Справа № 991/5952/25
Провадження № 1-кп/991/83/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі
головуючої судді ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
його захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених у межах кримінального провадження № 12024000000002768 від 18.12.2024 на
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000002768 від 18.12.2024.
Ухвалою суду від 13.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
У судовому засіданні прокурор звернуся з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
- здати на зберіганні до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ;
- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що на даний час виникла необхідність у продовженні обов`язків, покладених на ОСОБА_6, оскільки ризики, які стали підставою для їх обрання, не зменшились та не перестали існувати, жодні обставини з останнього продовження строку дії обов`язків не змінились.
Прокурор зазначив, що на даний час існує сукупність підстав вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних (обвинувачених) у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Адвокат заперечував проти продовження двох обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: здати на зберіганні до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду. Зазначив, що жодних ризиків для продовження дії обов`язків немає. Просив суд врахувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку сторін, перевіривши доводи поданого клопотання, суд дійшов до таких висновків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та надають перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
В силу частини сьомої цієї статті такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 194, ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.03.2024 розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6, яке задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07.03.2025 скасовано та постановлено нову, якою застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, та визначено строком до 18.05.2025 додаткові обов`язки, а саме:
1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;
2) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
3) здати на зберіганні до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
4) утримуватись від спілкування з: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ;
5) носити електронний засіб контролю;
6) не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 продовжено дію обов`язків, строком 18.06.2025 включно.
Оцінюючи обставини щодо заявлених прокурором ризиків, суд виходить з такого.
Зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Кримінальне правопорушення, визначене ч. 5 ст. 191 КК України, за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Разом з цим, це кримінальне правопорушення є корупційним, що унеможливлює застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, те, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово виїжджав за кордон, в тому числі, у період дії воєнного стану.
Крім того факт неодноразового перетину кордону також може оцінюватися як доказ достатнього фінансового забезпечення обвинуваченого та наявності соціальних зв`язків в інших країнах. Останнє також може підтверджуватися характером діяльності, якою займався та займається обвинувачений.
Також слід зазначити, що з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас суд звертає увагу на те, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування і на території країни, а воєнні дії очевидно є дестабілізуючим в державі фактором, який може полегшити можливість особі переховуватися від суду у разі прийняття такого рішення.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що на теперішній час ризик переховування від суду не втратив своєї актуальності.
При оцінці продовження існування ризику переховування суд також взяв до уваги той факт, що відносно обвинуваченого здійснюються ще одне кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 КК України, що може бути додатковим стимулом для вжиття заходів щодо переховування від суду.
Дану обставину суд враховує не як спосіб забезпечити належну поведінку особи в іншому кримінальному провадженні, а як обставину про особу, що згідно ст. 178 КПК України, враховується судом при визначенні ступенів ризиків.
Також ця обставина поряд з характером діяльності обвинуваченого певною мірою доводить ризик можливого вчинення ним іншого злочину.
Визнаючи доведеним прокурором продовження існування ризику впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує передбачену законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином ризик впливу обвинуваченого на свідків також є обґрунтованим.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування та впливу на свідків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то суд зазначає, що досудове розслідування кримінального провадження завершено, усі необхідні докази перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, а тому цей ризик на переконання суду перестав існувати.
Отже, враховуючи доведеність існування наведених вище ризиків, стадію кримінального провадження, а саме підготовче судове провадження, суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, на два місяці, тобто до 17 серпня 2025 року, а саме: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин даного кримінального провадження; не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду.
Суд звертає увагу на те, шо виключив з додаткових обов`язків обвинуваченого прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою, так як вказаний обов`язок прямо передбачений положеннями п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, яка зобов`язує обвинуваченого прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Також суд не знайшов підстав обмежувати коло пересування обвинуваченого виключно м. Києвом, що погіршує його становище порівняно з діючим на даний час обов`язком, оскільки мотивів таких вимог прокурор у змісті клопотання не навів.
Врахував суд і доводи прокурора про те, що ним помилкового вказано слідчого як особу, яка вправі контролювати процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому виключив посилання на нього зі змісту обов`язків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на два місяці, а саме до 17 серпня 2025 року, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин даного кримінального провадження;
- не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024000000002768.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1