Документ № 128732923

Справа № 991/5299/25

Провадження № 11-сс/991/401/25

Слідча суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2025 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.06.2025, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного в межах кримінального провадження № 52021000000000574 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8,

підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом привласнення, розтрати та заволодіння майном АТ «Харківобленерго» в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами цього товариства своїм службовим становищем під час проведення процедур закупівель товарів за завищеними цінами протягом 2021-2022 років у підконтрольних постачальників внаслідок конкурентно узгоджених дій, у результаті чого Товариству завдано матеріальну шкоду на загальну суму 319.1 млн грн біт та послуг, які при цьому вчиняли дії, спрямовані на визначення переможцями торгів конкретних учасників, з якими надалі укладались відповідні договори на закупівлі товарів, робіт та послуг за завищеними цінами.

Окрім того, у цьому кримінальному провадженні 22.05.2023, 14.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості за ч. 5 ст. 191 КК України (2 епізоди), зокрема, за фактом привласнення, розтрати, заволодіння майном AT «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами AT «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» своїм службовим становищем під час закупівлі лічильників за завищеними цінами у ТОВ «Харківський електротехнічний завод «Енергоміра» (далі - ТОВ «ХЕТЗ «Енергоміра») за договорами: від 25.05.2021 № Ц9354, від 27.09.21 № Ч5360, протягом 2021-2022 років.

Також, у цьому кримінальному провадженні 29.07.2024 до ЄРДР внесено відомості за ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України (2 епізоди) про те, що службові особи AT «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», діючи умисно всупереч державним інтересам у вигляді ефективного використання фінансових ресурсів підприємства та забезпечення прибутковості діяльності державних підприємств, шляхом зловживання службовим становищем з метою заволодіння майном (грошовими коштами) AT та обернення їх на власну користь та на користь третіх осіб, а саме ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА», для задоволення власних корисливих інтересів, мали намір упродовж 2021-2022 років заволодіти майном (грошовими коштами) Товариства у результаті проведення процедур державних закупівель з ідентифікаторами UA-2021-03-02-006297-a, UA-2021-07-09-004016-с, а також укладенням та виконанням за їх наслідком договорів поставки Ц9354 від 25.05.2021 та Ч5360 від 27.09.2021 відповідно, на загальну суму 7 181 086,68 грн з ПДВ, що є особливо великим розміром, та ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ», для задоволення власних корисливих інтересів, мали намір упродовж 2021-2022 років заволодіти майном (грошовими коштами) Товариства у результаті проведення процедури державної закупівлі з ідентифікатором UA-2021-07-09-001403-b, а також укладенням та виконанням за її наслідком договору поставки Ч5656 від 04.10.2021 відповідно на загальну суму 110 891 305,86 грн з ПДВ, що є особливо великим розміром, однак з причин, що не залежали від їх (службових осіб) волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінальних правопорушень до кінця.

Поряд з цим, 28.01.2025 до ЄРДР внесено відомості за ч. 2 ст. 209 КК України про те, що керівниками ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» та ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ», які усвідомлювали одержання коштів злочинним шляхом (отримані у результаті проведення закупівель електротехнічного обладнання за завищеними цінами, що становить суму різниць у вартості поставленого товару, що був сплачений АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» за договорами поставки Ц9354 від 25.05.2021 та Ч5360 від 27.09.2021, укладених із ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» на постачання лічильників у порівнянні з ринковими цінами. Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, становить 11 126 652,90 грн з ПДВ), із залученням інших суб`єктів підприємницької діяльності, з метою їх легалізації (відмивання), вчинено фінансові операції та правочини з цими коштами на загальну суму 10 538 101,20 грн.

У межах зазначеного кримінального провадження, 02.06.2025 о 00 год 12 хв співробітники НАБУ, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), затримали ОСОБА_6 за підозрою у заволодінні грошових коштів АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (та замаху на таке заволодіння) в складі організованої групи, до якої також увійшли службові та посадові особи ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» та ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» в особливо великих розмірах, під час проведення закупівель АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у 2021-2022 роки електротехнічного обладнання - лічильників та трансформаторів, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Надалі 02.06.2025 о 17 год 53 хв ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Наступного дня, детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави в розмірі 12 400 000 грн та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя своєю ухвалою від 03.06.2025 застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави в розмірі 8 000 000 грн та поклав на нього обов`язки передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 03.06.2025, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у застосуванні до його клієнта запобіжного заходу.

Узагальнені доводи захисту зводяться до такого:

- Детективам НАБУ було достеменно відомо, що на момент затримання ОСОБА_6 у нього не було процесуальних обов`язків підозрюваного в жодному кримінальному провадженні, а у детективів не було жодних достовірних даних про те, що він має намір втекти з країни, тому він був незаконно позбавлений свободи;

- Підозра є необґрунтованою, а докази покладені в її обґрунтування є недопустимими. Склад кримінальних правопорушень відсутній, адже, на переконання захисту, фактично відбулись господарські операції, які створили умови для отримання прибутку іншими підприємствами. У діях ОСОБА_6 відсутні будь-які дії, спрямовані на розроблення злочинного плану, залучення осіб до вчинення злочину, розподілу обов`язків між будь-якими особами. На додаток, повідомлення про підозру, на думку захисту, відбулося поза межами строків досудового розслідування, адже такий строк закінчився після спливу двох місяців після повідомлення вперше у цьому кримінальному провадженні особі про підозру, а саме завершився 14.10.2024. Продовження строку досудового розслідування захист вважає незаконним, оскільки порядок продовження був порушений - строк продовжений ОСОБА_9 як прокурором із групи прокурорів, а не як заступником Генерального прокурора;

- Передбачені ст. 177 КПК України ризики відсутні, а протилежні доводи сторони обвинувачення ґрунтуються на припущеннях. Належних та допустимих доказів на підтвердження існування ризиків обвинувачення не надає. Слідчий суддя не навів обґрунтованих підстав для відхилення доводів захисту. Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_6 сумлінно виконує свої обов`язки підозрюваного та наразі він знаходиться на зв`язку, не переховується та не планує переховуватися. Крім того, ОСОБА_6 має соціальні зв`язку, одружений, є батьком чотирьох неповнолітніх дітей, не має судимостей, до будь-якої відповідальності раніше не притягався. ОСОБА_6 та його підприємство ТОВ «Боботенкс» активно сприяє у наданні допомозі Збройним Силам України. ОСОБА_6 зацікавлений в сприянні органу досудового розслідування. ОСОБА_6 не перебуває із жодною особою, яка є свідком чи підозрюваним, у родинних або приятельських стосунках. Жоден із таких осіб не перебуває у його підпорядкуванні. Дії направлені на знищення, приховання чи спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_6 не вчиняв і не вчиняє. Отже, на переконання захисту, на цьому етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий спосіб втручання у права і свободи (взяття під варту);

- визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного. Поза увагою слідчого судді залишилися витрати із доходу за роки на утримання сім`ї, забезпечення комфортних умов проживання, навчання дітей, лікування, вирішення певних побутових питань тощо. Слідчий суддя безпідставно враховує сукупну вартість майна, яка належить дружині підозрюваного, а не майновий стан самого підозрюваного ОСОБА_6, як того вимагає кримінальне процесуальне законодавство.

Позиції учасників судового провадження

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

З наданих суду матеріалів, колегія суддів встановила, що наведені у клопотанні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчий суддя перевірив належним чином. При цьому, слідчий суддя під час розгляду клопотання заслухав доводи прокурора, заперечення підозрюваного та його захисників, дослідив надані стороною обвинувачення матеріали, які обґрунтовують клопотання, а також письмові докази сторони захисту, з`ясував всі обставини необхідні для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є визначений розмір застави непомірним для ОСОБА_6 .

Щодо обґрунтованості підозри

Перш за все, сторона захисту у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що на момент затримання ОСОБА_6 у нього не було процесуальних обов`язків підозрюваного в жодному кримінальному провадженні, а у детективів не було жодних достовірних даних про те, що він має намір втекти з країни, тому він був незаконно позбавлений свободи.

Колегія суддів у цій частині зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Пунктом 3 частини 1 статті 208 КПК України передбачено право уповноваженої особи затримати особу без ухвали слідчого судді підозрювану у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ.

Затримання особи за підозрою у вчиненні злочину є однією із підстав набуття такою особою статусу підозрюваного.

Відповідно до ч. 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

02.06.2025 ОСОБА_6 затриманий співробітниками НАБУ на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України (якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ).

За змістом відповідного протоколу, під час затримання ОСОБА_6, окрім іншого, повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється - за підозрою у заволодінні грошових коштів АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (та замаху на таке заволодіння) в складі організованої групи, до якої також увійшли службові та посадові особи ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» та ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» в особливо великих розмірах, під час проведення закупівель АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у 2021-2022 роках електротехнічного обладнання - лічильників та трансформаторів, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, під час затримання ОСОБА_6 були роз`яснені його права, про його затримання повідомлено дружині, а також міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги.

Надалі цього ж дня о 17 год 53 хв ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Отже, з огляду на те, що в органу досудового розслідування були підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину, що розслідується детективами НАБУ, колегія суддів визнає неспроможними доводи захисту на те, що на момент затримання ОСОБА_6 не мав статусу підозрюваного. Адже, затримання особи за підозрою у вчиненні злочину і є однією із підстав набуття такою особою статусу підозрюваного.

Крім того, варто зазначити, що ОСОБА_6 затримали в пункті пропуску/контролю «УСТИЛУГ» (ідентифікаційний № ППК 71400) під час його спроби виїхати за межі території України, а тому наявність ризику переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду (відповідні оцінка та висновки наведені нижче), дозволяє колегії суддів дійти висновку, що на момент затримання в органу досудового розслідування були обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний має намір втекти з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Відповідні твердження захисту в цій частині та доводи про не зазначення у протоколі затримання підстави затримання не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів переконана, що затримання ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України було обґрунтованим та законним.

Крім того, на переконання захисту, повідомлення про підозру відбулося поза межами строків досудового розслідування, адже порядок продовження був порушений - строк продовжений ОСОБА_9 як прокурором із групи прокурорів, а не як заступником Генерального прокурора. Такі доводи захисту колегія суддів вважає безпідставними, оскільки прямої заборони на перебування заступника Генерального прокурора ОСОБА_9, як прокурором у групі прокурорів, кримінальне процесуальне законодавство не містить. З таким висновком у судовому засіданні погодився й адвокат ОСОБА_7 .

Також, у своїй апеляційній скарзі сторона захисту посилається на те, що підозра є необґрунтовано та непідтвердженою доказами.

Колегія суддів такі доводи сприймає критично та в цій частині зазначає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, має бути з`ясовано, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що він своїми діями міг вчинити кримінальні правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.

Колегія суддів, після перевірки фактів, відомостей та доказів, наданих сторонами судового провадження як під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, так і під час перегляду оскаржуваної ухвали, погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

На переконання колегії суддів сторона обвинувачення навела достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається як у клопотанні про застосування запобіжного заходу, так і повідомленні про підозру. Тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у них обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.

Разом із тим, колегія судді зауважує, що вищенаведені висновки про обґрунтованість підозри не констатують наявність у діях ОСОБА_6 вини у вчиненні злочинів, адже на цій стадії ані слідчий суддя, ані суд апеляційної інстанції, не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Ці питання вирішує безпосередньо суд при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, не вирішуючи питання про доведеність вини підозрюваного, виходячи із сукупності досліджених матеріалів, доданих до клопотання, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі. При цьому, слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

При оцінці ризику переховування ОСОБА_6, слідчий суддя взяв до уваги тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин (ч. 5 ст. 191 КК України), додаткові обов`язкові покарання та відсутність можливості застосування норм ст. 69, 75 КК України. Це може спонукати підозрюваного до переховування, що відповідає практиці ЄСПЛ, наприклад, у справі «Ілійков проти Болгарії».

Крім цього, слідчий суддя врахував існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, неодноразовий перетин державного кордону України після запровадження на території України правового режиму воєнного стану. Це свідчить про те, що ОСОБА_6 може безперешкодно покинути територію України, навіть в умовах загальної заборони такого для чоловіків, якими підозрюваний може скористатись і в майбутньому.

Водночас варто зазначити, що підозрюваний ОСОБА_6 був затриманий працівниками НАБУ, у зв`язку з тим, що він мав намір виїхати за межі території України, а саме у пункті пропуску/контролю «УСТИЛУГ» (ідентифікаційний № ППК 71400). У цій частині колегія суддів зазначає таке.

28.05.2025 у період часу з 14 год 25 хв по 15 год 21 хв детективи НАБУ провели допит як свідка ОСОБА_10, яку ОСОБА_6 позиціонував як свого представника та, яка є директором ТОВ «РОБОТЕНКС» (засновник ОСОБА_6 )

Невдовзі після допиту ОСОБА_10, а саме 28.05.2025 у період часу з 15 год 53 хв по 16 год 32 хв відбулась її зустріч із ОСОБА_6 . Варто зауважити, що зазначена зустріч відбулась неподалік приміщення НАБУ, де проводився допит ОСОБА_10, у той же час ОСОБА_6 прибув до місця зустрічі завчасно та очікував ОСОБА_10 щонайменше пів години.

Наведене може вказувати на те, що зазначена зустріч ініційована з метою отримання ОСОБА_6 інформації про результати допиту ОСОБА_10, зокрема кола питань, які цікавили детективів НАБУ.

Невдовзі після зазначеної зустрічі ОСОБА_6 і було затримано при спробі перетину державного кордону України.

Варто зазначити, що виклик ОСОБА_10 на допит детективами здійснюється завчасно із зазначенням конкретної дати та часу допиту, а з огляду на характер її відносин та ОСОБА_6, наявні підстави стверджувати, що йому такі відомості щодо допиту свідка були відомі. На цей факт вказує, зокрема і те, що ОСОБА_6 у визначений час очікував ОСОБА_10 неподалік місця допиту.

Доводи захисту в частині придбання авіаквитків до США та у зворотному напрямі не вказують безумовно на те, що ОСОБА_6 мав намір повертатись на територію України, адже очевидно, що будучи обізнаним про дату допиту свідка, ОСОБА_6 мав об`єктивну можливість придбати авіаквитки завчасно.

Посилання захисту на те, що діти підозрюваного залишались на території України, колегія суддів сприймає критично, оскільки дружина підозрюваного має можливість у будь-який час повернутись на територію України та займатись їх вихованням, або ж у подальшому виїхати у будь-яке інше місце.

Погоджується колегія суддів і з висновком слідчого судді про те, що у підозрюваного наявні достатні ресурси для тривалого життя в умовах розшуку. Це свідчить про те, що підозрюваний має спроможність забезпечити проживання за кордоном як дітей, які перебувають на утриманні підозрюваного, так і їх матері. До того, підозрюваний має громадянство іншої країни, де може проживати з сім`єю.

Отже, наведені вище фактичні обставини цього кримінального провадження та особисті обставини підозрюваного в сукупності дають колегії суддів дійти висновку, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Доводами апеляційної скарги вказаний висновок не спростований.

Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя обґрунтовано враховував встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Отже, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.

Колегія суддів зазначає, що для здійснення тиску не обов`язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на значний строк, після ознайомлення з матеріалами справи, у т.ч. і з матеріалами клопотання, стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.

До того ж варто взяти до уваги здобуті органом досудового розслідування дані щодо координації та контролю ОСОБА_6 дій певних осіб, зокрема під час листування з ОСОБА_11 . 01.10.2021 ОСОБА_6 повідомив співрозмовнику, що його представником є ОСОБА_12 та попросив викликати «ОСОБА_15 та ОСОБА_16». Під час розмови з 04.10.2021 ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_6, що « ОСОБА_13 » не відповідає на дзвінок, на що ОСОБА_6 відповідає, що він у літаку та зараз зателефонує. Надалі у цій же розмові ОСОБА_6 просить до приїзду його представника не підписувати документи з «Енерготаймом».

Наведені обставини переконують колегія суддів у можливості ОСОБА_6 здійснювати вплив на свідків, а отже, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності може вдатись до такого з метою схиляння свідків до надання неправдивих показань чи до відмови від надання показань.

Окрім того, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів у складі організованої групи, а тому може вдатись до спроб впливу на інших підозрюваних, зокрема, шляхом узгодження з ними позиції щодо надання показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, зазначене дає достатні підстави вважати, що ризик існує.

Ризик знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Наразі у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, отже, продовжується збір фактичних даних, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_6 .

З огляду на те, що лише 02.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв`язку із чим йому достеменно стало відомо про обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, а також він ознайомився із доказами, якими його підозра обґрунтована, зокрема, що долучені до цього клопотання, він може безперешкодно знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, однак ще не були виявлені органом досудового розслідування.

У цій частині колегія суддів бере до уваги обставини ймовірного вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, зокрема, вжиття заходів щодо приховування його слідів, а також поведінку ОСОБА_6 під час проведення обшуку за місцем його проживання (відмовився надати детективам доступ до мобільного телефону, на якому могли міститись дані, щодо обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні), що вказує на бажання ОСОБА_6 приховати такі дані від органу досудового розслідування.

Отже, існування цього ризику сторона обвинувачення довела.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого суддів про те, що ОСОБА_6, з огляду на його роль у вчиненні інкримінованих злочинів, може вчинити дії щодо легалізації коштів, у заволодінні якими підозрюється, адже наразі їх місцезнаходження не відоме органу досудового розслідування, однак може бути відоме безпосередньо ОСОБА_6 .

Сторона захисту такі висновки не спростувала.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування чотирьох ризиків, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вказаний запобіжний захід є виправданим та пропорційним у цьому провадженні.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки вважала його непомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

На переконання колегії суддів, з огляду на встановлені вище та викладені висновки, на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою разом із визначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу, є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб. Застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам. Щобільше, виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від його волі, а порушення таких обов`язків не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо розміру застави

За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчий суддя зобов`язаний врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Водночас обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).

Отже, з огляду на встановлені вище в ухвалі обставини, розмір застави з одного боку повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.

Згідно з матеріалами справи, за період 1998-2025 років офіційно відображені доходи підозрюваного склали 2 267 756,00 грн, а його дружини ОСОБА_14 - 2 756 607,00 грн

Підозрюваному на праві власності належить дві земельні ділянки, а також автомобілі: «MERCEDES-BENZ GLS 350» 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, придбаний 15.06.2023 за ціною 4 054 214,92 грн, «VOLVO XC90» 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, придбаний 01.04.2021, «KIA SEDONA» 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, придбаний 09.02.2021, мотоцикл BMW K 1600 GTL EXCLUSIVE 2011 року випуску, придбаний 06.07.2011.

Також, підозрюваному належать частки у статутних капіталах таких товариств: ТОВ «БЕЗПЕЧНА ЗЕМЛЯ» (розмір частки 50,00%, що становить 5000 грн), ТОВ «РОБОТЕНКС» (розмір частки 50,00%, що становить 25 000 грн), ТОВ «МАЕСТРО КИЇВ» (розмір частки 100,00%, що становить 22 500 грн), ТОВ «ЕНБУД» (розмір частки - 30,00%, що становить 3 192 000 грн), ТОВ «БОДИЛЕ» (розмір частки - 100,00%, що становить 23 700 грн).

Дружині підозрюваного ОСОБА_14 на праві власності належать:

- квартира загальною площею 46,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована за ОСОБА_14 02.12.2020;

- квартира загальною площею 201,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована за ОСОБА_14 01.12.2017;

- нежилі приміщення №№ 1,2,3 групи приміщень № 134 площею 76,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована за ОСОБА_14 01.12.2017;

- дві земельні ділянки площею 0,06 га та 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_5, зареєстрована за ОСОБА_14 03.09.2019;

- житловий будинок загальною площею 182,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5, зареєстрована за ОСОБА_14 03.09.2019.

Також за ОСОБА_14 07.07.2023 зареєстровано автомобіль «HYUNDAI STARIA» 2023 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .

Дружині підозрюваного належать частки у статутних капіталах ТОВ «ФСВ «МАЕСТРО А-Г» (розмір частки - 100,00%, що становить 100 000 грн) та ТОВ «ЕСКАЛЬЄ» (розмір частки - 100,00%, що становить 5 000 грн).

Наведені відомості щодо офіційних доходів підозрюваного та його дружини за період 1998-2025 років, вказують, що таких очевидно було недостатньо для придбання належних їм об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів, корпоративних прав, з урахувань очевидно необхідних витрат на задоволення життєвих необхідних потреб, а отже фактичний майновий стан підозрюваного є суттєво вищим за офіційно відображені доходи.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що обґрунтованим розміром застави є 8 000 000 грн.

Колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, та переконана, що з урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6, встановлених ризиків, та в сукупності з його майновим станом, який є суттєво вищим за офіційно відображені доходи, особистими даними, зокрема, його вік, сімейний стан, наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, наявність соціальних зв`язків на території України, відсутність відомостей про наявність судимостей, застава в розмірі 8 000 000 грн є справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, буде помірною для підозрюваного та достатньою для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо інших доводів сторін

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21 висловила позицію, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, колегія суддів не надає окремо детальні відповіді на ряд інших доводів сторони захисту, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду. Вказане також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006.

На переконання колегії суддів у цьому провадженні надано відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.06.2025 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4