- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/6839/25
Провадження 1-кс/991/6909/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, представника власника майна ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6, про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000633 від 09.12.2024,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду звернувся детектив із клопотанням про арешт майна, вилученого в ході проведення обшуку 26.06.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, а саме на мобільний телефон марки Apple iPhone чорного кольору з медичним ID про особу: «ОСОБА_20 38 років, зріст 180 см., вага 108,5 кг», який належить ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3, яка входить до складу слідчої групи у кримінальному провадженні №52024000000000633 від 09.12.2024, клопотання про арешт майна підтримала повністю, просила накласти арешт на вилучений в ході обшуку мобільний телефон, належний ОСОБА_7 .
Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні та письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки вважає, що арешт майна буде порушувати принцип розумності та співмірності. На переконання адвоката вилучений мобільний телефон не має жодного відношення до кримінальних правопорушень, що розслідуються в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши думку учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частинами 2, 5, 6 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Поряд з цим, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Як вбачається з матеріалів, клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6, про арешт майна подане до поштового відділення для подальшого направлення до суду 26.06.2025, тобто в межах строків, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК України.
Частинами 1, 2 статті 173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна суддя враховує в тому числі і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Детектив у клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно, як збереження речових доказів.
Положеннями ст. 170 КПК України встановлено, що арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна (п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Клопотання обґрунтовується тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000633 від 09.12.2024, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 3685 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України.
За версією слідства, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні є також перевірка можливого вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
Так, ОСОБА_8, будучи головою Донецької обласної державної адміністрації, у період часу з 03.01.2020 по 30.05.2023 набув активи, вартість яких на 72 138 169,36? грн перевищує його законні доходи. Разом з тим, усвідомлюючи протиправність таких дій, з метою приховання факту набуття таких активів та бажаючи не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за такі дії, ОСОБА_8 вирішив здійснити набуття частини активів шляхом набуття їх у власність іншими фізичними особами за його дорученням, зберігаючи за собою право вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
З цією метою ОСОБА_8 залучив до вчинення кримінального правопорушення свою дружину ОСОБА_9, яка, відповідно до відведеної їй ролі, мала забезпечити пошук, підбір та придбання активів, а також реєстрацію права власності на них на своїх близьких осіб - батька ОСОБА_10, матір ОСОБА_11, а також бабу ОСОБА_12, які не були обізнані про походження грошових коштів, використаних для придбання активів.
В подальшому, ОСОБА_8 розуміючи, що за фактом набуття ним активів розпочате досудове розслідування, займаючи посаду Голови Антимонопольного комітету України, з метою приховання факту набуття активів у незаконний спосіб, вчинив дії, спрямовані на маскування походження такого майна та джерела його походження, достовірно знаючи, що таке майно одержано злочинним шляхом.
З цією метою, за дорученням ОСОБА_8, батько його дружини ОСОБА_13 - ОСОБА_10 в період квітня-липня 2024 року підписав з ОСОБА_7 фіктивний договір позики, згідно з яким ОСОБА_10 нібито отримав від ОСОБА_7 позику у розмірі 800 тис. доларів США, якими в тому числі обґрунтовували джерела, за які були придбані активи.
Крім того, ОСОБА_8 15.03.2023 набув групу нежитлових приміщень площею 188,9 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, вартістю понад 11 млн гривень, шляхом реєстрації права власності на бабу дружини - ОСОБА_12, яка в той же день подарувала вказане Нежитлове приміщення своїй дочці ОСОБА_11, тобто тещі ОСОБА_14, який зберіг за собою право вчиняти щодо вказаного активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
В подальшому, 15.06.2023 між ОСОБА_11 та ТОВ «Студія танцю - вільний простір» в особі директора ОСОБА_15 було укладено договір оренди, на підставі якого ОСОБА_11 в період з жовтня 2023 по травень 2024 отримала на рахунки щонайменше 746 979 грн (213 422 грн у 2023 році та 533 556 у 2024 році).
Також, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні є перевірка можливого внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_8 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зокрема, 31.03.2025 ОСОБА_8 як Головою Антимонопольного комітету України подана щорічна декларація за 2024 рік, в якій, окрім квартири, що у АДРЕСА_3, не вказані інші активи, а саме будинок, дві земельні ділянки, сім квартир, одинадцять нежитлових приміщень та автомобіль, які він набув будучи головою Донецької обласної державної адміністрації, у період часу з 03.01.2020 по 30.05.2023, та зареєстрував на родичів дружини. Крім того, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області дата відкрито провадження у справі № 308/4761/24 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості по договору позики на 800 000 доларів США, який позивач нібито уклав з відповідачем у липні 2021 року. Того ж дня судом задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на квартири та нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_4, тобто на активи, які інкримінуються ОСОБА_8 в якості предмета незаконного збагачення.
Як вбачається з матеріалів, 15.10.2024 детективами Національного антикорупційного бюро України, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024, проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено мобільний телефон ОСОБА_7 марки iPhone 15 PRO ІМЕІ: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2, під час огляду якого у застосунку Signal виявлено листування з абонентом « ОСОБА_16 » ( ОСОБА_17 ). У вказаному листуванні ОСОБА_7 пересилає « ОСОБА_16 » фото договору позики між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
Також, під час згаданого обшуку в ході огляду вмісту мобільного телефону виявлено листування з абонентом « ОСОБА_18 », в якому мова йде про надання ОСОБА_7 позик.
Під час обшуку 15.10.2024 ОСОБА_7 відмовився повідомити пароль до вказаного мобільного телефону.
Разом із цим, 26.06.2025 детективами Національного антикорупційного бюро України, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2025, проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1 .
Обшук проводився за присутності ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_19 .
В ході обшуку ОСОБА_7 добровільно було надано мобільний телефон Apple iPhone чорного кольору без ідентифікуючих ознак, однак останній відмовився надавати пароль доступу до телефону. При огляді мобільного телефону Apple iPhone чорного кольору виявлено наступні дані, а саме: медичний ID щодо особи: «ОСОБА_20 38 років, зріст 180 см., вага 108,5 кг». ОСОБА_7 було роз`яснено, що у разі не надання паролю до системи логічного захисту мобільного телефону його буде вилучено для призначення та проведення експертного дослідження.
Таким чином як вбачається із наведеного, інформація, яка може знаходитися на виявленому та вилученому мобільному телефоні може становити інтерес для досудового розслідування в контексті розслідуваних обставин.
За доводами детектива метою вилучення мобільного телефону у ОСОБА_7 вдруге є спростування чи підтвердження факту спілкування між собою осіб пов`язаних з обставинами кримінального провадження.
Тож за таких обставин та із урахуванням застосування учасниками конспіративних заходів при вчиненні злочинних дій, що може бути встановлене під час проведення відповідного експертного дослідження з можливістю отримання доступу до даних, що зберігаються на телефоні, на цьому етапі кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується з тим, що є доцільним накладення арешту на вказане майно, з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаному мобільному телефоні може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
На думку слідчого судді, досліджені під час судового розгляду матеріали свідчать про відповідність заявленого майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК, так як вони містять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вказані висновки узгоджуються з позицією колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеною в ухвалах від 27.05.2021 у справі № 991/3172/21 та від 23.08.2022 у справі № 991/2776/22.
Положеннями ст. 168 КПК України встановлено, що т имчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
На виконання вищевказаних положень закону детективом надані докази неможливості здійснення копіювання інформації, що міститься на вказаному мобільному телефоні, оскільки здійснити таке копіювання можливе лише під час експертного дослідження.
За наведених обставин на даний час є підстави для накладення арешту на вилучений в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7, належний йому мобільний телефон.
З аналізу положень ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду саме оригінал документа, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
За наведеного, відомості, що містяться на зазначеному мобільному телефоні, за своїм змістом можуть бути використані як доказ події кримінального правопорушення, а також для встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надані.
Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути його безповоротну втрату, а також втрату відомостей, що містяться у вилученому мобільному телефоні. А відтак існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, зміни, зникнення, втрати, знищення, перетворення цього майна та інформації в ньому.
На підставі наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що детективом доведено, що зазначене майно відповідно до положень ст. 170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, може бути об`єктом експертного дослідження, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що містяться у вказаному мобільному телефоні за своїм змістом можуть бути використані як докази події кримінального правопорушення, встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування даного кримінального правопорушення.
Врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, адже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання.
Накласти арешт на мобільний телефон Apple iPhone чорного кольору з медичним ID про особу: «ОСОБА_20 38 років, зріст 180 см., вага 108,5 кг», який належить ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучений в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом тимчасового обмеження права на володіння, користування та розпорядження таким майном.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1