- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/6021/25
Провадження №11-сс/991/441/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2025 року щодо
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України,
у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22 лютого 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.06.2025 частково задоволено клопотання, застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9992400 грн, на строк дії ухвали покладено на підозрюваного до 17.08.2025 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та свідками ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 щодо обставин цього кримінального провадження; носити електронний засіб контролю, у іншій частині клопотання відмовлено.
На вказане рішення прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, у якій, не оспорюючи обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, вважає висновок слідчого судді щодо достатності більш м`якого запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на те, що слідчий суддя не в повній мірі врахував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та вагомість доказів, якими підтверджується їхнє існування.
Так, ризик переховування від органів слідства та суду - реальний, адже інкриміновані ОСОБА_6 злочини є тяжкими, передбачають покарання у виді реального позбавлення волі, щодо них виключене застосування ст.69, 75 КК України, підозрюваний має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, досвід виїзду за межі країни, дозвіл на проживання і працевлаштування в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, достатні майнові ресурси, які стверджують фінансову спроможність тривалого проживання закордоном, у тому числі у країнах, із якими відсутній міжнародний договір про взаємну правову допомогу у кримінальних провадженнях. Скасування візового режиму з країнами Європи та повномасштабне вторгнення російської федерації до України надає додаткові можливості підозрюваному залишити територію України. Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено у спосіб для вручення повідомлень, його було оголошено у розшук, отже переховування вже мало місце.
ОСОБА_6, маючи тісні соціальні та професійні зв`язки з іншим підозрюваними, може самостійно або за допомогою останніх забезпечити знищення, приховування або спотворення речей та(або) документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, у тому числі тих, що перебувають у володінні Міністерства розвитку громад та територій, ДП «Укркомунобслуговування» та інших осіб, чинити перешкоди в отриманні цих речей і документів стороною обвинувачення. Так, для створення видимості конкуренції ОСОБА_10 і ОСОБА_6 вжили заходів для приховання факту вчинення кримінального правопорушення, а для приховування злочинної діяльності та участі у проведенні оцінок наказали оцінювачу ОСОБА_29 зазначити у висновках про оцінку замовником ДП «Укркомунообслуговування». ОСОБА_6 через ОСОБА_30 наказав ОСОБА_29 не співрацювати зі слідством, видалити листування.
Ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних існує до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом. Оскільки деякі свідки працюють або працювали у Мінрегіону, ТОВ «Сітігазсервіс», ТОВ «Фінансова компанія Сістемінвест», ДП «Укркомунобслуговування», ОСОБА_6 особисто чи через інших підозрюваних зможе впливати на них.
ОСОБА_6 обвинувачується за ч.5 ст.27, ч.4 ст.369, ч.4 ст.358 КК України у кримінальному провадженні №52023000000000358, обставини якого є схожими, протиправні дії вчинені в тій же сфері суспільних відносин, що може свідчити про його схильність до вчинення злочинів цієї категорії, нормалізацію і толерування ним корупційної поведінки.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.06.2025, постановити нову, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) задовольнити, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів із визначенням розміру застави - 50 001 364 грн, у разі внесення якої покласти на нього обов`язки: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та свідками ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_31, ОСОБА_17, ОСОБА_30, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 ; носити електронний засіб контролю.
У запереченнях захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначає, що апеляційна скарга прокурора є точною копією клопотання про застосування запобіжного заходу, не містить ретельного аналізу ухвали слідчого судді, вказівки на те, у чому полягає її незаконність чи необґрунтованість, достатніх та переконливих доказів існування усіх заявлених ризиків. Застава в розмірі 50 001 364 грн є непомірною для ОСОБА_6 та його сім`ї. Факт розслідування нового кримінального провадження тотожного за тяжкістю, де визначено та внесено заставу 20 млн грн, не є свідченням виключного випадку для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або визначення непомірної застави, зокрема, враховуючи необґрунтованість підозри ОСОБА_6 за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, яка в основному заснована на висновку сумнівної комплексної судової оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи від 22.05.2025 №7612/24-41/7613/24-42.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора САП, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.06.2025 залишити без змін.
У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_8 підтримала вимоги своєї апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній, підозрюваний ОСОБА_6, його захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора САП ОСОБА_8, підозрюваного ОСОБА_6, його захисника ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її вимоги є необґрунтованими.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги прокурора.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369, ч.4 ст.368, ч.4 ст.191 КК України.
12.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у організації вчинення за попередньою змовою групою осіб закінченого замаху на зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, та наданні третій особі неправомірної вигоди, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, за вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, та в інтересах третьої особи дій із використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
16.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 з можливістю внесення застави у розмірі 50001364 грн, а також покладенням ряду обов`язків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов до таких висновків: підозра, повідомлена ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, є обґрунтованою; ризик переховування від органів досудового розслідування та суду наявний, але низький; існують ризики незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою їх спонукання до відмови у наданні викривальних показань чи до перешкоджання в одержанні органом досудового розслідування документів, що мають істотне значення для досудового розслідування, а також вчинення іншого кримінального правопорушення; на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного; більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, здатен достатнім чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків; обґрунтованим та достатнім є застосування стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави; слід визначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а саме 9992400 грн; наявні підстави для покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, необхідність яких доведена стороною обвинувачення; у частині обов`язку утримуватись від спілкування з ОСОБА_30 та ОСОБА_31 у задоволенні клопотання слід відмовити; покладення обов`язків заборони відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду та носити електронний засіб контролю є доцільним і не становитиме надмірного втручання в права підозрюваного.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Слідчий суддя дійшов до висновку, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Так, щодо ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування і суду слідчим суддею враховано можливість притягненням підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов`язані з цим негативні наслідки, а саме: суворість передбаченого покарання - кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, є тяжкими злочинами та передбачають покарання у вигляді реального позбавлення волі без можливості застосування інститутів, визначених ст.69, 75 КК України, підорюваний має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, досвід перетину такого, дозвіл на проживання і працевлаштування в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, ОСОБА_6 є підозрюваним у іншому кримінальному провадженні, де до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, відомості про порушення яких матеріали провадженні не містять. Відтак, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що вказаний ризик - наявний, але низький.
Із огляду на те, що слідчим суддею фактично враховано всі обставини, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, неспроможним є твердження апеляційної скарги, що слідчим суддею у повній мірі не враховано існування наведеного ризику.
Не спростовує висновку слідчого судді й посилання прокурора на майновий стан ОСОБА_6 та членів його сім`ї, адже відсутні будь-які докази наявності майна і грошових коштів, щодо яких не застосовано накладення арешту на майно.
Покликання ж апеляційної скарги на те, що скасування візового режиму з країнами Європи та повномасштабне вторгнення російської федерації до України надає додаткові можливості підозрюваному залишити територію України, не стверджує можливість неофіційного перетину кордону з іншими країнами ОСОБА_6 та нівелюється покладеними на нього обов`язками, зокрема, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Довід апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено у спосіб для вручення повідомлень, його було оголошено у розшук, отже переховування вже мало місце, не може бути взятий до уваги.
Так, Верховний Суд України у постанові від 19.03.2015 у справі №5-1кс15 визначив, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду; недотримання умов запобіжного заходу; зміну документів, котрі посвідчують особу; зміну зовнішності; перехід на нелегальне становище; перебування в тайнику; імітацію своєї смерті тощо). Під час з`ясування, які дії особи мають визнаватися юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, котра вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим і яка зобов`язана з`являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їхньої досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак ухиляється від виконання такого обов`язку. Водночас на особу, котра вчинила злочин, законодавством не покладається обов`язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов`язку в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування змінила місце свого проживання (навіть і з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.
А відтак, враховуючи обставини відсутності ОСОБА_6 за місцем проживання та обставини, якими органом досудового розслідування обґрунтовано постанову про оголошення розшуку, колегія суддів не вбачає юридично значущого ухилення останнього від слідства.
Слідчий суддя урахував установлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні, механізм оцінки таких доказів під час судового розгляду, те, що існує взаємообумовленість дій між ОСОБА_6 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим він має безпосередній вплив на співучасників і можливість координувати свої дії та показання з такими, впливаючи на зміст, характер, обсяг їхніх показань та процесуальну поведінку.
При цьому слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_6 через ОСОБА_30 просив оцінювача ОСОБА_29 не лише вжити заходів з метою знищення доказів, а саме видалити наявне листування з ними щодо проведення оцінки земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, розташованого на ній, за ціною, яка б була значно нижче ринкової, а й повідомляти ОСОБА_6 через ОСОБА_30 про виклики на допит у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088, відмовлятися давати показання, а також одразу інформувати про будь-які контакти правоохоронних органів із ним.
Із огляду на це правильним є висновок слідчого судді про достатню ймовірність ризиків впливу ОСОБА_6 на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а також знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень.
Відтак, оскільки прокурор в апеляційній скарзі посилається виключно на ті самі обставини, яким дав оцінку слідчий суддя, неспроможним є твердження апеляційної скарги про неналежне врахування слідчим суддею вищенаведених ризиків.
Вирішуючи питання щодо доведеності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру в кримінальному провадженні №52023000000000358 за ч.5 ст.27, ч.4 ст.369, ч.4 ст.358 КК України, що, імовірно, свідчить про неодноразовість вчинення ним кримінальних правопорушень та можливість продовження протиправної діяльності.
Водночас, прокурор у своїй апеляційній скарзі не навела інших доказів існування цього ризику.
Підсумовуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не повною мірою врахував наявність чотирьох ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та вагомість доказів, якими підтверджується їхнє існування.
Оскільки встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, та наявність наведених ризиків, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до переконання про необхідність застосування до нього запобіжного заходу.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Обираючи запобіжний захід ОСОБА_6, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких корупційних кримінальних правопорушень, доведених ризиків, відомостей щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного в іншому кримінальному провадженні, його особу та стан здоров`я (інвалідність 2 групи, утримання неповнолітньої дитини), та прийшов до правильного висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, здатен достатнім чином забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та виконання ним процесуальних обов`язків.
Із огляду на вищенаведене помилковим є довід апеляційної скарги про те, що висновок слідчого судді щодо достатності більш м`якого запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до положень ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги: виключні обставини кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_6, роль підозрюваного у їхньому вчиненні, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, майновий стан ОСОБА_6, чия дружина внесла за нього заставу у розмірі близько 2000000 грн в іншому кримінальному провадженні та який є заставодавцем підозрюваної ОСОБА_12 . Крім того, у період із 1998 року по 2 квартал 2025 року підозрюваний отримав доходи: нараховані податковими агентами на суму 58 152 233 грн, самостійно задекларовані фізичною особою у розмірі 92 734 960 грн. Дружина підозрюваного - ОСОБА_32 за той самий період отримала доходи: нараховані податковими агентами на суму 2 512 349 грн, самостійно задекларовані фізичною особою у розмірі 639 443 грн. Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 на праві власності належить нерухоме майно: нежитлове приміщення №275 (комора), розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 2 кв.м; нежитлове приміщення №58 (комора), розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 2,5 кв.м; нежитлове приміщення №58 (комора), розташоване за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 10,2 кв.м; нежитлове приміщення №147, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 39,9 кв.м; нежитлове приміщення №176, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 10,7 кв.м; нежитлове приміщення №67, розташоване за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 8,9 кв.м; нежитлове приміщення №59, розташоване за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 8,2 кв.м; нежитлове приміщення №134, розташоване за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 8,1 кв.м. Крім того, відповідно до Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України підозрюваному на праві власності належить автомобіль TOYOTA CAMRY, а його дружині - ОСОБА_33 . Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 належить 100% частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний консалтинг» (код ЄДРПОУ 40459261). Дружині підозрюваного згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно на праві власності належить: нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень) №335, розташоване за адресою: АДРЕСА_7, загальною площею 75,8 кв.м; квартира АДРЕСА_8, загальною площею 66,4 кв.м; квартира АДРЕСА_9, загальною площею 41,2 кв.м; 1/2 квартири АДРЕСА_10, загальною площею 88,7 кв.м.
У зв`язку з викладеним слідчий суддя прийшов до висновку про те, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, а саме 9 992 400 грн. Такий розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного, забезпечуватиме його належну процесуальну поведінку та запобігатиме існуючим ризикам.
Твердження апеляційної скарги про те, що визначений розмір застави є недостатнім, яке ґрунтується виключно на переліку майна та розмірах доходів, що є ідентичними переліку та розмірам, наведеним в оскаржуваній ухвалі, жодним чином не свідчить про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя, а тому визнається колегією суддів безпідставним.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.370 КПК України. Відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4