Пошук

Документ № 128650221

  • Дата засідання: 26/06/2025
  • Дата винесення рішення: 26/06/2025
  • Справа №: 910/304/19
  • Провадження №: 52017000000000618
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.

Справа № 910/304/19

Провадження №11-кп/991/102/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

представника цивільного позивача ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_11 і ОСОБА_13 про зміну їм запобіжних заходів, застосованих вироком Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебувають апеляційні скарги, подані обвинуваченою ОСОБА_9, захисниками обвинувачених адвокатами ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та представником цивільного позивача адвокатом ОСОБА_15 на вирок Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження №52017000000000618 від 14 вересня 2017 року, яким обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, строком на три роки та з конфіскацією усього майна, яке є їх власністю. Обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, строком на три роки та з конфіскацією усього майна, яке є їх власністю. За ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України обвинувачені звільнені від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останніх до кримінальної відповідальності.

До набрання вироком законної сили до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 застосовані запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцями їх проживання, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

25 червня 2025 року захисниками обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 адвокатами ОСОБА_11 та ОСОБА_13 подані клопотання про зміну вищевказаних запобіжних заходів на особисте зобов`язання. В обґрунтування клопотань захисниками зазначалось про неврахування колегією суддів Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту важливих обставин, які характеризують особи обвинувачених, зокрема: стан здоров`я, стійкі соціальні зв`язки, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, наявність на утриманні інших осіб, негативні наслідки обмеження повноцінного виконання обвинуваченими посадових обов`язків. Крім того, захисники зазначали про безпідставне посилання суду на ігнорування обвинуваченими викликів у судові засідання та наявності ризику переховування від суду.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8, їх захисники, а також захисники ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14 і обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, заявлені клопотання про зміну запобіжних заходів підтримали та просили їх задовольнити.

Прокурор та представник цивільного позивача проти задоволення клопотань захисників заперечували, вважали, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе запобігти існуючому ризику переховування від суду та, як наслідок, ухилення від відбування призначеного вироком покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в частині, що стосується розгляду клопотання, та обговоривши його доводи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено колегією, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, а призначене їм за вироком Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року покарання у виді позбавлення волі у разі набрання таким вироком законної сили належить відбувати реально.До набрання вироком законної сили, до обвинувачених застосовані запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч.4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Таким чином, вимогами зазначеної норми закону закріплено обов`язок суду під час постановлення вироку вирішити питання щодо запобіжного заходу, який буде запобігати ризикам та забезпечувати дієвість кримінального провадження, зокрема належне виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків під час можливого перегляду вироку судом апеляційної інстанції, а також запобігання спробам втечі обвинувачених для уникнення від можливого відбування призначеного покарання.

Відповідно до положень ст. ст. 200, 201 КПК України, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більше або менше суворий.

Отже, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести, що обставини, наведені у ст. 194 КПК України, які враховувались судом при застосуванні запобіжного заходу, перестали існувати або ж їх вага суттєво зменшилась.

Натомість, клопотання захисників обвинувачених про зміну запобіжного заходу не містять доводів на підтвердження зміни підстав застосування запобіжного заходу чи обставин, які враховувалися при його обранні, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Відповідно до пунктів 1445 - 1457 оскаржуваного вироку суд першої інстанції виклав мотиви свого рішення щодо застосування ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжних заходів у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили та дійшов висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Зокрема, рішення щодо запобіжного заходу обґрунтовано ризиком можливого переховування від суду та відомостями, які характеризують особу обвинувачених, зокрема їх процесуальну поведінку під час судового розгляду.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_8, ухвалення судом першої інстанції обвинувального вироку, апеляційний перегляд якого ще не завершився, наведені судом першої інстанції відомості щодо неповноти виконання процесуальних обов`язків обвинуваченими, колегія не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Доводи захисту про обставини працевлаштування та роботи обвинувачених, необхідність підтримання соціальних зв`язків з близькими та забезпечення їх догляду і утримання, бездоганні характеристики з місць роботи колегія вважає неспроможними. Такі не спростовують вказаних висновків суду щодо потреби забезпечення процесуальної поведінки. Крім того, апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 працює дистанційно, що створює передумови для утримання його неповнолітніх дітей. ОСОБА_9 має повнолітнього сина, проживає відділено від її матері, в одному населеному пункті з якою проживає рідна сестра обвинуваченої. Встановлені судом обставини вказують на можливість забезпечення як соціальної підтримки, так і посильної допомоги як близьким та рідним обвинувачених, так і останнім за потреби.

З наведених мотивів колегія суддів дійшла висновку про відхилення доводів сторони захисту та залишення без задоволення клопотань захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Керуючись статтями 177, 194, 201, 331, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисників залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3