Документ № 127848486

Cправа №991/4270/25

Провадження №11-сс/991/353/25

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024 та накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, яке вилучене 09.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6, а саме на мобільний телефон Iphone 16 Pro, с/н НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3, із метою забезпечення збереження речових доказів.

На вказане рішення представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала - незаконна та необґрунтована.

Посилається на те, що обшук проведено 09.05.2025, клопотання подано до суду 13.05.2025, тобто з пропуском строку, що є істотним порушенням вимог КПК України. Оскаржувана ухвала не містить мотивів, які б виправдовували ігнорування цього порушення усупереч ч.1 ст.173 КПК України.

Прокурор не довів, що мобільний телефон був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди чи містить відомості, які мають доказове значення у провадженні, не вказав, які саме дані на телефоні можуть бути доказами, як вони пов`язані з розслідуваними злочинами чи особою ОСОБА_6, що не має статусу підозрюваного. Протокол обшуку від 09.05.2025 та інші матеріали не підтверджують доказову цінність телефона.

Телефон перебуває під контролем органу досудового розслідування, що виключає ризики його втрати, знищення чи відчуження. Прокурор не навів обставин, які б свідчили про необхідність додаткового обмеження права власності шляхом арешту, що суперечить ч.1 ст.173 КПК України.

До клопотання не долучено доказів того, що потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права власника майна та що арешт необхідний для виконання завдань провадження. Тобто арешт є надмірним обмеженням права власності ОСОБА_6, гарантованого ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 та відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про накладення арешту на майно, а саме мобільний телефон iPhone 16 Pro, с/н НОМЕР_1, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .

У запереченнях прокурор САП ОСОБА_8 зазначає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Посилається на те, що клопотання про арешт майна, подане в межах строку, визначеного абз.2 ч.5 ст.171 КПК України.

Оглядом телефона встановлено, що для доступу до інформації, яка зберігається в пам`яті, вимагається введення пароля.

У ході обшуку була відсутня можливість зробити повну копію образу мобільного пристрою, тому детектив прийняв рішення про його тимчасове вилучення.

Під час попереднього огляду встановлені відомості, що мають значення для досудового розслідування. Також в окремих чатах виявлено активовану функцію видалення повідомлень. В умовах криміналістичної лабораторії Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) не вдалося зробити повну копію образу телефона. Відтак, призначено відповідну судову експертизу.

Постановою мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки він містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Існує ризик його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Накладення арешту на вказане майно відповідає положенням ч.3 ст.132 КПК України.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025.

ОСОБА_6 та прокурор САП ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули. У поясненнях прокурор просив провести апеляційний перегляд без його участі у зв`язку з перебуванням у відрядженні. Доказів поважності причин неявки ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_8 суду не надали.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись доводи, наведені в ній.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000305 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3, 4 ст.368 КК України.

29.04.2025 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою надав дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_9 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_6

09.05.2025 на підставі зазначеної ухвали детективи НАБУ провели обшук, за результатами якого відшукано та вилучено мобільний телефон Iphone 16 Pro, с/н НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 .

10.05.2025 постановою детектива вказаний пристрій визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №52024000000000305.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов до таких висновків: вилучений мобільний телефон не був знаряддям або об`єктом вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди та не є набутими кримінально протиправним шляхом, а тому сам по собі не має ознак речового доказу; на мобільному телефоні можуть міститися відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, водночас відновити які не можливо без проведення відповідної експертизи, тому з метою збереження речових доказів на нього може бути накладений арешт; на цьому етапі досудового розслідування накладення арешту є необхідним для виконання завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії корупційним кримінальним правопорушенням; таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна - мобільного телефона, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є речовим доказом, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України оскаржувана ухвала переглядається судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги представника.

Згідно з абз.2 ч.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Матеріалами справи стверджується, що 09.05.2025 детективами НАБУ проведений обшук на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2025, якою, зокрема, надано дозвіл на відшукання та вилучення електронних інформаційних систем або їхніх частин, комп`ютерів, ноутбуків, планшетів, мобільних терміналів та інших електронних носіїв інформації. У ході цієї слідчої дії вилучено мобільний телефон Iphone 16 Pro, с/н НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 .

Клопотання про арешт майна, як вбачається з копії конверту (т.2 а.с.215), направлене на поштову адресу Вищого антикорупційного суду 10.05.2025, тобто у межах строку, передбаченого абз.2 ч.5 ст.171 КПК України.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що клопотання подане до суду з пропуском строку, а оскаржувана ухвала не містить мотивів, які б виправдовували ігнорування цього порушення усупереч ч.1 ст.173 КПК України, не відповідають дійсності.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приписами ч.1 ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Клопотання про арешт майна обґрунтоване тим, що у кримінальному провадженні №52024000000000305, слідством установлено, що 17.12.2021 ТОВ «Гелеон Компані» за результатами електронного аукціону об`єкта приватизації придбало у Вороньківської сільської ради (правонаступник Сошнивської сільської ради) незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку №141-А, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Ліченка, загальною площею 2683,9 кв.м, за ціною 1 539 811,35 грн. У подальшому цей об`єкт нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку квартирного типу від 11.05.2024 за реєстровим № 431, укладеним між ТОВ «Гелеон Компані», в особі директора ОСОБА_10, та Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - Центральна база ВТК), в особі начальника ОСОБА_11, був проданий як завершений об`єкт будівництва за ціною 52 000 000 грн Центральній базі ВТК (30% від ціни договору (15 600 000 грн) після підписання акта прийому-передачі, а 70% від ціни договору (36 400 000 грн) до 30.09.2024). Однак, будівництво цього об`єкта нерухомого майна ТОВ «Гелеон Компані» фактично не проводилося, а процес завершення будівництва здійснювався формально та з порушенням містобудівних норм. ОСОБА_10 є формальним керівником та засновником ТОВ «Гелеон Компані», а реальний вплив на господарську діяльність цього товариства здійснюють колишні співзасновники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 через свого представника ОСОБА_14, на якого видано довіреність для представництва інтересів ТОВ «Гелеон Компані». Окрім того, відповідно до Положення про Центральну базу ВТК, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2014 №1272 (у редакції від 05.03.2021), Центральна база ВТК підпорядковується Головному управлінню Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ). Фінансування діяльності Центральної бази ВТК здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом, а начальник Центральної бази ВТК підпорядковується безпосередньо командувачеві НГУ. Службові особи НГУ та Центральної бази ВТК за попередньою змовою зі службовими особами та реальними власниками ТОВ «Гелеон Компані», вчинили дії щодо заволодіння коштами в особливо великому розмірі у сумі понад 50 млн грн шляхом придбання нерухомого майна у неналежному стані та за завищеною ціною, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, 20.05.2024 ТОВ «Гелеон Компані» після отримання першої частини коштів у сумі 34 194 200 грн за продаж Центральній базі ВТК вищевказаного об`єкта нерухомого майна стало засновником ТОВ «Еко Гриб», яке володіло земельною ділянкою з кадастровим номером 3221482101:03:003:0030, площею 2 га, на якій знаходиться цех по вирощуванню грибів за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Центральна, 46-А. У період із квітня по листопад 2023 року в Інтернеті розміщувалися оголошення щодо продажу цього нерухомого майна за ціною до 85 млн грн. У подальшому ТОВ «Еко Гриб» на підставі договору від 04.06.2024 здійснило продаж Центральній базі ВТК цеху по вирощуванню грибів за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Центральна, 46-А, та земельної ділянки з кадастровим номером 3221482101:03:003:0030, площею 2 га, за ціною 170 000 000 грн. Такі кошти перераховані 06.06.2024 та 10.06.2024 з казначейського рахунку № НОМЕР_4 Центральної бази ВТК на рахунок ТОВ «Еко Гриб» № НОМЕР_5, відкритий в АТ «УкрСиббанк», у сумах 164 329 299,70 грн та 5 670 700,30 грн відповідно. Вартість цього нерухомого майна зазначена у договорі згідно із висновком про вартість майна від 28.05.2024, виданого суб`єктом оціночної діяльності ПП «Світлиця-нова», а саме 175 650 054 грн. У цьому висновку про вартість зазначені неправдиві відомості щодо вартості такого об`єкта нерухомого майна директором ПП «Світлиця-нова» та оцінювачем ОСОБА_15 . У подальшому на підставі наказу командувача НГУ бригадного генерала ОСОБА_16 зазначений об`єкт нерухомого майна переданий до військової частини НОМЕР_6 . Таким чином службові особи НГУ та Центральної бази ВТК за попередньою змовою зі службовими особами і реальними власниками ТОВ «Еко Гриб», вчинили дії щодо заволодіння коштами в особливо великому розмірі у сумі понад 140 млн грн шляхом придбання нерухомого майна за завищеною ціною, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Окрім того, слідством встановлено, що командувач НГУ бригадний генерал ОСОБА_16, за попередньою змовою з іншими службовими особами НГУ та Центральної бази ВТК, одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_13 та ОСОБА_12, як реальних власників суб`єктів підприємницької діяльності, за сприяння таким особам у заволодінні коштами в сумі понад 190 млн грн шляхом придбання Центральною базою ВТК нерухомого майна у неналежному стані і за завищеною ціною, а також за сприяння таким особам в укладенні договорів і визнанні їх переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є НГУ, Центральна база ВТК, військові частини та інші установи підпорядковані НГУ. Для надання ОСОБА_16 неправомірної вигоди, у лютому 2024 року такими особами придбано юридичну особу ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ», за якою 04.04.2024 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки (моделі) «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7, орієнтовною вартістю 40 тис. доларів США, яким користуються: ОСОБА_16, його дружина ОСОБА_17 та водії ОСОБА_16 - ОСОБА_18 і ОСОБА_19, які є військовослужбовцями НГУ. Формальним засновником та керівником ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ» є ОСОБА_20, проте оформленням транспортного засобу «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7, займався ОСОБА_14, на якого видано довіреність від 14.05.2024 щодо розпорядження цим транспортним засобом від імені ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ». Водночас, ОСОБА_14 є довіреною особою ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які через нього, а також через інших довірених осіб є фактичними власниками юридичних осіб, зокрема: ТОВ «Гелеон Компані», ТОВ «Еко Гриб», ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ», ТОВ «КИЛОВАТТ», ПРАТ «ЕРА», ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ». ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також передали неправомірну вигоду ОСОБА_16 у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 70,7 кв.м, вартістю 2 827 600 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (житловий комплекс « Кришталеві Джерела »), в якому проживає ОСОБА_16 разом зі своєю сім`єю. Для приховання факту надання неправомірної вигоди у період з 05.07.2024 по 08.07.2024 придбано юридичну особу ТОВ «Промторг Актив», на яку 22.07.2024 оформлено це нерухоме майно. Формальним засновником та директором ТОВ «Промторг Актив» є ОСОБА_21, який придбав таке нерухоме майно за вказівкою ОСОБА_12 . Окрім цього, 15.11.2024 від ТОВ «Промторг Актив» видано довіреність на ОСОБА_17 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2. Також підпорядковані ОСОБА_13 та ОСОБА_12 суб`єкти підприємницької діяльності ТОВ «КИЛОВАТТ», ПРАТ «ЕРА», ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» та ФОП ОСОБА_14 надають послуги, поставляють товари та виконують роботи для військових частин та установ, підпорядкованих НГУ. Тому командувач НГУ ОСОБА_16, за попередньою змовою із іншими службовими особами НГУ та Центральної бази ВТК, одержав неправомірну вигоду у вигляді транспортного засобу та нежитлового приміщення за вчинення в інтересах ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які надали неправомірну вигоду, дій із використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння в укладенні договорів, визнання переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є НГУ, Центральна база ВТК, військові частини та інші установи, підпорядковані НГУ, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

ТОВ «КИЛОВАТТ» 09.07.2024 визнано переможцем закупівлі: «Будівництво електричних мереж для електропостачання військової частини №3070 НГУ «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» та будівельних механізмів за адресою: ***» на суму 115 735 249,07 грн, замовником яких є Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_8 НГУ). Під час проведення цієї процедури закупівлі завищена вартість матеріальних ресурсів (Кабель 15 кВ АПВЭгаПУ-15 1х185/50, Кабель 10 кВ АСБ2Л-10 3х185, Кабель 10 кВ АСБ2Л-10 3х95) більш ніж на 33 млн грн, які використовувалися під час виконання вищевказаних робіт. Окрім того, ТОВ «КИЛОВАТТ» 11.10.2024 визнано переможцем закупівлі: «Обладнання для сонячної станції» на суму 10 790 000 грн, замовником яких є Центральна база ВТК, та під час проведення цієї процедури закупівлі завищена вартість обладнання таких сонячних станцій більш ніж на 3 млн грн. Тому службові особи Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів, Центральної бази ВТК та ТОВ «КИЛОВАТТ», за попередньою змовою між собою, вчинили дії щодо заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі шляхом закупівлі обладнання та використання матеріалів під час проведення робіт за завищеною ціною, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.

Також, орган досудового розслідування вважає, що у діях ОСОБА_11 є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, оскільки він користується та фактично володіє транспортним засобом марки (моделі) «MERCEDES-BENZ AMG GLE 53 4MATIC», 2024 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9, вартістю 5 869 705,52 грн (згідно із даними з НАІС ДАІ), який був зареєстрований 22.11.2024 за ТОВ «НОНБІЗ». ТОВ «НОНБІЗ» неодноразово визнавалося переможцем у процедурах закупівель, замовником яких є військові частини НГУ, зокрема Центральна база ВТК, керівником якої є ОСОБА_11, а керівником та єдиним засновником ТОВ «НОНБІЗ» є ОСОБА_22, яка здійснювала реєстрацію цього транспортного засобу за ТОВ «НОНБІЗ». Тому керівник Центральної бази ВТК ОСОБА_11 одержав неправомірну вигоду у вигляді такого транспортного засобу за вчинення в інтересах ТОВ «НОНБІЗ» дій із використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння у визнанні переможцем у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є Центральна база ВТК.

Окрім цього, службові особи НГУ, Центральної бази ВТК, Міжнародного центру, та фактичні власники ТОВ «Гелеон Компані», ТОВ «Еко Гриб», ТОВ «КИЛОВАТТ», після вчинення злочинів за вищевказаних обставин набули та розпорядилися майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом. Разом із цим, наведені особи здійснювали фінансові операції, вчиняли правочини з цим майном, а також дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження та місцезнаходження, що має вчинення ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_13 та ОСОБА_23 із питань їхньої участі та визнання їх переможцями в процедурах закупівель у військових частинах НГУ, крім ОСОБА_11, спілкувалися із: (1) заступником командувача НГУ ОСОБА_24, якому підпорядковується департамент логістики НГУ; (2) т.в.о. начальника департаменту логістики Головного управління НГУ ОСОБА_25 ; (3) заступником начальника управління - начальником відділу квартирно-експлуатаційного забезпечення управління розквартирування і капітального будівництва департаменту логістики ГУ НГУ ОСОБА_6, що підтверджується протоколами за результатами проведення НС(Р)Д від 23.01.2025, 29.01.2025, 13.09.2024 (т.1 а.п.170-194).

Під час огляду належного ОСОБА_6 мобільного телефона Iphone 16 Pro, с/н НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3, установлено наявність чатів у месенджері «WhatsApp» із ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_25, у яких активована функція автовидалення повідомлень.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що на мобільному телефоні можуть міститися відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, водночас відновити які не можливо без проведення відповідної експертизи.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає помилковими посилання апеляційної скарги на те, що прокурор не довів, що вилучений мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу, визначеним ст.98 КПК України.

Враховуючи, що наразі у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, встановлюються особи, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, їхня участь та зв`язки, а також застосовується нижчий стандарт доказування на цій стадії кримінального провадження, твердження апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не надано доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення є неспроможними, адже слідчий суддя мав встановити можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні, а не вирішувати питання причетності цієї особи до кримінальних правопорушень.

Згідно із ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК України не містить такої вимоги її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Тому, помилковим є посилання апеляційної скарги на не здійснення повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні.

Як слідує із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слід зауважити, що у випадку подальшого володіння і користування власником електронним носієм інформації не виключається здійснення дій, спрямованих на приховання чи знищення доказів кримінального правопорушення. Однак, із накладенням арешту забезпечується можливість запобігти таким ризикам.

У зв`язку з викладеним довід апеляційної скарги про те, що прокурор не навів обставин, які б свідчили про необхідність обмеження права власності шляхом арешту, визнається колегією суддів безпідставним.

Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Оскільки досудове розслідування здійснюється за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3, 4 ст.368 КК України, слід визнати, що арешт мобільного телефона забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.

Тому неспроможним є посилання апеляційної скарги на те, що арешт є надмірним обмеженням права власності ОСОБА_6, гарантованого ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а твердження апеляційної скарги, що ухвала - незаконна та необґрунтована, є безпідставними.

Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу - без змін.

Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2025 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4