Справа № 991/5952/25
Провадження № 1-кп/991/83/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
його захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених у межах кримінального провадження № 12024000000002768 від 18.12.2024 на
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000002768 від 18.12.2024.
Ухвалою суду від 13.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
У судовому засіданні прокурор звернуся з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, а саме:
-не відлучатися за межі території України без дозволу слідчого, прокурора;
-повідомляти прокурора про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберіганні у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
-утримуватись від спілкування з: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4, а також інших обставин, які розслідувались у цьому кримінальному провадженні.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що на даний час виникла необхідність у продовженні обов`язків, покладених на ОСОБА_4, оскільки ризики, які стали підставою для їх обрання, не зменшились та не перестали існувати, жодні обставини з останнього продовження строку дії обов`язків не змінились.
Прокурор зазначив, що на даний час існує сукупність підстав вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних (обвинувачених) у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, посилався на відсутність ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, наголосив, що поведінка обвинуваченого є процесуально бездоганною. Крім того зазначив, що сімейний стан обвинуваченого та стан його здоров`я виключає можливість залишення території України.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, обґрунтовуючи це тим, що зараз має кампанію з розмінування України та відсутність обов`язків сприяла б його діяльності в пошуках для цього коштів і не перешкоджало б судовому розгляду. Також наголосив, що виконує свої процесуальні обов`язки, перешкоджати судовому розгляду не має наміру.
Заслухавши думку сторін, перевіривши доводи поданого клопотання, суд дійшов до таких висновків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та надають перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
В силу частини сьомої цієї статті такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 194, ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, яке задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням додаткових обов`язків.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.03.2025 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 скасовано в частині застосованого виду запобіжного заходу та постановлено в цій частині нову, якою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 2 млн грн та покладено додатково обов`язок носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 ОСОБА_4 продовжено строк дії обов`язків на 2 місяці, тобто до 18.06.2025 року включно, а саме: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу слідчого, прокурора; 2) повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця проживання та/або місця роботи; 3) здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; 4) утримуватись від спілкування з: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4, а також інших обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи обставини щодо заявлених прокурором ризиків, суд виходить з такого.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція даного злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Зазначене кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів.
Суд також враховує, що згідно з приміткою до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).
На переконання суду, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, те, що обвинувачений ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а сам він протягом 2019-2023 років 14 разів покидав територію України, що підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями Державної прикордонної служби України.
Окрім того, обвинувачений є батьком трьох неповнолітній дітей, що дає йому можливість безперешкодно покидати територію України навіть під час дії правового режиму воєнного стану.
Крім того факт неодноразового перетину кордону також може оцінюватися як доказ достатнього фінансового забезпечення обвинуваченого та наявності соціальних зв`язків в інших країнах. Останнє також може підтверджуватися характером діяльності, якою займався та займається обвинувачений.
Також слід зазначити, що з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас суд звертає увагу на те, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування і на території країни, а воєнні дії очевидно є дестабілізуючим в державі фактором, який може полегшити можливість особі переховуватися від суду у разі прийняття такого рішення.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що на теперішній час ризик переховування від суду не втратив своєї актуальності.
При оцінці продовження існування ризику переховування суд також взяв до уваги той факт, що відносно обвинуваченого здійснюються ще два кримінальних провадження, що може бути додатковим стимулом для вжиття заходів щодо переховування від суду.
Дану обставину суд враховує не як спосіб забезпечити належну поведінку особи в іншому кримінальному провадженні, а як обставину про особу, що згідно ст. 178 КПК України, враховується судом при визначенні ступенів ризиків.
Також ця обставина поряд з характером діяльності обвинуваченого певною мірою доводить ризик можливого вчинення ним іншого злочину.
З приводу наявності існування ризику впливу на свідків прокурор послався на факт необхідності допиту свідків в судовому засіданні.
При оцінці ризику впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на зазначене, доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими.
Окрім того суд зазначає, що попередня професійна діяльність обвинуваченого може сприяти йому у спробах впливу на свідків.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування та впливу на свідків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Також є непереконливими доводи захисту з приводу того, що стан здоров`я обвинуваченого та сімейний стан нерозривно пов`язують його місце перебування (проживання) з територією України.
Посилання ж обвинуваченого на необхідність перетину кордону України з огляду на характер його діяльності мають бути оцінені у кожному конкретному випадку задля забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та прав і свобод інших осіб, їх інтересів.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то суд зазначає, що досудове розслідування кримінального провадження завершено, усі необхідні докази перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, а тому цей ризик на переконання суду перестав існувати.
Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то зі змісту судових рішень вбачається, що цей ризик не був доведений ні під час застосування запобіжного заходу, ні під час продовження строку дії обовязків. Жодних нових обставин прокурор у своєму клопотанні суду не навів. Тому суд вважає, що вказаний ризик також в межах цього кримінального провадження відсутній.
Отже, враховуючи доведеність існування наведених вище ризиків, стадію кримінального провадження, а саме підготовче судове провадження, суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, на два місяці, тобто до 17 серпня 2025 року, а саме: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу прокурора; 2) повідомляти прокурора про зміну місця проживання та/або місця роботи; 3) здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; 4) утримуватись від спілкування з: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, щодо обставин цього кримінального провадження.
Суд звертає увагу на те, шо прокурором помилково вказано слідчого як особу, яка вправі контролювати процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому виключив посилання на нього зі змісту обов`язків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 314-315, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, на два місяці, а саме до 17 серпня 2025 року, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
- не відлучатися за межі території України без дозволу прокурора;
- повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання, роботи;
- утримуватися від спілкування із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 щодо обставин даного кримінального провадження;
- здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024000000002768.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1