Документ № 127848487

Cправа №991/4253/25

Провадження №11-сс/991/344/25

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

ОСОБА_6,

представника ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2025 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 09.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_1, котрий належить ОСОБА_10 ; мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_2, планшетний комп`ютер iPad Pro, s/n НОМЕР_3, котрі належать ОСОБА_7 ; мобільний телефон iPhone 16 Pro, s/n НОМЕР_4, котрий належить ОСОБА_6 .

На вказане рішення представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з додатковими поясненнями, у якій стверджує, що слідчий суддя постановив незаконну і необґрунтовану ухвалу.

Посилається на таке.

Слідчий суддя порушив вимоги ст.171, 173 КПК України, оскільки не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що є істотним втручанням у особисте життя вказаних осіб, а також господарську діяльність ФОП « ОСОБА_7 ».

Слідчий суддя мав застосувати найменш обтяжливий спосіб обмеження права власності щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6, оскільки вказані особи не є підозрюваними у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024.

Слідчий суддя не оцінив обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024. ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не мають відношення до фактів та обставин, які перевіряються в рамках цього кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність порушення порядку проведення обшуку.

ОСОБА_10 та ОСОБА_7 добровільно надали доступ до своїх пристроїв під час проведення обшуку, повідомили код-пароль до телефону, а ОСОБА_6 повідомив пароль доступу до мобільного телефону після судового засідання 14.05.2024.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2025 та постановити нову, якою клопотання про арешт майна задовольнити частково, накласти арешт на майно:

- ОСОБА_10 : мобільний телефон Iphone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_1, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування;

- ОСОБА_7 : мобільний телефон Iphone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_2, планшет комп`ютерний iPad Pro, s/n XJN0GCLXF3, ОСОБА_6 : мобільний телефон Iphone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_4, шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Прокурор САП ОСОБА_11 подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_8 .

Посилається на таке.

Під час проведення обшуку не було можливості зробити копії образів носіїв інформації, у зв`язку з чим їх було вилучено.

Оглядом телефону ОСОБА_7, планшетного комп`ютера ОСОБА_7, мобільного телефону ОСОБА_6, вилучених під час обшуку, встановлено, що для доступу до інформації, яка зберігається в пам`яті вказаних пристроїв, необхідний пароль. При цьому, ОСОБА_7 надала пароль, а ОСОБА_6 не надав такого.

Під час попереднього огляду носіїв інформації встановлені відомості, що мають значення для досудового розслідування. Водночас, в умовах криміналістичної лабораторії Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) не вдалося зробити копію образу телефону ОСОБА_7, повну копію образу планшетного комп`ютера ОСОБА_7, а також мобільного телефону ОСОБА_6, тому на цей час призначено відповідні судові експертизи.

Дані носії інформації визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Правовою підставою для арешту майна є п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також необхідність проведення експертного дослідження.

Вказані носії є доказом злочину, що розслідується у рамках кримінального провадження; існує ризик їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Клопотання про арешт подано з дотриманням 48-годинного строку, визначеного абз.2 ч.5 ст.171 КПК України.

Накладення арешту на вказане майно відповідає вимогам ч.3 ст.132 КПК України, оскільки:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення тяжкого злочину, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи третіх осіб;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертався із клопотанням.

Треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 і ОСОБА_10, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні ОСОБА_6, представник ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 підтримали вимоги поданої апеляційної скарги, прокурор САП ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8, прокурора САП ОСОБА_9, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №52024000000000305 за фактом ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3, 4 ст.368 КК України.

Згідно із клопотанням про арешт майна 17.12.2021 ТОВ «Гелеон Компані» за результатами електронного аукціону об`єкта приватизації придбало у Вороньківської сільської ради (правонаступник Сошнивської сільської ради) незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку № 141-А, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Ліченка, загальною площею 2683,9 кв.м, за ціною 1 539 811,35 грн.

У подальшому цей об`єкт нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку квартирного типу від 11.05.2024 за реєстровим №431, укладеним між ТОВ «Гелеон Компані», в особі директора ОСОБА_12, та Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - Центральна база ВТК), в особі начальника ОСОБА_13, був проданий як завершений об`єкт будівництва за ціною 52 000 000 грн.

Будівництво цього об`єкта нерухомого майна ТОВ «Гелеон Компані» фактично не проводилося, а процес завершення будівництва здійснювався формально та з порушенням містобудівних норм.

За версією слідства, службові особи НГУ та Центральної бази ВТК за попередньою змовою зі службовими особами та реальними власниками ТОВ «Гелеон Компані», вчинили дії щодо заволодіння коштами в особливо великому розмірі у сумі понад 50 млн грн шляхом придбання нерухомого майна у неналежному стані та за завищеною ціною, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Також у клопотанні вказано, що 20.05.2024 ТОВ «Гелеон Компані» після отримання першої частини коштів у сумі 34 194 200 грн за продаж Центральній базі ВТК цього об`єкта нерухомого майна, стало засновником ТОВ «Еко Гриб», яке на цю дату володіло земельною ділянкою з кадастровим номером 3221482101:03:003:0030, площею 2 га, на якій знаходиться цех по вирощуванню грибів за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Центральна, 46-А.

У період з квітня по листопад 2023 року в Інтернеті розміщувалися оголошення щодо продажу цього нерухомого майна за ціною до 85 млн грн. У подальшому ТОВ «Еко Гриб» на підставі договору від 04.06.2024 здійснило продаж Центральній базі ВТК цеху по вирощуванню грибів за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Центральна, 46-А, та земельної ділянки з кадастровим номером 3221482101:03:003:0030, площею 2 га, за ціною 170 000 000 грн. Такі кошти були перераховані 06.06.2024 та 10.06.2024 з казначейського рахунку № НОМЕР_5 Центральної бази ВТК на рахунок ТОВ «Еко Гриб» № НОМЕР_6, відкритий в АТ «УкрСиббанк», у сумах 164 329 299,70 грн та 5 670 700,30 грн відповідно. Нпідставі наказу командувача НГУ бригадного генерала ОСОБА_14 зазначений об`єкт нерухомого майна переданий до військової частини НОМЕР_7 .

За версією слідства, службові особи НГУ та Центральної бази ВТК за попередньою змовою зі службовими особами і реальними власниками ТОВ «Еко Гриб», вчинили дії щодо заволодіння коштами в особливо великому розмірі у сумі понад 190 млн грн шляхом придбання нерухомого майна за завищеною ціною, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Крім того, командувач НГУ бригадний генерал ОСОБА_14, за попередньою змовою з іншими службовими особами НГУ та Центральної бази ВТК, одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_15 та ОСОБА_16, як реальних власників суб`єктів підприємницької діяльності, за сприяння таким особам у заволодінні коштами в сумі понад 190 млн грн шляхом придбання Центральною базою ВТК нерухомого майна у неналежному стані і за завищеною ціною, а також за сприяння таким особам в укладенні договорів і визнанні їх переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є НГУ, Центральна база ВТК, військові частини та інші установи підпорядковані НГУ.

Для надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди, у лютому 2024 року такими особами придбано юридичну особу ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ», за якою 04.04.2024 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки (моделі) «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8, орієнтовною вартістю 40 тис. доларів США, яким користуються: ОСОБА_14, його дружина ОСОБА_17, та водії ОСОБА_14 - ОСОБА_18 і ОСОБА_19, котрі є військовослужбовцями НГУ.

При цьому, формальним засновником та керівником ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ» є ОСОБА_20, проте оформленням транспортного засобу «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8, займався ОСОБА_21, на якого видано довіреність від 14.05.2024 щодо розпорядження цим транспортним засобом від імені ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ». Водночас ОСОБА_21 є довіреною особою ОСОБА_16 та ОСОБА_15, які через нього, а також через інших довірених осіб є фактичними власниками юридичних осіб, зокрема: ТОВ «Гелеон Компані», ТОВ «Еко Гриб», ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ», ТОВ «КИЛОВАТТ», ПРАТ «ЕРА», ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ».

За версією слідства, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 також передали неправомірну вигоду ОСОБА_14 у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 70,7 кв.м, вартістю 2 827 600 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (житловий комплекс « Кришталеві Джерела »), в якому проживає ОСОБА_14 разом зі своєю сім`єю. Для приховання факту надання неправомірної вигоди у період з 05.07.2024 по 08.07.2024 придбано юридичну особу ТОВ «Промторг Актив», на яку 22.07.2024 оформлено це нерухоме майно.

Формальним засновником та директором ТОВ «Промторг Актив» є ОСОБА_22, який придбав таке нерухоме майно за вказівкою ОСОБА_16 15.11.2024 від ТОВ «Промторг Актив» видано довіреність на ОСОБА_17 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

За версією слідства, командувач НГУ ОСОБА_14, за попередньою змовою із іншими службовими особами НГУ та Центральної бази ВТК, одержав неправомірну вигоду у вигляді транспортного засобу та нежитлового приміщення за вчинення в інтересах ОСОБА_16 та ОСОБА_15, які надали неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння в укладенні договорів, визнання переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є НГУ, Центральна база ВТК, військові частини та інші установи, підпорядковані НГУ, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

У клопотанні також зазначено, що ТОВ «КИЛОВАТТ» 09.07.2024 визнано переможцем закупівлі: «Будівництво електричних мереж для електропостачання військової частини № 3070 НГУ «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» та будівельних механізмів за адресою: ***» на суму 115 735 249,07 грн, замовником яких є Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_9 НГУ). Під час проведення цієї процедури закупівлі завищена вартість матеріальних ресурсів (Кабель 15 кВ АПВЭгаПУ-15 1х185/50, Кабель 10 кВ АСБ2Л-10 3х185, Кабель 10 кВ АСБ2Л-10 3х95) більш ніж на 33 млн грн, які використовувалися під час виконання вищевказаних робіт. ТОВ «КИЛОВАТТ» 11.10.2024 визнано переможцем закупівлі: «Обладнання для сонячної станції» на суму 10 790 000 грн, замовником яких є Центральна база ВТК, та під час проведення цієї процедури закупівлі завищена вартість обладнання таких сонячних станцій більш ніж на 3 млн грн.

З огляду на це службові особи Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів, Центральної бази ВТК та ТОВ «КИЛОВАТТ», за попередньою змовою між собою, вчинили дії щодо заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі шляхом закупівлі обладнання та використання матеріалів під час проведення робіт за завищеною ціною, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.

Також, орган досудового розслідування вважає встановленим, що ОСОБА_13 користується та фактично володіє транспортним засобом марки (моделі) «MERCEDES-BENZ AMG GLE 53 4MATIC», 2024 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10, вартістю 5 869 705,52 грн (згідно із даними з НАІС ДАІ), який був зареєстрований 22.11.2024 за ТОВ «НОНБІЗ». ТОВ «НОНБІЗ» неодноразово визнавалося переможцем у процедурах закупівель, замовником яких є військові частини НГУ, зокрема Центральна база ВТК, керівником якої є ОСОБА_13, а керівником та єдиним засновником ТОВ «НОНБІЗ» є ОСОБА_23, яка здійснювала реєстрацію цього транспортного засобу за ТОВ «НОНБІЗ».

Тому керівник Центральної бази ВТК ОСОБА_13 одержав неправомірну вигоду у вигляді такого транспортного засобу за вчинення в інтересах ТОВ «НОНБІЗ» дій із використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння у визнанні переможцем у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є Центральна база ВТК, що має вчинення ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи НГУ, Центральної бази ВТК, Міжнародного центру, та фактичні власники ТОВ «Гелеон Компані», ТОВ «Еко Гриб», ТОВ «КИЛОВАТТ», після вчинення злочинів за вищевказаних обставин набули та розпорядилися майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом. Ці особи здійснювали фінансові операції, вчиняли правочини з таким майном, а також вчиняли дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження та місцезнаходження, що має вчинення ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України.

01.05.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на обшук житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у власності та фактичному користуванні ОСОБА_10 .

09.05.2025 детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.05.2025 у справі №991/3934/25 проведений обшук житла та іншого володіння за вказаною адресою. Під час обшуку ОСОБА_6 надав для огляду належний йому мобільний телефон iPhone 16 Pro, s/n НОМЕР_4 . Надалі останній відмовився надати код доступу до пристрою.

Згідно із протоколом обшуку від 09.05.2025, під час проведення обшуку детективами НАБУ виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10 ; планшетний комп`ютер iPad Pro, s/n XJN0GCLXF3, мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_11, які належать ОСОБА_7 ; мобільний телефон iPhone 16 Pro, s/n НОМЕР_4, який належить ОСОБА_6

10.05.2025 постановою детектива НАБУ визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №52024000000000305 речі, вилучені під час проведення обшуку 09.05.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_2 ; планшетний комп`ютер iPad Pro, s/n XJN0GCLXF3; мобільний телефон iPhone 16 Pro, s/n НОМЕР_4 .

12.05.2025 і 14.05.2025 постановами детектива НАБУ призначено комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій.

12.05.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання від 10.05.2025 прокурора САП ОСОБА_11 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя прийшов до таких висновків:

-в мобільних телефонах та планшеті містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, водночас скопіювати такі відомості, відновити інші видалені відомості, подолати систему логічного захисту не можливо без проведення відповідної експертизи;

-на цьому етапі досудового розслідування накладення арешту на вказане майно є необхідним для виконання завдання кримінального провадження;

-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права осіб, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії корупційним кримінальним правопорушенням;

-таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна - мобільних телефонів та ноутбука, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є речовим доказом, а також матиме строковий характер - до проведення експертного дослідження та копіювання інформації, що вказує на співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.

У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги представника ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.4 ст.64-2 КПК України, представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.

Згідно із частиною 5 вказаної статті повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; 3) довіреністю - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є працівник юридичної особи, яка є власником майна, щодо якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.

Водночас, у матеріалах провадження відсутні будь-які документи на підтвердження у адвоката ОСОБА_8 повноважень представника ОСОБА_10, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Наявність таких повноважень не стверджується даними апеляційної скарги, де вказано, що така подана в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_6 .

Тому у зв`язку з відсутністю повноважень адвоката ОСОБА_8 на представництво ОСОБА_10, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, які стосуються останнього.

Колегія суддів вважає неспроможними посилання апеляційної скарги на те, що відносно майна ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду про дозвіл на проведення обшуку не надавалось попереднього дозволу на вилучення з таких підстав.

Частиною 2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до положень ч.6 ст.236 КПК України якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп`ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.05.2025 надано дозвіл на обшук житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у власності та фактичному користуванні ОСОБА_10 . Вказаною ухвалою, було зокрема надано дозвіл на відшукання та вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, комп`ютерів, ноутбуків, планшетів, мобільних терміналів та інших електронних носіїв, без зазначення конкретного володільця.

Під час обшуку 09.05.2025 детективами НАБУ вилучено: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10 ; планшетний комп`ютер iPad Pro, s/n XJN0GCLXF3, мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_11, які належать ОСОБА_7 ; мобільний телефон iPhone 16 Pro, s/n НОМЕР_4, який належить ОСОБА_6 . Згідно із протоколом обшуку від 09.05.2025, таке вилучення було здійснено за результатами огляду мобільних телефонів і планшета, відшукання інформації, яка має значення для досудового розслідування, необхідності здійснення експертного дослідження для подолання паролю логічного захисту, копіювання інформації та відновлення видаленого листування, за наявності.

А тому, оскільки ухвалою слідчого судді від 01.05.2025 прямо передбачено відшукання і вилучення планшетів і мобільних терміналів, на вилучених пристроях при їх огляді була віднайдена інформація, яка має значення для досудового розслідування, вилучення майна ОСОБА_7 і ОСОБА_6 здійснено з дотриманням вимог ст.168, 236 КПК України.

Частиною 3 ст.236 КПК України передбачено, що перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно із ч.5 ст.236 КПК обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до журналу судового засідання від 14.05.2025, слідчий суддя у судовому засіданні досліджував відеозапис обшуку від 09.05.2025.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що 09 год 02 хв до будинку, де проводився обшук, зайшов ОСОБА_6, якому детектив представився та повідомив про проведення цієї слідчої дії, роз`яснив його права та право на правову допомогу.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає неспроможними твердження апеляційної скарги про помилковість висновку слідчого судді щодо не заперечення ОСОБА_6 проти залучення його до проведення обшуку та добровільного надання детективу свого мобільного телефону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до протоколу обшуку від 09.05.2025 під час обшуку ОСОБА_7 було добровільно надано для огляду мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_2, на якому виявлено документи в електронному вигляді, що стосуються предмета розслідування, зокрема: у фотогалереї пристрою виявлено фото-планування нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 ; фотознімки правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_4 ; при огляді мобільного телефона iPhone 16 Pro, s/n НОМЕР_4, належного ОСОБА_6, виявлено додатки «WhatsApp» та «Telegram», у яких наявне листування з абонентом « ОСОБА_24 НОМЕР_12 », та відомості щодо придбання рухомого майна, зокрема транспортних засобів. Надалі ОСОБА_6 відмовився надати код доступу до пристрою.

З огляду на вказане, правильним є висновок слідчого судді про те, що відомості, відшукані в мобільному телефоні iPhone 16 Pro Max, s/n НОМЕР_2, мобільному телефоні iPhone 16 Pro, s/n НОМЕР_4, а також на планшеті iPad Pro, s/n XJN0GCLXF3, стосуються ймовірного набуття у власність майна ОСОБА_10 та його близькими особами, можуть мати значення для досудового розслідування ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України і можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Тому колегія суддів визнає безпідставним посилання апеляційної скарги на невідповідність вилученого майна критеріям, визначеним ст.98 КПК України, та на відсутність підстав для арешту.

Крім того, зважаючи на те, що слідчий суддя наклав арешт на мобільні телефони та планшет на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, яка передбачає накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України (ч.3 ст.170 КПК України), посилання апеляційної скарги на відсутність у ОСОБА_7 і ОСОБА_6 статусу підозрюваних у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024 є помилковим.

Відповідно до положень ч.3 та ч.7 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Положеннями ч.3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна відповідно до ч.3 ст.170 КПК України слідчий суддя у випадку, коли жодній особі не повідомлено про підозру, не може оцінювати обґрунтованість підозри в контексті вимог п.3 ч.1 ст.276 КПК України. Крім того, законом не встановлено іншого обов`язку слідчого судді, за винятком дотримання вимог ч.7 ст.132 КПК України та ч.3 ст.170 КПК України у разі накладення арешту на майно третіх осіб.

А відтак безпідставним є посилання в апеляційній скарзі, що слідчий суддя не оцінив обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024.

Згідно із положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Таким чином, арешт майна передбачає можливість обмеження (позбавлення) таких прав власника чи володільця майна: 1) права на відчуження майна; 2) права на розпорядження майном; 3)права на користування майном.

Арешт майна, за змістом цієї норми, не обов`язково полягає в накладенні заборон чи обмежень одразу всі перелічені у ч.1 ст.170 КПК України права власника (володільця) майна, а може полягати у встановленні лише окремих заборон чи обмежень (наприклад, лише заборони відчужувати майно), і не обмежуючи інші права власника (користуватися майном або розпоряджатися ним іншим чином, наприклад, передавати в оренду тощо).

Заборона відчужувати майно є найменшою (у порівнянні із забороною, обмеженням права розпоряджатися або користуватися майном) формою втручання держави в права власника або володільця майна в межах процедури застосування арешту майна в кримінальному процесі.

Разом з тим, встановлена слідчим необхідність проведення експертного дослідження для копіювання відомостей, відновлення видалених відомостей, подолання системи логічного захисту безумовно виключає можливість не застосування заборони користування мобільними телефонами та планшетом.

В зв`язку з цим відхиляються як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя мав застосувати найменш обтяжливий спосіб обмеження права власності щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 .

Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Слідчий суддя врахував, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права осіб, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що таке втручання стосується конкретного майна - мобільних телефонів та ноутбука, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є речовим доказом, і матиме строковий характер - до проведення експертного дослідження та копіювання інформації, яка має значення для досудового розслідування.

Оскільки досудове розслідування здійснюється за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3, 4 ст.368 КК України, тобто, зокрема, щодо злочину, який є особливо тяжким, слід визнати, що арешт мобільних телефонів та планшета забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власників.

При цьому, твердження апеляційної скарги про те, що арешт майна ОСОБА_7 - мобільний телефон та планшет, становить втручання у господарську діяльність ФОП « ОСОБА_7 »., визнається колегією суддів голослівним, враховуючи, що на підтвердження вказаного представником не надано жодних доказів.

Крім того, колегія суддів враховує тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, у зв`язку із наявністю правового механізму, передбаченого ст.174 КПК України, яким передбачено, зокрема, що представник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, який буде скасовано, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

А тому, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст.171, 173 КПК України, у зв`язку із тим що слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власностізавданням кримінального провадження, наслідки арешту майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2025 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4