- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/1340/23
Провадження № 1-кп/991/23/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття в частині кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
До суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 209 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині.
Обґрунтування клопотання
Захисник мотивував клопотання тим, що десятирічний строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, закінчився, тому існують законодавчо визначені підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022 в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтримали заявлене клопотання, просили суд задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 209 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині з нереабілітуючої підстави, повністю розуміє відповідні процесуальні наслідки. Зазначив, що не ухилявся від досудового розслідування та суду, раніше не судимий, в період перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 209 КК України до кримінальної відповідальності в межах інших кримінальних проваджень не притягувався.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 .
Мотиви та висновки суду
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 52022000000000258 від 12.09.2022 ОСОБА_6 обвинувачується зокрема у легалізації (відмиванні) в період з 04.07.2014 до 27.02.2015 доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненій у великому розмірі - 283 000 євро, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до євро становило 4 963 992,95 грн, а саме у: 1) вчиненні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; 2) вчиненні дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення; 2) набутті, володінні, використанні цих коштів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
Частинами 2, 3 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частинами 1, 4 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
На час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення санкція ч. 2 ст. 209 КК України передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
Водночас наразі санкція ч. 2 ст. 209 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
За таких обставин інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України, згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, визначеною ст. 12 КК України, та з урахуванням ч. 1 ст. 5 КК України, вважається тяжким злочином.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Таке звільнення здійснюється виключно судом у порядку, встановленому законом.
Кримінальний кодекс України визначає, що закінчення строків давності є однією із підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так, п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років (ч. 2 ст. 49 КК України, еталонний текст з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів - https://www.reestrnpa.gov.ua).
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у ч. 1, 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК України (в редакції станом на 27.02.2014) давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у ст. 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 цього Кодексу.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності унормовано § 2 глави 24 КПК України.
Частинами 1, 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).
Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим абз. 3 ч. 7, ч. 8 ст. 284 КПК України визначено, що у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження. Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, у разі настання обставин, передбачених ч. 1, 2 ст. 49 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком суду за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на таке звільнення. Водночас звільнення особи від кримінальної відповідальності є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, суд звільняє особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриває кримінальне провадження щодо неї за сукупності таких умов: 1) з дня вчинення особою кримінального правопорушення та до набрання вироком законної сили минув відповідний диференційований строк давності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, або ж загальний строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, 2) вчинене кримінальне правопорушення не входить до переліку злочинів, який міститься в ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, 3) особа надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Суд зауважує, що на обчислення строку давності впливають факти вчинення особою до закінчення зазначених у ч. 1, 2 ст. 49 КК України строків нового злочину (за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років), а також ухилення особи від досудового розслідування або суду. За таких обставин строк давності відповідно переривається та зупиняється.
Хоча положення ст. 49 КК України передбачають, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки, проте ст. 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
З урахуванням того, що 1) сторона захисту порушила перед судом питання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 209 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, що фактично свідчить про відмову обвинуваченого від свого права на повний судовий розгляд в цій частині, 2) таке клопотання розглядається невідкладно, при його розгляді не передбачено встановлення винуватості особи у вчиненні певного кримінально караного діяння, 3) визнання своєї винуватості є правом, а не обов`язком особи, 4) звільнення від кримінальної відповідальності відбувається незалежно від визнання обвинуваченим вини, суд вважає, що встановлення наявності такої умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності як вчинення нею кримінального правопорушення обмежується лише фактом висунення їй обвинувачення. Більш широке тлумачення зазначеної умови на цій стадії кримінального провадження вочевидь суперечитиме засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно з обвинуваченням періодом вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, є період з 04.07.2014 до 27.02.2015.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 ухилявся від досудового розслідування або суду, чи в період перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення вчинив новий злочин. Обвинувачений надав суду витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відповідно до якої станом на 27.05.2025 відсутні відомості про наявність у ОСОБА_6 незнятої чи непогашеної судимості.
Отже, суд робить висновок, що строк давності з дня вчинення кримінального правопорушення не зупинявся та не переривався.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини суд дійшов висновку, що десятирічний строк давності, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчився 28.02.2025.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України, не належить до злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, перелік яких визначено в ч. 5 ст. 49 КК України (в редакції станом на 27.02.2015). Тобто законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.
Таким чином, вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує такі обставини:
1) строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, закінчився;
2) таке кримінальне правопорушення не входять до переліку злочинів, який міститься в ч. 5 ст. 49 КК України та до яких давність не застосовується;
3) обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 209 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині та суд пересвідчився, що ОСОБА_6 розуміє відповідні процесуальні наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави і не має бажання доводити свою невинуватість під час змагального судового процесу.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
За таких обставин клопотання захисника підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 284-286, 288, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття в частині кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022.
ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності за цією статтею на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022, у частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3