- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/4622/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/367/25
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
10 червня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваної ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6, подані на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року щодо застосування до підозрюваної ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням обов`язків у кримінальному провадженні №52017000000000841,
В С Т А Н О В И Л А:
Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з апеляційними скаргами, отриманими 26.05.2025 (направлена електронною поштою 23.05.2025) від прокурора та 27.05.2025 (подана через систему «Електронний суд» 26.05.2025) від захисника. Їх подано відповідно до п. п. 3, 5-1 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчої судді від 21.05.2025, постановлену у відповідності до ст. ст. 182, 183 КПК (т. 5 а. с. 246; т. 6 а. с. 5-12, 16-18, 30-31).
Ухвалою слідчої судді до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 10 000 000 (десяти мільйонів) грн із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 здійснюється за фактами заволодіння земельними ділянками Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України /далі - ДП «ДГ «Дмитрівка»/ та ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» /далі - ДП «НДВА «Пуща-Водиця»/; (2) наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) існують ризики переховування від органу досудового розслідування та суду й впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; (4) більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього; (5) застава у розмірі, яку просив застосувати до підозрюваної прокурор, є завідомо непомірною для неї та визначення її саме у такому розмірі може призвести до її безальтернативного ув`язнення; (6) застава у визначеному розмірі не є завідомо непомірною для підозрюваної та разом із покладеними обов`язками забезпечуватиме її належну процесуальну поведінку й запобігатиме існуючим ризикам.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині розміру застави, визначивши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 001 364 грн, ураховуючи невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки: (1) існують обґрунтовані підстави вважати, що реальний майновий стан підозрюваної значно перевищує її офіційні доходи; (2) вартість земельних ділянок, заволодіння якими інкримінуються особам, у тому числі ОСОБА_7, у даному кримінальному провадженні становить 1 838 100 826,25 грн; (3) члени організованої групи після заволодіння земельними ділянками частково розпорядились ними, отримавши протиправний дохід від їх реалізації на суму 3 125 000 доларів США, які не були віднайдені.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в застосуванні запобіжного заходу, оскільки: (1) не доведено наявність ризиків; (2) є можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу; (3) ухвала в частині покладення обов`язку не відлучатися за межі Київської області помилкова та незаконна.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів, а в задоволенні апеляційної скарги захисника просив відмовити. Проте не заперечував, щоб покладений на ОСОБА_7 обов`язок не відлучатися за межі Київської області включав і м. Київ.
Водночас підозрювана із захисником наполягали на задоволенні апеляційної скарги сторони захисту та відхиленні апеляційної скарги прокурора.
Підозрювана ОСОБА_7 просила задовольнити апеляційну скаргу захисника з мотивів, наведених у ній, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Під час надання оцінки висновкам слідчої судді апеляційний суд виходить із того, що обґрунтованість підозри причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються у кримінальному провадженні №52017000000000841, під сумнів не ставиться.
Так, сторона захисту оспорює наявність ризиків, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу та один з покладених обов`язків.
Водночас сторона обвинувачення оспорює розмір застави, яку визначено як альтернативний запобіжний захід.
В ході апеляційного перегляду встановлено, що наявні факти та інформація згідно з якими ОСОБА_7 могла вчинити кримінальні правопорушення, які їй інкримінуються, а саме, будучи начальником ГУ Держгеокадастру у Київській області /далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області/, шляхом надання доручень та вказівок підлеглим працівникам, забезпечувала прийняття Головним управлінням рішень щодо надання у власність земельних ділянок, які перебували в постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» та ДП «НДВА «Пуща-Водиця», для ведення особистого селянського господарства наперед визначеним та підконтрольним ОСОБА_10 особам, використовуючи положення ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України з метою подальшого продажу набутих у власність підконтрольними особами земельних ділянок та одержання неправомірної вигоди. Адже, у матеріалах провадження наявні докази, згідно з якими ОСОБА_7 причетна до: (1) погодження складеної ОСОБА_11 доповідної записки №688/3-18-0.221 щодо необхідності проведення інвентаризації земельних ділянок на території м. Фастів Київської області та надання йому дозволу на підготовку наказу щодо проведення інвентаризації (т. 1 а. с. 119); (2) підписання наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області «Про проведення інвентаризації» від 03.05.2018 №10-4005/15-18-сг, який став підставою для проведення інвентаризації земель ДП «ДГ «Дмитрівка» та формування новостворених земельних ділянок з цільовим призначенням «землі запасу» (т. 1 а. с. 119-120); (3) підписання договору з ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в особі ОСОБА_10 про надання послуг з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території м. Фастів Київської області від 25.05.2018 №868 (т. 1 а. с. 116-118); (4) підписання наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13.07.2018 №10-6323/15-18-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 1014,6048 га на території м. Фастова Фастівського району Київської області (т. 1 а. с 132-133); (5) підписання наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якими наперед визначеним та підконтрольним ОСОБА_10 особам надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та передачу їм у власність таких ділянок, розташованих на території м. Фастів Київської області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 136-182); (6) підписання наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства у масиві земель державної власності, які знаходилися на праві постійного користування ДП «НДВА «Пуща-Водиця» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», як наслідок наперед визначеним та підконтрольним ОСОБА_10 особам передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в масиві земель, що перебували у ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на праві постійного користування (т. 2 а. с. 1-146).
Крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК). Існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
У ході застосування наведеного підходу щодо наявності чи відсутності ризиків, судом апеляційної інстанції враховується наступне.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується: (1) тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, які кваліфікуються як особливо тяжкі злочини - ч. 5 ст. 191 КК (т. 5 а. с. 1-51); (2) переховуванням ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду, враховуючи її неприбуттям на виклики органу досудового розслідування, незважаючи на дві її поїздки до України у 2022 під час дії воєнного стану (т. 4 а. с. 102-135, 142-150, 162-164); (3) наявністю у підозрюваної міцних соціальних зв`язків на території Федеративної Республіки Німеччина, зважаючи на її перебування на тимчасовому консульському обліку в українському консульстві, офіційне працевлаштування, а також навчання її дітей в Німеччині (т. 5 а. с. 58-61, 154, 155, 179-186, 208); (4) наявністю у ОСОБА_7 фінансової можливості для тривалого проживання за кордоном (т. 4 а. с. 68, 69, 71, 76-97, 99, 99, 101; т. 5 а. с. 156-168).
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що: (1) КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК); (2) ОСОБА_7 обізнана про осіб, які давали показання у кримінальному провадженні, а тому, вона може, використовуючи певні важелі впливу на осіб, які вона могла отримати, займаючи керівні посади ГУ Держгеокадастру у Київській області, впливати як безпосередньо, так і через інших осіб як на свідків, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та на інших осіб, які ще можуть надати показання щодо важливих для кримінального провадження обставин (т. 2 а. с. 150-155); (3) ОСОБА_7 повідомлено про підозру та про зміну повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, скоєних у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції (т. 1 а. с. 30-79; т. 5 а. с. 1-51).
Тому, ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідча суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначила достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими нею доказами, існування встановлених ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_7 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрювана має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, наявність яких правильно встановила слідча суддя.
Також за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідча суддя дійшла правильного висновку, застосувавши запобіжний захід у виді застави.
Надаючи відповідну оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти установленим ризикам. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК).
Отже, інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови існування ймовірності цього, із огляду на доведені під час розгляду клопотання обставини.
Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із дій, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, але вимагає наведення конкретних фактів, котрі у своїй сукупності можуть вказувати на те, що він має реальну можливість вчинити такі дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому.
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою є: (а) домашній арешт; (б) застава; (в) особисте зобов`язання; (г) особиста порука.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що передбачені ч. 1 ст. 178 КПК.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Тобто досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 щодо ОСОБА_7 стосується розслідування обставин вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень й існує ймовірність її притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років (т. 5 а. с. 1-51).
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (45 років), одружена, має двох неповнолітніх дітей (обом по 15 років), матір похилого віку (75 років), відсутність скарг на проблеми зі здоров`ям, відсутність судимості (т. 4 а. с. 67-68, 75; т. 5 а. с. 178-180).
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчої судді про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави зможе запобігти встановленим ризикам, оскільки попередить можливість її переховування від органів досудового розслідування та суду й стримуватиме Приходько від бажання незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
У випадку внесення застави за підозрювану стримуючим фактором від настання ризиків буде загроза звернення відповідної суми в дохід держави.
Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, а також інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою чи застава у визначеному слідчою суддею розмірі, не будуть достатніми запобіжними заходами, адже пов`язані не лише з доступом підозрюваної до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, але й, зважаючи на характер вчинених дій, спосіб їх вчинення, майновий стан підозрюваної та пов`язаних осіб, можуть завадити виконанню завдань кримінального провадження на даній стадії.
Крім того, колегія суддів ураховує, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 здійснюється після того як компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина її було передано правоохоронним органам України, у зв`язку з її перебуванням у розшуку внаслідок переховування від органів досудового розслідування та суду, тобто реалізованого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК. Наведене вказує на схильність підозрюваної не виконувати покладені на неї обов`язки та на підвищений ризик здійснення повторного переховування від органів досудового розслідування та суду (т. 1 а. с. 85-86; т. 5 а. с. 124-127).
Надаючи оцінку правильності визначення розміру застави слідчою суддею, колегія суддів враховує те, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3 абз. 1, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб очевидна неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвела б до подальшого її ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Разом із цим, сума (застави) повинна бути оцінена з врахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
У ході застосування наведеного підходу до обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що: (1) за період 1999-2022 років дохід, нарахований ОСОБА_7 склав 3 945 823 грн, водночас дохід її чоловіка у цей же період склав 614 650 грн (т. 4 а. с. 68, 69). Отриманий на території Німеччини дохід підозрюваної за останні шість місяців склав близько 400 000 грн, а дохід її чоловіка у 2024 - 302 151,41 грн (т. 5 а. с. 156-168); (2) ОСОБА_7 на праві власності належать: (1) автомобіль TOYOTA RAV-4 HYBRID УНІВЕРСАЛ-B, 2019 року випуску, який набутий нею 12.12.2019 за ціною вартістю 973 779 грн (т. 4 а. с. 71); (2) квартира, загальною площею 162.4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; (3) земельна ділянка, загальною площею 0.12 га, кадастровий номер 3222480800:06:008:5012, за адресою: Києво-Святошинський р-н, с/рада Бузівська; (4) квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; (5) гараж, площею 16,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 (т. 4 а. с. 69-70, 99). ОСОБА_12 на праві власності належать: (1) автомобіль TOYOTA RAV4 2016 року випуску, який набутий ним 20.09.2016 за ціною вартістю 897 315 грн (т. 4 а. с. 71); (2) земельна ділянка, загальною площею 0,0889 га, кадастровий номер 3222486200:03:004:6018, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с/рада Софіївсько-Борщагівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 422992632224); (3) двадцять дві (22) земельні ділянки, які розташовані у с. Рожни Броварського р-ну Київської обл. (т. 4 а. с. 76-97, 101). ОСОБА_7 підозрюється у заволодінні шляхом зловживання службовим становищем у співучасті з іншими особами земельними ділянками ДП «ДГ «Дмитрівка» та ДП «НДВА «Пуща-Водиця», вартість яких відповідно до висновків експертів складає 714 769 489,25 грн та 1 123 331 337 грн відповідно (т. 1 а. с. 30-79, 199-215; т. 2 а. с. 41-49; т. 5 а. с. 1-51).
Ураховуючи майновий стан ОСОБА_7 і членів її сім`ї, тривалість досудового розслідування (понад сім років), наявність обґрунтованої підозри щодо її причетності до заволодіння земельними ділянками державних підприємств, сукупна вартість яких складає 1 838 100 826,25 грн, визначений слідчою суддею розмір застави хоч і є досить значним, але, як вбачається з матеріалів справи, не є явно непомірним для підозрюваної.
У той же час твердження прокурора про невідповідність майнового стану сім`ї підозрюваної офіційно задекларованим доходам членів сім`ї враховано колегією суддів при оцінці визначеної суми застави та виключності випадку, зважаючи на те, що її розмір й так перевищує межі, зазначені в абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК. Проте наведених прокурором аргументів не достатньо, щоб дійти висновку про необхідність визначення застави у більшому розмірі, ніж її встановлено оскаржуваним рішенням.
Ураховуючи наведене, сплата визначеної слідчою суддею суми застави, здатна запобігти ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК, оскільки можливість її втрати утримуватиме підозрювану ОСОБА_7 від вчинення відповідних дій.
У ході перевірки доводу сторони захисту щодо доцільності покладення на підозрювану обов`язку не відлучатись не лише із Київської області, а й з м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді судом апеляційної інстанції враховується позиція прокурора, який не заперечував проти зміни обов`язку у відповідній частині, а також не наведення у клопотанні жодного аргументу на підтвердження того, що виїзд за межі м. Києва негативно вплине на проведення досудового розслідування. Тому, в цій частині апеляційну скаргу слід задовольнити.
В іншій частині рішення слідчої судді слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7-9, 132, 176-178, 181, 182, 193, 194, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.
Ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року змінити в частині визначення обов`язку не відлучатися за межі Київської області, виклавши його в такій редакції: «покласти на ОСОБА_7 обов`язок не відлучатися за межі Київської області та міста Київ без дозволу детектива, прокурора та суду».
В іншій частині апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4