- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/5687/25
провадження №11-сс/991/426/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року про повернення скарги,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
11 червня 2025 року слідчому судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), яка полягає у нерозгляді клопотання у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року вищевказану скаргу з усіма доданими матеріалами повернуто особі, яка її подала, оскільки вказане кримінальне провадження на думку слідчого судді не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, тому розгляд будь-яких скарг в такому кримінальному провадженні знаходиться поза межами повноважень слідчого судді та суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
Висновок слідчого судді щодо непідсудності скарги Вищому антикорупційному суду мотивований тим, що оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року здійснюється ДБР, тому слідчий суддя дійшов твердого переконання, що згадка у статті 33-1 КПК предметної підсудності Вищому антикорупційному суду винятково за наявності хоча б однієї з умов, передбачених саме ч.5 ст.216 КПК означає те, що в разі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-яким іншим слідчим органом, ніж Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ), таке не підсудне Вищому антикорупційному суду. Інше тлумачення такої норми позбавляє будь-якого сенсу саму згадку про ч.5 ст.216 КПК й також створює правову невизначеність, оскільки надаватиме можливість іншим органам досудового розслідування ніж НАБУ свавільно і довільно на власний розсуд у будь-який час лише за формальними ознаками скеровувати до Вищого антикорупційного суду будь-які кримінальні провадження, яких наразі в Україні нараховується сотні тисяч, що призводитиме до неможливості здійснення ВАКС ефективного судочинства, саме для запобігання чому і наявна така норма.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року про повернення скарги та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за поданою 11 червня 2025 року адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 скаргою на бездіяльність слідчих ДБР щодо не розгляду клопотання у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга мотивована порушенням слідчим суддею передбачених ст.33-1 КПК вимог, які визначають правила предметної підсудності Вищого антикорупційного суду,. В обґрунтування зазначеного представник посилався на положення ст.33-1, ч.5 ст.216 КПК та зазначав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001151 за ознаками можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст.366-2 КК, здійснюється саме щодо чинного депутата Київської міської ради IX скликання ОСОБА_5 та придбаного ним майна і криптовалюти, про що свідчать доступні представнику на цьому етапі досудового розслідування наявні в нього процесуальні та інші документи.
Разом із тим, не дивлячись на те, що на даний час досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюють не детективи НАБУ, хоча сторона захисту вживає передбачених ст.218 КПК заходів щодо зміни підслідності і визначення її саме за детективами НАБУ, з урахуванням положень ч.1 ст.33-1 КПК воно підсудне саме Вищому антикорупційному суду.
Відтак, кримінальне провадження №62024000000001151 з урахуванням кваліфікації злочинів та спеціального суб`єкта вчинення кримінального правопорушення належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому саме слідчий суддя Вищого антикорупційного суду згідно ч.2 cт.33-1 КПК наділений повноваженнями щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у даному кримінальному провадженні, підстави для застосування до поданої слідчому судді скарги положень п.2 ч.2 ст.304 КПК відсутні.
Позиції учасників судового провадження.
Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6, у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Ураховуючи зазначене і те, що КПК не передбачає вимог щодо обов`язкової участі сторін у судовому розгляді апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, приймаючи до уваги значно скорочені у порівнянні із загальним порядком строки апеляційного перегляду таких ухвал (ч.2 ст.422 КПК), враховуючи позицію представника, колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності прокурора.
Мотиви суду.
Надаючи оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
У поданій апеляційній скарзі представником наводяться доводи, з якими погоджується колегія суддів, про необґрунтованість висновку слідчого судді щодо непідсудності вищевказаного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.
Так, предметна підсудність Вищого антикорупційного суду визначається статтею 33-1 КПК, а з 22 вересня 2019 року статтею 33-1 КПК з урахуванням положень пункту 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України № 100-ІХ від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст.209, 366-2 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК, зокрема, якщо кримінальне правопорушення вчинено народним депутатом України, депутатом міської ради м.Києва (абз.1, 4 п.1 ч.5 ст.216 КПК).
Процесуальний статус осіб, щодо яких здійснюється кримінальне провадження чи збираються докази винуватості без повідомлення їх про підозру, в КПК не визначений. Однак відповідно до ч.6 ст.9 КПК у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються визначені ч.1 ст.7 КПК загальні засади. До них, зокрема, відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ст.8, ч.5 ст.9 КПК). Статтею 17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права на всіх етапах провадження нарівні із законами України.
ЄСПЛ у своїх численних рішеннях визначає поняття «кримінальне обвинувачення» в досить широкому контексті. Так, у рішенні від 06 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» зазначено, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення, воно повинне розумітися в сенсі конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа скоїла злочин» (пп.42, 46 рішення від 27 лютого 1980 року у справі «Deweer v. Belgium» та п.73 рішення від 15 липня 1982 року у справі «Eckle v. Germany»). У деяких випадках це може робитися «у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Eckle v. Germany»).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Шабельник проти України» ЄСПЛ вказав, що «право на правову допомогу виникає в момент, коли становище людини стає суттєво уразливим, навіть якщо її офіційно не затримано як підозрювану». Суд пояснив, що становище заявника стало значно вразливішим одразу після вжиття серйозних слідчих заходів щодо перевірки підозри стосовно нього та підготовки версії обвинувачення. Тож було констатоване порушення §1 та п.«с» §3 ст.6 конвенції, оскільки момент виникнення права на правову допомогу не залежить від того, який формальний статус має підозрювана у скоєнні злочину особа.
Європейський суд з прав людини визначає такі обставини, які вважаються моментом висунення обвинувачення:
- початок досудового розслідування проти конкретної особи чи арешт її банківських рахунків (рішення у справі «Ringeisen v. Austria»);
- арешт особи (рішення у справі «Wemhoff v. Germany»);
- офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно неї кримінального переслідування (рішення у справі «Neumeister v. Avstria»).
В цілому, на думку ЄСПЛ, обвинувачення охоплює весь комплекс процедур - від початку досудового розслідування стосовно особи до винесення остаточного рішення.
Під початком досудового розслідування проти конкретної особи, за чинним законодавством України, може розумітися внесення до ЄРДР відомостей про вчинення нею кримінального правопорушення.
Пунктом «с» §3 ст.6 конвенції встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд.
Як указував ЄСПЛ у рішенні від 24 листопада 1993 року у справі «Imbrioscia v. Switzerland» (п.36) словосполучення «при встановленні кримінального обвинувачення» в §1 ст.6 конвенції не означає, що ця стаття не застосовується на стадії досудового розслідування.
При цьому Конституційний Суд у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2099 констатував, що положення ч.1 ст.59 Конституції треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі й формах, як вона того потребує. Навіть якщо це право не передбачене законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.
Отже, кримінальне процесуальне законодавство виходить з того, що особа, стосовно якої розпочато досудове розслідування, навіть без повідомлення про підозру має право на захист, яке може бути реалізоване шляхом дотримання прав підозрюваного, визначених у ст.42 КПК.
Як стверджував представник та вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування кримінального провадження №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року здійснюється щодо ОСОБА_5, як народного депутата України та депутата Київської міської ради за попередньою кримінально-правовою кваліфікацією можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209 (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великому розмірі) та 366-2 (Декларування недостовірної інформації) КК. Такі відомості підтверджується наявними в розпорядженні представника на цьому етапі досудового розслідування процесуальними та інші документами, наданими ним у якості додатків (копій) безпосередньо до апеляційної скарги, зокрема:
- посвідченням від 01 грудня 2020 року за №9, відповідно до якого ОСОБА_5 є депутатом Київської міської ради ІХ скликання;
- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року (сформованому 01 травня 2025 року), в якому, відповідно до короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначено, що депутат місцевої ради та члени його родини легалізували на території України грошові кошти, одержані злочинним шляхом, шляхом набуття у власність значної кількості нерухомого майна, а також криптоактивів, реальна вартість яких приховується у зв`язку з явною невідповідністю між доходами осіб, які таке майно набули та реальною вартістю набутого майна, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.3 ст.209 КК;
- заявою ГО «Київський міський комітет молодіжних організацій» від 17 грудня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення, в якій її голова звертається до ДБР та повідомляє, що ОСОБА_5, будучи з 2016 по 2019 роки був народним депутатом України, а з 2020 року депутат Київської міської ради, на систематичній основі отримує неправомірну вигоду в особистих інтересах, яку в подальшому легалізовує на території України (ст.209 КК), також ОСОБА_5 відображає в деклараціях придбання у 2013 році криптоактивів. а саме криптовалюти «Bitcoin» у кількості 398 ВТС за ціною 128 тис. грн. що станом на сьогодні становить 36 млн. дол. США. При цьому, ОСОБА_7 не відображає на який криптобіржі знаходиться вказана валюта, а також будь-які інші підтвердження, що вказує про недостовірне декларування (ст.366-2 КК);
- рапортом старшого оперуповноваженого ДБР ОСОБА_8 від 08 квітня 2025 року, в якому останній, за результатами опрацювання доручення у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК повідомляє про отримання ним інформації, відповідно до якої громадянин України ОСОБА_5, будучи депутатом Київської міської ради, на систематичній основі отримує неправомірну вигоду в особистих інтересах, яку в подальшому легалізовує на території України, в тому числі через своїх родичів, шляхом набуття у власність значної кількості нерухомого майна, а також криптоактивів, реальна вартість яких приховується у зв`язку з невідповідністю між доходами осіб, які таке майно набули та реальною вартістю такого майна. Встановлено, що ОСОБА_5 відображає в деклараціях придбання у 2013 році риптоактивів, а саме криптовалюти «Bitcoin» у кількості 398 ВТС за ціною 128 тис. грн. що станом на 07 квітня 2025 року становить 1,276 млрд. грн., при цьому він не відображає на якій криптобіржі знаходиться вказана валюта, а також будь-які інші підтвердження, що вказує на ознаки недостовірного декларування та ознаки легалізації майна, одержаного злочинним шляхом;
- протоколом обшуку від 08 квітня 2025 року, відповідно до якого слідчий ДБР, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року, у зв`язку з невідкладним випадком (пов`язаним із врятуванням майна), провів обшук домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_5, яке є власністю ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1, при проведенні якого виявлено та вилучено ноутбук та мобільний телефон;
- протоколом обшуку від 08 квітня 2025 року, відповідно до якого слідчий ДБР, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК, керуючись ч.3 ст.233 КПК, у зв`язку з невідкладним випадком пов`язаним із врятуванням майна, провів обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_9 (мати ОСОБА_5 ), за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до якого при проведенні обшуку після входу до квартири де проживає ОСОБА_9, їй було повідомлено, що розпочинається обшук у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням майна, яке має значення речових доказів у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК, у якому досліджуються обставини за яких депутат місцевої ради та члени його родини ймовірно легалізували на території України грошові кошти, одержані злочинним шляхом, шляхом набуття у власність значної кількості нерухомого майна, а також криптоактивів, реальна вартість яких приховується у зв`язку з наявною невідповідністю між доходами осіб, які таке майно набули та реальною вартістю набутого майна;
- протоколом обшуку від 08 квітня 2025 року, відповідно до якого слідчий ДБР, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року, керуючись ст.233, 234 КПК, у зв`язку з невідкладним випадком, провів обшук транспортного засобу, що належить ОСОБА_5, при проведенні якого виявлено та вилучено три мобільні телефони та флеш-накопичувач;
- ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року про надання дозволу на проведення у межах досудового розслідування кримінального провадження №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року обшуку автомобіля, який належить ОСОБА_5 та використовується останнім, відповідно до вказаної ухвали, в обґрунтування поданого клопотання про проведення обшуку, слідчий ДБР вказував на те, що ДБР здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року за ч.3 ст.209 КК, посилався на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочато на підставі заяви громадської організації «Київський міський комітет молодіжних організацій», відповідно до якої ОСОБА_5, будучи з 2016 по 2019 роки народним депутатом України, а з 2020 року - депутатом Київської міської ради, членом постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності та радником Київського міського голови, на систематичній основі отримує неправомірну вигоду в особистих інтересах, які у подальшому легалізовує на території України. Згідно тієї ж заяви, ОСОБА_5 та члени його родини набули у власність велику кількість рухомого та нерухомого майна, реальна вартість якого приховується у зв?язку з невідповідністю між доходами осіб, які його набули, та реальною вартістю такого майна. Також, згідно заяви громадської організації, ОСОБА_5 у деклараціях відображає придбання у 2013 році криптоактиву Вitcoin у кількості 398 штук за ціною 128 тис. грн., що на теперішній час становить понад 33 млн. доларів США, однак ОСОБА_5 не відображає, на якій криптобіржі знаходиться вказана валюта, що свідчить про декларування недостовірної інформації. Досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з 2015 року, ОСОБА_5 подає щорічні декларації як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у яких відображає криптовалюту «Bitcoin», придбану у 2013 році за ціною 128 160 гривень. Так, відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, поданої 29 жовтня 2016 року, у розділі «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», а також виправленої декларації до щорічної декларації за 2015 рік, поданої 23 травня 2018 року, ОСОБА_5 вказав цифрову криптовалюту «Bitcoin» у кількості 398 монет, набуту до початку періоду здійснення суб`єктом декларування діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому, в жодній із щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 - 2024 роки, ОСОБА_5 не відобразив публічну адресу криптовалюти, так званий публічний (відкритий) ключ - унікальну особисту адресу, яка використовується у блокчейні (розподіленому електронному реєстрі). У щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016-2019 роки ОСОБА_5 у розділі «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», продовжив вказувати цифрову криптовалюту «Bitcoin» у кількості 398 монет, набуту до початку періоду здійснення суб`єктом декларування діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У подальшому, у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, поданої 29 березня 2021 року, а також виправленої декларації до щорічної декларації за 2020 рік, поданої 05 квітня 2021 року, ОСОБА_5 почав вказувати цифрову криптовалюту «Bitcoin» у кількості 398 монет, набуту до початку періоду здійснення суб`єктом декларування діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у розділі «Нематеріальні активи». При цьому, у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, а в подальшому - у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022, 2023 та 2024 роки, ОСОБА_5 не вказав а ні кількості криптовалюти «Bitcoin», а ні публічної адреси (адрес) криптовалюти, а ні криптобіржі, на якій (яких) знаходиться вказана криптовалюта. Такі дії суб?єкта декларування містять окремі ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.209 КК (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом), а також ч.2 ст.366-2 КК (декларування недостовірної інформації). Поряд з цим, оперативним підрозділом - Першим оперативним відділом (з дислокацією у м.Києві) ТУ ДБР, розташованого у м.Києві 08 квітня 2025 року, в межах виконання доручення слідчого, отримано відомості, згідно яких 07 квітня 2025 року ОСОБА_5 стало відомо про те, що органом досудового розслідування скеровано лист до НАЗК про проведення повної перевірки його декларацій та моніторингу способу життя, у зв`язку з чим ОСОБА_5 та його близькими особами, за місцями проживання та у транспорті здійснюються заходи, спрямовані на підготовку до знищення речей, документів та інших магнітних носіїв інформації (телефони, комп`ютери, флеш-накопичувачі), які мають важливе значення для досудового розслідування та які можуть бути використані в якості доказів, з метою приховання доказів та слідів вчинення злочинів.
Отже, у кримінальному провадженні №62024000000001151 від 24 грудня 2024 року органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування стосовно ймовірного вчинення народним депутатом, а в подальшому - депутатом міської ради м.Києва корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ст.209, 366-2 КК, у зв`язку з чим вказане кримінальне провадження містить умову, передбачену абз.1, 4 п.1 ч.5 ст.216 КПК.
Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі наявних на час розгляду апеляційної скарги відомостей та встановлених обставин, керуючись ч.1 ст.33-1 КПК констатує, що кримінальне провадження 62024000000001151 від 24 грудня 2024 року предметно підсудне Вищому антикорупційному суду.
З урахуванням наведеного, висновок слідчого судді про непідсудність кримінального провадження та, як наслідок, ухвалення рішення про повернення скарги особі, яка її подала, є помилковим та передчасним.
Разом з цим, ст.303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України).
Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Як вбачається з поданої слідчому судді скарги, представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 скаржився на нерозгляд його клопотання про виконання вимог ч.2 ст.218 КПК та повідомлення прокурора про обставини, що дане кримінальне провадження не підслідне ДБР, а підслідне детективам НАБУ.
Відповідно до оскаржуваної ухвали, слідчий суддя також зауважив на тому, що бездіяльність щодо нерозгляду клопотання про зміну підслідності не підпадають під будь-яку підставу оскарження бездіяльності, рішень або дій слідчого, дізнавача або прокурора, визначених пунктами 1-11 частиною 1 статті 303 КПК.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки норми КПК не дають підстав оскаржувати такі дії/бездіяльність слідчого на досудовому розслідуванні до слідчого судді, завданням якого є контроль за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні
Відповідно до ч.5 ст.218 КПК спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня, а тому питання підслідності кримінального провадження не відносяться до сфери судового контролю за досудовим розслідуванням, слідчий суддя не може втручатися у здійснення слідчим, прокурором їх повноважень при вирішенні вказаних питань незалежно від того, є вони законними чи протиправними.
Таким чином, колегія суддів констатує, що представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка не може бути оскаржена слідчому судді під час досудового розслідування
Відповідно до ч.4 ст.304 КПК у разі якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню, то в такому разі слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження.
Враховуючи, що на етапі перевірки поданої скарги слідчий суддя дійшов помилкового та передчасного висновку про непідсудність поданої скарги та ухвалив рішення про її повернення, встановивши при цьому, що скаргу подано на бездіяльність, яка не підлягає оскарженню, колегія суддів з метою уникнення надмірного формалізму вважає за необхідне залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, позаяк її скасування та повернення матеріалів скарги слідчому судді для розгляду зі стадії вирішення питання про її прийнятність, не призведе до юридично значущих наслідків для особи, яка подала скаргу, адже єдиним законним, обґрунтованим та очікуваним для неї буде рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою.
На підставі наведеного, керуючись ст.33-1, 216, 303, 304, 392, 404, 407, 409, 412, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3