- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
02 червня 2025 року Справа № 991/4540/25
Головуючий (суддя-доповідач) Провадження №11-сс/991/375/25
в апеляційній інстанції: ОСОБА_1
ОКРЕМА ДУМКА
судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2
щодо ухвали від 02 червня 2025 року
(ЧАСТКОВО РОЗБІЖНА)
місто Київ
I. Зміст прийнятого рішення
1. 02.06.2025 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу, якою апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишила без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52024000000000054 - без змін.
II. Стисла позиція щодо ухваленого рішення
2. Із рішенням більшості в частині залишення без змін виду запобіжного заходу я погоджуюся.
3. Однак не можу погодитися з тим, що колегія суддів не зменшила розмір застави, визначений слідчою суддею, до розміру в межах, визначених п. 2 абз. 1 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/.
III. Детальні міркування
4. Так, із огляду на те, що сторона обвинувачення не довела (1) існування ризику, згаданого в п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, та (2) виключність у цій справі випадку, про який зазначено в абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, вважаю, що колегія суддів повинна була прийняти рішення про скасування оскаржуваної ухвали у відповідній частині та постановити в цій частині нове рішення про визначення підозрюваному застави у розмірі, який складає не більше як вісімдесят (80) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5. Адже існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК, ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
5.1. У клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді застави та оскаржуваній ухвалі існування ризику «знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення» зазначено досить абстрактно.
5.2. Зокрема, вказано, що цей ризик обумовлений посадою і соціальним статусом підозрюваного, його родинними та дружніми зв`язками. Проте наведені формулювання є загальними й, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у цьому кримінальному провадженні, вони не свідчать та не можуть свідчити про існування відповідного ризику.
5.3. Справа в тому, що, по-перше, ОСОБА_4 рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2025 було звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у відставку, а отже на момент звернення 19.05.2025 з клопотанням про застосування запобіжного заходу до слідчої судді він не займав жодної посади (т. 1 а. с. 1, 260-263). А по-друге, сторона обвинувачення не пояснила який сенс підозрюваному вчиняти дії, направлені на знищення або спотворення матеріалів судової справи №380/29999/23, яка слухалась у Львівському окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_5, враховуючи, що суддя Львівського окружного адміністративного суду спочатку 29.12.2023 відмовила в задоволенні заяви про забезпечення позову у вказаній справі, а 23.02.2024 - відмовила й у задоволенні позову (т. 1 а. с. 23).
5.4. Більше того, враховуючи, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває з 01.02.2024, то, навіть якщо припустити наявність у справі №380/29999/23 будь-яких доказів, важливих для кримінального провадження, за вказаний період від дати початку розслідування і до часу звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходу (більше одного року) сторона обвинувачення мала можливість отримати тимчасовий доступ до матеріалів вказаної справи №380/29999/23 та виготовити з неї фотокопії, що нівелювало б будь-яку можливість знищення чи спотворення відповідних матеріалів.
5.5. Таким чином, наведені факти переконливо демонструють не існування у кримінальному провадженні №52024000000000054 ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, а його повну відсутність.
6. Щодо розміру застави, який перевищує визначені абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК граничні межі, то її покладення на підозрюваного у цій справі є необґрунтованим.
6.1. Як передбачає ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
6.1.1. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК).
6.1.2. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
6.2. Дійсно можна погодитися з прокурором, що в справах, які стосуються високопосадової корупції, зазначений законодавцем у КПК граничний розмір застави (80 * 3028 грн = 242 240 грн), який може бути визначений у 2025 у випадку застосування запобіжного заходу до особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не відповідає сучасним реаліям (про це прокурор вказував у ході усних слухань під час апеляційного перегляду).
6.2.1. Проте наведене не може бути підставою для оцінки випадку у цій справі як виключного в розумінні абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК.
6.2.2. Прокурор із детективом, які звернулися з клопотанням, повинні були в клопотанні про застосування запобіжного заходу детально пояснити чому застава у меншому розмірі не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Але вони цього не зробили. Слідча суддя теж цього не зробила (мотиви відсутні), а лише вказала висновок, який підкріплений виключно аналізом майнового стану родини підозрюваного.
6.2.3. Так, у клопотанні та оскаржуваній ухвалі зазначено про наявність дороговартісного майна у сім`ї підозрюваного (квартира у м. Львів, придбана у 2003; квартира та два гаражі у м. Києві, набуті в порядку спадкування у 2011; дві земельні ділянки й житловий будинок у смт. Козин, придбані в іпотеку в 2010). Також вказано, що підозрюваний, 1960 року народження, є пенсіонером, одружений, дружина не працює, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, отримував певні доходи у 2024 (243 924 грн пенсії, 20 313 грн соціальних виплат, 2 873 850 грн - дохід від відчуження нерухомого майна), та має заощадження в розмірі 11 911 доларів США і 851 360 грн. Й по суті це все, крім цитат норм КПК, чим прокурор обґрунтував виключність випадку.
6.3. Але сам по собі майновий стан підозрюваного, в тому числі зважаючи на вік і наявність неповнолітніх дітей на утриманні, не можуть бути підставою для виходу за граничні межі суми застави, визначені кримінальним процесуальним законом.
6.4. Водночас розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
6.5. Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчою суддею поруч із визначеною сумою застави, з якою я не погоджуюся, були передбачені чіткі інструменти запобігання ризикам, в т. ч. у вигляді застосування електронного засобу контролю та покладення обов`язку не залишати місто Київ і Київську область, які навіть поруч із заставою в розмірі, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
6.5.1. Більше того, відсутність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, про що мною зазначено вище, додатково вказує на необхідність визначити заставу в навіть меншому розмірі ніж вісімдесят (80) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наприклад у розмірі сімдесят (70) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
6.5.2. Сторона обвинувачення не навела, а слідча суддя не встановила даних про підозрюваного чи конкретних фактів, які б свідчили про нездатність застави у граничному розмірі, визначеному КПК, разом з покладеними обов`язками запобігти настанню ризиків.
7. Отже, зважаючи на те, що на доведення підстав для виходу за граничні межі застави, передбачені абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК, сторона обвинувачення навела виключно майновий стан пенсіонера, в якого на утриманні двоє неповнолітніх дітей та дружина, то вважаю, що підстав для визначення застави у розмірі понад вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (242 240 грн) не було.
Суддя: ОСОБА_2