- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
Справа № 686/2388/25
Провадження № 1-кп/991/71/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4,
сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5,
потерпілого/цивільного позивача: представника ТОВ «НОВАТОР» ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисників - адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024000420000021 від 11.11.2024, стосовно:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Черкаси, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Ровеньки, Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, та проживає за адресою: АДРЕСА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7, про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків, про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8, та клопотання захисника ОСОБА_10, подане в інтересах ОСОБА_9, про повернення застави,
установив:
І. Історія кримінального провадження
12.05.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла ухвала колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 разом із матеріалами за результатами розгляду клопотання захисника ОСОБА_10 про направлення матеріалів кримінального провадження № 72024000420000021 щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на розгляд із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до Вищого антикорупційного суду (Вх. 20898/25), якою матеріали кримінального провадження № 72024000420000021 передано на розгляд із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до Вищого антикорупційного суду.
23.05.2025 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, на виконання ухвали від 29.04.2025, до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали кримінального провадження № 72024000420000021 від 11.11.2024 (обвинувальний акт та матеріали в 4-х томах) за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України (Вх. 23034/25).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 головуючою суддею визначено суддю ОСОБА_1 .
На підставі розпорядження керівника апарату від 26.05.2025 № 28 ав, відповідно до пункту 2.3.30. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (зі змінами) та підпункту 16.1.5 пункту 16 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 25.03.2025 № 3, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 686/2388/25, провадження № 1-кп/991/71/25 з метою збільшення складу суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 26.05.2025 справу № 686/2388/25 розподілено на суддів: ОСОБА_1 (головуючий суддя) та суддів ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 26.05.2025 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
ІІ. Зміст та доводи поданих прокурором клопотань
(1) 27.05.2025 від прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 (Вх. 23435/25).
(2) 27.05.2025 від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 (Вх. 23437/25).
(3) 27.05.2025 від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків (Вх. 23444/25).
Такі клопотання обґрунтовані:
- наявністю вагомих доказів, які дають обґрунтовані підстави для підозри (обвинувачення) ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України. Відповідно до матеріалів кримінального провадження та фактичних обставин обвинувального акту, директор ДП «НОВАТОР» (ТОВ «НОВАТОР») у співучасті з іншими особами заволоділи бюджетними коштами шляхом укладання фіктивних правочинів з рядом підконтрольних суб`єктів господарської діяльності про закупівлю обладнання військового призначення. Будучи активними учасниками злочинної організації, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 брали участь в заволодінні майном ТОВ «НОВАТОР» злочинною організацією під час здійснення удаваного постачання обладнання на підставі договорів, а також участь в легалізації (відмивання) цього майна, ймовірно, одержаного злочинним шляхом. Крім того, з метою полегшення вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, вступивши до злочинної організації, скористалася тяжкими умовами воєнного стану, в яких опинилося суспільство, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, вчинених в умовах воєнного стану;
- продовженням існування ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше продовження до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов`язання та застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді застави, з покладенням на нього обов`язків, а саме: переховуватися від суду та органів досудового розслідування (1); знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконного впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (3).
Продовження існування ризику переховування обвинувачених від суду прокурор мотивував такими обставинами та фактами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти (найнижча межа сукупності кримінальних правопорушень) до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна (1); ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 можуть переховуватися від суду, так як організатор та керівник злочинної організації, який перебуває у розшуку, має у своєму володінні житловий будинок у Автономній Республіці Крим (м. Судак) (2); від інших співучасників кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_7 може отримати відомості щодо можливого перетину державного кордону поза офіційними пунктами пропуску, оскільки інші учасники злочинної організації на даний час перебувають у розшуку (3); наявністю в ОСОБА_7 та ОСОБА_9 паспорту громадянина України для виїзду за кордон (4); організатору та співорганізатору злочинної організації обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави (в розмірі 1 870 000, 908 400 грн), проте після внесення застави обидва почали переховуватися, та наразі їх місце перебування невідоме, відтак застава в розмірі 1 870 000 грн не здатна запобігти ризикам переховування та іншим ризикам за ст. 177 КПК України (5).
Ризик знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які мають значення для кримінального правопорушення продовжує існувати, оскільки ще триває досудове розслідування виділених кримінальних проваджень, у яких інші підозрювані перебувають у розшуку, а також заплановано проведення слідчих та процесуальних дій з метою отримання доказів, які можуть знищити, сховати або спотворити. З огляду на те, що організатор та співорганізатор злочинної організації перебувають у розшуку та їм не відкрито матеріали провадження (в порядку ст. 290 КПК України), тому є підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 зможуть надати ці відомості розшукуваним особам, що перешкоджатиме кримінальному провадженню та створить умови для здійснення тиску на свідків та експертів у вказаному провадженні.
Продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків, підозрюваних/обвинувачених, потерпілого та експертів у цьому провадженні, який обґрунтовується тим, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можуть незаконно впливати (шляхом пропозиції грошової винагороди, погрозами) на свідків, експертів, які надали показання та ухвалювали відповідні висновки судових експертиз, а також інших учасників кримінального провадження. Матеріали щодо чотирьох учасників ймовірної злочинної організації виділено в окремі провадження, у зв`язку із укладенням угод про визнання винуватості, які були затверджені судом та передбачають надання викривальних показів проти обвинувачених. Оскільки допити таких осіб в суді ще не проведено, тому такий ризик зберігається. Окрім цього, обвинуваченими вживаються заходи щодо оскарження відповідних вироків з метою створення умов тиску на вказаних осіб.
Прокурор зазначив, що на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2023 до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави, яка була внесена 08.12.2023. У подальшому, ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва неодноразово продовжувався строк дії обов`язків ОСОБА_9 (від 29.02.2024, 24.04.2024, 29.05.2024, 25.07.2024, 25.09.2024, 21.11.2024), проте ухвалою від 22.01.2025 залишено без задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_9 . Під час розгляду цього клопотання захисник обвинуваченого заявив відвід слідчому судді, який відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України передано іншому судді. Ухвалою від 21.01.2025 заяву захисника про відвід слідчого судді залишено без задоволення, а справу передано для розгляду судді о 16:45 год. того ж дня. Тобто, строк дії покладених обов`язків на ОСОБА_9 закінчився через заявлення відводу та неможливість своєчасного розгляду клопотання. Прокурору було відмовлено у поновленні строків та слідчий суддя в ухвалі зазначив, що застава забезпечить належну поведінку підозрюваного та запобігатиме його переховуванню. Також, було враховано, що 11.11.2024 захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів. Таким чином, до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908 400 грн.
Однак, після відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_9 цілеспрямовано вчинено дії, які прокурор вважає впливом на експертів, які склали експертний висновок у цьому провадженні. Так, адвокат обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргами на експертів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (зареєстровані 11.02.2025, 17.02.2025), які проводили судову економічну експертизу (висновок № 362/1/24 від 19.08.2024). У поданих скаргах адвокат вимагав притягнення експертів до дисциплінарної відповідальності за їх некомпетентність та упередженість. Рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 01.04.2025 відмовлено у притягненні експертів до дисциплінарної відповідальності із зазначенням, що оцінка достовірності висновку є компетенцією суду (ст. 95, 101, 356 КПК України), а скаргу визнано безпідставною. На думку прокурора, її подання є позапроцесуальним впливом на експертів, оскільки висновок експертів не досліджено судом, а сторона захисту вживає дії щодо можливого тиску на експертів, яких планується допитати в судовому засіданні. Ці обставини свідчать про здійснення ОСОБА_9 впливу на експертів через свого захисника ОСОБА_10, а обрання відповідного запобіжного заходу запобігло би вчиненню таких дій.
Прокурор вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді застави не запобіг вчиненню обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Для забезпечення ефективності запобіжного заходу та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, прокурор просить про покладення на ОСОБА_9 додаткових обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
При вирішенні питання про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою, прокурор просив врахувати: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим (1); вік та стан здоров`я ОСОБА_7, який не має тяжких хронічних захворювань (2); неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, порука, застава чи домашній арешт, оскільки ОСОБА_7 може перешкоджати встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення не отримувала письмових звернень від осіб про готовність поручитися за нього чи заяв про можливість внесення застави, а застосування домашнього арешту є неможливим через необхідність постійного контролю зі сторони органів влади з метою запобігання встановленим ризикам (3).
На переконання прокурора, застава в розмірі 6 056 000 грн не є завідомо непомірною, тому що менший розмір застави не здатний забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків. Іншим учасникам злочинної організації було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірах 1 870 000 грн та 908 000 грн, однак після внесення зазначених застав вони переховуються від органів досудового розслідування та суду. Встановлення застави в розмірі 6 056 000 грн для ОСОБА_7 забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам ухилення від органів досудового розслідування та суду, зокрема шляхом незаконного перетину державного кордону України.
У разі внесення застави прокурор вважав необхідним та обґрунтованим покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, місця роботи; не відлучатися з Київської області, у якій він проживає, без дозволу прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними та особами, що підлягають допиту під час проведення судового розгляду, у тому числі з: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
З огляду на вказане вище, прокурор вважав необхідним та обґрунтованим продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 : не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні (перелік яких міститься у реєстрі матеріалів кримінального провадження); за наявності, здати до відповідних органів державної влади, паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право для виїзду з України.
Також, прокурор просив покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки: не відлучатися з м. Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утриматись від спілкування зі свідками, обвинуваченими, експертами та особами, що підлягають допиту під час судового розгляду (вичерпний перелік, яких міститься у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72024000420000021) з обставин інкримінованих кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з метою забезпечення виконання ними процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, необхідно продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 строк дії обов`язків в порядку ст. 194 КПК України, на обвинуваченого ОСОБА_9 покласти процесуальні обов`язки, а обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 було підтверджено надсилання копії клопотання ОСОБА_7 до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для вручення обвинуваченому, що підтверджується супровідним листом прокурора від 26.05.2025 вх. № 08/3-56175-22. Обвинувачений підтвердив отримання копії клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу. Документами, які підтверджують надання обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_9 копії клопотання, є квитанція № 3559774, № 3559927 про доставку документів ОСОБА_8 27.05.2025 о 12:11, а ОСОБА_9 о 12:22 до зареєстрованого Електронного кабінету користувача підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Ці обставини не оспорювалися сторонами у судовому засіданні.
ІІІ. Зміст та доводи клопотання адвоката ОСОБА_10 про повернення застави
02.06.2025 від захисника ОСОБА_10 надійшло клопотання, подане в інтересах ОСОБА_9, про повернення застави (Вх. 24269/25), у якому йдеться про те, що під час досудового розслідування ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2023 до ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави 536 800 грн. 08.12.2023 визначений розмір застави був внесений на рахунок суду заставодавцем ОСОБА_8, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві № 654-з/23 від 08.12.2023. Ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2024, 29.02.2024, 24.04.2024, 29.05.2024, 25.07.2024, 25.09.2024, 21.11.2024 неодноразово продовжувався строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_9
25.09.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, якою ОСОБА_9 збільшено розмір застави до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн, та покладено на підозрюваного процесуальні обов`язки, дію яких визначено до 25.11.2024 включно. 30.09.2024 відповідний розмір застави був внесений ОСОБА_8, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві № 675-з/24 від 30.09.2023. Також, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.11.2024 було задоволено клопотання прокурора про продовження дії обов`язків, та продовжено дію покладених на ОСОБА_9 обов`язків на два місяці, але не більше строку досудового розслідування. 22.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії обов`язків, покладених на ОСОБА_9 . На переконання адвоката, запобіжні заходи діють на строк, визначений ухвалою, до 60 днів, і припиняються після його спливу, якщо вони не були продовжені судом. Тобто, запобіжний захід діє, поки діє ухвала на строк, який визначений у ній. Судова практика породила правову конструкцію, за якою застава після спливу строку покладених обов`язків продовжує забезпечувати загальний обов`язок виконання вимог слідчого/прокурора. Однак, ця практика суперечить ч. 7 ст. 194 КПК України, яка визначає, що обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на строк не більше двох місяців. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. Судова практика, яка допускає продовження дії застави після спливу строку обов`язків, суперечить ст. 194 КПК України, оскільки застава забезпечує лише покладені ухвалою обов`язки, а не загальний обов`язок виконання вимог слідчого/прокурора, який виникає із набуття особою певного статусу. Згідно узагальнень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування слідчим суддею клопотань про забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014, КПК не передбачає можливості звернення із окремим клопотанням про продовження строку обов`язків, тому продовження цього строку оформляються клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу. Отже, після 08.12.2023 прокурор не подавав клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави та продовження строку дії обов`язків ОСОБА_9, які покладені ухвалою про застосування запобіжного заходу. Відтак, наразі процесуальні обов`язки покладені на ОСОБА_9 не встановлені та не діють. ОСОБА_9 добросовісно виконує покладені на нього процесуальні обов`язки, не порушуючи їх, що свідчить про відсутність ризиків. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава повертається заставодавцю після припинення дії запобіжного заходу. Оскільки в статті 182 КПК України не визначено заставу безстроковим запобіжним заходом, а ст. 203 КПК України передбачає припинення дії ухвали після спливу її строку, відтак застава підлягає поверненню. На підставі вищенаведеного, адвокат вважає, що клопотання ОСОБА_9 та застоводавця ОСОБА_8 про повернення застави підлягає задоволенню в повному обсязі.
IV. Позиції учасників кримінального провадження в судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 із залишенням попередньо визначеного розміру застави, який складає 6 056 000 грн. Також, просив задовольнити свої клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 та про покладення обов`язків на ОСОБА_9 . Зазначив, що наявні докази вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень та існують обґрунтовані ризики (переховування, знищення та незаконного впливу на свідків). Наразі, інші учасники злочинної групи переховуються від слідства. Застави, внесені за цих підозрюваних у розмірах 1 870 000 грн та 908 000 грн, були звернені в дохід держави, що свідчить про їхню неспроможність забезпечити належну поведінку обвинувачених. З огляду на те, що організатор вчинення кримінальних правопорушень має нерухомість у АР Крим, це може вказувати про можливість переховування там обвинувачених. Також, існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_7 може нелегально перетнути державний кордон. Крім цього, обвинувачені можуть вплинути на свідків та знищити або спотворити докази. На переконання прокурора, застосування іншого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку ОСОБА_7 . Звертав увагу, що обвинувачені пов`язані родинними зв`язками, зокрема Закревські є подружжям. Усі вказані особи працювали на одному підприємстві. ОСОБА_7 спілкувався з іншими підозрюваними особами, які наразі перебувають у розшуку, щодо платіжних операцій та підписання документів під час вчинення кримінальних правопорушень. Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 зазначив, що з огляду на стадію кримінального провадження, існуючі ризики не зменшилися. При розгляді клопотання просив врахувати тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та роль ОСОБА_8 у їх вчиненні. Прокурор просив продовжити, зокрема обов`язок «утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні (перелік, яких міститься у реєстрі матеріалів кримінального провадження)», оскільки, на його думку, обвинувачена знає перелік осіб, з якими їй необхідно утриматися від спілкування. З урахуванням стадії провадження (у частині призначених судових засідань), прокурор вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язку щодо «не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду», що дасть змогу належним чином контролювати місцезнаходження обвинуваченої. Також, просив задовольнити клопотання про покладення обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_9 . Щодо цього клопотання зазначив, що існуючі ризики не зменшилися, а на стадії досудового розслідування через сплив строку дії обов`язків та заявлення відводу слідчому судді, не вдалося продовжити строк дії обов`язків обвинуваченому. Окрім того, звертав увагу на нові обставини, що виникли після застосування запобіжного заходу ОСОБА_9, зокрема це подання його захисником скарг на експертів у кримінальному провадженні, що може свідчити про тиск на експертів. Застосований запобіжний захід у вигляді застави не здатний запобігти існуючим ризикам та новим виявленим обставинам. Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання адвоката про повернення застави, оскільки строк дії запобіжного заходу ще не сплив.
Представник потерпілого/цивільного позивача ТОВ «НОВАТОР» ОСОБА_6 підтримав доводи, висловлені прокурором.
Адвокат ОСОБА_11 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 . Зазначив, що обставини, на які посилається прокурор при продовженні запобіжного заходу, не є новими і вже були досліджені та використовувались для продовження строку запобіжного заходу. Також, у клопотанні прокурора згадуються інші особи, які перетнули кордон, що не стосується обвинуваченого. Акцентував увагу, що з 19.09.2024 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який триває понад 9 місяців, при цьому обвинувачений не переховувався і неодноразово допитувався як свідок (до застосування запобіжного заходу). Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. У інших обвинувачених/підозрюваних розмір застави значно менший, ніж у ОСОБА_7 . Вказав, що обвинувачений має певні захворювання, є батьком трьох дітей, одна з яких новонароджена, а його сім`я має статус багатодітної, що свідчить про наявність стійких соціальних зв`язків. Обвинувачений не має наміру переховуватися, а навпаки, планує допомагати дружині, яка перебуває у декретній відпустці. ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання, яке перебуває у власності його дружини. Дружина обвинуваченого має певні медичні захворювання, через що їй важко самостійно доглядати за трьома дітьми. З урахуванням викладеного, просив змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт. Також, звернув увагу, що всі три клопотання прокурора обґрунтовані однаковими ризиками стосовно всіх трьох обвинувачених.
Адвокат ОСОБА_10 заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 . Вважає, що запобіжний захід щодо ОСОБА_8 припинив свою дію, оскільки в січні 2025 року обвинувальний акт було скеровано до суду. Прокурор не навів жодних доказів, що обвинувачена будь-яким чином здійснювала вплив на свідків. Протягом певного періоду до ОСОБА_8 не застосовувався жоден запобіжний захід, і вона мала можливість виїхати за кордон, але не зробила цього. Жодні можливі ризики не доведені прокурором, а ОСОБА_8 не порушувала жодних обов`язків, покладених на неї. На його думку, відсутня доцільність продовження строку дії обов`язків ОСОБА_8 . Щодо клопотання про покладення обов`язків на ОСОБА_9 зазначив, що на обвинуваченого не було покладено жодних обов`язків, проте він не переховувався від слідства та здав свій закордонний паспорт до Державної міграційної служби. Ризики, вказані прокурором, є лише припущеннями та не підкріплені доказами. Щодо звинувачень про тиск на експертів, адвокат пояснив, що Міністерством юстиції затверджено порядок подання скарг на дії експертів, і в скарзі було вказано, що експерти вийшли за межі своїх повноважень та не здійснили первинної оцінки документів. Такі дії адвоката не можуть вважатися тиском на експертів, а ОСОБА_9 не порушував процесуальних обов`язків. Фактично, прокурор наводить теоретичні ризики, які можуть настати, однак вони не обґрунтовані жодними доказами. Також, адвокат підтримав своє клопотання про повернення застави ОСОБА_8, яку було сплачено за ОСОБА_9, у зв`язку з відсутністю продовження строку запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачена ОСОБА_8 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії обов`язків, покладених на неї. Зазначила, що при попередньому розгляді колегією суддів не було з`ясовано, що вона проживає у м. Києві, але зареєстрована в Київській області. При цьому, їй необхідно регулярно відвідувати батьків у Київській області, а в літній період вона виїздить туди разом з дітьми. Обмеження пересування лише в межах м. Києва створює певні незручності для неї. Також, просила скасувати покладений обов`язок щодо заборони спілкування зі свідками, оскільки до переліку включено осіб, з якими вона має родинні зв`язки (рідна сестра ОСОБА_26 - дружина обвинуваченого ОСОБА_7 ). Щодо ризику втечі вказала, що її закордонний паспорт знаходиться в Державній міграційній службі з моменту ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу, а прокурор не надав жодних документів, які б свідчили про спроби перетнути кордон. Окрім цього, вона не є працівником ТОВ «НОВАТОР», а отже, не може впливати на свідків завдяки своїй посаді.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Зазначив, що ризики необґрунтовані та в нього відсутня можливість знищити докази чи впливати на свідків.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про покладення на нього обов`язків. Також, підтримав клопотання свого захисника про повернення застави.
Під час судового засідання захисником ОСОБА_11 подано заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7, якому зазначено, що запобіжний захід застосовується лише з метою запобігання спробам вчинення дій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а не уявним ризикам. На його переконання, прокурор обґрунтовує ризики лише тяжкістю можливого покарання, що не є самостійною підставою для продовження тримання під вартою. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. З метою встановлення наявності або відсутності ризику переховування необхідно враховувати дані про ОСОБА_7, який раніше не судимий, не перебуває на обліку в нарколога та психіатра, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має вищу освіту, одружений, має трьох дітей та статус багатодітної сім`ї. Прокурор не надав доказів спроб переховування (наприклад, отримання громадянства іншої країни чи купівлі квитків) або впливу на свідків, потерпілих, обвинувачених чи експертів. Зазначене твердження ґрунтується лише на припущеннях прокурора без належних доказів. Окрім цього, нічим не підтверджений ризик знищення чи спотворення речей, документів, оскільки всі документи перебувають у сторони обвинувачення, яка відповідальна за їх збереження. Прокурор не вказав, які конкретні речі чи дії обвинуваченого можуть становити загрозу. Після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення не може бути єдиним виправданням тримання під вартою. З огляду на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховуючи, що ОСОБА_7 перебуває під вартою понад дев`ять місяців, тримання під вартою не є виправданим. Розмір застави (6 056 000 грн) перевищує завдану шкоду (3 100 000 грн), відтак адвокат просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_7 нічний домашній арешт.
02.06.2025 від захисника ОСОБА_10 надійшло заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_8 (Вх. 24231/25). Адвокат вважає, що клопотання прокурора слід залишити без задоволення, оскільки прокурор має звернутися з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу, а не з клопотанням про продовження строку дії обов`язків. Продовження покладення на обвинувачену ОСОБА_8 обов`язків, без продовження строку дії запобіжного заходу виходить за межі повноважень суду. Обов`язки, покладені на ОСОБА_8, продовжувалися ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2024, 20.01.2025 на два місяці, але не більше строку досудового розслідування. З огляду на те, що обвинувальний акт скеровано до суду 24.01.2025, то відповідно покладені на ОСОБА_8 обов`язки припинили свою дію 24.01.2025 (з урахуванням завершення строку досудового розслідування, відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України). Вказав, що прокурор не обґрунтував ризиків, а ОСОБА_8 у свою чергу не вчиняла жодних дій, спрямованих на переховування, а навпаки здала паспорт. Твердження прокурора про можливість переховування ОСОБА_8 в будинку організатора в АР Крим є необґрунтованим, оскільки слідчими органами не встановлено його місцеперебування. Для адвоката є незрозумілим, яким чином ризик знищення документів ОСОБА_8 може бути залежним від використання матеріалів кримінального провадження. Ризик впливу на свідків не підтверджується жодними фактичними обставинами поведінки обвинуваченої, відтак просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
02.06.2025 від захисника ОСОБА_10 надійшло заперечення на клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків (Вх. 24239/25). Адвокат зазначив, що застосування судом обов`язків до обвинуваченого можливе лише тоді, коли суд розглядає питання обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою. Із змісту клопотання прокурора вбачається, що останній раз обов`язки ОСОБА_9 були продовжені ще під час досудового розслідування, а під час підготовчих судових засідань до обвинуваченого не обирався запобіжний захід та не застосовувалися обов`язки. На його думку, на стадії підготовчого провадження суд не має права застосовувати обов`язки до обвинуваченого без застосування запобіжного заходу. Щодо впливу на експертів адвокат вказав, що ОСОБА_9 лише скористався своїм правом подачі скарги на дії експертів, а під час розгляду скарги не встановлено жодного залякування зі сторони обвинуваченого. Вказані ризики в клопотанні прокурора ґрунтуються лише на його припущеннях, без належного підтвердження доказами.
V. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Положення статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та 8 ст. 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України). Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 4-5 ст. 182 КПК України).
З урахуванням законодавчо визначених вимог під час вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, необхідно з`ясувати обставини: у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа (1); наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні (2); існування чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу (3); наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (4); визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України (5); покладення обов`язків на обвинуваченого, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави (6).
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України. Санкції кримінальних правопорушень передбачають покарання: за ч. 2 ст. 255 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, за ч. 5 ст. 191 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, за ч. 3 ст. 209 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у разі визнання осіб винними обвинувальним вироком суду, можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідає умовам для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
У клопотаннях прокурора йде мова про обґрунтованість пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, спираючись на докази, зібрані під час досудового розслідування. Однак, враховуючи стадію кримінального провадження, питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення не може на цій стадії кримінального провадження бути предметом розгляду суду, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися відповідно до параграфу 3 глави 28 КПК України, і тільки за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність/не доведеність обвинувачення. У той же час, під час підготовчого провадження суд оцінює характер, тяжкість та наслідки кримінальних правопорушень, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. За таких обставин, Суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку лише в частині продовження чи існування заявлених прокурором ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість, на що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини.
Існування обґрунтованої підозри, що ув`язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання його чи її під вартою. Але, коли національні судові органи вперше «негайно» після затримання розглядають питання про необхідність застосування до затриманого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, цієї підозри вже буде недостатньо, й органи державної влади повинні також навести інші відповідні та достатні підстави для обґрунтування тримання під вартою. Цими іншими підставами можуть бути ризик переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку та пов`язана з цим необхідність захисту затриманого. Ці ризики мають бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia), заява № 72508/13, пункт 222, від 28.11.2017).
За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців; у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Враховуючи положення ст. 199 КПК України, суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків має з`ясувати, крім обставин, зазначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.
Суд, дослідивши долучені матеріали кримінального провадження, встановив такі факти та обставини:
- із змісту клопотання прокурора вбачається, що 19.09.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 6 964 400 грн, в межах строку досудового розслідування, тобто до 16.11.2024;
- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2023 частково задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу та застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, а саме: не залишати місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 23:00 год. до 05:00 год. наступного дня; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи; не відлучатися з Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними та особами, що підлягають допиту під час проведення досудового розслідування, у т.ч.: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- із змісту ухвали від 22.01.2025 вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2023 до ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 536 800 грн, в межах строку досудового розслідування (тобто, до 03.02.2024). У разі внесення застави ОСОБА_9 підлягав звільненню з-під варти з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматися від позапроцесуального спілкування з особами, що перебувають у статусі підозрюваних, свідків в межах даного кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- 08.12.2023 за підозрюваного ОСОБА_9 було внесено відповідний розмір застави. Відтак, з моменту звільнення підозрюваного з-під варти він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України);
- із довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві № 654-з/23 від 08.12.2023 вбачається, що заставодавець ОСОБА_8 внесла кошти у розмірі 536 800 грн в якості застави за ОСОБА_9, згідно ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 761/448741/23;
- із змісту ухвали Київського апеляційного суду від 13.11.2024 вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.2024 частково задоволено клопотання старшого детектива БЕБ України ОСОБА_31, погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_9 та визначено підозрюваному ОСОБА_9 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн, з покладенням на нього обов`язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України;
- із довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві № 675-з/24 від 30.09.2024 вбачається, що заставодавець ОСОБА_8 внесла кошти у розмірі 371 600 грн в якості застави за ОСОБА_9, згідно ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 761/35125/24;
- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.12.2024 продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів (до 23.02.2025 включно), визначено розмір застави у межах 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 056 000 грн. У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України;
- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.01.2025 залишено без задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії покладених обов`язків ОСОБА_9 ;
- відповідно до листа завідувача Київської міської медичної частини Філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області № 83 від 24.01.2025, ОСОБА_7 прибув в ДУ «Київський слідчий ізолятор» 19.09.2024 та був оглянутий черговим медичним персоналом. 25.11.2024 консультований лікарем- невропатологом та діагностовано дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, 10.01.2025 лікарем-невропатологом, яким рекомендовано лікарські засоби, які необхідно передати родичам. ОСОБА_7 був обстежений ЕКГ та проконсультований лікарем-терапевтом, яким встановлено діагноз «артеріальна гіпертензія», рекомендовано симптоматичне лікування. Стан здоров`я ОСОБА_7 розцінювався як стабільний, задовільний та такий, що відповідає перебігу наявних хронічних захворювань;
- ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.02.2025 задоволено клопотання прокурора та продовжено термін тримання під вартою ОСОБА_7, на період судового провадження, але не більше ніж два місяці з дня проголошення даної ухвали (тобто, до 10.04.2025 включно);
- ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.04.2025 задоволено клопотання прокурора та продовжено термін тримання під вартою ОСОБА_7, на період судового провадження, але не більше ніж два місяці з дня проголошення даної ухвали (тобто, до 04.06.2025 включно).
Оцінивши клопотання прокурора, доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотань про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та про продовження строку дії покладених обов`язків на ОСОБА_8, з огляду на таке.
Прокурором для підтвердження існування ризиків та обґрунтованості висунутого обвинувачення долучено такі матеріали в копіях, які, за його словами стосуються усіх обвинувачених, а саме: ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.04.2025 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою та про застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків; ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.01.2025 про залишення без задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_9 ; ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2025 про залишення без задоволення заяви захисника ОСОБА_10 про відвід слідчого судді; лист директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України ОСОБА_32 від 22.04.2025, адресований прокурору ОСОБА_33, у якому йдеться про те, що надійшло звернення адвоката ОСОБА_10, однак за наслідками розгляду питання ДП ЦЕКК ухвалила рішення від 01.04.2025 про непритягнення судових експертів ОСОБА_13 та ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності, з додатками; рішення № 1 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 01.04.2025, яким вирішено не притягувати до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ; скаргу адвоката ОСОБА_10 щодо порушення положень та недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері судово-експертної діяльності під час проведення судовими експертами НДЦСЕ у сфері ІТ та інтелектуальної власності ОСОБА_34 та ОСОБА_35 комісійної судово-економічної експертизи та складення висновку експертів № 362/1/24 від 19.08.2024; клопотання адвоката ОСОБА_10 до Міністерства юстиції України про долучення документів до його скарги від 17.02.2025 з додатками; постанову прокурора ОСОБА_5 про виділення матеріалів досудового розслідування відносно особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень в окреме провадження від 19.09.2024; постанови старшого детектива БЕБ України ОСОБА_31 про оголошення в розшук підозрюваних ОСОБА_25, ОСОБА_24 та ОСОБА_36 від 02.02.2024, 07.10.2024, 17.10.2024; постанови прокурора ОСОБА_5 про виділення матеріалів досудового розслідування відносно особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, в окреме провадження від 17.10.2024; інформаційну довідку № 356241901 від 28.11.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої вбачається, що житловий будинок з реєстраційним номером АДРЕСА_5, перебуває у власності ОСОБА_25 ; ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2024, 10.10.2024 про звернення застави в дохід держави, внесеної за підозрюваних ОСОБА_25 та ОСОБА_37 у кримінальному провадженні № 72022000420000079 від 10.11.2022.
Захисником ОСОБА_7 - ОСОБА_11 на обґрунтування позиції захисту долучено документи, які характеризують обвинуваченого, в копіях, а саме: медичний висновок про народження за результатом огляду пологів від 10.11.2024; довідку багатодітної сім`ї № 99 від 13.05.2025; довідку дитини з багатодітної сім`ї № 171 від 13.05.2025; заяву про державну реєстрацію народження № 20241115-1484869; рішення Виконавчого комітету Бучанської міської ради від 24.01.2025 № 269, № 271 про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, малолітній ОСОБА_38, неповнолітній ОСОБА_39 ; довідку пологового будинку КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області № 162 від 12.11.2024 про народження дитини; свідоцтва про народження дітей ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_39 ; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 167315090 від 21.05.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_26 є власницею квартири АДРЕСА_6 ; довідку КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2024 щодо огляду в кардіолога ОСОБА_26 ; консультаційний висновок ДУ «ННЦ «Інституту кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. акад. М.Д. Стражеска НАМН України» № 90902194 від 20.03.2024 щодо ОСОБА_26 ; обмінна картка пологового будинку щодо ОСОБА_26 від 10.11.2024; договір купівлі-продажу квартири від 21.05.2019.
Обґрунтованість повідомленої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень були предметом перевірки слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу, колегії суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області під час неодноразового продовження запобіжного заходу та колегії суддів Хмельницького апеляційного суду під час їх апеляційного перегляду. У цьому контексті Суд вважає необхідним звернути увагу учасників кримінального провадження, що питання правильності кваліфікації дій обвинуваченої особи, як і наявності чи відсутності в її діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду.
З вищенаведеного вбачається, що застосований запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_7 неодноразово переглядався з постановленням ухвал про продовження строку тримання під вартою.
Суд вважає, що слід звернути увагу на те, що з часу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 один раз було зменшено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, із 6 964 000 грн до 6 056 000 грн (ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.11.2024, як вбачається зі змісту клопотання прокурора). Тобто, фактично розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_7, у період з 13.11.2024 до 02.06.2025 судовими рішеннями не зменшувався.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який Суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування) продовжує існувати.
Так, ОСОБА_7, ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, три з яких є особливо тяжкими правопорушеннями, що передбачають покарання у виді позбавлення волі, які, за версією слідства, вчинені злочинною організацією, пов`язані з корисливою, корупційною спрямованістю та використанням службовою особою свого службового становища в умовах воєнного стану, вчинення фінансових операцій з майном, яке ймовірно одержано злочинним шляхом. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Із обвинувального акту вбачається, що третю ланку у злочинній організації ОСОБА 1 відвів своїй довіреній особі, а саме ОСОБА_8, роль якої полягала у пошуку із кола своїх родичів та знайомих підконтрольних їй громадян для оформлення їх суб`єктами господарювання для укладання удаваних договорів з ДП «Новатор» (ТОВ «НОВАТОР»). Четверту (останню) ланку у злочинній організації відведена особам з числа довірених осіб, які за погодженням із ОСОБА 1 були залучені ОСОБА_8 та ОСОБА 2, а саме: ОСОБА З, ОСОБА 4, ОСОБА 5, ОСОБА 6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які відповідно до розподілених ролей, умисно, з корисливих мотивів, у період дії в Україні воєнного стану, з метою неправомірного збагачення, отримуючи від учасників злочинної організації інформацію про необхідність укладання удаваних договорів та підписання завідомо неправдивих офіційних документів щодо їх виконання, здійснювали відповідні дії, усвідомлюючи, що своєю згодою та активними діями надають змогу іншим учасникам злочинної організації вчиняти заволодіння майном ДП «Новатор» шляхом зловживання ОСОБА 1 своїм службовим становищем та здійснювали подальші дії, спрямовані на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Також, про існування ризику переховування обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від суду свідчить те, що інші учасники кримінальних правопорушень наразі перебувають у розшуку, а застосований запобіжний захід у вигляді застави не запобіг наявним ризикам, тому кошти були звернуті в дохід держави та передані Збройним Силам України.
Встановлені у ході судового засідання факти, зокрема наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 трьох неповнолітніх дітей, свідчать, що встановлені обмеження на перетин державного кордону військовозобов`язаними чоловіками, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, не поширюються на обвинуваченого.
З огляду на вищевикладене та наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон в ОСОБА_7, це може надавати можливість переховуватися ОСОБА_7 як на території України, так і за кордоном. Суд дійшов висновку про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 реальної можливості виїзду за межі території України. Отже, сукупність усіх цих обставин може свідчити про істотність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що продовження існування цього ризику обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_8 обов`язків, а саме: повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання; за наявності, здати до відповідних органів державної влади, паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право для виїзду з України.
При цьому, Суд констатує, що прокурором не було доведено необхідності продовження обов`язку «не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду», з урахуванням належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_8, стадії розгляду кримінального провадження, а також необхідності виїзду обвинуваченої за межі м. Києва, оскільки вона зареєстрована в с. Демидів, Київської області, де проживають її батьки, які потребують догляду, а у літній період вона виїжджає туди разом із дітьми. Крім того, відбувається підготовча стадія кримінального провадження, для чого визначається графік судових засідань, який відомий сторонам.
Достатньо обґрунтованим є ризик знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки характер інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень має корисливу спрямованість з використанням службовими особами свого службового становища.
Ризик знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають значення для кримінального правопорушення, продовжує існувати, оскільки ще триває досудове розслідування виділених кримінальних проваджень, у яких підозрювані, які також, за слідчою версією, є членами злочинної організації, перебувають у розшуку. Також заплановано проведення слідчих та процесуальних дій з метою отримання доказів, які можуть знищити, сховати або спотворити.
Суд погоджується з тим, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому провадженні, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, експертів, які надали показання та складали відповідні висновки судових експертиз. Матеріали щодо чотирьох учасників ймовірної злочинної організації виділено в окреме провадження, у зв`язку із укладенням угод про визнання винуватості, які були затверджені судом та передбачають викривальні покази проти обвинуваченого. Оскільки допити таких осіб в суді ще не проведено, тому ризик зберігається.
Більш того, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, Суд вважає, що твердження прокурора про оскарження обвинуваченими вироків, якими затверджено угоди з іншими обвинуваченими, не є достатньо переконливим для обґрунтування заявленого ризику. Такі дії не свідчать про тиск на цих осіб, а є лише позицією сторони захисту для відновлення прав обвинуваченого, які вони вважають порушеними.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 194 КПК України визначено, що суд під час застосування запобіжного заходу зобов`язує підозрюваного виконувати один або кілька обов`язків, а саме:
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, або спілкуватись з нею із дотриманням умов, визначеним судом.
Однак, покладення обов`язку у вигляді «утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні (перелік, яких міститься у реєстрі матеріалів кримінального провадження)», без зазначення осіб, від спілкування з якими обвинувачена має утримуватись, буде стосуватись невизначеного кола осіб, щодо яких у сторін кримінального провадження можуть бути різні підходи тлумачення. При цьому, порушення такого обов`язку матиме серйозні наслідки для обвинувачених - від звернення в дохід держави суми внесеної застави до зміни запобіжного заходу на більш суворий. Тому Суд приходить до висновку, що продовження дії обов`язку у тому вигляді, в якому просить прокурор, не ґрунтується на законі, оскільки відсутність чітко встановленого кола осіб (їх ідентифікаційних ознак) може призвести до надмірного обмеження прав обвинувачених.
Також, у контексті вищевикладеного слід звернути увагу, що такий обов`язок може позбавити обвинувачену ОСОБА_8 можливості спілкування з рідною сестрою ОСОБА_26 (дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 ).
Таким чином, враховуючи встановлені у ході розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою факти та обставини, Суд дійшов висновку, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, потерпілого та експертів та інших підозрюваних/обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
На виконання вимог закону Суд розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності існування інших обставини, а саме:
- висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, у разі визнання його винуватим у їх вчиненні, з врахуванням його ролі у вчиненні цих правопорушень, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;
- станом на дату розгляду клопотання обвинуваченому ОСОБА_7 виповнилось 34 роки; стороною захисту до матеріалів клопотання долучено медичну документацію щодо стану здоров`я обвинуваченого, що свідчать про захворювання опорно-рухової, серцево-судинної системи;
- обвинувачений одружений, має троє дітей (доньок 2024, 2019, 2009 року народження), двоє з яких мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, його діти проживають разом із матір`ю на території України, однак самі по собі ці факти не свідчать про міцність соціальних зв`язків в тій мірі, щоб вони могли утримати обвинуваченого від позапроцесуальної поведінки;
- сторонами кримінального провадження не надано суду документів щодо місця працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_7, як і документів про майновий стан обвинуваченого та його родини;
- обвинувачений раніше не судимий, відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру чи висунуте обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення Суду не надано;
- наявний ризик продовження протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 ;
- розмір майнової шкоди, завданий державі, за версією сторони обвинувачення, складає 36 091 348 грн, а солідарна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_7 перед потерпілим ТОВ «НОВАТОР» визначається у частці, пропорційній ступеню його вини, та відповідно до матеріалів кримінального провадження становить 3 067 846,40 грн.
З огляду на викладене, Суд вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 обґрунтоване та підлягає частковому задоволенню. Продовжуючи строк виняткового заходу, Суд виходить з того, що прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які встановлені в ході розгляду даного клопотання. Так, особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується; заяв про взяття на поруки обвинуваченого до Суду не надходило; умови домашнього арешту не запобігають можливості вільного спілкування з особами, стосовно яких може бути встановлено обов`язок утриматись від спілкування у зв`язку з необхідністю запобігти ризику впливу на них. Враховуючи такі обставини, дієвість кримінального провадження не зможе забезпечити і застава як основний запобіжний захід.
Разом з тим, Суд зауважує, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, питання про продовження якого наразі розглядається, не є безальтернативним, оскільки ухвалою суду передбачено його право внести заставу, розмір якої встановлено у сумі 6 056 000 грн. При цьому, Суд виходить з того, що прокурором не доведено, що цей випадок є виключним і розмір застави має бути призначений у розмірі, який перевищує максимальний розмір - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов`язків. Так, зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини «Gafa v. Malta» від 22.05.2018 (заява № 54335/14) зазначено:
«73. Суд зазначає, що тривалість утримання під вартою, про яке йде мова, після надання звільнення під заставу, може викликати питання відповідно до Конвенції (для порівняння, Miкалаускас проти Мальти, № 4458/10, § 122, 23 липня 2013 року - утримання під вартою протягом дванадцяти місяців після звільнення під заставу, і Колаковіч, наведене вище, § 53, - утримання під вартою протягом семи місяців після роз`яснень заявником свого фінансового становища після звільнення під заставу). Дійсно, той факт, що заявник залишався під вартою протягом майже дванадцяти місяців після ухвалення рішення звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави (дивіться, mutatis mutandis, Колаковіч, наведено вище, § 72 ). 75. Суд зазначає, що, незважаючи на те, що тривале утримання під вартою після надання дозволу про звільнення під заставу було обумовлено оскарженими фінансовими умовами внаслідок його неплатоспроможності, на жодному етапі, протягом періоду майже в один рік, під час якого заявник подав декілька клопотань, суди не вважали за потрібне зменшити розмір застави та тим самим надати йому дійсну можливість отримати користь від звільнення під заставу. Під час розгляду справи національними судами не було подано жодних доречних або достатніх підстав, пов`язаних з майновим становищем заявника.».
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7, починаючи з 19.09.2024, тобто протягом майже дев`яти місяців, утримується під вартою; кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, а встановлені судовими рішеннями ризики, передбачені ст. 177 КПК України, протягом часу перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою не зменшилися. У даному випадку, тримання під вартою виправдовується, крім встановлених ризиків, необхідністю проведення певних слідчих та процесуальних дій у виділених кримінальних провадженнях щодо інших підозрюваних, які перебувають у розшуку, про які сторона обвинувачення заявила у своєму клопотанні.
З огляду на викладене Суд вважає доречним з`ясувати питання щодо визначення належного розміру застави. Якщо під час вирішення питання про продовження строку тримання особи під вартою Суд не має права розглядати питання щодо розміру застави, визначеного раніше як альтернативний запобіжний захід для обвинуваченого, необхідно буде визнати, що таке тримання під вартою особи перетворюється для неї на безальтернативний запобіжний захід. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що таке питання є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, тому органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави, в т.ч. під час вирішення питання про необхідність продовження тримання особи під вартою.
З огляду на стадію судового провадження, термін тримання під вартою (понад 9 місяців), обставин, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7, Суд вважає, що достатнім розміром застави, який буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього буде 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тому, Суд, враховуючи викладені вище обставини, вважає за необхідне встановити заставу меншого розміру, а саме 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який не перевищує максимальний розмір застави, визначений КПК України для злочинів такої тяжкості, що у грошовому виразі становить 908 400 грн, що дозволить стримати обвинуваченого від втечі та з такою ж вірогідністю дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду. Також, необхідно зауважити, що прокурором не доведено можливості сплати такого розміру застави самим обвинуваченим чи його родиною.
У разі внесення застави, з врахуванням встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, схову або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, існує необхідність контролю дій та процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим обґрунтованим є покладення обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_7, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
З огляду на обставини, встановлені під час судового засідання, сімейні обставини обвинуваченого, Суд дійшов висновку, що не підтверджено необхідності покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язку «не відлучатися з Київської області, у якій він проживає, без дозволу прокурора або суду».
Підсумовуючи досліджені в ході розгляду клопотання факти та обставини, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданого прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 клопотання, а саме: продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на 60 днів, тобто до 31.07.2025 включно, зменшивши при цьому розмір застави, визначеної обвинуваченому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.11.2024, до розміру, який складає 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 908 400 грн.
Також, Суд дійшов висновку, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які виправдовують подальше продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Тому, Суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, на два місяці, а саме: повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання; за наявності, здати до відповідних органів державної влади, паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право для виїзду з України.
Підсумовуючи, Суд вважає, що покладені на обвинувачену ОСОБА_8 обов`язки у визначеному вище обсязі не є занадто обтяжливими для неї, будуть здатні запобігти реалізації встановлених ризиків і в достатній мірі забезпечать її належну процесуальну поведінку.
Крім того, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків, оскільки прокурор не надав достатніх доказів наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовували б необхідність покладення таких обов`язків.
Вимоги ч. 7 ст. 42 КПК України визначають, що підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді. Відтак, ч. 7 ст. 42 КПК України передбачає обов`язки обвинуваченого, яких він має дотримуватися, з огляду на свій процесуальний статус.
У клопотанні прокурора не наведено конкретних фактів чи доказів, які б свідчили про спроби обвинуваченого переховуватися, впливати на свідків, потерпілих, експертів чи підозрюваних/обвинувачених, наслідком чого виникала б необхідність покладення обов`язків. На переконання колегії, обставини, які викладені в клопотанні прокурора, мають стосуватися безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_9, а не інших підозрюваних/обвинувачених. Окрім цього, обвинувачений добровільно здав закордонний паспорт до Державної міграційної служби та не вчиняв дій, спрямованих на порушення процесуальних обов`язків чи перешкоджання кримінальному провадженню. Те, що ОСОБА_9 скористався своїм правом подачі скарги на дії експертів (через свого захисника), не може свідчити про вжиття заходів впливу на експертів.
Також, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10, поданого в інтересах ОСОБА_9, про повернення застави, оскільки запобіжний захід у вигляді застави не припинив свою дію після закінчення строку покладених обов`язків. Застава є самостійним запобіжним заходом, який забезпечує виконання обвинуваченим усіх процесуальних обов`язків, а не лише тих, що визначені ухвалою.
У постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 26.11.2024 у справі № 308/1220/22 йдеться про те, що згідно з вимогами ст. 182 КПК України та параграфу 1 Глави 18 цього Кодексу не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу. З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки, визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці, та не продовження цих обов`язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким у цьому випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу внесеної застави. Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, пунктів 7-8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави. При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії. Ураховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинялась, а вказаний запобіжний захід діяв як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та виконання ним процесуальних обов`язків, належної процесуальної поведінки, то вимога про повернення застави є такою, яка суперечать меті застосування запобіжного заходу.
Відтак, слід відхилити аргументи захисника про сплив строку дії запобіжного заходу у вигляді застави у зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу, на який його було обрано. Також, варто додати, що аналогічне за змістом клопотання уже розглядалося суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, відповідно до ухвали від 11.02.2025.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182-184, 193-194, 197, 199, 315, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів.
Визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста гривень).
У разі внесення застави у визначеному в ухвалі суду розмірі, вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Сума застави може бути внесена обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України на такий розрахунковий рахунок:
Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259,
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1,
призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього такі обов`язки:
1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, визначити на строк два місяці з моменту звільнення з-під варти. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.
Строк дії ухвали до 31.07.2025 включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 72024000420000021 від 11.11.2024.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_7, захиснику для відома та направити керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_8 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.04.2025, на два місяці, а саме:
1) повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання;
2) за наявності, здати до відповідних органів державної влади, паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право для виїзду з України.
Строк дії обов`язків встановити до 02.08.2025.
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків.
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10, поданого в інтересах ОСОБА_9, про повернення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим ОСОБА_7 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2