провадження не містять розсекречених протоколів за результатами проведення НСРД, які б містили будь-яку інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 . Однак, в діях ОСОБА_6 або інших осіб не виключається наявність інших кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених особливою частиною КК України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 НАБ України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням НАБ України є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Вичерпний перелік умов, за яких досудове розслідування кримінальних правопорушень здійснюється детективами НАБ України передбачено ч. 5 ст. 216 КПК України. При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 216 КПК України кримінальні правопорушення передбачені ст. 114-1 КК України, віднесено до підслідності слідчих органів безпеки. Відповідно до ч.2 ст. 218 КПК України якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. За ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівних окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу (ч, 6 ст. 36 КПК України). За таких обставин кримінальні правопорушення у цьому кримінальному провадженні підлягають розслідуванню слідчими Державного бюро».

18.02.2025 постановою про вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні виконувач обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_22 постановив: «1. Постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 14.02.2025 про скасування постанови про визначення підслідності кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 - скасувати. 2. Визначити підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, 4. 3 ст. 209, ст. 368-5 КК України, у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. 3. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №62023100120000684 доручити прокурорам Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора. 4. Постанову направити до Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, а її копію - до Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора для організації виконання. Постанова оскарженню не підлягає. Скарги на неї не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК України», що обґрунтовувалось таким: «Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 4. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 (у редакції закону від 05.04.2001) КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст.15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5 КК України. У зв`язку із наявністю підстав, передбачених ч. 5 ст. 216 КПК України, постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 29.01.2025, підслідність кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні визначено за детективами Національного антикорупційного бюро України. Разом з тим, 14.02.2025 заступником Генерального прокурора -керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 скасовано постанову прокурора ОСОБА_3 від 29.01.2025 та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про орган досудового розслідування - Центральний апарат Державного бюро розслідувань. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівником органу прокуратури для прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Враховуючи наведене, постанова заступника Генерального прокурора -керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 від 14.02.2025 є незаконною та підлягає скасуванню. Отже, під час досудового розслідування зазначених кримінальних правопорушень виник спір про підслідність, який підлягає вирішенню. За ч. 5 ст. 218 КПК України, спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов?язки). Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно зі ст.ст. 9, 28 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень в розумні строки».

18.02.2025 постановою керівник першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_23 визначено слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023.

27.02.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_9 в справі № 991/1680/25 (залишеною без змін 24.03.2025 ухвалою АП ВАКС) задоволено частково клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023100120000684, продовжено підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.04.2025 включно, визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 10 000 000 грн., у разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов`язки: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді; -не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; -повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну; -носити електронний засіб контролю, строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначено два місяці з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, в іншій частині клопотання відмовлено.

23.04.2025 до ВАКС надійшло клопотання від 22.04.2025 старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2, погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідування Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023, для розгляду якого в справі №991/3616/25 відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді було визначено слідчого судді ОСОБА_1, ухвалою якого 23.04.2025 повернуто слідчому Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань клопотання про продовження строку тримання під вартою, що обґрунтувалось тим, що кримінальне провадження №62023100120000684 не належить до предметної підсудності ВАКС, тому розгляд будь-яких клопотань в такому знаходиться поза межами повноважень слідчого судді ВАКС, та суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

24.04.2025 слідчий звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023.

24.04.2025 слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва у справі №757/18910/25-к задовольнив вищезгадане клопотання, продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 до 02.06.2025 у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023, і одночасно визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі 10 000 000 гривень, зобов`язавши підозрюваного виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною 5 статті 194 КПК, а саме: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою; - не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю.

09.05.2025 колегія суддів АП ВАКС у справі №757/18910/25-к розглянула апеляційну скаргу захисника в інтересах підозрюваного на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.04.2025 про продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023 і постановила: ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року про продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Також 09.05.2025 та ж сама колегія суддів АП ВАКС в справі №991/3616/25 розглянула апеляційну скаргу захисника в інтересах підозрюваного на ухвалу слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 від 23.04.2025 про повернення слідчому Державного бюро розслідувань клопотання про продовження строку тримання під вартою і постановила: апеляційну скаргу захисника задовольнити, ухвалу слідчого судді ВАКС від 23.04.2025 про повернення слідчому Державного бюро розслідувань клопотання про продовження строку тримання під вартою скасувати, провадження закрити, що обґрунтовувалось зокрема таким: «кримінальне провадження №62023100120000684 від 09.09.2023 за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001) з урахуванням кваліфікації злочину та спеціального суб`єкта вчинення кримінального правопорушення належить до предметної підсудності ВАКС» й «саме слідчий суддя ВАКС згідно ч. 2 ст. 33-1 КПК України наділений повноваженнями щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у даному кримінальному провадженні», оскільки «колегія суддів критично оцінює висновки слідчого судді про обов`язкову обумовленість підсудності кримінальних проваджень Вищого антикорупційного суду їх підслідністю Національному антикорупційному бюро України. Підсудність, на відміну від підслідності, яка може бути визначена чи змінена на підставі відповідного рішення уповноваженої особи, визначається виключно в силу положень закону, за наявності відповідних правових критеріїв віднесення конкретної справи до підсудності того чи іншого суду, визначених статтями 32-331 КПК України. При цьому, підсудність кримінального провадження тому чи іншому суду не може змінюватись залежно від рішення прокурора про зміну підслідності. Слідчим суддею використано нерелевантну практику Верховного суду (ККС ВС) від 14.12.2021 у справі №991/4989/21, адже в ній не міститься висновків про непідсудність кримінальних проваджень Вищому антикорупційному суду за умови здійснення досудового розслідування будь-яким іншим органом, окрім Національного антикорупційного бюро України. На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що для визначення підсудності Вищого антикорупційного суду ключове значення мають дві підстави: 1) наявність кримінального правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.33-1 КПК України; 2) наявність хоча б однієї з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України». Водночас член колегії суддів АП ВАКС висловив окрему думку, де вважав необхідним притягнути слідчого судді до дисциплінарної відповідальності шляхом звернення до Вищої ради правосуддя.

3.6. Частиною 2 статті 38 КПК встановлено, що досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

Тобто КПК визначено 5 органів досудового розслідування, які мають визначену статтею 216 різну підслідність, під чим розуміють визначені законом ознаки кримінального провадження, які обумовлюють належність такого до предмета діяльності того чи іншого слідчого органу, й само по собі існування предметної підслідності покликано впорядковувати діяльність слідчих органів з розслідування різноманітних кримінальних правопорушень, оптимізувати державні ресурси шляхом уникнення дублювання повноважень різних органів тощо.

Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, й відповідно підслідність органів Служби безпеки України (СБУ) визначена частиною 2, Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) - частиною 3, органів Державного бюро розслідувань (ДБР) - частиною 4, НАБУ - частиною 5 статті 216 КПК.

Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 255 КК, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 не належить до предметної підсудності ВАКС. Водночас, кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 загалом належить до корупційних кримінальних правопорушень, однак статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність цього кримінального правопорушення залежно від встановленого законом на час вчинення такого кримінального правопорушення конкретного розміру його предмета або завданої ним шкоди, а сам: НП - розмір предмета до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та НАБУ - розмір предмета або завданої шкоди понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Разом з тим, абзацами 1, 3 частиною 5 статті 36 КПК визначено, що Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану… Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, крім випадків наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану. Право доручати здійснення досудового розслідування іншому органу за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану, має заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки).

Відповідно до частини 5 статті 218 КПК спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов`язки).

3.7. Згідно із статтею 94 КПК, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № CM/Rec (2010) 12 наголошено, що незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом, це є основним принципом верховенства права; судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів; судові рішення мають бути обґрунтовані та оголошені публічно, однак судді не зобов`язані роз`яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті таких рішень; тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру (§§ 4, 5, 15, 68)-4.

Слідчий суддя зазначає (як й у заяві про самовідвід) про тверде переконання, що згадка у статті 33-1 КПК предметної підсудності ВАКС винятково за наявності хоча б однієї з умов, передбачених саме частиною 5 статті 216 КПК, означає те, що в разі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-яким іншим слідчим органом, ніж НАБУ, такі не підсудні ВАКС. Інше тлумачення такої норми позбавляє будь-якого сенсу саму згадку про частину 5 статті 216 КПК, й також створює правову невизначеність, оскільки надаватиме можливість іншим органам досудового розслідування, ніж НАБУ, свавільно і довільно на власний розсуд у будь-який час лише за формальними ознаками скеровувати до ВАКС будь-які кримінальні провадження, яких наразі в Україні нараховується сотні тисяч, що призводитиме до неможливості здійснення ВАКС ефективного судочинства, саме для запобігання чому і наявна така норма.

Вирішення спору про підслідність в кримінальному провадженні №62023100120000684 постановою виконувача обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_22 від 18.02.2025 шляхом віднесення такої до компетенції слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, означає відсутність будь-яких ознак належності згаданого кримінального провадження до підслідності НАБУ, враховуючи пряму заборону доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування (крім випадків наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування НАБУ чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану).

Щодо позиції АП ВАКС, викладеної в ухвалі від 09.05.2025 в справі №991/3616/25 (згідно із якою відсутній зв`язок між підслідністю кримінального провадження НАБУ та предметною підсудністю ВАКС), слідчий суддя керується релевантною правовою позицією щодо прямого зв`язку між підслідністю і підсудністю ВАКС, висловленою в ухвалі ККС ВС від 01.04.2025 у справі №757/13631/25-к (провадження №51-1182впс25), а саме: «Як убачається з наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали ВАКС від 20 березня 2025 року, захисник … вже звертався до цього суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному … у кримінальному провадженні № 62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року, яке було повернуто, оскільки зазначене провадження не належить до предметної підсудності ВАКС. Зі змісту цієї ухвали суду видно, що підслідність об`єднаного кримінального провадження № 62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року за підозрою … у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 425 КК України, визначена за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному провадженні доручено прокурорам Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора (постанова в.о. Генерального прокурора від 27 грудня 2024 року). Окрім того, з долучених до клопотання захисником … матеріалів видно, що повідомлення про підозру … у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, здійснено старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за погодженням прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора. За таких обставин, ураховуючи визначену в кримінальному провадженні підслідність, здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, в тому числі й вирішення питання стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено до компетенції слідчих суддів місцевих судів загальної юрисдикції».

Окрім того, судова практика ККС ВС свідчить про те, що докази, зібрані органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності, є недопустимими через їх збирання неуповноваженим органом у непередбачений кримінальним процесуальним законом спосіб. Наприклад, об`єднана палата (ОП) ККС ВС у постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 зробила висновок, відповідно до якого наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі статей 86, 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку, при цьому у мотивах прийнятого судового рішення зазначено таке: «Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд».

3.8. Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 34 КПК, питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Однак в кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 відсутнє будь-яке судове рішення АП ВАКС щодо вирішення у порядку частини 3 статті 34 КПК загального питання про підсудність ВАКС такого кримінального провадження, водночас будь-які інші судові рішення АП ВАКС не можуть підмінити такого рішення.

Також вищезгадана правова позиція ухвали ККС ВС від 14.12.2021 у справі №991/4989/21 цілком релевантна даній ситуації (попри позицію АП ВАКС), оскільки така постановлена саме за наслідками розгляду клопотання захисника про направлення матеріалів кримінального провадження з ВАКС до іншого суду.

Ба більше, чинною наразі судовою практикою АП ВАКС визначено таке: «положеннями ст.34 КПК визначено компетенцію судів, підстави та порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. У нормах вказаної статті використовується, зокрема, така термінологія: «кримінальне провадження передається», «до початку судового розгляду», «для судового розгляду», «обвинувачений», «судове провадження». Згідно з ч.6 ст.34 КПК суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першої цієї статті. Системний аналіз зазначених правових норм, а також визначень термінів «кримінальне провадження» (п.10 ч.1 ст.3 КПК) та «судове провадження» (п.24 ч.1 ст.3 КПК) дає підстави вважати, що кримінальне провадження у розумінні ст.34 КПК є тотожним поняттю «судове провадження». У зв`язку з цим направлення в порядку, передбаченому положеннями ст.34 КПК, кримінального провадження з одного суду до іншого суду можливе лише після направлення обвинувального акту (іншого документу, яким завершується досудове розслідування) до суду першої інстанції в порядку, передбаченому КПК, для розгляду його по суті за правилами глав 27 та 28 КПК, що підтверджується позицією, викладеною в ухвалі ККС ВС від 15 березня 2018 року у справі №571/196/18-к (провадження №51-4493впс18). Тобто, передбачений ст.34 КПК порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого не може застосовуватись до проваджень, які перебувають на стадії досудового розслідування. Вирішення питання щодо розгляду по суті заяв, клопотань чи скарг поданих під час досудового розслідування або залишення їх без розгляду, повернення тощо, належать до виключної компетенції слідчого судді того суду першої інстанції, до якого вони надійшли. Відтак, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду на стадії досудового розслідування уповноважена переглядати судові рішення слідчих суддів Вищого антикорупційного суду в випадках та порядку, передбачених КПК, проте за вищевказаними положення кримінального процесуального законодавства не має можливості направляти з Вищого антикорупційного суду до іншого суду матеріали провадження, що знаходяться на стадії досудового розслідування» (наприклад, ухвали АП ВАКС від 16.08.2024 в справах №991/7571/24, №991/7217/24, №991/847/24 та багато інших).

Таким чином, слідчий суддя немає процесуальної можливості звернутись до АП ВАКС із поданням про направлення матеріалів кримінального провадження №62023100120000684 від 09.09.2023 з ВАКС до іншого суду, проте може самостійно вирішити питання щодо розгляду по суті або залишення без розгляду заяв, клопотань чи скарг, поданих під час досудового розслідування, їх повернення тощо.

3.9. Слідчий суддя також зазначає, що в кримінальному провадженні №62023100120000684 первісний запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою застосовано ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.12.2024 у справі 757/56984/24-к.

Отже, відсутні будь-які перешкоди для звернення слідчого із відповідним клопотанням саме до Печерського районного суду міста Києва як суду за місцем здійснення досудового розслідування згідно з частиною 1 статті 218 КПК.

3.10. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 §1», що віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом («Йоргіч проти Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41). Орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка є необхідною в демократичному суспільстві («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 67; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 38).

Відтак слідчий суддя зазначає, що кримінальне провадження №62024000000000913 від 17.10.2024 не належить до предметної підсудності ВАКС, тому розгляд будь-яких клопотань в такому знаходиться поза межами повноважень слідчого судді ВАКС, та суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що оскільки ще не розпочато судове провадження щодо поданого клопотання, то таке належить повернути особі, яка їх подала, разом із усіма додатками.

Керуючись статтями 33-1, 131, 132, 176-201, 216, 309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути слідчому Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 клопотання від 27.05.2025 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023.

Направити невідкладно ухвалу особі, яка подала клопотання, разом з клопотанням та усіма доданими до нього матеріалами.

Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту постановлення.

Повний текст ухвали оголошений 03.06.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1 ____________