- Головуючий суддя (ВАКС): Шкодін Я.В.
Справа № 991/4646/25
Провадження №1-кп/991/69/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
В И Р О К
Іменем України
05 червня 2025 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №52025000000000272 від 19 травня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в м. Арциз Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення - прокурорів: ОСОБА_5, ОСОБА_6 ;
з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_4, захисників: ОСОБА_7, ОСОБА_8,
заставодавиці ОСОБА_9,
ВСТАНОВИВ:
Історія провадження.
21 травня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №52025000000000272 від 19 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України. До обвинувального акта додано: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку підозрюваного про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, угоду про визнання винуватості від 20 травня 2025 року між прокурором та обвинуваченим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2025 року, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Формулювання обвинувачення, в якому ОСОБА_4 визнає себе винуватими.
Наказом т.в.о. голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 17 січня 2023 року №4-к «Про призначення ОСОБА_4 » ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства з 18 січня 2023 року, а також укладено контракт № 3. Наказом голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 05 січня 2024 року №2-к «Про продовження дії контракту з ОСОБА_4 » продовжено термін дії контракту від 18 січня 2023 року № 3 та підписано 05 січня 2024 року додаткову угоду №1 до контракту від 18 січня 2023 року №3, відповідно до п. 1 якої продовжено термін дії контракту з ОСОБА_4 з 18 січня 2024 року по 17 січня 2025 року. Таким чином, перебуваючи на посаді начальника Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_4 є службовою особою, оскільки наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями.
06 жовтня 2023 року ОСОБУ 1 в.о. голови Державного агентства водних ресурсів України призначено на посаду начальника Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю (далі - БУВР), про що видано наказ №161/ОС від 06 жовтня 2023 року. У цей же день з ОСОБОЮ 1 укладено контракт №10, який є особливою формою трудового договору. Відповідно до наказу «Про виконання обов`язків» №75-ОС від 09 жовтня 2023 року, виданого начальником БУВРу ОСОБОЮ 1, він приступив до виконання обов`язків начальника з 10 жовтня 2023 року.
Відповідно до вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», враховуючи Положення про Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю, затвердженого Наказом в.о. голови Державного агентства водних ресурсів України №80 від 06 липня 2023 року та зміст примітки 1 до ст. 364 КК України, примітки 2 до ст. 368 КК України, ОСОБА 1, перебуваючи на посаді начальника Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю, є службовою особою, оскільки наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями.
Так, 15 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_10, який надає послуги вантажних перевезень автомобільним транспортом, звернувся до начальника Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю ОСОБИ 1 з пропозицією передати йому в платне користування об`єкт нерухомості, що перебуває на балансі БУВРу та розташований на території Старокозацької об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме: уздовж автодороги «Е-87» сполученням «Одеса-Татарбунари-Ізмаїл-Рені» (за координатами: 46,337755, 30,070300) під розвиток бізнесу у сфері вантажоперевезень (облаштування сучасного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури у вигляді автостоянки для вантажівок). Підвищення трафіку вантажоперевезень вказаною автодорогою, що збільшився у період дії воєнного стану, є наслідком зростання попиту на послуги з перевалки зернових культур та палива у портах на р. Дунай Одеської області, через значне блокування мореплавства у Чорному морі. Облаштування за рахунок території майнового комплексу «Комплекс будівель та споруд №3», що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Козацька сільська рада, у перспективі може надати переваги ФОП ОСОБА_10 у веденні бізнесу через вигідність такої локації, можливостей облаштування зручних під`їзних шляхів для великогабаритного вантажного автотранспорту, що є визначальним для створення сучасного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури, а наявні нежитлові споруди надали б можливість забезпечити надання додаткового спектру похідних послуг для водіїв і обслуговування авто.
Начальник БУВРу ОСОБА 1, знаючи про високу зацікавленість ФОП ОСОБА_10 в одержанні у користування іншого більш привабливого для його бізнесу об`єкту нерухомості, який географічно розміщений поруч із автомобільною дорогою з перевантаженим режимом руху вантажного транспорту, керуючись корисливими мотивами, діючи з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї протиправної поведінки, передбачаючи її суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розробив злочинний план з одержання неправомірної вигоди від бізнесмена у значно більшому розмірі, ніж оренда об`єкту нерухомості в межах м. Одеси, а саме: в особливо великому розмірі. ОСОБА 1 розумів, що облаштування за рахунок території об`єкту «Дністровський груповий водопровід» (адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Козацька сільська рада), що розташований уздовж автодороги «Е-87» сполученням «Одеса-Рені» (за координатами: 46,337755, 30,070300) надавало б переваги ОСОБА_10 у веденні бізнесу через вигідність такої локації за рахунок можливостей облаштування зручних під`їзних шляхів великогабаритного вантажного автотранспорту, що є визначальним для створення сучасного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури у вигляді автостоянки для вантажівок, а наявні нежитлові споруди надали б можливість забезпечити надання додаткового спектру похідних послуг для водіїв і обслуговування авто.
Так, ОСОБА 1 у період часу з 23 по 26 квітня 2024 року залучив до протиправної діяльності і попередньо узгодив з начальником Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства (далі - БД МУВГ) ОСОБА_4, який має авторитет у відносинах та сталі зв`язки із головою Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Старокозацька сільська рада) ОСОБОЮ 2, подальшу можливість та порядок передачі у комунальну власність вказаної сільської ради об`єкту «Дністровський груповий водопровід», за умови попередньої відмови від прав на нього БУВРом і надання неправомірної вигоди в обмін на гарантування її передачі в користування виключно ФОП ОСОБА_10 .
Приміткою 2 до ст. 368 КК України, визначено, що службовими особами, які займають відповідальне становище у ст. ст. 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких визначені згідно із ст. 6 Закону України «Про державну службу», а також інші, зокрема керівники органів місцевого самоврядування. Отже, перебуваючи на посаді Старокозацького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА 2 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Оскільки ОСОБА_4 має сталий авторитет у відносинах та міцні зв`язки із головою Старокозацької сільської ради ОСОБОЮ 2, на нього було покладено роль залучення до неправомірних дій ОСОБУ 2 задля вирішення питання про можливість та порядок передачі у комунальну власність вказаної сільської ради об`єкту «Дністровський груповий водопровід» за умови попередньої відмови від прав на нього БУВРом і надання неправомірної вигоди в обмін на гарантування її подальшої передачі у користування виключно на користь ФОП ОСОБА_10 . Розроблений ОСОБОЮ 1 і узгоджений злочинний план передбачав, що для передачі ФОП ОСОБА_10 вказаного майна у користування, необхідно прийняти низку рішень та здійснити ряд організаційних дій, які залежать від різних службових осіб органів влади та місцевого самоврядування, а саме: 1) прийняття рішення про відмову БУВРу від прав на вказаний об`єкт із земельною ділянкою, з одночасною його передачею з державної в комунальну власність Старокозацької сільської ради; 2) передачу вказаного об`єкту ОСОБА_10 в оренду від імені Старокозацької сільської ради під виглядом конкурсної процедури, тобто за участі залучених штучних конкурентів, яка буде скасована у разі участі у ній реальних претендентів з формальних підстав.
Під час чергової зустрічі, що відбулась 26 квітня 2024 року, ОСОБА 1 переконав ОСОБА_10 у складності процедури передачі майнового комплексу, визначивши йому коло залучених ним осіб, які прийматимуть разом із ним участь у забезпеченні передачі державного майна у комунальну власність, а потім в оренду ОСОБА_10 . При цьому він визначив орієнтовний розмір неправомірної вигоди кожного з них окремо за використання службових повноважень.
Вже 11 травня 2024 року ОСОБА 1 з метою реалізації злочинного плану під час телефонної розмови підтвердив ОСОБА_10, що ОСОБА_4 спілкувався з головою Старокозацької сільської ради ОСОБОЮ 2 і останній надав їм свою згоду на участь у протиправній діяльності щодо передачі ОСОБА_10 у користування об`єкту «Дністровський груповий водопровід», а також для підтвердження намірів вказав про необхідність спільної зустрічі з ним, де відбудеться обговорення всіх деталей з передачі державного майна та отримання усних гарантій. Далі, 28 травня 2024 року о 13:25 год. ОСОБА_10, діючи за вказівками ОСОБИ 1, попередньо зателефонувавши та домившись з ОСОБА_4, прибув до м. Білгород-Дністровський Одеської області, де у дворі житлового будинку зустрівся з останнім. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 повідомив про всі деталі майбутньої передачі ОСОБА_10 об`єкту разом із земельною ділянкою, а також висловив вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди окремо кожному з учасників, які будуть задіяні до вказаної незаконної діяльності.
Для підтвердження справжності злочинних намірів ОСОБА_4 разом із ОСОБА_10 зустрілись з ОСОБОЮ 2 у кафе «Фієста» по вул. Шевченка, 48 у м. Білгород-Дністровський. У ході зустрічі ОСОБА 2, діючи до заздалегідь узгодженого злочинного плану та відведеної йому ролі, підтвердив ОСОБА_10 свою згоду на участь у протиправній діяльності, пов`язаній з передачею в користування об`єкту разом із земельною ділянкою, що наразі перебуває на балансі БУВРу, завіривши, що передаватиме об`єкт лише йому під виглядом проведення конкурсної процедури за участі залучення штучних (формальних) конкурентів, яку скасує у разі прийнятті участі у ній реальних претендентів на майно. Також він підтвердив, що ним вже підготовлені та надіслані необхідні листи для початку процедури передачі об`єкту з земельною ділянкою з державної в комунальну власність.
Надалі, у період часу з 28 травня до 01 червня 2024 року, ОСОБА 1 провів декілька телефонних розмов та зустрічей з ОСОБА_10, у тому числі особистих біля будівлі БУВРу, під час яких неодноразово обговорив умови передачі у користування ОСОБА_10 об`єкту «Дністровський груповий водопровід» разом із земельною ділянкою, а також зосередив його увагу на необхідності надання неправомірної вигоди усім залученим ним службовим особам, наголошуючи, що кожен з них приймає і відповідає за власні рішення у процедурі передачі майна, що входять до сфери їх повноважень, зокрема: - ОСОБА 1 має отримати неправомірну вигоду за ініціювання прийняття рішення про відмову від прав на об`єкт «Дністровський груповий водопровід» із земельною ділянкою, а також передачу його до комунальної власності Старокозацької територіальної громади; голова Старокозацької сільської ради ОСОБА 2 через довірену йому особу ОСОБА_4 має отримати неправомірну вигоду за передачу Старокозацькою сільською радою в користування ФОП ОСОБА_10 об`єкту «Дністровський груповий водопровід».
Продовжуючи протиправні дії, направлені на отримання неправомірної вигоди і сприяння в її отриманні іншими особами, 03 червня 2024 року о 12:02 год. ОСОБА 1 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що 04 червня 2024 року запланована зустріч з ОСОБА_4 та ОСОБОЮ 2, на якій вони планують додатково обговорити питання передачі майна та оголосити кінцеву суму неправомірної вигоди. Зранку 04 червня 2024 року ОСОБА 1, діючи відповідно до заздалегідь узгодженого плану, керуючись корисливим мотивом, зателефонував ОСОБА_10, вказавши на необхідність прибуття останнього до кафе «Домус», що розташоване у м. Одесі по вул. Івана та Юрія Лип, 11а. Цього ж дня ОСОБА_10 прибув до кафе о 15:06 год., де його вже очікували ОСОБА 1 та ОСОБА 2, які діяли за узгодженим злочинним планом. Спільно вони визначили ОСОБА_10 кінцевий порядок дій щодо передачі в користування об`єкту «Дністровський груповий водопровід» разом із земельною ділянкою, що перебуває на балансі БУВРу, який ними змінено в частині порядку передачі майна Старокозацькою сільською радою у користування, що, на їх думку, додатково гарантує результат передачі майна саме ОСОБА_10 . Зокрема, ОСОБА 2 підтвердив, що передаватиме від імені Старокозацької сільської ради лише частину майнового комплексу в оренду (приміщення, на які раніше складались технічні паспорти), що надасть можливість здійснення процедури передачі майна не на конкурсних засадах, тобто без участі реальних претендентів. ОСОБА 1 роз`яснив, що процедура відбуватиметься у декілька етапів, за які ОСОБА_10 має наперед передати неправомірну вигоду, а саме: 1) ініціювання прийняття рішення про відмову від прав на майновий комплекс із земельною ділянкою БУВРом, які має вчинити ОСОБА 1 відповідно до положень ст. ст. 3, 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»; 2) передачу майнового комплексу у комунальну власність Старокозацької сільської ради з подальшим наданням ОСОБОЮ 2 окремих приміщень майнового комплексу в оренду ОСОБА_10, що також надає у подальшому право на оформлення землекористування без аукціону (земельних торгів).
Вийшовши із приміщенням кафе «Домус», що розташоване у м. Одесі по вул. Івана та Юрія Лип, 11а, ОСОБА 1 самостійно продовжив розмову з ОСОБА_10, де, не зважаючи на попередні домовленості, змінив умови щодо розмірів неправомірної вигоди. Так, конспіруючи власні дії, він словами та конклюдентними діями (рухами) висунув умову про необхідність передачі наступного тижня неправомірної вигоди в сумі 20 000 дол. США особисто йому за використання ним службових повноважень, а також про передачу через нього і залученого ним посередника ОСОБА_4 неправомірної вигоди у сумі 20 000 дол. США для ОСОБИ 2 за прийняття ним рішення з передачі окремих приміщень об`єкту в оренду. Тобто ОСОБА_10 мав передати службовим особам, що діяли за попередньою змовою групою осіб, неправомірну вигоду в загальному розмірі 40 000 дол. США.
Для попередження викриття незаконної діяльності з одержання неправомірної вигоди ОСОБОЮ 1 вжиті додаткові заходи з конспірації власної незаконної діяльності, які полягали в передачі коштів через визначеного ним посередника - фінансової установи (пункт обміну валют). Діючи на виконання вимог та інструкцій ОСОБИ 1 про порядок конспіративної передачі коштів, ОСОБА_10 13 червня 2024 року о 10:08 год., перебуваючи по вул. Преображенській, 43 у м. Одесі, передав через необізнаного про неправомірні дії ОСОБУ 1 працівника фінансової установи ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМ», яка діє під брендом «Money 24/7», неправомірну вигоду в розмірі 20 000 дол. США.
Також, діючи на виконання вимог ОСОБИ 2, ОСОБА_4 та ОСОБИ 1, ОСОБА_10 13 червня 2024 року о 13:13 год. прибув у м. Білгород-Дністровський Одеської області, де біля домоволодіння по вул. Чорноморська, 1 зустрівся з ОСОБА_4 . У ході даної зустрічі ОСОБА_4, з метою якнайшвидшого одержання неправомірної вигоди для ОСОБИ 2, повторно запевнив заявника, що усі попередні домовленості щодо передачі об`єкту «Дністровський груповий водопровід» у користування ФОП ОСОБА_10 будуть виконані та одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду у розмірі 20 000 дол. США для ОСОБИ 2 за виконання вказаних вище дій.
Одразу після передачі неправомірної вигоди її одержання підтверджено ОСОБА_4 .
Отже, ОСОБА 1 спільно із ОСОБА_4 та ОСОБОЮ 2, діючи за попередньою змовою групою осіб, одержали неправомірну вигоду в особливо великому розмірі в сумі 40 000 дол. США, що за курсом встановленим Національним банком України на вказану дату склало 1 620 712 грн за прийняття рішень щодо передачі в користування ОСОБА_10 об`єкта «Дністровський груповий водопровід».
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в пособництві в проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Відомості щодо укладеної угоди (її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання)
Судом встановлено, що 20 травня 2025 року між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4, за участі його захисника - адвоката ОСОБА_7, укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, яка цього ж дня була погоджена заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 .
Вказана угода про визнання винуватості надійшла до суду разом з обвинувальним актом 21 травня 2025 року.
В угоді про визнання винуватості зазначено такі істотні обставини, передбачені ст. 470 КПК України, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення:
1)ступінь та характер сприяння обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні щодо нього, беззаперечне визнання своєї винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні;
2)характер і тяжкість обвинувачення;
3)наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого та об`єктивного судового провадження, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне призначення покарання за вчинене кримінальне правопорушення;
4)наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, в тому числі більш тяжких.
Обвинувачений ОСОБА_4 за угодою про визнання винуватості повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст. 368 КК України, та зобов`язувався співпрацювати із прокурорами у кримінальному провадженні №12024160000000557, що полягає у надані повних правдивих показань відносно інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду.
Сторони дійшли згоди про те, що обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується:
- у ході судового розгляду у кримінальному провадженні №12024160000000557 брати участь у судових засіданнях і процесуальних діях, спрямованих на встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень іншими обвинуваченими;
- здійснити два внески по 1 000 000 грн (всього 2 000 000 грн) на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних Сил України, перший протягом 30 днів, другий - протягом 6 місяців від затвердження угоди (Банк: Національний банк України; МФО 300001; Рахунок №UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
Визначаючи покарання для обвинуваченого при укладенні угоди, сторони дійшли певних домовленостей.
Так, щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_4 сторони дійшли згоди про наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття; про відсутність обставин, що обтяжують покарання та, врахувавши особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні матір похилого віку, характеризується позитивно, працює на посаді начальника Білгород-Дністровського МУ водного господарства, узгодили таке покарання:
-за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язанні з виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік та з конфіскацією майна.
Сторони узгодили звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України на підставі ст. 75 КК України з запропонованим терміном випробування три роки без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Обвинувачений ОСОБА_4 засвідчив в тексті угоди, що йому зрозумілі наслідки укладення цієї угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання умов угоди, передбачені ст. 476 КПК України, а також наслідки відмови від реалізації свого права (права обвинуваченої особи) на справедливий судовий розгляд, яке передбачено абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України.
Позиції учасників судового провадження щодо угоди про визнання винуватості
Сторони в судовому засіданні підтвердили, що угода про визнання винуватості укладена добровільно та її умови відповідають вимогам КПК України, обставини, які свідчили б про неможливість укладення угоди відсутні.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_4 визначене у ній покарання. Додатково зазначив, що кримінальне провадження №52025000000000272 від 19 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України, 19 травня 2025 року було виділено з матеріалів досудового розслідування №12024160000000557, в якому обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень ще дві особи, які здійснювали свої протиправні дії спільно з ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, обвинувальний акт відносно яких наразі перебуває на розгляді в суді. Також прокурор в судовому засіданні просив за результатом розгляду угоди скасувати арешти, накладені ухвалами слідчих суддів від 02 липня та 09 вересня 2024 року в межах кримінального провадження №12024160000000557 від 30 квітня 2024 року на нерухоме і рухоме майно ОСОБА_4, а саме: на 1/8 частину квартири, належної ОСОБА_4 та автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado» з д.н.з. НОМЕР_1 . Крім цього, прокурор відмітив про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних витрат на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 1/3 від загальної суми, оскільки експертизи були проведенні в межах кримінального провадження №12024160000000557, яке стосувалося трьох обвинувачених, серед яких був і ОСОБА_4 . На підтвердження своїх доводів прокурор долучив до матеріалів кримінального провадження відповідні документи, в тому числі, які стосуються характеризуючих матеріалів стосовно обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що зміст угоди відповідає вимогам КПК України, сторона захисту погоджується з її умовами та просить затвердити угоду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 підтримала думку свого колеги.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що йому цілком зрозумілі обставини, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також, що укладення угоди є добровільним, він розуміє зміст та обсяг своїх прав, зміст висунутого йому обвинувачення та тяжкість інкримінованого йому злочину, вид застосованого до нього покарання та наслідки укладення ним угоди, передбачені ст. 473 КПК України, тож просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Заставодавець ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є донькою обвинуваченого ОСОБА_4, а внесені нею за останнього в якості застави кошти є її особистими, задекларованими коштами від підприємницької діяльності, якою вона займається. Зазначила, що просить суд, щоб за результатом розгляду угоди стосовно її батька, кошти у розмірі 2 000 000 грн, що внесені як застава і знаходяться на депозитному рахунку суду, на її рахунок не повертали, а відразу перерахували в якості виконання вимог угоди на рахунок Збройних Сил України.
Під час судового засідання учасниками не ініціювалося питання про здійснення судового провадження колегіально у складі трьох суддів відповідно до положень ч. 2 ст. 31 КПК України.
Мотиви, із яких виходить суд при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам закону та ухваленні вироку, із посиланням на положення закону
Відповідно до вимог розділу VI глави 35 КПК України, для вирішення питання про можливість затвердження угоди суд має встановити, що подана угода відповідає вимогам законодавства і, що відсутні підстави для відмови в її затвердженні.
Вирішуючи питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із таких обставин.
Можливість укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим передбачена п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України. Така угода може бути укладена як за ініціативи прокурора, так і за ініціативи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК України), у кримінальному провадженні, зокрема щодо особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами (п.2 ч.4 ст. 469 КПК України). Ініціювання укладення такої угоди можливе в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки у ній зазначено її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для даного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.
Крім того, судом встановлено, що вказаним кримінальним правопорушенням збитки не заподіяні. Відповідно до змісту обвинувального акта, потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи відсутність потерпілих та шкоди від вчиненого кримінального правопорушення, вимоги абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України в угоді дотримано.
Суд зазначає, що угода про визнання винуватості із ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52025000000000272 від 19 травня 2025 року раніше не укладалась.
Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті та містить усі істотні обставини вчинення ОСОБА_4 діянь, і такі діяння відповідають зазначеній правовій кваліфікації за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: пособництва у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до п. 1 примітки до ст. 368 КК України, неправомірною вигодою в особливо великому розмірі є вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Так, зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчиняв пособницькі дії (приймав участь у забезпечені передачі державного майна у комунальну власність; залучив до неправомірних дій ОСОБУ 2 задля вирішення питання про можливість та порядок передачі у комунальну власність необхідного об`єкту; зустрічався з ОСОБА_10 та повідомляв останнього про всі деталі майбутньої передачі об`єкту; висловлював вимогу про необхідність передачі неправомірної вимоги окремо кожному з учасників, які будуть задіяні; одержав частину неправомірної вигоди для ОСОБИ 2) ОСОБІ 1 та ОСОБІ 2 щодо прохання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 на загальну суму 40 000 дол. США (за офіційним курсом Національного банку у дні одержання неправомірної вигоди становило 1 620 712 грн), що є особливо великим розміром, за прийняття рішення щодо передачі в користування ОСОБА_10 об`єкту «Дністровський груповий водопровід».
Вивчивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором для підтвердження висунутого обвинувачення, а також, заслухавши надані в цьому судовому засіданні пояснення обвинуваченого, суд приходить до висновку, що існують достатні фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України. При цьому, на думку суду, визнання обвинуваченим своєї вини не є результатом самообмови.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність перешкод для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_7, а тому угода підлягає затвердженню.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства
При вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості прокурор зобов`язаний враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).
У пункті 87 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2014 року у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia» зазначено, що угоди про визнання винуватості, окрім важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ та полегшення навантаження на суди, прокурорів та адвокатів, також можуть бути успішним інструментом у боротьбі з корупцією, якщо їх правильно застосовувати, та організованої злочинності, і може сприяти зменшенню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув`язнених.
На думку суду, затвердження угоди у цьому провадженні відповідатиме інтересам суспільства, оскільки забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи щодо особливо тяжкого злочину, яким не спричинено будь-яких тяжких наслідків для окремих фізичних або юридичних осіб, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини, його ставлення до вчиненого та надання ним зізнавальних показів стосовно себе та сприяння швидкому і об`єктивному судовому розгляді кримінального провадження №12024160000000557 стосовно інших осіб, у співучасті з якими було вчинено інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення.
Крім того, суд також враховує, що укладення угоди про визнання винуватості із ОСОБА_4 сприятиме як виконанню обов`язків держави щодо забезпечення розумних строків судового розгляду, так і слугуватиме гарантією дотримання інтересів суспільства. Окрім того, умови угоди передбачають надання ОСОБА_4 показань, якими будуть викладені обставини вчинення ним та іншими обвинуваченими кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду у кримінальному провадженні №12024160000000557, а також обов`язок обвинуваченого, за результатом затвердження угоди, перерахувати кошти на підтримку Збройних Сил України.
Отже, укладена угода відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинені обвинуваченими кримінальні правопорушення. Покладення відповідних обов`язків на обвинуваченого та врахування відповідних фактів прокурором прямо свідчить про наявність суспільного інтересу в укладені такої угоди.
Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб
Судом встановлено, що в укладенні цієї угоди згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, брав участь захисник і що її умови не є невиправдано обтяжливими для будь-якої із сторін.
Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Дослідивши угоду про визнання винуватості, вислухавши пояснень сторін, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що: обставини викладеного обвинувачення, відповідно до ст. 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого у цьому провадженні; угодою не вирішується питання щодо майна третіх осіб; судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості; судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо інших осіб, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (рішення у справі «Навальний і Офіцеров проти росії» від 23 лютого 2016 року).
При цьому, як слідує з висновків, до яких дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі № 991/1324/20, засудження за пособництво у вчиненні злочину за відсутності одночасного чи попереднього засудження виконавця/декого зі стверджуваних співучасників цього кримінального правопорушення саме по собі не становить порушення права на справедливий судовий розгляд і, хоча відповідальність пособника є похідною від відповідальності виконавця, однак такий правовий зв`язок між їхніми діяннями автоматично не веде до висновку про неможливість визначення відповідальності пособника в окремому провадженні та не спричиняє будь-яких порушень у зв`язку з цим.
З метою недопущення порушення презумпції невинуватості інших осіб, суд у вироку виключив дані, які б давали можливість ідентифікувати осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, окрім даних про обвинуваченого. Суд також не висловлював у вироку думку про винуватість цих осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації. З тексту вироку немає змоги достеменно ідентифікувати ОСОБУ 1 чи ОСОБУ 2, а вказівка на посаду, повноваження останніх чи інші дані, які наведені в тексті вироку, є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_4, який виконував пособницькі дії.
У цьому кримінальному провадженні відсутні потерпілі, кримінальним правопорушенням не завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб, а внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення не завдано матеріальних збитків.
Таким чином, судом не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд виходить із наступного.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, а також передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Зі змісту ч. 5 ст. 65 КК України, суд при затвердженні вироком угоди про примирення або про визнання вини, призначає покарання узгоджене сторонами угоди. При цьому, вимоги ст. 50 КК України регламентують призначення покарання із урахуванням мети покарання як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню злочинів у майбутньому як засудженими, так і іншими особами.
Судом встановлено, що досягнута угода між обвинуваченим ОСОБА_4 та стороною обвинувачення укладена без жодного примусу, лише за бажанням сторін та спрямована на вирішення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, у розумінні примітки до ст. 45 КК України, є корупційним.
Відповідно до вимог абз. 2 ч.2 ст. 75 КК України, у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на викладене, на підставі ч.2 ст. 75 КК України суд вважає за можливе при затвердженні угоди про визнання винуватості звільнити особу від відбування покарання із випробуванням шляхом встановлення їй іспитового строку, у тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 77 КПК України та абз. 5 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, судам необхідно мати на увазі, що при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд, відповідно до ст. 77 КК України, може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за який засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.
Відповідно до змісту угоди, сторони, врахувавши наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, а також не встановлення обставин, які обтяжують покарання та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання:
-за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язанні з виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік та з конфіскацією майна.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України на підставі ст. 75 КК України з запропонованим терміном випробування три роки без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
За загальним правилом, домовленість сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На переконання суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотрималися.
Зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні сторонами покарання ОСОБА_4 було враховано і дотримано наступне:
- норми ст. ст. 65-67 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного; встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин;
- норми абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, згідно з якими у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;
- норми ст. 76 КК України щодо необхідності покладення на ОСОБА_4 обов`язків у зв`язку із його звільненням від відбування основного покарання з випробуванням;
- положення ст. 77 КК України щодо непризначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді конфіскації майна.
У частині додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю суд враховує, що інкримінований ОСОБА_4 злочин останній вчинив будучи службовою особою та перебуваючи на посаді начальника Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства, а тому узгоджене обвинуваченому покарання в цій частині відповідає вимогам ст. 55 КК України та усталеній судовій практиці. Суд також врахував, що прокурор, обвинувачений ОСОБА_4, а також його захисники у судовому засіданні підтвердили, що ними узгоджено строк додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 - один рік.
Стосовно узгодженого сторонами звільнення від відбування покарання із випробуванням суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4, його беззастережне визнання своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, працевлаштований, має на утримані матір похилого віку, позитивно характеризується. З урахуванням наведеного, суд вважає, що узгоджене сторонами звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам ст. 75 КК України.
Також при вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд врахував ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження, зокрема: беззаперечне визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; наявність наміру сприяти швидкому та об`єктивному судовому розгляді кримінального провадження №12024160000000557, в тому числі стосовно інших обвинувачених; добровільне зобов`язання ОСОБА_4 внести кошти в якості допомоги Збройним Силам України у розмірі 2 000 000 грн.
Також судом враховано наявність у обвинуваченого пом`якшуючої покарання обставини (щире каяття) та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Отже, з урахуванням викладеного, у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання та іншим вимогам КК України і інтересам суспільства, є пропорційним та достатнім і забезпечить досягнення мети його застосування.
Відповідно до ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків та, беручи до уваги його особисті обставини, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особам обвинуваченого, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, та здатне забезпечити досягнення мети його призначення.
При цьому, оскільки питання визначення тривалості іспитового строку, який необхідно застосувати до обвинуваченого, зокрема у випадку затвердження угоди про визнання вини, належить до дискреційних повноважень суду у визначених ст. 75 КК України межах та, беручи до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер та ступінь участі обвинуваченого у реалізації злочинного плану, суд вважає необхідним встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, а саме:
- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Зарахування строку попереднього ув`язнення
Судом встановлено, що 13 червня 2024 року ОСОБА_4 був затриманий на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року у справі №947/18762/24 (провадження 1-кс/947/8018/24) стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 12 002 992 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2024 року у справі №991/6684/24 (провадження №1-кс/991/6713/24) ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 вересня 2024 року та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 087 800 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2024 року у справі №991/8744/24 (провадження №1-кс/991/8786/24) ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 листопада 2024 року та одночасно зменшено розмір застави, як альтернативний запобіжний захід до 2 000 000 грн. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до відомостей, що містяться в довідці Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2024 року №03.13-04/75/2024, станом на 12 вересня 2024 року на рахунок Вищого антикорупційного суду внесено грошові кошти в якості застави за ОСОБА_4, по справі №991/8744/24, провадження 1-кс/991/8786/24 у сумі 2 000 000 (два мільйони) грн.
Тобто, ОСОБА_4 12 вересня 2024 року був звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі 2 000 000 грн.
У зв`язку з цим, враховуючи положення ст. 211 КПК України, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, яке підлягає призначенню ОСОБА_4 за домовленістю сторін, необхідно зарахувати 92 дні строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Умови відшкодування збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення та здійснення інших платежів.
Судом враховано, що сторонами укладено угоду у провадженні щодо особливо тяжкого злочину, що не заподіяв збитків.
Крім того, сторони в угоді дійшли домовленості, що обвинувачений добровільно зобов`язується здійснити два внески по 1 000 000 грн (всього 2 000 000 грн) на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних Сил України, перший протягом 30 днів, другий - протягом 6 місяців від затвердження угоди (Банк: Національний банк України; МФО 300001; Рахунок №UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
Рішення щодо розподілу процесуальних витрат
Згідно зі ст. ст. 124, 368 КПК України, при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Відповідно до обвинувального акту та наданих в судовому засіданні прокурором матеріалів, загальний розмір витрат на залучення експерта у кримінальному провадженні складає 61 339,68 грн, а саме:
- витрати на залучення експерта для проведення комп`ютерно-технічної експертизи (висновок № СЕ-19/116-24/13424-КТ від 16.07.2024) склали 4 543,68 грн;
- витрати на залучення експерта для проведення комп`ютерно-технічної експертизи (висновок № СЕ-19/116-24/13429-КТ від 11.07.2024) склали 5 300,96 грн;
- витрати на залучення експерта для проведення комп`ютерно-технічної експертизи (висновок № СЕ-19/116-24/13416-КТ від 11.07.2024) склали 3 029,12 грн;
- витрати на залучення експерта для проведення комп`ютерно-технічної експертизи (висновок № СЕ-19/116-24/13422-КТ від 22.07.2024) склали 6 058,24 грн;
- витрати на залучення експерта для проведення комп`ютерно-технічної експертизи (висновок № СЕ-19/116-24/13864-КТ від 26.07.2024) склали 3 029,12 грн;
- витрати на залучення експерта для проведення транспортно-товарознавчої експертизи (висновок № 24-3904 від 16.07.2024) склали 9 087,36 грн;
- витрати на залучення експерта для проведення судової оціночно-будівельної та оціночоно-земельної експертизи (висновок № 24-6388 від 06.12.2024) склали 30 291,20 грн.
Як було встановлено в судовому засіданні, кримінальне провадження №52025000000000272 від 19 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України, постановою прокурора від 19 травня 2025 року було виділено в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування №12024160000000557 від 30 квітня 2024 року, в межах якого наразі обвинувальний акт відносно ще двох осіб направлений до суду для розгляду.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що з обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні мають бути стягнуті в розмірі 1/3 від загальної суми.
Обвинувачений та його захисники з такою думкою прокурора погодилися.
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні в сумі 20 446,56 грн.
Існування інших процесуальних витрат в межах цього кримінального провадження судом не встановлено.
Арешти майна
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Прокурор в судовому засіданні зазначив про необхідність скасування арештів, накладених ухвалами слідчих суддів від 02 липня та 09 вересня 2024 року в межах кримінального провадження №12024160000000557 від 30 квітня 2024 року (з якого постановою прокурора від 19 травня 2025 року було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування №52025000000000272 від 19 травня 2025 року), а саме: на 1/8 частину квартири, належної ОСОБА_4, та автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado» з д.н.з. НОМЕР_1 .
Враховуючи, що обвинуваченому не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація та цивільний позов не заявлявся, суд приймає рішення:
1)скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження №12024160000000557 від 30 квітня 2024 року (з якого постановою прокурора від 19 травня 2025 року було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування №52025000000000272 від 19 травня 2025 року) ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2024 року у справі №947/18762/24 (провадження №1-кс/947/8222/24) на 1/8 частки квартири загальною площею 71,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2625693351040), яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 (1/8 частки);
2)скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження №12024160000000557 від 30 квітня 2024 року (з якого постановою прокурора від 19 травня 2025 року було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування №52025000000000272 від 19 травня 2025 року) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2024 року у справі №991/8122/24 (провадження №1-кс/991/8160/24) на автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado» з д.н.з. НОМЕР_1, vin НОМЕР_2 .
Вирішення питання про долю документів та речових доказів.
При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів та речових доказів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи.
У зв`язку з тим, що речові докази суду не надавались, суд не вирішує їх долю з огляду на положення ч. 9 ст. 100 КПК України.
Документи, долучені до матеріалів кримінального провадження, підлягають залишенню при матеріалах кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 100 КПК України.
Рішення щодо запобіжного заходу
Як уже було зазначено вище, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року у справі №947/18762/24 (провадження 1-кс/947/8018/24) стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, з альтернативою внесення застави у розмірі 12 002 992 грн, який також неодноразово змінювався, востаннє розмір застави було зменшено до 2 000 000 грн (ухвали від 06 серпня та 11 вересня 2024 року).
Відповідно до відомостей, що містяться в довідці Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2024 року №03.13-04/75/2024, станом на 12 вересня 2024 року на рахунок Вищого антикорупційного суду внесено грошові кошти в якості застави за ОСОБА_4, по справі №991/8744/24, провадження 1-кс/991/8786/24 у сумі 2 000 000 (два мільйони) грн, та в цей же день ОСОБА_4 був звільнений з-під варти, що також підтверджується довідкою про його звільнення від 12 вересня 2024 року.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких наразі скінчився.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що не звертався до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 . Наголосив, що процесуальна поведінка обвинуваченого, зокрема, його щире каяття та добровільна співпраця зі слідством свідчить про відсутність в останнього намірів будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Отже, судом встановлено, що станом на час розгляду цієї угоди про визнання винуватості строк дії обов`язків не продовжений. Відтак, на момент ухвалення вироку строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, відповідно до ст. 194 КПК України, сплив, а запобіжний захід у виді застави продовжує діяти.
В судовому засіданні 04 червня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4, в якому просить змінити щодо останнього запобіжний захід із застави на особисте зобов`язання, а також передати в повному обсязі заставу в розмірі 2 000 000 грн, внесену донькою обвинуваченого - ОСОБА_9, для перерахування на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України, на виконання обов`язків ОСОБА_4, визначених в угоді про визнання винуватості. При цьому просить покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, перелік і обсяг яких визначити на розсуд суду. Своє клопотання мотивує посиланням на положення ч. 5 ст. 616 КПК України, наявністю бажання в обвинуваченого перерахувати в повному обсязі заставу на спеціальний рахунок НБУ на підтримку Збройних Сил України та наданням згоди на таке перерахування заставодавицею ОСОБА_9 . Також зазначив, що, враховуючи зразкову процесуальну поведінку обвинуваченого за весь час здійснення кримінального провадження, вважає, що запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання буде достатньо для забезпечення належного виконання ним процесуальних обов`язків.
02 червня 2025 року на електронну адресу суду надійшла заява від заставодавиці ОСОБА_9 з електронним цифровим підписом, в якій вона просить перерахувати на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на виконання ним обов`язків, визначених в угоді про визнання винуватості, заставу в розмірі 2 000 000 грн, внесену нею на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2024 року.
У судовому засіданні обвинувачений, його захисники та заставодавиця ОСОБА_9 підтримали зазначене клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання адвоката, та зазначив, що перерахування застави таким чином на рахунок Збройних Сил України буде вважатися належним виконанням умов угоди.
Розглянувши клопотання та заслухавши думки учасників судового засідання, враховуючи згоду заставодавиці у виді письмової заяви та її підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує питання, зокрема, про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачене право обвинуваченого та його захисника подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України № 2102-ХІ від 24 лютого 2022 року, в Україні було введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і триває дотепер. Також в цей же день Національний банк України ухвалив рішення відкрити спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
Частиною 5 ст. 616 КПК України передбачено, що за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Також при розгляді клопотання обвинуваченого суд ураховує п. 10 Листа Верховного Суду № 1/0/2-22 від 03 березня 2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зі змісту якого суду необхідно зважати на обставини воєнного стану та, за наявності необхідних для цього підстав, за клопотанням підозрюваного доречно ухвалювати рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
У своєму клопотанні про зміну запобіжного заходу адвокат просить перерахувати в повному обсязі внесену за обвинуваченого ОСОБА_4 заставу в сумі 2 000 000 грн на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України. Заставодавиця ОСОБА_9 повідомила суду про згоду на таке перерахування застави у своїй заяві від 30 травня 2025 року (зареєстрована в суді 02 червня 2025 року), підписаній електронним цифровим підписом, та підтвердила про неї в судовому засіданні.
Враховуючи наявність відповідного клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, яке підтримав в судовому засіданні і сам обвинувачений ОСОБА_4, бездоганну процесуальну поведінку останнього протягом судового провадження, його особу, укладення сторонами угоди про визнання винуватості, яка передбачає звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а також наявність волевиявлення заставодавиці на перерахування грошових коштів, внесених як застава, на підтримку оборони України, позицію сторони обвинувачення, яка не заперечувала проти зміни запобіжного заходу та зарахування коштів застави, як умову виконання угоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. До набрання вироком законної сили на обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язок із передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання (перебування) та місця роботи.
Заставу у розмірі 2 000 000 грн, внесену ОСОБА_9 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 991/8744/24, слід перерахувати на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України (Реквізити для здійснення платежу: Банк: Національний банк України МФО: 300001; Рахунок № UA843000010000000047330992708; Код ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
Цивільний позов не заявлявся;
Спеціальна конфіскація не застосовується;
Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні;
Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 174, 369-371, 374, 473 - 476, 616 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 травня 2025 року в межах кримінального провадження №52025000000000272 від 19 травня 2025 року між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України, та призначити на підставі угоди про визнання винуватості йому покарання:
-за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України - у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язанні з виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік та з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_4, зарахувати строк попереднього ув`язнення з 13 червня по 12 вересня 2024 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 8 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - три роки без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Строк відбування ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, рахувати з дня ухвалення вироку.
Відповідно до вимог ст. 77 КК України, призначене ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на один рік після набрання вироком законної сили виконувати реально.
Змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави, застосований на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2024 року на особисте зобов`язання та покласти на нього такий обов`язок: повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання (перебування) та місця роботи.
Строк дії покладеного на ОСОБА_4 обов`язку визначити до набрання вироком законної сили.
Заставу, що встановлена ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2024 року у справі №991/8744/24 (провадження №1-кс/991/8786/24) в розмірі 2 000 000 (два мільйони) грн та внесена заставодавицею ОСОБА_9, перерахувати на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України, на підтримку Збройних сил України (Реквізити для здійснення платежу: Банк: Національний банк України; МФО 300001; Рахунок №UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
Скасувати в повному обсязі арешти, накладені:
1)ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2024 року у справі №947/18762/24 (провадження №1-кс/947/8222/24) на 1/8 частки квартири загальною площею 71,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2625693351040), яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 (1/8 частки);
2)ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2024 року у справі №991/8122/24 (провадження №1-кс/991/8160/24) на автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado» з д.н.з. НОМЕР_1, vin НОМЕР_2 .
Документи, долучені судом до кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні - в сумі 20 446 (двадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 56 коп.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та, з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.
Роз`яснити учасникам провадження, що, згідно з положеннями ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1