Документ № 128108571

Cправа №991/4251/25

Провадження №11-сс/991/390/25

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.05.2025 частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт майна та накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, яке вилучене 09.05.2025 під час проведення обшуку індивідуального банківського сейфу НОМЕР_8, розміщеного у АТ «Райффайзен Банк» за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Миколи Гоголя, 5, та належить ОСОБА_8, а саме на речі, зовнішньо схожі на кошти в доларах США у сумі 340 000 та в євро в сумі 99 700, у іншій частині клопотання відмовлено.

На вказане рішення представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що у клопотанні та ухвалі відсутні конкретні обставини, які б свідчили про те, що вилучені кошти: є предметом кримінального правопорушення, набуті внаслідок його вчинення, є доходом від кримінального правопорушення, можуть бути речовими доказами. Арешт відбувся до встановлення незаконного походження коштів, без вироку суду чи доказів, які б підтверджували зв`язок майна зі злочином, що суперечить ст.62 Конституції України. На момент обшуку і накладення арешту ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного та не має відношення до кримінального провадження. Таким чином, арешт його майна є надмірним і невиправданим. На підтвердження того, що грошові кошти належать ОСОБА_6, наданий Договір безпроцентної позики від 29.03.2025, укладений між останнім та ОСОБА_9 . Факт отримання грошових коштів підтверджується Актом приймання-передачі грошей до Договору. Також ОСОБА_9 надав документи щодо свого фінансового стану. Арешт коштів без належного обґрунтування і встановлення зв`язку між майном та інкримінованими діяннями є непропорційним втручанням у право приватної власності, гарантоване ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.05.2025 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

ОСОБА_6, його представник ОСОБА_7 та прокурор САП, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явились, про поважність причин неприбуття суд не повідомили.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективи Національного антикорупційного бюро (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000305 за фактом ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3, 4 ст.368 КК України.

30.04.2025 слідчий суддя Вищого антикорупційного постановив ухвалу, якою надав дозвіл на проведення обшуку індивідуального банківського сейфа НОМЕР_8, розміщеного в АТ «Райффайзен Банк», за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Миколи Гоголя, 5, що перебуває в оренді ОСОБА_6 та фактично використовується ОСОБА_8

09.05.2025 на підставі зазначеної ухвали детективи НАБУ провели обшук, за результатами якого відшукано та вилучено: речі, зовнішньо схожі на кошти, у доларах США у сумі 340 000 та в євро у сумі 99 700; два клаптики паперу з написом від руки «5000» і «4700» (зі зворотнім написом «2500», що перекреслений).

10.05.2025 детектив НАБУ постановою визнав речовими доказами у кримінальному провадженні №52024000000000305 вищевказані речі.

12.05.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов таких висновків: належність ОСОБА_6 речей, за зовнішніми ознаками схожих на кошти, недоведена; версія про ймовірну належність таких речей ОСОБА_8, навпаки, є достатньо обґрунтованою; вилучені речі, що за зовнішніми ознаками схожі на кошти, могли бути набутими ОСОБА_8 кримінально протиправним шляхом, відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів на це майно може бути накладений арешт; надані прокурором докази є достатніми, щоб на цій стадії стверджувати про те, що могли бути вчинені зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення; кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, охоплюються випадками, визначеними у ч.1 ст.96-1 КК України, за яких може бути застосована спеціальна конфіскація; імовірно, фактичним власником речей, зовнішньо схожих на кошти, є ОСОБА_8, який міг набути їх внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України, тому до цього майна можливо застосувати спеціальну конфіскацію, якщо за наслідками судового провадження буде встановлено факт незаконності набуття речей; відомості щодо повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_8, відсутні; ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні не має статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, відтак, у задоволенні клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання слід відмовити; вилучені два клаптики паперу із написами фактично є документами, та не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, тож такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном, тому ці документи повинні зберігатися в матеріалах кримінального провадження та згідно із нормами КПК не має підстав ухвалення окремого рішення; на цьому етапі досудового розслідування накладення арешту на речі з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, є необхідним для виконання завдання кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети; таке втручання стосуватиметься конкретного майна, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України оскаржувана ухвала переглядається судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги представника.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 1, 2 ч.2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації.

Згідно з п.1, 2, 3-1, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Із ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч.1 ст.96-1 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з матеріалами клопотання про арешт майна детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000305 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3, 4 ст.368 КК України.

Сторона обвинувачення вважає встановленими такі обставини.

17.12.2021 ТОВ «Гелеон Компані» за результатами електронного аукціону об`єкта приватизації придбало у Вороньківської сільської ради (правонаступник Сошнивської сільської ради) незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку №141-А, яке знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Ліченка, загальною площею 2683,9 кв.м, за ціною 1 539 811,35 грн.

У подальшому цей об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку квартирного типу від 11.05.2024 за реєстровим №431, укладеним між ТОВ «Гелеон Компані», в особі директора ОСОБА_10, та Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - Центральна база ВТК), в особі начальника ОСОБА_11, був проданий як завершений об`єкт будівництва за ціною 52 000 000 грн Центральній базі ВТК (30% від ціни договору (15 600 000 грн) після підписання акта прийому-передачі, а 70% від ціни договору (36 400 000 грн) до 30.09.2024).

Будівництво цього об`єкта нерухомого майна ТОВ «Гелеон Компані» фактично не проводилося, а процес завершення будівництва здійснювався формально та з порушенням містобудівних норм.

ОСОБА_10 є формальним керівником та засновником ТОВ «Гелеон Компані», а реальний вплив на господарську діяльність цього товариства здійснюють колишні співзасновники ОСОБА_8 та ОСОБА_12 через свого представника ОСОБА_13, на якого видано довіреність для представництва інтересів ТОВ «Гелеон Компані».

Окрім того, відповідно до Положення про Центральну базу ВТК, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2014 №1272 (у редакції від 05.03.2021), Центральна база ВТК підпорядковується Головному управлінню Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ). Фінансування діяльності Центральної бази ВТК здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом, а начальник Центральної бази ВТК підпорядковується безпосередньо командувачеві НГУ.

Тому, на переконання органу досудового розслідування, службові особи НГУ та Центральної бази ВТК за попередньою змовою зі службовими особами та реальними власниками ТОВ «Гелеон Компані, вчинили дії щодо заволодіння коштами в особливо великому розмірі у сумі понад 50 млн грн шляхом придбання нерухомого майна у неналежному стані та за завищеною ціною, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

20.05.2024 ТОВ «Гелеон Компані» після отримання першої частини коштів у сумі 34 194 200 грн за продаж Центральній базі ВТК вказаного об`єкта нерухомого майна стало засновником ТОВ «Еко Гриб», яке на цю дату володіло земельною ділянкою з кадастровим номером 3221482101:03:003:0030, площею 2 га, на якій знаходиться цех по вирощуванню грибів за адресою: Київська область, Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Центральна, 46-А.

У період із квітня по листопад 2023 року в Інтернеті розміщувалися оголошення щодо продажу цього нерухомого майна за ціною до 85 млн грн.

Надалі ТОВ «Еко Гриб» на підставі договору від 04.06.2024 здійснило продаж Центральній базі ВТК цеху по вирощуванню грибів за адресою: Київська область, Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Центральна, 46-А, та земельної ділянки з кадастровим номером 3221482101:03:003:0030, площею 2 га, за ціною 170 000 000 грн.

Такі кошти були перераховані 06.06.2024 та 10.06.2024 із казначейського рахунку № НОМЕР_1 Центральної бази ВТК на рахунок ТОВ «Еко Гриб» № НОМЕР_2, відкритий в АТ «УкрСиббанк», у сумах 164 329 299,70 грн та 5 670 700,30 грн відповідно.

Згодом на підставі наказу командувача НГУ бригадного генерала ОСОБА_14 зазначений об`єкт нерухомого майна переданий до військової частини НОМЕР_3 .

Тому, сторона обвинувачення стверджує, що службові особи НГУ та Центральної бази ВТК за попередньою змовою зі службовими особами і реальними власниками ТОВ «Еко Гриб» вчинили дії щодо заволодіння коштами в особливо великому розмірі у сумі понад 140 млн грн шляхом придбання нерухомого майна за завищеною ціною, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Окрім того, за версією органу досудового розслідування, командувач НГУ бригадний генерал ОСОБА_14 за попередньою змовою з іншими службовими особами НГУ та Центральної бази ВТК одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_12 та ОСОБА_8, як реальних власників суб`єктів підприємницької діяльності, за сприяння таким особам у заволодінні коштами в сумі понад 190 млн грн шляхом придбання Центральною базою ВТК нерухомого майна у неналежному стані і за завищеною ціною, а також за сприяння цим особам в укладенні договорів і визнанні їх переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є НГУ, Центральна база ВТК, військові частини та інші установи підпорядковані НГУ.

Для надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди у лютому 2024 року такими особами придбано юридичну особу ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ», за якою 04.04.2024 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки (моделі) «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, орієнтовною вартістю 40 тис. доларів США, яким користуються: ОСОБА_14, його дружина ОСОБА_15 та водії ОСОБА_14 - ОСОБА_16 і ОСОБА_17, що є військовослужбовцями НГУ.

Формальним засновником та керівником ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ» є ОСОБА_18, проте оформленням транспортного засобу «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, займався ОСОБА_13, на якого видано довіреність від 14.05.2024 щодо розпорядження цим транспортним засобом від імені ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ».

Водночас, ОСОБА_13 є довіреною особою ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які через нього, а також через інших довірених осіб є фактичними власниками юридичних осіб, зокрема: ТОВ «Гелеон Компані», ТОВ «Еко Гриб», ТОВ «АМЕТИСТ РЕЙ», ТОВ «КИЛОВАТТ», ПРАТ «ЕРА», ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ».

За версією слідства, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 також передали неправомірну вигоду ОСОБА_14 у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 70,7 кв.м, вартістю 2 827 600 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (житловий комплекс « Кришталеві Джерела »), в якому проживає ОСОБА_14 разом зі своєю сім`єю.

Разом із тим, для приховання факту надання неправомірної вигоди у період із 05.07.2024 по 08.07.2024 придбано юридичну особу ТОВ «Промторг Актив», на яку 22.07.2024 оформлено це нерухоме майно.

Формальним засновником та директором ТОВ «Промторг Актив» є ОСОБА_19, який придбав таке нерухоме майно за вказівкою ОСОБА_8 .

Окрім цього, 15.11.2024 від ТОВ «Промторг Актив» видано довіреність на ОСОБА_15 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Також, досудовим розслідуванням установлено, що підпорядковані ОСОБА_12 та ОСОБА_8 суб`єкти підприємницької діяльності ТОВ «КИЛОВАТТ», ПРАТ «ЕРА», ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» та ФОП ОСОБА_13 надають послуги, поставляють товари та виконують роботи для військових частин та установ, підпорядкованих НГУ.

Тому командувач НГУ ОСОБА_14 за попередньою змовою із іншими службовими особами НГУ та Центральної бази ВТК одержав неправомірну вигоду у вигляді транспортного засобу та нежитлового приміщення за вчинення в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які надали неправомірну вигоду, дій із використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння в укладенні договорів, визнання переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є НГУ, Центральна база ВТК, військові частини та інші установи, підпорядковані НГУ, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Разом із цим, ТОВ «КИЛОВАТТ» 09.07.2024 визнано переможцем закупівлі: «Будівництво електричних мереж для електропостачання військової частини №3070 НГУ «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» та будівельних механізмів за адресою: ***» на суму 115 735 249,07 грн, замовником яких є Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_5 НГУ).

Під час проведення цієї процедури закупівлі завищена вартість матеріальних ресурсів (Кабель 15 кВ АПВЭгаПУ-15 1х185/50, Кабель 10 кВ АСБ2Л-10 3х185, Кабель 10 кВ АСБ2Л-10 3х95) більш ніж на 33 млн грн, які використовувалися під час виконання вищевказаних робіт.

Окрім того, ТОВ «КИЛОВАТТ» 11.10.2024 визнано переможцем закупівлі: «Обладнання для сонячної станції» на суму 10 790 000 грн, замовником яких є Центральна база ВТК, та під час проведення цієї процедури закупівлі завищена вартість обладнання таких сонячних станцій більш ніж на 3 млн грн.

Тому, на переконання органу досудового розслідування, службові особи Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів, Центральної бази ВТК та ТОВ «КИЛОВАТТ», за попередньою змовою між собою, вчинили дії щодо заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі шляхом закупівлі обладнання та використання матеріалів під час проведення робіт за завищеною ціною, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.

Також, у діях ОСОБА_11 є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, оскільки він користується та фактично володіє транспортним засобом марки (моделі) «MERCEDES-BENZ AMG GLE 53 4MATIC», 2024 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, вартістю 5 869 705,52 грн (згідно із даними з НАІС ДАІ), який був зареєстрований 22.11.2024 за ТОВ «НОНБІЗ».

Водночас, установлено, що ТОВ «НОНБІЗ» неодноразово визнавалося переможцем у процедурах закупівель, замовником яких є військові частини НГУ, зокрема Центральна база ВТК, керівником якої є ОСОБА_11, а керівником та єдиним засновником ТОВ «НОНБІЗ» є ОСОБА_20, яка здійснювала реєстрацію цього транспортного засобу за ТОВ «НОНБІЗ».

Тому керівник Центральної бази ВТК ОСОБА_11 одержав неправомірну вигоду у вигляді такого транспортного засобу за вчинення в інтересах ТОВ «НОНБІЗ» дій із використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння у визнанні переможцем у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є Центральна база ВТК, що має вчинення ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Окрім цього, за версією органу досудового розслідуванням, службові особи НГУ, Центральної бази ВТК, Міжнародного центру та фактичні власники ТОВ «Гелеон Компані», ТОВ «Еко Гриб», ТОВ «КИЛОВАТТ» після вчинення злочинів за вищевказаних обставин набули та розпорядилися майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

Також ці особи здійснювали фінансові операції, вчиняли правочини з наведеним майном, вчиняли дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на це майно, джерела його походження та місцезнаходження, що має вчинення ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України.

У ході проведення обшуку детективи НАБУ виявили та вилучили, зокрема, речі, зовнішньо схожі на кошти, у доларах США у сумі 340 000 та в євро в сумі 99 700.

Відповідно до протоколу обшуку від 09.05.2025 банківського сейфу НОМЕР_8, розміщеного у приміщенні АТ «Райффайзен Банк» за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Миколи Гоголя, 5, що на праві оренди належить ОСОБА_6, останній особисто прибув до приміщення банку та відкрив сейф для обшуку. Після відкриття банківського сейфа виявлено, що у ньому перебувають речі, що за зовнішніми ознаками схожі на кошти, які надалі були оглянуті, пораховані та ідентифіковані як речі, зовнішньо схожі на кошти у доларах США у сумі 340 000 та в євро у сумі 99 700. Під час обшуку ОСОБА_6 повідомив, що, нібито, отримав ці кошти від продажу нерухомості та від торгівлі криптовалютою. Документальних підтверджень походження цих коштів не надав.

За таких обставин орган досудового розслідування, врахувавши обставини, що розслідуються у кримінальному провадженні, родинний зв`язок ОСОБА_6 із ОСОБА_8, відомості про можливе користування цим банківським сейфом ОСОБА_8, прийняв обґрунтоване рішення про вилучення вказаних речей, адже, імовірно, вони можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Протоколом огляду від 14-15.05.2025 Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стверджується, що доходи ОСОБА_6 із 1998 року склали сукупно 4 258 146 грн, із яких 3 497 000 грн - дохід від продажу нерухомого майна (квартир) у 2019 році.

Отже, протягом усього життя загальний дохід ОСОБА_6 за своїм розміром є набагато меншим, аніж сума речей, за зовнішніми ознаками схожих на кошти (близько 18 000 000 грн), вилучених під час обшуку 09.05.2025. Зокрема, дохід від продажу нерухомого майна (квартир) у 2019 році складав тільки 3 497 000 грн. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що твердження ОСОБА_6 про отримання цих кошів від продажу нерухомого майна, є сумнівним.

Із протоколів огляду речей, документів, комп`ютерних даних від 25.05.2025 вбачається, що ОСОБА_12 і ОСОБА_8 через підпорядковані їм підприємства (ТОВ «Хрещатикновобуд», ТОВ «Українська енергетична компанія», ТОВ «Незалежна енергетична компанія») брали участь у будівництві житлового комплексу «Софія Київська», за що отримали дохід (оплату) у вигляді нерухомого майна у цьому житловому комплексі.

Також ОСОБА_6 видав довіреність ОСОБА_8 на представництво в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що розташований за адресою: м. Васильків, Обухівський р-н, Київська обл., вул. Гоголя, 5, із питань користування та розпорядження індивідуальним (банківським) сейфом НОМЕР_8 та ключами до нього та будь-якими іншими, що знаходиться в цьому банку, відповідно до умов Заяви-Договору про оренду індивідуального (банківського) сейфу №304 від 03.04.2025 та додаткових угод до нього.

Відповідно до повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 29.04.2025 №55245941 ОСОБА_8 був уповноважений (отримував довіреності) на розпорядження майном інших осіб, зокрема: ОСОБА_12, ОСОБА_21, ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_23 (теща), ОСОБА_6 (брат дружини), ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ТОВ «Киловат», ОСОБА_28, що може свідчити про реєстрацію ОСОБА_8 належного майна на інших довірених йому осіб.

Як вбачається з протоколу огляду від 26.05.2025 мобільних телефонів ОСОБА_8, вилучених під час обшуку автомобіля «PORSCE CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_7, листуванням ОСОБА_8 із ОСОБА_6 установлено, що ОСОБА_8 надає вказівки ОСОБА_6 надіслати фотокопії його паспорта, РНОКПП та поїхати до приватного нотаріуса. Зі свого боку ОСОБА_6 звітує перед ОСОБА_8 про подачу до АТ КБ «Приватбанк» заявки на замовлення готівки, на підтвердження чого надсилає скріншот відповідного повідомлення, а також повідомляє про чергову відмову у такій заявці, на що ОСОБА_8 негативно реагує.

10.05.2025 детектив НАБУ постановою визнав речовими доказами у цьому кримінальному провадженні речі, зовнішньо схожі на кошти в доларах США у сумі 340 000 та в євро у сумі 99 700, оскільки вони могли бути здобуті внаслідок протиправної діяльності ОСОБА_8 .

Відтак, відсутні підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно належить ОСОБА_6 .

Не спростовує вищевказаного твердження посилання апеляційної скарги на Договір безпроцентної позики від 29.03.2025, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, Акт приймання-передачі грошей до Договору, документи щодо фінансового стану ОСОБА_9, адже під час проведення обшуку, як вбачається з протоколу та відеозапису цієї слідчої дії, ОСОБА_6 не повідомив детективам НАБУ про факт позики грошових коштів у ОСОБА_9 та укладення відповідного договору з цього приводу. Зазначена версія подій виникла у суді першої інстанції. Окрім цього, укладення цього договору відбулося за сприяння ОСОБА_8, який виступив певним гарантом виконання ОСОБА_6 своїх зобов`язань, з огляду на що йому і була видана довіреність на користування банківським сейфом. Відтак, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги у цій частині.

Із огляду на вищенаведене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що вилучені речі, що за зовнішніми ознаками схожі на кошти, могли бути набутими ОСОБА_8 кримінально протиправним шляхом, а тому вони відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, тому з метою збереження речових доказів на це майно може бути накладений арешт.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000305 здійснюється за фактом вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України. Ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом, а їхньою санкцією передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Таким чином, за вчинення вказаних кримінальних правопорушень відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України може бути застосована спеціальна конфіскація.

Враховуючи неспростовану ймовірність отримання коштів внаслідок вчинення кримінального правопорушення, неспроможним є покликання апеляційної скарги на відсутність підстав для забезпечення спеціальної конфіскації.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає неспроможним посилання апеляційної скарги на те, що прокурор не довів, що у клопотанні та ухвалі відсутні конкретні обставини, які б свідчили про те, що вилучені кошти: є предметом кримінального правопорушення, набуті внаслідок його вчинення, можуть бути речовими доказами.

Враховуючи, що наразі у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, встановлюються особи, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, їхня участь та зв`язки, а також застосовується нижчий стандарт доказування на цій стадії кримінального провадження, твердження апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не надано доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень є безпідставним, адже слідчий суддя мав встановити можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні, а не вирішувати питання причетності цієї особи до кримінальних правопорушень.

Згідно із ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Наведені умови накладення арешту за положеннями ст.170 КПК України не містить такої вимоги їхнього застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язують особу підозрюваного з можливістю арешту майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні, застосування спеціальної конфіскації та необхідність накладення арешту на майно саме на підставі п.1, 2 ч.2 ст.170 КПК України. Тому, помилковим є посилання апеляційної скарги на не здійснення повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні.

Як слідує із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слід зауважити, що у випадку подальшого володіння і користування ОСОБА_6 та ОСОБА_8 речами, що за зовнішніми ознаками схожі на кошти, не виключається здійснення дій, спрямованих на приховання, знищення чи перетворення доказів кримінального правопорушення. Однак, із накладенням арешту забезпечується можливість запобігти таким ризикам.

У зв`язку з викладеним неспроможним є довід апеляційної скарги про те, що арешт вилученого майна є надмірним та невиправданим.

Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Оскільки досудове розслідування здійснюється за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3, 4 ст.368 КК України, слід визнати, що арешт речей, зовнішньо схожих на кошти в доларах США у сумі 340 000 та в євро в сумі 99 700, забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.

Тому безпідставним є посилання апеляційної скарги на те, що арешт коштів є непропорційним втручанням у право приватної власності, гарантоване ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України.

Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 травня 2025 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4