- Головуючий суддя (ВАКС): Крикливий В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/5532/25
Провадження № 1?кс/991/5589/25
У Х В А Л А
16 червня 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власника майна ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09.12.2024
клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про арешт майна,
в с т а н о в и в:
09.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09.12.2024.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2025 указане клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Обґрунтування клопотання
У клопотанні зазначено про те, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБ України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3685, ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 3662 КК України, а саме за обставинами:
(1) незаконного збагачення колишнім головою Донецької обласної державної адміністрації у період зайняття посади особи, у повноваженої на виконання функцій держави, з 2020 по 2023 роки, шляхом опосередкованого набуття активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи;
(2) вчинення головою Антимонопольного комітету ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами у період з квітня по липень 2024 року дій, спрямованих на приховування, маскування походження майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом або володіння ним, джерела його походження, знаючи, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, у великому розмірі - на суму, що перевищує 6 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
(3) вчинення головою Антимонопольного комітету ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами фінансових операцій та правочинів з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом;
(4) умисного внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
05.06.2025 в указаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання батьків дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено належний ОСОБА_10 мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max A3106, s/n НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2, IMEI2 НОМЕР_3 . Доступ до вказаного телефону обмежений паролем і ОСОБА_10 відмовився надати пароль до нього, у зв`язку з чим детективами прийнято рішення про вилучення телефону, оскільки його надання є необхідною умовою експертного дослідження.
З урахуванням наведеного та з метою забезпечення збереження речового доказу прокурор прохала накласти арешт на вказаний мобільний телефон з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ним.
Позиція учасників справи
У судовому засіданні детектив НАБ України ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора ОСОБА_5 від 16.06.2025, клопотання підтримав з мотивів, що у ньому наведені.
Представник власника майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив, уважаючи його безпідставним.
Мотиви слідчого судді
Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали судової справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню з огляду на таке.
Релевантні джерела права
У силу ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається з клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального провадження, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Нормою ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально?правового характеру щодо юридичної особи; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь?якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь?якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Отже, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, враховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно, про арешт якого ставиться питання, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.
Щодо строку звернення з клопотанням
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З матеріалів судової справи слідує, що 05.06.2024 детективами НАБ України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і 06.06.2025 засобами поштового зв`язку направлено до суду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з додатками.
Отже, клопотання прокурора про арешт майна подано у визначений абз. 2 ст. 5 ст. 171 КПК України строк.
Щодо правових підстав для арешту майна
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 52024000000000633 від 09.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3685, ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 3662 КК України.
Матеріали досудового розслідування щодо невстановлених осіб, які можуть бути причетні до незаконного збагачення голови Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_6, виділено з кримінального провадження № 52024000000000135, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3685 та ч. 2 ст. 3662 КК України.
Окрім того, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні є також перевірка можливого вчинення ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
Так, ОСОБА_6, будучи Головою Донецької обласної державної адміністрації, у період часу з 03.01.2020 до 30.05.2023 набув активи, вартість яких на 72 138 169,36 грн перевищує його законні доходи.
Разом з тим усвідомлюючи протиправність таких дій, з метою приховання факту набуття таких активів та бажаючи не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за такі дії, ОСОБА_6 вирішив здійснити набуття частини активів шляхом набуття їх у власність іншими фізичними особами за його дорученням, зберігаючи за собою право вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
З цією метою ОСОБА_6 залучив до вчинення кримінального правопорушення свою дружину ОСОБА_11, яка, відповідно до відведеної їй ролі, мала забезпечити пошук, підбір та придбання активів, а також реєстрацію права власності на них на своїх близьких осіб - батька ОСОБА_10, матір ОСОБА_9, а також бабу ОСОБА_12, які не були обізнані про походження грошових коштів, використаних для придбання активів.
У подальшому ОСОБА_6 розуміючи, що за фактом набуття ним активів розпочате досудове розслідування, займаючи посаду Голови Антимонопольного комітету України, з метою приховання факту набуття активів у незаконний спосіб, вчинив дії, спрямовані на маскування походження такого майна та джерела його походження, достовірно знаючи, що таке майно одержано злочинним шляхом.
З цією метою, за дорученням ОСОБА_6, батько його дружини ОСОБА_11 - ОСОБА_10 в період квітня-липня 2024 року підписав з ОСОБА_8 фіктивний договір позики, згідно якого ОСОБА_10 нібито отримав від ОСОБА_8 позику у розмірі 800 000,00 доларів США, якими в тому числі обґрунтовували джерела, за які були придбані активи.
Окрім того, ОСОБА_6 15.03.2023 року набув групу нежитлових приміщень площею 188,9 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, вартістю понад 11 млн грн, шляхом реєстрації права власності на бабу дружини - ОСОБА_12, яка в той же день подарувала вказане Нежитлове приміщення своїй дочці ОСОБА_9, тобто тещі ОСОБА_6, який зберіг за собою право вчиняти щодо вказаного активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
У подальшому, 15.06.2023, між ОСОБА_9 та ТОВ «Студія танцю - вільний простір» в особі директора ОСОБА_13 було укладено договір оренди, на підставі якого ОСОБА_9 в період з жовтня 2023 року по травень 2024 року отримала на рахунки щонайменше 746 979,00 грн (213 422,00 грн у 2023 році та 533 556,00 грн у 2024 році).
Також, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні є перевірка можливого внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зокрема, 31.03.2025 ОСОБА_6 як Головою Антимонопольного комітету України подана щорічна декларація за 2024 рік, в якій окрім квартири, що у АДРЕСА_3, не вказані інші активи, а саме будинок, дві земельні ділянки, сім квартир, одинадцять нежитлових приміщень та автомобіль, які він набув будучи Головою Донецької обласної державної адміністрації, у період часу з 03.01.2020 до 30.05.2023, та зареєстрував на родичів дружини.
Окрім того, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області відкрито провадження у справі № 308/4761/24 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості по договору позику на 800 000,00 доларів США, який позивач нібито уклав з відповідачем у липні 2021 року. Того ж дня судом задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на квартири та нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_4, тобто на активи, які інкримінуються ОСОБА_6 в якості предмета незаконного збагачення.
05.06.2025 в указаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України, а саме в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Також 05.06.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ст. 3685 КК України, а саме у пособництві в набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи.
28.05.2025 у кримінальному провадженні слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу від 28.05.2025 (у справі № 991/4877/25) про надання дозволу на проведення обшуку. Під час розгляду відповідного клопотання слідчим суддею ретельно перевірені долучені стороною обвинувачення матеріали стосовно наявності достатніх підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, які розслідуються.
З урахуванням наведеного слідчий суддя вважає достатніми підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2025 (у справі № 991/4877/25) надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 3221884000:37:203:0105), з метою відшукання та вилучення, зокрема мобільних терміналів систем зв`язку, на яких зберігаються листування, документи, або інші відомості щодо набуття ОСОБА_6, членами його сім`ї, близькими особами або іншими фізичними чи юридичними особами за його дорученням у власність або розпорядження активів (грошових коштів, іншого майна, майнових прав, нематеріальних активів, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також робіт чи послуг).
Згідно з протоколом проведення зазначеного обшуку від 05.06.2025 під час слідчої дії ОСОБА_10 добровільно надав вимкнений телефон iPhone з номером НОМЕР_4, проте надати пароль для доступу до телефону відмовився. У зв`язку з необхідністю подолання системи логічного захисту та експертного дослідження телефону, детективами прийнято рішення про його вилучення.
За змістом ч. 2 ст. 168 КПК України під час обшуку може здійснюватися тимчасове вилучення майна.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Отже, зважаючи на те, що (і) в ухвалі слідчого судді про обшук було надано дозвіл на відшукання, зокрема мобільних терміналів, на яких зберігаються відомості стосовно обставин, які розслідуються; (іі) під час обшуку установлено, що доступ до мобільного телефону обмежений у зв`язку з необхідністю подолання системи логічного захисту і власник майна відмовився надати пароль до телефону, - слідчий суддя вважає, що рішення детективів про необхідність вилучення мобільного телефону є виправданим та правомірним.
З матеріалів слідує, що 14.08.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000135 під час проведення обшуку за місцем проживання батьків дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (за адресою: АДРЕСА_1 ) виявлено та вилучено договір позики від 10.07.2021, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Також під час обшуку вилучено мобільний телефон ОСОБА_9, в якому виявлені листування з контактами « ОСОБА_14 », який надсилав фотографії розписки про позику у сумі 800 000,00 доларів США ОСОБА_10 . У відповідь ОСОБА_9 цікавилась контактами позикодавця ОСОБА_15 .
Окрім того, вилучено мобільний телефон ОСОБА_10, який містить листування з контактом « ОСОБА_14 » з приводу пересилання та отримання грошових коштів у значних розмірах.
Ураховуючи зазначені обставини, зокрема використання ОСОБА_16 свого мобільного телефону у спілкуванні з контактом « ОСОБА_14 » щодо надання розписки про позику та пересилання і отримання коштів, факт відмови ОСОБА_10 від добровільного повідомлення паролю від телефону, вилученого 05.06.2025, на думку органу досудового розслідування, вказаний телефон можу містити відомості, що мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, ураховуючи норми ч. 3 ст. 170 КПК України, якими передбачено можливість арешту майна, якщо воно відповідає визначеним у ст. 98 цього Кодексу критеріям, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор у клопотанні довів необхідність арешту мобільного телефону, вилученого під час обшуку у житлі за місцем проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_9 з метою забезпечення збереження речового доказу.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Усталена практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, Європейський суд з прав людини пов`язує з видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення по справі «East / West Alliance Limited» проти України» вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
У рішенні по справі «Смирнов проти росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий суддя зауважує, що загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний з розслідуванням тяжких злочинів.
Окрім того, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170?173 КПК України,
п о с т а н о в и в:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме на мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max A3106, s/n НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2, IMEI2 НОМЕР_3 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_18