- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панкулич В.І.
Справа № 757/25215/25
Провадження №11-сс/991/388/25
У Х В А Л А
11 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 30 травня 2025 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023,
В С Т А Н О В И Л А:
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_10, обіймаючи посаду голови Донецького апеляційного суду, будучи професійним суддею, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, у серпні 2008 року створив стійке ієрархічне об`єднання, до якого залучив ряд осіб, зокрема, окремих суддів Донецького апеляційного господарського суду, господарського суду Донецької області, у тому числі заступника голови цього суду ОСОБА_6, працівників апарату судів, членів їх сімей, учасники якого за попередньою змовою зорганізувались для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів. Діяльність злочинної організації була спрямована на постановлення суддями системи господарських судів України рішень в інтересах злочинної організації, у тому числі неправосудних рішень у господарських спорах, забезпечення залишення їх в законній силі в разі оскарження, шляхом тиску на суддів з метою схилення їх до винесення таких рішень, втручання в систему автоматизованого розподілу справ з метою отримання неправомірної вигоди від представників сторін у господарських спорах, особистого незаконного збагачення членів злочинної організації та з інших особистих інтересів за прийняття відповідних рішень на користь сторони, яка надає неправомірну вигоду.
Створена ОСОБА_10 злочинна організація продовжувала свою діяльність й після обрання його суддею Вищого господарського суду України, призначення головою суду. Користуючись службовим становищем та підтримкою вищих посадових осіб центральних та місцевих органів державної влади, місцевого самоврядування, ОСОБА_10 забезпечував призначення на суддівські та адміністративні посади усієї системи господарських суддів, у тому числі Вищого господарського суду України, лояльних до нього осіб, осіб з близького оточення, які були готові виконувати його незаконні вказівки щодо прийняття рішень в інтересах злочинної організації. Наприкінці 2010 року ОСОБА_10 вплинув на прийняття головою господарського суду міста Києва рішення щодо звільнення з посади судді та голови цього суду шляхом переведення на посаду судді Вищого господарського суду України. Після чого за сприяння ОСОБА_10 . 14.01.2011 ОСОБА_6 переведено на посаду судді господарського суду міста Києва, а 25.01.2011 - призначено головою суду. Аналогічно в подальшому ОСОБА_11, використовуючи своє службове становище голови Вищого господарського суду України та наявні зв`язки з вищими посадовими особами держави, забезпечив призначення ОСОБА_6 на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, голови цього суду, а в подальшому на посаду судді та заступника голови Вищого господарського суду України.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_6 з 2008 по 2014 рік, перебуваючи на посаді судді та на адміністративних посадах заступника голови господарського суду Донецької області, голови господарського суду міста Києва, голови Київського апеляційного господарського суду, заступника голови Вищого господарського суду України спільно з іншими учасниками злочинної організації долучався до розробки плану вчинення злочинів, координував окремі їх дії, здійснював підбір, залучення учасників злочинної організації та за потреби особисто здійснював розгляд господарських спорів з метою прийняття рішень в інтересах злочинної організації, у тому числі неправосудних, одержував частку грошових коштів та інших активів від протиправної діяльності, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.255 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що у період з серпня по листопад 2008 року злочинна організація заволоділа корпоративними правами ТОВ «Дрімвуд», майновими та немайновими правами товариства, одержаними в якості предмету неправомірної вигоди шляхом прийняття ОСОБА_6 завідомо неправосудного рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Дрімвуд» до Святогірської міської ради міста Слов`янська Донецької області задоволено та зобов`язано раду укласти з товариством договір оренди земельної ділянки орієнтовною площею 20 га строком на 49 років 9 місяців для будівництва та експлуатації спортивно - оздоровчого комплексу у порядку, визначеному ЗК України та ЗУ «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення товариства із заявою. В подальшому, в період між прийняттям вказаного судового рішення та укладенням договору оренди з товариством, дружину підозрюваного ОСОБА_12 та співмешканку ОСОБА_10 . ОСОБА_13 через підконтрольну юридичну особу включено до складу засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Дрімвуд» (50% статутного капіталу).
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в одержані в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, службовою особою, яка займає відповідальне становище (ч.2 ст.368 КК України в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
02.12.2024 о 15 год 15 хв ОСОБА_6 затримано в порядку, передбаченому п.6 ч.1 ст.615 КПК України, а 03.12.2024 йому повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 03 грудня 2024 року клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань задоволено. Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 січня 2025 року без визначення застави.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 03 грудня 2024 року скасовано, постановлено нову, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково. Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 січня 2025 року включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 000 000 грн. За умови внесення застави покладено на підозрюваного процесуальні обов`язки, передбачені п.п. 1-3, 8-9 ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня та від 27 лютого 2025 року клопотання слідчого задоволено частково, продовжено ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02 березня та 27 квітня 2025 року включно, зменшено визначену суму застави до 50 000 000 грн та 10 000 000 грн відповідно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 24 квітня 2025 року клопотання слідчого задоволено, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02 червня 2025 року, визначено суму застави в розмірі 10 000 000 грн. За умови внесення застави покладено на підозрюваного процесуальні обов`язки, передбачені п.п. 1-3, 8-9 ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 травня 2025 року слідчому Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань повернуто клопотання про продовження строку тримання під вартою у зв`язку з неналежністю даного кримінального провадження до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. 30 травня 2025 року слідчий звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м.Києва.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 30 травня 2025 року у задоволені клопотання слідчого відмовлено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання,покладено на підозрюваного процесуальні обов`язки, передбачені п.п. 1-3, 8-9 ч.5 ст.194 КПК України
Не погоджуючись з ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу з доповненнями, просить її скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого Державного бюро розслідувань задовольнити, продовжити підозрюваному ОСОБА_6 до 03.08.2025 включно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 10 000 000 грн. У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п.п. 1-3, 8-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Оскаржувану ухвалу вважає незаконною, не мотивованою, винесеною без належного з`ясування обставин справи, без надання оцінки заявленим ризикам та доказам на їх підтвердження. Слідчим суддею не враховано, що органом досудового розслідування здобуто нові докази, які підтверджують не лише існування зазначених у клопотанні ризиків, а й вказують на вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. Ухвала слідчого судді не містить належного обґрунтування чому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є найбільш дієвим у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що до ОСОБА_6 раніше було застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Захисник ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вважає, що матеріали клопотання не містять жодного доказу, який вказував би на причетність підозрюваного до інкримінованих кримінальних правопорушень, а долучені досудовим розслідуванням до клопотання «нові докази» не є предметними та релевантними до кримінальних правопорушень, щодо яких ОСОБА_6 повідомлено про підозру.
Посилається на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які б обґрунтовували застосування до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зі спливом майже 6 місяців з моменту первісного застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики, навіть якби існували, безумовно б зменшились.
Захисник заявляє про незаконні дії органу досудового розслідування, які полягають у вжитті заходів, спрямованих на незаконне утримання підозрюваного під вартою з метою «ізоляції». Після винесення оскаржуваної ухвали і зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, ОСОБА_6 безпідставно затримано слідчими ДБР в межах кримінального провадження № 62023000000000707 від 22.08.2023 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України. Вчиненням одних і тих самих дій, обґрунтовується одночасна наявність трьох кримінальних проваджень щодо ОСОБА_6, але з різною правовою кваліфікацією, що суперечить Конституції України.
За результатами апеляційного розгляду з участю підозрюваного, захисників та прокурора колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 33-1 КПК України судовий контроль за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС здійснюють слідчі судді цього ж суду.
Пріоритет правил предметної підсудності у порівнянні з правилами територіальної підсудності у кримінальному провадженні означає, що при визначенні компетентного суду, який має повноваження розглядати клопотання про застосування запобіжного заходу, у першу чергу необхідно перевіряти наявність ознак предметної підсудності, а у разі їх відсутності - визначати підсудність за правилами територіальної підсудності.
Згідно з ч.1 ст.33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Положення вищезазначеної статті чітко визначають категорії кримінальних правопорушень, підсудних Вищому антикорупційному суду. Дана норма, окрім переліку кримінальних правопорушень, містить посилання на п.п.1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, якими визначено умови, за яких відповідні кримінальні правопорушення підсудні Вищому антикорупційному суду, зокрема розмір шкоди або предмету, правова кваліфікація та спеціальний суб`єкт.
Злочин, передбачений ст. 368 КК України, є корупційним та зазначений у примітці до ст.45 КК України. Однією з умов підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України суддею. Як вбачається з підозри, клопотання про продовження запобіжного заходу та доданих до нього матеріалів, інкриміноване корупційне кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_6 в період його перебування на посаді судді та пов`язане із здійсненням ним суддівських повноважень.
Оскільки ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 травня 2025 року клопотання про продовження запобіжного заходу повернуто слідчому у зв`язку з неналежністю даного кримінального провадження до предметної підсудності ВАКС, 30 травня 2025 року воно розглянуто слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва.
Слідчий суддя враховував рішення АП ВАКС щодо підсудності провадження Вищому антикорупційному суду, однак виходив з того, що спори про підсудність не допускаються, а його усунення від здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом повернення клопотання органу досудового розслідування суперечитиме завданням кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується зі слідчим суддею та вважає, що порушення правил здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу, відмови у його застосуванні чи продовжені строку дії.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого часу, а клопотання слідчого не містить переконливого обґрунтування наявності в ОСОБА_6 наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам у даному кримінальному провадженні. Слідчий суддя вважав недоведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та вважав такими, що істотно зменшились ризики, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя погодився з висновками, сформульованими за результатом розгляду попередніх клопотань про продовження строку тримання під вартою про недоведеність існування ризику знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушення, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
На відсутність ризику знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушення вказує те, що з початку розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України, пройшов значний період часу, проведена велика кількість слідчих дій, в тому числі обшуків в об`єктах, що належать підозрюваному та членам сім`ї, за результатами яких вилучали документи, техніку та мобільні телефони ОСОБА_6, паролі до яких він добровільно надавав. В органу досудового розслідування було достатньо часу для збору доказів, опрацювання одержаної інформації. За умов ефективного досудового розслідування сторона обвинувачення мала б навести у клопотанні більш конкретні відомості щодо того, які саме із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин інкримінованих злочинів, можуть бути знищені, приховані або спотворені підозрюваним. Втім, вказані відомості у клопотанні не наведені.
Так само не знаходить підтвердження згідно матеріалів клопотання існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, адже наведені доводи не є вагомими та не вказують на можливість вчинення ОСОБА_6 відповідних дій.
Слідчий суддя вважав недоведеним існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду. На його думку, на відсутність даного ризику вказують дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, займався волонтерською діяльністю для забезпечення потреб Збройних Сил України, дані про перетин ним державного кордону після початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, згідно з якими, маючи численні нагоди втечі з метою ухилення від кримінального переслідування, ОСОБА_6 ними не скористався, кожного разу повертався на територію України, а також попередня процесуальна поведінка підозрюваного.
Колегія суддів критично оцінює висновок слідчого судді про відсутність ризику переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та/або суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому за умови доведеності вини у вчинені інкримінованих злочинів, характер та обставини їх вчинення, майновий стан підозрюваного, членів його сім`ї та можливість перебування закордоном з членами своєї сім`ї.
Вона погоджується з висновком слідчого судді, що продовжують існувати ризики незаконного впливу на свідка, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, однак вважає, що їх ступінь істотно зменшився з плином часу, протягом якого здійснюється досудове розслідування.
Слідчим суддею обґрунтовано не прийнято до уваги посилання органу досудового розслідування на здійснення перевірки обставин щодо можливого вчинення ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень. Здійснення фактового досудового розслідування за межами пред`явленої підозри у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не може виправдовувати застосування будь-якого запобіжного заходу.
Враховуючи перебування підозрюваного під вартою протягом восьми місяців, тривалість та неефективність досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, істотне зменшення існуючих ризиків та відсутність в клопотанні слідчого переконливого обґрунтування наявності в ОСОБА_6 наміру перешкоджати ходу досудового розслідування, колегія суддів погоджується зі слідчим суддею про необхідність застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою із визначенням застави.
Слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими зменшеним ризиками та зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
Також слід врахувати, що станом на день апеляційного розгляду слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах іншого кримінального провадження № 62023000000000707 від 22.08.2023.
За таких обставин оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги прокурора вищенаведених висновків не спростовують та підлягають відхиленню.
Керуючись ст. ст. 33-1, 177, 179, 194, 199, 216, 407, 418 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 30 травня 2025 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3