Документ № 127959255

Справа № 991/5465/25

Провадження 1-кс/991/5522/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі - слідчий суддя чи суд),

отримавши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань щодо неповернення тимчасово вилученого майна

у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24.12.2024,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

06.06.2025 до ВАКС надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 (далі - адвокат) на бездіяльність щодо неповернення тимчасово вилученого майна, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

2. Короткий виклад скарги.

2.1. У скарзі адвокат просив: «1. Прийняти до розгляду та відкрити провадження за моєю скаргою. 2. Визнати бездіяльність слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань щодо неповернення тимчасово вилученого майна під час обшуку у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24.12.2024 року, що мав місце 08.04.2025 року, згідно положень, передбачених ч.З ст.233 КПК України (без відповідного рішення суду) в автомобілі TOYOTA COROLLA д.н.з НОМЕР_1 . Що належить ОСОБА_3 . 3. Зобов`язати слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань негайно повернути ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мобільні телефони Iphone 13 та Iphone 15 PRO МАХ. Вилучені 08.04.2025 року в автомобілі TOYOTA COROLLA д.н.з НОМЕР_1 . що належить ОСОБА_3 . 4. Про час та місце судового розгляду прошу повідомити, оскільки захисник має бажання бути присутнім під час нього», що обґрунтовувалось зокрема таким: «Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань (далі ГСУ ДБР) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст.366-2 КК України. Під час досудового розслідування цього кримінального провадження старшим слідчим в особливо важливих справах ГСУ ДБР ОСОБА_4 08.04.2025 року, згідно положень, передбачених ч.3 ст.233 КПК України (без відповідного рішення суду) було проведено обшук автомобіля TOYOTA COROLLA д.н.з НОМЕР_2., шо належить ОСОБА_3 та вилучено майно останнього, яке не повернуто до теперішнього часу та на нього не накладено арешт. У зв`язку із укладеним договором про надання правової допомоги мною надається правова допомога ОСОБА_3, документи, які посвідчують повноваження додаються.».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 3 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 №2447-VIII визначено, що завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства, а також здійснення правосуддя у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», у порядку адміністративного судочинства.

Стаття 4 того ж Закону №2447-VIII передбачає, що Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», у порядку адміністративного судочинства; аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику у кримінальних та інших провадженнях, віднесених до його підсудності, інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд та надає йому пропозиції до висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності, а також оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті. Територіальна юрисдикція (підсудність) Вищого антикорупційного суду поширюється на всю територію України.

3.2. Статтею 2 КПК встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 32 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу. Кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснює Вищий антикорупційний суд..

3.3. Відповідно до частин 1-3 статті 33-1 КПК «Предметна підсудність ВАКС», ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України (КК) (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті. Інші суди, визначені цим кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності ВАКС (крім випадку, передбаченого абзацом 7 частини 1 статті 34 цього кодексу).

В свою чергу, частиною 5 статі 216 КПК визначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 ККабо у пункті 1 цієї частини.

3.4. В ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду (ККС ВС) від 14.12.2021 у справі №991/4989/21 викладена така правова позиція:

«Редакція частини 5 статті 216 КПК, якою визначалася підслідність Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), впроваджена Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, у підпункті «и» пункту 3 Прикінцевих положень якого зазначено, що після частини четвертої статті 216 доповнити новою частиною.

Первісно ця частина складалася з двох абзаців, перший з яких законодавчо визначав предметну, персональну та предметно-персональну підслідність НАБУ, другий - надавав прокурору, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться слідчими Національного антикорупційного бюро України, право своєю постановою віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам (імперативна підслідність).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 25 квітня 2015 року № 198 VIII стаття 216 КПК була викладена у новій редакції. У результаті таких змін частина 5 цієї статті складалася з чотирьох абзаців. Її було доповнено абзацом, який встановлював підслідність за зв`язком кримінальних проваджень та абзацом, який визначав підслідність підрозділу внутрішнього контролю НАБУ.

Наступні та останні на теперішній час зміни до частини 5 статті 216 КПК відбулися у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рекомендацій Європейського Союзу з виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно уточнення підслідності органів досудового розслідування» від 10 листопада 2015 року № 771-VIII.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 цього Закону в абзаці 3 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК слова «кримінальних правопорушень» та «кримінальні правопорушення» замінено відповідно словами «злочинів» і «злочини».

Суд звертає увагу на те, що зміни до структури частини 5 статті 216 КПК на кшталт «вважати абзац 2 частини 5 статті 216 КПК абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК» законодавцем не вносилися.

Отже, виходячи з тексту чинної редакції частини 5 статті 216 КПК, підстав вважати абзац 2 частини 5 статті 216 КПК абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК колегія суддів не убачає.

До такого висновку надає можливості дійти і використання логіко-граматичного та системного способів тлумачення цієї норми права.

Так, Український правопис, схвалений постановою Кабінету міністрів №437 від 22 травня 2019 року, передбачає певну систему правил пунктуації (членування написаного тексту розділовими знаками), за допомогою яких позначають змістовний та інтонаційний поділ висловленої думки. Згідно з цими правилами перелік певних складових може відкриватися знаком пунктуації «:» і має бути поєднаний з узагальнюючим словом. Складові відокремлюються знаком пунктуації «;». Завершення вичерпного переліку складових закінчується знаком пунктуації «.».

Відповідно аналіз абзацу 1 частини 5 статті 216 КПК крізь призму правил Українського правопису дає підстави констатувати:

- перелік умов відкривається знаком пунктуації «:», поставленим після узагальнюючого слова «умов»;

- умова, визначена у пункті 1, завершується знаком пунктуації «;», що відповідно до встановлених правил Українського правопису означає продовження переліку;

- умова, визначена у пункті 2, завершується знаком пунктуації «;», що відповідно до встановлених правил Українського правопису означає продовження переліку;

- умова визначена у пункті 3, завершується знаком пунктуації «.», що відповідно до встановлених правил Українського правопису означає завершення речення, тобто завершення вичерпного переліку викладених умов, на які йде посилання у частині 1 статті 33-1 КПК.

Складові пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, згідно з правилами юридичної техніки, мають змістовно корелювати один з одним, мати якусь об`єднуючу ознаку, як це має місце, наприклад, у нормативній конструкції пункту 1 цієї ж статті, де визначені суб`єкти, щодо яких досудове розслідування здійснюється детективами НАБУ. Вони мають різний правовий статус, їх перелік закріплений в різних абзацах пункту 1, між тим їх об`єднує те, що усі вони є фізичними особами, які здійснюють певні державницькі функції.

При співставленні пункту 3 частини 5 статті 216 КПК та наступного за ним абзацу такої кореляції не простежується. Більш того, абзац 1 та наступний за ним абзац частини 5 статті 216 КПК закріплюють різні за своєю природою види підслідності. І якщо предметна (родова), персональна та предметно-персональна підслідності взаємопов`язані між собою і є відносно сталими, то імперативна підслідність визначається шляхом реалізації наданих відповідному прокурору дискреційних повноважень.

Більш того, аналізуючи зміст абзацу, відповідно до вимог якого прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам, і визначаючи його як абзац 2 пункту 3 частини 216 КПК, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла висновку про необхідну наявність лише двох складових для її застосування - існування постанови прокурора, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, про віднесення кримінальних проваджень, передбачених абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, та встановлення факту, що відповідний злочин заподіяв або міг заподіяти тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам.

На думку колегії суддів таке тлумачення є сумнівним. Якщо вважати цей абзац абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, то слід визначати і третю обов`язкову складову, а саме: кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 частини 5 статті 216 КПК.

Однак, вочевидь, такий підхід буде позбавлений будь-якої логіки, не буде відповідати волі законодавця, який надав повноваження відповідним прокурорам визначати підслідність за НАБУ кримінальних проваджень, які за загальним правилом йому непідслідні, і призведе до унеможливлювання реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повноважень щодо визначення імперативної підслідності.

Стосовно застосування положень пункту 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до зазначеного пункту підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»;

2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури… обвинувальні акти подаються в установленому порядку відповідно до Вищого антикорупційного суду.

Аналіз цих положень дає підстави вважати, що Перехідними положеннями не визначається підсудність Вищого антикорупційного суду. Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду. Проте, з огляду на останнє зазначене положення, усі без винятку кримінальні провадження, досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури направляються до Вищого антикорупційного суду, який, у свою чергу, і має виключні повноваження направити кримінальне провадження до іншого суду у разі непідсудності йому цього провадження.

На погляд колегії суддів, зазначене є додатковою гарантією забезпечення незалежності Вищого антикорупційного суду, запровадженою законодавцем».

Таким чином, КПК визначено вичерпний перелік обов`язкових альтернативних умов належності кримінального провадження до предметної підсудності ВАКС за такими критеріями: 1) спеціальний статус суб`єкта кримінального правопорушення (пункт 1 частини 5 статті 216 КПК); 2) розмір предмету кримінального правопорушення у статтях 354, 368, 369, 369-2, або розмір предмету чи завданої шкоди у статтях 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410, у поєднанні зі певним спеціальним статусом суб`єкта кримінального правопорушення (пункт 2 частини 5 статті 216 КПК); 3) спеціальний статус особи, стосовно якої вчинено кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369 чи частиною 1 статті 369-2 КК (абзац 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК.

3.5. Зі скарги і доданих матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24.12.2024 здійснюється Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань.

Частиною 2 статті 38 КПК встановлено, що досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

Тобто КПК визначено 5 органів досудового розслідування, які мають визначену статтею 216 різну підслідність, під чим розуміють визначені законом ознаки кримінального провадження, які обумовлюють належність такого до предмета діяльності того чи іншого слідчого органу, й само по собі існування предметної підслідності покликано впорядковувати діяльність слідчих органів з розслідування різноманітних кримінальних правопорушень, оптимізувати державні ресурси шляхом уникнення дублювання повноважень різних органів тощо.

Абзацами 1, 3 частиною 5 статті 36 КПК визначено, що Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану… Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, крім випадків наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану. Право доручати здійснення досудового розслідування іншому органу за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану, має заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки).

Відповідно до частини 5 статті 218 КПК спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов`язки).

3.6. Слідчий суддя твердо переконаний, що згадка у статті 33-1 КПК предметної підсудності ВАКС винятково за наявності хоча б однієї з умов, передбачених саме частиною 5 статті 216 КПК, означає те, що в разі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-яким іншим слідчим органом, ніж НАБУ, такі не підсудні ВАКС. Інше тлумачення такої норми позбавляє будь-якого сенсу саму згадку про частину 5 статті 216 КПК, й також створює правову невизначеність, оскільки надаватиме можливість іншим органам досудового розслідування, ніж НАБУ, свавільно і довільно на власний розсуд у будь-який час лише за формальними ознаками скеровувати до ВАКС будь-які кримінальні провадження, яких наразі в Україні нараховується сотні тисяч, що призводитиме до неможливості здійснення ВАКС ефективного судочинства, саме для запобігання чому і наявна така норма.

Також судова практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) свідчить про те, що докази, зібрані органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності, є недопустимими через їх збирання неуповноваженим органом у непередбачений кримінальним процесуальним законом спосіб.

Наприклад, об`єднана палата (ОП) ККС ВС у постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 зробила висновок, відповідно до якого наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі статей 86, 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку, при цьому у мотивах прийнятого судового рішення зазначено таке: «Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд».

Окрім того, в ухвалі ККС ВС від 01.04.2025 у справі №757/13631/25-к (провадження №51-1182впс25), наведено релевантну правову позицію щодо прямого зв`язку між підслідністю і підсудністю ВАКС, а саме: «Як убачається з наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали ВАКС від 20 березня 2025 року, захисник … вже звертався до цього суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному … у кримінальному провадженні № 62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року, яке було повернуто, оскільки зазначене провадження не належить до предметної підсудності ВАКС. Зі змісту цієї ухвали суду видно, що підслідність об`єднаного кримінального провадження №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року за підозрою … у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 425 КК України, визначена за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному провадженні доручено прокурорам Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора (постанова в.о. Генерального прокурора від 27 грудня 2024 року). Окрім того, з долучених до клопотання захисником ОСОБА_5 матеріалів видно, що повідомлення про підозру … у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, здійснено старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за погодженням прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора. За таких обставин, ураховуючи визначену в кримінальному провадженні підслідність, здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, в тому числі й вирішення питання стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено до компетенції слідчих суддів місцевих судів загальної юрисдикції».

Слідчий суддя зазначає, що не існує будь-яких перешкод для звернення адвоката із відповідним клопотанням саме до Печерського районного суду міста Києва, як суду за місцем здійснення досудового розслідування згідно з частиною 1 статті 218 КПК.

3.7. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 §1», що віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом («Йоргіч проти Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41). Орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка є необхідною в демократичному суспільстві («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 67; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 38).

Відтак слідчий суддя зазначає, що кримінальне провадження №62024000000001151 від 24.12.2024 не належить до предметної підсудності ВАКС, тому розгляд будь-яких скарг в такому знаходиться поза межами повноважень слідчого судді ВАКС, та суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що подану скаргу належить повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Керуючись статтями 33-1, 36, 216, 218, 309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути адвоката ОСОБА_2 скаргу на бездіяльність слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань щодо неповернення тимчасово вилученого майна разом з усіма доданими матеріалами.

Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту постановлення.

Слідчий суддя ОСОБА_1 _________