- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
Справа № 991/6177/25
Провадження № 1-кс/991/6241/25
УХВАЛА
про відмову у задоволенні скарги
20 червня 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
особи, яка звернулася із скарго, ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні її скаргу в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
(1) Зміст поданої скарги
18.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга. З її змісту вбачається, що 11.06.2025 адвокат ОСОБА_5 направила до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) засобами поштового зв`язку Укрпошта заяву ОСОБА_6 від 09.06.2025 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 366, 372, 383, 384, 296 Кримінального Кодексу України (далі - КК) службовими та посадовими особами Офісу Генерального прокурора, які здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62022080020000039 від 03.03.2022 та Київського НДІ судових експертиз. Така заява отримана НАБУ 13.06.2025.
Окрім того, адвокат наголошувала, що заява містить опис події правопорушення, коло осіб, які причетні до таких подій, дати, коли відбулося правопорушення, кваліфікацію, а також перелік доказів, які, на переконання останньої, доводять вчинення злочинів.
Водночас станом на день звернення із цією скаргою, інформація про внесення уповноваженими особами НАБУ відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відсутня, що свідчить про їх бездіяльність.
У зв`язку з викладеним, адвокат просила зобов`язати уповноважених посадових осіб НАБУ невідкладно, але не пізніше 24 годин внести відомості за заявою ОСОБА_4 до ЄРДР.
(2) Позиції учасників провадження
Особа, яка звернулася із скаргою, у судовому засіданні скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не прибув, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
Водночас до суду надійшли пояснення керівника Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_7, в яких той зазначив, що за результатами розгляду відповідної заяви не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР, про що повідомлено ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_8 .
Зокрема, останній вказав, що наведені у заяві обставини, в частині начебто неправомірних дій окремих прокурорів, суддів, експертів та інших осіб, а також доводи про можливе вчинення ними кримінальних правопорушень фактично зводяться до незгоди з прийнятими процесуальними рішеннями під час досудового розслідування кримінальних проваджень, та здебільшого стосуються певних прийнятих процесуальних порушень.
Тож, зважаючи на викладене, заява не містить об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення певними особами, підслідними НАБУ, кримінальних правопорушень, а так само не встановлено наявності ознак вчинення таких правопорушень у зв`язку з цим.
До того ж, твердження щодо можливого вчинення злочинів не містять жодних конкретних, об'єктивних та фактичних даних, а також відомостей, що дійсно можуть свідчити про наявність ознак кримінальних корупційних правопорушень та інших, що належать до підслідності НАБУ.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), слідчий суддя вважає можливим розглядати скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для її розгляду.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
Чинний КПК закріплює таку процедуру початку досудового розслідування. Так, слідчий, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
Крім цього, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вказаних норм вбачається обов`язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. При цьому, варто наголосити, що передбачена чинним КПК процедура внесення відомостей не свідчить, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, а передбачає те, що для перевірки відповідних підстав не потрібно проводити оцінку викладених у заяві відомостей, а необхідно перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
У випадку, якщо зі змісту заяви про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ній, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі заяви не мають вноситися до ЄРДР.
Разом з тим, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (стаття 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК.
Реалізуючи функцію судового контролю, слідчим суддею було досліджено подані адвокатом матеріали.
Встановлено, що 11 червня 2025 року ОСОБА_9 направила до НАБУ заяву ОСОБА_4 від 9 червня 2025 року про вчинення службовими та посадовими особами прокурорів групи прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62022080020000039 від 03.03.2022, та Київського НДІ судових експертиз, кримінальних правопорушень за ст. 364, 366, 372, 383, 384, 296 КК України.
Зі змісту відповідної заяви вбачається, що у межах розгляду кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 встановлено численні факти можливих зловживань з боку сторони обвинувачення.
Зокрема, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 подав до суду цифрові носії - карти пам`яті з ідентичним номером, які нібито одночасно перебували у кількох різних місцях: у володінні свідка, в матеріалах інших кримінальних проваджень та у розпорядженні експертних установ. Це свідчить про ймовірну фальсифікацію доказів шляхом «мультиплікації» цифрового носія з ідентичним маркуванням.
Крім того, встановлено факти суперечностей у процесуальних документах, що підтверджують неправдиву інформацію про місце перебування речових доказів, їх переміщення без ухвал слідчих суддів, а також подання до суду протоколів, що містять ознаки підроблення. Отож, на переконання заявника, наявні обґрунтовані підстави вважати, що вищезазначені дії були спрямовані на створення штучної доказової бази з метою незаконного кримінального переслідування.
У зв`язку з викладеним, як зазначив останній, в діях посадових осіб Офісу генерального прокурора та Київського НДІ судових експертиз наявні ознаки злочинів, передбачених статтями 364, 366, 372, 383, 384, 296 КК України.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить висновку, що у заяві не міститься конкретних фактичних відомостей та обставин відомих заявнику, що вказували або могли б свідчити про вчинення конкретних злочинів, про які йдеться у ній.
За приписами ч. 1 ст. 33-1 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці до ст. 45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК.
Примітка до статті 45 КК України відносить до корупційних злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу.
Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої статті 33-1 КПК.
Так, зважаючи на перелік кримінальних правопорушень, перелічених у заяві ОСОБА_6, лише ст. 364 КК України віднесена до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Не здійснюючи детального аналізу обставин, що зазначені у заяві про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що у ній у загальних рисах не наведено конкретних, відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення прокурором Офісу Генерального прокурора корупційного злочину, визначеного ст. 364 КК України.
Вказана стаття визначає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Частина друга ст. 364 КК України визначає додатковий елемент об`єктивної сторони складу злочину спричинення діянням тяжких наслідків.
Істотною шкодою, серед іншого, у ст. 364 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 3 примітки до ст. 364 КК України).
Тяжкими наслідками за вказаною статтею вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 4 примітки до цієї ж статті Кодексу).
Водночас вказана заява таких відомостей не містить.
Отже, з урахуванням того, що у заяві не наведено загальних ознак, які могли б свідчити про вчинення прокурором корупційного злочину, передбаченого ст. 364 КК України, слідчий суддя доходить висновок, що така скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п`яти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1