- Головуючий суддя (ВАКС): Крикливий В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/4327/25
Провадження № 1?кс/991/4365/25
У Х В А Л А
30 травня 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власника майна ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 52024000000000090 від 23.02.2024,
клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про арешт майна,
в с т а н о в и в:
13.05.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000090 від 23.02.2024.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2025 указане клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Обґрунтування клопотання
У клопотанні прокурор зазначив про те, що Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБ України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000090 від 23.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за обставинами вчинення посадовими особами з числа державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України) за попередньою змовою з представниками товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово?промислова група «Альфа» (далі - ТОВ «ТПГ «Альфа») та товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест енерго трейдінг» (далі - ТОВ «Інвест енерго трейдінг») розтрати грошових коштів державного підприємства в особливо великому розмірі (у сумі щонайменше 10 767 480,38 грн) шляхом укладання договорів на постачання палива та підвищення ціни у ході укладення додаткових угод.
06.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.04.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 (за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2 ; USB-накопичувач Kingstone 128 Gb s/n 04715822.A00LF; ноутбук HP 240 G10 s/n 5CG423Q4BN із зарядним пристроєм до нього.
На момент проведення обшук доступ до вказаного мобільного телефону був обмежений системою логічного захисту - цифровим паролем, який ОСОБА_6 відмовилась повідомити детективам для умовжливлення огляду його вмісту (однак ввела пароль самостійно).
Ураховуючи наведене, умови та місце розташування мобільного телефону, USB-накопичувач та ноутбука у слідства виникла необхідність в накладенні арешту на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Позиція учасників справи
У судовому засіданні детектив НАБ України ОСОБА_3, яка входить до складу групи слідчих (детективів) у кримінальному провадженні відповідно до постанови керівника органу досудового розслідування від 05.05.2025 та діє на підставі доручення прокурора ОСОБА_5 від 14.05.2025, подала слідчому судді заяву про здійснення розгляду клопотання у її відсутність.
Представник власника майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив.
Мотиви слідчого судді
Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали судової справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню з огляду на таке.
Релевантні джерела права
У силу ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається з клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального провадження, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Нормою ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально?правового характеру щодо юридичної особи; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь?якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь?якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Отже, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, враховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно, про арешт якого ставиться питання, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.
Щодо строку звернення з клопотанням
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З матеріалів судової справи слідує, що 06.05.2024 детективами НАБ України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 і 08.05.2025 засобами поштового зв`язку направлено до суду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з додатками.
Отже, клопотання прокурора про арешт майна подано у визначений абз. 2 ст. 5 ст. 171 КПК України строк.
Щодо правових підстав для арешту майна
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000090 від 23.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема за обставинами вчинення посадовими особами з числа ДП «Ліси України за попередньою змовою представниками ТОВ «ТПГ «Альфа» та ТОВ «Інвест енерго трейдінг» розтрати грошових коштів державного підприємства в особливо великому розмірі (у сумі щонайменше 10 767 480,38 грн) шляхом укладання договорів на постачання палива та підвищення ціни у ході укладення додаткових угод.
Зокрема, згідно з версією органу досудового розслідування посадовими особами ДП «Ліси України» оприлюднено на веб?сайті «Prozorro» низку оголошень про проведення відкритих торгів на закупівлю пального. Під час їх проведення, представники ТОВ «ТПГ «Альфа» та ТОВ «Інвест енерго трейдінг», з метою забезпечення власної перемоги, надали пропозиції з вартістю пального значно нижчою від ринкової.
Таким чином ТОВ «ТПГ «Альфа» та ТОВ «Інвест енерго трейдінг» отримали перемогу у відкритих торгах та уклали з ДП «Ліси України» низку договорів на постачання палива за ціною значно нижчою від ринкової.
У подальшому для забезпечення отримання надприбутків та надання частини з них у якості неправомірної вигоди керівництву ДП «Ліси України» між вказаними суб'єктами господарювання протягом декількох місяців після підписання договорів, було безпідставно укладено по 3-4 збиткові додаткові угоди, якими фактично збільшено ціну за 1 літр пального на 30% від договірної.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Результатом вказаних протиправних дій стало безпідставне збільшення суми договорів між ДП «Ліси України» як покупцем та ТОВ «ТПГ «Альфа» і ТОВ «Інвест енерго трейдінг» як постачальниками. Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі.
Внесення зазначених змін до умов договору про постачання пального шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), що свідчить про їх недійсність.
Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору .Додаткові угоди укладені у порушення вказаних умов визнаються недопустимими, а кошти додатково сплачені на виконання таких угод визнаються такими, що безпідставно сплачені (розтрачені).
У разі укладання таких додаткових угод не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
На час укладення договору постачальники, достовірно знаючи про ціну пального на ринку, умисно, з метою перемоги в торгах занизив тендерну пропозицію та в подальшому уклали договори про постачання палива. Тим самим постачальники виразили своє волевиявлення щодо постачання пального по вказаній ціні. ТОВ «ТПГ «Альфа» і ТОВ «Інвест енерго трейдінг» не скористалось правом відмовитись від укладення договорів, маючи на меті подальше укладення незаконних додаткових угод, що порушує інтереси держави.
Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню державних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.
Спеціалістом з питань дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку; з питань товарознавства, визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів проведено дослідження щодо встановлення ринкової вартості дизельного палива та перевитрати державних коштів при укладанні ряду описаних договорів. У ході дослідження встановлено, що перевитрата державних коштів при виконання договору з ТОВ «ТПГ «Альфа» від 11.05.2023 № 11 - 2/05.2023-з становить 2 982 303,75 грн з ПДВ; від 11.05.2023 № 11-4/05.2023-з становить 402 813,64 грн з ПДВ; від 11.05.2023 № 11 - 3/05.2023-з становить 1 744 729,32 грн з ПДВ.
Перевитрата державних коштів при виконання договору з ТОВ «Інвест енерго трейдінг» від 10.05.2023 № 10 - 1/05.2023-з становить 2 326 216,15 грн з ПДВ; від 10.05.2023 № 10 - 2/05.2023-з становить 1 375 139,21 грн з ПДВ; від 10.05.2023 № 10 - 3/05.2023-з становить 1 936 278,41 грн з ПДВ.
Загальна перевитрата державних коштів при виконанні вказаних договорів документально підтверджується спеціалістом на суму 10 767 480,38 грн з ПДВ.
Викладені у клопотанні та у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань фабула кримінального провадження у сукупності із наданими прокурором матеріалами, зокрема даними, які містяться у: протоколах оглядів від 12.03.2024, від 21.10.2024 від 13.01.2025, від 14.01.2025 від 15.01.2025, від 17.01.2025, від 20.01.2025, довідці спеціаліста № 321 за результатами проведення економічного дослідження від 31.01.2025, - свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, яке розслідується.
Тому слідчий суддя вважає доведеним наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.04.2025 (у справі № 991/3760/25) надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 з метою відшукання, у тому числі ноутбуків, засобів зв`язку (мобільних терміналів систем зв`язку), електронних, магнітних та інших носіїв інформації, які містять відомості про обставини та передумови підписання договорів на постачання палива та додаткових угод до них, а також обговорення між фігурантами кримінального провадження щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з протоколом проведення зазначеного обшуку від 06.05.2025 (за адресою: АДРЕСА_2 ) виявлено мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2 ; USB-накопичувач Kingstone 128 Gb s/n 04715822.A00LF; ноутбук HP 240 G10 s/n 5CG423Q4BN із зарядним пристроєм до нього.
Під час огляду телефону виявлено листування у месенджері Viber з ОСОБА_7, ОСОБА_8 з приводу укладення додаткових угод з ДП «Ліси України». На прохання детектива повідомити пароль доступу до телефону, ОСОБА_6 відмовилася. У зв`язку із цим детективами прийнято рішення про вилучення мобільного телефону для проведення дослідження в умовах криміналістичної лабораторії.
На кухні квартири виявлено флеш?накопичувач, який містить проекти договорів з ДП «Ліси України» про постачання палива та додаткових матеріалів до них.
Також на кухні виявлено ноутбук, який містить електронні листи з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо додаткових угод з ДП «Ліси України», які направлялись засобами електронної пошти.
У зв`язку з виявленою інформацією, детективами прийнято рішення про вилучення флеш?накопичувача і ноутбуку також.
За змістом ч. 2 ст. 168 КПК України під час обшуку може здійснюватися тимчасове вилучення майна.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Отже, зважаючи на те, що (і) в ухвалі слідчого судді про обшук було надано дозвіл на відшукання, зокрема ноутбуків, мобільних терміналів, носіїв інформації, на яких зберігаються відомості стосовно обставин, які розслідуються та пов`язані з укладенням договорів на постачання палива, укладених між ДП «Ліси України» та ТОВ «Інвест енерго трейдінг» і ТОВ «ТПГ «Альфа» як постачальниками, а також додаткових угод до вказаних договорів; (іі) під час обшуку установлено, що флеш?накопичував та ноутбук містять інформацію, яка має відношення до наведених обставин; (ііі) доступ до мобільного телефону обмежений у зв`язку з необхідністю подолання системи логічного захисту, - слідчий суддя вважає, що рішення детективів про необхідність вилучення мобільного телефону, ноутбуку і флеш?накопичувача є виправданим та правомірним.
Постановою детектива НАБ України ОСОБА_3 від 07.05.2025 указане майно визнане речовими доказами, оскільки наявні достатні підстави вважати, що вони містить інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідають визначеним у ст. 98 КПК України критеріям.
Постановою детектива НАБ України ОСОБА_3 від 07.05.2025 у кримінальному провадженні призначено комп`ютерно?технічну експертизу мобільного телефону, ноутбуку та флеш?накопичувача з метою копіювання інформації, що у них міститься.
З огляду на викладене, ураховуючи норми ч. 3 ст. 170 КПК України, якими передбачено можливість арешту майна, якщо воно відповідає визначеним у ст. 98 цього Кодексу критеріям, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор у клопотанні та детектив у судовому засіданні довели необхідність арешту мобільного телефона, ноутбуку та флеш?накопичувача, вилученого під час обшуку у житлі за місцем проживання ОСОБА_6 з метою забезпечення збереження речових доказів.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Усталена практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, Європейський суд з прав людини пов`язує з видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення по справі «East / West Alliance Limited» проти України» вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
У рішенні по справі «Смирнов проти росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий суддя зауважує, що загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний з розслідуванням особливо тяжкого корупційного злочину.
Окрім того, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170?173 КПК України,
п о с т а н о в и в:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 06.05.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, а саме на:
- мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2 ;
- USB-накопичувач Kingstone 128 Gb s/n 04715822.A00LF;
- ноутбук HP 240 G10 s/n 5CG423Q4BN із зарядним пристроєм до нього.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1