- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/4267/25
Провадження №11-сс/991/343/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024 та накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, яке вилучене 09.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6, а саме на мобільний телефон Iphone 16 Pro, IМЕІ 1: НОМЕР_1, IМЕІ 2: НОМЕР_2, із метою забезпечення збереження речових доказів.
На вказане рішення представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, у якій зазначає, що ухвала - незаконна та необґрунтована.
Посилається на те, що слідчий суддя прийшов до висновку, що вилучені предмети не були знаряддям або об`єктами вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не є набутими кримінально протиправним шляхом, а тому не мають ознак речового доказу. Не дивлячись на це, на підставі ч.2 ст.170 КПК України він застосував арешт.
ОСОБА_6 не оголошено про підозру у кримінальному провадженні. Він добровільно надав доступ до мобільного телефону та повідомив пароль до нього. Таке сприяння досудовому розслідуванню має пришвидшити зняття інформації з пристрою та його повернення.
Слідчий суддя не зазначив, чим підтверджуються обставини наявності листувань із виявленими абонентами і чому такі переписки стосуються кримінального провадження. Твердження ж про факт наявності відповідних контактів, таймера видалення повідомлень, і як наслідок їх видалення, є лише припущенням слідчого судді та сторони обвинувачення.
Ксерокопії щодо листування з дизайнером, долучені до матеріалів справи без протоколу, що суперечить положення ст.104, 105 КПК України, не може бути не лише покладено в обґрунтування рішення, а й використано слідчим суддею під час судового розгляду. Однак в ухвалі слідчий суддя не надав оцінку таким доводам представника та послався на ксерокопії.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про арешт майна, а саме мобільного телефона Iphone 16 Pro, IMEI 1: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та підтримав письмові заперечення прокурора САП ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 18).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_10, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000305 за фактом ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, частинами 3 та 4 ст. 368 КК.
28.04.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання, в тому числі, електронних носіїв інформації (мобільних терміналів систем зв`язку).
09.05.2025 детективами НАБУ на підставі наведеної ухвали слідчого судді ВАКС від 28.04.2025 у справі № 991/3789/25 проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_6, за наслідком якого виявлено та вилучено, зокрема мобільний телефон Iphone 16 Pro, IМЕІ 1: НОМЕР_1, IМЕІ 2: НОМЕР_2, в якому наявний месенджер WhatsApp з чатами листування з абонентами « ОСОБА_11 » НОМЕР_3 (цей номер мобільного телефона належить ОСОБА_12 ), « ОСОБА_13 » НОМЕР_4 ; « ОСОБА_14 » НОМЕР_5, « ОСОБА_15 » НОМЕР_6, « ОСОБА_16 » НОМЕР_7, « ОСОБА_17 » НОМЕР_8, « ОСОБА_18 » НОМЕР_9, « ОСОБА_19 » НОМЕР_10 . На переконання слідства, такі особи можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а чати з автоматичним видаленням інформації через 7 днів після надсилання свідчать про наявність інформації, яка може стосуватися досліджуваних обставин.
10.05.2025 постановою детектива вилучений під час обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом (т. 1 а.п. 211).
Постановою від 15.05.2025 детективом призначено комплексну судову комп`ютерно технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій, проведення якої доручено експерту - заступнику керівника Підрозділу детективів цифрової криміналістичної лабораторії НАБУ ОСОБА_20 (т. 2 а.п. 31-33).
Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 прокурор обґрунтував необхідністю збереження речового доказу шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.
15.05.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора САП ОСОБА_9 задоволено та накладено арешт на відповідне майно.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку, що окрім наявного листування ОСОБА_6 у месенджері WhatsApp з абонентами « ОСОБА_21 » НОМЕР_3 (належить ОСОБА_12 ), « ОСОБА_13 » НОМЕР_4 ; « ОСОБА_14 » НОМЕР_5, « ОСОБА_15 » НОМЕР_6, « ОСОБА_16 » НОМЕР_7, « ОСОБА_17 » НОМЕР_8, « ОСОБА_18 » НОМЕР_9, « ОСОБА_19 » НОМЕР_10 з автоматичним видаленням інформації через 7 днів після надсилання, за спеціалістами наслідками огляду у телефоні було відшукано листування між ОСОБА_6 та дизайнером, котра займалася дизайном приміщення, яке, за версією органу досудового розслідування, набуте у користування ОСОБА_22 як неправомірна вигода. Оскільки у вилученому у ОСОБА_6 телефоні відшукано інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження, слідчий суддя наклав на нього арешт.
Втім, колегія суддів не може погодитись із такими висновками, позаяк вони суперечать завданням кримінального провадження та не відповідають обставинам справи.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
Вирішуючи питання про арешт майна, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України).
Порядок тимчасового вилучення майна унормований ст. 168 КПК, зокрема у ч.2 даної норми визначено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні 52024000000000305 здійснюється детективами НАБУ за фактом ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, частинами 3 та 4 ст. 368 КК (т. 1 а.п. 10-11), у якому жодній особі не повідомлено про підозру.
Із клопотання про арешт майна вбачається, що пов`язаність заступника командувача НГУ бригадного генерала ОСОБА_6 із актуальним кримінальним провадженням прокурор обґрунтовує тим, що з ОСОБА_6 спілкуються ОСОБА_12 та ОСОБА_23, які, ймовірно, могли передати неправомірну вигоду ОСОБА_22 у вигляді нежитлового приміщення. Втім конкретних відомостей, яке саме відношення має ОСОБА_6, або наявна в його мобільному телефоні інформація, до кримінального провадження, що розслідується у даному кримінальному провадженні, прокурором не наведено. Сам по собі факт використанням ОСОБА_6 опційних можливостей месенджера у вигляді автовидалення повідомлень не може свідчити про протиправність таких дій, які б обґрунтовували підстави для арешту мобільного пристрою. Також прокурором не наведено чи існує злочинний зв`язок між ОСОБА_6 та тими абонентами, контакти яких збережені в телефоні (« ОСОБА_21 », « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 », « ОСОБА_15 », « ОСОБА_17 », « ОСОБА_18 ») та яка їх ймовірна роль у розслідуваному злочині.
Наявні в матеріалах апеляційного провадження протоколи за результатами проведення НСРД - візуальне спостереження за річчю у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження не містять жодної інформації про залученість до наведених у них зустрічах ОСОБА_6, як і відсутні докази його спілкування у матеріалах за результатом проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (т. 1 а.п. 143-203).
Наявність в мобільному телефоні листування із абонентом « ОСОБА_24 » щодо облаштування приміщення, яке сторонами діалогу називається як «дитячий клуб», не може за замовчуванням ідентифікувати цей об`єкт нерухомості як предмет неправомірної вигоди ОСОБА_22 у ЖК «Кришталеві джерела», в якому, за версією слідства, проживає останній. При чому будь-яких доказів пов`язаності ОСОБА_6 із ОСОБА_25 та його дотичної до ймовірного отримання останнім неправовірної вигоди клопотання не містить.
А тому колегія суддів переконана, що наявні матеріали судового провадження не дозволяють дійти висновку, що телефон, вилучений у ОСОБА_6, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та відповідає критеріям доказу у розумінні ст. 98 КПК.
Окрему увагу колегія суддів звертає увагу на те, що під час обшуку доступ до мобільного телефону ОСОБА_6 не обмежувався, позаяк він повідомив пароль детективу, що відображено в протоколі обшуку та не заперечувалось прокурором під час апеляційного перегляду. В ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про необхідність надання вилученого мобільного телефону разом з інформацією, що на ньому міститься, для проведення експертного дослідження, як необхідної умови для його подальшого утримання органом досудового розслідування. Вилучений мобільний телефон не є об`єктом, що отриманий в результаті вчинення кримінального правопорушення, не є засобом чи знаряддям його вчинення у прямому розумінні, що могло бути підставою для його вилучення та подальшого арешту.
Крім того, матеріали судового провадження за клопотанням прокурора про арешт майна не містять доказів, які б пояснювали неможливість здійснення органом досудового розслідування копіювання інформації, що містилась на вилученому телефоні, безпосередньо під час обшуку, враховуючи, що власник майна надав безперешкодний доступ до нього.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що орган досудового розслідування мав можливість забезпечити отримання необхідних, на його переконання, відомостей, що могли б бути використані як докази у кримінальному провадженні, іншим, менш обтяжливим для власника майна шляхом, без обмеження права власності особи.
Вищезазначені обставини свідчать про недоведеність прокурором необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам провадження, що, в свою чергу, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Керуючись статтями 131, 170-173, 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про арешт майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4