- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/3624/25
Провадження №11-сс/991/325/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2025 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі -НАБУ) та накладено арешт на майно, вилучене 05.03.2025 у ОСОБА_6 у ході обшуку автомобіля «Cadillac Escalade», реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом заборони розпорядження та користування, а саме на мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_2 .
На вказане рішення представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, у якій зазначає, що ухвала - необґрунтована та не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Посилається на те, що всупереч ч.1, 2 ст.64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна третьої особи до суду звернувся не прокурор, а детектив НАБУ. Матеріали справи не мають відомостей про вміст відправлення, належного підтвердження скерування до суду клопотання у визначений законом строк. Серед додатків до клопотання є копія з наліпкою «Нової пошти», що може свідчити про подання їх через канцелярію суду разом із клопотаннями 11.03.2025. Накладні ж «Нової пошти» та фіскальні чеки відсутні. Відправником та отримувачем є приватні особи. Одержувачка на цей час не працює у Вищому антикорупційному суді, тому без наявності документів, що засвідчують її особу, отримання та відкриття відправлення неможливе.
У клопотанні зазначено лише повідомлення про вчинення протиправних дій невстановленими особами, перелік вилученого майна та цитування норм КПК України щодо арешту. Доказів причетності ОСОБА_6 до кримінального провадження, обґрунтованості необхідності вилучення та арешту його майна, наявності відповідних ризиків не вбачається.
Під час обшуку працівники НАБУ намагались проникнути у автомобіль, представившись працівниками ТЦК без надання відповідної ухвали. Після цього повідомили справжню причину зупинки. ОСОБА_6 неодноразово відмовляли у наданні захисника, хоча він повідомив його номер. Мобільний телефон вилучено не з автомобіля, а у ОСОБА_6, але його обшук не проводився. Слідчий суддя проігнорував клопотання про дослідження відеозапису обшуку автомобіля.
Безпідставне тривале утримання майна ОСОБА_6 детективами НАБУ свідчить про порушення його права власності, гарантованого ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2025 та відмовити у задоволені клопотання детектива НАБУ про накладення арешту.
ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - необґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000548 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.14 ч.5 ст.191, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК України.
20.02.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Cadillac Escalade», реєстраційний номер НОМЕР_3, власником та користувачем якого є ОСОБА_6, із метою відшукання електронних носіїв інформації, жорстких дисків, карт пам`яті, флеш носіїв, оптичних дисків, мобільних телефонів, планшетів, комп`ютерів, які можуть містити відомості про участь ТОВ «Еліз» у постачанні продукції на користь АТ «Укрзалізниця», номенклатуру, ціни цієї продукції, домовленості із службовими особами державної компанії щодо перемоги в торгах ТОВ «Еліз», суми заволодіння державними грошима, спілкування з представниками та менеджментом цього товариства, взаємодія з іншими членами організованої групи з цих питань, отримані, погоджені та передані розміри неправомірної вигоди, інші обставини злочину.
05.03.2025 на підставі вказаної ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля «Cadillac Escalade», реєстраційний номер НОМЕР_3, що перебуває у власності ОСОБА_6, та вилучено мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_2 .
06.03.2025 постановою детектива цей технічний пристрій визнано речовим доказом.
10.03.2025 постановою детектива призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікації щодо мобільного телефона.
10.03.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ про арешт тимчасово вилученого майна з метою забезпечення збереження речового доказу шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.
11.03.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/2052/25 матеріали вказаного клопотання об`єднані з іншими, поданими у цьому ж кримінальному провадженні, у справах №991/2053/25, №991/2054/25 та №991/2055/25.
12.03.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду чотири об`єднані клопотання детектива НАБУ задоволено та накладено арешт на відповідне майно.
14.04.2025 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді від 12.03.2025 скасовано та призначено новий розгляд клопотань про арешт майна.
22.04.2025 ухвалою слідчого судді із судової справи №991/2052/25 виділено у окремі провадження матеріали за клопотаннями детектива НАБУ за вхідними номерами №10042/25?Вх, №10045/25?Вх та №10050/25?Вх.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків: клопотання детектива про арешт майна подано у визначений абз.2 ст.5 ст.171 КПК України строк; імовірно, вчинені кримінальні правопорушення такого ступеня тяжкості, що можуть бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження; рішення детектива про необхідність вилучення мобільного телефона є виправданим та правомірним; детектив довів необхідність арешту телефона з метою забезпечення збереження речових доказів; на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна; накладення арешту на мобільний телефон зможе запобігти можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення інформації, що у ньому міститься та може мати суттєве значення для кримінального провадження; арешт є співрозмірним обмеженню права власності та не є надмірно обтяжливим для власника.
Наведені висновки відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги представника.
Відповідно до ч.2 ст.64-2 КПК України права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Згідно із ч.1 ст.171 КПК України із клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Із аналізу вказаних процесуальних норм вбачається, що ч.1 ст.171 КПК України є спеціальною щодо ст.64-2 КПК України, адже саме нею врегульовано особливості звернення з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду.
Тому, оскільки ч.1 ст.171 КПК України уповноважує на звернення з клопотанням про арешт майна слідчого за погодженням з прокурором, та не встановлює винятку для клопотання про арешт майна третьої особи, не приймається до уваги твердження апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 про те, що відповідно до ч.2 ст.64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна третьої особи може звертатись лише прокурор.
Згідно з абз.2 ч.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Положеннями п.5, 6 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 №814 (далі - Інструкція), стверджується, що помилково доставлені до суду документи не реєструються та пересилаються адресату, якщо його місцезнаходження відоме, або повертаються відправнику разом із супровідним листом за підписом керівника апарату суду або визначеної ним відповідальної особи. Конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. Не підлягають реєстрації рекламні повідомлення, плакати, прейскуранти, вітальні листи і запрошення рекламного характеру, друковані видання (книги, журнали, газети, бюлетені), документи особистого характеру, а також забруднені та пошкоджені документи, зміст та реквізити яких неможливо встановити.
07.03.2025 об 11 год. 47 хв. старший детектив НАБУ ОСОБА_9 скерувала на адресу Вищого антикорупційного суду одним поштовим відправленням №59001332626652 через відділення №55 оператора поштового зв`язку «Нова пошта» декілька клопотань про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000548 від 22.10.2024, серед яких й зареєстроване за №10042/25-Вх (а.с.54, 107).
Враховуючи, що у поштовому відправленні містилось декілька документів, які потребували окремої реєстрації у канцелярії суду, уповноваженою особою на виконання п.6 Інструкції до цього клопотання долучено копію з наліпкою «Нової пошти». Вказана копія не зазначена як додаток до клопотання у внутрішньому описі матеріалів, зробленому старшим детективом НАБУ. Відтак, хибним є твердження апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що вона може бути подана через канцелярію суду разом із клопотаннями 11.03.2025.
Варто також зауважити, що клопотання про арешт майна направлене саме на адресу Вищого антикорупційного суду: м. Київ, пр-т Берестейський (Перемоги), 41, а не приватної особи ОСОБА_10, попри зазначення у відправленні прізвища останньої; воно за своїм змістом не може вважатися документом особистого характеру, отже підлягало реєстрації в канцелярії суду; процесуальний статус ОСОБА_9 є зрозумілим, адже вона звернулась до суду у контексті виконання службових обов`язків детектива (слідчого), а не з власних інтересів, є автором такого клопотання, зазначена у витягу з ЄРДР, протоколі обшуку від 05.03.2025 як один із детективів, що здійснює досудове розслідування; положення ч.2 ст.171 КПК України не містять імперативної вимоги щодо долучення до клопотання про арешт майна доказів про вміст відправлення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотанням про арешт майна подане до суду у межах строку, визначеного ч.5 ст.171 КПК України, належним відправником та на адресу належного отримувача. За таких обставин, помилковими є посилання апеляційної скарги представника у цій частині.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно із абз.2 ч.3 ст.170 КПК України арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Матеріалами клопотання стверджується, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000548 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.14, ч.5 ст.191, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК України.
Так, відповідно до клопотання, розслідуються обставини діяльності організованої групи осіб, які систематично впливають на діяльність АТ «Укрзалізниця» із метою надання незаконних переваг ТОВ «Еліз», забезпечення переваги товариству в конкурсних торгах, які організовуються державним підприємством та його афілійованими особами, придбання у ТОВ «Еліз» товарів за завищеними цінами. Також, за версією слідчого органу, за надання таких переваг службові особи АТ «Укрзалізниця» отримують неправомірну вигоду, у тому числі із предмету заволодіння.
Серед іншого, досудове розслідування здійснюється щодо обставин укладення та виконання договору №ЦЗВ?07?05423?01 від 01.11.2023 закупівлі філії ЦЗВ у ТОВ «Еліз» трансформаторів ТДН?16000/110?УІ, ТДН?16000/35?У1. На переконання слідства, вартість вказаних трансформаторів є завищеною, зокрема ТДН?16000/110?УІ на 7 683 333,33 грн (без ПДВ), а ТДН?16000/35?У1 філії ЦЗВ на 3 306 803,01 грн (без ПДВ) вища, аніж продаж трансформатора іншим компаніям. Відповідні завищення були встановлені на підставі аналізу податкових накладних за розслідуваний період часу.
Окрім цього, проводиться слідство за обставинами систематичного надання неправомірної вигоди службовим особам АТ «Укрзалізниця» упродовж 2023?2024 років за придбання трансформаторів у ТОВ «Еліз».
Із протоколу обшуку від 05.03.2025 вбачається, що під час проведення обшуку автомобіля вилучено мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_2, однак доступ до цього телефона був неможливим через встановлену систему логічного захисту у вигляді паролю, тому у протоколі зазначено про необхідність огляду телефона забезпеченням спеціаліста і застосуванням відповідного комп`ютерного обладнання і програмного забезпечення для подолання паролю та копіювання наявних файлів. Із цієї підстави прийнято рішення про його вилучення.
06.03.2025 постановою детектива технічний пристрій визнано речовим доказом, оскільки він, імовірно, містить інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідає визначеним у ст.98 КПК України критеріям.
10.03.2025 постановою детектива призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікації щодо вказаного пристрою.
Відтак, оскільки слідчий суддя надав дозвіл на вилучення під час обшуку вказаного мобільного телефона, доступ до приладу обмежується системою логічного захисту, пароль від якого власник не повідомив, органом досудового розслідування встановлено, що вилучений носій може містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження, та наявна необхідність провести огляд його вмісту із застосуванням спеціальних знань, експертного дослідження, відповідного програмного забезпечення та комп`ютерного обладнання із метою віднайдення і копіювання наявних відомостей, відновлення видалених чи прихованих даних, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна дотримано вимог ч.3 ст.170 КПК України.
У зв`язку з цим, безпідставним є посилання апеляційної скарги на відсутність підстав для вилучення та арешту майна ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень під час проведення обшуку - необґрунтовані та спростовуються матеріалами клопотання.
Так, відповідно до протоколу обшуку від 05.03.2025 ОСОБА_6 отримав копію ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук від 20.02.2025, особистий огляд останнього не проводився, що підтверджується його власним підписом, а також відсутністю зауважень з цього приводу.
Згідно із ч.3 ст.236 КПК України слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.
Положення ч.3 ст.236 КПК України не покладають на орган досудового розслідування обов`язку залучити під час обшуку адвоката або представника, а лише - допустити такого адвоката або представника до слідчої дії на будь-якому етапі проведення.
Даними протоколу обшуку не стверджується порушення права ОСОБА_11 на правову допомогу. Також в апеляційній скарзі представником не наведено переконливих доводів щодо порушення вказаного права ОСОБА_6 .
А тому, колегія суддів вважає неспроможним посилання апеляційної скарги на порушення вимог КПК України під час проведення обшуку.
Як слідує із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що у цьому кримінальному провадженні наявні ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення інформації на телефоні, із чим погоджується й колегія суддів. Так, у випадку подальшого володіння і користування ОСОБА_6 пристроєм є можливість приховання чи знищення доказів кримінального правопорушення. Однак, із накладенням арешту вбачається можливість запобігти зазначеним ризикам. Тому безпідставним є довід апеляційної скарги про відсутність доказів існування встановлених ризиків.
Відповідно до ч.4 ст.172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
Із вказаної процесуальної норми вбачається, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про арешт майна, наділений правом на основі свого внутрішнього переконання прийти до висновку щодо необхідності заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
Разом із тим, в апеляційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про необґрунтованість відмови слідчого судді у дослідженні відеозапису обшуку автомобіля, клопотання про дослідження відеозапису суду апеляційної інстанції не подавалось, а тому твердження апеляційної скарги про те, що слідчий суддя проігнорував таке клопотання, не може бути взяте до уваги колегією суддів.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Оскільки досудове розслідування здійснюється, зокрема, за обставинами діяльності організованої групи осіб, які систематично впливають на діяльність АТ «Укрзалізниця» із метою надання незаконних переваг ТОВ «Еліз», забезпечення його переваги в конкурсних торгах, що організовуються державним підприємством та його афілійованими особами, придбання у ТОВ «Еліз» товарів за завищеними цінами, а службові особи АТ «Укрзалізниця» у свою чергу за таке сприяння отримують неправомірну вигоду, слід визнати, що арешт мобільного телефона забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника. Тому неспроможним є посилання апеляційної скарги на те, що арешт порушує право власності ОСОБА_6, гарантоване ст.1 Протоколу №1 Конвенції.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а покликання апеляційної скарги на те, що ухвала - необґрунтована та не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, - безпідставні.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4