Документ № 128028880

Справа № 752/16096/18

Провадження № 1-кп/991/171/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

прокурорів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

обвинуваченої ОСОБА_15,

захисників ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42018000000000687 про обвинувачення

ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки міста Володимир-Волинського Волинської області, яка проживає по АДРЕСА_1, працює старшим експедитором військової частини НОМЕР_1 у званні старшого солдата, має відзнаки від військової частини, є суддею ІНФОРМАЦІЯ_2, увільнена від роботи у зв`язку з мобілізацією, заміжня, з повною вищою освітою,

за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_19 працювала суддею ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОАСК).

У жовтні 2017 року до неї на розгляд потрапила справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вона стосувалася скасування наказу, яким припинено дію ліцензії підприємства на провадження господарської діяльності.

Представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_20 спілкувався по телефону та зустрічався з суддею ОСОБА_19 щодо розгляду цієї справи. Також, вони обговорювали питання одержання грошових коштів суддею за ухвалення рішень у цій справі. А саме, про витребування ліцензійної справи у відповідача у розмірі 2 000 доларів США, призначення експертизи давності підписів у розмірі 3 000 доларів США та прийняття остаточного рішення про задоволення позову в адміністративній справі на користь та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у розмірі 5 000 доларів США.

10.05.2018 ОСОБА_19 прийняла рішення про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_5 оригіналів для огляду та завірених копій усіх матеріалів ліцензійної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У цей же день, вона одержала від ОСОБА_20 узгоджену ними суму в розмірі 2 000 доларів США.

Сторона обвинувачення інкримінує обвинуваченій вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

ОСОБА_19 з обвинуваченням не погоджується. Сторона захисту стверджує, що правоохоронцями у цьому кримінальному провадженні було здійснено провокацію злочину, а частина доказів сторони обвинувачення є неналежними та недопустимими.

Отож, в цьому кримінальному провадженні суд має з`ясувати такі питання:

I. Чи винна ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України?

II. Якщо так, то яке покарання буде справедливим для неї?

III. Що належить вчинити з речовими доказами, документами та заходами забезпечення кримінального провадження? На кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі?

Нижче суд надасть відповідь на кожне з них.

I. Чи винна ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України?

Суд переконаний, що докази поза розумним сумнівом свідчать, що ОСОБА_19 є винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення нею в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).

Аналіз ч. 1 ст. 11 та ч. 3 ст. 368 КК України, в розрізі формулювання висунутого обвинувачення, вказує на те, що відповідальність за ч. 3 ст. 368 КК України настає, зокрема, якщо доказами поза розумним сумнівом підтверджено, що:

a. ОСОБА_19 є службовою особою, яка займає відповідальне становище;

b. за вчинення нею будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду

с. вона одержала грошові кошти для себе;

d. які є неправомірною вигодою;

e. з використанням наданої їй влади та службового становища;

f. при цьому її дії повинні бути винними.

Підтвердження доказами (належними, допустимими та достовірними) кожного з наведених елементів поза розумним сумнівом свідчитиме про доведення вини обвинуваченої. Відсутність таких доказів щодо якогось з елементів вказуватиме на невинуватість особи або ж на необхідність, за певних умов, перекваліфікації її дій.

Отож, далі суд перевірятиме, чи доведено прокурором доказами кожен з елементів, відображаючи лише ті з них, які ними підтверджено.

a. ОСОБА_19 є службовою особою, яка займає відповідальне становище, суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

Відповідно до пункту 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статті 368 цього Кодексу є особи, які постійно здійснюють функції представників влади.

Судову владу реалізовують судді (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Окрім того, в тому числі судді, є службовими особами, які займають відповідальне становище (пункт 2 примітки до ст. 368 КК України).

Отож, суддя згідно з наведеними нормами, є представником судової влади та службовою особою, що займає відповідальне становище.

Указом Президента України від 13.05.2009 ОСОБА_19 призначено на посаду судді ОАСК строком на п`ять років [доказ 31, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ]. 05.06.2009 її зараховано до штату цього суду [доказ 55]. 10.07.2009 вона склала присягу судді [доказ 56].

Згодом, Указом Президента України від 28.09.2017 її призначено безстроково на посаду судді цього ж суду [доказ 32, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Отож, ОСОБА_19 будучи суддею, здійснювала функції представника судової влади та на час описаних у обвинувальному акті подій, була службовою особою, яка займає відповідальне становище.

b. ОСОБА_19 мала витребувати ліцензійну справу у відповідача, призначити експертизу давності підписів та прийняти остаточне рішення про задоволення позову в адміністративній справі на користь та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

У жовтні 2017 року в провадження судді ОСОБА_19 потрапила справа № 826/16498/16 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправним та скасування наказу № 362 [докази 40, 41, 42, показання свідка ОСОБА_21 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Це товариство займалося підприємницькою діяльністю у сфері утилізації небезпечних відходів. Воно мало ліцензію на здійснення такої діяльності, яку видало ІНФОРМАЦІЯ_5 . Цим міністерством у 2016 році проведено перевірку ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 . За її результатами, на підставі наказу було скасовано ліцензію підприємства на ведення господарської діяльності. ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулося до регуляторної служби, а далі з позовною заявою до адміністративного суду з проханням скасувати такий наказ. Правова позиція підприємства зводилася до того, що акт, який ліг в основу наказу, не складався безпосередньо під час проведення перевірки, а з`явився значно пізніше та був сфабрикований. У процесі розгляду справи, була потреба призначити експертизу давності підписів (адже особи, які підписували акт відмовилися давати показання у якості свідків щодо часу його підписання). Також, була необхідність витребувати у міністерства ліцензійну справу [показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ].

Інтереси ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в суді спочатку представляла ОСОБА_23, а з лютого-березня 2018 року представляти інтереси почала ОСОБА_22 . Остання брала участь у судових засіданнях під головуванням ОСОБА_19 [показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_24 приділяв цій справі особливу увагу, адже від її розгляду залежала подальша господарська діяльність підприємства. В процесі розгляду справи, він почав помічати халатне відношення юристів до своєї роботи. А тому, почав контролювати їх, активно вникав у суть справи, цікавився результатами судових засідань [показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ].

ОСОБА_24 потрібна була альтернативна точка зору у цій справі та думка щодо дій юристів. А тому, в цій справі йому почав допомагати його знайомий ОСОБА_20, який займався й іншими справами підприємства. Останній почав надавати свої рекомендації та консультації (поради), його точка зору була переконливою, а тому, директор прислухався до таких порад. ОСОБА_24 надавав ОСОБА_20 певні документи, що стосувалися розгляду справи. Також, він розповідав ОСОБА_20 про результати судових засідань. При цьому, ОСОБА_20 не був знайомий з юристами та ніяк не взаємодіяв з ними напряму [показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_20 ].

Спочатку ОСОБА_20 мав доручення від директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_24 . За ним він мав право представляти інтереси підприємства і вести від його імені справи з будь-яких питань, зокрема, в усіх державних установах, будь-яких інших органах влади та управління; укладати договори та угоди в його сфері діяльності; подавати та підписувати заяви, бланки, листи тощо; одержувати майно; розписуватися і здійснювати інші законні дії. Таке доручення було надане 26.01.2018 [доказ 16, показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_20 ].

У подальшому, 21.03.2018 ОСОБА_20 прийнято на роботу до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на посаду заступника директора з комерційних питань [докази 15, 71]. Вже як працівнику підприємства, йому також було надано доручення представляти інтереси товариства з такими ж повноваженнями [доказ 14].

На початку весни 2018 року ОСОБА_24 попросив ОСОБА_20 дізнатися наступну дату судового засідання. У останнього був номер судді ОСОБА_19, і він їй дзвонив декілька разів, але не додзвонився. Далі, він приїхав в суд, зайшов у двір і побачив там суддю. Вони обговорили питання щодо дат судових засідань [показання свідка ОСОБА_20 ].

У наступну їх зустріч, ОСОБА_19 висловила прохання надати їй гроші в загальному розмірі 10 000 доларів США. Передача грошей повинна була відбуватися етапами в залежності від вирішення конкретних питань і їх результатів та кінцевого рішення у справі [показання свідка ОСОБА_20 ].

Зрозумівши, що з нього вимагають неправомірну вигоду, 26.03.2018 ОСОБА_20 звернувся зі заявою про вчинення злочину. У ній він повідомив, що в ході розгляду справи в суді, суддя ОСОБА_19, при особистому спілкуванні з ним, вимагає передачі їй грошей за задоволення заявлених клопотань [доказ 9, показання свідка ОСОБА_20 ]. Цього ж дня, відповідні відомості внесено до ЄРДР [доказ 7].

Зранку 29.03.2018 ОСОБА_20 зателефонував до ОСОБА_19 та запитав чи є можливість зустрітися в цей день увечері. На це, ОСОБА_19 погодилася [докази 37, 38, 68, 69, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

29.03.2018, у період часу з 19:42 по 20:16 в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відбулася зустріч між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Вони обговорили питання розгляду справи - строки розгляду, наступні дати судових засідань, можливість призначення експертизи та витребування ліцензійної справи за ініціативою суду, питання встановлення судового контролю та інші пов`язані питання.

Зокрема, під час цієї зустрічі, у них відбулася розмова щодо призначення експертизи та витребування ліцензійної справи. ОСОБА_19 сказала - «… ми з вами говорили, два моменти було, було три … було три моменти, ми говорили, відмовити у скасуванні - залишити забезпечення, експертиза і притягнути. Експертиза я зразу казала, що вже». ОСОБА_20 сказав - «Давайте мы вернемся может быть потом». На це, ОСОБА_19 відповіла - «Да, сто процентів можна вернутися в принципі за ініціативою моєю власною, ось».

Також, з розмови та інших наявних у справі доказів є очевидним, що в цій справі у 2016 році виносилася ухвала про забезпечення позову про зупинення дії наказу міністерства про анулювання ліцензії. Однак, ця ухвала не виконувалася. ОСОБА_20 повідомив про це суддю. ОСОБА_19 сказала, що потрібно було одразу ж після цієї ухвали встановлювати судовий контроль з її виконання, а якщо зразу цього зроблено не було, то зараз цього зробити вже не можна. Також, вона додала - «Зараз, через два роки, це треба встановлювати через додаткове рішення … я не маю права зараз встановлювати судовий контроль». Окрім цього, в розмові ОСОБА_20 запитав, чи можна витребувати ліцензійну справу. ОСОБА_19 повідомила, що може витребувати її за власною ініціативою. Вона сказала - «да, да … абсолютно. Це докази … в цій ліцензійній справі інформація, яка зокрема і заява з усіма додатками, яка подавалася вами, коли ви зверталися видати вам ліцензію … Я за власною ініціативою можу поставити питання. Дивіться, мені необхідно побачити заяву з усіма додатками, яка вами подавалася станом на момент, коли ви звернулися видати вам ліцензію … І надайте мені будь-ласка всю ліцензійну справу і в них не буде підстав відмовити … І навіть знаєте, так, щоб не кидалося в очі, що я іду на поводу за вашими клопотаннями, я це можу сама зініціювати … Не треба клопотань. Я сама тоді краще, щоб не видно було, що я на поводу. Ось, я сама про це скажу тоді». Далі, ОСОБА_20 дав ОСОБА_19 лист паперу, на якому викладено стратегію дій товариства в цій справі. В ньому містилося три пункти: 1) щодо застосування до міністерства заходів процесуального примусу за невиконання ухвали про забезпечення позову про зупинення дії наказу про анулювання ліцензії та зобов`язання подати відповідачем звіт про виконання такої ухвали; 2) щодо клопотання про витребування доказів - ліцензійної справи; 3) щодо призначення експертизи давності підписів на акті перевірки. Щодо першого пункту, то як ОСОБА_19 казала раніше, цього не можна зробити. По другому пункту, вона підтвердила, і як раніше казала, може зробити це за власною ініціативою. Щодо третього питання суддя сказала - «А це потім наприклад почнемо слухати. Почнемо слухати … Дивіться, це сторона зобов`язана завчасно подати таке клопотання, а суд, за своєю ініціативою не перешкоджає йому ніхто, нічого, він може на будь-якій стадії вирішити, а от мені, я бачу недостатньо тих доказів. Я вважаю, таки за необхідне, зробити експертизу ... Але, це треба хоча б почати слухати, щоб хоча б зорієнтуватися, побачити. А от для цього потрібно ліцензійну справу. А в ліцензійній справі я так розумію, що теж все має бути … Треба спочатку зібрати все це, а тоді оці журнали хай вони дадуть, оці по відрядженнях, ліцензійну справу. Далі ми почнемо слухати, хто, що як розказує і далі, я зорієнтуюсь з приводу експертизи. Тобто, питання експертизи, ми його відкладаємо в жодному випадку» [докази 17, 65, 66, 70, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Також, під час зустрічі 29.03.2018 між ОСОБА_19 та ОСОБА_20, обговорювалося питання одержання грошових коштів. Під час розмови ОСОБА_19 сказала - « Треба ще буде тягнути, ну в принципі, ви розумієте все у ваших руках, якщо з вашого боку буде, як то кажуть, як кажуть (постукала по тарілці виделкою) ось ці моменти, тобто питань немає ж, але якщо подумати, я по тих ділах, ну, що у нас залишилося, по суті у нас залишилося питання по свідках, ну я розумію, що дівчини не буде». Через деякий час, ОСОБА_20 сказав - «Как вам, я там в прошлый раз как бы я вот хотел шоб вы тоже, ну как мы договорились, в 2 этапа, так-то обозначьте, что б я». На це, ОСОБА_19 відповіла - «Ви зрозумійте, що краще як ви цю ситуацію, я ж не можу прогнозувати розумієте, я от, робота специфіка така, що мені те що дають, я те оцінюю, а от прогнозувати розумієте глибину оцю всю суть, хто як надумав, от запропонували от кажу ні, ні, ні, і до мене коли на роботу приходять, то я ж бачу те що дають і я кажу, правильно, чи неправильно. А от так порадити, справді, ви знаєте». ОСОБА_20 сказав - «Скажите, а вот как вот этот вопрос получается он как и в прошлый раз, вы ну вот чтоб сразу». На це, ОСОБА_19 відповіла - «Знаєте, так чесно скажу, как хотите, как, смотрите как получается, но вот, не могу уже говорить в общем, вот так вот, как у вас получается пожалуйста вот так вот». Далі в розмові ОСОБА_19 каже - «Я просто знаете как честно говоря, ну мне не совсем удобно говорить, но я подумала что вот за тот первый факт, вот что вы говорили, первый так вот, вот так вы говорили и последний конечно так вот, а этот промежуточный я даже как то о них не думала и не предполагала что они будут вот, потом я уже сказала шо может быть шота еще, поэтому ну вот». Далі, в розмові вона сказала - «Там дальше сориентируемся, может что-то придумать, вы понимаете вот издержки как я говорю, дают оценила, вот сказала можно или не можно…». За результатами цієї зустрічі, вони погодили суму неправомірної вигоди за вирішення кожного питання. За витребування ліцензійної справи - 2 000 доларів США, за призначення експертизи - 3 000 доларів США [докази 17, 65, 66, 70, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

03.04.2018 о 14:59 ОСОБА_20 зателефонував до ОСОБА_19 та нагадав, що попередньо вони домовлялися про зустріч. Приблизно через годину вони по телефону домовилися про зустріч приблизно о 18:00 год. О 17:46 год по телефону вони домовилися зустрітися біля місця роботи судді, а приблизно через 25 хвилин ОСОБА_19 повідомила, що вже виходить до ОСОБА_20 [докази 37, 38, 68, 69, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

03.04.2018 у період часу з 18:15 по 18:34 на вулиці Великій Васильківській, відбулася зустріч між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Вони обговорили питання розгляду справи - наступні дати судових засідань, можливість закінчити підготовче судове засідання, питання витребування ліцензійної справи та інші питання пов`язані з розглядом цієї справи в суді.

Під час цієї зустрічі, ОСОБА_19 сказала ОСОБА_20 - «… ми можемо закінчити підготовче наприклад, якщо ми можемо закінчити підготовче, але, ну в принципі, я ще ж хочу доказ витребувати, ліцензійну справу, то я можу, якщо витребовувати докази, то це треба робити все в підготовчому засіданні …». Далі вона сказала - «А вони повинні, значить дивіться, я їм даю строк, п`ятиденний строк для надання суду цих доказів. Якщо їх немає, вони зобов`язані мені викласти мотиви, чому його немає. Вони мені зобов`язані надати пояснення, чому немає цього. Наприклад, на мене, я би, я би завтра витребувала цю ліцензійну справу з тим, щоб вони мені її дванадцятого, я наприклад прогнозую, одинадцятого у мене день зайнятий … з ранку до вечора. Значить, я на дванадцяте … Так от дивіться, на дванадцяте я його витребую, от завтра я його витребую, щоб вони надали дванадцятого, а дванадцятого ми зорієнтуємося. Якщо вони нададуть - нададауть, не нададуть вони повинні надати пояснення … але не надали, це ж не на їхню користь, це їм гірше ж, що не надали, тому що вони не можуть підтвердити свою правоту». Також, у розмові ОСОБА_19 сказала - «… Ну витребуємо ліцензійну справу, дадуть, добре, ви собі пропрацюєте. Не дадуть, вони скажуть, пропала, немає. Ну пропала немає, так я пояснюю, це на вашу користь, це на вашу користь». В подальшому, на запитання ОСОБА_20 щодо можливих результатів розгляду справи, ОСОБА_19 сказала - «У вас там нормальная позиция. Я вообще не понимаю почему вы вот это вот тяните. Мне кажется, лучше б было решить дело по сути … Но так как я смотрела, там такое может быть, знаете, соломоново решение - не вашим не нашим, і скасувати наказ і … Там в принципі, ну нормально виходить на вашу позицію. От так як я дивилася попередньо, то там можна витягнути на вашу позицію і це буде простіше ніж тягнути цю справу … Я не вижу смысла вообще тянуть честно вам говорю» [доказ 66, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Також, під час зустрічі 03.04.2018 між ОСОБА_19 та ОСОБА_20, обговорювалося питання одержання грошових коштів. Так, ОСОБА_20 сказав - «ОСОБА_94 … Посмотрите, мы прошлый раз остановились на двух тысячах долларов … Давайте так, давайте как вам удобно, но в принципе я могу и в гривнах передать вам, округлить там каким то образом … Что б вы не волновались». На це, ОСОБА_19 ствердно відповіла - «Давайте так, я не волнуюсь» та запропонувала за всі рішення «віддячити» разом вкінці - «Я вообще не волнуюсь по этому поводу, я понимаю вы человек серьезный. Давайте так, вот в конечном результате … Давайте так вот, на что вы рассчитываете, в конце вот, отблагодарите меня, что б мы не бегали, с вами не встречались». ОСОБА_20 запропонував поетапну передачу грошових коштів, адже було невідомо коли в справі буде кінцеве рішення і ОСОБА_19 погодилася з цим. Так, ОСОБА_20 сказав - «Конец этот может быть неизвестно когда. А если вы вот 5-го числа назначаете на 12-е, 12-го мы рассмотрели … Мы с вами увиделись. Я рассчитался, как угодно. Потому что сейчас что-то такое с долларом твориться. То падает, сейчас на праздники опять скакнет. Я могу в гривнах». ОСОБА_19 на це відповіла - «Да не вопрос, в общем сами решайте как. Я вам говорю». Далі в розмові, ОСОБА_20 сказав - «Вы сказали - я сделал. Давайте будем это так соблюдать, изначально было названо изначально 5 …». ОСОБА_19 погодилася з цим та нагадала, що раніше мова йшла про 5 000 доларів США напочатку та 5 000 доларів США вкінці. Вона сказала - «Не, ну вы говорили 5 вначале, 5 в конце, если на то пошло. Помните, как вы говорили …» [доказ 66, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Отож, між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 відбувалося спілкування, під час якого, вони обговорювали послідовність розгляду справи та необхідні процесуальні дії в ній. Було вирішено спочатку витребувати ліцензійну справу у відповідача. За це було погоджено одержання суддею 2 000 доларів США. Водночас, суддя пропонувала зробити це за власною ініціативою без клопотань зі сторони позивача, щоб у відповідача було менше підозр у її безсторонності та неупередженості. Вже після витребування ліцензійної справи, було погоджено вирішити питання з приводу призначення експертизи давності підписів. За це ними було погоджено одержання суддею 3 000 доларів США. Також, ОСОБА_19 вказувала на те, що затягувати розгляд справи немає необхідності, адже кінцеве рішення у справі буде на користь позивача. За це ними було погоджено одержання суддею 5 000 доларів США.

Після цих зустрічей, два судових засідання у справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було відкладено. Зокрема, розгляд справи, призначений на 05.04.2018, відкладено до 12.04.2018 через перебування судді ОСОБА_19 на лікарняному [докази 40, 48, 49, 57, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

А судове засідання, призначене на 12.04.2018, відкладено на 10.05.2018 через технічні несправності системи [докази 40, 50, 51, показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Про такі відкладення ОСОБА_19 щоразу повідомляла ОСОБА_20 по телефону та у застосунку «Telegram». Також, ОСОБА_20 повідомив суддю про подання клопотання про витребування ліцензійної справи [докази 13, 18, 37, 38, 58, 68, 69, 98].

07.05.2018 вони домовилися зустрітися 10.05.2018 після обіду. Суддя сказала про необхідність уточнити деякі питання у застосунку «Telegram». Пізніше, ОСОБА_19 подзвонила ОСОБА_20 і між ними відбулась телефонна розмова [докази 37, 38, 58, 68, 69, 98, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

10.05.2018 в судовому засіданні, суддею ОСОБА_19 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання про витребування ліцензійної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » [докази 24, 40, 52, 53, 54, показання свідка ОСОБА_26 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Отож, за неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США ОСОБА_19 мала ухвалити рішення про витребування ліцензійної справи у відповідача, що фактично вона й зробила у судовому засіданні 10.05.2018. Також, вона повинна була призначити експертизу давності підписів та отримати за це 3 000 доларів США. Потім, ОСОБА_19 мала прийняти остаточне рішення на користь ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 та одержати за це неправомірну вигоду у розмірі 5 000 доларів США. А всього за ці рішення - 10 000 доларів США.

Разом з тим, у обвинувальному акті вказано про те, що ОСОБА_19 одержала неправомірну вигоду за вчинення нею дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду.

Однак, суд не може погодитися з таким формулюванням обвинувачення та вважає за необхідне змінити його, у зв`язку з наступним.

У статті 368 КК України зазначається про дві групи суб`єктів в інтересах кого, службова особа повинна вчинити (або не вчинити) певні дії:

1) в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду;

2) в інтересах третьої особи.

Третя особа, в інтересах якої винний за неправомірну вигоду має вчинити певні дії з використанням наданої йому влади чи службового становища - це будь-яка особа (окрім того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду), зокрема, й юридична особа. Отож, ця норма передбачає також ситуацію, коли одна особа надає неправомірну вигоду, однак, дії, які службова особа виконує, стосуються інтересів зовсім іншої особи.

І хоча ОСОБА_20, який надав неправомірну вигоду судді був працівником та представником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », дії, які вчинила та повинна була вчинити ОСОБА_19, безпосередньо стосуються інтересів юридичної особи - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а не фізичної особи - ОСОБА_20 .

Отож, ОСОБА_19 мала вчинити дії в інтересах третьої особи, а саме ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

c. ОСОБА_19 одержала грошові кошти для себе

Одержання передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди.

10.05.2018 о 14:29 ОСОБА_20 у застосунку «Telegram» повідомив ОСОБА_19, що планує випити кави о 16:00, тим самим запропонував останній зустрітися. На це, ОСОБА_19 погодилася і відповіла - «Ок» [докази 34, 58, 98]. У цей же день, о 16:28 ОСОБА_20 у застосунку «Telegram» вказав ОСОБА_19 про зустріч у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на другому поверсі, адже в попередньому місці (в якому вони до цього зустрічалися) був ремонт. На це, ОСОБА_19 відповіла «Через 15 мин» [докази 34, 58, 98, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

У цей же день, складено протокол ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів. Під час цієї слідчої дії, оглянуто грошові кошти у сумі 2 000 доларів США (20 купюр по 100 доларів США) з відповідними серіями та номерами. Далі, на копіювальному апараті виготовлено 5 аркушів формату А4 з копіями вказаних купюр. Потім з обох сторін вони оброблені спецхімпрепаратом «Промінь-1», що в ультрафіолетовому світлі світиться світло-зеленим кольором та при дотику залишає сліди аналогічного кольору. Після цього, грошові кошти надано ОСОБА_20 [докази 29, 70, показання свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_20 ].

10.05.2018 у період часу з 17:02 по 17:29 в закладі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відбулася зустріч між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Остання повідомила, що закінчила розглядати клопотання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а сам розгляд відбувся «нормально». Далі, вони обговорили питання - щодо подальшого розгляду адміністративної справи, наступні дати судових засідань. Також, вона вказала про можливість розглянути справу по суті у липні та запропонувала, щоб юристи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » написали проект рішення у справі, однак, далі вказала, що сама напише рішення у справі. Потім, в процесі розмови, ОСОБА_20 почав діставати гроші із своєї сумки. ОСОБА_19 помітила це, і сказала - «А может, вы будете выходить, может, в машине лучше». Одразу після цього, о 17:16 год ОСОБА_20 над столом передав в руки ОСОБА_19 кошти та сказав - «Тут два, как мы это вот. Остальное мы». Остання, тримаючи гроші в правій руці нижче рівня стільниці столу, засмутилася щодо вибраного ОСОБА_20 варіанту передання грошей, адже в ресторані могли бути камери, які могли зафіксувати момент передачі грошей. Вона сказала - «Боже, что вы делаете, ОСОБА_90? … Я по поводу того, тут камеры, все остальное … ОСОБА_90, вы зря так делаете, нельзя так делать. Боже, ну вы же взрослый человек … Все, кошмар конечно, ОСОБА_90 … Я не знаю, что здесь вот. Но не может не быть камер здесь, ОСОБА_90 … Вы не читаете новости, и не смотрите ту хронику, потому что она вам неинтересна. А я читаю и смотрю … Плохую для нас хронику … Вы хоть бы их в конвертик засунули. Как маленький ребенок. Мне вас учить. Или в бумажку какую-то … Ладно. Будем надеяться, что все хорошо …». Далі, вона правою рукою переклала гроші та затиснула їх обома колінами. Приблизно через дві хвилини, вона лівою рукою взяла свою сумочку, яка знаходилася поруч з нею на дивані та перемістила її нижче рівня столу, а правою рукою взяла гроші та поклала їх до свої сумочки, яку поставила назад на диван. О 17:29 год вони закінчили розмову та попрощалися [докази 63, 64, 67, 70, показання свідків ОСОБА_31, ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Цього ж дня, з 17:38 по 19:17 проведено обшук службового кабінету судді ОСОБА_19 . Остання добровільно дістала зі своєї сумочки та надала грошові кошти у сумі 2 000 доларів США (20 купюр по 100 доларів США) з відповідними серіями та номерами. Застосовуючи ультрафіолетовий ліхтар, виявлено, що кожна з купюр має відблиск світло-салатового кольору [докази 23, 25, 33, 70, 99, 100, показання свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28 ].

У зв`язку з тим, що гроші були помічені спеціальною хімічною речовиною, для виявлення на тілі, зокрема, руках ОСОБА_19 слідів кримінального правопорушення, було вирішено провести її освідування [доказ 26]. Під час проведення освідування, на обох руках ОСОБА_19 (пальцях та долонях) під променями ультрафіолетового ліхтаря виявлено сліди світіння світло-салатового кольору. Такі ж сліди виявлено і на штанах малинового кольору, в які суддя була одягнута [докази 27, 28, 100, 101, 102, показання свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28 ].

Відповідно до висновку експерта від 07.06.2018 № 92/5 за результатами проведення криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів на наданих на дослідження 20 грошових купюрах номіналом по 100 доларів (із відповідними серіями та номерами), паперових фільтрах зі змивами та штанах ОСОБА_19 виявлено нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини «Промінь-1» [доказ 35].

Отож, 10.05.2018 о 17:16 ОСОБА_19 безпосередньо одержала від ОСОБА_20 для себе грошові кошти у сумі 2 000 доларів США.

d. Грошові кошти, які одержала ОСОБА_19 є неправомірною вигодою

Згідно з приміткою до ст. 3641 КК України у статті 368 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти, зокрема, грошові кошти, які одержують без законних на те підстав.

Як було встановлено вище, ОСОБА_19, на момент згадуваних подій, була суддею ОАСК та одержала від ОСОБА_20 2 000 доларів США.

Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 1 та ч. 2 ст. 135 згаданого Закону).

Окрім того, у відповідності до ч. 2 ст. 54 цього ж закону, суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Отож, оскільки ОСОБА_20 не є розпорядником коштів Державного бюджету України, відсутні відомості про те, що ОСОБА_19 могла отримати кошти у зв`язку зі здійсненням нею викладацької, наукової чи творчої діяльності, грошові кошти в сумі 2 000 доларів США ОСОБА_19 одержала без законних на те підстав, тому вони є неправомірною вигодою.

e. дії, про вчинення яких ОСОБА_19 домовилась вчинити з ОСОБА_20, розглядаючи адміністративну справу та постановляючи ухвалу про витребування ліцензійної справи, вчинила та мала вчинити з використанням наданої їй влади

Використання службовою особою влади чи службового становища передбачає використання тих повноважень, якими службова особа наділена у зв`язку із зайняттям нею певної посади або здійсненням певної діяльності. Така особа діє в сфері своєї компетенції, вчиняє дії, які вона в принципі має повноваження вчиняти, перебуваючи на відповідній посаді (п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про хабарництво»).

Використання службового становища - це використання своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою.

Використання влади - це використання повноважень і можливостей службовою особою, яка є представником влади.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. 129 Конституції України судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), в редакції станом на час вчинення злочину:

головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи (ч. 3 ст. 196 КАСУ);

суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАСУ);

учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 80 КАСУ);

про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАСУ);

процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 241 КАСУ);

в ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку (ч. 2 ст. 248 КАСУ);

суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ст. 102 КАСУ);

про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ст. 103 КАСУ);

судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 241 КАСУ); суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 243 КАСУ); рішення приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу (ч. 2 ст. 243 КАСУ); під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ч. 1 ст. 244 КАСУ); при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1 ст. 245 КАСУ).

10.05.2018 ОСОБА_32 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_5 ліцензійної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » [докази 24, 40, 41, 42, 43, 44, 47, 52, 54, показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Також, як більш детально зазначено у пункті b. цього вироку, за неправомірну вигоду ОСОБА_19 повинна була призначити експертизу давності підписів та прийняти остаточне рішення на користь позивача ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Розглядаючи вказану адміністративну справу та постановляючи ухвалу про витребування ліцензійної справи, суддя ОСОБА_19 діяла як суд та керувалася нормами КАСУ.

До кола її повноважень входило: призначення судових засідань, керування їх ходом, забезпечення додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав, витребування доказів у справі, призначення експертизи у справі, закінчення судового розгляду справи та ухвалення рішення, зокрема, про задоволення позову повністю або частково.

Дії, які ОСОБА_19 вчинила та повинна була виконати за неправомірну вигоду входили до її компетенції.

Отож, ОСОБА_19, будучи представником судової влади використовуючи свої суддівські повноваження і можливості, розглядаючи згадану адміністративну справу та постановляючи ухвалу про витребування доказів у справі, використала надану їй владу.

Разом з тим, у обвинувальному акті вказано про те, що ОСОБА_19 одержала неправомірну вигоду за вчинення нею дій з використанням наданої їй не лише влади, а й службового становища.

Однак, суд не може погодитися з таким формулюванням обвинувачення та вважає за необхідне виключити його, у зв`язку з наступним.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.11.2023 у справі № 991/3966/20 детально проаналізувала співвідношення між формами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, тобто зловживанням владою та зловживанням службовим становищем.

У рішенні Верховний Суд зазначає наступне: законодавець визначив дві альтернативні форми суспільно небезпечного діяння у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, а саме:

- зловживання владою, тобто використання службовою особою влади всупереч інтересам служби;

- зловживання службовим становищем, тобто використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби.

Суб`єктом зловживання владою є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а суб`єктом зловживання службовим становищем - ті особи, які обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.

Тобто суб`єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, є службова особа, яка може бути або представником влади, або іншою службовою особою.

Представники влади відрізняються від інших категорій службових осіб публічного права тим, що мають право висувати вимоги та приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх підлеглості або відомчої приналежності, здійснювати інші владні повноваження.

Попри те, що зловживання владою та зловживання службовим становищем визначені як об`єктивна сторона в межах однієї статті закону України про кримінальну відповідальність, ці діяння є альтернативними. Пред`явлене особі за цими діяннями обвинувачення повинно бути конкретним та містити чіткий виклад об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення.

І хоча ОСОБА_19 обвинувачується за ст. 368 КК України, однак в диспозиції цієї норми також йдеться про вчинення дій службовою особою з використанням наданої їй влади чи службового становища.

А тому, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 991/3966/20 щодо розмежування понять «використання влади» та «використання службового становища» суд уважає релевантними у даному випадку.

Отож, ОСОБА_19, будучи суддею, здійснювала функції представника судової влади. При цьому, вона не поєднувала здійснення своїх функцій представника влади із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Тобто, вона не керувала певним колективом чи напрямком діяльності тощо.

Отож, ОСОБА_19 одержала неправомірну вигоду за вчинення нею дій з використанням наданої їй влади.

f. Дії ОСОБА_19, що полягали в одержанні неправомірної вигоди є винними

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК України).

Аналіз диспозиції частин 1 та 3 статті 368 КК України дає можливість зробити висновок, що суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Неможливо отримати неправомірну вигоду необережно.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки.

Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії. Під час вчинення злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкода, яка буде заподіяна об`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.

А під бажанням слід розуміти прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

Іншими словами, сторона обвинувачення повинна довести, що ОСОБА_19, отримуючи неправомірну вигоду, усвідомлювала суспільно небезпечний характер вчинюваних нею дій, передбачала їх протиправні наслідки, а також бажала їх настання.

Про наявність усвідомлення та передбачення ОСОБА_19 суспільної небезпеки одержання нею неправомірної вигоди та бажання вчинити це, свідчать фактичні обставини справи.

Доказами встановлено, що ОСОБА_19 допускала позапроцесуальне спілкування з заступником директора з комерційних питань ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_20 щодо розгляду адміністративної справи, яка перебувала в її провадженні. Таке спілкування відбувалось по телефону, а також під час особистих зустрічей без присутності інших осіб. Водночас, ОСОБА_19 кожного разу активно підтримувала такі розмови. І хоча ОСОБА_20 не був безпосереднім учасником судових засідань, ОСОБА_19 розуміла, що він має пряме відношення до товариства, яке було позивачем у цій справі [докази 13, 18, 34, 37, 38, 58, 63, 64, 66, 67, 68, 69, 70, 98, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

У телефонних розмовах, у більшості випадків, вони лише домовлялися про особисті зустрічі, визначали оптимальний час для таких зустрічей та визначали місце їх проведення.

Так, під час їх зустрічі 29.03.2018, ОСОБА_19 сказала - «Ну от ввечері вот так вот мені вот ми вже знаємо де як кажуть, в час приблизно вот в такий же самий і місце вже можна і не говорити і так зрозуміло, ось по часу ми уточнимо, ось наприклад за 20 хвилин ви телефонуєте і я вечерком так зможу».

Також, ОСОБА_19 по телефону повідомляла причини відкладення розгляду справи, попереджала про неможливість проведення судових засідань. Вона шукала безпечні способи для спілкування з ОСОБА_20 по телефону та перевіряла чи встановлений у нього на телефоні застосунок Телеграм.

Так, під час зустрічі 03.04.2018, вона зауважила - «Я смотрю вас в Телеграме нет. Нет вас в Телеграме? … Телеграм это хороший вариант общаться, потому что вот … Хоть немцы контролируют, но не наши контролируют. Поэтому конечно жалко, что в телефоне нет». ОСОБА_20 заспокоюючи її, зауважив, що вони ж не обговорюють важливих питань по телефону - «В общем то по телефону мы ничего не говорим. Да-да, нет-нет». ОСОБА_19 погодилась з цим та сказала - «Ну да. Ничего не говорим. Вышла, так вышла себе. Да. Значит все». Разом з тим, після цієї розмови, ОСОБА_20 установив у себе на телефоні застосунок Телеграм, а вже з 05.04.2018 почалося їх спілкування у вказаному застосунку. В телефонній розмові, яка відбулася 07.05.2018 ОСОБА_19 повідомила ОСОБА_20 про необхідність уточнити деякі питання, однак, сказала, що зробить це в застосунку Телеграм та пояснила - «потому что так не хочу». Далі вона повторила - «Нет, нет, нет. Ну я просто хотела по поводу своих действий, как говорят, некоторые моменты уточнить вот … По Телеграм чуть позже, потому что занята сейчас получается» [докази 13, 18, 34, 37, 38, 58, 66, 68, 69, 70, 98, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Під час особистих зустрічей, вони обговорювали питання розгляду самої адміністративної справи у суді, послідовність та строки такого розгляду, визначали оптимальні дати наступних судових засідань. При цьому, у випадку неможливості проведення таких засідань у заплановані дати, суддя одразу ж повідомляла про це ОСОБА_20 . Суддя ОСОБА_19 надавала свої консультації та рекомендації щодо питань, які необхідно вирішити до кінцевого рішення у справі. Зокрема, щодо витребування ліцензійної справи, а в подальшому призначення експертизи. Такі питання суддя пропонувала вирішити на користь позивача за власною ініціативою, без подання відповідних клопотань представниками позивача, щоб у відповідача не виникало сумнівів у її безсторонності та неупередженості [доказ 63, 64, 66, 67, 70, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Водночас, ОСОБА_19 намагалася такі зустрічі проводити не так часто, вказуючи таке - «Ген, вот смотрите честно, мне не совсем удобно с вами так часто встречаться. Я человек публичный. Ну не могу я все время выходить шушукаться. Мне надо так или это. Что б мы поменьше виделись». Також, з розмов між ними, вбачається, що ОСОБА_19 була обізнана з формами та методами роботи правоохоронних органів. Під час спілкування, вона вела себе максимально обережно, намагалася використовувати заходи конспірації. Так, під час зустрічі 03.04.2018, обговорюючи питання того чи відбудеться наступне призначене судове засідання у справі, а також необхідності прибуття представників позивача, вона запропонувала при спілкуванні використовувати зашифровані вислови: «девчонки» - представники ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4; «не поедут/не пойдут гулять» - не з`являться у судове засідання [доказ 66, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ]. На наступний день в телефонній розмові, з урахуванням попередніх домовленостей, ОСОБА_20 повідомив ОСОБА_19 - «Хотел сказать, что девочки гулять не идут». ОСОБА_19 погодилась, щоб представники позивача не приходили в засіданні, та повідомила, що засідання не відбудеться, адже в неї захворіла дитина [доказ 37, 38, 68, 69, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

11.04.2018 ОСОБА_20 в застосунку Телеграм, незважаючи на те, що судове засідання не відбудеться з технічних причин, повідомив суддю, що представники ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 все ж прийдуть в судове засідання - «Девочки в любом случае будут гулять», ОСОБА_19 відповіла - «Девочки обязательно пусть прогуливаются» [докази 18, 58].

Під час особистих зустрічей, вони обговорювали питання одержання ОСОБА_19 грошових коштів в якості неправомірної вигоди. При цьому, вона намагалася не говорити прямих висловів щодо грошових коштів. Незважаючи на такі заходи конспірації, під час зустрічі 03.04.2018 було зафіксовано розмови про суму неправомірної вигоди та валюту грошових коштів.

ОСОБА_20 сказав про 2 000 доларів США, і суддя погодилися - «Но это за, это да», і запропонувала дати їй неправомірну вигоду після остаточного вирішення справи - «Давайте так вот, на что вы рассчитываете, в конце вот, отблагодарите меня, что б мы не бегали, с вами не встречались». ОСОБА_20 пропонував розрахунок у гривнях, а також робити це поетапно. ОСОБА_19 погодилася на це - «Да не вопрос, в общем сами решайте как я вам говорю». Також, під час цієї зустрічі ОСОБА_19 хотіла замінити надання їй грошових коштів на допомогу в оцінюванні. Так вона вказала - «Я готова, смотрите, если вы реально потом поможете в оценивании, только не знаю каким путем, мне ничего не надо. Потому что для меня важно это оценивание. То мне деньги не нужны. Реально вам скажу. Я проживу без этого. Если вы реально поможете в оценивании конечно … Не знаю поможете ли. Серьезно говорю, может таким образом?» ОСОБА_20 зауважив, що слід притримуватися попередніх домовленостей щодо грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США. Однак ОСОБА_19 поправила його - «Не ну вы говорили 5 вначале, 5 в конце если на то пошло. Помните, как вы говорили?» [доказ 66].

ОСОБА_19 вчинила частину обумовлених дій, а саме, постановила ухвалу про витребування ліцензійної справи, після чого, у цей же день одержала грошові кошти за це.

10.05.2018 у період часу з 15:12 год по 16:25 відбулося судове засідання у справі № 826/16498/16. У засіданні, суддею ОСОБА_19 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання представника позивача ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_5 оригіналів для огляду та завірених копій усіх матеріалів ліцензійної справи ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 на паперових та електронних носіях [докази 24, 40, 52, 53, 54, показання свідка ОСОБА_26 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Після судового засідання, приблизно через 30 хвилин відбулася зустріч між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Остання повідомила, що закінчила розглядати клопотання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а сам розгляд відбувся «нормально». Далі ОСОБА_20 передав їй 2 000 доларів США за винесення нею рішення про витребування ліцензійної справи у відповідача. Під час одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_19 чітко розуміла і бачила, що їй передають грошові кошти. При цьому, для обрання найбільш безпечного на її думку способу передання, вона пропонувала - «А может вы будете выходить, может в машине лучше?». Після передачі їй грошових коштів із рук в руки ОСОБА_19 засмутилася щодо вибраного ОСОБА_20 варіанту передання грошей, адже в ресторані могли бути камери, які могли зафіксувати момент передачі. Вона сказала - «Боже, что вы делаете, ОСОБА_90? … Я по поводу того, тут камеры, все остальное … ОСОБА_90, вы зря так делаете, нельзя так делать. Боже, ну вы же взрослый человек … Все, кошмар конечно, ОСОБА_90 … Я не знаю, что здесь вот. Но не может не быть камер здесь, ОСОБА_90 … Вы не читаете новости, и не смотрите ту хронику, потому что она вам неинтересна. А я читаю и смотрю … Плохую для нас хронику … Вы хоть бы их в конвертик засунули. Как маленький ребенок. Мне вас учить. Или в бумажку какую-то … Ладно. Будем надеяться, что все хорошо …». Після одержання грошових коштів, вона деякий час їх тримала під столом, щоб їх не бачили оточуючі. Спочатку вона тримала їх в руках, потім затиснула обома колінами та тримала їх так біля двох хвилин. Пізніше взяла свою сумочку, яка знаходилася поруч з нею на дивані та перемістила її нижче рівня столу, а правою рукою взяла гроші та сховала їх у сумку, яку поставила назад на диван [докази 63, 64, 67, 70, показання свідків ОСОБА_31, ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Отож, ОСОБА_19 допускала позапроцесуальне спілкування з ОСОБА_20 щодо розгляду адміністративної справи. Вона була обізнана з формами та методами роботи правоохоронних органів. Під час спілкування, вона вела себе максимально обережно, намагалася використовувати заходи конспірації. У телефонних розмовах, у більшості випадків, вони лише домовлялися про особисті зустрічі. Суддя уникала обговорення зайвої інформації по телефону, а про майбутні зустрічі вести мову лише про їх час, адже їх місце вони вже узгодили. Також, ОСОБА_19 по телефону повідомляла причини відкладення розгляду справи, попереджала про неможливість проведення судових засідань. Вона шукала безпечні способи для спілкування з ОСОБА_20 . Під час особистих зустрічей, вони обговорювали питання розгляду самої адміністративної справи у суді, послідовність та строки такого розгляду, визначали оптимальні дати наступних судових засідань. Вона намагалася такі зустрічі проводити не так часто. Також, вони обговорювали питання одержання ОСОБА_19 грошових коштів в якості неправомірної вигоди. При цьому, вона намагалася не говорити прямих висловів щодо грошових коштів. Незважаючи на такі заходи конспірації, під час зустрічі 03.04.2018 було зафіксовано розмови про суму неправомірної вигоди та валюту грошових коштів. А, під час одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_19 чітко розуміла і бачила, що їй передають грошові кошти. Під час передання їй грошових коштів, ОСОБА_19 побоювалася бути викритою, розуміла, що такі дії можуть бути зафіксовані камерами відеоспостереження або сторонніми особами. Також, вона засмутилася, що самі гроші не були будь-яким чином приховані від стороннього спостерігача. Суддя не заперечувала проти передачі їй грошових коштів, не вказувала на протизаконність таких дій. Навпаки, своєю поведінкою ОСОБА_19 демонструвала розуміння вчинення нею незаконних дій.

Під час судового розгляду, ОСОБА_19 визнала факт отримання нею грошових коштів, проте стверджує що її спровоковано.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» суддям забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе.

Згідно зі ст. 2 Кодексу суддівської етики суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

За змістом ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» та ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, у разі надходження йому пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язаний невідкладно відмовитися від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників та письмово повідомити про таку пропозицію спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Згідно з вимогами законодавства та зважаючи на значний досвід роботи ОСОБА_19 на посаді судді, вона повинна була розуміти протиправність одержання будь-яких грошових коштів, а також недопустимість надання суддею при здійсненні правосуддя обіцянок щодо вирішення справи або клопотань у ній певним чином на користь будь-яких осіб.

Отож, ОСОБА_19, отримуючи неправомірну вигоду від ОСОБА_20, усвідомлювала суспільно небезпечний характер вчинюваних нею дій, передбачала їх протиправні наслідки, а також бажала їх настання, тобто вчинила злочин із прямим умислом.

Позиції сторін

Прокурор підтримала обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Зазначила, що докази є належними та допустимими, доводять обставини викладені в обвинувальному акті. У зв`язку з цим, просила визнати ОСОБА_19 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

ОСОБА_19 винуватою себе не визнала.

Серед іншого, захисники та обвинувачена зазначили, що мала місце провокація на отримання грошових коштів (i), порушено порядок вручення ОСОБА_19 повідомлення про підозру (іі), а також низка доказів у справі є недопустимими (iiі).

і. Чи було спровоковано ОСОБА_19 на отримання неправомірної вигоди.

Доводи сторони захисту в описуваному аспекті можна підсумувати наступними твердженнями.

ОСОБА_20 є заявником у багатьох кримінальних провадженнях [докази 1, 2, 3, 4, 90, 91, 94], він на постійній основі співпрацює з правоохоронними органами [доказ 87, 88, 97].

Позапроцесуальне спілкування з ОСОБА_20 почалося з телефонного дзвінка голови ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_33 [доказ 82]. Він зателефонував судді ОСОБА_19, прохав допомогти та проконсультувати ОСОБА_20 у справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Вона погодилися на це, адже ОСОБА_34 займав найвищу посаду в адміністративному судочинстві, був відомою та впливовою людиною. У неї були певні сумніви, що їй дійсно телефонував ОСОБА_34, тому вона ініціювала зустріч з ним, приїхала до ІНФОРМАЦІЯ_8, зайшла в кабінет і побачила ОСОБА_33 [докази 83, 84]. Отож, вона переконалася, що той хто їй телефонував дійсно був ОСОБА_35 .

Після дзвінка ОСОБА_33 ОСОБА_19 зателефонував ОСОБА_20 та запропонував зустрітися. Вона не заперечувала. Так, почалося їх спілкування.

Версія ж заявника про знайомство з суддею, полягає у тому, що він прибув до суду та зустрів суддю, щоб уточнити наступну дату судового засідання. Захист стверджує, що така версія є надуманою, адже на той час про таку дату учасники (у тому числі представник позивача) були належним чином повідомлені. А тому у ОСОБА_20 навіть не було необхідності чекати суддю, щоб особисто дізнатися у неї про призначену дату судового засідання.

Захист зазначає, що саме ОСОБА_20 постійно ініціював їх позапроцесуальне спілкування. Він першим пропонував надання неправомірної вигоди. При цьому, зустріч з ОСОБА_20 їй було не зручно припинити, адже вона дійсно вірила про проблеми у веденні підприємницької діяльності товариства з вини міністерства. Також, за нього прохав ОСОБА_34, а тому, вона не хотіла звертатися до правоохоронних органів. Їй було страшно, адже могли бути створені перешкоди у її професійній діяльності, зокрема, у проведенні кваліфікаційного оцінювання стосовно неї, притягнення її до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_34 мав багато важелів впливу, є дуже впливовою людиною [доказ 96]. Після того, як вона отримала копію журналу суду, в якому зафіксовано її приїзд до ІНФОРМАЦІЯ_8 для зустрічі зі ОСОБА_36, то її гараж спалили [доказ 95].

ОСОБА_19 відмовлялася від неправомірної вигоди, однак ОСОБА_20 створював на неї тиск, погрожував проблемами з кваліфікаційним оцінюванням.

Сам ОСОБА_20 не є юристом, не має взагалі будь-якого розуміння в юриспруденції та адміністративному процесі, не брав участі у судових засіданнях у справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Саме товариство має ознаки фіктивності. Участь ОСОБА_20 у цій справі була викликана виключно співпрацею з правоохоронними органами. ОСОБА_20 не цікавив остаточний розгляд справи, його інтерес був у тому, щоб ОСОБА_19 задовольнила хоча б якесь клопотання під час підготовчого розгляду справи та надати їй за це грошові кошти. Захист пов`язує це, зокрема, з закінченням строку проведення НСРД стосовно обвинуваченої. На той час, ОСОБА_19 була зайнята і виснажена, щоб зрозуміти, що здійснюється провокація стосовно неї. За фактом провокації обвинувачена зверталася з заявою про злочин за ч. 2 ст. 370 КК України [доказ 85].

Перевіряючи такі твердження сторони захисту, суд зважав на такі міркування.

Право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди з особливою прискіпливістю перевіряти те, чи дії особи під час надання чи отримання хабаря не були спровоковані органами державної влади чи іншими агентами, які діють за їх вказівками. У випадку якщо особа заявляє про провокацію її до вчинення злочину, завданням суду є забезпечення сторонам провадження рівних та достатніх можливостей щодо доведення чи спростування можливої провокації перед судом.

Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч. 3 ст. 271 КПК).

Беручи до уваги трактування провокації Верховним Судом та Європейським судом з прав людини, можна визначити основні критерії для її перевірки. До них слід насамперед віднести:

(i)чи існувала на першочерговому етапі у правоохоронних органів об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину?

(ii)в який момент правоохоронні органи розпочали негласну операцію щодо «спостереження» за вчиненням злочину: вони лише «приєдналися» до злочинної діяльності чи були ініціаторами її як такої?

(iii)чи був би злочин вчинений без втручання органів влади? яким був характер дій правоохоронних органів: пасивний чи активний (у формі активного сприяння/підбурювання)?

(iv)яким є співвідношення між схильністю обвинуваченої до вчинення злочину та тиском на неї будь-яких інших осіб у певний спосіб?

(v)чи наявні у органів влади докази, що підтверджують законність проведення відповідних операцій?

Нижче судом, шляхом надання відповідей на поставлені запитання, буде досліджено та перевірено, чи не були дії особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, спровоковані.

(i) Чи існувала на першочерговому етапі у правоохоронних органів об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину?

Перевіряючи час та обставини отримання інформації правоохоронними органами про вчинення злочину та те, коли вони почали реагувати на таку інформацію, шляхом використання способів негласного спостереження за особою, суд враховує такі фактичні обставини.

Стаття 214 КПК передбачає порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Вказана норма передбачає дві окремі підстави для початку досудового розслідування. Перша - це подання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Друга - це самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Із досліджених матеріалів вбачається, що 26.03.2018 ОСОБА_20 звернувся з заявою про вчинення злочину. У ній він повідомив, що в ході розгляду справи в суді, суддя ОСОБА_19, при особистому спілкуванні з ним, вимагає передачі їй грошей за задоволення заявлених клопотань [доказ 9]. Цього ж дня, відповідні відомості внесено до ЄРДР [доказ 7]. Подання заяви про вчинення злочину підтвердив під час допиту ОСОБА_20 [показання свідка ОСОБА_20 ].

Отож, первинним джерелом об`єктивних даних щодо вчинення кримінального правопорушення був ОСОБА_20, який повідомив про це правоохоронні органи. Його заява містила необхідні дані, що потребували перевірки (вказано обставини, що свідчать про ознаки кримінального правопорушення).

Також, у поданих матеріалах наявний рапорт старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 2 відділу 5 служби ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_37 від 23.03.2018 [доказ 10]. Згідно з ним, під час здійснення оперативно-розшукової діяльності одержано дані, які свідчать про наявність в діях судді ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 ознак вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У рапорті зазначено прізвище судді ( ОСОБА_19 ), розмір неправомірної вигоди (від 5 000 до 10 000 доларів США) та від чого вона залежить (від кількості поданих позивачем клопотань) та у якій справі (№826/16498/16 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Заявник ОСОБА_20 з цього приводу пояснив, що вперше він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10, як тільки йому натякнули на неправомірну вигоду. Далі він писав заяву в прокуратурі на особистому прийомі, його приймала жінка прокурор. Усіх деталей він не пам`ятає адже пройшло дуже багато часу [показання свідка ОСОБА_20 ].

Отож, із досліджених доказів, можна дійти висновку, що спершу ОСОБА_20 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10, за результатами чого було складено рапорт, а далі він звернувся з заявою про злочин до САП.

Проте, складення рапорту в даному випадку не є первісною підставою для початку досудового розслідування цього кримінального провадження та здійснено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10 виключно задля підвищення статистики і показників діяльності цього правоохоронного органу.

Суд доходить висновку, що підставою для початку досудового розслідування стала заява ОСОБА_20 про вчинене кримінальне правопорушення, подана до САП. А тому, у прокурора були необхідні підстави для початку кримінального провадження стосовно ОСОБА_19 .

Доводи захисту, що у ОСОБА_20 були відсутні підстави для звернення з заявою, адже всі клопотання позивача на той час вже були вирішені, є необґрунтованими.

Як вже було детально встановлено у підпункті b. цього вироку, до ухвалення остаточного рішення у справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » були питання (клопотання), які слід було вирішити до такого рішення у справі. На першій зустрічі після подання заяви про злочин вони обговорювали - застосування заходів процесуального примусу за невиконання ухвали про забезпечення позову, витребування доказів - ліцензійної справи, призначення експертизи давності підписів на акті перевірки. Як зазначила ОСОБА_19, деякі з них можна було задовольнити, а деякі ні.

А тому, доводи захисту про відсутність підстав для звернення з заявою про злочин є необґрунтованими.

(ii) В який момент правоохоронні органи розпочали негласну операцію щодо «спостереження» за вчиненням злочину: вони лише «приєдналися» до злочинної діяльності чи були ініціаторами її як такої?

Дослідженими доказами підтверджено, що справа за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_9 у жовтні 2016 року. Судді у цій справі змінювалися з різних причин. У жовтні 2017 року ця справа потрапила в провадження судді ОСОБА_19 [доказ 40, 41, 42, показання свідка ОСОБА_21 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Вона розглядалася тривалий час, міністерство створювало проблеми для діяльності підприємства [показання свідка ОСОБА_20 ].

Директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_24 приділяв цій справі особливу увагу, адже від її розгляду залежала подальша господарська діяльність підприємства. У процесі розгляду справи, він почав помічати халатне відношення юристів до своєї роботи. А тому, почав контролювати їх, активно вникав у суть справи, цікавився результатами судових засідань [показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ].

ОСОБА_24 потрібна була альтернативна точка зору у цій справі та думка щодо дій юристів. А тому, в цій справі йому почав допомагати його знайомий ОСОБА_20 . Особисто ОСОБА_20 не приймав участь у засіданнях. Він лише надавав свої рекомендації та консультації (поради), з точки зору законного вирішення справи, його точка зору була переконливою, а тому, директор прислухався до таких порад. ОСОБА_24 надавав ОСОБА_20 певні документи, що стосувалися розгляду справи. Також, він розповідав ОСОБА_20 про результати судових засідань. Водночас, ОСОБА_20 не був знайомий з юристами та ніяк не взаємодіяв з ними напряму [показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_20 ].

Спочатку ОСОБА_20 мав доручення від директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_24, яке було надане 26.01.2018 [доказ 16, показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_20 ].

21.03.2018 ОСОБА_20 прийнято на роботу до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на посаду заступника директора з комерційних питань [докази 15, 71].

Вже як працівнику підприємства, йому також було надано доручення представляти інтереси товариства з такими ж повноваженнями [доказ 14].

Після затримання ОСОБА_19 ОСОБА_20 продовжував співпрацювати з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », він не припинив спілкування з його директором, займався поточними справами [показання свідка ОСОБА_24 ].

Згідно з листом директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСОБА_20 видавались доручення та довіреності на здійснення представництва інтересів товариства ще у 2016 році [доказ 71], тобто коли справа навіть ще не перебувала у провадженні судді ОСОБА_19 .

Отож, участь ОСОБА_20 у цій справі пов`язана через побоювання директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_24 про її неналежний розгляд з вини юристів, які представляли в суді це товариство. І хоча ОСОБА_20 не мав юридичної освіти, однак він мав життєвий та професійний досвід і його поради ОСОБА_24 мали рекомендаційний характер, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації, до яких він прислухався.

У суду немає жодних підстав сумніватися, що вказана адміністративна справа була штучно створена для її розгляду суддею ОСОБА_19, а участь ОСОБА_20 у ній пов`язана з провокацією судді.

Доводи захисту про якусь фіктивну діяльність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не підтверджено належними та допустимими доказами.

Досудове розслідування, де в ухвалах слідчих суддів згадується назва підприємства не доводить такого факту. До того ж, в самих ухвалах йдеться про недотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, що по суті тісно переплітається з причинами, які стали підставою для звернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з позовом до адміністративного суду. Суд не виключає, що саме про такі перешкоди у діяльності підприємства вказував ОСОБА_20 у своїх показаннях та зазначав судді ОСОБА_19 під час їх зустрічей.

Перші дві зустрічі між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 відбувались не під контролем правоохоронців, а відтак не фіксувалась жодними аудіо-, відеозаписувальними засобами. Версії заявника та обвинуваченої про обставини таких зустрічей кардинально відрізняються.

За версією заявника, на початку весни 2018 року ОСОБА_24 попросив ОСОБА_20 дізнатися наступну дату судового засідання. У останнього був номер судді ОСОБА_19 і він їй дзвонив декілька разів, але не додзвонився. Далі, він приїхав у суд, зайшов у двір і побачив там суддю. Вони обговорили питання щодо дат судових засідань [показання свідка ОСОБА_20 ].

Доводи захисту на спростування такої версії полягають у наступному. В ОСОБА_20 не було необхідності зустрічатися з суддею та дізнаватися про дату судового засідання, адже про це належним чином були повідомлені представники позивача.

Однак, такі доводи не зовсім узгоджуються з дослідженими доказами. З журналу судового засідання від 15.03.2018 у справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вбачається, що перерва у справі була оголошена до 05.04.2018 [доказ 44].

Дійсно, представник позивача ОСОБА_22 була ознайомлена про цю дату [доказ 45].

Водночас, в матеріалах справи міститься копія повістки про виклик від 19.03.2018, де датою наступного судового засідання є 22.03.2018 [доказ 46].

Отож, спочатку справа була відкладена на початок квітня, однак через декілька днів після засідання була змінена на більш ранню дату. Враховуючи це та показання ОСОБА_20, доводи захисту на спростування версії заявника є необґрунтованими.

За версією ж обвинуваченої, 13 березня 2018 року до неї зателефонував голова ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_34 і прохав допомогти та проконсультувати ОСОБА_20 у справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Вона погодилися на це. Однак, далі зустрілася зі ОСОБА_36, щоб переконатися що той хто їй телефонував дійсно був саме ОСОБА_35 . Після дзвінка голови суду, ОСОБА_19 зателефонував ОСОБА_20 та запропонував зустрітися. Вона не заперечувала. Так, почалося їх спілкування. У цей же день увечері, ОСОБА_20 приїхав до приміщення суду, і вона вийшла до нього на подвір`я, і вони пішли в кафе. Розмовляли на побутові теми, а далі він розповів про справу за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яка перебувала у неї в провадженні. Вона сказала йому, що подивиться і можливо щось підкаже. Після цього, вони завершили зустріч [показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Допитаний як свідок ОСОБА_34 не зміг з упевненістю ані підтвердити, ані спростувати факт зустрічі з ОСОБА_19 у своєму кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_8 . Також, він не зміг підтвердити, що взагалі пам`ятає суддю за обличчям. Водночас, він вказав, що не просив ОСОБА_19 спілкуватися зі сторонами чи учасниками у справі, які перебувають у її провадженні. Також, він вказав, що не знає ОСОБА_20 і ніяких людей до ОСОБА_19 не направляв [показання свідка ОСОБА_33 ].

ОСОБА_20 у своїх показаннях підтвердив, що не знає ОСОБА_33 [показання свідка ОСОБА_20 ].

Оцінюючи дві різні версії першої зустрічі між ОСОБА_20 та ОСОБА_19, суд доходить висновку, що вони жодним чином не впливають на перевірку провокації в межах цього кримінального провадження.

Ні обвинувачена, ні заявник не стверджували, що під час першої їх зустрічі йшла мова про якусь неправомірну вигоду, вимагання її або ж підбурювання до її отримання. Обговорювалися виключно обставини розгляду справи, яка перебувала в провадженні судді ОСОБА_19 .

Якщо брати до уваги версію обвинуваченої, то навіть з неї не вбачається, що ОСОБА_34 мав на увазі вирішити справу на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », задовольнити якісь клопотання, а їх спілкування стосувалося допомоги та консультації, а не одержання якоїсь неправомірної винагороди.

ОСОБА_19 у своїх показаннях указала, що після першої зустрічі з ОСОБА_20 у неї була думка звернутися до правоохоронних органів з приводу того, що ОСОБА_20 намагався провести розмову з приводу надання якоїсь допомоги у справі, яка була у її провадженні. Це могла бути Генеральна прокуратура, ВРП, керівник суду. Але вона вирішила поспілкуватися зі ОСОБА_38 . Так як це дійсно був він, і він є дуже впливовою людиною, то вона не захотіла писати будь-яких заяв [показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

З показань ОСОБА_19 вбачається наступна послідовність тих подій - дзвінок ОСОБА_33, зустріч з ОСОБА_20, а далі зустріч зі ОСОБА_38 .

Водночас, суд уважає такі показання нелогічними та непослідовними. З них випливає, що суддя хотіла заявити щодо ОСОБА_20, знаючи, що за нього дзвонив ОСОБА_34 (дуже впливова людина за її версією), а далі зустрічається зі ОСОБА_36 і не звертається з заявами, бо він впливовий. Однак, про те, що він впливовий вона знала одразу, а зустріч зі ОСОБА_36 по суті ніяким чином не змінювала його впливовість, а також і на її бажання чи рішення звертатися до правоохоронних органів. Єдиною метою зустрічі за версією захисту була лише в тому, щоб перевірити, що то дійсно був ОСОБА_35 .

Версії наступної їх зустрічі, яка також не фіксувалась жодними аудіо-, відеозаписувальними засобами, теж відрізняються. Однак, на ній вже обговорювалося питання одержання неправомірної вигоди.

За версією заявника, у наступну їх зустріч ОСОБА_19 висловила прохання надати їй гроші в загальному розмірі 10 000 доларів США. Вона пальцями показала йому 2, 3 та 5 і обвела пальцями круг. Він для себе чітко зрозумів, що йдеться про 10 000 доларів США. Передача грошей повинна була відбуватися етапами в залежності від вирішення конкретних питань і їх результатів та кінцевого рішення у справі [показання свідка ОСОБА_20 ].

За версією обвинуваченої, 21 березня 2018 року ОСОБА_20 по телефону прохав ОСОБА_19 зустрітися, вона не мала часу, однак потім все ж таки погодилася на зустріч. Вони зустрілися увечері в ресторані і спочатку розмовляли на побутові теми. Далі вони почали обговорювати питання розгляду справи за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які клопотання можна заявити та розглянути у справі. Саме ОСОБА_20 пошепки на вухо запропонував грошову винагороду за вирішення якихось питань - 5 000 доларів спочатку та 5 000 доларів вкінці. Вона категорично відмовилася від такої пропозиції, вказуючи, що їй нічого не потрібно. Однак, він почав чинити тиск на неї, погрожувати проблемами з проходженням нею кваліфікаційного оцінювання. А коли вони прощалися, то він сказав про 2 000 за консультацію [показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

З версії обвинуваченої є незрозумілим чому якщо вона хотіла звернутися до правоохоронних органів після першої їх зустрічі, коли мова про гроші навіть ще не йшла, то після другої зустрічі коли, за її версією ОСОБА_20 запропонував грошову винагороду, і вона розуміла що це незаконно, йшлося вже не просто про допомогу (консультації) у справі, та ще й погрожував при цьому їй, то вона не звернулася до правоохоронців.

Також, є незрозумілим чому, якщо ОСОБА_20 пропонував їй неправомірну вигоду (наполягав на цьому, погрожував їй), а вона була проти цього, то вона знову не зустрілася зі ОСОБА_36 і не розповіла йому, що готова допомогти (як вона й обіцяла це раніше), але не хоче отримувати за це ніяких грошей.

Суддя взагалі могла сказати ОСОБА_20, що може допомогти йому без будь-якої неправомірної вигоди, і в такому разі це був би лише дисциплінарний проступок.

ОСОБА_19 могла вплинути на ОСОБА_20 через ОСОБА_33 припинити пропонувати надання їй неправомірної вигоди та погрожувати проблемами. Також, в новій розмові зі ОСОБА_36 вона могла вказати, що обставини в адміністративній справі не передбачають задоволення якихось клопотань позивача, а все, що можна в ній зробити це лише винести остаточне рішення у справі. Однак, обвинувачена не ініціювала такої зустрічі, а також не звернулася в правоохоронні органи, а навпаки продовжила своє позапроцесуальне спілкування з ОСОБА_20 як по телефону, так і особисто під час зустрічей. Хоча за версією обвинуваченої не було навіть причин для такого спілкування.

Оцінити версії заявника та обвинуваченої про те, хто ж першим почав розмову про неправомірну вигоду та чи відмовлялася обвинувачена від її отримання, суд може, виходячи з їх подальших зустрічей та розмов, у тому числі, зафіксованих за результатами проведення НСРД, а також інших доказів наданих суду.

Зустріч 29.03.2018 розпочалася зі слів ОСОБА_20 - «Добрий вечір … здравствуйте давайте … вы поживаете?». ОСОБА_19 відповіла - «Нічого, аби не гріше, а у вас що як?». Указане підтверджує обидві версії, відповідно до яких ОСОБА_19 і ОСОБА_20 вже були знайомі між собою до цього.

Обговоривши дати наступних засідань, ОСОБА_19 каже - «Треба ще буде тягнути, ну в принципі, ви розумієте все у ваших руках, якщо з вашого боку буде, як то кажуть, як кажуть (постукала по тарілці виделкою) ось ці моменти, тобто питань немає ж, але якщо подумати, я по тих ділах, ну, що у нас залишилося, по суті у нас залишилося питання по свідках, ну я розумію, що дівчини не буде».

У контексті їх розмови, ці слова, разом зі звуком, який нагадує дзвін монет, суд трактує як такі, що саме ОСОБА_19 завуальовано розпочинає розмову про грошову винагороду. Однак, конкретних сум вона не називає. Тут слід загадати обидві версії попередньої зустрічі між ними, відповідно до яких і ОСОБА_19, і ОСОБА_20 вказали, що мова вже йшла про конкретні суми грошей та передачу їх в кілька етапів.

Через деякий час у розмові 29.03.2018, ОСОБА_20 сказав - «Как вам, я там в прошлый раз как бы я вот хотел шоб вы тоже, ну как мы договорились, в 2 этапа, так-то обозначьте, что б я». ОСОБА_19 відповіла - «Ви зрозумійте, що краще як ви цю ситуацію, я ж не можу прогнозувати розумієте, я от, робота специфіка така, шо мені те що дають, я те оцінюю, а от прогнозувати розумієте глибину оцю всю суть, хто як надумав, от запропонували от кажу ні, ні, ні, і до мене коли на роботу приходять, то я ж бачу те шо дають і я кажу, правильно, чи неправильно. А от так порадити, справді, ви знаєте». Далі вона додала - «Знаєте, так чесно скажу, как хотите, как смотрите, как получается, но вот, не могу уже говорить в общем, вот так вот, как у вас получается пожалуйста вот так вот». Указане свідчить, що на попередній їх зустрічі дійсно йшлося про неправомірну вигоду та передання її в кілька етапів. Однак, у зв`язку з тим, що неправомірна вигода стосувалася не лише кінцевого рішення у справі, а й проміжних рішень у справі (деякі з яких можливо було задовольнити, а деякі ні), то ОСОБА_20 й запитав у судді, щоб та сказала, яку ж суму неправомірної вигоди потрібно їй надати. На ці слова, ОСОБА_19 не стала прямо відповідати про конкретні суми за конкретні рішення, і поклалася на розсуд ОСОБА_20, щоб саме він їй щось запропонував, а далі оцінити чи правильно або неправильно він самостійно визначив таку суму.

Однак далі в їх розмові, ОСОБА_19 все ж таки запропонувала суму такої неправомірної вигоди. Вона обвела ручкою цифри на листочку, який приніс ОСОБА_20 на якому містилися проміжні рішення у цій справі. Одночасно з цим, ОСОБА_19 каже - «Я просто знаете как честно говоря, ну мне не совсем удобно говорить, но я подумала что вот за тот первый факт, вот что вы говорили, первый так вот, вот так вы говорили и последний конечно так вот, а этот промежуточный я даже как то о них не думала и не предполагала что они будут вот, потом я уже сказала шо может быть шота еще, поэтому ну вот». ОСОБА_20 уточнив у ОСОБА_19 чи вірно він зрозумів розмір такої неправомірної вигоди - «Ну так смотрите, если вот этот вот этот вот так». ОСОБА_19 відповіла - «Угу, хорошо … Угу, угу, тут нормально уже да … Я почула вас, так». Далі їх розмова стосувалася того, що їх обох в принципі влаштовує визначена сума неправомірної вигоди. При цьому, наступні слова ОСОБА_19 суд сприймає як пояснення (виправдання) того, чому їй важко визначати суму самостійно, а саме через те, що таких ситуацій в її роботі ще не було, і вона просто не знає, яка ж сума влаштує їх обох, щоб вона була не занадто непомірною для ОСОБА_20 . Вона сказала - «Нормально. Я тоже понимаю, что нужно иногда, нормально в плане работы предложить что-то, ну и предложить то не могу, потому что действительно ну вот ситуация вот такая вот очень неординарная я реально вам скажу, на моей практике вот это вот такого не было, я понимаю» [докази 17, 65, 66, 70, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Із першої зустрічі та розмови між ОСОБА_20 та ОСОБА_19, яка фіксувалася за результатами проведення НСРД убачається, що розмову про неправомірну вигоду першою почала саме ОСОБА_19 . Далі, в їх розмові, ОСОБА_20 повернувся до обговорення неправомірної вигоди. ОСОБА_19 дуже чітко зрозуміла про, що їй кажуть, вона не уточнила у заявника про, що той веде мову, а відразу почала йому відповідати на його запитання.

З огляду на версію захисту про їх другу зустріч, на якій вона начебто категорично відмовлялася від грошей, то й під час третьої зустрічі 29 березня 2018 року, вона мала б продовжувати дотримуватися такої ж позиції - відмовлятися від неправомірної вигоди. Однак, вона не лише не відмовлялася, а й першою почала розмову про неї, а далі навіть сама визначила її суму.

Враховуючи це, суд не може визнати правдивою версію захисту про те, що саме ОСОБА_20 під час їх другої зустрічі (яка на той час ще не фіксувалася за допомогою НСРД) першим їй пропонував грошову винагороду, а вона категорично відмовилася від такої пропозиції.

Також, з першої зафіксованої зустрічі та подальших їх розмов вбачається, що їх обговорення виходили за межі так званих консультацій у справі, адже вона обговорювала та погоджувала з ОСОБА_20 дати судових засідань, свої дії у справі як суддя тощо.

Під час їх зустрічі 03.04.2018 риторика ОСОБА_19 не змінилася. Вона вже більш відкрито обговорювала з ОСОБА_20 суму неправомірної вигоди, не відмовлялася від її одержання. При цьому, вона хотіла не так часто зустрічатися з заявником (адже вона публічна людина), і пропонувала всю суму отримати наприкінці. З огляду на їх попередні домовленості, ОСОБА_20 запропонував поетапну передачу грошових коштів, адже було невідомо коли в справі буде кінцеве рішення. ОСОБА_19 погодилася з цим [доказ 66, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Також, під час цієї зустрічі ОСОБА_19 хотіла замінити надання їй грошових коштів на допомогу в проходженні кваліфікаційного оцінювання. Так вона вказала - «Я готова, смотрите, если вы реально потом поможете в оценивании, только не знаю каким путем, мне ничего не надо. Потому что для меня важно это оценивание. То мне деньги не нужны. Реально вам скажу. Я проживу без этого. Если вы реально поможете в оценивании конечно … Не знаю поможете ли. Серьезно говорю, может таким образом?» ОСОБА_20 зауважив, що слід притримуватися попередніх домовленостей щодо грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США. Однак ОСОБА_19 поправила його - «Не ну вы говорили 5 вначале, 5 в конце если на то пошло. Помните, как вы говорили?» [доказ 66].

10.05.2018, під час передання їй грошових коштів, ОСОБА_19 побоювалася бути викритою, розуміла, що такі дії можуть бути зафіксовані камерами відеоспостереження або сторонніми особами. Також, вона засмутилася, що купюри були не прикриті. Під час цієї зустрічі суддя не відмовлялася від їх отримання [докази 63, 64, 67, 70, показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Отож, суд відноситься критично до показань обвинуваченої щодо того, що саме ОСОБА_20 першим пропонував їй отримання неправомірної вигоди, а вона кожної зустрічі з ним відмовлялася від її одержання.

Водночас, у своїх показаннях ОСОБА_19 висловила три різні версії щодо цього - 1) вона постійно відмовлялася від грошей; 2) їй не потрібні були гроші, якщо той допоможе з кваліфікаційним оцінюванням; 3) вона погоджувалася, щоб той просто від неї відчепився [показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Із зафіксованих розмов не вбачається жодних наполягань або умовлянь з боку ОСОБА_20 на надання неправомірної вигоди, а також факти відмови ОСОБА_19 від її отримання.

Щодо тверджень захисту, що ОСОБА_19 не хотіла звертатися до правоохоронних органів через можливі перешкоди у її професійній діяльності в майбутньому, суд зауважує наступне.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України).

Такі ж принципи незалежності суддів закріплені і в Законі України «Про судоустрій та статус суддів».

Згідно зі ст. 48 цього закону суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

Отож, ОСОБА_19 у своїй діяльності як суддя була незалежною від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, у тому, числі і від голови ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_39 . У протилежному випадку вона зобов`язана була повідомити про втручання в її діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону (ч. 1 ст. 108 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Отож, кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Суду не надано належних і допустимих доказів, що ОСОБА_34 у той час мав будь-яку можливість створити перешкодити ОСОБА_19 у проходженні кваліфікаційного оцінювання або ж притягнути її до дисциплінарної відповідальності.

З зафіксованих розмов між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не вбачається будь-яких відкритих або ж замаскованих погроз щодо не проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або створення проблем у цій процедурі.

Знову ж таки, обвинувачена побоюючись впливу ОСОБА_33 могла б допомогти ОСОБА_20 без будь якої неправомірної вигоди, таким чином вчинити потенційний дисциплінарний проступок, а не корупційний злочин.

На відсутність провокації зі сторони ОСОБА_20 вказує також зустрічна пропозиція обвинуваченої замінити предмет неправомірної вигоди - з коштів на допомогу в проходженні кваліфікаційного оцінювання. Даний факт означає, що сторони корупційної угоди перебували в умовах торгу - добивалися взаємних поступок. ОСОБА_19 спонукала заявника до того, аби він їй допоміг у проходженні кваліфоцінювання. Тобто кожен з них вільно реалізовував своє волевиявлення: ОСОБА_20 - на вирішення проблем ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а ОСОБА_19 - на отримання за це незаконних благ.

Щодо доводів про те, що її рішення могли без причин скасовуватися або змінюватися в Касаційному адміністративному суді, тут слід зауважити наступне.

ОСОБА_19 є суддею ОАСК, що є судом першої інстанції.

За правилами КАСУ оскарження рішень суду першої інстанції відбувається в апеляційному порядку. Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд.

Отож, рішення ухвалені суддею ОСОБА_19 в першу чергу підлягали перегляду в апеляційному суді.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів (ч. 4 ст. 33 КАСУ).

А тому, якщо б рішення судді ОСОБА_19 і переглядалися у Касаційному адміністративному суді, то такий розгляд не відбувався б одноособово суддею ОСОБА_38 .

Доводи захисту про спалений гараж обвинуваченої як помста від ОСОБА_33 за збирання нею доказів є необґрунтованими.

З доказів долучених захистом не вбачається, що пожежа сталася внаслідок навмисного підпалу. Згідно долученого технічного висновку щодо встановлення причин пожежі у гаражному боксі убачається, що найбільш ймовірною причиною пожежі, що сталася у ньому є виникнення аварійних режимів у бортовій електромережі автомобіля [доказ 95].

Також, згідно з цим висновком, місцем першочергового виникнення пожежі є місце у передній частині автомобіля - переважно у підкапотному просторі. Версія про можливість виникнення пожежі внаслідок аварійного режиму роботи в електромережі гаражного боксу відхиляється. Ворота у гараж були зачинені на замок, у стінах боксу відсутні будь-які отвори та тріщини, які могли б послужити коридором для навмисного чи ненавмисного занесення будь-якого джерела запалювання ззовні.

Щодо самого ОСОБА_20, сторона захисту зазначила, що він є заявником в багатьох кримінальних провадженнях, він на постійній основі співпрацює з правоохоронними органами.

Під час судового розгляду, свідок ОСОБА_20 підтвердив, що вже звертався з заявами до правоохоронних органів. Зокрема, свідок зазначив, що в нього був великий бізнес. З досвіду він знає, куди б він не заходив, де б він не вирішував питання, то всюди йому кажуть - «дай», і занеси стільки скільки на голову не налізе. Він збанкрутував, і з тих пір він вирішив, що якщо в нього вимагають гроші, він більше копійки не дасть, а буде діяти законно, звертатися до правоохоронних органів з заявою про злочин. Де б з нього не вимагали гроші, він завжди звертався з заявою. Він робив те, що сказано законом та державою, що корупцію потрібно викривати, про неї треба говорити, з нього вимагали, він звертався і викривав хабарників таким чином. Йому набридла корупція, це було його принципом. Були похорони тещі, він прийшов оформити її захоронення і навіть там хотіли з нього гроші. Він не співпрацював з правоохоронними органами, він звертався до них коли в нього вимагали хабарі. Однак, скільки саме було таких випадків, він не пам`ятає. Він звертався в ІНФОРМАЦІЯ_10, МВС, прокуратуру тощо. І у випадку з суддею ОСОБА_19 він звернувся до правоохоронних органів як тільки йому натякнули на неправомірну вигоду. З самого першого дня спілкування з суддею і до передачі грошових коштів, особисто він не пропонував з власної ініціативи дати їй неправомірну вигоду. Під час зустрічей з суддею під контролем правоохоронців, йому не надавали якихось інструкцій про що і яким чином необхідно вести розмови з ОСОБА_19 [показання свідка ОСОБА_20 ].

Така позиція ОСОБА_20 не суперечить закону, а навпаки відповідає йому, є підтвердженням його законослухняної поведінки та достовірно не вказує на існування у нього прихованого мотиву щодо підбурювання ОСОБА_19 на вчинення кримінального правопорушення.

Захист стверджував, що ОСОБА_20 протягом жовтня 2017 року по 10 травня 2018 року (день викриття судді) постійно відвідував приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 . На підтвердження таких доводів захист надав докази про його спілкування по телефону, перебуваючи поруч з адміністративними будівлями ІНФОРМАЦІЯ_10 [докази 87, 88].

Водночас, такі твердження спростовуються іншими долученими захистом доказами. Зокрема, захисник звертався з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_10 та просив повідомити, зокрема, чи відвідував ОСОБА_20 адміністративні приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 протягом січня-травня 2018 року [доказ 5].

У відповідь надійшов лист заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 [доказ 6]. Згідно з ним, 10.05.2018 (тобто в день складення протоколу ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів, одержання ОСОБА_19 неправомірної вигоди) ОСОБА_20 перебував в адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_10 за адресою: АДРЕСА_2 . Інформація щодо відвідування ОСОБА_20 інших адмінприміщень ІНФОРМАЦІЯ_10 по вулиці Володимирська та Аскольдовому провулку у місті Києві, в Головному управлінні відсутня.

Також, згідно з листом заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_10, відсутня інформація про відвідування ОСОБА_20 протягом січня-травня 2018 року адміністративних приміщень ІНФОРМАЦІЯ_10 у АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 [доказ 89].

ОСОБА_20 не підтвердив своє постійне перебування в приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_10 . Вказав, що поруч з ними є офіси, ресторани і кафе, в яких він часто бував [показання свідка ОСОБА_20 ].

Отож, доводи захисту про постійне відвідування ОСОБА_20 адмінприміщень ІНФОРМАЦІЯ_10 є необґрунтованими та не доводяться долученими доказами.

Доводи захисту про спілкування з начебто працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10 по телефону не підтверджують його постійну співпрацю з ІНФОРМАЦІЯ_10 . З двох розмов, на які захист звертає увагу, очевидно йдеться про те чи розрахувався ОСОБА_20 в ресторані під час зустрічі 10.05.2018 з ОСОБА_19 та прохання надіслати копію паспорта.

Суд не знайшов будь-яких прихованих мотивів у ОСОБА_20 провокувати суддю на отримання неправомірної вигоди, під приводом її наступного викриття правоохоронним органом. Будь-яких доказів, що ОСОБА_20 перебував під тиском або ж був якось залежним від правоохоронних органів встановлено не було. ОСОБА_20 не був агентом правоохоронних органів та не діяв за їх вказівкою, а був приватною особою, яка познайомилася із обвинуваченою під час розгляду суддею справи, в якій стороною було товариство, яке він представляв.

Обставини цієї справи вказують на те, що вона не має стосунку до таємних агентів правоохоронних органів, а скоріше має відношення до дій приватних осіб, що діяли під наглядом правоохоронців.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що правоохоронні органи не були ініціаторами злочинної діяльності, вони лише приєдналися в момент її вчинення ОСОБА_19 та почали негласну операцію щодо спостереження за останньою.

(iii) Чи був би злочин вчинений без втручання органів влади? Яким був характер дій правоохоронних органів: пасивний чи активний (у формі активного сприяння/підбурювання)?

Із досліджених доказів убачається, що дії правоохоронних органів щодо розслідування злочину почались лише після отримання відомостей від ОСОБА_20 стосовно того, що суддя має намір одержати від нього грошові кошти за задоволення заявлених клопотань.

Водночас, характер втручання правоохоронних органів під час розслідування злочину обмежувався пасивним спостереженням/фіксуванням за ходом спілкування ОСОБА_20 із суддею ОСОБА_19 до часу її викриття.

Після подання заяви про злочин, 02.04.2018 ОСОБА_20 залучено до проведення ІНФОРМАЦІЯ_11 під час досудового розслідування [доказ 11]. Він був попереджений про кримінальну відповідальність у разі розголошення відомих йому відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні без дозволу детектива або прокурора. У зв`язку з прийняттям рішення про залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення інших НСРД, йому роз`яснено про заборону провокувати осіб на вчинення злочину [доказ 12].

Як вже було встановлено, перші зустрічі між ними не були зафіксовані правоохоронцями.

Якщо брати до уваги версію обвинуваченої про їх першу зустріч 13 березня 2018 року, то така зустріч закінчилася обіцянкою судді подивитися справу за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », адже, вона не пам`ятала всіх деталей тієї справи під час зустрічі. Після цього вона б могла вже щось конкретне сказати по ній [показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Отож, така обіцянка з боку судді однозначно передбачала їх подальше спілкування.

20.03.2018 ОСОБА_20 телефонував ОСОБА_19 [докази 37, 38]. У своїх показаннях обвинувачена вказала, що їх розмова стосувалася призначеної дати судового засідання, ОСОБА_20 хотів зустрітися з нею. Однак, вона відповіла йому, що пізніше йому повідомить. Увечері, згадавши про обіцянку перетелефонувати, вона з номеру дочки подзвонила ОСОБА_20 [докази 37, 38, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

21.03.2018 ОСОБА_20 телефонував ОСОБА_19 три рази. У цей день обвинувачена також телефонувала ОСОБА_20 зі свого номеру телефону [докази 37, 38].

Як пояснила ОСОБА_19 у цей день ОСОБА_20 прохав її зустрітися, а увечері вони зустрілися. Під час зустрічі ОСОБА_20 просив призначити ще одне засідання у справі перед її відпусткою [показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Зранку 29.03.2018 ОСОБА_20 зателефонував до ОСОБА_19 та запитав чи є можливість зустрітися в цей день увечері. На це, ОСОБА_19 погодилася та сказала подзвонити їй увечері, щоб визначити конкретний час для зустрічі. Увечері телефоном вони домовилися зустрітися через 20-30 хвилин у тому місці де вони вже зустрічалися [докази 37, 38, 68, 69, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Під час їх зустрічі 29.03.2018, ОСОБА_19 каже - «… і я про те, що дивіться там ще може дійсно ще зустрінемось як ви кажете 10-го, 11-го так, але тоді ну відпустка і після відпустки ну я там, але там теж в мене все занято, ну ви зорієнтуєте мене потім, щоб, бо я цього вот АДРЕСА_6 визначилася на коли просто щоб і ви подивилися, подумали». Пізніше ОСОБА_20 відповідає - «Ну хорошо, давайте тогда так, я ну до 5-го я в любом случае …, еще как бы постараюсь вам перезвонить там поэтому еще раз увидеться ну числа может там 3-го, да вот потому что еще может с девочками поговорить». Далі ОСОБА_19 каже - «Так, все, тоді я, але щоб ви набрали з приводу дати там тоді, щоб я теж розуміла як що, тому що пояснюю». Пізніше ОСОБА_20 запитав «А мне когда удобнее вам звонить?». На це ОСОБА_19 відповіла - «Ну от ввечері вот так вот мені вот ми вже знаємо де як кажуть, в час приблизно вот в такий же самий і місце вже можна і не говорити і так зрозуміло, ось по часу ми уточнимо, ось наприклад за 20 хвилин ви зателефонуєте і я вечерком так зможу». ОСОБА_20 запитав - «А то есть лучше днем не отрывать». На це ОСОБА_19 відповіла - «Нє, в день і не складається і вийти складно і як правило я занята, а вот в такий час мені вже зручніше, то вже ви врахуйте як кажуть» [доказ 66].

На думку суду, вказана зустріч не свідчить про будь-які втручання правоохоронних органів для спонукання до вчинення злочину, а пов`язана виключно з тими обставинами, які виникли на перших двох зустрічах між ними. Під час розмови телефоном, що мала місце 29.03.2018 ОСОБА_19 не висловлювала якогось подиву від прагнення ОСОБА_20 зустрітися з нею. А з їх розмови під час зустрічі є очевидним, що таке спілкування було пов`язане з узгодженням дат судових засідань, розглядом клопотань суддею та отриманням за це неправомірної вигоди.

З першої зафіксованої зустрічі вбачається про домовленість між ними про їх подальше спілкування як по телефону, так і особисто на зустрічах. Саме обвинувачена визначила: зручний час таких зустрічей - увечері, адже вдень вона зайнята; місце зустрічі - в ресторані де вони зустрілися, і це місце вже можна по телефону не обговорювати. Єдине, що просила ОСОБА_19 у ОСОБА_20, щоб той її попереджав про зустріч заздалегідь за 20 хвилин.

03.04.2018 ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_19 та повідомив, що вони раніше домовлялися про зустріч у цей день. У розмові по телефону, вони домовилися про зустріч увечері, ОСОБА_19 попрохала його подзвонити та попередити за 10 хвилин до зустрічі. Пізніше ОСОБА_19 повідомила, що не має часу пити каву і попрохала ОСОБА_20 підійти до її роботи, щоб вона вийшла на вулицю.

Під час зустрічі, яка відбувалася 03.04.2018 вони обговорювали питання пов`язані з розглядом справи в суді. У розмові ОСОБА_20 запитав у судді чи може він її попередити про те чи прийдуть представники позивача в наступне призначене судове засідання. ОСОБА_19 погодилася на це. Наприкінці розмови ОСОБА_19 перепитала у ОСОБА_20 чи подзвонить він їй щодо явки представників позивача. ОСОБА_20 відповів - « Да. И по 12-му числу. Когда на вечер или днем где-то пересечься, потому что я планировал потом уехать». На це ОСОБА_19 сказала - «Договоримся, я сейчас не могу сказать. Все бегу. Простите, извините» [доказ 66].

Наступного дня, 04.04.2018 ОСОБА_20 телефоном, на виконання попередніх домовленостей, повідомив ОСОБА_19, що представники ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не прийдуть у судове засідання. Суддя, в свою чергу, повідомила, що у неї захворіла дитина, засідання призначене на 05.04.2018 не відбудеться і вони домовилися поговорити пізніше [докази 37, 38, 68, 69, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

05.04.2018 ОСОБА_19 подзвонила ОСОБА_20 у застосунку «Telegram», однак той не відповів на виклик, і написав їй, щоб вона йому написала. У повідомленні, ОСОБА_19 повідомила, що хоче визначити наступну дату засідання, запитала у ОСОБА_20 чи мають намір представники позивача прийти у судове засідання наступного тижня. Останній відповів - 11-12-13.04. Після декількох розмов у застосунку та по телефону, ОСОБА_19 сказала, що наступне засідання буде 12.04.2018. Однак, увечері 11.04.2018 ОСОБА_19 написала повідомлення ОСОБА_20 у застосунку «Telegram» про технічні несправності системи фіксування судових засідань. ОСОБА_20 попросив повідомити зранку чи відбудеться засідання. ОСОБА_19 відповіла, що якщо засідання не буде, то наступне буде вже після її відпустки. Зранку 12.04.2018 на запитання ОСОБА_20 ОСОБА_19 відповіла, що система фіксування не працює, і засідання не відбудеться. Вони домовилися зв`язатися після травневих свят. Наступне засідання було призначено на 10.05.2018 [докази 13, 18, 37, 38, 58, 68, 69, 98, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Твердження ОСОБА_19 про те, що в період її відпустки ОСОБА_20 дзвонив і питав чи нічого не змінилося щодо засідання призначеного на 10.05.2018 є необґрунтованими та не підтверджуються дослідженими доказами.

07.05.2018, на виконання попередніх домовленостей, ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_19 . Далі, суддя запропонувала ОСОБА_20 зустрітися увечері на Лук`янівці, уточнити деякі питання. ОСОБА_20 сказав, що не зможе зустрітися, а планує зустріч 10.05.2018. Пізніше ОСОБА_19 подзвонила ОСОБА_20 у застосунку «Telegram» і між ними відбулась телефонна розмова. Як зазначила ОСОБА_19 у своїх показаннях, вона висловила бажання поговорити з ОСОБА_20, адже хотіла дізнатися чи витребування ліцензійної справи надасть можливість призначити судовий розгляд [докази 37, 38, 58, 68, 69, 98, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

На виконання попередніх домовленостей про зустріч, 10.05.2018 о 14:29 ОСОБА_20 у застосунку «Telegram» повідомив ОСОБА_19, що планує випити кави о 16:00, тим самим запропонував останній зустрітися. На це, ОСОБА_19 погодилася і відповіла - «Ок». Після судового засідання ОСОБА_20 у застосунку «Telegram» вказав ОСОБА_19 про зустріч у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на другому поверсі, адже в попередньому місці (в якому вони до цього зустрічалися) був ремонт. На це, ОСОБА_19 відповіла «Через 15 мин» [докази 34, 58, 98, показання обвинуваченої ОСОБА_19 ].

Отож, з матеріалів справи не вбачається значна ініціативність у спілкуванні зі сторони ОСОБА_20, що свідчило б про провокацію.

Розмови по телефону в основному стосувалися уточнення часу та місця особистих зустрічей, питань щодо перенесення та наступних дат судових засідань тощо. Подекуди саме ОСОБА_19 давала вказівку ОСОБА_20 зателефонувати їй, щоб уточнити такі питання. Жодного разу ОСОБА_19 відкрито не ігнорувала таке спілкування, а в деяких випадках навіть сама була ініціатором таких дзвінків та зустрічей.

Із зафіксованого у протоколах за результатами проведення НСРД спілкування ОСОБА_20 з суддею ОСОБА_19 не вбачається, що заявник вчиняв активні дії або вживав вирази, які б провокували суддю до отримання неправомірної вигоди.

На переконання суду, правоохоронні органи не вчиняли будь-яких активних дій з метою підбурювання судді до прохання і отримання грошових коштів. Їхня участь у застосованих негласних заходах обмежувалась виключно пасивним спостереженням за діями судді. Вирішальною у вчиненні кримінального правопорушення була ініціативна поведінка ОСОБА_19 . Окрім цього, суд переконаний, що без втручання правоохоронних органів злочин було б вчинено.

(iv) Яким є співвідношення між схильністю обвинуваченої до вчинення злочину та тиском на неї будь-яких інших осіб у певний спосіб?

Із зафіксованого під час проведення НСРД спілкування між ОСОБА_20 та суддею ОСОБА_19 вбачається, що саме остання під час їх зустрічей та розмов по телефону проявляла високий рівень підготовки та конспіративності власних дій, вела себе максимально обережно, була обізнана з формами та методами роботи правоохоронних органів, намагалася обрати для себе максимально безпечні форми спілкування, зокрема, й в застосунку Телеграм, пропонувала при спілкуванні використовувати зашифровані вислови.

У розмовах телефоном, суддя уникала обговорення зайвої інформації. В більшості випадків, вони лише домовлялися про особисті зустрічі, визначали оптимальний час для таких зустрічей та місце їх проведення.

Особисті зустрічі вона намагалася проводити не так часто. У розмовах під час особистих зустрічей вона спілкувалася в завуальованій формі щодо грошових коштів, докладала зусиль не вживати прямих фраз щодо грошей. Такі зустрічі з ОСОБА_20 вона проводила не у своєму кабінеті, а на вулиці або ж в ресторанах, тобто, без зайвих свідків.

Окрім цього, саме ОСОБА_19, в провадженні якої перебувала справа за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », була тією особою від якої залежало вирішення заявлених клопотань у справі на користь позивача, а також і кінцеве рішення у справі про задоволення позову.

Під час передачі їй грошей, ОСОБА_19 побоювалася бути викритою, розуміла, що такі дії можуть бути зафіксовані камерами відеоспостереження або сторонніми особами. Також, вона засмутилася, що самі гроші не були будь-яким чином приховані від стороннього спостерігача. Після одержання грошових коштів, вона деякий час їх тримала під столом, щоб їх не бачили оточуючі, а далі потайки переклала їх в свою сумочку.

Із досліджених судом матеріалів убачається, що ОСОБА_19 не залежала від ОСОБА_20, вони не були пов`язані між собою будь-якими близькими стосунками чи зобов`язаннями. Під час зустрічей, ОСОБА_19 перебувала у комфортному стані та добровільно висловлювала прохання про надання неправомірної вигоди. До неї не застосовувались будь-які засоби впливу, зокрема, шляхом використання шантажу, погроз, тиску або насильства. Визначальним фактором була саме поведінка судді.

Вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_19 стало наслідком її активних, ініціативних, умисних дій, що свідчить про схильність обвинуваченої до його вчинення.

(v) Чи наявні у органів влади докази, що підтверджують законність проведення відповідних операцій?

Ураховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу обвинуваченої, яка є суддею, отримати докази в цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу НСРД було неможливим або дуже складним.

Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину (ч. 4 ст. 246 КПК). Аудіо-, відеоконтроль особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 260 КПК).

Проведення стосовно судді слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням, зокрема, заступника Генерального прокурора (ч. 9 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

27.03.2018 заступником Генерального прокурора - керівником ІНФОРМАЦІЯ_12 складено клопотання про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_19 [доказ 75]. Воно було задоволено в той же день [доказ 74].

Окрім цього, 27.03.2018 прокурор САП, який входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, склала клопотання про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_20 [доказ 76], яке було в цей день задоволено [доказ 73].

Цього ж дня, прокурор САП ОСОБА_41 надав доручення заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_42 організувати проведення вказаних НСРД [доказ 80].

02.04.2018 прокурор САП ОСОБА_43, яка входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, винесла постанову про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину [доказ 72].

У цей же день, прокурором видано доручення заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_42 на проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину [доказ 81].

Фіксування НСРД відбувалось відео-, звукозаписуючими пристроями, що надає можливість колегії суддів безпосередньо сприймати обставини зустрічей (зміст розмов, контекст і характер висловлювань та фраз співрозмовників, їх вираз обличчя, рухи, жести тощо) та надати об`єктивну й незалежну оцінку діям їх учасників.

У результаті проведення НСРД було отримано інформацію про обставини кримінального правопорушення, а саме прохання та одержання неправомірної вигоди суддею ОСОБА_19 .

Отож, НСРД стосовно обвинуваченої ОСОБА_19 були застосовані обґрунтовано та під належним контролем.

Одним із доводів захисту про вчинення провокації стосовно судді є те, що правоохоронні органи дуже поспішали з врученням грошових коштів, щоб суддя задовольнила хоча б якесь клопотання, адже закінчувалися строки проведення НСРД.

Такі доводи є необґрунтованими з наступних підстав.

Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці (ч. 1 ст. 249 КПК).

Дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_19 та ОСОБА_20 було надано з 27 березня 2018 року строком на два місяці.

Водночас, КПК установлює процедуру продовження строку проведення НСРД.

Якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення НСРД слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановлення ухвали згідно з вимогами статті 248 цього Кодексу. Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення НСРД, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені статтею 219 цього Кодексу. (ч. 2, 4 ст. 249 КПК).

А тому, доводи захисту в цій частині є необґрунтованими.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд доходить висновку, що доводи захисту про вчинення провокації злочину співробітниками правоохоронних органів із залученням ОСОБА_20 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, що виключає визнання доказів недопустимими з цієї підстави.

іі. Доводи сторони захисту щодо порядку повідомлення про підозру

Під час судового розгляду сторона захисту вказувала, що ОСОБА_19 не може бути обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, оскільки під час досудового розслідування їй, як судді не було повідомлено про підозру відповідно до норм кримінального процесуального закону. Таке повідомлення здійснено неуповноваженою особою, адже його повинен робити Генеральний прокурор або його заступник. Ці особи не мають права передоручати зробити це іншій особі.

Таке твердження сторони захисту є хибним та спростовується наступним.

Частина перша ст. 42 КПК визначає, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 2076-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК).

Стаття 278 КПК визначає порядок вручення особі повідомлення про підозру. Частина перша цієї статті визначає, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу (ч. 1 ст. 276 КПК).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

Особливий порядок здійснення повідомлення про підозру суддям саме Генеральним прокурором або його заступником, які обіймають керівні адміністративні посади в органі прокуратури найвищого рівня, є однією з гарантій захисту суддів від протиправного впливу та втручання будь-яких суб`єктів у їхню професійну діяльність зі здійснення правосуддя в державі. Ця гарантія покликана також захищати суддів від дій, спрямованих на безпідставну дискредитацію та підрив авторитету судової влади в суспільстві загалом.

Правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї судді, а навпаки, мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх посадових та професійних обов`язків (постанова ІНФОРМАЦІЯ_14 від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к).

При цьому, глава 22 КПК регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини перша і друга статті 278 КПК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к зауважує, що дотримання процедури складення повідомлення про підозру (погодження та наступного підписання) Генеральним прокурором чи його заступником сумнівів не викликає, адже є необхідною умовою реалізації контролю за законністю повідомлення про підозру судді представниками прокуратури найвищого рівня.

Що стосується заключного етапу процедури здійснення повідомлення про підозру судді, а саме його вручення, ІНФОРМАЦІЯ_15 у вказаному рішенні зазначила, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481 КПК суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.

Якщо в конкретному випадку існують підстави для зміни підозри або для висловлення нової, то ця процедура починатиметься заново шляхом підготовки відповідного письмового документа, який знову ж таки повинен бути складеним та підписаним Генеральним прокурором або його заступником. Особа, яка вручає текст повідомлення, на реалізацію повноважень Генерального прокурора або його заступника зі зміни підозри вплинути не може. Ця теза також підтверджує висновок про те, що саме на початковому етапі об`єктивації волевиявлення щодо повідомлення про підозру судді забезпечується гарантія суддівської незалежності.

Щодо процедури повідомлення та роз`яснення прав підозрюваному, то предметом повідомлення (та за необхідності роз`яснення) у цьому випадку є права підозрюваного, передбачені статтею 42 КПК. Перелік цих прав, а також їхній зміст не змінюється залежно від того, хто їх повідомить - Генеральний прокурор або його заступник чи інша уповноважена особа, яка за дорученням вручатиме повідомлення про підозру. Обсяг зазначених прав, складність доведення їх змісту до адресата тощо не залежать від того, хто саме їх повідомлятиме та роз`яснюватиме.

Мета забезпечення відповідних гарантій для судді є досягнутою на попередніх етапах виконання комплексу дій щодо здійснення повідомлення про підозру судді. Особливих вимог щодо вручення як до акту передання особисто, безпосередньо «з рук в руки» судді складеного Генеральним прокурором або його заступником тексту повідомлення про підозру КПК не встановлює.

Окрім цього, за частинами першою - третьою статті 278 КПК письмове повідомлення про підозру повинно бути врученим у день його складення, а в разі, якщо особа затримана, то повідомлення про підозру вручається їй не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. У разі необхідності вручити повідомлення про підозру одночасно декільком суддям може виникнути ситуація, за якої дотримання відповідних часових меж буде ускладнене або унеможливлене, оскільки відповідні адресати для вручення можуть знаходитися у різних територіально віддалених місцях або ж своєю поведінкою можуть ускладнювати реалізацію процедури такого вручення.

Велика ІНФОРМАЦІЯ_14 у своїй постанові дійшла висновку, що вручення повідомлення про підозру судді іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це статтею 481 КПК суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Тому, Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити судді повідомлення про підозру.

Водночас, відповідне доручення Генеральний прокурор або його заступник можуть надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження відповідно до статті 37 КПК.

Із досліджених матеріалів вбачається, що 11.05.2018 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_44 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_19 про вчинення нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України [доказ 30].

На четвертому аркуші тексту повідомлення про підозру міститься доручення від заступника Генерального прокурора прокурору другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_45 вручити вказаний процесуальний документ ОСОБА_19 .

Варто вказати, що прокурор САП ОСОБА_43, на час такого доручення, входила до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні [доказ 19].

Вручення повідомлення не повинно носити лише формальний характер, а мають бути достатні відомості, що належним чином підтверджують виконання такого обов`язку. І лише у разі наявності доказів вжиття слідчим чи прокурором заходів по доведенню змісту повідомлення особі про підозру, дає підстави вважати про належне його здійснення, набуття особою статусу підозрюваного.

11.05.2018 о 14:25 год. прокурором САП ОСОБА_46 було вручено ОСОБА_19 повідомлення про підозру та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, права підозрюваного оголошені та роз`яснені. Про підозру повідомлено у присутності захисника ОСОБА_47 . Будь-яких зауважень щодо вручення повідомлення про підозру ними не зазначено [доказ 30].

Отож, суд дійшов висновку, що суддівських гарантій у даному випадку не було порушено, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_19 було складено та у подальшому вручено належними суб`єктами та у відповідності із нормами КПК.

А тому, доводи сторони захисту стосовно порушення порядку вручення ОСОБА_19 повідомлення про підозру є необґрунтованими.

ііі. Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів

Захист заявив про визнання недопустимими частини доказів обвинувачення.

a. Щодо проведення слідчих дій прокурором та за його дорученням оперативними підрозділами ІНФОРМАЦІЯ_10

Сторона захисту зазначила, що постанова про доручення досудового розслідування слідчій групі та визначення старшого такої групи була винесена лише 23.05.2018. Водночас, ряд доказів були отримані стороною обвинувачення в період з 26.03.2018 по 23.05.2018 під час слідчих дій та НСРД. У цей період досудове розслідування здійснювалося неналежним органом досудового розслідування. Адже, ОСОБА_19 є суддею, і згідно з ч. 5 ст. 216 КПК досудове розслідування мало б проводити НАБУ. Одержані в цей період докази є очевидно неналежними та недопустимими.

Даючи оцінку таким доводам сторони захисту, суд зазначає про таке.

26.03.2018 до ЄРДР внесено відомості у цьому кримінальному провадженні [доказ 7]. Такі відомості вносилися прокурором САП.

Згідно з ч. 7 ст. 214 КПК, якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

У день внесення відомостей до ЄРДР, заступник Генерального прокурора - керівник САП ОСОБА_48 доручив провести досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні керівнику головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_49 . Просив вжити заходів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та прийняти законні процесуальні рішення в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки [доказ 8].

Дійсно, матеріали кримінального провадження були направлені до НАБУ лише 17.05.2018 та надійшли до органу досудового розслідування 22.05.2018 [доказ 36].

У відрізок часу між внесенням відомостей до ЄРДР та фактичним направленням матеріалів справи до НАБУ прокурорами САП та за їх дорученнями співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_10 проведено деякі слідчі дії та НСРД.

Проте, колегія суддів вважає, що у цей період, в наведених стороною захисту випадках прокурор діяв в межах своє компетенції.

Так, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій, НСРД, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та НСРД відповідним оперативним підрозділам тощо.

Кримінальний процесуальний закон не містить визначення «необхідних випадків» або переліку таких випадків, залишаючи певний простір для дискреції прокурора.

Ураховуючи це, суд вважає неспроможними та не приймає до уваги доводи сторони захисту з приводу недопустимості доказів, отриманих в результаті слідчих (розшукових) дій та НСРД, проведених особисто прокурором та за його дорученням працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10.

Також, захисник просив визнати недопустимими доказами диск DVD-R, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, установленої в закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у період часу з 16:18 год по 17:40 10.05.2018 та протокол за результатами огляду цього диску.

Доводи захисника стосуються того, що витребування цього диску здійснювали працівники ІНФОРМАЦІЯ_10 . Однак, оперативні підрозділи уповноважені виключно на здійснення слідчих (розшукових) дій та НСРД за дорученням прокурора. Така процесуальна дія як збирання документів має проводитися лише детективами НАБУ або прокурором.

Такі висновки захисника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Визначення терміну «процесуальна дія» не дається ні в ст. 3 ні в інших нормах КПК, хоча кримінальний процесуальний закон багато разів у своєму тексті оперує цим поняттям, поряд із такою категорією, як «процесуальне рішення».

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Деякі конструкції норм КПК дають підстави дійти висновку, що законодавець у категорію «процесуальні дії» вкладає поняття «слідчі (розшукові) дії» та «НСРД».

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання (ст. 103 КПК).

Аналіз положень КПК дає підстави вважати, що поняття «процесуальна дія» є ширшим та включає в себе як «слідчі (розшукові) дії» так і «НСРД».

Чинний на той момент КПК не встановлював заборону оперативним підрозділам здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за дорученням прокурора.

Згідно зі ст. 41 КПК оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії та НСРД в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Отож, про процесуальні дії чітко зазначено в частині другій статті 41 КПК, а єдина заборона щодо їх здійснення стосується того, щоб оперативні підрозділи не вчиняли їх за власною ініціативою, а лише за дорученням.

18.05.2018 прокурор САП доручила співробітникам оперативного підрозділу витребувати у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » копії відеозапису з камер відеоспостереження установлених у закладі громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_7» [доказ 60]. На виконання цього доручення, старший оперуповноважений в особливо важливих справах 2 відділу 5 служби ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_50 звернувся з листом до директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » з проханням надіслати такий відеозапис [доказ 61]. Після його надходження до ІНФОРМАЦІЯ_10, заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_51 направив його прокурору САП [доказ 62].

Отож, прокурор мав право доручати працівникам ІНФОРМАЦІЯ_10 витребовувати диск DVD-R з відеозаписом, а останні мали право фактично виконувати таке доручення. Цей доказ та протокол огляду цього диску не можна визнати неналежними з підстав зазначених у клопотанні сторони захисту.

b. Щодо підстав та результатів проведення НСРД

Також, сторона захисту просила визнати недопустимими доказами протоколи про проведення НСРД. А саме:

1)протокол за результатами проведення НСРД аудіо- відеоконтролю особи від 05.04.2018 та додатки до нього [доказ 66];

2)протокол за результатами проведення НСРД аудіо- відеоконтролю особи від 27.05.2018 та додатки до нього [доказ 67];

3)протокол за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09.06.2018 з додатками - оптичними дисками № 501 від 11.05.2018 та № 465 від 29.03.2018 [доказ 68];

4)протокол за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08.06.2018 з додатком - оптичним диском № 464 від 29.03.2018 [доказ 69];

5)протокол за результатами проведення НСРД контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 04.06.2018 [доказ 70].

В обґрунтування цього, сторона захисту стверджувала наступне.

У матеріалах кримінального провадження відсутнє доручення заступника керівника САП ОСОБА_52 на проведення НСРД та доручення для (на) складення протоколу працівником ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стороні захисту не відкрито, в порядку ст. 290 КПК документи, які стали підставою для проведення НСРД.

Самі НСРД мали б проводити відповідні підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_17, а не ІНФОРМАЦІЯ_10 . Невідомо якому саме працівнику доручено виконання НСРД.

Протокол НСРД, який складено 27.05.2018 стосується подій, які мали місце 10.05.2018, тобто, його складено з порушенням строків.

Два протоколи НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж складено 09.06.2018 поза межами строків, визначених в ухвалі ІНФОРМАЦІЯ_18 від 27.03.2018, в яких встановлено строк дії ухвали 2 місяці. Ці протоколи складалися не протягом 24 годин після кожного зафіксованого спілкування. Протоколи складено особою, яка не проводила самі НСРД. Він не був визначений керівником оперативного підрозділу.

Контроль за вчиненням злочину закінчувався відкрито обшуком робочого кабінету ОСОБА_19 10.05.2018, тобто, відкритим фіксуванням, але в порушення ч. 4 ст. 271 КПК, протокол складений 04.06.2018 без присутності ОСОБА_19 .

Також, невідомо: хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на особу залучену до конфіденційного співробітництва спеціальне аудіо-, відеоспостережне обладнання; яке конкретно обладнання було встановлено (невідомо назви та технічних характеристик такого обладнання); час коли особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі; невідомий маршрут повернення особи після проведення НСРД до оперативного підрозділу; не зазначено співробітника оперативного підрозділу, який знімав обладнання з особи; не вказано присутніх осіб при цих діях; відсутній касовий ордер СБ на видачу грошових коштів.

Не було дозволу на використання результатів інших НСРД в протоколі НСРД контроль за вчиненням злочину.

Даючи оцінку вищенаведеним доводам сторони захисту, судом не встановлено таких істотних порушень, що є підставою для визнання протоколів за результатами НСРД недопустимими доказами.

Щодо підстав для проведення НСРД, суд зазначає про наступне.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_18 від 27.03.2018 надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_19 [доказ 74]. Іншою ухвалою, надано такий же дозвіл стосовно ОСОБА_20 [доказ 73].

Отож, проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні були санкціоновані слідчим суддею у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.

Такі ухвали були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК до направлення обвинувального акта до суду, що підтверджується відповідним протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування [доказ 77].

Строк дії на проведення НСРД установлено слідчим суддею протягом двох місяців.

Суд звертає увагу, що строк дії стосується виключно дозволу на їх проведення, та не розповсюджується на складення протоколів за результатами їх проведення. А тому, доводи сторони захисту, що протоколи складалися поза встановленим двомісячним строком є необґрунтованими.

Окрім ухвал слідчого судді, стороні захисту, на стадії досудового розслідування відкрито постанову прокурора САП ОСОБА_53 від 02.04.2018 про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту [доказ 72].

Суд наголошує, що деякі процесуальні документи, що стали підставою для проведення НСРД можуть відкриватися стороні захисту під час судового розгляду справи в суді.

Це пояснюється тим, що на противагу обов`язку сторони обвинувачення до моменту направлення обвинувального акта до суду розкрити всі докази, пов`язані зі справою, шляхом надання доступу до матеріалів справи, може виникнути ситуація, за якої надання певних матеріалів на цій стадії є неможливим з огляду на державні інтереси щодо збереження певної інформації у таємниці.

У разі зняття грифу секретності з таких процесуальних документів на стадії судового провадження, прокурор повинен здійснити їх відкриття стороні захисту, що прямо передбачено вимогами ч. 11 ст. 290 КПК.

Згідно з цією нормою, сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Вже під час судового розгляду цієї справи, стороні захисту надано доступ до додаткових матеріалів [доказ 78], а саме:

1) доручення заступника керівника САП ОСОБА_52 заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_42 з проханням організувати виконання у цьому кримінальному провадженні ухвал слідчого судді апеляційного суду від 27.03.2018, якою надано дозвіл на проведення НСРД [доказ 80];

2) доручення прокурора САП ОСОБА_53 заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_42 з проханням організувати виконання постанови про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту [доказ 81].

Відкриття цього доручення стороні захисту стало можливим у зв`язку з його розсекреченням на підставі відповідної постанови прокурора від 03.11.2021 [доказ 79].

Отож, розсекречення і надання доручення відбулося вже на стадії судового розгляду.

Суд наголошує, що КПК чітко встановлює процесуальні підстави проведення НСРД, а в протоколі про результати проведення НСРД завжди вказується, на підставі якого рішення такі дії проводилися. А тому, не можна говорити про те, що для сторони захисту в цілому буде неочікуваним побачити відповідний процесуальний документ, якщо його буде відкрито не на стадії закінчення досудового розслідування, а дещо пізніше.

Водночас, розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Отож, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявить, що в них наявний протокол про результати НСРД, але відсутні процесуальні документи, які стали підставою проведення цих дій, і вона вважатиме за необхідне ознайомитися з цими документами, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше заявить слідчому, прокурору чи суду клопотання про необхідність відкриття і долучення вказаних документів до матеріалів провадження. Тому, баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідний процесуальний документ не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, цей документ так і не буде відкритий або буде відкритий із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту. Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові ККС ВС від 28.01.2020 у справі № 738/329/17.

Окрім цього, суд наголошує, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб. Отож, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (у тому числі й відповідні постанови прокурора та ухвали слідчих суддів) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові ККС ВС від 28.01.2020 у справі № 738/329/17.

Доводи про те, що НСРД повинні були проводити відповідні підрозділи НАБУ є необґрунтованими.

Чинний на той момент КПК не встановлював заборону оперативним підрозділам ІНФОРМАЦІЯ_10 проводити НСРД за дорученням прокурора.

Так, оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням прокурора. Під час виконання доручень слідчого співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого (ч. 1 та 2 ст. 41 КПК).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати проведення НСРД відповідним оперативним підрозділам.

Отож, можливість проведення НСРД працівниками оперативного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_10 за дорученням прокурора прямо передбачена нормами КПК.

Водночас, зі змісту статей 36, 246 КПК не вбачається, що прокурор повинен визначати конкретного працівника оперативного підрозділу, якому він доручає провести такі слідчі дії.

Що стосується НСРД контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту слід зазначити про таке.

Доводи захисників про те, що в протоколі повинні були бути відображені інші додаткові дані, а саме: назва та технічні характеристики пристроїв, хто встановлював та знімав спеціальну апаратуру, маршрут та час пересування особи тощо є необґрунтованими.

Зазначені у протоколі за результатами цього НСРД дані [доказ 70], відповідають вимогам ч. 3 ст. 104 КПК. У цій нормі зазначається про необхідність зазначення лише відомостей, отриманих в результаті процесуальної дії, які є важливими для цього кримінального провадження. Водночас, сторона захисту не навела переконливих аргументів на користь того, що маршрути пересування конфідента під час прибуття чи залишення правоохоронного органу, який здійснює НСРД є важливими для цього кримінального провадження і мали бути зафіксовані у протоколах щодо проведення НСРД.

З описової частини протоколу зрозуміла послідовність дій та отримані в результаті них відомості, що мають значення у цьому кримінальному провадженні.

Зі змісту положень ч. 1 ст. 252 КПК вбачається, що за результатами проведення НСРД складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Водночас, вказана норма, не містить вимог щодо зазначення у змісті такого протоколу даних про: назву, технічних характеристик чи реквізитів технічних засобів, за допомогою яких проводилися НСРД; осіб, які встановлювали чи знімали такі технічні засоби або були присутніми під час цих дій; маршрути пересування конфідента під час прибуття чи залишення правоохоронного органу, який здійснює НСРД.

Під час судового розгляду досліджено самі відеозаписи, зафіксовані під час проведення НСРД.

Відтак, колегія суддів мала можливість самостійно пересвідчитися у достовірності відображених у протоколі тверджень, а сторона захисту, за наявності будь-яких сумнівів у їх правдивості, вказати на недостовірність зафіксованої інформації.

Отож, фіксація ходу і результатів контролю за вчиненням злочину відповідає загальним правилам фіксації кримінального провадження. Складений протокол є достатньо деталізований, що дає змогу суду встановити хід (етапи) і результати проведеної НСРД.

У суду немає сумнівів щодо вручення і вилучення у ОСОБА_20 спеціальних технічних засобів для фіксування НСРД.

Це ж підтвердив і сам ОСОБА_20, який вказав, що після того як він написав заяву до правоохоронних органів на зустрічі з ОСОБА_19 на нього одягали спеціальну апаратуру працівники ІНФОРМАЦІЯ_10 . Після зустрічей, він її здавав [показання свідка ОСОБА_20 ].

Щодо відсутності назви та технічних характеристик пристроїв, за допомогою яких здійснювалося фіксування, суд додатково звертає увагу на наступне.

Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 104 КПК протокол складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Однак, вони вказуються, лише у випадку, якщо здійснюється фіксування самої процесуальної дії, що не є тотожним проведенню із застосуванням відповідних технічних засобів відбору та фіксації змісту аудіо чи відео інформації, що відбувається під час проведення різних видів НСРД.

Суд, також зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК, НСРД - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Деякі НСРД проводяться із використанням спеціальних технічних засобів отримання інформації, якими є технічні, програмні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої та інші вироби призначені для негласного отримання інформації.

Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються, зокрема, Законом України «Про державну таємницю».

Згідно зі ст. 1 цього закону державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

У Зводі відомостей, що становлять державну таємницю (в редакції на час проведення НСРД), затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 за № 440 визначено термін «спеціальні технічні засоби». Це технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, програмне забезпечення, препарати та інші вироби, призначені (спеціально розроблені, виготовлені, запрограмовані або пристосовані) для негласного отримання інформації.

Згідно з п. 4.5.1 цього Зводу, до державної таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність, фінансування, потребу в забезпеченні спеціальними технічними засобами чи спеціальною технікою. Відповідно до п. 4.5.6 до державної таємниці також належать відомості про факт закупівлі спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.

Отож, зазначення назви, технічних характеристик або ж іншої інформації про пристрої за допомогою яких відбувалося фіксування НСРД матиме наслідком розголошення державної таємниці.

Щодо відсутності касового ордеру на видачу грошових коштів, то такі доводи також є необґрунтованими.

З самого протоколу за результатами проведення НСРД контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 04.06.2018 [доказ 70] зазначено, що грошові кошти отримані в ІНФОРМАЦІЯ_19 на підставі постанови про проведення НСРД.

Те ж саме, відображено і в протоколі ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів від 10.05.2018 [доказ 29].

З огляду на це, наявність інших доказів, які б підтверджували власника цих грошових коштів не є необхідним.

Щодо доводів захисників про те, що контроль за вчиненням злочину закінчено відкритим фіксуванням, слід зазначити про таке.

Згідно з ч. 4 ст. 271 КПК, якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Водночас, сторона захисту хибно трактує цю норму, оскільки НСРД - контроль за вчиненням злочину та слідча дія - обшук не є тотожними процесуальними діями.

Із доказів, досліджених судом встановлено, що ОСОБА_19 одержала грошові кошти у сумі 2 000 доларів США 10.05.2018 о 17:16 в закладі « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Обшук розпочався лише о 17:39 і відбувався не у вказаному закладі, а в кабінеті судді, тобто після закінчення контролю за вчиненням злочину [докази 23, 25].

Отож, з цих доказів не вбачається, що контроль за вчиненням злочину закінчено відкритим фіксуванням. Це також підтверджується і самим протоколом за результатами проведення НСРД [доказ 70].

Відтак, складання протоколу не повинно було відбуватися у присутності ОСОБА_19 .

Що стосується протоколів за результатами проведення НСРД, суд звертає увагу на таке.

Доводи захисту про те, що потрібне якесь окреме доручення прокурора на складення протоколів НСРД не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КПК фіксація ходу і результатів НСРД повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення НСРД складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Отож, вимога про складення протоколу після проведення НСРД передбачена вимогами КПК і не потребує окремого доручення прокурора на цю дію.

Порушення строків на складення протоколів за результатами проведення НСРД не є істотним порушенням прав особи, зокрема й на захист, а відтак не може саме по собі вказувати на необхідність визнання таких доказів недопустимим. Очевидним є те, що такі строки встановлено перш за все для забезпечення оперативності залучення матеріалів НСРД для потреб кримінального провадження. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові ККС ВС від 18.12.2019 у справі № 588/1199/16-к та від 28.01.2020 у справі № 738/329/17.

Водночас, норми КПК не передбачають обов`язку складення щоразу окремого протоколу за результатами НСРД після кожної зафіксованої зустрічі між ОСОБА_32 та ОСОБА_20, а також, після кожної їх розмови по телефону.

Посилання захисників на використання результатів інших НСРД та відсутність на це дозволу є незрозумілими.

Всі НСРД проведені у межах цього кримінального провадження, а не взяті з якогось іншого провадження.

За результатами розгляду клопотань сторони захисту, судом не встановлено таких істотних порушень, що є підставою для визнання протоколів за результатами НСРД недопустимими доказами.

c. Щодо ухвали про дозвіл на обшук, протоколу за його результатами, протоколів огляду та ідентифікації

Сторона захисту заявила про визнання недопустимим доказом ухвали про надання дозволу на проведення обшуку службового кабінету судді.

В обґрунтування цього твердження зазначила таке.

10.05.2018 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_54 було надано дозвіл на проведення обшуку в службовому кабінеті № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_9, який займала суддя ОСОБА_19 .

Однак, суддею у цій справі було складено і оголошено лише вступну та резолютивну частину вищевказаної ухвали [докази 22, 86]. У цей же день, на підставі вищевказаної ухвали проведено обшук у кабінеті судді.

У подальшому, повний текст ухвали не виготовлявся. А тому, невідомо мотивів та підстав прийняття такого рішення, а сама ухвала є невмотивованою.

На підтвердження своїх доводів, сторона захисту долучила висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення і застосування окремих норм та положень законодавства України, виконаної відповідно до звернення адвоката ОСОБА_55 на підставі законів України «Про наукову і науково-технічну експертизу» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (т.8 а.с.89-100).

Згідно з цим висновком:

1) резолютивна частина ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку має своїм призначенням виключно для письмового повідомлення учасників кримінального провадження про прийняті слідчим суддею рішення у формі ухвали. Правові наслідки, у тому числі і її виконання закон пов`язує виключно з повним текстом ухвали, складеним і проголошеним у встановленому законом порядку;

2) згідно законодавства та міжнародних договорів України виготовлення повного тексту ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку у службовому кабінеті в приміщенні суду є обов`язковим;

3) закон однозначно визначає саме ухвалу слідчого судді, яка відповідає всім вимогам до подібних документів згідно статей 235, 372 КПК єдиною правовою підставою для проведення обшуку. Проведення обшуку на підставі скороченого тексту (резолютивної частини) ухвали суперечить імперативним приписам кримінального процесуального законодавства України;

4) докази, отримані внаслідок обшуку, проведеного лише на підставі скороченого тексту (резолютивної частини) ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, є недопустимим як такі, що здобуті з суттєвим порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами.

Судом перевірено доводи сторони захисту.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Разом з тим, ухвали слідчих суддів (резолютивні частини ухвал), постановлені на стадії досудового розслідування не можуть бути визнані недопустимими, оскільки вони є не доказами у кримінальному провадженні, а є процесуальними документами. Підлягають визнанню недопустимими докази, отримані в результаті виконання ухвал, що визнані незаконними.

Можливість складення та оголошення резолютивної частини ухвали прямо передбачено ч. 2 ст. 376 КПК.

Відповідно до цієї норми, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п`яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.

Таку норму введено законодавцем задля надання можливості суддям раціонально використовувати свій час, враховуючи завантаженість судів.

У таких випадках суд (суддя) у відкритому або ж закритому судовому засіданні досліджує матеріали судової справи, заслуховує доводи сторін йде до нарадчої кімнати де все це аналізує та приходить до певних висновків, які відображає, у разі відсутності часу для складення повного тексту рішення, у резолютивній частині рішення.

10.05.2018 (четвер) слідчий суддя ОСОБА_56 постановив вказану ухвалу, якою надав дозвіл на проведення обшуку. У ній зазначено, що повний текст буде складено та проголошено о 9 год 11.05.2018.

Так, з самої ухвали [доказ 22] вбачається, що вона містить: строк її дії - один місяць; прокурора, який подав клопотання про обшук - заступник Генерального прокурора - керівник ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_48 ; положення закону, на підставі якого постановлялася ухвала - ч. 2 ст. 376 КПК; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку - службовий кабінет № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою - АДРЕСА_7 ; особу, яка займає цей кабінет - суддя ОСОБА_19 ; речі та документи, для виявлення яких проводиться обшук - грошові кошти, записники, чорнові записи, нотатки, мобільні телефони, носії електронної інформації, флеш-накопичувачі, комп`ютерна техніка, ноутбуки, нетбуки, планшети, адміністративна справа № 826/16498/16 тощо.

У реєстрі судових рішень немає жодного рішення судді ОСОБА_57 від 11.05.2018, що свідчить, що він був відсутній на роботі цього дня.

Як вбачається з тверджень сторін та відкритих джерел, 13.05.2018 суддя ОСОБА_58 помер, що очевидно стало причиною не виготовлення повного та вмотивованого тексту судового рішення.

Отож, відсутність вмотивованого рішення суду, яким надано дозвіл на проникнення до іншого володіння особи, обумовлено об`єктивними обставинами.

Слідчий суддя проаналізувавши доводи заявника клопотання, прийшов до висновків про наявність підстав для проведення обшуку в кабінеті ОСОБА_19, які відобразив у резолютивній частині свого рішення, проте не виготовив повного тексту рішення внаслідок смерті.

Той факт, що перед початком обшуку в кабінеті судді, а потім її адвокату було пред`явлено лише резолютивну частину ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, не впливає на законність рішення, оскільки проголошення та видача учасникам судового провадження резолютивної частини судового рішення, як вже зазначалося, передбачено відповідними нормами КПК і ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не є виключенням.

Окрім того, така ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили з моменту її оголошення, а тому на підставі ч. 2 ст. 21 КПК вказана ухвала (у тому числі її резолютивна частина) підлягала обов`язковому та безумовному виконанню.

У контексті проведення обшуку виконанню підлягає резолютивна частина ухвали, адже саме в ній слідчий суддя визначає суттєві умови обшуку.

Отож, для виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку пред`явлення лише резолютивної частини цієї ухвали та вручення її копії з огляду на вищезазначене не свідчить про наявність порушень вимог КПК.

Відповідні висновки суду узгоджуються із правовим висновком ККС ВС, викладеним у постанові від 02.11.2023 у справі № 991/10566/20.

Висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення і застосування окремих норм та положень законодавства України, виконаної відповідно до звернення адвоката ОСОБА_55 на підставі законів України «Про наукову і науково-технічну експертизу» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (т.8 а.с.89-100), суд визнає недопустимим доказом з огляду на таке.

Наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об`єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об`єктів (ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»).

Тобто проведення такого виду експертизи не є судовою експертизою та не може бути прийнята судом до уваги.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 242 КПК не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Як убачається з висновків цієї експертизи, питання, які досліджувалися стосуються власного аналізу та тлумачення норм кримінального процесуального законодавства. Ці питання за своєю суттю є з`ясуванням питань права і є компетенцією суду.

З огляду на це, указаний висновок науково-правової експертизи суд визнає недопустимим доказом і не враховує фактичні дані, відображені у ньому, при ухваленні цього вироку.

Захист також просив визнати недопустимим доказом й іншу ухвалу (резолютивну частину ухвали) слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_57 від 10.05.2018, якою надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі, якою користується ОСОБА_19 [доказ 20].

Проте, стороною обвинувачення не надано суду результатів проведення цієї слідчої дії - протоколу обшуку та доказів, вилучених під час нього, а тому в суду немає підстав для перевірки законності ухвали, хоча висновки суду очевидно були б такими ж.

Необґрунтованими є і доводи захисника про те, що у клопотанні прокурора про надання дозволу на проведення обшуку в кабінеті судді відсутні ознаки грошових коштів, які планується відшукати такі як номінал, серійний номер купюри, країна походження.

Кримінально-правова природа корупційних злочинів вказує на те, що особа, яка отримує неправомірну вигоду, щоб не бути викритою, може вчиняти ряд дій для запобігання цьому. Для прикладу, перед самим одержанням грошей вона може змінити обумовлене раніше місце передачі грошових коштів, день, час та спосіб їх передання, суму та навіть їх валюту.

У зв`язку з цим, очевидно, що ідентифікація, помічення та вручення грошових коштів відбувається майже перед самою передачею грошових коштів. Саме під час цієї процесуальної дії гроші отримуються, описуються, помічаються та передаються особі. У протоколі слідчої дії зазначаються номінал, кількість та серійні номери купюр таких грошових коштів.

При цьому, для уникнення непередбачуваних ситуацій, прокурор може заздалегідь звернутися до слідчого судді з одним або декількома клопотаннями про проведення обшуку в найбільш очікуваних місцях такої передачі грошей. Однак, на момент розгляду такого клопотання, а тим паче на момент його складення прокурором, можуть бути ще невідомі номінал та серійні номери купюр грошових коштів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, клопотання про обшук кабінету судді [доказ 21] складене прокурором 08.05.2018, тобто за два дні до передачі грошових коштів ОСОБА_19 . Станом на цей день прокурору могли бути ще невідомі номінал та серійні номери купюр, які планує одержати ОСОБА_19, щоб відобразити їх у клопотанні.

До того ж, не зазначення номіналу та серійних номерів купюр у клопотанні не стало підставою для відмови у наданні дозволу на проведення обшуку слідчим суддею.

Отож, такі доводи захисників не є підставою для визнання доказів недопустимими.

Також, сторона захисту просила визнати недопустимими доказами протокол від 10.05.2018 за результатами проведення обшуку у кабінеті ОСОБА_19 та речові докази, здобуті за результатами його проведення.

В обґрунтування таких тверджень, захисники посилаються на такі доводи.

Під час проведення обшуку, ОСОБА_19 фактично було затримано біля турнікетів на вході в приміщення суду. Їй мали б повідомити підстави затримання та скласти відповідний протокол. Також їй повинні були роз`яснити право на захист та інші права. Під час відшукання грошових коштів було проведено по суті особистий обшук, адже жіноча сумочка є безумовно особистою річчю та знаходилася при ній. Хоча, фактично дозвіл на обшук надано лише в кабінеті, а не особисто у судді. Обшук відбувався, за відсутності захисника. До його приїзду, прокурор САП не зупинив слідчу дію. Також, під час проведення обшуку прокурором САП здійснювався допит ОСОБА_19, їй задавалися відповідні запитання. ОСОБА_19 було надано незаконну вказівку працівником ІНФОРМАЦІЯ_10 взяти гроші в руки та зняти з них резинку, хоча останньому було достеменно відомо, що вказані грошові кошти оброблені спеціальною фарбою, що має світіння при потраплянні на неї ультрафіолетових променів.

Даючи оцінку таким доводам, суд зазначає про таке.

По-перше з доводів захисника є незрозумілим суттєва правова відмінність між проведенням особистого обшуку та проведенням обшуку в приміщенні, яке займає ця особа.

Згідно з ч. 5 ст. 236 КПК обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

У постанові ККС ВС від 28.09.2022 у справі № 225/373/21, суд вказав, що особистий обшук особи проведено під час обшуку його домоволодіння на підставі ухвали слідчого судді відповідно до положень ч. 5 ст. 236 КПК, а тому слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в цьому провадженні обшук особи не був окремою слідчою дією і складання окремого протоколу особистого обшуку за таких обставин кримінальним процесуальним законом не передбачено, як не передбачено і отримання окремого дозволу слідчого судді для проведення особистого обшуку особи за вказаних обставин. Суди дійшли правильного висновку, що обшук особи, яка перебувала у домоволодінні під час проведення обшуку і вийшла за ворота після його початку, не може бути формальною підставою для визнання протоколу недопустимим доказом.

Отож, обшук особи під час обшуку її володіння не потребує отримання додаткових дозволів та проведення якоїсь окремої процесуальної процедури.

Водночас, як вбачається з норм КПК проведення саме особистого обшуку нерозривно пов`язане з процедурою затримання особи та є його складовою.

Однак, затримання ОСОБА_19 в порядку ст. 208 КПК не проводилося, протокол її затримання не складався, її особистий обшук не відбувався.

Згідно зі ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

З відеозапису проведення обшуку [доказ 25] та інших матеріалів кримінального провадження вбачається, що після отримання ОСОБА_19 неправомірної вигоди, вона повернулася до суду. На першому поверсі суду її зупинили працівники правоохоронних органів, представилися та запропонували пройти до її службового кабінету для проведення слідчої дії. Таке прохання не носило форму обов`язкової для виконання вимоги. ОСОБА_19 добровільно надала згоду, та вони пройшли на другий поверх до її кабінету. Після цього почався обшук кабінету судді.

Отож, відсутні підстави стверджувати, що відбулося затримання ОСОБА_19 .

Під час проведення обшуку, ОСОБА_19 поставила свою сумочку на робочий стіл. Вона знаходилася у безпосередньому візуальному сприйнятті учасниками слідчої дії й не була прихована, тому була відсутня й необхідність її відшукання. Далі прокурор запропонував ОСОБА_19 у добровільному порядку надати речі, зазначені в ухвалі про обшук. Після цього, ОСОБА_19 дістала із власної сумочки 2 000 доларів та поклала їх на стіл [доказ 25].

Отож, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що особистий обшук ОСОБА_19 не проводився, а було проведено обшук службового кабінету судді. Під час нього, суддя особисто надала грошові кошти зі своєї сумочки.

Доводи захисника про нібито незаконну вказівку працівником ІНФОРМАЦІЯ_10, який знав, що гроші оброблені спеціальною фарбою, взяти їх ОСОБА_19 в руки та зняти з них резинку є нелогічними.

Адже, як вбачається з відеозапису проведення обшуку [доказ 25], таке прохання було висловлене вже після того, як ОСОБА_19 напочатку проведення обшуку сама добровільно дістала грошові кошти із власної сумочки, поклала їх на стіл, а в подальшому неодноразово торкалася їх, пересуваючи по власному столу.

Щодо доводів про відсутність захисника під час обшуку та продовження слідчої дії до його приїзду, суд зазначає про таке.

На час проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_19, норми КПК, які регулювали порядок проведення відповідної слідчої дії передбачали, що захисник може бути запрошений для участі в проведенні обшуку (ч. 1 ст. 236 КПК).

Водночас, обов`язок зупинити слідчу дію до приїзду захисника, КПК не встановлював.

Як убачається з протоколу обшуку від 10.05.2018 та відеозапису цієї слідчої дії [докази 25, 25], обвинувачена безперешкодно за першою вимогою змогла зв`язатися із своїм захисником ОСОБА_59 та повідомити про місце проведення обшуку. Приблизно через 15 хвилин адвокат прибув і його було допущено до кабінету судді, де проводився обшук. По суті, за час відсутності адвоката, було лише перераховано кількість купюр грошових коштів та розкладено їх на столі. З цього моменту і до її завершення, слідча дія проводилася за участі захисника. Про це зазначено і в самому протоколі за результатами обшуку [доказ 23]. Також, захисник скористався правом подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, що відображено в протоколі обшуку.

Отож, під час проведення обшуку було дотримано положення ч. 1 ст. 236 КПК.

Що стосується доводів захисників про те, що під час обшуку прокурор задавав запитання ОСОБА_19 та отримував на них відповіді, що за баченням захисника є її допитом, суд зазначає наступне.

Очевидно, що під час обшуку особа, яка проводить таку слідчу дію може задавати певні запитання, які стосуються обставин його проведення та речей, які планується відшукати. Зокрема, й особі, яка користується цим приміщенням.

Водночас, суд наголошує, що жодні відомості, які були повідомлені ОСОБА_19 під час проведення обшуку її кабінету, не були використані під час судового розгляду як доказ і не бралися до уваги судом при оцінці обставин справи.

Окрім іншого, сторона захисту вказувала, що одна з понятих ОСОБА_27, яка 10.05.2018 залучалася під час проведення ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів, а далі під час проведення обшуку в службовому кабінеті судді притягувалася до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво [доказ 92] та брала участь як понята в іншому кримінальному провадженні [доказ 93].

Згідно з ч. 7 ст. 223 КПК понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Участь ОСОБА_27 в якості понятої в подібних заходах в минулому, ніяким чином не вказує на її заінтересованість у цьому кримінальному провадженні. До того ж, як убачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва [доказ 93], в якій згадується прізвище понятої ОСОБА_27, то процесуальне керівництво у тому кримінальному провадженні здійснювалося слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області. Водночас, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_19 досудове розслідування здійснювали НАБУ та САП, а не прокуратура Київської області.

Допитана в якості свідка ОСОБА_27 вказала, що вона не має жодного відношення до правоохоронних органів та ніколи не отримувала ніяких коштів від них. У травні 2018 року вона гуляла з подругою ОСОБА_60 (іншою понятою) і вони пішли до театру на Липка. До них підійшли хлопці з правоохоронного органу, показали посвідчення і запропонували бути свідками (понятими). Вони погодилися на це [показання свідка ОСОБА_27 ].

Інша понята ОСОБА_28, допитана як свідок підтвердила такі показання. Вона вказала, що 10.05.2018 у неї був вихідний і вона з подругою ( ОСОБА_61 ) вирішили піти в театр на Липках. До них підійшли співробітники ІНФОРМАЦІЯ_10, представилися і запропонували взяти участь у слідчих діях, допомогти їм. Матеріально їм не компенсували за участь у слідчих діях [показання свідка ОСОБА_28 ].

Що стосується притягнення ОСОБА_27 до кримінальної відповідальності, суд зважає на те, що така обставина не виключає можливості особі брати участь в якості понятої в інших кримінальних провадженнях.

Судимість або участь свідків у минулому як понятих або під час інших слідчих дій (операціях правоохоронних органів) в інших кримінальних провадженнях - не є перепоною для їх участі як понятих у даному кримінальному провадженні та допиті їх як свідків. (Постанова ВС від 26.09.2023 у справі № 404/2409/20).

Отож, притягнення ОСОБА_27 до кримінальної відповідальності не виключає можливості їй брати участь в якості понятої в інших кримінальних провадженнях.

До того ж, як убачається з вироку ІНФОРМАЦІЯ_21 [доказ 92], яким ОСОБА_27 визнано винною за ч. 1 ст. 205 КК України, то його ухвалено у серпні 2018 року, а події про які йдеться у вироку відбувалися в кінці травня 2018 року. Тоді як понятою під час ідентифікації та обшуку в кабінеті ОСОБА_19 вона була 10 травня 2018 року, тобто до подій зазначених у вироку, яким її визнано винною.

Окрім цього, вимоги процесуального закону не містять заборон щодо залучення одного й того самого понятого для участі в різних процесуальних діях під час досудового розслідування (згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі ІНФОРМАЦІЯ_22, викладеної у постанові від 20.01.2022 у справі № 404/431/18).

Отож, участь понятих під час проведення ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів, а далі під час проведення обшуку в службовому кабінеті судді відповідає вимогам КПК.

Також, сторона захисту просила визнати недопустимими доказами протокол за результатами огляду мобільного телефону LeEco inside IMEI1: НОМЕР_3 та додаток до протоколу - диск DVD-R.

В обґрунтування цього твердження зазначила таке.

Цей телефон був вилучений під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді. 25.05.2018 цей телефон, як речовий доказ, прокурор направив детективу НАБУ. Однак, він не був речовим доказом, адже лише 07.06.2018, детектив виніс постанову про визнання його речовим доказом. Станом на день його огляду, він мав статус тимчасово вилученого майна і мав бути повернутий власнику або ж арештований. Також, під час його огляду було отримано доступ до програмного забезпечення, яке використовується як засіб комунікації. Повідомлення, електронні листи, текстові і голосові повідомлення, зображення у месенджерах Skype, IMessage, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal є об`єктами захисту за ст. 258 КПК, адже ці месенджери захищено наскрізним шифруванням. А тому, особи, спілкуючись у них, розраховували на захист переданої інформації від втручання інших осіб. Для доступу до такої інформації слідчий повинен був отримати дозвіл на проведення НСРД з проханням про втручання у приватне спілкування або отримати право на тимчасовий доступ до речей.

Вказані доводи сторони захисту є необґрунтованими, з огляду на таке.

Судом установлено, що супровідним листом від 25.05.2018 прокурор САП направив детективу НАБУ мобільний телефон LeEco inside IMEI1: НОМЕР_3 [доказ 39]. 07.06.2018 детектив НАБУ, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення провела огляд цього мобільного телефону. За його результатами вона склала відповідний протокол, а відображену інформацію з нього зберегла на оптичний носій інформації DVD-R VERBATIM [доказ 58]. У цей же день, детектив винесла постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження цього мобільного телефону та диску DVD-R в якості речових доказів [доказ 59].

Виходячи з розуміння сутності доказів та положень КПК, речовим доказом є не сама річ як така, а річ з її певними якостями і зв`язками із доказовими фактами.

Детектив, з`ясувавши під час огляду для себе, що мобільний телефон містить відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто має доказове значення, винесла постанову про визнання його речовим доказом. Винесення такої постанови слідчим, по суті є констатацією рішення слідчого використати певну річ в якості речового доказу, і вона носить передусім організаційно-розпорядчий характер.

Відсутність такої постанови в момент передачі мобільного телефону від прокурора до детектива не може свідчити про недопустимість протоколу за результатами його огляду та додатку до нього.

На думку суду, така постанова має значення виключно під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Адже, саме слідчий у своїй постанові фіксує висновок про набуття майном статусу речового доказу та мотиви, з яких він дійшов такої думки, зокрема, проводить аналіз про його відповідність положенням ст. 98 КПК.

Доводи захисту про те, що мобільний телефон мав статус тимчасово вилученого майна є обґрунтованими, однак не накладення арешту на це майно, не впливає на визнання протоколу його огляду недопустимим доказом.

Основним завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зокрема, метою арешту є перешкоджання можливості видалення листування, адресатів, телефонних дзвінків, документів, програм тощо, що містяться у мобільному телефоні, а також приховування чи знищення самого пристрою.

Не накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_19 мало наслідком лише не встановлення його статусу як арештованого, за якого особа обмежується у праві ним користуватися або розпоряджатися.

Водночас, це жодним чином не впливає на визнання протоколу огляду такого мобільного телефону недопустимим доказом.

Щодо аргументів сторони захисту про втручання у приватне спілкування ОСОБА_19, шляхом огляду її листування, яке містилося на цьому телефоні, суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 258 КПК ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді

Частина друга цієї статті передбачає обов`язок прокурора, слідчого звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.

При цьому, таке втручання може бути не лише під час НСРД, але й під час обшуку, коли вилучаються засоби зв`язку чи інші носії інформації, які містять приватне спілкування.

У постанові ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 727/6578/17, де мала місце подібна ситуація, суд визнав безпідставним твердження захисника про те, що під час досудового розслідування було здійснено незаконний (без дозволу слідчого судді) доступ до відомостей з електронних інформаційних мереж, який оформлений як протокол огляду предмета - телефону. Суд вказав, що інформація, яка була наявна в мобільному телефоні особи, була досліджена шляхом ввімкнення телефону та огляду текстових повідомлень, які в ньому знаходились, та доступ до яких не був пов`язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв`язку) доступу до електронних інформаційних систем. В цьому випадку орган досудового розслідування провів огляд предмета - телефона та оформив його відповідним протоколом, який складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Під час проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_19, виявлено факти, що свідчать про спілкування судді з заявником, а також їх листування у месенджері «Telegram». Таке спілкування відображено у відповідному протоколі [доказ 58]. Водночас, у протоколі не вказано про блокування доступу до мобільного телефону чи окремих застосунків у ньому відповідним паролем.

Отож, доступ до інформації на телефоні здійснювався без подолання системи логічного захисту, вона була досліджена шляхом увімкнення телефону та огляду відомостей, які в ньому знаходились.

А тому, підстави для визнання недопустимими доказами протоколу за результатами огляду мобільного телефону та додатку до нього відсутні.

Також, захист заявив про визнання протоколу освідування ОСОБА_19 від 10.05.2018 недопустимим доказом.

В обґрунтування цього зазначили, що освідування може проводитися лише стосовно підозрюваного. Однак, ОСОБА_19, на момент проведення такої слідчої дії, не мала такого процесуального статусу. У самому протоколі відсутній підпис ОСОБА_19 про те, що їй повідомили про її права, зокрема, і право відмовитися від проведення зазначеної слідчої дії.

Такі доводи сторони захисту є необґрунтованими з огляду на таке.

Освідування ОСОБА_19 проведено відповідно до постанови прокурора від 10.05.2018 [доказ 26]. Підставою для його проведення була необхідність у виявленні на її тілі, зокрема руках, слідів кримінального правопорушення у вигляді нашарувань спеціальної хімічної рідини та не потребувало проведення судово-медичної експертизи.

Результати проведення освідування зафіксовані у відповідному протоколі з додатками [докази 27, 28].

Під час проведення цієї слідчої дії були присутні поняті, працівники СБУ та прокурор. Вона фіксувалася за допомогою технічних засобів шляхом відеозапису. Перед початком освідування усім учасникам оголошено та роз`яснено положення ст. 241 КПК, яка встановлює процедуру проведення цієї слідчої дії.

ОСОБА_19 не заперечувала проти її проведення та надала на це свою добровільну згоду. Також, був присутній захисник ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_62 . Протокол слідчої дії був підписаний усіма учасниками, від яких жодних зауважень не надходило.

Отож, освідування ОСОБА_19 було проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Відсутність у останньої процесуального статусу підозрюваної не є підставою, яка виключає можливість його проведення, оскільки на той час у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що на її тілі, а в подальшому як виявилося і на одязі, можуть зберігатися сліди злочину.

Відповідні висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним у постанові ККС ВС від 23.11.2023 у справі № 731/275/19.

А тому, підстави для визнання недопустимим доказом протоколу освідування відсутні.

Разом із тим, доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу суду та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, судом у вироку не зазначались. У такому випадку суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ, згідно з якою, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи.

Судом надано оцінку іншим доказам окремо, а також у сукупності усім зібраним доказам. Встановлено, що кожен доказ, який використаний для встановлення фактичних даних, є належним, допустимим та достовірним.

Вони підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Стороною обвинувачення доведено законність джерела та способу отримання доказів. Їх отримано належним суб`єктом, в межах строків досудового розслідування.

Усі досліджені докази відкриті сторонами одна одній у порядку статті 290 КПК. Документи суду подані в оригіналах. Необхідність подання суду документів у копіях обґрунтовано прокурором належним чином.

Під час здійснення оцінки показань колегією не бралися до уваги думки чи висновки учасників провадження. Суд урахував лише показання щодо фактів, які свідки сприймали особисто.

Сторонами не наведено достатніх фактів, що свідчили б про недостовірність будь-якого із поданих доказів. Тому колегія вважає їх достовірними.

Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини, є:

1)копія вироку ІНФОРМАЦІЯ_23 від 09.06.2017 у справі № 552/4381/16-к (т.2 а.с.93-98, т.8 а.с.175-179); копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_24 від 15.08.2017 у справі № 552/4381/16-к (т.8 а.с.180-181); копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_25 від 16.09.2015 у справі № 757/34151/15-к (т.2 а.с.109-111);

2)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 26.07.2016 у справі № 760/11716/16-к (т.2 а.с.99-101); копія вироку ІНФОРМАЦІЯ_26 від 28.08.2020 у справі № 758/11219/16-к (т.9 а.с.1-43); копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_26 від 28.07.2021 у справі № 758/11219/16-к (т.9 а.с.44-45); копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_27 від 17.03.2021 у справі № 758/11219/16-к (т.9 а.с.46-47); копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_27 від 17.03.2021 у справі № 758/11219/16-к (т.9 а.с.48-49); копія вироку ІНФОРМАЦІЯ_27 від 29.04.2021 у справі № 758/11219/16-к (т.9 а.с.50-68); копія постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 21.02.2022 у справі № 758/11219/16-к (т.9 а.с.69-75);

3)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 30.11.2016 у справі № 760/20638/16-к (т.2 а.с.102-104);

4)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_25 від 09.08.2017 у справі № 757/46161/17-к (т.2 а.с.105-108, т.8 а.с.83-86);

5)копія адвокатського запиту захисника ОСОБА_17 від 16.01.2019 (т.3 а.с.64-66);

6)лист заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_63 від 01.02.2019 № 14/П-50/14-285нт (т.3 а.с.69);

7)витяг з ЄРДР від 27.03.2018 (т.4 а.с.1-в);

8)доручення про проведення досудового розслідування від 26.03.2018 № 06-18494-18, складене заступником ІНФОРМАЦІЯ_29 - керівником ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_44 (т.4 а.с.6);

9)заява ОСОБА_20 до керівника ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_64 про вчинення злочину від 26.03.2018 (т.4 а.с.7);

10)рапорт від 23.03.2018 № 14/5/2-931, складений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_65 (т.4 а.с.12);

11)постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва та до проведення НСРД від 02.04.2018, складена прокурором САП ОСОБА_46 (т.4 а.с.22-23);

12)протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз`яснення прав особи, залученої до конфіденційного співробітництва від 02.04.2018 (т.4 а.с.24-25);

13)роздруковані скріншоти з телефону ОСОБА_20 (т.4 а.с.45-47);

14)доручення директора ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_24 від 22.03.2018 (т.4 а.с.48);

15)наказ директора ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_24 від 21.03.2018 № 1-К (т.4 а.с.49);

16)доручення директора ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_24 від 26.01.2018 (т.4 а.с.50);

17)аркуш формату А4 з надрукованим на ньому текстом (т.4 а.с.51);

18)роздруковані скріншоти з телефону ОСОБА_20 (т.4 а.с.59-62);

19)постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 10.05.2018, складена заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_44 (т.4 а.с.70-71);

20)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_57 від 10.05.2018 у справі № 760/12263/18 (т.4 а.с.77);

21)клопотання заступника Генерального прокурора - керівника ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_64 про проведення обшуку від 08.05.2018 (т.4 а.с.104-108);

22)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_57 від 10.05.2018 у справі № 760/12267/18 (т.4 а.с.109);

23)протокол обшуку від 10.05.2018, складений прокурором САП ОСОБА_66 (т.4 а.с.110-116);

24)додаток до протоколу обшуку від 10.05.2018 з звукозаписами судових засідань у справі № 826/16498/16 - оптичний диск CD-R IZOPROTEX (т.4 а.с.127);

25)додатки до протоколу обшуку від 10.05.2018 з відеозаписами проведення слідчої дії - карти пам`яті microSD: серія ТС58 - УD211 - НА41 ємністю 16 Gb; серія ATMHIA S6660 ємністю 8 GB; серія 0010 ACFG185D2 ємністю 32 Gb (т.4 а.с.128б); карта пам`яті Transcend 32 Gb № G413771030 (т.4 а.с.128в); карта пам`яті Transcend 32 Gb № G115341142 (т.4 а.с.128г);

26)постанова про освідування особи від 10.05.2018, складена прокурором САП ОСОБА_46 (т.4 а.с.130);

27)протокол освідування особи від 10.05.2018, складений прокурором САП ОСОБА_46 (т.4 а.с.131-133);

28)додатки до протоколу освідування особи від 10.05.2018 - карта пам`яті microSD 8 GB 008GF23 ME47052061; карта пам`яті Transcend 32 microSD G653537479 (т.4 а.с.134б);

29)протокол ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів від 10.05.2018, складений старшим оперуповноваженим в ІНФОРМАЦІЯ_31 ОСОБА_65 (т.4 а.с.137-138); додатки до протоколу - 5 аркушів формату А4 з копіями купюр по 100 доларів та конверт № 2, в якому містяться одноразові рукавички (т.4 а.с.139-144);

30)письмове повідомлення про підозру від 11.05.2018, складене заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_44 (т.4 а.с.147-152); пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваної ОСОБА_19 від 11.05.2018 (т.4 а.с.153-154); угода б/н від 10.05.2018 про надання правової (юридичної) допомоги (т.4 а.с.157); копія ордеру про надання правової допомоги серії КВ № 279886 (т.4 а.с.158); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3225 (т.4 а.с.159);

31)копія Указу Президента України «Про призначення суддів» від 13.05.2009 № 318/2009 (т.4 а.с.162-163; т.5 а.с.131-132);

32)копія Указу Президента України «Про призначення суддів» від 28.09.2017 № 297/2017 (т.4 а.с.164-165; т.5 а.с.221);

33)постанова про уточнення обставин кримінального провадження від 14.05.2018, складена прокурором САП ОСОБА_66 (т.4 а.с.205-206); зображення окремих кадрів відеозапису обшуку службового кабінету ОСОБА_19, проведеного 10.05.2018 (т.4 а.с.207);

34)роздрукований скріншот з телефону ОСОБА_20 (т.4 а.с.213);

35)висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_32 від 07.06.2018 № 92/5 з додатком - ілюстративною таблицею (т.5 а.с.10-17);

36)супровідний лист від 17.05.2018 № 06-18494-18, складений заступником керівника САП ОСОБА_67 (т.5 а.с.28);

37)протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15.06.2018, складений детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.5 а.с.39-40); додаток до протоколу - опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 15.06.2018, складений детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.5 а.с.41); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R VERBATIM (т.5 а.с.42);

38)протокол огляду речей та документів від 15.06.2018, складений детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.5 а.с.43-50);

39)супровідний лист прокурора САП ОСОБА_53 від 25.05.2018 № 06-18494-18 (т.5 а.с.51);

40)протокол огляду документів від 30.05.2018, складений детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.5 а.с.52-55);

41)копія розпорядження керівника апарату ОАСК ОСОБА_69 від 11.10.2017 № 7508 (т.5 а.с.64);

42)копія протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 (т.5 а.с.65);

43)копія протоколу підготовчого судового засідання від 21.02.2018 у справі № 826/16498/16 (т.5 а.с.66-68);

44)копія протоколу підготовчого судового засідання від 15.03.2018 у справі № 826/16498/16 (т.5 а.с.70-72);

45)копія розписки про наступне судове засідання від 15.03.2018 (т.5 а.с.73);

46)копія повістки про виклик від 19.03.2018 (т.5 а.с.74);

47)копія протоколу судового засідання від 22.03.2018 у справі № 826/16498/16 (т.5 а.с.80-82);

48)копія довідки від 05.04.2018 у справі № 826/16498/16 (т.5 а.с.83);

49)копія повістки від 05.04.2018 про виклик учасників у суд для участі в судовому засіданні (т.5 а.с.84);

50)копія довідки від 12.04.2018 у справі № 826/16498/16 (т.5 а.с.85);

51)копія розписки про наступне судове засідання (т.5 а.с.86);

52)копія протоколу судового засідання від 10.05.2018 у справі № 826/16498/16 (т.5 а.с.87-90);

53)копія повістки від 10.05.2018 про виклик учасників у суд для участі в судовому засіданні (т.5 а.с.91);

54)протокол огляду від 04.06.2018, складений детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.5 а.с.95-97);

55)копія наказу голови ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_70 «Про зарахування ОСОБА_19 » від 05.06.2009 № 88/к (т.5 а.с.134);

56)копія присяги судді ОСОБА_19 від 10.07.2009 (т.5 а.с.136);

57)копія табелю обліку робочого часу судді ОСОБА_19 за квітень 2018 року (т.5 а.с.237);

58)протокол огляду від 07.06.2018, складений детективом НАБУ ОСОБА_68, з додатком - оптичним носієм інформації DVD-R VERBATIM (т.5 а.с.240-247);

59)постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 07.06.2018, складена детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.5 а.с.248-249);

60)доручення прокурора САП ОСОБА_53 про проведення слідчих (розшукових) дій від 18.05.2018 № 06-18494-18 (т.6 а.с.20);

61)лист старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_37 від 23.05.2018 № 14/5/2-1508 (т.6 а.с.21);

62)лист заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_63 від 04.06.2018 № 14/5/2-1678 (т.6 а.с.22);

63)лист директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » ОСОБА_71 від 31.05.2018 (т.6 а.с.23); додаток до листа - оптичний носій інформації DVD-R ARITA (т.6 а.с.24);

64)протокол огляду від 19.06.2018, складений детективом ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_68 (т.6 а.с.25-31);

65)протокол огляду документів від 04.07.2018, складений детективом ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_68, з додатком - копією аркушу формату А4 (т.6 а.с.44-46);

66)протокол за результатами проведення НСРД аудіо- відеоконтролю особи від 05.04.2018, складений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_65 (т.6 а.с.66-85); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R ARITA № 466 (т.6 а.с.86); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R ARITA № 462 (т.6 а.с.87);

67)протокол за результатами проведення НСРД аудіо- відеоконтролю особи від 27.05.2018, складений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_65 (т.6 а.с.88-100); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R ARITA № 463 (т.6 а.с.101);

68)протокол за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08.06.2018, складений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_65 (т.6 а.с.102-113); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R ARITA № 465 (т.6 а.с.114);

69)протокол за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08.06.2018, складений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_65 (т.6 а.с.116-127); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R ARITA № 464 (т.6 а.с.128);

70)протокол за результатами проведення НСРД контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 04.06.2018, складений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_65 (т.6 а.с.129-130);

71)лист директора ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_72 від 18.07.2018 (т.6 а.с.137);

72)постанова прокурора САП ОСОБА_53 від 02.04.2018 про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.6 а.с.206-208);

73)ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_18 від 27.03.2018 (т.6 а.с.209-211);

74)ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_18 від 27.03.2018 (т.6 а.с.212-214);

75)клопотання про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_19 від 27.03.2018, складене заступником ІНФОРМАЦІЯ_29 - керівником ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_73 (т.6 а.с.215-218);

76)клопотання про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_20 від 27.03.2018, складене прокурором САП ОСОБА_91 (т.6 а.с.219-221);

77)протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30.07.2018 (т.6 а.с.239-245);

78)повідомлення про надання доступу до додаткових матеріалів від 10.11.2021 № 16/1/2-18472-18 (т.7 а.с.170);

79)постанова прокурора САП ОСОБА_53 від 03.11.2021 про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД (т.7 а.с.171-172);

80)доручення заступника керівника САП ОСОБА_52 від 27.03.2018 № 20/3-636т про проведення НСРД (т.7 а.с.181-182);

81)доручення прокурора САП ОСОБА_53 від 02.04.2018 № 20/3-673т про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.7 а.с.186-187);

82)протокол огляду від 02.03.2020 (т.8 а.с.115); таблиця з`єднання абонентів (т.8 а.с.116); диск CD-R (т.8 а.с.117); таблиця з`єднань абонентів (т.9 а.с.84);

83)лист заступника керівника апарату ІНФОРМАЦІЯ_22 - керівника секретаріату ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_75 від 16.08.2018 (т.8 а.с.118);

84)лист заступника керівника апарату ІНФОРМАЦІЯ_22 - керівника секретаріату ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_75 від 19.10.2018 (т.8 а.с.119); копія сторінки журналу обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_8 у складі ІНФОРМАЦІЯ_22 за 13.03.2018 (т.8 а.с.120);

85)заява про злочин від 12.11.2018 (т.8 а.с.121-123); лист заступника керівника САП ОСОБА_93 від 11.02.2019 № 06/18888-19 (т.8 а.с.124); витяг з ЄРДР від 07.02.2019 у кримінальному провадженні №42019000000000292 та пам`ятка (т.8 а.с.125-128); копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_33 від 02.07.2019 у справі № 761/24921/19 (т.8 а.с.129); копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_33 від 27.11.2019 у справі № 761/43775/19 (т.8 а.с.130-135); копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_25 від 02.12.2021 у справі № 757/40009/21-к (т.8 а.с.136-138);

86)лист голови ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_77 від 17.09.2018 № 1.4/717/2018 (т.8 а.с.140);

87)диск CD-R (т.8 а.с.144); протокол огляду від 02.03.2020 (т.8 а.с.149-150); таблиці з`єднання абонентів (т.8 а.с.151-160);

88)диск CD-R (т.8 а.с.148); протокол огляду від 03.03.2020 (т.8 а.с.162-163); таблиці з`єднання абонентів (т.8 а.с.164-171);

89)лист заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_78 від 07.07.2021 № 9/3-5673 (т.8 а.с.173);

90)копія вироку ІНФОРМАЦІЯ_33 від 11.01.2013 у справі № 2610/27370/2012 (т.8 а.с.186-192);

91)лист начальника управління організаційного забезпечення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи Офісу Генерального прокурора ОСОБА_79 від 05.08.2022 № 25/3-873вих-22 (т.9 а.с.78-79);

92)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_25 від 18.01.2017 у справі № 757/2849/17-к (т.9 а.с.112-113); копія вироку ІНФОРМАЦІЯ_21 від 09.08.2018 у справі № 521/12266/18 (т.9 а.с.114-116);

93)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_25 від 26.01.2018 у справі № 757/3896/18-к (т.9 а.с.117-119);

94)лист ОСОБА_80 від 03.02.2020 (т.10 а.с.41); копія листа першого заступника Голови СБУ ОСОБА_92 від 25.11.2016 № 14/5/2-506 (т.10 а.с.42); копія заяви ОСОБА_20 від 25.11.2016 (т.10 а.с.43-44); копія рапорту консультанта-експерта з о/п 2 відділу 5 служби ГУ «К» СБУ ОСОБА_82 від 25.11.2016 (т.10 а.с.45-46, т.10 а.с.239-240);

95)копія технічного висновку № 106 щодо встановлення причин пожежі, яка сталася 29 серпня 2018 року у гаражному боксі № НОМЕР_4 гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_34 » за адресою: АДРЕСА_8, з додатками (т.10 а.с.105-112);

96)роздруківки з мережі інтернет (т.10 а.с.114-126);

97)протокол огляду від 12.12.2024 (т.10 а.с.233-237) таблиця з`єднання абонентів (т.10 а.с.238);

98)речовий доказ - мобільний телефон LeEco inside IMEI1: НОМЕР_3, вилучений 10.05.2018 під час проведення обшуку у ОСОБА_19 ;

99)речовий доказ - грошові кошти в сумі 2 000 доларів США (20 купюр по 100 доларів США) з відповідними серіями та номерами, вилучені 10.05.2018 під час проведення обшуку у ОСОБА_19 ;

100)речові докази - гумові рукавички, вилучені 10.05.2018 під час проведення обшуку та освідування;

101)речові докази - змиви з лівої та правої руки, штанів ОСОБА_19, вилучені 10.05.2018 під час проведення освідування;

102)речовий доказ - віскозні штани малинового кольору, вилучені 10.05.2018 під час проведення освідування у ОСОБА_19 ;

103)показання обвинуваченої ОСОБА_19 від 18.11.2024 та 02.12.2024;

104)показання свідка ОСОБА_21 від 06.12.2023;

105)показання свідка ОСОБА_31 від 17.05.2023;

106)показання свідка ОСОБА_26 від 31.05.2023;

107)показання свідка ОСОБА_23 від 15.12.2023

108)показання свідка ОСОБА_22 від 24.04.2023;

109)показання свідка ОСОБА_27 від 25.01.2023;

110)показання свідка ОСОБА_28 від 02.11.2022;

111)показання свідка ОСОБА_20 від 16.01.2024, 29.07.2024 та 02.08.2024;

112)показання свідка ОСОБА_33 від 06.12.2023;

113)показання свідка ОСОБА_24 від 02.08.2023 та 11.09.2023.

Отож, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним таке формулювання обвинувачення.

ОСОБА_19, як службова особа, яка займає відповідальне становище одержала неправомірну вигоду для себе за вчинення нею в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади. Тобто, вона вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.

Указом Президента України від 13.05.2009 ОСОБА_19 призначено на посаду судді ОАСК строком на п`ять років. 05.06.2009 її зараховано до штату цього суду. 10.07.2009 вона склала присягу судді. Згодом, Указом Президента України від 28.09.2017 її призначено безстроково на посаду судді цього ж суду.

ОСОБА_19, як суддя ОАСК, під час виконання службових обов`язків, постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

У жовтні 2017 року в провадження судді ОСОБА_19 надійшла справа № 826/16498/16 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправним та скасування наказу № 362.

Директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_24 приділяв цій справі особливу увагу, адже від її розгляду залежала подальша господарська діяльність підприємства. ОСОБА_24 потрібна була альтернативна точка зору у цій справі та думка щодо дій юристів. А тому, в цій справі йому почав допомагати його знайомий ОСОБА_20, який займався й іншими справами підприємства.

На початку весни 2018 року ОСОБА_24 попросив ОСОБА_20 дізнатися наступну дату судового засідання. У останнього був номер судді ОСОБА_19, і він їй дзвонив декілька разів, але не додзвонився. Далі, він приїхав в суд, зайшов у двір і побачив там суддю. Вони обговорили питання щодо дат судових засідань.

У наступну їх зустріч, ОСОБА_19 висловила прохання надати їй гроші в загальному розмірі 10 000 доларів США. Передача грошей повинна була відбуватися етапами в залежності від вирішення конкретних питань і їх результатів та кінцевого рішення у справі.

Зрозумівши, що з нього вимагають неправомірну вигоду, 26.03.2018 ОСОБА_20 звернувся зі заявою про вчинення злочину.

Зранку 29.03.2018 ОСОБА_20 зателефонував до ОСОБА_19 та запитав чи є можливість зустрітися в цей день увечері. На це, ОСОБА_19 погодилася.

29.03.2018, у період часу з 19:42 по 20:16 в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відбулася зустріч між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Вони обговорили питання розгляду справи - строки розгляду, наступні дати судових засідань, можливість призначення експертизи та витребування ліцензійної справи за ініціативою суду, питання встановлення судового контролю та інші пов`язані питання. Зокрема, під час цієї зустрічі, у них відбулася розмова щодо призначення експертизи та витребування ліцензійної справи. Також, під час зустрічі, обговорювалося питання одержання грошових коштів. Вони погодили суму неправомірної вигоди за вирішення кожного питання. За витребування ліцензійної справи - 2 000 доларів США, за призначення експертизи - 3 000 доларів США.

03.04.2018 о 14:59 ОСОБА_20 зателефонував до ОСОБА_19 та нагадав, що попередньо вони домовлялися про зустріч. Приблизно через годину вони по телефону домовилися про зустріч приблизно о 18:00 год. О 17:46 год по телефону вони домовилися зустрітися біля місця роботи судді, а приблизно через 25 хвилин ОСОБА_19 повідомила, що вже виходить до ОСОБА_20 .

Цього ж дня, у період часу з 18:15 по 18:34 на вулиці Великій Васильківській, відбулася зустріч між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Вони обговорили питання розгляду справи - наступні дати судових засідань, можливість закінчити підготовче судове засідання, питання витребування ліцензійної справи та інші питання пов`язані з розглядом цієї справи в суді. Також, обговорювалося питання одержання грошових коштів.

За результатами двох зустрічей, було вирішено спочатку витребувати ліцензійну справу у відповідача. За це було погоджено одержання суддею 2 000 доларів США. Вже після витребування ліцензійної справи, було погоджено вирішити питання з приводу призначення експертизи давності підписів. За це ними було погоджено одержання суддею 3 000 доларів США. Потім, ОСОБА_19 мала прийняти остаточне рішення на користь ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_4 та одержати за це неправомірну вигоду у розмірі 5 000 доларів США. А всього за ці рішення - 10 000 доларів США.

10.05.2018 в судовому засіданні, суддею ОСОБА_19 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання про витребування ліцензійної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

10.05.2018 ОСОБА_20 у застосунку «Telegram» повідомив ОСОБА_19, що планує випити кави, тим самим запропонував останній зустрітися, а далі, вказав, про зустріч у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_7 », на що суддя погодилася.

10.05.2018 у період часу з 17:02 по 17:29 в закладі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відбулася зустріч між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Вони обговорили питання - щодо подальшого розгляду адміністративної справи, наступні дати судових засідань. Також, вона вказала про можливість розглянути справу по суті у липні. О 17:16 год ОСОБА_20 над столом передав в руки ОСОБА_19 кошти. Отож, ОСОБА_19 безпосередньо одержала від ОСОБА_20 для себе грошові кошти у сумі 2 000 доларів США.

Ці гроші вона одержала без законних на те підстав, тому вони є неправомірною вигодою.

ОСОБА_19, будучи представником судової влади використовуючи свої суддівські повноваження і можливості, розглядаючи згадану адміністративну справу та постановляючи ухвалу про витребування доказів у справі, використала надану їй владу.

Отримуючи неправомірну вигоду від ОСОБА_20, ОСОБА_19 усвідомлювала суспільно небезпечний характер вчинюваних нею дій, передбачала їх протиправні наслідки, а також бажала їх настання, тобто вчинила злочин із прямим умислом.

Отож, ОСОБА_19 як службова особа, яка займає відповідальне становище одержала неправомірну вигоду для себе за вчинення нею в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади. Тобто, вона вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.

II. Яке покарання буде справедливим для ОСОБА_19 .?

ОСОБА_19 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, з конфіскацією майна.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. (ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України).

Загальні засади призначення покарання визначено у ст. 65 КК України. Зокрема, суд призначає покарання:

-у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

-враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;

-особу винного;

-обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

-особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обвинуваченій слід призначити покарання, в межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України, з урахуванням положень Загальної частини КК України.

Вчинення особою дій, визначених ч. 3 ст. 368 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_19, карається:

-позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років;

-з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

-з конфіскацією майна.

Позбавлення волі на певний строк є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК України). Воно полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу (ч. 1 ст. 63 КК України).

Конфіскація майна є додатковим покаранням (ч. 2 ст. 52 КК України). Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ст. 59 КК України).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне, так і як додаткове покарання (ч. 3 ст. 52, ч. 1 ст. 55 КК України).

За одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань (ч. 4 ст. 52 КК України).

Оскільки за один злочин можна призначати лише одне основне покарання, а в санкції ч. 3 ст. 368 КК України дослівно зазначено «...карається позбавленням волі ... з позбавленням права обіймати певні посади ...» (використано сполучник «з»), тож у даному випадку позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є додатковим покаранням. Якщо б у нормі йшлося про цей вид покарання як основний, законодавець скористався б сполучником «або», на означення того, що з ряду перелічуваних видів покарання можливе використання тільки одного. Застосування сполучника «з» також свідчить про обов`язковість призначення додаткових покарань.

Отож, ОСОБА_19 слід призначити покарання, у межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України, до основного покарання у виді позбавлення волі слід приєднати два додаткових покарання.

При призначенні обвинуваченій покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України (станом на час вчинення злочину) тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено максимальний строк покарання до 10 років позбавлення волі.

Отож, цей злочин є тяжким.

ОСОБА_19 вчинила його з прямим умислом та корисливим мотивом - одержання неправомірної вигоди для себе. Вона вчинила усі дії, передбачені диспозицією згадуваної статті, отож злочин є закінченим.

Загальна сума неправомірної вигоди, яку прохала надати ОСОБА_19 становить 10 000 доларів США. При цьому, вона одержала - 2 000 доларів США.

Діями ОСОБА_19 завдано непоправну шкоду авторитету державної влади, зокрема її судовій гілці.

Через дії обвинуваченої та інші схожі випадки суспільство сприймає судові органи як корумповані та упереджені. Корумпованість окремих суддів, яка широко висвітлюється у засобах масової інформації, поглиблює недовіру суспільства до судових органів в цілому.

При призначенні покарання, суд враховує особу ОСОБА_19 .

Її вік на момент ухвалення вироку становить 57 років, вона заміжня [доказ 1], раніше не судима [доказ 2], на обліку у лікаря-психіатра не перебуває [докази 3, 4, 5]. Дані про перебування на обліку у лікаря-нарколога відсутні. Даних про будь-які адміністративні стягнення, що застосовувались до неї немає.

Суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_19, згідно якої: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено як низький; її виправлення без застосування покарань, пов`язаних з обмеженням або позбавленням волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства [доказ 6].

З 13.05.2009 її призначено суддею ОАСК [доказ 7]. За час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони, обов`язки судді здійснює на належному рівні, дотримується професійної етики судді, до дисциплінарної відповідальності не притягалася [доказ 8].

Наразі ОСОБА_19 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно зі службовою характеристикою, за період її проходження зарекомендувала себе позитивно. Грамотна, працьовита, старанна, сумлінно виконує свої службові обов`язки. При виконанні поставлених завдань проявляє розумну ініціативу, творчий підхід. Добре розвинуте почуття відповідальності за доручену справу. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. За характером спокійна та врівноважена. Ввічлива, коректна, порядна та чесна. На критику та зауваження реагує правильно. Дорожить честю та гідністю свого військового колективу, готова прийти на допомогу товаришам. В колективі користується авторитетом та повагою. Має високий рівень мотивації до військової служби та професійного вдосконалення. Неодноразово заохочувалася за зразкове виконання службових обов`язків [доказ 9]. Вона нагороджена медалями «ЗА СЛУЖБУ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ» [доказ 10] та «ЗАХИСНИК БАТЬКІВЩИНИ» [доказ 11], декількома грамотами [доказ 11].

Статтями 66 та 67 КК України передбачено відповідно пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують обставини, що не зазначені у статті 66 КК України (ч. 2 ст. 66 КК України).

Однак, під час розгляду справи, судом не встановлено жодної обставини безпосередньо зазначеної у цій статті, як і немає причин щоб віднести до пом`якшуючих якихось інших даних.

Перелік обставин, що обтяжують покарання особи зі статті 67 КК України є вичерпним та не може бути розширено. Під час судового слідства таких обставин також не здобуто.

Отож, суду при призначенні покарання слід виходити з інших даних, що досліджені вище.

ОСОБА_19 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченою так і іншими особами.

і. Основне покарання

При визначенні основного покарання у виді позбавлення волі суд враховує вік обвинуваченої, відсутність судимостей, позитивну характеристику за місцем роботи та військової служби, її нагороди, як обставини, що істотно знижують її суспільну небезпечність.

Втім, на противагу цьому, суд враховує, що її діями завдано значної шкоди авторитету судової влади.

Визначаючи міру покарання обвинуваченій, суд враховує відсутність у неї каяття у вчиненому злочині. Разом з тим, бере до уваги, що вона підтвердила факт одержання неправомірної вигоди та визнала помилковість своїх дій.

З урахуванням усіх досліджених вище даних про особу ОСОБА_19 та вчиненого нею діяння суд дійшов висновку про необхідність призначення їй основного покарання строком, наближеним до мінімального, що передбачений у санкції ч. 3 ст. 368 КК України, - у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Разом з тим, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_19 положень статей 69 (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК України.

іі. Додаткові покарання

ОСОБА_19 одержала неправомірну вигоду з використанням посади судді, яку обіймала.

Чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов`язків.

Зважаючи на вищевказані обставини, вона не має права обіймати посади в органах державної влади впродовж максимально можливого терміну - три роки.

Конфіскація майна є обов`язковою додатковою мірою покарання, передбаченою санкцією ч. 3 ст. 368 КК України.

Вилученню у власність держави підлягає усе або ж частина майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).

ОСОБА_19 на праві власності належить автомобіль марки Subaru Impreza, 2007 року випуску та квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 .

При визначенні кількості майна, яке слід конфіскувати, суд враховує наступне.

Загальна сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_19 прохала їй надати становить 10 000 доларів США, при цьому, вона одержала 2 000 доларів США.

Оскільки нею вчинено злочин з корисливих мотивів, усе належне їй майно підлягає конфіскації.

Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини щодо покарання є:

1)копія паспорта громадянина України ОСОБА_19 (т.2 а.с.19-20; т.4 а.с.155; т.5 а.с.137, 139-141);

2)лист заступника начальника Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України ОСОБА_83 від 13.06.2018 № 3466/27/04/3-2018 (т.5 а.с.99); вимога від 13.06.2018 стосовно ОСОБА_19 (т.5 а.с.100);

3)довідка № 81/п від 12.06.2018 (т.5 а.с.103);

4)лист заступника директора Територіального медичного об`єднання « ІНФОРМАЦІЯ_35 » ОСОБА_84 від 14.06.2018 № 061/203/2-01/402 (т.5 а.с.108);

5)лист головного лікаря ІНФОРМАЦІЯ_36 ОСОБА_85 від 14.06.2018 № 061/203/03-1131 (т.5 а.с.111);

6)досудова доповідь стосовно ОСОБА_19 від 28.02.2020 (т.3 а.с.23-27);

7)копія указу Президента України «Про призначення суддів» від 13.05.2009 № 318/2009 (т.4 а.с.162-163; т.5 а.с.131-132);

8)характеристика судді ОСОБА_19 за місцем роботи (т.5 а.с.238-239);

9)службова характеристика ОСОБА_19 від 10.12.2024 (т.10 а.с.102);

10)копія посвідчення до медалі «ЗА СЛУЖБУ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ № 0323» (т.10 а.с.224);

11)копія посвідчення до медалі «ЗАХИСНИК БАТЬКІВЩИНИ» (т.10 а.с.225);

12)копії грамот про нагородження ОСОБА_19 (т.10 а.с.226-230).

III. Що належить вчинити з речовими доказами, документами та заходами забезпечення кримінального провадження? На кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі?

Речові докази і документи

Грошові кошти у сумі 2 000 доларів США та віскозні штани малинового кольору необхідно повернути власникам; мобільний телефон - конфіскувати; змиви з рук та штанів - знищити; гумові рукавички та оптичний диск Verbatim DVD-R, які містяться у конвертах при матеріалах справи, документи, які були надані сторонами, зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому:

-гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються;

-майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується;

-гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю);

-документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

У цьому кримінальному провадженні 11.05.2018 визнано речовим доказом віскозні штани малинового кольору [доказ 1]; 07.06.2018 - мобільний телефон LeEco та оптичний диск Verbatim DVD-R, на який збережено виявлену під час огляду мобільного телефону інформацію [доказ 2]; 02.07.2018 - грошові кошти у сумі 2 000 доларів США (20 купюр номіналом по 100 доларів США з відповідними серіями та номерами), змиви з лівої та правої руки, штанів ОСОБА_19, гумові рукавички, в яких робилися змиви під час освідування особи [доказ 3].

Віскозні штани малинового кольору вилучені 10.05.2018 під час проведення освідування ОСОБА_19 слід повернути власнику.

Мобільний телефон LeEco inside IMEI1: НОМЕР_3, вилучений під час обшуку у ОСОБА_19, слід конфіскувати.

Грошові кошти у сумі 2 000 доларів США (20 купюр номіналом по 100 доларів США з відповідними серіями та номерами), які використані для проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні є бюджетними та належать ІНФОРМАЦІЯ_37 . А тому, їх необхідно повернути власнику.

Змиви з лівої та правої руки, штанів ОСОБА_19 не мають ніякої цінності, а тому їх необхідно знищити.

Документи, які були надані сторонами, гумові рукавички, в яких робилися змиви під час освідування особи, які містяться у конвертах при матеріалах справи та оптичний диск Verbatim DVD-R, на який збережено виявлену під час огляду мобільного телефону інформацію слід зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

У той же час, суд звертає увагу, що за клопотанням володільця документа суд може видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Заходи забезпечення кримінального провадження

Арешт накладений на віскозні штани малинового кольору необхідно скасувати. Не підлягає скасуванню арешт накладений на автомобіль та квартиру.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2018, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_19, а саме віскозні штани малинового кольору, видані нею та вилучені під час проведення освідування [доказ 4].

Також, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ ІНФОРМАЦІЯ_18 від 18.06.2018, накладено арешт на майно, належне ОСОБА_19, а саме:

-автомобіль марки Subaru Impreza, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_6 ;

-квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 [доказ 5].

Суд вже дійшов висновку про конфіскацію всього належного ОСОБА_19 майна як виду покарання, а тому арешт накладений на автомобіль та квартиру скасуванню не підлягає, з огляду на необхідність забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

Арешт накладений на віскозні штани малинового кольору слід скасувати, адже судом вирішено повернути їх ОСОБА_19 .

Відшкодування процесуальних витрат

Необхідно стягнути з ОСОБА_19 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду (ч. 1 ст. 126 КПК).

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК).

У цьому кримінальному провадженні проведено криміналістичну експертизу матеріалів, речовин та виробів. За її результатами, 07.06.2018 складено висновок експерта № 92/5 ІНФОРМАЦІЯ_32 [доказ 6]. Вартість проведення цієї експертизи складає 4 576 гривень [доказ 7].

Про вирішення питання інших можливих процесуальних витрат учасниками кримінального провадження не заявлено.

Отож, необхідно стягнути з ОСОБА_19 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення вищевказаної експертизи.

Запобіжний захід

Під час судових дебатів, прокурор просила змінити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_19 із застави на тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Прокурор вказала, що у разі винесення обвинувального вироку із застосуванням покарання у виді реального позбавлення волі суттєво збільшується ризик втечі обвинуваченої.

Вирішуючи це клопотання, суд зважав на такі міркування.

Судом встановлено, що 24.05.2018, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва, до ОСОБА_19 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 140 960 гривень [доказ 8].

У подальшому, ОСОБА_86 внесено заставу у зазначеному розмірі [доказ 9].

Також, вказаною ухвалою, на ОСОБА_19 покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК до 24.07.2018. Строк дії обов`язків продовжено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва до 11.08.2018 [доказ 10]. Відомостей про подальше продовження строку дії покладених обов`язків сторонами не надано.

Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження (п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК).

До заходів забезпечення належать запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Стаття 178 КПК визначає відомості, які характеризують особу та мають також враховуватися під час обрання запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо не буде доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

До набрання вироком законної сили існує обґрунтована ймовірність переховування обвинуваченої від суду, з метою уникнення визначеного судом покарання у виді позбавлення волі.

Такий ризик є реальним та доволі високим із огляду на ухвалення судом саме обвинувального вироку, що пов`язаний з призначенням обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі. До того ж, відсутні будь-які відомості про заборону обвинуваченій перетинати державний кордон в умовах дії воєнного стану.

Суд переконаний, що майновий стан ОСОБА_19 дозволяє їй переховуватись від суду впродовж тривалого часу. Суд також враховує вік обвинуваченої, міцність соціальних зв`язків в місці її постійного проживання, належну процесуальну поведінку під час судового розгляду.

На думку суду, застава у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2018 із додатково покладенням на ОСОБА_19 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК - носити електронний засіб контролю, не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі міста Києва та Київської області та здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти для виїзду за кордон, є достатніми заходами, які здатні запобігти ризику переховування.

Після набрання вироком законної сили, заставу, внесену за неї, слід повернути заставодавцю.

Встановлені судом обставини підтверджують:

1)постанова про визнання речовим доказом від 11.05.2018, складена прокурором САП ОСОБА_66 (т.4 а.с.145-146);

2)постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 07.06.2018, складена детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.5 а.с.248-249);

3)постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02.07.2018, складена детективом НАБУ ОСОБА_68 (т.6 а.с.237-238);

4)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 24.05.2018 у справі № 760/12661/18 (т.4 а.с.172-175; т.4 а.с.175а);

5)копія ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ ІНФОРМАЦІЯ_18 від 18.06.2018 у справі № 11-сс/796/2940/2018 (т.4 а.с.198-199);

6)висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_32 від 07.06.2018 № 92/5 з додатком - ілюстративною таблицею (т.5 а.с.10-17);

7)довідка № 542 фактичної вартості проведення судової експертизи за висновком № 92/5 від 07.06.2018 (т.5 а.с.18);

8)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 24.05.2018 у справі № 760/13467/18 (т.4 а.с.245-246);

9)копія квитанції № 1 ІНФОРМАЦІЯ_38 від 26.05.2018 (т.4 а.с.247);

10)копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 20.07.2018 у справі № 760/18285/18 (т.6 а.с.174).

З огляду на вищевикладене, суд:

УХВАЛИВ:

1.

1. ОСОБА_19 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного їй майна.

2.Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_19 після набрання вироком законної сили.

3.До набрання вироком законної сили, залишити без змін ОСОБА_19 запобіжний захід у вигляді застави. Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 140 960 (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень повернути заставодавцю - ОСОБА_87 ;

4.Покласти на ОСОБА_19 строком на два місяці обов`язки здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі міста Києва та Київської області, а також носити електронний засіб контролю.

5.Речовий доказ - віскозні штани малинового кольору вилучені 10.05.2018 під час проведення освідування повернути ОСОБА_19 .

6.Речовий доказ - грошові кошти у сумі 2 000 доларів США (20 купюр номіналом по 100 доларів США з відповідними серіями та номерами), які використані для проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні повернути Фінансово-економічному управлінню Служби безпеки України.

7.Речовий доказ - мобільний телефон LeEco inside IMEI1: НОМЕР_3, вилучений під час обшуку у ОСОБА_19 конфіскувати.

8.Речові докази - змиви з лівої та правої руки, штанів ОСОБА_19 знищити.

9.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, гумові рукавички, в яких робилися змиви під час освідування особи, які містяться у конвертах при матеріалах справи та оптичний диск Verbatim DVD-R «Додаток до протоколу огляду від 07.06.2018», на який збережено виявлену під час огляду мобільного телефону інформацію зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

10.Арешт, накладений ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 18.06.2018 на автомобіль марки Subaru Impreza, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_6 та квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 залишити в силі.

11.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2018 на віскозні штани малинового кольору скасувати.

12.Стягнути з ОСОБА_19 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта, а саме витрати за проведення криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07.06.2018 № 92/5 ІНФОРМАЦІЯ_39 у розмірі 4 576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень.

13.Вирок може бути оскаржений впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

14.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

15.Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

16.Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачена та її захисники - подати клопотання про помилування.

Судді:

ОСОБА_88 ОСОБА_89